Geum.ru

Національна академія наук україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

ВИСНОВКИ



Проведене дослідження правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання та одержані на його основі результати спрямовані на вдосконалення законодавства і сприяють вирішенню наукової задачі, що виявляється в доопрацюванні правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання, його господарської компетенції та відповідальності на сучасному етапі становлення ринкової економіки.

Категорія підприємства як господарської організації формувалася протягом тривалого часу під впливом різних історичних умов. Лише у XIX столітті підприємство стало об’єктом наукових досліджень, що пов’язано з динамічним розвитком економічних відносин. Конструкція господарської організації виявилася найбільш ефективною саме для обслуговування цієї сфери суспільного життя. Соціально-правову сутність цієї категорії намагалися пояснити різні теорії. Зміна економічних, ідеологічних суспільних відносин позначається на розумінні всіх правових категорій, в тому числі й підприємств, що зумовлює актуальність їх дослідження.

Для законодавства характерне багатоваріантне використання терміну “підприємство”. Головною причиною цього є той факт, що в категорії “підприємство” знайшло концентрований вираз складне економічне явище, пов’язане з здійсненням самостійної господарської діяльності. Тому обґрунтованою є позиція вчених, які визнають економічне походження терміну “підприємство” (О.Камінка, С.Ландкоф, В. Яковлєва, Т. Кашаніна та ін.), що не веде до відмови від розгляду підприємства в якості правового феномену.

Економічний розгляд підприємства як господарської одиниці переломлюється в юриспруденції у вигляді проблеми визнання підприємства юридичною особою (суб’єктом права).

У вітчизняному законодавстві термін “підприємство” завжди використовувався для визначення суб’єкта або об’єкта прав. При цьому часто мало місце змішання смислових значень терміну, що затрудняло правозастосовчу діяльність. ГК нарешті поклав край двозначності використання терміну “підприємство”, визначивши останнє суб’єктом господарських відносин, а об’єктом угод – цілісний майновий комплекс підприємства, як нерухоме майно, що належить підприємству. Таким чином необхідно розрізняти підприємство як суб’єкт господарської діяльності і його майно – майновий комплекс.

Підприємство – це господарська організація, реально існуюче соціальне утворення, суб’єкт права, що має особливі економічні і соціальні функції в економічній системі, а саме функції колективного товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах та послугах.

Підприємство є господарсько-правовою формою взаємодії приватних (особистих) інтересів засновників і публічних (суспільних) інтересів держави шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Правовий статус підприємства як суб’єкта господарської діяльності обумовлено певними ознаками, серед яких: 1) визначеність організаційно-правової форми суб’єкта господарювання, що характеризується метою, правовим статусом та складом засновників, правовим режимом майна, організацією управління та умовами і обсягом відповідальності; 2) майнова відокремленість; 3) легітимація існування в якості суб’єкта господарювання; 4) самостійна відповідальність за результати господарювання; 5) самостійність в господарському обороті, яка передбачає свободу вибору видів діяльності, незалежність.

Правовий статус підприємства певного виду обумовлений перш за все майновим режимом майна підприємства. При цьому сама форма власності – приватна, колективна чи державна не повинна мати визначального впливу на правовий статус підприємства. Значно важливішою є наявність чи відсутність у підприємства повного обсягу прав на закріплене за ним майно. Найбільш повний обсяг прав мають підприємства-власники - господарські товариства, виробничі кооперативи, приватні підприємства. Підприємства, що здійснюють свою господарську діяльність на основі права господарського відання або оперативного управління мають особливий правовий статус, обумовлений способом відмежування функцій власника від функцій управління майном у державних та комунальних підприємствах. Ці підприємства як майнові комплекси є об’єктами права державної або комунальної власності. Особливий правовий статус мають підприємства об’єднань громадян та релігійних організацій, що пов’язано із можливістю заснування цих підприємств виключно для здійснення статутної діяльності даними організаціями.

На правовий статус підприємства крім правового режиму майна впливає спосіб утворення (заснування) та формування статутного фонду підприємства. Так, унітарні підприємства засновуються одним засновником, який безпосередньо керує підприємством, затверджує його статут, формує трудовий колектив, привласнює прибуток, реорганізує та ліквідує підприємство. Навідміну від унітарних підприємств, правовий статус корпоративних підприємств передбачає заснування їх декількома засновниками за спільним рішенням на основі об’єднаного майна та/або підприємницької чи трудової діяльності, їх спільного управління справами на основі корпоративних прав та сумісний розподіл доходів і ризиків підприємства.

