Міністерство освіти І науки України Харківський автомобільно-дорожній технікум еколог І я
| Вид материала | Лекція |
- Міністерство науки І освіти, молоді та спорту україни харківський національний університет, 157.11kb.
- Міністерство освіти та науки україни національний технічний університет "Харківський, 375.28kb.
- Міністерство освіти І науки України Департамент міжнародного співробітництва та європейської, 39kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 28.03kb.
- Міністерство освіти І науки України Харківський національний університет радіоелектроніки, 399.18kb.
- Міністерство освіти І науки україни донецький обласний центр туризму та краєзнавства, 189.44kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківський національний економічний університет, 975.59kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет, 2554.82kb.
- Методичні рекомендації до проведення семінарських занять викладач А. В. Солнцева україна., 243.47kb.
Охорона та збереження біорізноманітності
Біота, або сукупність усіх живих організмів є найважливішою складовою біосфери. Для будь-якої природної системи і біосфери в цілому біологічне різноманіття є головною умовою її стійкості. З ним пов'язана можливість дублювання замши одних ланок іншими
Причини зменшення біорізноманітності та шляхи його збереження.
На конференції ООН з питань довкілля і розвитку у Ріо-де-Жанейро в 1992р. було прийнято Конвенцію про біорізноманітність, яка засвідчила, що біорізноманітність має три основні аспекти:
1. Генетичний - сукупність генофондів різних популяцій одного виду.
2. Видовий - сукупність усіх видів, тобто загальний генофонд Землі;
3. Екосистемний - сукупність екосистем планети.
На конференції збереження біорізноманітності було віднесено до числа трьох найважливіших екологічних проблем сучасності: збереження біорізноманітності;
збереження лісів; - збереження клімату.
Причини зменшення різноманіття:
Надмірна екологічна експлуатація видів - коли з популяції! вилучається більше особин, ніж може утворитись в процесі розмноження: масовий відстріл, хижацький вилов та ін.
Руйнування місць проживання під впливом:
забруднення; збіднення ресурсів;
- прямого руйнування: підтоплення, осушення, вирубки лісів, випалювання, перевипасання.
3. Забруднення природного середовища:
хімічне (ядохімікати, міндобрива, миючі засоби тощо);
фізичне (шум, вібрації, фізичні поля тощо);
термічне; радіоактивне;
біологічне (шляхом вселення нових видів).
Спрощення природних систем: створення простих агроценозів на місці складних природних систем.
Осушення боліт, що призводить до втрати унікальних екосистем.
Знищення природної кормової бази.
Кислотні опади, що призводять до.
загибелі рослинності; ■ деградації грунтів;
деградації водних екосистем.
Основні заходи по збереженню біорізноманітності.
Планування і збалансоване використання земельних ресурсів.
Невиснажливе використання природних екосистем.
Збереження лісів планети.
Раціональне використання ресурсів морів.
Зниження рівня забруднення довкілля.
Моніторинг.
Червоні та Зелені книги.
Заповідна справа.
Біоконсервація.
Збереження генетичної інформації в кріобанках (глибоко заморожених статевих та соматичних клітин).
Правовий захист - створення державної та міжнародної правової бази захисту біорізноманітності.
Екологічна освіта населення.
Заповідна справа - це теорія і практика організації та збереження заповідних територій різних районів. На заповідних територіях охороняються як окремі носії біорізноманіття - популяції., види, екосистеми, так і середовище проживання в цілому. Серед заповідних територій найвищий ранг мають заповідники й національні парки, потім заказники й заповідно-мисливські господарства, а також под'ятникн природи.
Заповідник це виділені державою території й акваторії, в межах яких охороняються природні об'єкти, що становлять особливу екологічну, генетичну, наукову чи культурну цінність: ландшафти, еталонні ділянки природного середовища, геологічні утворення, угруповання рослин і тварин тощо. Заповідники знаходяться під охороною закону, на їхній території забороняються всі види господарської діяльності.
Заповідники, які являють собою найхарактернішу еталонну ділянку біосфери даної фізико-географічної зони, або біома, де діє режим абсолютного заповідання відносяться до біосферних (еталонних) заповідників. В Україні це: Асканія Нова, Чорноморський та Карпатський заповідники.
Система заходів, спрямованих на збереження генетичної і видової різноманітності шляхом збереження популяційних і видових генотипів окремих особин поза природними місцями проживання - в зоопарках, ботанічних садах, у колекціях культур, тощо - називається біоконсервацією.
