1. Затвердити Протокол надання медичної допомоги хворим на туберкульоз (додається)

Вид материала

Документы

Содержание III Позначення і скорочення IV Загальні положення V Ведення галузевого стандарту “Протокол ведення хворих. Туберкульоз” VI Загальні питання

Подобный материал:

• 1. Затвердити стандарт надання медичної допомоги хворим на хіміорезистентний туберкульоз, 1678.36kb.
• Протокол надання медичної допомоги хворим з хронічною нирковою недостатністю (хнн)., 608.42kb.
• Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
• 1. Клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим з гострими запальними захворюваннями, 987.34kb.
• Протокол надання медичної допомоги хворим на пієлонефрит інформація про розробників, 370.42kb.
• Дисципліни, закріплені за кафедрами кафедра фізичної реабілітації, 209.62kb.
• Протокол надання медичної допомоги хворим з артеріальною гіпертензією при ураженні, 317.5kb.
• Протокол надання медичної допомоги хворим на неускладнений цукровий діабет код мкх-10, 1121.78kb.
• Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах, 1758.69kb.
• Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах, 1778.26kb.

III Позначення і скорочення

ВІЛ — вірус імунодефіциту людини ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров’я ВДТ — вперше діагностований туберкульоз ДОТС — контрольоване лікування під безпосереднім наглядом ЕКГ — електрокардіограма КСП — кислотостійкі палички КТ — комп’ютерна томографія ЛФК — лікувально-фізичний комплекс МБТ — мікобактерії туберкульозу міс — місяць МРТ — магнітно-резонансна томографія ПЛР — полімеразно-ланцюгова реакція ПТП — протитуберкульозні препарати РГ ОГП — рентгенографія органів грудної порожнини ТО — туберкулінові одиниці ХТ — хіміотерапія

ФБС — фібробронхоскопія ФЗД — функція зовнішнього дихання Am — амікацин A — амоксицилін/клавуланова кислота Cl — кларитроміцин Cm — капреоміцин Сs — циклосерин Сx — ципрофлоксацин E — етамбутол; Et — етіонамід H — ізоніазид M — макроліди Кm — канаміцин R — рифампіцин Ofl — офлоксацин Р — піразинамід PAS — парааміно-саліцилова кислота Q — фторхінолони

IV Загальні положення


Галузевий стандарт “Протокол ведення хворих: “Туберкульоз”, створений з метою забезпечення громадян України якісною медичною допомогою при захворюванні на цю недугу.

Галузевий стандарт, заснований для вирішення наступних задач:

• встановлення єдиних вимог до профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів для хворих на туберкульоз;
  
• уніфікація і оптимізація медичної допомоги хворим на туберкульоз;
  
• забезпечення оптимальних обсягів, доступності і якості медичної допомоги, яка надається хворому в медичному закладі в межах державних гарантій забезпечення громадян медичною допомогою.
  

Вимоги даного стандарту можуть бути застосованими для дорослих, які хворіють на туберкульоз. Туберкульоз у дітей у даному стандарті не розглядається.

В даному стандарті використовується шкала переконливості доказів даних:

А) докази переконливі: є вагомі докази положенню, що пропонується;

В) відносна переконливість доказів: є достатня кількість доказів для підтвердження даного положення;

С) достатніх доказів немає: існуючих доказів недостатньо для надання рекомендацій, але рекомендації можуть надаватись з урахуванням певних обставин;

Д) не існує достатньо доказів для того, щоб рекомендувати застосування даного методу або лікарського засобу.

Докази поділяються на декілька рівнів:

А) докази, які отримані в проспективних рандомізованих дослідженнях;

В) докази, які отримані в великих проспективних, але не рандомізованих дослідженнях;

С) докази, які отримані в ретроспективних не рандомізованих дослідженнях на значній кількості хворих;

Д) докази, які отримані на окремих хворих.

V Ведення галузевого стандарту “Протокол ведення хворих. Туберкульоз”


Ведення галузевого стандарту “Протокол ведення хворих. Туберкульоз” здійснюється Інститутом фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України. Система ведення протоколу передбачає взаємодію Інституту фтизіатрії і пульмонології із усіма зацікавленими організаціями.


VI Загальні питання


6.1 Визначення поняття


Туберкульоз на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. Згідно світової статистики щорік в усьому світі від туберкульозу гине 2 млн. людей. За оцінками ВООЗ у період між 2000 і 2020 роками, майже один мільярд людей буде інфіковано, 200 мільйонів захворіє та 35 мільйонів загине від туберкульозу, якщо контроль за епідемією не буде посилено. Ситуація з туберкульозом в Україні дуже складна — починаючи з 1995 р. зареєстрована епідемія туберкульозу, вона невпинно прогресує та набуває загрозливих масштабів. За даними 31.12.2005 р. в Україні на диспансерному обліку знаходилося 138628 хворих на активні форми туберкульозу. З 1990 р. по 2005 захворюваність за всіма формами туберкульозу збільшилась в 2,6 раза або з 32,0 до 84,1 на 100 тис. населення. Щороку помирає від цієї хвороби 10-11 тис. хворих на туберкульоз, що становить більше 30 чоловік у день.