Оптимізація правового статусу підприємств має відбуватися з врахуванням обсягу прав підприємства щодо майна, на базі якої воно функціонує, характеру його діяльності, способу утворення, складу та статусу учасників тощо шляхом забезпечення уніфікації організаційно-правових форм господарювання, публічності відомостей державної реєстрації та результатів фінансово-господарської діяльності, захисту прав дочірніх підприємств та кредиторів підприємств-невласників, індивідуальних інтересів у корпоративних підприємствах та узгодження публічних і приватних інтересів щодо таких суб'єктів господарювання як державні та комунальні підприємства.

Вдосконалення правового становища підприємств з метою забезпечення збалансованого врахування як приватних, так і публічних інтересів учасників господарських відносин потребує як врегулювання статусу підприємств в ГК, так і врахування специфіки правового становища окремих видів підприємств в спеціальних законах. В зв’язку з останнім пропонуємо українському законодавцю створити для державних та комунальних підприємств необхідну нормативну базу шляхом прийняття окремого закону “Про державні та комунальні унітарні підприємства”, що встановить особливості створення, функціонування та відповідальності цих господарюючих суб’єктів, враховуючи позитивний досвід щодо правового забезпечення господарських товариств та виробничих кооперативів, а в ГК передбачити організаційно-правові форми підприємств та основні положення щодо господарської діяльності цих суб’єктів господарювання. Крім того, враховуючи положення ГК щодо непідприємницької господарської діяльності, визначити у єдину організаційну форму підприємств, пристосованих для здійснення такої діяльності – непідприємницьке товариство, в т.ч. створене і однією особою, а встановити умови заснування та відповідальність таких підприємств.

З метою вдосконалення чинного законодавства запропоновано внесення пропозицій як до ГК, який встановлює основні засади господарювання та основні вимоги до підприємств як суб’єктів господарювання, так і законів, що враховують специфіку певних видів підприємств, а саме:

1. Викласти частину 1 ст. 62 ГК України в такій редакції «підприємство - господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності від власного імені на засадах майнової відокремленості та самостійної відповідальності за своїми зобов’язаннями, крім випадків передбачених законодавством».

2. Частину 1 ст. 93 ГК викласти в такій редакції: “Підприємствами колективної власності є корпоративні або унітарні підприємства, які діють на основі колективної власності засновника (засновників) та у частині 1 ст. 63 ГК слова “підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності) замінити словами “виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, що діють на основі колективної власності.”

3. У частині 1 ст. 108 ГК стосовно збільшення розміру субсидіарної відповідальності членів виробничого кооперативу слова “або статутом кооперативу” виключити, надаючи таку можливість виключно законодавцю, для чого необхідно внести відповідні зміни до Закону України «Про кооперацію».

4. Внести зміни до ЦК стосовно закритих акціонерних товариств, оскільки два види товариств (ЗАТ та ВАТ) передбачені як ГК, так і Законом України “Про господарські товариства” та проектом закону України “Про акціонерні товариства”. Для цього доповнити:

- частину 1 ст. 152 ЦК словами: ”Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими” та відповідно частину 6 ст. 152 ЦК словами наступного змісту: ”Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариств”;

- частину 7 ст. 152 ЦК такими реченнями: “Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.”

5. Доповнити ст. 219 ГК України правилом щодо субсидіарної відповідальності власників-засновників у формі відшкодування збитків за зобов’язаннями унітарних підприємств всіх форм власності (в тому числі і при визнанні їх банкрутами), за якими майно закріплене на праві оперативного управління, у разі, коли така відповідальність виникла з вини власника-засновника (уповноваженого ним органа), а також аналогічними нормами Законів України “Про об’єднання громадян” та “Про свободу совісті та релігійні організації” стосовно унітарних підприємств об’єднань громадян та релігійних організацій.

6. Доповнити ст. 218 ГК “Підстави господарсько-правової відповідальності” частиною 3 наступного змісту: “Суб’єкт господарювання відповідає за шкоду, завдану його працівником під час виконання ним трудових (службових) обов’язків або учасником (членом) та іншими особами, які діяли від імені суб’єкта господарювання або в його інтересах на підставі закону чи договору”.