Еколого-економічні розрахунки й моделі показують, що збереження генофонду будь-якого регіону можливе лише за умови, що не менше ніж 10-15% його площі зайнято заповідними територіями.
У 1948р. при ООН було створено Міжнародну Червону книгу, куди заносяться дані про всі види рослин і тварин, що опинилися на межі вимирання. В 1980р. випущено першу Червону книгу України.
Питання для самоконтролю знань.
1.У чому полягає екологічне значення атмосфери?
2.Як утворюються кислотні дощі та до яких наслідків вони призводять?
3.Що таке тепличний ефект та які причини його виникнення?
4.Які причини зменшення густини озонового шару Землі та до яких наслідків може призвести цей процес?
5.Які заходи слід запровадити, щоб поліпшити стан повітряного середовища?
6.У чому полягає екологічне значення гідросфери?
7.Які основні причини дефіциту прісної води на Землі?
8.У чому полягають наслідки забруднення гідросфери?
9.Які екологічні функції Світового океану?
10.Вказати головні шляхи розв'язання екологічних проблем гідросфери?
11.Що такс ґрунт?
12.Які екологічні функції ґрунтів?
13.У чому полягають основні причини деградації ґрунтів?
14.Які заходи можуть зменшити швидкість деградації ґрунтів?
15.У чому полягають шляхи вирішення сировинної проблеми сучасності?
16.Що є основною умовою стійкості природних екосистем?
17.Які аспекти біорізноманітності вам відомі?
18.Які заходи слід запровадити дня збереження біорізноманітності в біосфері?
19.Що таке біоконсервація?
20.Якої шкоди може завдати вирубування лісу на берегах річки або озера?
21.Щорічно змивається дощами, здувається вітром 26 млрд.т родючого шару ґрунту, площа пустель щорічно збільшується на 6 млн. га.
22. Які заходи можна запропонувати для захисту родючого ґрунту?
23."Навряд чи знайдуться інші тварини, що відіграли таку велику роль в історії Світу, як дощові черви", • такий висновок зробив Ч. Дарвін. Чому?
Література.
ЛІ стор. 121-157.
Л2 стор. 60-96,109-131.
ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ В ГАЛУЗЯХ ЕНЕРГЕТИКИ, ПРОМИСЛОВОСТІ, ТРАНСПОРТУ, КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА, СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА, ВІЙСЬКОВОЇ СПРАВИ, КОСМОСУ, НАУКИ І КУЛЬТУРИ. ПРОБЛЕМИ УРБОЕКОЛОГІЇ.
Енергетика.
Розвиток людської цивілізації базується на енергетиці. Джерела енергії, які використовує людство, поділяються на:
відновлювані - енергія Сонця, вітру, морських припливів, внутрішнього тепла Землі, гідроенергія річок;
не відновлювані - викопне мінеральне паливо та ядерна енергія.
Перші не порушують теплового балансу Земля, оскільки під час її використання відбувається лише перетворення одних видів енергії в інші. Зате використання других спричинює додаткове нагрівання атмосфери і гідросфери, що може призвести до змін клімату на Землі.
В наш час основна кількість енергії виробляється за рахунок нс відновлювальних джерел енергії:
70% - за рахунок сталювання вугілля, нафти й газу;
7% - за рахунок роботи атомних електростанцій.
Проблемами традиційної енергетики є: забруднення довкілля - хімічне, теплове, радіоактивне; обмежені запаси паливної сировини, що швидко виснажуються.
Теплоенергетика.
Теплове електростанції негативно впливають на довкілля: забруднюють газовими й пиловими викидами повітряне середовище, поверхневі та підземні води, поверхню земель;
- відчужують величезні площі земель відвалами шлаків і кар'єрами.
Зменшення шкоди довкіллю можна досягти:
- шляхом очищення вугілля від сполук сульфуру;
- використання ефективних поглиначів даму;
- рекультивації ‘ земель;
- відмовою від кар'єрного видобування корисних копалин;
- введенням економічних санкцій за порушення земель;
- утилізації шлаку і пустих порід; шляхом створення будівельних матеріалів, засипання ярів, кар'єри? тощо;
Атомна енергетика.
