1. Економічні погляди в суспільствах Стародавнього Сходу
| Вид материала | Закон |
- Зовнішньоекономічні зв'язки країн сходу особливості торговельних та фінансово-економічних, 1597.25kb.
- Теми доповідей І рефератів, 49.04kb.
- Філософія Стародавнього Сходу”, 64.17kb.
- План Філософія та її роль в суспільстві ст. 2 Філософія стародавнього сходу ст., 301.48kb.
- Економіка економічні учення стародавнього світу, 431.99kb.
- 1. Завершальний етап розвитку класичної політичної економії. Джон Стюарт Міль, 227.5kb.
- 1. Основні концепції політичної думки Мислителів Стародавнього сходу, 4128.39kb.
- План: Релігійні уявлення Стародавнього Сходу. Іудаїзм, 220.64kb.
- Змістовно-діяльнісна структура модулів навчальної дисципліни „Історія вчень про державу, 134.58kb.
- Мета: закріпити І систематизувати знання учнів з історії Стародавнього, 79.29kb.
18."Економічні гармонії" Ф. Бастіа.
Французький економіст Фредерік Бастіа — один із найвідоміших послідовників вчення Ж. Б. Сея — свої погляди виклав у праці «Економічні гармонії» (1850).
Бастіа намагався довести відсутність соціальних конфліктів у ринковому суспільстві і стверджував, що «загальні закони соціального світу гармонійні, вони спрямовані на всебічне удосконалення людства». Економічні гармонії Бастіа вбачав скрізь: у цінності, обміні, - власності, конкуренції, виробництві, споживанні, розподілі.
Економічна концепція Ф. Бастіа одержала назву «теорії економічних гармоній». Так, вартість Бастіа розглядав результатом співвідношення двох послуг, які обмінюються. Подібно тому, як будь-яка власність чи будь-яке майно е сумою вартостей, відзначав автор «Економічних гармоній», і власність, і майно є нічим іншим, як сумою наданих послуг. Під послугами Бастіа розумів не тільки власне вартість, а й цінових благ.
Виробничі послуги проявляються у позиці, в ренті, у заробітній платі, адже той, хто відкладає виплату чи споживання, надає послугу. Бастіа виступив проти теорії розподілу Рікардо. Якщо в Рікардо величина прибутку обернено пропорційна величині заробітної плати, то Бастіа протиставив цьому закон гармонії, згідно з яким інтереси капіталу і праці співпадають, тому частка капіталу (прибуток) і частка праці (заробітна плата) у вартості зростають одночасно, причому заробітна плата зростає швидше, ніж прибуток. У своїх висновках Бастіа опирався на тенденцію норми прибутку до зниження, проте вважав це питання не проблемою розподілу продукту між капіталістами і робітниками, а проблемою співвідношення між вартістю капіталу і величиною доходу. Рента ж, на думку Бастіа, виникає тому, що капіталісти вкладають капітал у землю, тобто рента — це дохід на капітал, вкладений в землю. Ф. Бастіа, таким чином, виступав адвокатом капіталізму вільної конкуренції, стверджував, що у цьому суспільстві існує гармонія інтересів на основі обміну послугами, тому воно е досконалим, стабільним і справедливим.
19.Політична економія Г.Ч. Кері.
Свої економічні погляди він виклав у працях «Принципи політичної економії» (1840), «Гармонія інтересів агрокультури, мануфактури і комерції» (1850), «Основи соціальної науки» (1859). Г. Ч. Кері піддав критиці всю систему класичної політичної економії, але особливо «дісталось» вченню Д. Рікардо, насамперед за класовий підхід до розподілу доходів. Г. Ч. Кері висунув власну теорію гармонію класових інтересів, яка знаходиться в основі його концепції вартості. Згідно із нею, вартість продукту визначається кількістю праці, необхідної не для виробництва, а для його відтворення. На думку Кері, із зростанням продуктивності праці витрати на відтворення товарів зменшуються, що відповідно зумовлює зменшення частки засобів виробництва у вартості продукту, а отже, й частки капіталу і процента на нього, як винагороди капіталістові за вкладений капітал. Відповідно зростає цінність праці і її частка в продукті.
