Курс лекція силові якості молодших школярів фізична підготовка
| Вид материала | Лекція |
- Вданій статті розглядається проблема формування соціально-емоційної компетентності, 149.57kb.
- Методика формування творчої особистості учнів на уроках математики 2 Класифікація, 616.58kb.
- Розвиток творчих здібностей молодших школярів, 28kb.
- Позаурочної виховної діяльності шкіл важлива умова формування самостійності молодших, 122.41kb.
- Аналітичний огляд результатів досліджень стану фізичного здоров’я молодших школярів, 178.05kb.
- Реферат на тему, 81.7kb.
- Рибалко О. О. Використання майбутніми педагогами інформаційно-комунікаційних технологій, 142.04kb.
- Математика 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів Пояснювальна записка, 894.81kb.
- Виступ та методичні рекомендації «Самопідготовка як засіб створення оптимальних психолого-педагогічних, 589.68kb.
- Використання проблемних ситуацій на уроках природознавства як засіб підвищення якості, 716.12kb.
3 курс
ЛЕКЦІЯ
СИЛОВІ ЯКОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Фізична підготовка
Фізичну підготовку дітей часто визначають за результатами змагань а не за рівнем розвитку фізичних якостей. Вважається, що якщо спортсмен досяг високого технічного результату, то і його фізична підготовка знаходиться на високому рівні. Це так. Але все-таки більш важливо насамперед визначити фізичний стан спортсмена, його готовність до технісної вправи на даний момент, і відповідно доцього планувати та виконувати необхідну підготовку для досягнення результату.
Виділяють п’ять основних фізичних якостей: силу, швидкість, гнучкість, спритність і витривалість.
Високий розвиток кожної із цих якостей необхідний будь-якому спортсменові. А у гімнастів вони знаходяться у винятково тісному взаємозв’язку. Проте цінність фізичних якостей для гімнастів не рівнозначна, визначається не суб’єктивними поглядами, а природно-біологічною сутністю цих якостей та специфікою гімнастики.
ВИКОРИСТАННЯ ГРИ, ЯК ОДНІЄЇ ЇЗ ФОРМ РОЗВИТКУ ФІЗИЧИХ ЯКОСТЕЙ
Рівень розвитку фізичних якостей визначає рівень фізичної діяльності дітей та їх здатність до оволодіння новими формами рухів, а також вміння доцільно використовувати їх у повсякденній діяльності.
Формування рухових навичок відбувається в тісному взаємозв’язку з розвитком фізичних якостей (сили, швидкості, спритності, витривалості та гнучкості). Вправи, що сприяють цьому, у певній послідовності, з поступовими ускладненнями рухових завдань, включаються у фізкультурні заняття, рухливі ігри, спортивні вправи та інше.
Рівень розвитку фізичних якостей у школярів залежить від віку, статі, ступеня підготовки учня, а також від мотиваційної основи проведення вправ.
Швидкість - це комплекс функціональних властивостей дитини, безпосередньо, і за певною перевагою, визначаючи швидкісні характеристики рухів, а також час руховоїт реакції. Практично, це здатність виконувати рухові дії за мінімальний відрізок часу. Швидкість визначається за швидкістю рухової реакції, окремих рухів та частотою рухів. Розрізняють прості та складні рухові реакції.
Проста реакція виражається у відповіді на зазделегідь відомі рухи та на зазделегідь відомий сигнал, що раптово появляється. (наприклад, угрі “Перебігання” сигнал “Біжи!” тощо). Складна реакція це реакція на об”єкт, що рухаеться. Для дітей молодшого шкільного віку доступна елементарна форма реакції на предмет, що рухаеться наприклад , граючи ногою м’ячем, перекидаючи м’яча один одному через сітку рукою тощо).
Швидкість розвиваеться в процесі навчання дітей основним рухам. Для розвитку швидкісних якостей варто використовувати вправи з швидкого та повільного бігу: чергування бігу на коротких дистанціях із переходом з максимального темпу більш спокійний темп.
Аналіз щорічної динаміки швидкості бігу на 10 м. з ходу для хлопчаків від 6-и до 9-и років, що був проведений нами на протязі 2000 року, ілюструє такий факт.
Розвиток швидкості в дітей відбуваеться плпавно від року до року, але деяке проскорення відзначаеться у віці від 8-9 років (Рис.2.1)
Виконання вправ у різному темпі сприяе розвитку в дітей вміння прикладами різноманітне м’язове зусилля відповідно до запромованого темпу.
У тренувальних заняттях та ігровій діяльності можна використовувати біг з ускладнених стартових положень (сидячи, сидячи на картках, стоячи на однім коліні тощо).
Розвитку швидкості сприяють і рухливі ігри. Виконуючи вправи на швидкість за сигналом, дитина може і самостійно змінювати характер руху, його швидкість. Правильна рухова реакція дотини буде визначатися вмінням швидко сприйняти напрямок і швидкість предмета (наприклад, набивного м’яча), що рухаеться, з урахуванням відстані і часу його наближення. Це вимагае певного розвитку рухливості нервових процесів і сприяе їх удосконалюванню, а також деяких просторових та тимчасових оцінювань. Усе це дозволяе дитині вірно орієнтуватися в тих ігрових обставинах в яких дитина знаходиться.
Спритність - здатність швидко опановувати новими рухами (здатність швидко навчатися), швидко перебудовувати рухову діяльність у відповідності до вимог раптово зміненій обстановці. Розвиток спритності відбувається на основі пластичної нервової системи, відчуття і сприйняття власних рухів і навколишнього оточення. Успішне здійснення рухової задачі визначається точністью просторових, тимчасових і силових компонентів даного руху. У дитини виховання спритності зв’язане з розвитком координації рухів, вміння узгоджено, послідовно виконувати рухи. Спритність - це необхідна з компонент будь-якого руху (бігу, стрибка, метання, тощо).
