Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича географічний факультет
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет, 479.77kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 5658.45kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3398.91kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 4781.7kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 8176.59kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3361.25kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 2777.59kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 6718.7kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3131.05kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 2382.22kb.
ІІІ. Література до вивчення курсу
- Арманд Д.Л. Наука о ландшафте (Основы теории и логико-математические методы). М.:Мысль, 1975. с.5-46; 237-274.
- Гуцуляк В.М. Ландшафтознавство: Навч. посібник. - Чернівці: Рута, 2005.-124с.
- Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: Місце і простір: Монографія у 2-ох т. - К.: «Київський університет», 2005. – Т.1. – 431 с., Т.2. – 503 с.
- Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. – Вінниця: Арбат, 1998. – 292с.
- Исаченко А.Г. Основы ландшафтоведения и физико-географическое районирование: Учеб. пособие.М.: Высш. шк., 1991.
- Исаченко А.Г. Оптимизация природной среды: Геогр. аспект. М.: Мысль,1980. - С.154-255.
- Куракова Л.И. Современные ландшафты и хозяйственная деятельность: Кн. для учителей М.: Просвещение,1983. 159 с.
- Макунина А.А., Рязанов П.Н. Функционирование и оптимизация ландшафта: Учеб. пособие.: Изд.геогр.фак., 1988. Гл.1,3,4.
- Марцинкевич Г.И., Клуцунова Н.К., Мотузко А.Н., Основы ландшафтоведения: Учеб.пособие. - Минск: Высш. шк., 1986. С.7-82, 137-143, 157-165.
- Миллер Г.П. Ландшафтные исследование горных и предгорных территорий.- Львов: Вища шк., 1974. - 202 с.
- Мильков Ф.Н. Физичекская география: Учение о ландшафте и геог. зональность. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1986. - С.7-91.
- Михайлов Н.И. Физико-географическое районирование: Учебник. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. С. 59-106.
- Міхелі С.В. Основи ландшафтознавства. – Київ-Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002. – 180 с.
- Николаев В.А. Проблемы регионального ландшафтоведения. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. Гл. 3,4.
- Охрана ландшафтов. Толковый словарь / М.Данева и др. М.: Прогресс, 1982. 271 с.
- Пащенко В.М. Методологія постнекласичного ландшафтознавства. – К. Б.в., 1999. – 220 с.
- Петлін Валерій. Концепції сучасного ландшафтознавства. – Львів: ВЦЛНУ, 2006. – 351 с.
- Преображенский В.С., Александрова Т.Д., Куприянова Т.П. Основы ландшафтного анализа. М.: Наука,1988. С.7-52; 76-103; 141-149.
- Прока В.Е. Морфологическая структура ландшафтов и землеустроительное проектирование. – Кишинев: Штиинца, 1976. – 47с.
- Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. Новосибирск: Наука, 1978. С. 14-22, 29-34, 106-120.
- Чупахин В.М. Основы ландшафтоведения. – М.: Агропромиздат, 1987. – 168с.
ДИСЦИПЛІНА „Основи екології”
108 год. (3 кредити)
Форма контролю – залік
Мета дисципліни: сформувати у студентів комплексне уявлення про: загальні закономірності взаємодії живих організмів між собою та факторами навколишнього середовища та структуру та функціонування надорганізмових систем, та особливості антропогенного впливу на стан навколишнього середовища
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ
НЕ 1.1. Екологія в системі природничих наук, її науковий та прикладний аспект.Становлення екології як природничої науки. Екологічні дослідження в Україні. Структура сучасної екології, її завдання та методи
Місце екології в системі біологічних наук. Основні розділи, які входять до складу екології. Явище «парникового ефекту». Виникнення «озонових дір». Кислотні дощі. Демографічна криза і демографічний вибух. Надзвичайні екологічні ситуації – катастрофи.
НЕ 1.2. Екологічні фактори
Різноманіття екологічних факторів та їх класифікації Загальні закономірності впливу екологічних факторів на живі організми. Найважливіші абіотичні фактори. Біотичні фактори середовища. Поняття екологічних факторів. Характеристика основних абіотичних факторів. Екологічні групи організмів за відношенням до основних абіотичних факторів. Біотичні фактори. Поняття лімітуючого фактору. Особливості життєвих форм
Особливості морфологічних, фізіологічних, поведінкових адаптацій
НЕ1.3. Основні середовища життя і адаптація до них організмів
Поняття середовища життя. Властивості середовища життя організмів та відповідні пристосування біоти
Водне середовище. Ґрунт як середовище існування. Наземно-повітряне середовище. Організм як середовище
Поняття біологічної системи. Популяція, її структура та показники.Біоценоз як біологічна система. Поняття про екологічну нішу. Особливості соціального середовища. Коливання чисельності та гомеостаз популяції
НЕ 1.4. Надорганізмові біологічні системи
Популяція як біологічна система. Екологія угруповань і екосистем. Структурні та функціональні особливості біосфери. Поняття екосистеми. Різноманітність наземних екосистем. Приклади прісноводних екосистем
Особливості морських екосистем. Поняття біосфери та ноосфери. Поняття великого і малого коло обігу речовин в природі. Біогеохімічні цикли найважливіших біогенних елементів.Стійкість екосистем
Типи сукцесій. Домінанти, субдомінанти едифікатори
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ПРИКЛАДНА ЕКОЛОГІЯ
НЕ 2.1. Антропогенний вплив на біосферу
Загальна характеристика антропогенного впливу.Стан довкілля за дії основних галузей виробництва.
