Міністерство освіти І науки України Харківський автомобільно-дорожній технікум еколог І я

Вид материала

Лекція

Содержание Питання для самоконтролю знань. Основи радіоекології Основи дозиметрії. Еколого-економігчні основи природокористування Екологічний ризик та екологічна безпека. Оцінка екологічного ризику Екологічна безпека Екологізація економіки. Еколого-економічна система (EEC) Екологічні ліцензії Економічна оцінка природних ресурсів Екологічні збитки Правові основи природокористування Екологічне право Екологічні стандарти ГДК р. з. - гранично допустима концентрація хімічної речовини у повітрі робочої зони (при щоденній роботі в межах 8 год. але не Система екологічного контролю. Екологічна експертиза Екологічний паспорт Екологічнім аудит ... Полное содержание

Подобный материал:

• Міністерство науки І освіти, молоді та спорту україни харківський національний університет, 157.11kb.
• Міністерство освіти та науки україни національний технічний університет "Харківський, 375.28kb.
• Міністерство освіти І науки України Департамент міжнародного співробітництва та європейської, 39kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 28.03kb.
• Міністерство освіти І науки України Харківський національний університет радіоелектроніки, 399.18kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький обласний центр туризму та краєзнавства, 189.44kb.
• Міністерство освіти І науки україни харківський національний економічний університет, 975.59kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет, 2554.82kb.
• Методичні рекомендації до проведення семінарських занять викладач А. В. Солнцева україна., 243.47kb.

Питання для самоконтролю знань.

1.Які джерела енергії відносяться до відновних та чи порушують вони тепловий баланс Землі?

2.Які джерела енергії використовує людська цивілізація та до яких глобальних наслідків це може призвести?

3.Який вплив на довкілля чинять ТЕС, АЕС?

4.Як впливають гідроелектростанції на екосистеми рівнинних рік?

5.У чому полягають шляхи вирішення енергетичних проблем сучасності?

6.Дайте оцінку впливу на довкілля таких видів транспорту: тролейбус, автобус, реактивний літак, тепловоз, електровоз, велосипед, електромобіль, моторний човен, пневматичний підземний транспорт? Яким видам транспорту, на вашу думку, належить майбутнє?

7.Які основні шляхи вирішення екологічних проблем транспорту?

8.Як впливає на стан навколишнього середовища сучасна суперіндустріалізація держав?

9.Які шляхи пом'якшення шкідливій наслідків суперіндустріалізацй на природне середовище?

10.Які екологічні проблеми сучасного сільського господарства?

11.На будь-якій тваринницькій фермі утворюються тонни відходів, що забруднюють навколишнє середовище. Як можна зробити тваринницькі ферми екологічно безпечними?

12.У чому полягає суть альтернативного сільського господарства?

13.Чому військова діяльність людства є потужним джерелом забруднення та деградації природного середовища?

14.Як впливають на стан атмосфери запуски ракет?

15.Що таке урбанізація?

16.Які екологічні проблеми можуть постати перед великим містом, розташованим у гірській впадині?

17.Як впливають мегаполіси на стан довкілля?

18.У чому полягають шляхи пом'якшення проблем великих міст?

19.Чому наука повинна бути моральною?

20.Чому екологічна культура має дуже велике значення для подолання екологічної кризи сучасності?

21.Що таке екологічна етика?

Література.

1. ЛІ стор. 172-209, 229-233


ОСНОВИ РАДІОЕКОЛОГІЇ

• Особливу загрозу для здоров'я людей та існування природних біоценозів становить забруднення біосфери радіоактивними речовинами, які небезпечні своїм іонізуючим випромінюванням
  

Іонізуюче випромінювання буває природного і штучного походження. До природних джерел іонізуючого випромінювання належать: космос, гірські породи та вулканічна діяльність.

Основними джерелами радіоактивного забруднення біосфери є джерела антропогенного походження: випробування ядерної зброї, аварії на атомних електростанціях, підводних човнах, виробництво радіоактивних матеріалів тощо.

Розрізняють кілька видів іонізуючого випромінювання:

• а (альфа) - випромінювання - потік позитивно заряджених ядер гелію;
  
• β (бета) - випромінювання - потік негативно заряджених швидких електронів;
  
• γ (гама) - випромінювання - короткохвильове випромінювання
  

електромагнітної природи.