Туберкульоз — це інфекційне захворювання, що викликається збудником мікобактеріями туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis), яке характеризується утворенням специфічних гранульом в різних органах і тканинах (специфічне туберкульозне запалення) у поєднанні з неспецифічними реакціями та поліморфною клінічною картиною, що залежить від форми, стадії, локалізації та поширеності патологічного процесу.

МБТ можуть потрапляти в організм різними шляхами — аерогенним, ентеральним, через пошкоджену шкіру, слизові оболонки. В залежності від місця інвазії МБТ, вогнище запалення, або первинний афект, може утворюватись в легенях, мигдаликах, кишечнику та ін. У відповідь на утворення первинного афекту розвивається специфічний процес в регіонарних лімфатичних вузлах і формується первинний туберкульозний комплекс, також у результаті первинного ураження може розвиватись туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, плеврит, вогнищевий туберкульоз. Вторинне туберкульозне ураження може виникати ендогенним (реактивація персистуючих форм МБТ в організмі) та екзогенним шляхом (нове, повторне ураження МБТ) і характеризується великим різноманіттям клінічних форм легень та позалегеневого туберкульозу.

Клінічна картина туберкульозу залежить від локалізації туберкульозного ураження, характеризується симптомами інтоксикації та симптомами ураження того чи іншого органу. Для всіх локалізацій туберкульозу характерний інтоксикаційний синдром — фебрильна або субфебрильна температура тіла, схуднення, втрата апетиту, підвищена пітливість, слабкість.

Найбільш поширеною формою туберкульозу є туберкульоз легень, для якого характерний бронхолегеневий синдром — кашель сухий чи з харкотинням, біль у грудній клітині, пов’язаний з диханням, кровохаркання, легенева кровотеча.

Відповідно до концепції Національної програми боротьби з туберкульозом в Україні діагностика цього захворювання здійснюється в 2 етапи: виявлення захворювання та встановлення діагнозу. Виявлення туберкульозу проводиться в лікувальних закладах загальної медичної мережі, містить у собі вивчення скарг, анамнезу пацієнта, фізичне обстеження, мікроскопічне дослідження мазків харкотиння на кислотостійкі палички (КСП), а також доступне лікувальному закладу рентгенологічне обстеження органів грудної порожнини.

Встановлення діагнозу туберкульозу проводиться в спеціалізованих протитуберкульозних лікувальних закладах шляхом більш розширеного обстеження, яке включає мікроскопічне дослідження мазка харкотиння на наявність МБТ, культуральне дослідження харкотиння (у т.ч. і тест на чутливість до протитуберкульозних препаратів) і рентгенологічне обстеження в необхідному об’ємі. При відсутності харкотиння досліджують доступний діагностичний матеріал. У випадку негативних результатів мікроскопічного дослідження діагностичного матеріалу на МБТ при наявності клініко-рентгенологічної симптоматики, що дає підстави запідозрити туберкульоз, проводять дослідження матеріалу, отриманого з ураженої ділянки шляхом біопсії, проводять цитологічне та морфологічне дослідження.

Лікування туберкульозу проводиться в спеціалізованих протитуберкульозних закладах. Лікування хворих на туберкульоз складається з 2 етапів — основний курс хіміотерапії та реабілітація після основного курсу хіміотерапії. З урахуванням диспансерної категорії обліку хворого на туберкульоз використовують певні стандартні режими протягом основного курсу хіміотерапії. Основний курс хіміотерапії — це тривале безперервне комбіноване лікування антибактеріальними препаратами хворих на туберкульоз із метою їх, вилікування, який включає в себе інтенсивну та підтримуючу фазу лікування. Стандартний курс лікування проводять із використанням протитуберкульозних препаратів I ряду (ізоніазиду, рифампіцину, стрептоміцину, піразинаміду, етамбутолу), а при наявності стійкості МБТ до цих препаратів, використовують режими хіміотерапії із застосуванням препаратів ІІ ряду та резервних. Це дає змогу підвищити ефективність лікування хворих на туберкульоз. Ефективність лікування хворих на деструктивний туберкульоз при застосуванні та дотриманні сучасних стандартних режимів хіміотерапії протягом основного курсу лікування у вперше діагностованих хворих на туберкульоз є дуже високою і становить за припиненням бактеріовиділення 95 – 100 %, а загоєнням каверн —90 – 92 %.