7. Частину 1 ст. 1 Закону України “Про господарські товариства” доповнити таким реченням: ”У випадках, передбачених законом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника», а також доповнити розділ другий цього Закону главою 6 з назвою «Товариство з одним учасником» та відповідними статтями в ній.

8. Внести зміни до частини 1 ст. 141 ЦК та доповнити ст. 50 Закону України “Про господарські товариства” такими словами: “Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю не повинна перевищувати 50 осіб. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає реорганізації в акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку – ліквідації у судовому порядку, якщо кількість учасників не зменшиться до 50 осіб.”

9. Частину 4 ст. 126 ГК викласти в такій редакції: ”Виникнення (втрата) у дочірнього підприємства простої чи вирішальної залежності потребує державної реєстрації змін до установчих документів такого підприємства та опублікування відомостей про це в органах преси відповідно до закону” з внесенням відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

10. Передбачити субсидіарну відповідальність контролюючого підприємства за зобов’язаннями дочірнього підприємства, враховуючи відносини контролю-підпорядкування асоційованих підприємств. Для цього частину 8 ст. 126 ГК викласти в наступній редакції:” Контролююче підприємство несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями дочірнього підприємства”.

Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях і семінарі, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до законодавства.

Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства, у правозастосовчій практиці, науковій та викладацькій діяльності.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


Нормативні акти

  1. Конституція України: Прийнята на п’ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80с.
  2. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436 // ВВР України. - 2003.- №№18, 19-20, 21-22. - Ст. 144.
  3. Кодекс законів про працю України. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 108 с. – (Б-ка офіційних видань).
  4. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435 // Відомості Верховної Ради України. - 2003.- № 40-44.- Ст. 356.
  5. Цивільний кодекс Української РСР: Закон УРСР від 18.07.1963 р. // ВВР УРСР. - 1963.- № 30.- Ст. 463. - (втратив чинність у зв’язку з прийняттям нового Цивільного Кодексу України).
  6. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 р. № 3125 // ВВР України. - 1993.-№ 23.-Ст. 243.
  7. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20.03.1991 р. (в редакції Закону від 07.12.2000 р. № 2121) // Відомості Верховної Ради. - 2001.- № 5-6.- Ст. 30.
  8. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (Про банкрутство): Закон України від 14.05.1992 р. № 2343-XII. В редакції від 30.06.99 р. № 784-XIV // ВВР України. - 1999. -№42-43.- Ст. 378.
  9. Про власність: Закон УРСР від 07.02.1991 р. № 697-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991.- №20.- Ст. 249. - (зі змін. та доповн.).
  10. Про внесення змін до Господарського кодексу України: Закон України від 16.06.2005 р. № 2668-IV // ВВР України. - 2005. -№29.- Ст. 384.
  11. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 04.02.2005 р. № 2424-IV // ВВР України. - 2005. - №11.- Ст. 205.
  12. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. № 1576 // ВВР України. - 1991. - № 49.- Ст. 682. - (зі змін. та доповн.).
  13. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000р. № 2063 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №51-52. – Ст. 447
  14. Про заставу: Закон України від 02.10.1992р. № 2654 // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 47. - Ст. 642.
  15. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7.06.1996р. № 236 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №36. – Ст. 164
  16. Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 р. № 1956 // Відомості Верховної Ради України.-1992.-№ 10. - Ст. 139.
  17. Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту: Закон України від 22.12.1998 р. № 331 // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 12-13. - Ст. 80.
  18. Про захист прав споживачів: Закон України (в редакції Закону від 15.12.1993 р.) № 3682 // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 1 - Ст. 1 (зі змін. та доповн.).
  19. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. № 959 // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 29. - Ст. 377 (зі змін. та доповн.).
  20. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р. № 1560 // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- № 47.- Ст. 646.
  21. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15.03.2001 р. № 2299// Відомості Верховної Ради України. - 2001.- №21.- Ст. 103.
  22. Про іпотеку: Закон України від 05.06.2003 р. № 898 // Відомості Верховної Ради України. - 2003.- № 38.-Ст.313.
  23. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14.02.1992р. № 2114 // Відомості Верховної Ради України. -1992. - № 20.-Ст. 272.
  24. Про Концепцією Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 21.11.2002р.// УК.- 2002.- 18 груд. - С. 1-5.
  25. Про кооперацію: Закон України від 10 липня 2003 р. № 1087 // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 5.- Ст. 35.
  26. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. № 280 // Відомості Верховної Ради України. - 1997.- № 24.- Ст. 170.
  27. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003.- № 47-48.- Ст. 372.
  28. Про об'єднання громадян: Закон України від 16.06.1992р. №2460-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №34. - Ст. 504.
  29. Про організації роботодавців: Закон України від 24.05.2001 р. № 2436 // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №.32. – Ст. 171.
  30. Про оренду державного та комунального майна: Закон України в редакції Закону від 14.03.1995 р. № 98 // Відомості Верховної Ради України. - 1995.- № 15.- Ст. 99.
  31. Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі: Закон України від 10.07.1996 р. № 290 // Відомості Верховної Ради України. - 1996.-№ 41.-Ст. 188.
  32. Про охорону праці: Закон України в редакції Закону від 21.11.2002 р. № 229 // Відомості Верховної Ради України. - 2003. -№2.-Ст. 10.
  33. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12.07.2001 р. № 2658-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001.- №47.- Ст. 251.
  34. Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності: Закон України від 03.03.1998 р. № 147 // Відомості Верховної Ради України. - 1998.-№ 34.-Ст. 228.
  35. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.1991 р. № 887 // ВВР України. - 1991.- № 24.- Ст. 272. (Втратив чинність у зв’язку з прийняттям Господарського Кодексу України).
  36. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) : Закон України від 3.03.1998р. № 137 // Відомості Верховної Ради України. - 1998.-№ 34.-Ст. 227.
  37. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України від 06.03.1992р. (в редакції Закону від 15.05.1996 р. № 189) з наступними змінами // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 24.- Ст. 350. – (зі змін. та доповн.).
  38. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03. 1996 р. № 93 // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 19.- Ст. 80.