Альфа - випромінювання проникає на відстань кількох сантиметрів у повітрі й кількох міліметрів - у тканинах, гамма - випромінювання - на сотні метрів.

Біологічна дія радіоактивного випромінювання полягає в ушкодженні, іонізації або збудженні молекул (у тому числі і ДНК), загибелі клітин, виникненні мутацій тощо. У межах можливого клітини намагаються відремонтувати пошкодження - здійснюється репарація - біоремонт ДНК.

Найбільш страждають ті клітини, що швидко й часто поділяються, клітини ембріонів, червоного кісткового мозку, лімфатичних тканин, статевих залоз тощо. Найбільшу опірність виявляють ті клітини, що взагалі не поділяються або діляться дуже рідко: великі нервові клітини, кістки, хрящі.


Якщо іонізуюче випромінювання діє безперервно з малою інтенсивністю (природний фон), то клітини встигають ліквідувати пошкодження. Якщо рівень пошкодження перевищує репараційні можливості клітин, розвивається стадія біологічного ушкодження, яка для конкретного організму закінчується прискореною смертю, для виду - триває далі, бо нащадкам передаються "ушкоджені" гени

Найголовнішою характеристикою джерела іонізуючого проміння є його активність, що визначається відношенням числа розпадків dN до часу dt:

A=dN/dt

Одиницею активності у міжнародній системі одиниць є беккерель (Бк). При активності 1 Бк відбувається 1 розпад щосекунди, 1 кБк - тисячу,

1 МБк - мільйон.

Застаріла одиниця - кюрі (Кі). Активність 1 Кю має 1 г радію, в якому щосекунди відбувається 37 млрд. розпадів ядер з виділенням значної енергії.

KKJ7 млрд. Бк.


Основи дозиметрії.

Кінцевий результат поглинання організмом іонізуючого проміння залежить від багатьох чинників, але насамперед від кількості енергії, що виділилася в ньому.

Тому первинним дозиметричним поняттям є "поглинута доза" Д (або просто - доза):

- поглинута доза - відношення всієї поглинутої енергії Е до маси речовини га, в якій вона призвела до іонізації та радіолізу (радіаційного розкладу) молекул:

Д=Е/т

Одиниця поглинутої дози - Грей (Гр).

Поглинута доза в 1 Гр означає, що в кожному кілограмі тіла іонізуючі агенти виділяють енергію 1 Дж (Дж/кг=1 Гр).

еквівалентна доза - враховує неоднакову "ефективність" різних іонізуючих агентів, наприклад, поглинутий 1 Дж енергії а-частинок в 10 разів шкідливих аналогічної енергії β-частинок чи у-променів позначають Н і вимірюють у зівертах та берах. 1 Зв=100бер=10⁴ерг/г=1Гр=10²рад.

Найчастіше використовується бер (біологічний еквівалент -

рада).

Першою одиницею дозиметрії був рентген, що означав току дозу поглинутою сухим повітрям променевої енергії, якої було достатньо для створення в кожному його кубічному сантиметрі 2,08 млрд. пар однозарядних іонів. Інтенсивність IP/год означає, зо за годину набігає доза 1Р. співвідношення між рентгеном і бером в приближення таке: 1Р=0,877 бер.

Для оцінки токсичності дози вживають поняття середньої смертельної дози: ЛДм - летальна доза, коли гине не менш 50% організмів, що зазнали радіоактивного опромінення.

Так внаслідок одноразової дії у-випромінювання ЛД50 для вірусів і бактерій становить 4500-7000 Гр., росши - 10-1500, голубів? -25-30, собак - 2,5-10, людини - 3-5Гр. Дози до 1 Гр. підвищують ризик виникнення онкологічних захворювань та прояву генетичних дефектів, великі дози спричинюють променеву хворобу.

Люди і всі живі організми біосфери опромінюються переважно природними джерелами - галактичним і сонячним опромінюванням. Для кожного мешканця землі середня річна еквівалентна доза становить 2мЗв(мілізіверти). Мешканці України, за даними Міністерства охорони здоров'я, отримують дозу опромінення 1,46 мЗв. Ця доза залежить від розташування житла над рівнем моря, наявності поблизу радіоактивних джерел та планувально-архітектурних особливостей міст.

