Міністерство освіти І науки України Харківський автомобільно-дорожній технікум еколог І я
| Вид материала | Лекція |
- Міністерство науки І освіти, молоді та спорту україни харківський національний університет, 157.11kb.
- Міністерство освіти та науки україни національний технічний університет "Харківський, 375.28kb.
- Міністерство освіти І науки України Департамент міжнародного співробітництва та європейської, 39kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 28.03kb.
- Міністерство освіти І науки України Харківський національний університет радіоелектроніки, 399.18kb.
- Міністерство освіти І науки україни донецький обласний центр туризму та краєзнавства, 189.44kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківський національний економічний університет, 975.59kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет, 2554.82kb.
- Методичні рекомендації до проведення семінарських занять викладач А. В. Солнцева україна., 243.47kb.
Пріоритетними напрямками екологічної політики України в XXI столітті є:
- екологічно раціональне використання природних ресурсів, збереження сприятливого середовища тощо;
- економічно та екологічно раціональне розв'язання екологічних проблем;
- розвиток міжнародного виробництва в галузі охорони природи;
- екологізація свідомості населення.
Державне управління в сфері довкілля здійснює Кабінет Міністрів України, державна адміністрація та виконавчі органи на місцях.
Державна система управління охороною довкілля, раціональним природокористуванням та екологічною безпекою має на меті, формування і впровадження екополітики держави; створення ефективного екологічного законодавства; створення організаційно-технологічного механізму реалізації завдань в галузі природокористування;
вирішення питань підготовки кадрів для забезпечення
природоохоронної діяльності;
створення наукового і технічного потенціалу.
Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи та природокористування.
Природа екологічних проблем загальнопланетарна і її не можна вирішити в одній, окремо взятій країні.
Багато питань з охорони навколишнього середовища необхідно вирішувати на міждержавному рівні Важливе значення в міжнародному співробітництві в галузі охорони природи мають спеціалізовані автономні установи Організації Об'єднаних Націй (ООН):
- Завданнями охорони здоров'я народів світу опікується Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).
Проблемами забруднення Світового океану нафтою та екологічною безпекою судноплавства займається міжурядова морська консультативна організація (УМКО).
Завданнями покращення харчування та підняття життєвого рівня народів засобами підвищення сільського господарства Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО).
Екологічними проблемами використання атомної енергії -Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ).
І в питанні моніторингу навколишнього середовища - Всесвітня метеорологічна організація (ВМО).
У рамках ЮНЕСКО розроблений і успішно здійснюється рід природоохоронних програм: "Людина і біосфера", "Міжнародна гідрологічна програма", "Програма вивчення Світового океану". Протягом останніх десятиліть намітилася чітка тенденція вирішення ряду питань екологічної безпеки на міжнародному рівні. Стимулюючим поштовхом стала Стокгольмська Конференція 1971р., яка декларацією закріпила права людей не тільки на свободу і рівність, але й на адекватні умови життя в навколишньому середовищі тієї якості яка забезпечує їхню гідність та добробут.
Ідеї Стокгольмської конференції отримали розвиток в:
- рішеннях Віденської конференції захисту озонового шару (1985р.);
- Женевській конференції про трансграничне забруднення повітря (1979 - 1983рр.);
- Монреальському протоколі про обмежене використання (1987,1990р.);
- Всесвітній Хартії природи (1982р., ООН), в якій було проголошено
відповідальність людства за стан природи;
- Конференції з питань розвитку довкілля (1992р. Ріо-де-Жанейро),
де був прийнятий програмний документ "Порядок денний на XXI
століття'', що вмішую план дій міжнародної спільноти з охорони
довкілля та сталого розвитку на XXI століття.
Україна приймає активну участь у міжнародному співробітництві з охорони природи. Як член ООН, вона є суверенним членом багатьох міжнародних природоохоронних угод з Венгрією, Словакією, Польщею. Болгарією та ін. Загальними зусиллями ведеться дослідження екосистем Карпат, Полісся, Чорного моря, а в 1993р. був заснований Карпатський Єврорегіон.