Екологічна безпека людини. Антропогенний вплив на атмосферу.Антропогенний вплив на гідросферу.
Антропогенний вплив на літосферу. Здоров’я людини за дії факторів навколишнього середовища.
Екозалежні хвороби людини. Раціональне харчування.Екологічно безпечні продукти харчування.
НЕ 2.2. Природні та антропогенні забруднення біосфери
Забруднення та їх класифікації. Характеристика забруднюючих агентів за походженням. Поняття екологізації виробництва. Екологічні проблеми енергетичної галузі: Альтернативні джерела енергії; Альтернативні види палива. Екологізація сільського господарства. Поняття екологічної свідомості Екологічна культура, освіта, виховання, етика. Особливості екологічної інформації. Роль екоорганізацій у збереженні і відтворенні довкілля
НЕ 2.3. Основні аспекти охорони довкілля та раціонального природокористування
Поняття охорона навко-лишнього природного середовища (НПС) та природокористування. Способи регулювання природо-користування нормативно-правові; організаційно-управлінські; економічні. Система контролю природокористуванням. Природоохоронна діяльність підприємств. Збереження біорізноманіття – шлях до оптимізації соціоекосистем. Роль Червоної та Зеленої книг у збереженні біорізноманіття. Об’єкти охорони природи, їх значення в житті біосфери та суспільства. Формування національної екомережі України. Природно-заповідний фонд України і Чернівецької області. Поняття природоохоронної діяльності підприємства. Екологічний менеджмент.Екологічний аудит і експертиза. Екопаспортизація підприємств.
НЕ 2.4. Екологічна ситуація в Україні
Головні причини, джерела та наслідки розвитку екологічної кризи в Україні. Демографічна ситуація в Україні. Стан довкілля Чернівецької області. Загальна характеристика екологічної ситуації в Україні. Екологічні проблеми найбільших річок, Чорного та Азовського морів. Екологічний стан Донецько-Придніпровського регіону. Особливості екологічної ситуації на Поліссі. Екопроблеми Карпат. Найбільш небезпечні об’єкти регіону. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОЛОГІЯ»
До змістового модуля 1:
- Батлук В.А. Основи екології: Підручник. – К.: Знання, 2007. – 519 с.
- Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 408 с.
- Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2006. – 368 с.
- Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с.
- Потіш А.Ф., Медвідь В.Г., Гвоздецький О.Г., Козак З.Я. Екологія: основи теорії і практикум. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Львів: «Новий Світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 296 с.
- Федоряк М.М., Москалик Г.Г. Основи екології: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Чернівці: ЧНУ, 2009. – 352 с.
До змістового модуля 2:
- Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / За ред.. К.М. Ситника. – К.: Вища школа, 2005. – 382 с.
- Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 416 с.
- Джигирей В.С. Екології та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник. – К.:Т-во «Знання», КОО, 2006. – 319 с..
- Федоряк М.М., Москалик Г.Г. Основи екології: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Чернівці: ЧНУ, 2009. – 352 с.
ДИСЦИПЛІНА „Топографія з основами геодезії”
108 год. (3 кредити)
Форма контролю –екзамен
І. Пояснювальна записка.
1.1. Мета навчальної дисципліни «Топографія з основами геодезії» полягає в засвоєнні студентами теоретичних і практичних навиків, що пов’язані з вирішенням завдань на топографічних картах, проведенням теодолітної, мензульної, бусольної, екерної, окомірної зйомок, геометричного, барометричного і тригонометричного нівелювання та відповідного знання будови і принципів роботи приладів, що їх забезпечують. Студент повинен знати об’єкт і методи топографо-геодезичних досліджень, системи координат, точність та похибки вимірів, зміст топографічних карт, методи визначення планових координат точок, методи лінійних вимірів, принципи виміру горизонтальних та вертикальних кутів, загальні принципи топографо-геодезичних зйомок. Після прослуховування курсу студенти повинні вміти вимірювати віддалі на місцевості та на топографічних картах, вимірювати горизонтальні та вертикальні кути на місцевості, визначати географічну широту і довготу об’єкта на топографічній карті, вираховувати кути зближення меридіанів та магнітного схилення, визначати прямокутні координати точок, вимірювати азимути і дирекційні кути, вирішувати пряму і обернену геодезичну задачі , визначати висоти точок, крутизну схилів, будувати профіль місцевості, характеризувати ділянки місцевостей за топографічною картою, працювати з геодезичними приладами .
1.2. Головні завдання курсу – ознайомити студентів з загальною теорією топографії і геодезії, методами топографо-геодезичного дослідження;
– навчити студентів розуміти топографічні карти і користуватися ними в наукових дослідженнях, практичній та навчальній діяльності;
– показати значення топографо-геодезичних знань у сучасному житті;
– розвинути у студентів уміння використовувати топографічні карти різного масштабу і призначення.