Рівень гамма фону в дерев'яних будівлях складає до 50 м рад/рік, у цегляних - до 100 м рад/рік, у залізобетонних - до 170 м рад/рік.

Побутового опромінення в приміщеннях .година зазнає також від газу радону, що є а-випромінювачем. Менше радону міститься у деревині і бетоні, більше в граніті, шлаку, сухій штукатурці, блоках фосфогіпсу, червоній цеглі тощо. В повітрі концентрація радону 1-20 БК/м\ в приміщеннях 20-69 БК/м\ допустимий рівень становить 200 БК/м³.

Під час паління тютюну в приміщення потрапляють радіонукліди торію, радію, урану, плюмбуму, плутонію.

Надзвичайно великим джерелом радіоактивного забруднення є випробування ядерної зброї. Радіоактивні частинки можуть викидатися на висоту до 30 км. Під час вибухів ядерних бомб і великих аварій на атомних електростанціях радіаційне забруднення поширюється по всій планеті й може випадати з осадами на землю впродовж багатьох років. Внаслідок аварії на Чорнобильській АБС, яку вважають найбільшою техногенною катастрофою в історії людства, відбулося забруднення атмосфери над усією планетою. Багато радіонуклідів потрапили в організм людини через органи дихання та шкіру, але найбільше їх потрапило з діжею. Усього в атмосферу надійшло 77 кг радіоактивних речовин, в яких міститься близько 450 видів радіонуклідів. Серед них багато довго існуючих, таких як цезій - 137 (період напіврозпаду - 80 тис. років) і стронцій - 90 (період напіврозпаду - 20 тис. років).

Відбулося також забруднення поверхневих джерел водопостачання м. Києва. Спочатку основна маса радіоактивного забруднення осіла в намулах Київського водосховища, а зараз йде неухильне просування радіоактивного бруду в донних відкладах на південь, по каскаду Дніпровських водосховищ. Це викликає загрозу погіршення радіаційного стану в Черкасах, Дніпропетровську, Запоріжжі.

Дуже небезпечним дня довкілля щодо радіоактивного забруднення є також відходи атомної енергетики. Тому організація ефективного захоронения відходів атомних електростанцій є однією з найважливіших проблем сучасності.


Питання для самоконтролю

1.Які існують іонізуючі випромінювачі природного та штучного походження?

2.Які основні види іонізуючого випромінювання розрізняють?

3.У чому полягає біологічна дія радіоактивного випромінювання?

4.Які клітини організм}' найбільше страждають від іонізуючого опромінення?

5.Яке іонізуюче випромінювання більш шкідливе для організму: що діє безперервно з малою інтенсивністю чи нетривале високої інтенсивності?

6.Що таке "поглинута доза" та в чому й вимірюють?

7.Яке поняття вживають для оцінки токсичності дози?

8.Що таке репарація біомолекул?

9.Чим пояснюється менше значення радіаційного фону у будинках з дерева ніж у кам'яних?

10.Як впливає паління на радіаційний фон у приміщеннях?

11.Як впливають на стан навколишнього природного середовища випробування ядерної зброї?

12.Чому розвиток ядерної енергетики є дуже небезпечним для біосфери?


Література:

ЛІ стор. 174-178, 304-307

Л 2 стор. 85,104

ЛЗ стор. 306-309


ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІГЧНІ ОСНОВИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ


Природокористування - це сукупність усіх форм експлуатації природно ресурсного потенціалу й заходів його збереження. Природокористування буває:

раціональне - таке, яке не призводить до різких змін природно ресурсного потенціалу, а підтримує та підвищує продуктивність природних комплексів;

нераціональне - таке, в результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегуляції, порушується рівновага біосистем, вичерпуються біоресурси.

Провідний принцип природокористування сучасності - еколого-економічний, за якого критерієм ефективності господарювання є одержання максимальних матеріальних благ з мінімальними витратами й мінімальними порушеннями природного середовища.

Екологічний ризик та екологічна безпека.

Людство за короткий історичний проміжок часу дестабілізувало стан екосфери, що призвело до розгортання глобальної екологічної кризи. Вся наша планета стала зоною екологічного ризику для життя.

Під екологічним ризиком розуміють усвідомлену небезпеку виникнення небажаних змін екологічної ситуації (з обрахованими величинами ймовірних збитків).