За даними міжнародного агентства з атомної енергії (МАРАТЕ) у 26 країнах експлуатується 416 ядерних енергоблоки, які виробляють близько 16% усієї електроенергії. В Україні працює 5 АЕС (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська, Чорнобильська, Хмельницька), які виробляють 46,9% електроенергії. Паливний енергетичний цикл АЕС передбачає:
- видобування уранової руди;
- вилучення з руди урану;
• переробку сировини на ядерне паливо (збагачення урану);
- використання палива в ядерних реакторах;
- хімічну регенерацію відпрацьованого палива; обробку й поховання відпрацьованих відходів.
Усі ці операції супроводжуються небезпечним радіоактивним забрудненням природного середовища. Через 25-30 років усе обладнання, апаратура, приміщення , транспортні засоби АЕС стають настільки радіоактивними, що їх необхідно демонтувати й поховати на сотні років.
Особливо небезпечні аварії на АЕС, що було доведено Чорнобильською катастрофою.
Гідроенергетика.
У наш час ГЕС виробляють біля 20% електроенергії у світі. Вони зовсім не забруднюють атмосферу та працюють на відновних джерелах енергії. Разом з тим ГЕС, особливо на рівнинних ріках, завдають шкоди довкіллю:
затоплюються великі площі земель;
поблизу водосховищ піднімається рівень ґрунтових вод, заболочується територія; спостерігається ерозія берегової лінії; планктон і риба потерпають від гребель; - у водосховищах спостерігаються явища евтрофікацій, вода "цвіте", що спричинює загибель риби та інших гідро біонтів.
Шляхи вирішення енергетичних проблем сучасності:
- енергозбереження - впровадження нових технологій, що потребують менших затрат енергії, економія електроенергії, використання економічних двигунів внутрішнього згоряння; використання альтернативних джерел енергії: енергії вітру. Сонця, морів та океанів, внутрішнього тепла Землі;
- використання біоенергетичних технологій - переробки органічних відходів за допомогою метанобакгерій в біогаз (суміш метану, вуглекислого газу з домішками азоту,водню, кисню, сульфургідрогену);
- переробки органічних речовин, що продукуються рослинами;
- з відходів цукрової тростини отримують технічний спирт, з мікроскопічних водоростей - "зелену нафту", з рослини ріпак - ріпакову олію, яку використовують як дизельне паливо;
- розробка та впровадження технологій використання водневої енергетики (водень має високу теплотворну здатність та є екологічно чистим паливом, оскільки в результаті його згоряння утворюється лише водяна пара)
Транспорт.
Наш час характеризується небаченими масштабами транспортних перевезень - як вантажних так і пасажирських. Транспорт поділяють на автомобільний, залізничний, повітряний, водний, трубопровідний. Розширення транспортних мереж негативно впливає на довкілля, спричиняючи: забруднення повітряного середовища (автомобільний та повітряний транспорт);
відчуження великих площ землі (під дороги та залізничні коли): забруднення водного середовища (водний транспорт);
- негативний вплив на озоновий шар атмосфери (висотні польоти, запуски ракет);
забруднення земель, виникнення пожеж, знищення водних екосистем внаслідок аварій на трубопроводах; загибель тварин.
Шляхи вирішення екологічних проблем транспорту:
- використання альтернативного палива; створення альтернативних транспортних засобів;
- вдосконалення двигунів внутрішнього згоряння; використання нових технологій для підвищення надійності транспортних засобів.
Промисловість.
Будь-яке промислове виробництво включає три етапи:
- виявлення та освоєння природних ресурсів;
- розгортання виробництва;
- накопичення відходів та їх видалення.
Серед промислових підприємств найбільше забруднюють довкілля гірничо-металургійні. Найбільшої шкоди вони завдають повітряному середовищу, спричинюючи утворення кислотних дощів, та земельним ресурсам. через утворення кар'єрів, відвалів - сміттєнагромаджувачів.
Дуже забруднюють атмосферу також нафтохімічні комбінати, а хімічні та целюлозно-паперові отруюють і повітря і воду.
Сучасні засоби очищення й знезараження забруднених повітря й води дуже дорогі і не дають стопроцентного результату. В більшості західних країн є така практика: забруднені повітря і вода очищують до певного ступеня (економічно прийнятого), а потім змішують з чистим повітрям або водою так, щоб вміст забруднень не перевищував ГДК і гака суміш викидається в атмосферу чи водойми.
