Земельне та аграрне право

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 17 18 19 20 21 22 23 24 ... 31

Правовий режим земель особиетого селянського господарства

Особистому селянському господарству належать земельні ділянки не більше 2 га, передані фізичним особам у власність або оренду чи придбані на підставі цивільно-правових угод. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшено у разі виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами такого господарства. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів господарства.

Правовий режим земель особистого селянського господарства не можна ототожнювати з правовим режимом земель для сінокосіння й випасання худоби, для садівництва та городництва. Землі для сінокосіння й випасання худоби знаходяться тільки в державній або комунальній власності і використовуються виключно як сіножаті та пасовища. їх можуть орендувати громадяни або користуватися ними як громадськими сіножатями та пасовищами. Земельні ділянки для городництва також є об'єктами виключно державної або комунальної власності й надаються в користування громадян на умовах оренди. Господарська діяльність на цих землях обмежується можливістю зведення лише тимчасових споруд для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Цільове призначення земельних ділянок для садівництва полягає в закладанні багаторічних плодових насаджень, вирощуванні сільськогосподарських культур, а також зведенні відповідних будинків, господарських спо руд тощо. Порівнюючи зміст правового режиму земель для сінокосіння й випасання худоби, для садівництва та городництва зі змістом правового режиму земель особистого селянського господарства можна зробити висновки:

правовий режим земель особистих селянських господарств є більш універсальним. Такі земельні ділянки можуть використовуватися для будь-якої сільськогосподарської діяльності, в тому числі для сінокосіння й випасання худоби, садівництва та городництва;
члени особистих селянських господарств мають більший обсяг повноважень щодо здійснення господарської діяльності на землях таких господарств, ніж власники (користувачі) земель для сінокосіння й випасання худоби, а також для садівництва та городництва.

Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Іноземні громадяни та особи без громадянства також можуть мати такі ділянки, призначені для цієї мети, але, на відміну від громадян України, тільки на умовах оренди.

Особисте селянське господарство може набувати права власності на земельні ділянки на підставі: цивільно-правових угод; безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності; приватизації земельних ділянок, які раніше були надані його членам у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належних членам господарства земельних часток (паїв).

Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) виділяються в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову та спільну сумісну власність (подружжя). Відповідно до ст. 12 Закону України від 5 червня 2003 р. "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"¹ право спільної часткової власності чи спільної сумісної власності на земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, посвідчується одним державним актом на право власності на земельну ділянку. Власнику однієї чи кількох земельних часток (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один такий державний акт. Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснює землевпорядна організація, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства розміром менше 2 га (на підставі положень ЗК.1992 р.), мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК для ведення особистого селянського господарства.

Особисте селянське господарство має право: продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на ній; бути власником посівів і насаджень сільськогосподарських та інших культур, виробленої сільськогосподарської продукції; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; відшкодовувати збитки у випадках, передбачених законом; споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі й споруди.

Обов'язками особистого селянського господарства щодо належних йому земель є: забезпечення використання їх за цільовим призначенням; додержання вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасна сплата земельного податку; непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі; своєчасне надання відповідним органам виконавчої влади та місцевого самоврядування даних про стан і використання земель та інших природних ресурсів; дотримання правил добросу-сідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; збереження геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мереж зрошувальних і осушувальних систем.

Поняття і сутність виробничо – господарської діяльності суб*єктів аграрного господарювання.

Господарська діяльність сільськогосподарських підприємств — це діяльність суб'єктів аграрного господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відповідно до ст. З ГК господарська діяльність може здійснюватись з метою одержання прибутку (підприємництво) або без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Сферу аграрних господарських відносин становлять виробничо-господарські, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Ця глава присвячена аналізу саме виробничо-господарських відносин сільськогосподарських підприємств.

Виробничо-господарськими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами аграрного господарювання під час безпосереднього здійснення господарської діяльності.

Виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських підприємств ґрунтується на певних принципах та умовах. Загальними принципами господарювання в аграрному секторі економіки є: забезпечення економічної багатоманітності та захисту державою всіх суб'єктів аграрного господарювання; свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з потребою забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві; екологічний захист населення; захист прав споживачів і безпеки суспільства й держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини сільськогосподарських підприємств.

Головною умовою здійснення виробничо-господарської діяльності сільськогосподарськими підприємствами є державна реєстрація. Статтею 89 ЦК визначається, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 58 ГК діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету в установленому законом порядку.