Оцінка екологічного ризику - це наукове дослідження, в якому факти та науковий прогноз використовуються для оцінки потенційно шкідливого впливу на навколишнє середовище різноманітних забруднюючих речовин та інших аспектів.

Керування екологічним ризиком є процедурою прийняття рішень, в якій враховується оцінка екологічного ризику, а також технологічні та економічні можливості його попередження.

Згідно принципу зменшення ризиків важливим засобом керування є процедура заміщення ризиків, згідно якої, ризик, що вноситься новою технікою є екологічно прийнятим, якщо її використання дає менший внесок в сумаційний ризик, якому піддаються люди, у порівнянні з використанням іншої альтернативної техніки, що вирішує те ж саме господарське завдання.

Екологічна безпека - це ступінь захищеності територіального комплексу, екосистеми, людини від можливого екологічного ураження, що визначається величиною екологічного ризику.

Безпека складної біологічної системи визначається перш за все її внутрішніми властивостями - стійкістю, надійністю, здатністю до саморегуляцій. Отже, людина, суспільство, держава не можуть бути гарантами власної екологічної безпеки, доки продовжують порушувати стійкість та біотичну регуляцію навколишнього природного середовища.

Для окремих екосистем критеріями екобезпеки є цілісність, збереження біологічного різноманіття та внутрішніх взаємозв'язків.

Для окремої особистості головним критерієм екобезпеки є збереження здоров'я та нормальної життєдіяльності. Шляхи досягнення екологічної безпеки: зменшення населення планети; скорочення обсягів техносфери; зменшення техногенного забруднення, збереження біорізноманіття;

- скорочення потреб людства, що веде до зменшення об'ємів матеріального виробництва.

Екологізація економіки.

Екологізація економіки є однією а найважливіших вимог сучасного життя. Вона означає екологізацію всього соціально-економічного укладу та спрямована на зниження природоємності виробництва.

До головних складових екологізації економіки належать:

• віднесення в число економічних категорій екологічних умов, факторів і об'єктів, в тому числі відпрацьованих ресурсів;
  
• формування інтернаціональних та регіональних ринків екологічних цінностей;
  
• перехід на нову систем)' ціноутворення, що враховує екологічні фактори, збитки та ризики;
  
• розширення системи плати за природокористування;
  
• зменшення надлишковості асортименту товарів та підсилення екологічного контролю та їх якості;
  
• зміна та еколого-економічна орієнтація структури потреб людства та стандартів рівня ;життя.
  

Головним об'єктом реалізації стратегії екологізації економіки та головною структурною ланкою економіки повинна стати еколого-економічна система.

Еколого-економічна система (EEC) - це частина техносфери, в якій природні, соціальні та виробничі структури і процеси пов'язані взаємопідтримуючими потоками речовини, енергії та інформації.

В збалансованій EEC сукупне антропогенне навантаження не повинно перевищувати самовідтворювального потенціалу природних систем.

Економічні шляхи збереження природного середовища:

• державне фінансування заходів з охорони природи; ліцензування;
  

нормування;

• створення екологічних фондів, банків;
  
• система плати за користування природними ресурсами та забруднення природного середовища;
  
• економічні санкції (платежі та штрафи) за забруднення природного середовища;
  
• економічне стимулювання зниження забруднення - пільгові кредити для реалізації природоохоронних робіт та впровадження екологічно-чистих технологій;
  
• пільгове оподаткування підприємств, що впроваджують безвідходні технології та отримують екологічно чисту продукцію;
  
• право на продаж екологічно чистої продукції за підвищеними цінами.
  

Екологічні ліцензії - це цінні папери, що дають право на викиди конкретного забрудника за конкретний проміжок часу й у конкретних обсягах.


Торгівля квотами на забруднення - найгнучкіший з усіх відомих метод економічного регулювання якості природного середовища.

Останнім часом вводяться ліцензії на родовища - цінні папери, що дають право на видобуток і продаж корисних копалин.

Економічна оцінка природних ресурсів - це грошове вираження їхньої народногосподарської цінності. Треба щоб ціну мала земля, природні води, ґрунти, корисні копалини, ліс, тваринний і рослинний світ, рекреаційні об'єкт

Розрізняють наступні види платежів за ресурси:

• платежі рентного характеру (за використання території для відходів);
  
• податки і штрафи за забруднення понад установлену норму;
  
• податки за фактичний обсяг забруднення.
  