Для виховання спритності у дітей використовуються різноманітні фізичні вправи в основних рухах ( та біг між предметами; із подоланням різноманітних перешкод - пролізти в обруч, розійтися з іншою дитиною при зустрічному русі на ослоні; перестрибнути через предмет та ін., а також метання, гри в м’яч, стрибки, що розвиває володіння предмета й ін.)
Найкращі умови для удосконалення спритності створюються в різноманітних рухливих іграх: дитина повина виявляти швидку кмітливість, верткість, вміння спритно рухатися між предметами, ініціативу при несподіваних змінах ситуації, використовуючи слушні моменти для цього зо допомогою просторової і тимчасовий оріентувань.
Для удосконалення спритності доцільні завдання на краще виконання вправ із предметами - скакалкою, м’ячами, обручами, палицями. Корисними будуть сумісні вправи вдвох, або невеликою групою дітей з м’ячами, обручами, тичинами,шнуром. Задача спритності вимагає систематичної зміни вправ або застосування їх у нових варіантах для підтримки новизни і деякого підвищення координаційних труднощів. Чим більше у дитини накопичується рухових навичок, тим легше відбувається засвоєння нових рухів й удосконалюється спритність.
Сила це здатність у процесі рухових дій переборювати зовнішній опір або протидіяти його за допомогою м’язових навантажень. Виявлення сили обумовлюється в в першу чергу концентруванням нервових процесів, що регулюють діяльність м’язового апарата.
У вихованні дітей молодшого шкільного віку враховуються вікові особливості їх організму - слабкість мязів, недостатня регуляція їх нервовою системи, перевага тонусу м’язів. Тому вправи на поступовий розвиток сили повинні бути направлені на зміцнення основних м’язових груп і випрямлення хребта (вправи, що ведуть до загального розвитку).Ретельний відбір динамічних вправ повинен передбачити короткочасну швидкісну та силову напругу (різноманітні вправи в бігу, метеннях, стрибках, а також лазіння по прямовисній та похилій драбині), щовизначаються можливостями опорно-рухового апарату, переважним розвитком важливих м’язових груп, гарною реакцією серцево-судинної системи дітей на короткочасні швидкісно-силові навантаження. У процесі здійснення стрибків, бігу (на 30 м), метання (на дальність) дитині необхідно розвивати швидкість рухів і вміння виявити швидку силу - сполучити швидке здійснення руху з концентрацією нервово-м’язового зусилля, тобто виявляти швидкісно-силові якості. На цих рисунках абревіатура КГ позначає - контрольна група (тобто та група дітей , за якою проводили спостереження, але не втручалися в зміни навчально - виховного процесу), ЕГ - експкриментальна група (та група дітей, де проваджувалася компонента новизни, наприклад , рухливої гри)
Для розвитку фізичних якостей школярів, за даними Е.Н.Вавілової, ми застосовували стрибки з невеликої висоти з наступним підскоком вгору або вперед, стрибки з місця, і з просуванням уперед,чергуючи помірний і швидкий темп, на двох ногах через лінії або палицю.
При здійснені стрибків особлива увага приділяеться енергічному відштовхуванню одною або двома ногами, неглубокому приземленню на злегка зігнуті в колінах ноги і швидкому їх випрямленню.
Гармонічному розвитку м’язової сили, координації рухів, функціональному удосконаленню діяльності м’язів дихання і відповідних функцій зовнішнього подиху сприяють вправи з набивними м’ячами. Чергування швидкого скорочення м’язів при кидку і розслаблення після здійснення руху сприяють удосконалюванню нервово-м’язової регуляції, розвитку м’язів і тим самим швидкісно-силових якостей. При проведенні багатьох вправ, варто ширше використовувати набивні м’ячі, якщо діти опановують вправи без обтяження (наприклад, піднімання м’яча в гору, вперед, униз, присідання з м’ячем, кидок м’яча уперед від грудей або поштовх, кидок чкрез голову).
По мірі освоєння дітьми цих вправ вони можуть застосовуватися в рухливих іграх і спортивних вправах на прогулянках.
Витривалість - це спроможність протистояти стомленню в процесі якоїсть діяльності.
Витривалість визначається функціональною стійкістю нервових центрів, координацією функцій рухового апарата і внутрішніх органів.
У молодшому шкільному віці енергетичні ресурси організму витрачаються на віковий розвиток, тому занадто вклике навантаження може заважати процесам росту. У дитини варто поступово виховувати загальну витривалість, тобто витривалість у тривалій роботі помірної інтенсивності, що підвищує функцію основних систем організму. Різномнітні види діяльності викликають різноманітне стомлення - розумове, сенсорне емоційне, фізичне. Кожний вид діяльності може викликати відповідні компоненти стомлення. Проте в процесі фізичного виховання якнайбільше значення має фізичне втомлення, зв’язане з м’язовою діяльністю.
Діти шкільного віку мають великі потенційні можливості в прояві загальної витривалості. За даними В.І.Фролова доцільними методами розвитку витривалості дітей молодшого шкільного віку є систематичні заняття на свіжому повітрі, основний зміст яких складають 2-3 рухливі гри. У цих іграх половина часу приділяють бігу, що чергується з ходьбою, вправи з лазінням та метанням. Вихоавання витривалості здійснюється в процесі спортивних вправ (ходьба на лижах, велисопед, плавання).