У своїй концепції ренти Кері ігнорував суперечності між землевласниками і капіталістами-орендарями. Під земельною рентою американський економіст розумів процент на вкладений у землю капітал, тобто як одну із форм прибутку, що суперечило висновкам класичної політичної економії. Кері зробив висновок: до використання насамперед залучаються бідні землі., а лише потім розробляються більш родючі, що поступово підвищує продуктивність праці в сільському господарстві і здешевлює ціни сільськогосподарської продукції. Це вигідно як капіталістам та найманим робітникам, так і землевласникам, тому відсутня економічна база суперечностей між цими класами.
У своїх перших працях Г. Ч. Кері був палким прихильником не тільки вільного підприємництва, що й визначило його належність до класичної школи, а й вільної торгівлі між країнами. Однак уже в 1848 р. він перейшов на протекціоністські позиції. Пізніше, в праці «Основи соціальної науки» він піддав гострій критиці теорію вільної торгівлі класичної школи і економічну політику фритредерства.
Кері вважав, що вільна торгівля дає вигоду лише окремим націям, які виробляють дешеві продукти, і гальмує розвиток інших. Замість міжнародного поділу праці американський теоретик пропонував застосовувати комплексний агропромисловий розвиток економіки як запоруки економічної незалежності націй.
20. Дрібнобуржуазна політична економія (С.Сісмонді, П.Прудон, К.Родбертус).
Критичне напр. у ПЭК. Эк. погляди Сисмонди. Ідеї класиків эк. лібералізму про гармонію приватних і суспільних інтересів не підтвердилися. Розвиток капіталізму супроводжувалося майновим розшаруванням і збіднінням більшої частини населення, дрібне виробництво гинуло, почалися кризи.
Сисмонди називав себе учнем АС і не соціаліст, але за высшеперечисленное і він критикував капіталізм. Головна праця, 1819: »Нові початки ПЭК, чи Про багатство в його відношенні до народонаселення». Заперечує саме класичне визначення предмета ПЭК: повинна бути наука не про багатство, а про матеріальне благополуччя людей, кот. залежать від держави. Воля конкуренції приводить до руйнування дрібного виробництва, тобто до відчуження собстввенности від праці. У цьому відчуженні бачить головну небезпеку, особливо в з\х. Вважав, що протилежність інтересів багатих і бідних буде підсилюватися з розвитком виробництва. Держава зобов'язана втручатися в эк. життя. Кризи - результат внутрішніх протиріч капіталізму, результат загального надвиробництва і недоспоживання, тому що споживач розорений, ринок звужується. Оскільки кризи будуть постійно, той розвиток капіталізму неможливо. Звертається до урядів країн, щоб вони своєю владою зупинили розвиток капіталізму. Ідеї З узяли на озброєння соціалісти.
23. Эк. концепція Прудона. Франція. У 1840 видає в парижеві книжку «Що таке власність» з ідеєю: власність - це крадіжка. У 1846 його «Система эк. протиріч, чи Філософія убогості «стала приводом для написання Марксом у відповідь «Убогості філософії». Эк. погляди П – мелкобурж. социлизм. Проект. «реформування» капіталізму шляхом викупу робітниками засобів виробництва, акционир. Пробував безуспішно здійснити акціонерний банк. Эк. ідеї рассматирвал як утілення “абсолютного розуму», у відриві від реальності. Пропонував давати робітником безпроцентні кредити: на його думку, це повиннео було ліквідувати експлуатацію. Уведенням «робочих грошей» хотів установити в суспільстві рівність і справедливість.(Треба помітити, що ще в 30 роки Оуэн в Англії осуществилрабочий банк, кот. видавав внутрішні гроші за відповідний еквівалент праці. На ці гроші робітники могли купувати, що їм треба. Їх навіть купували, як акції. Коли Оуэн відійшов від керівництва банком - банк розорився. Ідеї трудових комун, що забезпечують себе, минулого надзвичайно популярні, так в Англії тоді їх було до 300). Але в післяреволюційній Франції - П мислив набагато радикальніше, він був узагалі проти держави. Уряд вважав непотрібним, тому що процес обміну, на його думку, гарант справедливості. Його ідеї взяли анархісти.