  1. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991р. № 987 - ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №25. – Ст. 284
  2. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.1997р. № 469 // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 39. - Ст. 261
  3. Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона», «Інститут монокристалів: Закон України від 16.07.1999 р. № 991 // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 40. - Ст. 363.
  4. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР. В редакції Закону № 2745-III від 04.10.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002.- № 7.- Ст. 50. (зі змін. та доповн.).
  5. Про туризм: Закон України в редакції від 18.11.2003 р. № 1282 // Відомості Верховної Ради України. - 2004.- № 13.- Ст. 180.
  6. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. № 2664 // Відомості Верховної Ради України. - 2002.- № 1.- Ст. 1, 10.
  7. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.1991 р. № 1201 // Відомості Верховної Ради України. - 1991.-№ 38. - Ст. 508.
  8. Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом: Указ Президента України від 19.07.2001 р. №532/2001 // Офіційний Вісник України. - 2001.- №29. – Ст. 1306
  9. Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Указ Президента України від 30.08.2000р. // Урядовий Кур’єр. – 2000. - 20 вересня.
  10. Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки: Указ Президента України від 05.03.2002 р. № 216 // Офіційний Вісник України. –2002. - № 10. - Ст. 470.
  11. Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності: Указ Президента України від 15.07.2000 р. № 906 // Офіційний Вісник України. – 2000. - № 29. - Ст. 1214.
  12. Про заходи щодо запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Указ Президента України від 10.12.2001 р. № 1199 // Офіційний Вісник України. – 2001. - № 50. - Ст. 2230.
  13. Про Комісію з перевірки процесів створення, приватизації та фінансово-господарської діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній: Розпорядження Президента України від 21.04.2001 р. №114/2001-рп // УК. - 2001. - №78. - С. 13.
  14. Про корпоратизацію підприємств: Указ Президента України від 15.06.1993 р. № 210 // Урядовий Кур’єр.- 1993.- №89-90. - С. 2 (зі змін. та доповн.).
  15. Про управління часткою держави у статутному фонді Національного депозитарію: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2001р. № 847 // Урядовий Кур’єр.- 2001.- 24 лип. - С.10.
  16. Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній: Указ Президента України від 07.11.2001 р. № 1049 // Офіційний Вісник України. –2001. - № 45. - Ст. 2010.
  17. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва: Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727 // Офіційний Вісник України. - 1998. - № 27. - Ст. 975.
  18. Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади: Указ Президента України від 12.03.1996 р. № 179 // Урядовий Кур’єр. - 1996.-28 березня.-С. 5.
  19. Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації: Указ Президента України від 11.05.1994 р. № 224 // Урядовий Кур’єр. - 1994. - №76-77. – С. 2.
  20. Назустріч людям: Програма діяльності Кабінету міністрів України: Постанова Верховної Ради України від 4 любтого 2005 р. № 2426 // Офіційний Вісник України. –2005. - № 6. – Ст. 348.
  21. Порядок звітності представника органів, уповноважених управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2000р. №791 // Державна та комунальна власність в Україні: 3б. норм. актів.-К.: Юрінком Інтер. – 2002. - С. 154-155.
  22. Положення про представника органу, уповноваженого управляти державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 р. № 791 // Державна та комунальна власність в Україні: 3б. норм. актів.-К.: Юрінком Інтер. – 2002.- С. 148-149.
  23. Про управління корпоративними правами держави: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2000р. №791 // Офіційний Вісник України. - 2000. - № 20. - Ст. 827.
  24. Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств: Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. № 24 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 11. - Ст. 94.
  25. Про деякі питання управління казенним підприємством: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.1998 р. № 1129 // Офіційний Вісник України. - 1998.- № 30. – Ст. 1120.