Гнучкість - морфологічно - функціональної властивості опорного апарата, що визначають ступінь рухливості його ланцюгів. гнучкість визначається еластичністю м”язів та низок. З огляду на те, що у школярика опорно-руховий апарат, особливо хребет, відрізняеться плпстичністю, слідує те, що на фізкультурних заняттях і на ранковій гімнастиці треба обмежитися вправами, що є загально-розвиваючими, (із предметами та без них ). Об’єм та інтенсивність вправ на розвикок гнучкості повині збільшуватися поступово особливо на розвиток гнучкості хребта.
МЕТОДИКА РОЗВИТКУ СИЛОВИХ ЯКОСТЕЙ МОЛОДШИХ
ШКОЛЯРІВ.
ВИЗНАЧЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ФІЗИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ТРЕНУВАНЬ ГІМНАСТІВ - МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ.
На натупному етапі мету дослідження складало експериментальне визначення місця та ролі силових та швидкісно-силових вправ в процесі фізичного виховання молодших школярів. З’ясувалися педагогічні умови, що забеспечують підвищення виховного рівня дітей молодшого шкільного віку. Наші дослідницкі задачі полягають в тому, щоб:
- виявити місце та роль індивідульних фізичних кондицій дитини при проведенні фізичних вправ;
- виявити рівень розвитку моральних та вольових якостей дітей старшого дошкільного віку на етапі модельного констатуючого експерименту.
- виявити більш ефективні педагогічні умови у процесі розвитку активності дітей під час проведення тренувань на розвиток сили;
- виявити рівень розвитку моральних якостей при проведенні командних ігор з елементами змагання на етапі контрольного експерименту;
МОТИВАЦІЙНА СКЛАДОВА ПРИ ПРОВЕДЕННІ ТРЕНУВАНЬ.
Заняття з розвитку сили вимагають від дітей певної фізичної підготовки. В одних випадках необхідно виявити точність (“Хто пробіжить тихіше”), в других, швидкість (“Хто більше зробить присівів”, тощо), в інших і точність і швидкість (“Пожежники”). Нерідко коли змагання вимагає комплексного підходу, одні діти в силу індивідуальних особливостей, віддають перевагу точності виконання, інші - швидкості, а треті діють і точно і швидко.
1. У процесі проведення занять за визначеною темою. пропонується визначити, які прийоми будуть сприяти удосконалюванню рухів у різних дітей. Для експериментальної роботи перевага віддаеться точності та швидкості виконання. Наприклад, гра з бігом та володіння “важким” м’ячем під час бігу:”Хто швидше через перешкоду до прапорця” (парне змагання). Потрібно організувати різні за силою пари дітей. Спочатку в одній парі об’єднуються діти, рівні за силою: 1) разом паставити дітей, що віддають перевагу швидким діям, але за рахунок точності; 2) діти що діють точно, але повільно; 3) діти , що прагнуть до правильного та швидкого виконання.
Під час спостереження треба визначати не лише те, які результати мають діти, але їх ставлення до досягнення мети. Ці моменти фіксуються при кожному повторі гри. Слід звернути особливу увагу на те з яким бажанням діти йдуть до перемоги, або відмовляються від боротьби. Варто передивитися до вміння дітей розподілити увагу на умови виконання своїх дій та дій своїх партнерів по команді. Дитина може зосередити увагу лише на виконанні своїх дій, або мати спроможність розподіляти увагу на руках партнера, відповідно до яких вносить корективи у своє виконання. Наступного разу важливо змінити склад пар. Перегрупування проводять таким чином, щоб діти з першої групи ввійшли до пар з дітьми другої групи, а потім з дітьми з третьої групи.
Результати таких занять свідчать, що навчання точності, швидкості й ефективним рухам у таких іграх на рівні мікрозмагань, залежить від складу пар, індивідуальних особливостей дітей, а також етапів роботи й поставлених задач.
Аналіз отриманих нами даних свідчать про те, що важливо приймати до уваги вплив як позитивних так і негативних результатів змагань. Крім цього, часте повторення невдалого (або навпаки, вдалого ) виступу дитини досить часто суттєво впливає на поведінку дитини.
З нашої точки зору, у процесі вирішення мотиваційної компоненти змагань, педагог повинен поставити перед собою питання: а чи потрібно ставити сильних дітей з слабким суперником для того , щоб виховувати впевненість дитини у своїх силах? Яким чином більш самостійних дітей спонукати до пошуку причини своїх невдалих дій, прийняттю нових рішень? Чи потрібен цим дітям слабкіший по силам партнер?
Для експериментальної роботи нами було відібрано 6- дітей , різних за характером. Гра проводилася з усіма дітьми, але спостереження проводили тільки за цими дітьми. Результати наведені нижче.
Вивчення цьогопитання можна провести за іншою схемою. Змагання у межах однієї групи проводили з викорстанням такої гри, яка характеризується різновидом дій та певною свободою вибору у процесі проведення своїх вправ.
МЕТОДИКА РОЗВИТКУ СИЛИ. ВПРАВИ.
У тренуванні молодих школярів можна, а іноді навіть доцільно, застосовувати вправи, спеціально спрямовані на розвиток силових якостей окремо згиначів ліктьових і плечових суглобів, окремо розгиначів цих цих суглобів тощо. Разом з тим ефективніше використовувати вправи, що роблять комплексний вплив на групи м”язів, що у повсякденній і спортивній діяльності працюють спільно в тих чи інших режимах.
Далі наведені вправи, які були розроблені під час проведення експерименту і апробовані у ДЮСШ СК А м. Одеса.
Ефективність наведених далі вправ складала понад 68%: тобто з 34- дітей яким були запропановані комплекси (за допомогою дитячих трернерів СК м. Одеса) нарощували свої силові, швидкісно-силові показники майже на 2/3 своїх первісних показників. Саме це ілюструє Рис.3.1.
ВПРАВИ В СПІЛЬНІЙ НАПРУЗІ М’ЯЗІВ-АНТОГАНІСТІВ.