24. Эк. погляди Родбертуса. Після його смерті в 1875 був опублікований його «Капітал». Заявляв, що Маркс украв у нього теорію прибавочної вартості. Соціаліст, але, в отл. від маркситов, супротивник політ. дій пролетаріату. Прихильник винятково эк. форм боротьби. А здійснювати реформи повинн держава. Єдина міра цінності - праця. Заклав основи теорії абсолютної ренти. А саме: у з\х таже сума стоимостей, а, виходить, є і прибавочна вартість. Вартість створюється меншим капіталом, чим у промисловості: отут немає сировини. Тому і перевищення прибутку в з\х повинно виникати. Воно і є земельна рента. (Був неправий: адже в некот. галузях промыш. немає сировини – напр.: у транспорті, а приб. вартість є; до томуже добрива і насіння - є сировиною). Заслуга: чітко розділив економічну і соціальну сторони розподілу багатства. Вважав, що частка робітників у національному продукті зменшується згодом на користь капіталістів і землевласників. Визнає необхідної ліквідацію част. собств. Компроміс бачив у посиленні ролі гос. у розподілі нац. продукту.
21 .Економічна програма Ф.Лассаля. "Залізний закон заробітної плати".
Фердинанд Лассаль (1825-1864). Праця - "Пан Бастіа - Шульце-Деліч, або Капітали Праці".
У трактуванні соц-них ідей наслідує Маркса, про-те він не теоретик, а практик, пропагандист. Зак-ликає забезпечити панування в державі 4-ого стану (трудящих), що породила б небачений в іс-торії розквіт сус-ва. Панування 4-ого стану не оз-начає загострення суперечності між класами. За-клик до панування 4-ого стану - це "заклик до примирення". Проте конкретних шляхів і методів досягнення такої мети не бачив, а можливість втілення соц-зму відкладав на далеке майбутнє. Саме тому вважав не лише зайвим, а навіть не-бажаним використання соціалістичних гасел у поточній пропаганді. Безпосередні соц-ні вимоги він зв`язує зі здобуттям загального виборчого права і створення виробничих асоціацій. Загаль-не виробниче право має забезпечити реалізацію "істинної" мети держави. Виступає проти ідеї ек-ого лібералізму. Він - прихильник втручання дер-жаву, саме на неї покладає він надії. Надаючи цій проблемі надзвичайно великої ваги, протис-тавляє буржуазній концепціїї держави концепцію робітничого класу. Буржуазна концепція держави передбачає збереження свободи і власності ба-гатіїв, що зумовлює посилення експлуатації сла-бкого сильному. А справжня мета держави інша - позитивно розвивати і невпинно вдосконалюва-ти людську істоту. За допомогою загального ви-борчого права він сподівався включити робітників у законодавчі установи і тим самим наблизити реалізацію цієї мети. Із вирішенням згаданої про-блеми тісно зв`язана й інша - створення виробни-чих асоціацій. Як теоретик соц-зму засуджував тяжке, безправне становище робітників. Але поя-снював його не соц-но-ек-ими умовами, а дією так званого залізного з-ну зар-пл: робітник оде-ржує лише мінімум засобів існування, а не пов-ний продукт праці. Скасувати цей з-н неможливо, але його можна нейтралізувати, "усунувши умови його дії". Нейтралізувати дію залізного з-ну споді-вався через перетворення робітників на під-ців організацією добровольних аоціацій. У таких асо-ціяціях робітники були б одночасно і під-цями. Тим самим було б ліквідовано різницю між зар-пл і прибутком, а винагорода робітника збільшилась бі до повного продукту праці. Це і є шлях до мир-ного, законного і єдино можливого способу зни-щення експлуатації. Капітал для утворення таких самоасоціацій має дати держава. Змусити дер-жаву це зробиит можна лише за допомогою зага-льного виборчого права. Не заперечував кор-сті кооперативів, але він наголошував на необхідно-сті проведення чіткої межі між інтересами найма-них робітників, виробників мат-благ і "інтересами спож-чів". Піддає гострій критиці ек-ну програму Шульце-Деліча і доводить тотожність його погля-дів і поглядів Бастіа, який виступав з ідеєю гар-монії інтересів у буружуазному сус-ві. Кап-зму протиставляє соц-зм, а виробниці асоціації роз-глядає як перехідну форму до майбутнього соц-ого ладу. У майбутньому сус-ві засоби В будуть спільними, спільною буде праця, а доходи розпо-ділятимуться відповідно до трудового внеску ко-жного працівника.