Оцінюючи негативний вплив людини на довкілля користуються таким поняттям, як екологічні збитки від забруднення води, повітря, земельних ресурсів тощо.

Екологічні збитки - це зменшення корисності довкілля в результаті його антропогенної трансформації (насамперед забруднення). Іх обчислюють за сумою різних витрат суспільства, пов'язаних зі змінами довкілля й поверненням нього до колишнього стану, затрат на компенсацію ризику для здоров'я людей.

Економічна ефективність природоохоронних захода визначається за допомогою показників загального екологічного та соціально-економічного результатів:

• загальний екологічний результат полягає в зменшенні антропогенного впливу на довкілля і таким чином полегшенні його стану;
  
• загальний соціально-економічний результат полягає в підвищенні рівня життя населення та ефективності суспільного виробництва.
  

Загальну економічну ефектність природоохоронних затрат ЕК (капітальних вкладень) визначають за формулою:

Ек=(Р-С)/к, де' Р - річний обсяг економічного результату, С - експлуатаційні затрати на обслуговування природоохоронних об'єктів;

к - величина капітальних вкладень.


Правові основи природокористування:


Правову основу охорони природи становлять внутрішньо державні та міждержавні закони. В них наводяться обов'язкові для всіх громадян вимоги. спрямовані на забезпечення нормальних умов функціонування екосистем біосфери та раціональне використання людиною природних ресурсів. Виконання цих законів забезпечується різними методами від виховних і просвітніх до графів, адміністративних та кримінальних покарань порушників.


Екологічне право - це галузь юриспруденції, що покликана законодавчо забезпечити права людини на здорове середовище проживання та раціональне природокористування.

Основним законодавчим актом у галузі охорони природи в нашій державі с Закон України "Про навколишнє природне середовище" (1991р.).

До важливих державних документів природоохоронного напряму належать також; Земельний кодекс України (1992р.), Водний кодекс України (1995р.), Закони України "Про екологічну експертизу" (1995р.), "Про природно-заповідний фонд України" (1992р.), Лісовий кодекс України (1994р.), кодекси України "Про надра" (1994р.), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (1995р.).

У вересні 2000р. був затверджений Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мереж України на 2000-2015 роки".

Цілу низку законів і нормативних актів, спрямованих на охорону природи та раціональне використання її ресурсів було прийнято міжнародними організаціями, такими як ООН, Європейська економічна співдружність. Організація країн - експортерів нафти (ОПЕК) та ін. До них належать: міжнародно-правові акти ООН, Декларація та Програма дій людства в XXI столітті (Ріо-де-Жанейро, 1992), Конвенція з морського права (1984), Монреальський Протокол обмеження використання речовин, що руйнують озоновий шар (1987) та ін.

До найважливіших складових природоохоронного законодавства належить система екологічних стандартів.


Екологічні стандарти - це єдині й обов'язкові для всіх об'єктів даного виду та рівня системи норм і вимог щодо ставлення до навколишнього природного середовища.

До найважливіших нормативів якості довкілля належать гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у природних середовищах. На основі ГДК розробляють нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) і гранично допустимих скидів (ГДС) шкідливих речовин у повітря і воду.

ГДК - це найбільша концентрація речовини в середовищі і джерелах біологічного споживання (повітрі, воді, ґрунти, продуктах харчування), яка практично не впливає на стан здоров'я .людини.

ГДК р. з. - гранично допустима концентрація хімічної речовини у повітрі робочої зони (при щоденній роботі в межах 8 год. але не більше

41 год. на тиждень), упродовж всього робочого стажу не має викликати захворювань в процесі роботи чи у віддалені терміни життя сучасного і наступного поколінь.

ГДК м.р. - гранично допустима максимальна разова концентрація хімічної речовини у повітрі населених пунктів, мг/м³. Ця концентрація при вдиханні впродовж ЗО хв. не має викликати рефлекторних реакцій в організмі людини.

ГДК с.д. - гранично допустима середньодобова концентрація хімічної сполуки у повітрі населених пунктів, мг/м³, не повинна чинити прямої чи опосередкованої дії при необмежено тривалому вдиханні

ГДВ - гранично допустимий викид забруднюючих речовин в атмосферу, при якому забезпечується дотримання гігієнічних нормативів у повітрі населених пунктів за найбільш несприятливих умов розсіювання.