  26. Про довірчі товариства: Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. №23-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 19. - Ст. 207.
  27. Про затвердження Переліку випуску, авалювання, індексації та погашення векселів, що випускаються державними підприємствами і акціонерними товариствами, в статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.03.2002 р. № 262 // УК. - 2002. - 30 берез.
  28. Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.09.1996р. № 1099 // Зібрання постанов України. - 1996. - №17. – Ст. 489.
  29. Про перетворення державних підприємств у казенні: Постанова Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 р. № 987 // Офіційний Вісник України. - 1998.- № 26. – Ст. 953.
  30. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV//ВВР, 2003.- №№ 31-32.- Ст. 263.
  31. Про управління майном, що є у загальнодержавній власності: Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12. 1992р. № 8-92 // Відомості Верховної Ради України. - 1993.- № 7.- Ст. 52.
  32. Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 19-93 // Відомості Верховної РадиУкраїни 1993.-№ 17.-Ст. 188.
  33. Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Послідовність. Ефективність. Відповідальність” від 12.03.2004 р. № 321: // Урядовий Кур’єр.- 2004.- № 60. - С.1.
  34. Про визначення критеріїв віднесення підприємств (організацій) до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2003р. - № 695 // ОВУ.- 2003.- № 21.- Ст. 927.
  35. Дані Головного управління статистики в Харківській обл. № 5936/12-05.
  36. Про кооперацію в СРСР: Закон СРСР від 26.05.1988 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1988. - № 22; 1989. - № 19; 1990. - № 26.
  37. Законы о товариществах. Акционерные общества, товарищества на паях, торговые дома, артели и др. Порядок их учреждения и деятельности с разъяснениями Правительствующего Сената / Сост. В. Максимов. - М.: Юристь, 1911.-936 с.
  38. Устав торговый (Т. XI. - Ч. 2, Свод законов Российской империи издания 1903 г., по сводному продолжению 1912 г. / Сост. Гессен.- СПб: Право, 1914.- 860 с.
  39. Гражданский кодекс РФ. - Ч. 1 // Собрание законодательства Российской Федерации. - 1994.-№ 32.-Ст. 3301., ст.ст. 50, 113-115.
  40. О производственных кооперативах: Федеральный закон от 08.05.1996 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. - № 20.- Ст. 2321.
  41. Об акционерных обществах: Федеральный закон от 26.12.1995 г. (с учетом изм. и дополн., внесенных Федеральными законами от 13.06.1996 г., 24.05.1999 г., 07.08.2001 г.) // Собрание законодательства Российской Федерации. - 1996.-№ 1.- Ст. 1.
  42. Об обществах с ограниченной ответственностью: Федеральный закон от 08.02.1998 г. // Собрание законодательства Российской Федерации 1998. - №7. - Ст. 785.
  43. Об особенностях правового положения акционерных обществ работников (народных предприятий): Федеральный закон от 19.07.1998 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1998. - № 30.- Ст. 3611.
  44. Акционерный закон от 06.09.1965 г. // Германское право. – Ч. II. Германское Торговое уложение и другие законы. - М., 1996.- С. 163-327.
  45. Временное положение КНР о частных предприятиях от 03.06.1988 г. // Гражданское законодательство КНР: Пер с кит. / Автор введения, состав. и перев. &-Г. Пащенко. - М., 1997. - С. 119.
  46. Закон об обществах с ограниченной ответственностью от 20.04.1892 г. // Германское право. - Ч. II. Германское Торговое уложение и другие законы. –М., 1996.-С. 328-354.
  47. О торговых обществах: Закон Франции № 66-537 от 24.06.1966г. // Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью: Сборник зарубежного законодательства / Сост., отв. ред. и автор вступ. статьи проф. В. А. Туманов. - М.: БЕК, 1995.-С. 32-45, С. 174-219.
  48. Об акционерных обществах: Закон Литовской Республики // Ведомости Литовской Республики. - 1994.- № 27- Ст. 307; 1995.- № 11.- Ст. 144; 1996-№ 3.- Ст. 56; № 7.- Ст. 119; № 28.- Ст. 477; № 32.- Ст. 559; 1997.- № 10.- № 70; №24.-Ст. 275; 1998.-№ 14.-Ст. 187.
  49. Решение Судебной коллегии судебной палаты по гражданским делам апелляционного суда Харьковской области по делу № 22-а-2255/ 2002 г. от 16 августа 2002 г.