22.Теоретичні джерела утопічного соціалізму (Т.Мор, Т.Кампанелла)
Утопічні ідеї мають тисячолітню історію. У досить виразній формі вони представлені в релігійних ученнях, викладені Платоном у «Політейї» та «Законах», де він описує модель ідеальної держави, побудованої на суспільному інтересі та рівності. Ідеї християнського комунізму, заснованого на принципах рівності та суспільнокорисної праці, описано в новозавітній книжці «Діяння апостолів».
У пізньому середньовіччі (XVI—XVIII ст.) в економічній думці Західної Європи відбуваються суттєві зміни, породжені розвитком мануфактурного виробництва. Великі географічні відкриття, пограбування колоній прискорили процес нагромадження капіталу, зумовили швидке соціальне розшарування суспільства. У цю добу особливо актуальними стають ідеї «справедливого» політичного, економічного та соціального устрою суспільства — соціалістичні утопії.
Одним з найвидатніших представників утопічного соціалізму був Томас Мор (1478—1532), видатний мислитель-гуманіст, політичний діяч Англії доби Тюдорів, що був страчений за опозицію абсолютизму. Син багатого судді і сам юрист за освітою. Мор обіймав високі державні посади, але співчував бідним і бачив недосконалість тогочасного суспільного устрою.
1516 року Мор опублікував свою знамениту книжку «Утопія», де виступив як один із перших критиків капіталізму. У процесах первісного нагромадження капіталу він бачив першооснову всіх суспільних суперечностей, майнової нерівності, виступав проти приватної власності.
Йому належить модель справедливого суспільства, побудованого на суспільній власності, зрівняльному розподілі благ за розумними потребами, планово-організованій і обов'язковій для всіх праці, суспільному контролі, рівності. Управління в такому суспільстві здійснюється обраними народом представниками.
Ранні ідеї утопічного соціалізму поділяв італійський мислитель Томмазо Кампанелла (1568—1639), виходець із бідної селянської родини, монах-домініканець, один із лідерів боротьби за звільнення Італії від гніту іспанської монархії.
Кампанелла близько 30 років просидів у в'язниці, де й написав свій знаменитий твір «Місто Сонця» (1623). У ньому він пропонує проект ідеальної утопічної держави — Міста Сонця. В основі цієї держави він бачить загальнонародну власність на майно (крім індивідуального житла) та господарство натурального типу. Його суспільство — це конгломерат сільськогосподарських общин, до роботи в яких залучаються всі громадяни. Суспільне корисна праця є обов'язковою для всіх громадян, забезпечується їхньою високою свідомістю, не потребуючи додаткових стимулів. Саме завдяки цьому злидні буде переможено. Споживання в такій державі буде також суспільним, виходячи з потреб. Відносини між людьми грунтуватимуться на принципах дружби, взаєморозуміння, товариського співробітництва.
Ні Томас Мор, ні Томмазо Кампанелла не ставили собі завдання знайти шлях до побудови такого суспільства. Вони обмежувались самим тільки описом утопічної держави з незвичайним устроєм, їхні утопії були більше політичними ніж економічними. Але обидва вони не бачили в «справедливому» суспільстві місця для приватної власності, праця в ньому є загальнообов'язковою, а розподіл — зрівняльним.
23.Утопічний соціалізм А.Сен-Сімона, Ш. Фур'є, Р. Оуена.