Двобічне співробітництво України в галузі охорони довкілля розвивається також на основі угод з США, Канадою, Францією, Швецією, Германію, Великобританією, Ізраїлем, які передбачають проведення робіт, направлених на вивчення наслідків забруднення довкілля, розробку допустимих викидів, екологічного законодавства.
В усьому світі спостерігається сплеск природоохоронної активності на недержавному рівні - від вражаючих доповідей Римського клубу до народження сотень "зелених" рухів та організацій в усіх куточках світу.
Загальновідомі значні успіхи міжнародної організації "Грінпіс" у вирішенні проблем заборони випробувань атомної зброї, розвитку атомної енергетики та закриття Чорнобильської АБС, заборони міжнародної торгівлі відходами, китового промислу та ін. З 1991р. в Європі працює добродійна екологічна організація "Легамбієнте". До 1999р. за й допомоги в італійських сім'ях безкоштовно оздоровились понад 10 тис. дітей, що проживають в радіоактивно забруднених зонах України, Білорусі, Росії, до лікарень заражених зон передано десятки тон медикаментів тощо.
Біотична регуляція навколишнього середовища як вихід з глобальної екологічної кризи.
Екологічна криза XX століття засвідчує, що біосфера та її компоненти є досить крихкими структурами. Вони почали руйнуватися під антропогенною діяльністю та втрачати сприятливі для людини властивості.
Вчені світу, яким не байдужа доля людства, активно шукають шляхи виходу з глобальної екологічної кризи сучасності. Розроблено ряд концепцій розвитку суспільства.
Однією з найбільш обґрунтованих вважається концепція біотичної регуляції навколишнього середовища (В.Г. Горшков, К.С. Лосєв, В.І. Данилов-Даніл'ян, 2000р.). згідно якої справжньою критичною межею, що представляє реальну загрозу для людства, є не критичні ресурси надр, запаси прісної води та доступні джерела енергії, а господарська а шість біосфери - гранично допустиме антропогенне навантаження, перевищення якого приводить її у стан збурення та до розвитку незворотних деградаційних процесів.
Вчені доводять, що потужним чинником формування навколишнього середовища завжди була біота. Тому швидке руйнування природних екосистем, які регулюють і стабілізують навколишнє середовище, призводить до екологічної кризи, результатом якої буде різке зменшення населення у найтрагічніших формах.
За розрахунками господарська ємність біосфери становить 1% первинної продукції біоти. Це і є межа стійкості біосфери до антропогенних, яка вже перевищена приблизно в 10 разів.
Тому, щоб зберегти біотичний механізм регуляції довкілля, тобто зберегти біорізноманітність природи на величезних територіях, достатніх для збереження саморегуляції природи, необхідно в 10 разив зменшиш антропогенне навантаження на біосферу.
Це вимагає:
- остаточного припинення освоєння дикої природи;
- рекультивації значної частини освоєних земель;
- обмеження енергоспоживання;
- поступового припинення економічного зростання (перш за все за рахунок скорочення виробництва непотрібної або шкідливої для людини і природи продукції);
- зменшення чисельності населення до єдино можливого прийнятного разна на основі планування сім'ї.
Як стверджують економісти, для збереження гідного рівня життя необхідно, щоб приріст валового національного продукту був вдвічі вищий за приріст населення.
Питання для самоконтролю знань.
1.Чому поняття екологічна політика виникло саме наприкінці XX століття?
2.Які країни е лідерами у формуванні принципів екологічної політики?
3.Який державний інститут визначає екологічну політику в Україні?
4.У чому полягають пріоритетні напрямки екологічної політики України визначені на XXI століття?
5.Яке значення ООН в організації міжнародного з охорони природи?
6.У якому документі з міжнародного екологічного права проголошено відповідальність людства за стан природи?
7.Який вклад України в міжнародне співробітництво з охорони природи?
8.Які напрямки природоохоронної діяльності охоплює діяльність міжнародної організації "Гриле"?
9.Що означає вираз "господарська ємність біосфери"?
10.У чому полягає концепція біотичної регуляції навколишнього середовища?