Спеціальна література
  1. Абова Т.Е. Охрана хозяйственных прав предприятий. - М.: Юрид.лит., 1975. - 216с.
  2. Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью: Сборник зарубежного законодательства / Сост., отв.ред. и автор вступ. статьи В.А. Туманов. - М.: БЕК, 1995. - 291 с.
  3. Алан Татам. Право Європейського Союзу. - К., 1998. – 237с.
  4. Алексеенко И. Русская фишка // Бізнес. - 2004.- № 20.-С.43-46.
  5. Генкин Д.М Значение применения института юридической личности во внутреннем и внешнем товарообороте в СССР // Сборник научных трудов Московского института народного хозяйства им. Г.В.Плеханова. - М.,1955. - Вып. IX.-С. 3-36.
  6. Алексеев С.С. Общая теория права. - М.: Юрлит, 1982. - Т. 2. - 359 с.
  7. Андреев В.К. Проблемы правосубъектности в предпринимательской деятельности: Правовое регулирование предпринимательской деятельности / Под ред. В.В. Лаптева. - М.: Юрид. лит., 1993.
  8. Аскназий С.И. Об основаниях правовых отношений между государственными социалистическими организациями. // Ученые записки Ленинградского юридического института. - Л., 1947. - Вып. IV. - С.5-47.
  9. Базылев Б. Т. Сущность позитивной юридической ответственности // Правоведение. - 1979. — № 4. — С. 43
  10. Балій М. Місце окремих видів кооперативів в організаційній структурі економіки країни // Господарське право. - 2004. - №5. – С.36-40
  11. Бараненков В.В. Понятие юридического лица в современном гражданском праве России // Государство и право. - 2003.- №11. - С. 53-59.
  12. Бейцун І. До питання про концепцію об’єднання юридичних осіб в праві України та Європейських країн // Підприємництво, господарство і право. - 2003.- № 11.- С.104-107.
  13. Белов А. Субъекты предпринимательской деятельности в России и иностранных государствах.// Право и экономика. - 1999. - № 6. - С. 25-26.
  14. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина. - К., Наук. думка, 2000. - 262 с.
  15. Бляхман Л.С., Маркин А.А. Организация управления социалистическим предприятием: Учеб. пособие для студентов экон. спец. вузов. - М.: Высшая школа, 1983. - 247с.
  16. Борисова В.И. К проблеме правосубъектности юридического лица // Проблеми законності. – Х.: Нац. юрид. акад. ім. Ярослава Мудрого. - 2000. – Вип. 43. – С.4-8.
  17. Борисова В.І. До проблеми афілійованих юридичних осіб // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства: Матеріали наук. конф. (21-22 червня 2001 р.) / Упоряд. Ю.М.Грошовий, М.І. Панов.- Х.: Право. - 2001.- С.462-468.
  18. Борисова В.І. До співвідношення понять “юридична особа” та “підприємство” // Проблеми законності. - Х.: Нац. юрид. акад. ім. Ярослава Мудрого. - 2001. - Вип. 46. – С. 69-73.
  19. Борисова В.І. Особливості життєвого циклу (буття) юридичних осіб. // Проблема юридичної особи у цивільному праві України : Матеріали наук.-практ. конф., присвяченої пам’яті О. А. Пушкіна (21 травня 2004 р.) – Х. : Нац. ун-т внутрішніх справ; Харків. економіко-правовий ун-т. - 2004. - С.6-15.
  20. Борисова В.І. Про залежність юридичних осіб // Вісник Акад. прав. наук. - 2000.- №3(22).- С.102-109.
  21. Берездецький Ю.М., Дмитренко Ю.П. Проблеми співвідношення змісту норм Цивільного та господарського кодексів України. С. 38-41. //Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування: Матеріали наук.- практ. семінару:Ч. I (м. Харків, 23 квіт. 2003р.)/Уклад.: М.І. Панов,В.І. Борисова, В.Л. Яроцький та ін. – Х.: Нац.юрид. акад. України, 2004. 225с.