Як альтернативу, здатну пом'якшити шкідливі наслідки суперіндустріалізації можна розглядати:
- перехід до безвідходних виробництв, що ґрунтуються на замкнених циклах споживання води й повітря;
- вирішення проблеми утилізації відходів.
Через активний розвиток виробництва та відсутність ефективних технологій переробки відходів наприкінці XX ст. на планеті нагромадилась така їх кількість, що це стало загрожувати здоров'ю людей і довкіллю.
Шляхи подолання проблеми відходів:
• іммобілізація на основі закріплення, фіксації або хімічного зв'язування;
- знешкодження фізичними, хімічними чи біологічними методами обробки;
- зменшення відходів шляхом раціонального та комплексного використання сировини, утилізації відходів, повторного
використання, впровадження маловідходних технологій, створення екологічно чистих саморуйнівних пластмас;
- боротьба з міжнародною торгівлею відходами, що останнім часом набула загрозливих масштабів
Сільське господарство.
Сільське господарство забезпечує людство продуктами харчування, а багато галузей промисловості - сировиною.
Гонитва за максимальними врожаями, порушення правил агротехніки, застосування важких сільськогосподарських машин, непродумана меліорація, перевите худоби призводять до втрати основного багатства людської цивілізації - родючих ґрунтів.
Велика небезпека для людства криється у збідненні генетичного фонду рослин і тварин. Цьому процесові сприяє те, що величезні площі земель займають генетично одноманітні рослини -монокультури. Але будь-які несприятливі зміни в довкіллі можуть завдати величезної шкоди монокультурі, а так й знищити її на величезних площах, що може призвести до голоду.
Дуже серйозною проблемою є перехімізація сільського господарства: використовуються мінеральні добрива, пестициди, антибіотики, гормони, стимулятори росту тощо. Все це потрапляє до організму людини, накопичується, визиває хвороби, мутації. Комахи ж та інші шкідники швидко адаптуються, тому концентрацію отрути збільшують або застосовують ще отрутніші засоби.
Серед шляхів подолання екологічних проблем сільського господарства - розвиток альтернативного сільського господарства, яке передбачає:
- відмову від синтетичних мінеральних добрив, пестицидів, регуляторів росту, харчових добавок;
- дотримання сівозмін; впровадження чистих парів;
- застосування натуральних добрив: бобових культур, гною, компостів, сидератів, кісткової муки тощо; захист рослин біологічними методами.
Військова діяльність.
Військова промисловість та військова діяльність є потужним джерелом забруднення та деградації ‘ природного середовища.
Військова промисловість є однією з найбільш екологічно шкідливих:
для потреб військової промисловості ведуться видобувні розробки та виплавляються у величезній кількості метали: алюміній, нікель, залізо, платина та ін.;
- проводиться видобуток і переробка радіоактивних речовин;
- утворюється багато токсичних відходів;
- безперервно іде знищення застарілого військового обладнання;
- під військові об'єкти вилучаються великі площі земель;
- забруднюється навколишнє середовище токсичними хімічними сполуками, радіонуклідами.
Військові конфлікт, навіть локального характеру, приносять величезні людські втрати, біль і страждання тисячам сімей та супроводжуються глибоким руйнуванням біосферних структур.
Найбільшу небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя. Численні випробування ядерної зброї завдали великої шкоди довкіллю. Ядерний конфлікт означає глобальну катастрофу, загибель біосфери.
Не менш небезпечна хімічна та біологічна зброя. Сила її дії величезна: одного грама ботулотоксина достатньо для смертельного ураження 8 млн. людей. Окремі віруси та бактерії ще небезпечніше.
Все більшу загрозу становить прагнення ряду країн використати у воєнних цілях космічний простір. Це не тільки підвищує загрозу війни і означає новий виток гонки озброєння, а й веде до забруднення поверхні планети, руйнування озонового екрану.
Екологічні проблеми космосу.
За роки освоєння космічного простору на космічні орбіти було виведено тисячі космічних апаратів.
Після використання ресурсу їх не повертають на Землю, тому що це економічно недоцільно. В кращому разі їх спалюють у верхніх шарах атмосфери. Це призвело до того, що в космічному просторі накопичилося багато космічного сміття, яке не тільки забруднює космічний простір, а й створює загрозу для подальших запусків нових космічних апаратів.