Грунтуючись на вищенаведених принципах та умовах здійснення господарської діяльності, сільськогосподарське підприємство самостійно визначає напрями сільськогосподарського виробництва, його структуру і обсяг, самостійно розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству України. Воно має право кооперуватися з промисловими підприємствами та установами під час перероблення сільськогосподарської продукції, виготовлення промислових та інших товарів, розширення сфери соціально-культурного, комунально-побутового обслуговування сільського населення, підготовки й перепідготовки кадрів.

Сільськогосподарське підприємство бере участь у приватизації переробних, агросервісних та інших державних і комунальних підприємств. Воно також може здійснювати представницьку діяльності з цінними паперами, для чого створює довірчі товариства, які діють у межах повноважень, наданих загальними зборами або зборами уповноважених сільськогосподарського підприємства.

Аграрне підприємство має право вступати в договірні відносини з будь-якими державними, комунальними, приватними комерційними й громадськими некомерційними підприємствами, установами та організаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, зокрема зарубіжних, для укладення договорів. Спори, що виникають під час виконання таких договорів, розглядаються судами й господарськими судами.

Підприємство добровільно може брати на себе виконання державного замовлення на продаж сільськогосподарської продукції. У договорі на державне замовлення передбачається забезпечення підприємства матеріально-технічними ресурсами в обсягах, номенклатурі та асортименті, що гарантують паритетність відносин. У разі невиконання державою умов договору, сільськогосподарське підприємство має право зменшити продаж їй сільськогосподарської продукції пропорційно обсягу недопоставлених йому матеріально-технічних ресурсів. Якщо впродовж дії договору на державне замовлення ціни на матеріально-технічні ресурси збільшуються, держава повинна компенсувати це підприємствам.

Аграрне підприємство реалізує свою продукцію та надає послуги підприємствам, організаціям і громадянам за цінами й тарифами, що встановлюються ним самостійно або на договірній основі. При регулюванні цін державою гарантуються однакові права та обов'язки сільськогосподарських товаровиробників, незалежно від форми господарювання. На законодавчому рівні задекларовано принцип, згідно з яким закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, оптові ціни на засоби виробництва, матеріальні ресурси й тарифи на послуги для села повинні забезпе чувати еквівалентний обмін між сільським господарством і промисловістю¹.

Отже, змістом господарської діяльності аграрних підприємств є свобода здійснення діяльності, яка не заборонена законом. Крім того, всім суб'єктам аграрного господарювання гарантуються однакові права доступу на ринок, до матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних і природних ресурсів.

Поняття і види спеціалізованих сільськогосподарських підприємств.

Особливість аграрної господарської діяльності полягає в тому, що сільськогосподарське виробництво грунтується на використанні землі як основного засобу виробництва. Наслідком цього є наявність спеціальних форм організації і ведення виробництва в аграрному секторі економіки (наприклад, фермерських господарств), а також особливого правового регулювання господарської діяльності. У цій сфері з урахуванням: біологічного циклу в сільськогосподарській діяльності; особливостей контролю за власністю на землю та інші природні об'єкти; державного регулювання умов, в яких функціонує аграрний сектор економіки; особливостей економічної конкурентоспроможності сільського господарства; особливостей функціонування ринку товарної сільськогосподарської продукції; вагомого соціально-політичного й культурного значення розвитку селянства².

Виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських підприємств має чітко виражений зональний характер і розвинуту галузеву спеціалізацією. Котра в сільському господарстві полягає в диференціації напрямів виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграрного господарювання залежно від їх територіального розташування та поділу галузі на окремі види виробництва. Тобто, спеціалізоване сільськогосподарське підприємство — це суб'єкт аграрного господарювання, діяльність якого пов'язана з виробництвом однорідної продукції.

Основними галузями в сільському господарстві, які впливають на спеціалізацію суб'єктів аграрного господарювання, є рослинництво і тваринництво. В аграрному секторі економіки розрізняють також зональну (внутріїлньозональну), галузеву (внутрішню й міжгалузеву), міжгосподарську, господарську (внутрішньогосподарську), технологічну, функціональну та інші форми спеціалізації виробництва³.