Эк. погляди Сен-Симона. Фр. граф, великий землевласник, збагатився і під час франц. ревіння., займався комерцією . „Про промыш систему”, „Про старій і новій політ. сист.”, „Катехізис(«закон божий») промисловців”. Увів розподіл о-ва на рабовл., феод. і індустріальний періоди, що і тепер стандартно. Кожен період має «органічну» стадію, коли у влади клас, що грає в цей період найважливішу роль, і «критичну», коли на владу претендує інший клас, господарська функція кот. росте. У результаті - боротьба і виникнення нової формації. Капіталізм - проміжна стадія між феод. і индустриализмом. Лодари - пережиток феодалізму, коли можна було жити, не працюючи самому феодалу і його лицарям Гл. недолік капіталізму: відсутність об'єднуючої бази, анархія, породжена приватною власністю і разъединяющая політикою й економіку. »Власники непродуктивний клас, елемент феодалізму». Нове в буде о-вом трудівників на індустріальній основі. У ньому: 1) Економічна форма: асоціації, промислові групи на базі об'єднаних капіталів; 2) У майбутньому - від дрібних ассоц. до єдиної націоналізованої власності; 3) Вкладений капітал має таке ж право на винагороду, як вкладений праця; 4) Асоціація ліквідує конкуренцію: єдиний центр із планом, разраб. ученими; 5) Эк. лад прийде на зміну політичному: керувати треба не людьми, а об'єктами; 6) перехід можливий тільки під керівництвом держави. Сен-симонисты: теорія експлуатації, заклали всі конструктивні ідеї соціалізму. (У той же час усі вони були активними підприємцями, банкірами і керівниками Франції).
Эк. погляди Шарля, Фур'є. Фр. 1772- 1837, купець, вважав, що капіталізм треба реформ. і собств. на засоби виробництва зробити загальної. Йде далі Сен-Симона в історичному підході: капіталізм - одна з незліченних фаз. Схема исрии: дикість, патріархат, варварство і цивілізація. Усі періоди смешаные: вплив більш цивілізованих народів на менш не завжди позитивно. (Ще б, адже на його очах знищили індіанців). Висновок: у кожнім суспільстві в більшій чи меншій мері є риси усіх, як минулих, так і майбутніх періодів. Соціальна гармонія буде в суспільстві, основаном на равности і справедл. Навчання про природу чіл. (теорія пристрастей). З природи чел. випливає потреба знищити конкуренцію і планове виробництво, тому що тільки тоді - пристрасть кожного буде цементувати загальну діяльність. Тільки тоді праця стане привабливим. Торгівля - джерело всіх пороків. Монополізм і інші недоліки капіталізму приводять до збідніння, революціям, кризам. Тому виробництво і капітал треба централізувати. Майбутнє асоціація, кіт. Ф назвав «Гармонією». Первинна одиниця – „фаланга”, 1500 чіл, між фалангами товарні відносини, усередині фаланги сохр. част. собств. розподіл соотв. праці кожного чи внеску його капіталу, чи таланту: коэф 5:4:3. Перехід. період до Гармонії Ф назвав «гарантизмом», коли кожному гарантований прожит. мінімум, незалежність і т.д. У його моделі немає експропріації, а тільки кооперація, Ф вважав, що вона більш прийнятна хоз. форма для усіх, чим комунізм. У нього були практ. послідовники.
24. Національна політична економія ФЛіста.