Під час запусків ракет в навколишнє середовище викидаються відпрацьовані гази, що забруднюють верхні шари атмосфери, які дуже чутливі до будь-яких не властивих їй домішок. Наслідки впливу таких забруднень на біосферу можуть бути непередбачуваними.
З метою зменшення забруднень космосу міжнародне співтовариство (Токіо, 1999р.) обговорювало проблему зменшення забруднень ближнього космосу і прийняло низку рішень, спрямованих на вирішення цієї проблеми. Одним з шляхів вирішення проблеми є переведення уламків зі своєї орбіти в магнітне поле Землі, де апарати та уламки згоряють у щільному шарі атмосфери
Урбоекологічні проблеми.
До найхарактерніших для розвитку людської цивілізації належить урбанізація - зростання населення міст та зменшення чисельності сільського населення.
У великих містах - мегаполісах - суперечність між людиною та природою сягає найвищого рівня.
Неконтрольоване зростання населення міст призводить до:
- величезних обсягів забруднення довкілля, повітряного середовища, води, ґрунтів;
- гігантських масштабів утворення твердих відходів;
- зростання рівня фізичних забруднень, що проявляється в зміні температурного, електричного, магнітного та іонізаційного полів, вібрацій;
- зростання зашумленості тощо; погіршення санітарно-гігієнічних умов;
- зростання кількості психоневрологічних розладів, депресій тощо;
- зростання рівня захворювань;
- антисоціальної та кримінальної поведінки, хуліганства, алкоголізму, наркомата.
Шляхи вирішення проблем великих міст:
- поступова стабілізація зростання населення міст, еколого-економічне
обґрунтування розміщення міст на території держав;
- вдосконалення господарських систем;
- зменшення обсягів відходів внаслідок впровадження безвідходних технологій, утилізації відходів, режиму економії;
- застосування альтернативних видів транспорту та палива;
- збільшення площ зелених зон;
- створення мозаїчних ландшафтів, де чергуються техногенні та природні ділянки, які с найбільш стійкими до антропогенного навантаження;
- загальна екологічна освіта населення.
Наукова діяльність.
Сподівання наших предків, що наука стане для людства панацеєю від усіх бід, не справдилися.
Найбільша кількість коштів, виділених на розвиток науки, поглинається військово-промисловим комплексом Найкращі вчені, найсучасніше наукове обладнання працюють над винайденням нових і вдосконаленням існуючих видів озброєнь, тобто над прискоренням світової екологічної катастрофи.
Велике обмеження для істинного вченого полягає в тому, що наукові відкриття, крім того ефекту, на який він розраховував, можуть мати і інші, несподівані наслідки. Прикладом можуть бути розробки методів генної інженери, які надають генетикам фантастичні можливості перебудови геномів існуючих рослин, тварин, мікроорганізмів. Ці дослідження містять потенційну небезпеку для людства та природи. Нові розробки в природничих науках пов'язані з використанням дедалі більших обсягів речовини, енергії, що збільшує ризик аварій, несподіваних побічних ефектів.
Будь-яка наукова діяльність ґрунтується на природній, генетично зумовленій людській цікавості, прагненні зрозуміти суть явищ, докопатися до істини. Та мають бути межі задоволення людської цікавості. Це, перш за все, обмеження морально-етичного плану.
Мораль вчених має бути високою та бездоганною, такою, коли людина усвідомлює свою причетність до долі людства.
Екологія і культура.
Стан довкілля того чи іншого краю завжди залежав від способу життя та культури корінного народу. Сьогодні зв'язки людей із природним середовищем порушені, втрачена традиція природокористування, а це згубно впливає як на природу так і на духовний розвиток людини, що призводить до спаду культури. Невід'ємною частішою загальної культури людства є екологічна культура, яка несе в собі бережливе, відповідальне відношення до природи, неможливість споживацького насильницького відношення до неї.
Дедалі більшого значення для людства набуває екологічна етика, як особливий елемент екологічної культури, як кодекс законів співіснування людини і природи Тільки за умови засвоєння людством норм екологічної культури і екологічної етики розв'язання гострих екологічних проблем сучасності стане реальним.
Необхідним підгрунтям екологічної культури є екологічна освіта. Збереження цивілізації у великій мірі залежить від наших знань про природ)' та розумних дій, що на них базуються. Тільки екологічно освічена людина може мати екологічний стиль мислення та відповідальне ставлення до природи на основі яких і формується екологічна культура.