ГДЕН - це сукупність окремих впливів, які або не впливають на якість середовища, або змінюють в допустимих межах, тобто не руйнують екосистем і не викликають несприятливих наслідків для найважливіших популяцій (гранично допустиме екологічне навантаження).


Система екологічного контролю.

На державних і міждержавних рівнях створено організації, зобов'язані стежити за виконанням законів про охорону природи і здійснювати моніторинг природного середовища та окремих його компонентів.

В Україні контроль за станом природного середовища та виконанням природоохоронних актів здійснюють Міністерство екології та природних ресурсів. Міністерство охорони здоров'я. Державний комітет з гідрометеорології, Магістерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, система Державних санітарно-епідеміологічних станцій та ін.

В систему екологічного контролю входять різні види екологічного моніторингу, екологічна паспортизація та екологічна експертиза.

Екологічна експертиза - це оцінка впливів на довкілля й здоров'я людей усіх вводів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності чинним нормам і законам з охорони навколишнього природного середовища, вимогам екологічної безпеки суспільства.

В Україні діють екологічні експертизи кількох типів: державні, громадські, відомчі, змішані.

За призначенням вони бувають первинні й вторинні, за масштабами - локальні (об'єктні), районні, регіональні, обласні й міжобласні, державні, міждержавні.

За українським природоохоронним законодавством проведення експертизи обов'язкове для будь-якої діяльності, проектів технологій, будівництва, реконструкції, що впливають на довкілля.

Процес експертизи передбачає оцінювання й аналіз технологій, техніки, проектів підприємств, проектів перетворення природи, стану здоров'я людей, якості повітряного середовища, води, харчових продуктів, виявлення аномалій фізичних полів тощо.

Державну екологічну експертизу здійснюють експертні комісуй Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та його підрозділи на місцях, міжгалузеві комісії, а громадську експертизу - громадські комісії із залучення спеціалістів.

Екологічний паспорт - це комплексний документ, що містить
характеристику взаємовідносин будь-якого об'єкта з навколишнім
природним середовищем, а саме: відомості про об'єкт, сировину (її
види, обсяги, екологічність), енергію, площу, кількість працівників,
технологію виробництва, види продукції, системи природоохоронних
заходів зберігання відходів (їхню токсичність, кількість, утилізацію)
тощо. Останнім часом активно розвиваються екологічний аудит та
екологічний менеджмент.

Екологічнім аудит - це екологічне обстеження підприємства,

постановка "діагнозу" його "здоров'я", перевірка здатності виробничих систем до самоочищення й випуску екологічно чистої продукції. Це інструмент, за допомогою якого оцінюють екологічну ефективність керування підприємством з метою збереження довкілля.

Екологічний менеджмент - це система ефективного управління природоохоронною діяльністю з використанням нових підходів, на базі адміністративних механізмів управління (дотримання екологічних норм, стандартів, правил, затверджених для галузі) та економічного стимулювання.

Управлінська діяльність у складі системи менеджменту підприємства спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживчих потреб без порушення екологічної рівноваги довкілля та негативного впливу на стан здоров'я суспільства називається екологічним маркетингом.

Завданням екологічного маркетингу є визначення потреби в екологічно безпечній продукції та інтенсифікація умов збуту продукції за мінімальних впливів на довкілля під час виготовлення та споживання.


Сучасна система охорони довкілля і природокористування передбачає наступні методи екологічного утворювання (менеджменту):

• інформаційних; адміністративні;

• ринково-економічні.
  

Інформаційні методи управління включають:

• екологічний моніторинг - система спостережень за якістю складових навколишнього середовища та станом біологічних об'єктів;
  
• екологічне картографування:
  
• державні природні кадастри - систематизований облік природних ресурсів, оцінка ресурсного потенціалу та умов його відновлення; географічні інформаційні системи;
  
• математичне моделювання і прогнозування особливостей природних процесів під впливом людської діяльності з використанням природних ресурсів.
  

Адміністративні методи управління охоплюють ліцензування природокористування, оцінку впливу на навколишнє середовище, екологічну експертизу, екологічний аудит і екологічну сертифікацію.

Ринково-екологічні методи передбачають різні економічні механізми управління охороною природи і використанням природних ресурсів, екологічне страхування тощо.