1. Затвердити Протокол надання медичної допомоги хворим на туберкульоз (додається)
| Вид материала | Документы |
- 1. Затвердити стандарт надання медичної допомоги хворим на хіміорезистентний туберкульоз, 1678.36kb.
- Протокол надання медичної допомоги хворим з хронічною нирковою недостатністю (хнн)., 608.42kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- 1. Клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим з гострими запальними захворюваннями, 987.34kb.
- Протокол надання медичної допомоги хворим на пієлонефрит інформація про розробників, 370.42kb.
- Дисципліни, закріплені за кафедрами кафедра фізичної реабілітації, 209.62kb.
- Протокол надання медичної допомоги хворим з артеріальною гіпертензією при ураженні, 317.5kb.
- Протокол надання медичної допомоги хворим на неускладнений цукровий діабет код мкх-10, 1121.78kb.
- Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах, 1758.69kb.
- Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах, 1778.26kb.
6.6.4.3.6. Медикаментозна взаємодія між протитуберкульозними та іншими препаратами
Препарат | Медикаментозна взаємодія | |
Ізоніазид | При одночасному прийомі з стрептоміцином уповільнюється їх виділення з сечею; при одночасному прийомі з рифампіцином збільшується ризик гепатотоксичності. Антацидні засоби можуть уповільнювати та зменшувати абсорбцію ізоніазиду з кишковика. | |
| Рифампіцин | Змінює фармакокінетику деяких препаратів (знижує їх концентрацію у крові): глюкокортикоїдів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, доксицикліну, флюконазолу. | |
| Піразинамід | Посилює бактерицидну дію фторхінолонів, кларитроміцину.Знижує концентрацію рифампіцину в плазмі крові. | |
| Етамбутол | Фармакологічний антагонізм з етіонамідом. Антацидні засоби можуть уповільнювати та зменшувати абсорбцію етамбутолу. | |
| Аміноглікозиди | Фізико-хімічна несумісність з бета-лактамними антибіотиками чи гепарином. Посилення токсичного ефекту при одночасному призначенні двох аміноглікозидів, чи при їх поєднанні з іншими нефро- чи ототоксичними препаратами (поліміксином, амфотеріцином, фуросемідом). | |
Фторхінолони | Антацидні засоби можуть зменшувати біодоступність фторхінолонів, уповільнювати елімінацію метилксантинів (теофілін, кофеїн). Мають антагоністичну взаємодію з нітрофуранами. Одночасне призначення з глюкокортикоїдами підвищує ризик розриву сухожилля. Одночасне призначення з препаратами, що підвищують лужність сечі (цитрати, бікарбонат натрію) збільшується ризик кристалурії та нефротоксичний ефект. | |
| Етіонамід Протіонамід | Призначення в поєднанні з ізоніазидом та рифампіцином збільшує вірогідність токсичного ураження печінки, в поєднанні з циклосеріном можлива сумація нейротоксичного ефекту. | |
| Кларитроміцин | Інгібує метаболізм та підвищує концентрацію в крові непрямих антикоагулянтів, теофіліну, карбамазепіну, дигоксину. Антациди зменшують всмоктування кларитроміцину в кишковику. Рифампіцин посилює метаболізм кларитроміцину в печінці та знижує його концентрацію в крові. | |
| Рифабутін | Флюконазол і кларитроміцин інгібують метаболізм рифабутіну та підвищують його концентрацію в крові. Рифабутін не змінює фармакокінетику інших препаратів на відміну від рифампіцину. | |
| Пара- аміносаліцилова кислота | Підвищує концентрацію ізоніазиду в крові; порушує всмоктування рифампіцину; порушує засвоєння віт.В 12. | |
| Капреоміцин | Посилюється нефротоксична дія при одночасному прийомі з аміноглікозидами; ототоксичність збільшується при поєднанні з аміноглікозидами, фуросемідом. | |
| Циклосерін | В поєднанні з ізоніазидом чи етіонамідом збільшується ризик нейротоксичності. | |
6.6.4.3.7 Результати лікування під час курсу лікування:
Конверсія посіву: отримані два послідовних негативних посіви, які були взяті з інтервалом не менш 1 місяця.
Час конверсії: час конверсії визначається як час між датою початку лікування ММС ТБ і датою коли був узятий перший з двох негативних посівів (як мінімум з інтервалом 30 днів).
Необхідно окремо оцінити конверсію мазка й посіву.
6.6.4.3.8 Визначення когорт для МР ТБ
Когортний аналіз МР ТБ: аналіз результатів лікування всіх хворих з МР ТБ, зареєстрованих за один період часу. Аналіз повинен проводитись окремо для кожної когорти.
Період часу для когортного аналізу МР ТБ: когорта визначається за певний період часу (наприклад, рік), пацієнт включають до когорти в залежності від дати реєстрації. Аналіз результатів лікування проводять 36 місяців після визначення когорти.