Застосування вправ з напругою м’язів - антогоністів засновано на переміщенні або ж статичному утриманні у визначеному положенні тіла чи його частин, під час якого дитина вольовим зусиллям змушує напружуватися м’язи, які спричиняють рух або протидіють переміщенню. Наприклад, згинаючи руки в ліктьових суглобах за рахунок скорочення двоголових м’язів плеча, маленький гімнаст водночас напружує триглаві розгиначі ліктьових суглобів і таким чином, виконуе це згинання з силою. Це ж згинання з опором триглавих м’язів можна виконати по іншому: вільно зігнути руки до прямого кута, а потім одночасно сильно напружити і згиначі і розгиначі, не допускаючи чи згинання розгинання, і утримувати напругу 4-6 сек. У цьому випадку буде виконана статична напруга.
Третій варіант - швидка напруга і наступне статичне утримання напружених м’язів. Тут у комплексі розвивається здатність до швидкої напруги і до статичної роботи, тобто швидкісна і статична.
КОМПЛЕКС ВПРАВ № 1.
1. В.п. (вихідне положення) - стійка ноги нарізно (основна стійка -о.с.) пальці стиснуті: згинання в ліктьвих суглобах на 4-8 раз.
2. В.п.- те ж : згинання в ліктьових суглобах на 4-6 разів і повернувши долонями до низу, розгинання на 4-6 раз.
3. Те ж, з наступним відведенням рук назад на 4-6 рази.
4. В.п- о.с.: згинання в ліктьових суглобах на 4-6 рази з наступним підніманням рук ( не розгинаючи їх) на гору на 4-6рази.
5. В.п.- руки до пліч, долонями догори: випрямлення на гору з одночасним згинанням у зап’ястях на 4-6 рахунків.
6. В.п.- руки на гору: згинаючи в ліктьових суглобах, опускання в низ на 6-8 раз.
7. В.п.- руки нагору - назовні - опускання через сторони вниз на 6-8 рахунків
8. В.п.-о.с.: піднімання прямих рук нагору на 6-8 рахунків.
9. В.п.- руки нагору: опускання прямих рук на 6-8 рахунків.
10. В.п.- нахил уперед, руки назад: приведення до тулуба на 4-6 рахунків
11. Те.ж, з наступним підніманням уперед - нагору на 3-4 рахунки.
12. В.п.- руки в сторони: середні кола догори і донизу на 4-6 рахунків кожний.
Кожну вправу слід виконувати в 3-4 підходи по 3-5 повторень у кожнім. Подих не затримувати.
КОМПЛЕКС ВПРАВ № 2.
Вправи з гумовим амортизатором.
1. В.п.- руки вперед: розведені в сторони.
2. В.п.- руки до пліч, амортизатор попереду: випрямлення в сторони.
3. Те ж, амортизатор позаду.
4. В.п.- амортизатор під ступнями, хватом за кінці, руки вниз: згинання в ліктьових суглобах.
5. В.п. - те ж : згинання в ліктьових суглобах з наступним випрямленням нагору.
6. В. п.- те ж піднімання прямих рук уперед- нагору.
7. В.п.- те ж : піднімання рук через сторони нагору.
8.Те .ж, з наступним опусканням, долонями донизу.
9. В.п.- амортизатор під ступнями , нахил уперед, руки уперед хватом за кінці: відведення рук назад.
10.В.п.- руки нагору: опускання однієї руки убік. Те ж іншою.
11.В.п.- з нахилом уперед, руки нагору, амортизатор на блоці: розведення рук у сторони з наступним приведенням до тулуба.
12. В.П.- опускання прямих рук.
13.В.п.- нахилом уперед, руки позаду: прямі руки уперед з наступним розведенням рук уперед ,вгору.
14. В.п.- те ж: розведення рук у сторони.
15. В.п.- те ж: згинаючи руки, випрямлення нагору.
Вправи виконують в “-3 підходи по 8-12 повторень у кожній.
СИЛОВІ ПЕРЕМІЩЕННЯ.
1.В.п.- стоячи з нахилом уперед, опорою об стіну: згинання і випрямлення рук.
2. В.п.- упор лежачи на стегнах: згинання і випрямлення рук.
3.П.п.- упор на брусах, опорою ногами об амортизатор: згинання і випрямлення рук.
4. В.п.- вис. опорою ногами об амортизатор: згинання і випрямлення рук.
5.В.п.- лежачи на похилому ослоні (кут нахилом до 60°): підтягування на руках знаступним перехопленням.
6. В.п. упор лежачи: згинання і випрямлення рук.
7. Вправи 3 і 4 без амортизатора.
8. В.п.- упор стоячи ноги нарізно з нахилом уперед, опорою однією рукою: згинання і випрямлення руки. Те ж іншою.
9. Те ж в упорі лежачи на одній руці.
10. лізти по канату за допомогою ніг.
11. Те ж , без допомоги ніг.
12. В.п.- упор лежачи позаду, опорою руками об ослін: згинання і випрямлення рук.
13. В.п.- лежачи, руки нагору: спираючи долонями, підтягування докістей з наступним випрямленням рук, не зрушуючи з місця.
14.В.п.- упор лежачи: повільний переймах двома, не відриваючи рук від підлоги.
ВПРАВИ ДЛЯ ЗГИНАЧІВ І РОЗГИНАЧІВ ТУЛУБА.
1.В.п.-сидячи, зачепивши носками ніг за рейку гімнастичної стінки чи за допомогою партнера: повільно лягти на спину, повільно сісти.
2. В.п.- сидячи на узвишші, зачепивши носками ніг за рейку гімнастичної стінки , чи за допомогою: нахили назад і випрямлення.
3. Та ж вправа, але з поворотами тулуба убік.