Фрідріх Ліст (1789—1846) Основною працею є книжка «Нац-на сис-ма ПЕ, міжнародної торгівлі, торгова політика й нім. мит-ний союз». Цю книжку спрямовано на захист протекціонізму як обов'яз-кової умови становлення ек-ної могутності нації. Ек-ний націоналізм. ПЕ має бути саме тією наукою, кот-ра, «віддаючи належне сучасним інтересам і осо-бливому становищу націй, учитиме, як саме кож-на нація може піднестися до такого рівня ек-ної культури, щоб її союз з іншими націями був мож-ливим і корисним». Нація об'єднує людей в 1-е ціле і є рез-том попереднього розв-ку. Вона має власний хар-р, їй притаманні особливі надбання як мат, так і духовні. Вона прод-на настільки, на-скільки здатна організуватись для досягнення спільної мети. За основний метод досл-ня він бере історичний метод. Народи у своєму розв-кові проходять такі періоди: перви-нне варварство, скотарський, аграрний, аграрно-мануфак-турний, аграрно-мануфактурно-комер-ційний. Останній період — це ідеал, до котрого прямує нація у своєму розв-кові. Для його досяг-нення потрібні особливі умови, які мають не всі народи: великі території зі значними запасами природних багатств і можливостями для розв-ку індустрії, працьовита й об'єднана спільною ме-тою нація, що прагне створити могутню державу.
Важливою умовою досягнення ідеального стану сус-ва є здатність нації до створення багатств, що є важ-ливішим за саме багатство. До прод-них сил сус-ва відносить різноманітні сус-ні інститу-ти: уряд, преса, духовні заклади, мораль, мисте-цтво, суд — немат чинники, які забезпечують сві-доме створення високорозвиненого сус-ва. У по-няття капіталу він включає мат багатство, приро-дні та набуті здібності людей. Поєднання фіксо-ваного капіталу та прод-них сил є умовою розв-ку В. Але визначальним уважає відповідний рівень організаційно-ек-них відносин: мануфактурну ін-дустрію й розвинену транспортну інфраструктуру (особливо залізниці). Роль держави і теорія протекці-онізму. Держава в перехідний до вищої стадії розв-ку період мусить здійснювати ф-цію органі-зації, об'єднання, виховання та захисту нації. Держава сприятиме досягненню мети протекціоністської політики держави, яка захища-тиме молоду індустрію від конкуренції. Підкреслював, що наслідування принципів лібералізму й бажання більшу частину свого спож-ня забезпечити за ра-хунок імпорту зробить націю залежною, перешкоджатиме формуванню нац-них галузей пром-ті та сприятиме ві-дпливу нац-них капіталів за кордон. Серед заходів, які має застосовувати держава — протекціонізм, духовне та індустріальне вихован-ня нації. Саме через протекціонізм держава реалізує ф-цію індустріа-льного виховання нації. Наголошує, що протекці-онізм виправданий як засіб індустріального вихо-вання, коли в нації є перспективи (географічні, сировинні та ін.) і схильність (особливості нац-ого хар-ру) до мануфактурного розв-ку. Винятком з політики протекціонізму є с-г, продукція якого за-вжди конкурентоспроможна, а, крім того, воно за-лежить від успіхів індустрії, а не навпаки. Полі-тикою протекціонізму, отже, не вичерпується роль держави в нац-ній ек-ці. Її ек-ні ф-ції поляга-ють у формуванні раціональної виробничої струк-тури, інвестуванні розв-ку В-в, які страждають від протекціонізму. Для цього державі потрібне влас-не госп-во, тобто державний сектор ек-ки. Лише досягнувши певного рівня розв-ку, нація може ро-звиватись за космополітичними з-нами класичної школи. Теорія Ліста — це меркантилізм 19 ст., пропо-відь політики нац-ної відокремленості в перехід-ний до вищої стадії період розв-ку. Вона збагати-ла ПЕ абстрактною теорією міжнародної торгівлі та протекціонізму. Оригінальне розумін-ня предмета ПЕ , згідно з яким існують 2 різновиди лібералізму — для внутрішнього вико-ристання й космополітичного, 2 рівні природних ек-них з-нів — особливих для окремої країни і за-гальних для всіх ек-к, що перебувають на тій са-мій стадії розв-ку, 2 рівні ек-ки — макроек-ний та мікроек-ний.
25.Німецька історична школа (В. Рошер, Б. Гільдебранд, К. Кніс).