Поряд із розвитком основних напрямів своєї діяльності сільськогосподарські підприємства мають право здійснювати промислову переробку своєї продукції — як самостійно, так і у співпраці з іншими підприємствами. Для більш ефективного й раціонального використання трудових ресурсів та місцевих джерел сировини, підвищення своєї прибутковості вони можуть створювати й розвивати підсобні господарства, а також різні промисли; вступати в договірні відносини з будь-якими суб'єктами підприємництва (фізичними та юридичними особами, в тому числі іноземними). Така діяльність є допоміжною, оскільки основною, статутною діяльністю є виробництво продуктів харчування рослинного й тваринного походження.

Підсобні виробництва і промисли.

Підсобні виробництва і промисли - це допоміжні галузі виробництва всіх сільськогосподарських підприємств, які мають на меті задоволення інтересів своїх членів і виробництва сільськогосподарської продукції та сировини та забезпечення найбільш повного й продуктивного використання трудових ресурсів (особливо сезонного надлишку робочої сили), використання наявних місцевих матеріальних і сировинних ресурсів або відходів промислового виробництва і приведення в такий спосіб у дію значних резервів збільшення товарної продукції, прибутковості господарств і задоволення інтересів власників останніх.

Підсобні промислові підприємства (цехи) і промисли організовуються в колективних і державних сільськогосподарських підприємствах, міжгосподарських організаціях, інших агропромислових формуваннях на правах їх виробничих підрозділів з метою забезпечення більш повної зайнятості і закріплення робочої сили, зміцнення фінансового стану господарств, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, покращення використання матеріальних і місцевих сировинних ресурсів, прискорення соціального розвитку села. При необхідності підсобні промислові виробництва створюються на міжгосподарській основі як безпосередньо в одному із господарств-учасників, так і на самостійному балансі. На міжгосподарській основі також організовуються спеціалізовані лісогосподарські підприємства і дільниці для ведення лісового господарства та комплексного використання лісових ресурсів в лісах, переданих в постійне користування сільськогосподарським підприємством. Крім того, підприємство може створювати підсобні виробництва на основі кооперації з промисловими підприємствами, об'єднаннями, торговельними, постачальницькими та іншими організаціями, а також створювати із зарубіжними партнерами спільні підприємства. 2. Створюються підсобні промислові виробництва в колективних сільськогосподарських підприємствах рішенням загальних зборів або зборів уповноважених, в державних сільськогосподарських підприємствах - директором, в міжгосподарських підприємствах (організаціях) - рішенням зборів уповноважених господарств-учасників. 3. Підсобні промислові підприємства і промисли здійснюють свою діяльність згідно із законами України щодо господарської діяльності, Земельним, Лісовим і Водним кодексами та статутом господарства, яке його створило.

Предмет діяльності підсобних промислових підприємств і промислів

Предметом діяльності підсобних промислових підприємств і промислів є переробка сільськогосподарської сировини, дикоростучих плодів, ягід, грибів, виробництво будівельних матеріалів, склотари, меблів, переробка шкірсировини, пошиття робочого та іншого одягу, товарів культурно-побутового та господарського призначення, раціональне і ефективне використання лісосировинних ресурсів, виробництво напівфабрикатів, вузлів, деталей, тари по кооперації з промисловими підприємствами та здійснюють будь-яку іншу діяльність, що не суперечить законодавству України.

Виробничо-господарська діяльність підсобних промислових підприємств і промислів

1. Підсобні промислові підприємства і промисли здійснюють свою діяльність відповідно до самостійно розробленої і затвердженої підприємством економічно доцільної структури виробництва продукції на підставі внутрігосподарських взаємовідносин.
2. Підприємства, які створили підсобні промислові підприємства і промисли:

а) закріплюють за ними обладнання, транспорт, інвентар, будівлі та інше майно, а при необхідності і земельні площі;

б) забезпечують підсобні виробництва нормативно-технічною документацією;

в) затверджують економічно доцільну структуру виробництва продукції;

г) здійснюють заходи по забезпеченню їх матеріально-технічними ресурсами, як лімітованими, так і децентралізованими і придбаними на прямих зв'язках;

д) закупляють в інших господарствах і у населення залишки сільськогосподарської продукції, а також дикоростучі ягоди, гриби для наступної їх переробки, в тому числі і на давальницьких умовах;

е) забезпечують своєчасне обновлення машин і механізмів з метою підвищення технічної оснащеності підсобних виробництв;

є) здійснюють заходи по покращенню умов праці, дотриманню правил технічної-безпеки, вимог виробничої санітарії і протипожежної безпеки.