4. Вправа 1- у положені сидя. (без допомоги).
5. В.п.- лежачи на сегнах, опорою ногами об рейку гімнастичної стінки, чи за допомогою: нахил вперед і випрямлення.
6. Те ж руки на гору.
7.В.п.- лежачи на підлозі, руки на гору: разводячи руки в сторони, на три рахунки піднімання тулуба (ноги не піднімати) і опускання в.вп.
8. В.п.- те ж : розводячи руки в сторони, на три рахунки прогнутися, піднімаючи тулуб і ноги , потім -в.п.
9.В.п.- стійка на колінах, руки на пояс: нахил назад не прогинаючи і випрямлення в і.п.
10. В.п.- лежачи на підлозі, опорою чи ногами за допомогою партнера: великі кола тулубом.
ВПРАВА ДЛЯ ЗНИНАЧІВ І РОЗГИНАЧІВ ТУЛУБА.
1.Лежачи на спині: піднімання ніг доторкання підлоги за головою і повільне опускання в в.п.
2. У вмсі: згинання ніг доторкання колінами опори й опускання в в.п.
3 Те ж, з опусканням прямих ніг.
4.У висі: піднімання і опускання прямих ніг.
5. Лежачи на коні, опорою лопатками, хватом за рейку гімнастичної стінки, піднімання і опускання прямих ніг.
6.У висі: піднімання однієї ноги убік.
7. Те ж - двома ногами.
8. Лежачи на полу, почергове піднімання прямих ніг ( не піднімаючи тулуба).
9. Опорою грудьми за коня, хватом за рейку гімнастичної стінки: піднімання і опускання прямих ніг.
10. Лежачи на полу, одночасне піднімання прямих ніг (не піднімаючи тулуб).
Вправи для згиначів і розгиначів тулуба і стегон виконуються в 3-4 підходи з 12 повторень. Після того як рівень розвитку сили дозволить виконувати їх легко, варто застосовувати обтяження до 15% від маси учня.
ВПРАВИ ДЛЯ РОЗГИНАЧІВ НІГ.
1. Ф.п.- присідання на повній ступні: з наступним підніманням на носки.
2. Те ж, обстяженням до 50% вид маси гімнаста.
3. В .п.- присідання на одній нозі: вставання з наступним підніманням на носок.
4. Те ж, з обтяеженням до 30% від маси гімнаста.
5. Опорою об підставку, висотою 10-15см, піднімання на носки.
6.Те ж , обтяженням до 50% від маси гімнаста.
7.З присіду вставання з максимальним обтяженням.
Як і попередні зазначені вправи виконуються в 3-4 підходи з чилом повторень від двох до максимально можливого.
МЕТОДИКА РОЗВИТКУ СТАТИЧНОЇ СИЛИ.
ВПРАВИ ДЛЯ РУК.
Вправи в спільній напрузі м’язів-антогоністів.
1.Напруга зігнутих у ліктях рук(кут згинання прямої). напрямок напруги розгинанням.
2. Напруга прямих рук у положенні в сторони: зусилля на приведення.
3.Те ж, у положенні вперед - донизу.
4.Те ж відведення.
5. Те ж у положенні вниз - назад: а) долоні донизу: б)долоні догори.
6. Те ж приведення.
Вправи з гумовим амортизатором.
1. Стоячи на амортизаторі, хватом за кінці: руки в сторони- тримати.
2. Хватом за кінці амортизатора, перекинутого через блок: руки в сторони тримати.
3. Лежачи під блоком на спині: руки вперед- донизу-тримати.
4. Лежачи під блоком на грудях, руки вниз-назад-тримати.
Найпростіші статичні положення.
1. Вис на зігнутих руках (кут згинання - прямої) - тримати.
2. Упор на зігнутих руках (кут згинання -прямої)- тримати.
3. Опорою ліктями (передпліччями) об ремені на кільцях, хрест - тримати.
Усі статичні вправи виконуються по одному-два рази в 3-4 підходах.
Утримання статичного положення 6-10 с. Подих не затримувати, намагаючись напружувати лише працюючі групи м’язів і уникаючи загальної натуги.
Вправи в спільній напрузі м’язів передньої поверхні тулуба, рук і ніг.
1. Вис, зігнувши ноги.
2.Вис на зігнутих руках, зігнувши ноги.
3.Кут у висі. Кут у висі на зігнутих руках.
4. Упор, зігнувши ноги.
5. Опір лопатками, хватом зігнутими руками за рейку гімнастичної стінки, утримання тулуба, зігнувши ноги, під кутом 10-15° стосовно підлоги.
6. Те ж , випрямивши одну ногу.
7. Те ж ноги нарізно..
8. Те ж ноги разом.
9. Вправи 5-8 із прямими руками.
Вправи в спільній напрузі м’язів задньої поверхні тулуба, рук і ніг.
1. Лежачи на животі (чи на підлозі) руки в сторони, одна нога назад - тримати. Те ж іншою ногою.
2. Те ж ноги разом. прогнутися - тримати.
3. Рівновага на одгій нозі, руки в сторони - тримати.
4. Упор із зігнутими ногами - тримати.
5. Високий упор із зігнутими ногами-тримати.
6. Горизонтальний вис позаду з зігнутими ногами - тримати.
7. Вправи для згиначів і розгиначів ніг.
8. Сидячи з прямими ногами і відтягнутими носками - тримати.
9. Сидячи, утримання прямих ніг і відтягнутих носків у положеннях нога вперед - нагору, уперед-убік.
10. Утримання прямої ноги в положеннях уперед - донизу, убік - донизу, назад - донизу, стосуючись відтягнутим носком підлоги.
11. Те ж у положеннях уперед, убік, назад.