Послідовники Ліста в Німеччині проблему класи-чної науки вбачали в тім, що абстрактні узагаль-нення не розкривали всієї глибини ек-них явищ і не могли бути використані на практиці. Критичне ставлення до класичної школи об'єднує їхні теорії, але головне — це намагання визначити й простежити тенденції сус-ого розв-ку, а потім вплинути на нього, не обмежуючись теоретичними узагальненнями. На їхній погляд, саме пасивність є головним недоліком класичної ПЕ. Історичний метод досл-ня представників цієї школи хар-ся аналізом ек-ки й ек-ної поведін-ки з погляду всіх історичних аспектів людського життя: історії розв-ку культури, науки, мистецтв, індустрії, релігії, моралі, державних інституцій і т.д.,
Вільгельм Рошер Праця - «Короткі основи курсу ПЕ з погляду історичного методу». Ставить собі зав-ня доповнити й розвинути зага-льновизнану теорію класичної школи і водночас вплинути на формування нац-ної політики. Досліджуючи генезис міжнародної торгівлі, грошового обігу, банківської спра-ви, він визначає притаманні всім нац-ним ек-кам риси і намагається встановити причини нац-них особливостей розв-ку ек-них процесів. Високо оц-інює переваги індустрії, розв-ку транспорту і вка-зує на породжені ними зміни в ек-них відносинах, а також на можливості, що вони відкривають. Він розглядає роль держави щодо підтримки і сприя-ння машинному В як приклад впливу на розв-к нац-ого госп-ва. Теорію поступального розв-ку сус-ва протистав-ляв соціалістичним ідеям, які набували тоді все більшого поширення. Він уважав за можливе до-сягти соціалістичної мети реформістським шля-хом і критикував класичну школу за те, що вона, розглядаючи кап-ні відносини як рез-т цивілізаці-йного прогресу, водночас оголошувала їх незмін-ними й вічними, не бачила історичної перспекти-ви.
Бруно Гільдебранд Основна праця «ПЕ сучасного і майбутнього» він ставить собі за мету «відкрити шлях для основ-ного історичного погляду в ПЕ і перетворити ПЕ на теорію, що має справу з ек-ним розв-ком на-родів» . Він не визнає об'єктивності ек-них з-нів, універсальності узагальнень, принципу інди-відуалізму і критикує Рошера за те, що той нама-гається примирити свою теорію з класичною. На його думку, „ПЕ має бути наукою про з-ни ек-ого розв-ку націй”, які можна простежити, вивчаючи історію та узага-льнюючи фактичний матеріал із допомогою ста-тистики. Прикладом таких узагальнень є його відкриття фаз еволюції: фаза натурального госп-ва сере-дніх віків, фаза грошової та фаза кредитної ек-ки. За основу періодизації бере способи організації обміну продуктами. Як вершину прогресу ек-ки будь-якої нації він бачить кредитне госп-во, що формується під впливом попередньої еволюції і є її рез-том. Ця форма госп-ва будується на справедливому обміні й ро-зподілі, якому не потрібні гроші як посередник та вимірювач в-сті.
Карл Кніс. Праця «ПЕ з погляду історичного мето-ду». Кніс виходить з того, що рівень ек-ної могутності сус-ва і теоретичні концепції, які відображають стан цього сус-ва, є рез-тами певної передісторії розв-ку. Рівень, якого досягло воно на даний мо-мент, є перехідною фазою до його наступного прогресу. Оцінити можна лише рівень розв-ку ку-льтури. Ек-на доктрина не може свідчити про рі-вень розв-ку, оск категорії, якими вона оперує, мають місце в будь-якій госп-кій сис-мі, але за рі-зних умов відіграють різну роль. Ці категорії узагальнюють тільки аналогії, а не конкретні законо-мірності. Оск класична ПЕ дотримується доктрин, які в часі залишаються незмінними, вона просто не може бути правильною.
Кніс критикує Рошера за визнання об'єктивності з-нів та використання класичних методів у досл-нях, а Гільдебранда — за перебільшення ролі чи-стої теорії.
Поділяв думку про можливість свідомо впливати на сус-ні процеси, за умови, що генезис цих процесів добре відомий, а мета, заради якої здійс-нюватиметься цей вплив, є сус-нозначущою.