6.6.4.3.9 Результати лікування по когортному аналізу
| Вилікування | Пацієнт, який завершив повний курс лікування згідно з протоколом лікування МР ТБ у країні і має негативні результати посівів за останні 12 місяців лікування (повинні бути зроблені як мінімум 5 посівів) |
| Завершене лікування | Хворий завершив повний курс лікування згідно з протоколом лікування МР ТБ у країні, але не підходить до дефініції Вилікування чи Невдача лікування у зв’язку з відсутністю посівів |
| Летальний наслідок | Смерть хворого настала в результаті будь-якої причини під час проведення курсу лікування |
| Перерване лікування * | Хворий, який перервав лікування на 2 чи більше місяців |
| Невдача лікування | Пацієнт, у якого є 2 чи більше позитивних посівів протягом останніх 12 місяців лікування, якщо зроблені як мінімум 5 посівів. Пацієнт, якому відмовлено в лікування у зв’язку з лікарською стійкістю чи лікування перервано у зв’язку з побічними проявами чи супутніми захворюваннями |
| Вибув | Хворий продовжив курс лікування під наглядом іншої програми лікування МР ТБ і результат лікування невідомий |
| Продовжує лікування | Пацієнт, який продовжує лікування після завершення когортного періоду |
| Лікування не призначалося | У програму лікування МР ТБ повинні включатись всі пацієнти МР ТБ. Для всіх пацієнтів, які не отримали лікування повинна бути зареєстрована причина ** |
Примітки:
* алгоритм для пацієнтів, які повертаються після перерви:
- якщо пацієнт після повернення має позитивний мазок, його необхідно реєструвати як повторний курс після перерви, а результат попереднього курсу визначати як перерване лікування;
- якщо пацієнт після повернення має негативний мазок, то лікування треба продовжити й чекати результатів посіву;
- якщо посів позитивний, то пацієнта необхідно реєструвати як повторний курс після перерви і результат попереднього курсу визначати як перерване лікування;
- якщо посів негативний, то результат попереднього курсу не оцінюється як перерване лікування, а пацієнт продовжує той самий курс лікування.
** причини, в зв'язку з якими пацієнту з МР ТБ не призначено лікування:
- пацієнт помер до діагностування МР ТБ;
- неможливість вилікування у зв’язку з медикаментозною стійкістю до основних та протитуберкульозних препаратів II ряду;
- занедбаність хвороби;
- непереносимість лікування;
- небажання пацієнта виконувати лікарський режим (часті перерви в лікуванні);
- недоступність лікарської установи;
- недостатність ліків;
- інша.
6.6.4.4 Патогенетичне лікування
Складовими протитуберкульозної терапії є етіотропне та патогенетичне лікування. Основне місце займає етіотропне лікування, тому що воно спрямоване на пригнічення мікобактеріальної популяції, що розмножується, тобто ліквідує основну причину розвитку туберкульозу. Патогенетична терапія дозволяє прискорити регресію туберкульозних змін в уражених органах та підсилити репаративні процеси організму. Патогенетичні засоби є лише доповненням до повноцінної етіотропної терапії. При визначенні тактики лікування неприпустимо перебільшувати роль патогенетичного лікування за рахунок етіотропного.
Перелік та алгоритм застосування різних груп засобів патогенетичного лікування наведені в розділі VIII.
Основні принципи застосування патогенетичних засобів у лікуванні хворих на туберкульоз:
- у зв’язку з великим розмаїттям патогенетичних засобів у процесі хіміотерапії необхідно проводити ретельне обстеження хворого як із метою визначення динаміки туберкульозного процесу, так і для оцінки загального стану хворого, що дозволить визначити функціональний стан різних органів і систем. Це необхідно для обгрунтованого вибору найбільш ефективного патогенетичного засобу;
- застосування патогенетичних засобів повинно бути обгрунтованим та узгоджуватися з етапами протікання туберкульозного процесу та фазами хіміотерапії;
- в інтенсивну фазу хіміотерапії патогенетичні засоби повинні надавати протизапальну та антиоксидантну дію, попереджувати розвиток побічних ефектів протитуберкульозних препаратів токсико-алергічного характеру та усувати побічні ефекти тих препаратів, що вже застосовуються;
- у підтримуючу фазу хіміотерапії основне значення патогенетичних засобів — вплив на формування фіброзних структур для зменшення функціональних втрат в ураженому органі, стимуляції репаративних процесів, відновленні функцій клітинного імунітету .
6.6.4.5 Хірургічне лікування
Хірургічне втручання рекомендують в наступних випадках (Міжнародна спілка по боротьбі з туберкульозом):
- бактеріовиділення, що зберігається незважаючи на проведену хіміотерапію;
- медикаментозно-резистентні форми туберкульозу;
- кровохаркання, що виникає періодично з каверни або бронхоектазів після вилікування туберкульозу;
- синдром здавлення медіастинальними лімфатичними вузлами;
- туберкульозна емпієма, що не розсмокталась при хіміотерапії;
- округле утворення в легенях.