12. Лежачи на спині, утримання прямих ніг і вдтягнутих носків під кутом 10° стосовно підлоги.
13. Лежачи поперек на ослоні, опорою грудьми і животом і з хватом руками за опору, утримання в горизонтальному положенні прямих ніг.
МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ШВИДКІСНОЇ СИЛИ.
ВПРАВИ ДЛЯ ЗГИНАЧІВ І РОЗГИНАЧІВ РУК.
Вправи в спільній напрузі м’язів-антоганістів.
1. В.п.- руки вперед- догори: швидка статична напруга рук у напрямку донизу з наступним утриманням напруги 3-4 с.
2. В .п.- руки вперед, зігнуті в ліктях на рівні пліч: швидка статична напруга в напрямку донизу з наступним утриманням напруги 3-4 с.
3. В.п.- руки назад - донизу: швидка статична напруга в напрямку назад з наступним утриманням напруги 3-4 с.
4. В.п.- руки в сторони: швидка статична напруга в напрямку вниз з наступним утриманням напруги 4-6 с.
5. Те ж долонями догори, напрямок напруги нагору.
6. И.п.- руки вперед- донизу: швидка статична напругак в напрямку вперед з наступним утриманням напруги 3-4 с.
При виконанні усіх вправ пальці сильно стиснуті в кулаки.
ВПРАВИ З ГУМОВИМ АМОРТИЗАТОРОМ.
1. Амортизатор на блоці в горі. Стоячи, руки вперед - догори, на відстані одного кроку від уявлюваної проекції блоку: швидке опускання рук униз.
2. Те ж рухом через сторони.
3. Амортизатор на блоці внизу. Стоячи, руки вперед - донизу, спиною до блоку на відстані двох кроків: швидке піднімання рук.
4.Стоячи під блоком, руки нагору: швидке розведення рук у сторони.
5. Амортизатор на блоці в горі. Стоячи, руки вперед - нагору, злегка зігнуті, на відстані двох кроків: швидке опускання вниз - назад з наступним різким випрямленням їх.
КОМПЛЕКСНІ ВПРАВИ ЗІ СПІЛЬНОЮ НАПРУГОЮ М’ЯЗІВ - АНТАГОНІСТІВ З АМОРТИЗАТОРОМ.
1. Амортизатор на блоці вгорі. В.п.- стоячи на відстані одного кроку від уявленої проекції блоку, руки нагору, злегка розслаблені: швидко напружити розгиначі плеча в напрямку вперед - донизу: 1) -швидко опустити руки вниз - назад: 2)- швидко напружити розгиначі рук у напрямку назад: 3-4) тримати.
2.В.п.- те ж але стоячи під блоком: швидко напружити розгиначі плеча в напрямку вперед - донизу: 1- швидко розлучити руки в сторони ,2- швидко напружити групи м’язів, 3-4- тримати.
3. В.п. те ж: швидко напружити розгиначі плеча в напрямку вперед- донизу: 1- швидко через сторони опустити руки вниз - злегка вперед: 2- швидко навпружити групи м’язів: 3-4- тримати.
4. В.п.- те ж, але руки вперед, злегка зігнуті в ліктях: швидко напружити групи м’язів: 1 - швидко привести руки до тулуба і закінчуючи випрямлення, злегка відвести їх назад: 2-3 тримати.
5. Блок позаду внизу. В.п.- стоячи на відстані двох кроків, руки вниз-уперед: швидко напружити розгиначі плеча в напрямку до тулуба: 1- швидко підняти прямі руки вперед - нагору: 2- швидко напружити згиначі плеча: 3-4- тримати.
Вправи 1-5, але перед рахунком 1 напруга розвивати в протилежному напрямку.
ШВИДКІСНО-СИЛОВІ ПЕРЕМІЩЕННЯ.
1. З упора лежачи на напівзігнутих руках швидке випрямлення рук.
2. З упора лежачи позаду на напівзігнутих руках швидке випрямлення рук.
3. На брусах. З упора на зігнутих руках, опорою ногами об гумовий амортизатор, швидке випрямлення рук до положення упора на напівзігнутих.
4. Те ж повне випрямлення рук.
5. З уора лежачи на зігнутих швидке випрямлення рук.
6. З упора на зігнутих швидке випрямлення рук.
7. З упора лежачи на зігнутих швидке випрямлення рук, згинання до упора на напівзігнутих і випрямлення рук.
8. З вису стоячи (на гумовому амортизаторі) швидке відтягування до положення вису на напівзігнутих.
9. Те ж з повним згинанням рук.
10.З розмахування вигинами у висі швидке підтягування.
11. З вису швидке підтягування.
12. З вису стоячи(опора руками на чи рівні вище рівня пліч) поштовхом ніг - упор на прямих руках.
13. З упора лежачи на напівзігнутих руках швидке випрямлення з наступним відштовхуванням.
14. В упорі лежачи швидке відштовхування прямими руками.
15. На брусах: швидким одночасним відштовхуванням руками просування вперед та назад.
16. На підлозі: почергове швидке відштовхування прямими руками.
17. Те ж, в упорі на брусах (без просування).
18. В упорі лежачи, не зрушуючи ніг, швидке пересування на прямих руках вліво і вправо.
19. Те ж, в упорі позаду.
20. В упорі лежачи позаду швидке відштовхування руками.
21. З упора лежачи позаду на передпліччях швидке випрямлення рук.
22. На брусах: з упора на передпліччях підйом ривком в упор.
23. На брусах: з упора на руках, коштуючи на гумовому амортизаторі, підйом ривком в упор.
24. Те ж, без амортизатора.
ВПРАВИ ДЛЯ ЗГИНАЧІВ І РОЗГИНАЧІВ ТУЛУБА.