3. Підсобне промислове підприємство реалізує свою продукцію та надає послуги підприємствам, організаціям і громадянам за цінами і тарифами, що встановлюються ним самостійно, або на договірній основі.

4. Облік виробничо-господарської діяльності підсобних промислових підприємств і промислів здійснюється бухгалтерією підприємства.

У великих підсобних виробництвах для ведення первинного обліку призначаються бухгалтери, які підпорядковані головному бухгалтеру підприємства.

Організація та оплата праці

Роботи в підсобних промислових виробництвах і промислах Виконуються переважно особистою працею членів господарства. Метою є найбільш ефективне використання трудових ресурсів, особливо тих працівників, що вивільняються із сільськогосподарського виробництва в міжсезонний період.

Допускається прийняття на роботу громадян за трудовою угодою.

У випадках, коли продукція виробляється в домашніх умовах, дозволяється видача сировини, матеріалів, обладнання в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Трудові відносини працівників підсобних промислових виробництв регулюються законами України, статутом господарства, а осіб, які працюють за-трудовою угодою - законодавством про працю України.

Підсобні промислові підприємства і промисли самостійно визначають форми і системи оплати праці їх працівників з наступним погодженням і затвердженням правлінням колективного сільськогосподарського підприємства, керівником державного та іншого агроформування, радою уповноважених господарств-учасників.

Тривалість та розпорядок робочого дня, порядок надання вихідних днів, щорічних оплачуваних відпусток, а також мінімум трудової участі регулюються Правилами внутрішнього розпорядку підприємства.

Оплата праці здійснюється залежно від кількості та якості трудового внеску кожного члена і обумовлюється кінцевими результатами.

Розмір заробітку не обмежується.

Оплата праці найманих працівників визначається за погодженням сторін, але не може бути нижчою встановленого державою мінімального рівня заробітної плати (мінімальний рівень оплати за професійно-кваліфікаційними групами працівників) і не залежить від кінцевих результатів господарювання.

Охорона праці

Підсобне промислове виробництво забезпечує дотримання правил- техніки безпеки, норм охорони праці, пожежної безпеки, вимог виробничої санітарії та безпеки дорожнього руху відповідно до чинного законодавства.

Підсобне промислове виробництво несе, відповідно до законодавства України, матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну його членам, а також особам, які працюють в ньому за трудовою угодою, за каліцтво та інші ушкодження здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків.

Керівництво підсобними промисловими виробництвами і контроль за їх діяльністю

Загальне керівництво підсобними промисловими виробництвами і промислами, а також контроль за їх діяльністю здійснюють в колективних сільськогосподарських підприємствах - правління, а в державних та інших агроформуваннях - їх керівники.

Безпосереднє керівництво здійснюється завідуючими виробництвами, начальниками цехів і майстрами, які несуть повну відповідальність за правильну організацію виробництва, використання матеріальних ресурсів і виробничих фондів, виконання виробничих програм по випуску і реалізації продукції, її якості, дотримання правил техніки безпеки, пожежної безпеки, а також за можливе погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності.

Для розгляду питань діяльності підсобних промислових виробництв та життя трудового колективу загальні збори скликаються правлінням в міру необхідності, але не рідше одного разу на півріччя (рік). Правління підприємства зобов'язане також скликати загальні збори, якщо цього вимагає не менш як третина працюючих членів, або ревізійна комісія.

Ревізії і поточні перевірки виробничо-фінансової діяльності підсобних промислових підприємств проводяться в колективних oсільськогосподарських підприємствах - ревізійними комісіями, в державних та інших агроформуваннях - бухгалтерами.

Ліквідація підсобних промислових виробництв

Ліквідація підсобних промислових виробництв здійснюється в колективних сільськогосподарських підприємствах за рішенням загальних зборів працюючих, в державних та інших агроформуваннях - наказом керівника, в міжгосподарських підприємствах - рішенням зборів уповноважених господарств-учасників.

На підставі Примірного Положення про підсобні промислові oпідприємства і промисли колективних і державних сільськогосподарських підприємств, міжгосподарських виробництв та інших агропромислових. формувань розробляються і затверджуються положення про підсобні виробництва відповідно до умов даного господ дарства.

Blog

Земельне та аграрне право