  22. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. (очерк теории) Научное издание. – М.: Юрид. лит., 1976. — 216с.
  23. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М., 1950. - 368 с.
  24. Братусь С.Н. Курс советского гражданського права: субъекты гражданского права: Научное издание. – М.: Гос. изд-во Юрид.лит.,1950.- 367с.
  25. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. – М.: Юриздат МЮ СССР. Ученые труды. Выпуск XII. - М., 1947. - 363 с.
  26. Бухаловский О.Н. Правовое положение предприятия по трудовому законодательству. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1974. - 160с.
  27. Валиев С. Х., Эльтазаров Б.Т. Защита ценных бумаг.- М.: ЧеРО, 1997.- 156 с.
  28. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. - М-Л.: Изд-во АН СССР, 1948. - 840 с.
  29. Венедиктов А. В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР.- М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1954.- 267 с.
  30. Венедиктов А. В. Слияние акционерных компаний.- Петроград, 1914.— 369с.
  31. Венедиктов А. Государственные юридические лица в СССР // Советское государство и право. – 1940.- № 10.- С. 75-76
  32. Венедиктов А.В. О государственных юридических лицах в СССР // Вестник Ленинградского университета. - 1955. - №3. - С.2-9
  33. Венедиктов А.В. Правовая природа государственных предприятий. - Изд. 2-е. - Л.: «Прибой», 1928. – 198с.
  34. Винар Л. Проблема відповідальності юридичних осіб, заснованих на державної власності // Вісник Львівського університету: Сер.: Юридична. – 2003.- Вип.38. – С.286-292
  35. Винник О. М. Общество с ограниченной ответственностью по законодательству Украины, Германии и России // Социальные проблемы права: Сб. ст. / Под общ. ред. Е. Н. Борисовой- М.: Изд-во МГСУ «Союз». - 2000. – Вып. 1. - С. 297-316.
  36. Винник О.М. Связанные предприятия// Бизнес. - 1994.- 5 июня.- С.5.
  37. Виткявичус П.П. Право государственной собственности и право оперативного управления // Изв. вузов. Правоведение. - 1976. - № 3. - С.34-42.
  38. Вінник О. М. Право власності як основний правовий режим майна суб'єкта підприємницької діяльності // Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні: Зб. Наук., пр.- К.: Манускрипт, 1997.-С. 137-141.
  39. Вінник О. М. Правові питання діяльності підприємств в умовах переходу до ринку (на матеріалах ремонтно-будівельних підприємств та організацій житлово-комунального господарства України). Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.-К., 1995.-28с.
  40. Вінник О. Правове становище дочірніх підприємств // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000.- № 1.- С. 3-7.
  41. Вінник О. Проблеми уніфікації вимог до суб'єктів господарювання та їх організаційно-правових форм // Предпринимательство, хозяйство и право -2000.-№8.-С. 3-7.
  42. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення6 Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
  43. Власенко Н.А. Язык права. - Иркутск: Восточно-Сибирское книжное изд-во, АО «Норма-плюс, 1997. - 176с.
  44. Воронин А.Г., Лапий В.А., Широков А.Н. Основы управления муниципальным хозяйством.: Учеб. пособие. – М.: Дело, 1998. – 122 с.
  45. Гайворонський В. Інститут юридичної особи в проекті цивільного кодексу України // Вісник АПрН України. – 2000. - №2(21). – С.89-96.