1. В.п.- стійка ноги нарізно з нахилом уперед: швидке випрямлення.
2.Те ж, з натупним нахилом назад.
3. В.п.-о.с. (чи ноги нарізно): швидкий, але невеликий нахил вперед і швидке випрямлення з наступним нахилом назад.
4. В.п.- те ж : швидкий, але невеликий нахил назад і швидкий нахил уперед.
5. Вправи 1-4 - з обтяженням тулуба до 7% від маси гімнаста.
6.В.п.- спираючи стегнами об коня, зачепивши ногами за рейку гімнастичної стінки, з нахилом уперед: швидке випрямлення.
7. В.п.- сидячи на стегнах знахилом назад, зачепившись ногами за рейку гімнастичної стінки: швидке згинання.
8. Те ж на похилому ослоні.
9. Вправи 6 і 7 з невеликим обтяженням. Вправи для згиначів і розгиначів стегна.
10. Спираючи грудьми об коня, хватом за рейку гімнастичної стінки: швидкий мах ногами назад.
11. Те ж, з обтяженням ніг до 7% від маси гімнаста.
12. З вису, згинаючи ноги, швидкий мах уперед.
13. Те ж, із прямими ногами.
14. Те ж, з обтяженням ніг до 7% від маси гімнаста.
15. В п.- лежачи на спині, руки нагору: швидкий сивий кутом. 7. Те ж, з наступним швидким опусканням ніг..
16. Те ж, з наступним швидким опусканням тулуба.
17. Те ж, з наступним швидким розгинанням в в.п.
18. У висі (чи з розмахування у висі) мах назад і різке згинання в тазостегнових суглобах.
19. В п.- те ж: мах уперед згинаючи і різке розгинання в тозостегнових суглобах.
20. Вправи 10 і 11- з обтяженням в області чи стегон гомілок до 3% від маси гімнаста.
ВПРАВИ ДЛЯ РОЗГИНАЧІВ НІГ.
1. З напів-присіду стрибок нагору.
2. З присіду стрибок нагору.
3. З напів-присіду на один стрибок нагору.
4. Опорою ногами об підставку (висотою 10-15см.) швидке піднімання на носки.
5. Легкі підскоки на носках прямих ніг.
6. “Багатоскоки” (4-6 стрибків) на двох ногах з просуванням уперед.
7.Багатоскоки з однієї ноги на іншу.
8. Багатоскоки на одній нозі, Те ж з іншою.
9.Зстрибування з висоти до 50 см. з наступним підскоком чи нагору наскакуванням на ту ж висоту.
10. Вправи 1-4 і 6-9 - з обтяженням тулуба до 7% від маси гімнаста.
11. З невеликого розбігу (2-3 кроки) поштовхом двома ногами стрибок у гору (вправа варта виконувати , застосовуючи гімнастичний місток і обов’язково - страховку).
13. Усі вправи для розвитку швидкісної сили виконуються в 4-5 підходах з 6-8 (не більше) повтореннями в кожнім.
Складність цих вправ - у високій концентрації зусиль з часом. Вона і складає мету, до якої повинен прагнути гімнаст. І якщо він відчує (чи помітить тренер), шо результат руху чи швидкості сили зменшився, а нові вольові зусилля поліпшення не викликають, вправи треба припинити, переключитися на інший характер роботи.
МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ.
Удосконалення фізичних кондицій гімнастів не можливо уявити без розвитку відповідно високої рухливості в суглобах. Ця рухливість може бути двох видів: пасивна і активна. Пасивна рухливість залежить у першу чергу від індивідуальних особливостей будівлі суглобів, еластичні і довжини навколишніх їхніх м’язів. Активна рухливість залежить від тих же причин, але крім того, і від сили м’язів, що здійснюють рух у суглобах.
Ці два види рухливості пов’язані між собою: поліпшення пасивної рухливості створює кращі умови для удосконалювання активної рухливості, а розвиток активної рухливості - безпосередньо впливає на стан пасивної рухливості.
У гімнастів більш важлива активна рухливість, яка безпосередньо зв’язана з виконанням рухів. Розвиваючи рухливість у суглобах, варто працювати над розтягнутістю та еластичністю м’язів. Розвиваючи рухливість за допомогою впливу спеціальних вправ і масажу, гімнаст не тільки удосконалює систему кровообігу в них, але побічно впливає на систему їхнього харчування і встановлення специфічних регуляторних відносин з центральною нервовою сстемою, з вегетативною, викликаючи загально функціональне удосконалення.
Процес розвитку рухливості в суглобах (гнучкості) має свої специфічні особливості, які необхідно враховувати. За інших рівних умов гнучкість розвити сутужніше, ніж силові якості. Тому першорядне значення гнучкості потрібно додавати не тільки в процесі тренування, але і при доборі.
У тренуванні, спрямованої на розвиток гнучкості, навряд чи варто чітко розмежувати засобу, застосування яких поліпшує пасивну чи активнурухливість.
Самі ці види рухливості, доцільніше розглядати лише як різні рівні того самого якості. Відповідно до цього варто змінювати характер застосованих засобів, але не ставити різні задачі: розвити пасивну чи рухливість розвити активну рухливість.
У гімнастичних вправах кількість положень (про рухи говорити не приходиться), виконаних за рахунок пасивної рухливості, обмежено. До них відносяться: шпагат, у меньшому ступені міст і деякі види висів (позаду і зворотньому хваті). Всі інші вимагають прояву рухливості активної. Та й відзначені вмще положення на снарядах теж вимагають прояву активної рухливості, оскільки, наприклад, у тім же висі позаду потрібно не просто висіти, але і робити ще махові рухи, активно розтягувати м’яза.
Таким чином, головною задачею варто вважати розвиток активної рухливості, а роботу з поліпшення пасивної розглядати лише як складову частину, як етап у рішені цієї задачі.
На практиці спортивного тренування широко поширені два види вправи для розвитку гнучкості: махові чи пружинні рухи типу нахилів, випадів і рухи, що розтягують, виконувані з партнером.
однак видів вправ, застосування яких доцільно, виявляється значно більше. Ці вправи відрізняються не тільки за формою і характером, але і по спрямованності, що випливає з задач, що коштують на тім чи іншому етапі розвитку гнучкості.
Діти завжди починають навчатися з різними вихідними передумовами. У кількісному визначенні це має таке співвідношення: більшість (65% ) йдуть до школи приблизно з однаковим рівнем інтелектуального (розумового) розвитку, тому цей рівень і приймається за норму (тобто рахується відповідно до паспортного віку дитини), 15% дітей перевершують (деякі діти більше, а інші менше) ці показники навчальної підготовки: 20%, - навпаки, його не досягають.
Природно, що досить глибоке диференціювання в готовності до навчання обумовлене істотною розбіжністью дошкільного “етапу” життя дитини. Наприклад, ті діти, що займаються у тій чи іншій спортивній секції (і вже не перший рік) мають розбіжності не лише за показниками спортивних досягнень по відношенню до дітей, що не займалися спортом, але й за “методикою” організації свого ”робочого” часу.
“Спортивні” діти більш організовані, більш витривалі щодо розумових та фізичних навантажень. Вони мають достатньо низькі значення показника добової адаптивності дитини під час проведення навчальних занять.
Але ці діти за своїми характеристиками теж відрізняються. Тому на одному з етапів, наших досліджень, ми провели аналіз результатів тестових вправ за участю тих дітей, що займаються спортом на протязі не менш ніж один рік. Досліджувалися результати розумової та фізичної активності, спроможності дітей, що займаються таким видом спорту як фігурне катання та спортивна гімнастика.
У СПОРТИВНИХ СЕКЦІЯХ.
Заняття у спортивній секції, наприклад, гімнастики потребує від дитини прояву таких фізичних властивостей як координація рухів, сила, витривалість тощо.
Діти, яких ми відібрали для спостережень займалися у ДЮСШ СКА м. Одеси. Кількість таких дітей складала 8 осіб. Усі вони до початкової школи відвідували підготовчу групу дитсадку. Тобто ми впроваджували експеримент саме з тими дітьми, які активно займаються спортом та одночасно приймають участь у навчальному процесі .
Зауважимо, що спортивній школі СКА м. Одеса вже третій рік діти тренуються з чотирьох років. За результатами бесіди з тренерами та вихователями спортивної школи треба зазначити, що за навчальний рік (2001-2002) 66% дітей засвоюють спортивні вправи з випередженням, проте інші 34% відстають у своєму розвитку від ровесникув. Уяву про те, що означають такі діти (тобто ”з випередженням” та “з відставанням”) можна одержати спираючись на факти, що фіксувалися в спеціальному міні експкрименті.
Наприклад навчального року в групі дітей семи років були зроблені виміри швидкісного бігу. При нормальному темпі 20-30 сек. - 100 м. у 3-х дітей був зафіксований результат 16,5 і 17,2 сек. Діти, що пробігли зі швидкістью не менше 20 сек. (норма 1-го класу) виявилась приблизно 54 % проте поряд з цим у деяких школярів темп бігу не перевищує 15-20 сек. Найгірші результати склали 38 сек. Як бачимо, і тут діапозон індивідуальної розбіжності надається настільки ж значним 1:12.
Аналогічні результати спостерігаються й у сфері технічних та силових навичок.
38 секунд означає, що до кінця поточного року дитина швидко (у границях середньої швидкості) бігати не навчиться. А раз так, то вона автоматично стає невстигаючою і за іншими показниками, незважаючи на самі сумління, часом самовіддані, зусилля педагога.
І знову постає питання, що аналогічне до питання про навчальну підготовку школяра.
А саме. Що далі робити з такими дітьми? Лишати на повторний рік? Перевести в іншу групу, ілюзорні надії, що ситуація може змінитися на краще? Обидва ці шляхи, як відомо, призводять, у більшості випадків у той самий безвихід - до хронічного відставання, деформація особистої сфери дитини, до перетворення її в безвинно винуватого.
Припустимо, що за допомогою діагностичної методики буде встановлено, що той чи інший хлопець (а ми проводили експеримент за участю хлопчаків) не готовий тренуватися зі своїми однолітками. Яке прийняти рішення ? Нехай іде до ДСШ у наступному році? Такий варіант припускається. Але яка гарантія того, що за цей час ситуація істотно зміниться на краще? Подібна відстрочка, на нашу думку, може бути виправдана лише двома обставинами - необхідністю зміцненню здоров’я дитини, або ж психічного інфантилізму (дитячістю).
Зрозуміло, і в сфері психічного розвитку час може виявитися впливовим чинником. Але це стосується тих дітей, які знаходяться в сприятливих умовах. Разом з тим дитина, будучи цілком здоровою у фізичному відношенні, психологічно не готова не лише до спортивної школи, але і до початкової школи. Така психологічна травма може призвести й до того, що дитина, ще не увійшовши в клас, готова до розчарування у навчанні.
НАСЛІДКИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ РОЗБІЖНОСТЕЙ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ.
З першого погляду здається, що єдинною потерпілою стороною в умовах звичайного, змішаного класу (спортивного, або навчального) є погано підготовлені діти. Проте в не меншому ступені страждають і інші. Ті діти, що мають істотно низький рівень мимоволі, фактом свого перебування в класі (групі) завдають непоправну шкоду психічного розвитку своїх ровесників. Відбувається це за декількома напрямками.