– розкрити сучасні підходи до розробки і використання топографічних карт.
- здійснювати основні види геодезичних зйомок.
1.3 Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни.
У результаті вивчення дисципліни «Топографія з основами геодезії» студент повинен:
Знати:
– об’єкт і методи топографо-геодезичного вивчення;
– види, властивості, структуру, форми передачі та відображення картографічної інформації на топографічних картах;
– системи координат, що їх застосовують в топографії;
–загальні принципи геодезичних зйомок.
Вміти:
– збирати та опрацьовувати матеріали для складання топографічних карт;
–вимірювати віддалі на місцевості та топокартах;
- використовувати інформаційні можливості топографічної карти;
- вираховувати кути зближення меридіанів та магнітного схилення;
- визначати координати точок;
- вимірювати азимути і дирекційні кути;
- вирішувати пряму та обернену геодезичні задачі;
- визначати висоти точок та крутизну схилу;
- будувати профіль;
- працювати з геодезичними приладами.
ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ).
Змістовний модуль 1. Загальні відомості топографії і геодезії.
НЕ 1.1 Вступ до курсу “Топографія з основами геодезії”.
Роль і значення карти в географічних дослідженнях. Предмет та об’єкт дослідження. Методи дослідження.
НЕ 1.2. Поняття про форму і розміри Землі. Способи визначення. Опорні мережі.
Форма і розміри Землі. Способи визначення розмірів. Методи проектування. Державна опорна геодезична мережа. Тріангуляція. Трилатерація. Полігонометрія.
НЕ 1.3. Системи координат і висот, що застосовуються в топографії.
Географічна система координат, система прямокутних координат. Полярна система координат. Пряма та обернена геодезична задачі.
НЕ 1.4. Кути орієнтування. Початкові напрямки.
Система висот – початкові напрямки. Кути орієнтування. Магнітне схилення та зближення меридіанів. Географічний та магнітний азимут. Дирекційні кути і румби.
НЕ 1.5. Історичні особливості розвитку топографії і геодезії.
Історичні періоди розвитку науки та сучасні проблеми і завдання топографії і геодезії.
Змістовний модуль 2. Топографічні карти і плани
НЕ 2.1. Топографічні плани і карти. Зміст. Вимоги. Властивості і призначення.
Вимоги до топокарт і топопланів. Властивості і призначення топокарт. Елементи топографічних карт і планів , картографічні зображення, математична основа. Допоміжне оснащення та додаткові дані. Геодезична основа.
НЕ 2.2. Математична основа топографічних карт.
. Масштабний ряд топографічних карт. Розграфка і номенклатура. Картографічні проекції. Генералізація.
НЕ 2.3. Картографічне зображення та умовні знаки.
Картографічне зображення. Система умовних знаків. Зображення на картах населених пунктів, промислових, с/г і соціокультурних об’єктів, рельєфу, рослинності.
Змістовний модуль 3. Топографо-геодезичні зйомки
НЕ 3.1. Поняття про топографо-геодезичні зйомки.
Зміст топографо-геодезичних зйомок. Класифікація. Види і способи зйомок. Стадії та організація топографо-геодезичних робіт. Вимоги до ведення польової документації
НЕ 3.2. Наземні зйомки. Лінійні та кутові виміри. Прилади.
Особливості та види наземних зйомок. Лінійні вимірювання на місцевості. Прилади. Поняття про віддалеміри. Геометрична схема вимірювання вертикальних і горизонтальних кутів.
НЕ 3.3. Зміст та види спрощених зйомок.
Зміст та види спрощених зйомок. Бусольна зйомка. Окомірна зйомка. Еккерна зйомка.
НЕ 3.4. Тахеометрична зйомка.
Будова теодоліта. Повірки теодоліта. Вимірювання вертикальних і горизонтальних кутів теодолітом. Проведення зйомки. Опрацювання результатів зйомки. Обчислення координат. Викреслення плану.
НЕ 3.5. Нівелювання.
Нівелір та його будова. Повірки. Суть і види нівелювання.
ІІІ. Література до дисципліни
1. Жупанський Я.І., Сухий П.О. – Соціально-економічна картографія – Тернопіль, 1997, 274 ст.
2. Салищев К.А. – Картография – М., 1982. – 272 с.
3. Сосса Р.І. – Картографування території України – К., 2005.
4. Берлянт А. М. Карта – второй язык географии. М.: Просвещение, 1985. 191 с.
5. Картографічне моделювання: навчальний посібник / Т.І. Козаченко,
Г.О. Пархоменко, А.М. Молочко. – В.: Аптекс – УЛТД, 1999. – 328 с.
6. Салищев К.А. Картоведение – М.: изд-во МГУ, 1990 – 400 с.
7. Справочник по картографии. Под ред. Е.И. Халугина. – М.: Недра, 1988. – 428 с.
8. Ширяев Е.Е. Картографическое отображение, преобразование и аналіз геоинформации. – М.: Недра, 1984. – 248 с.
9. Артамоанов Б.Б., Штангрет В.П. Топографія з основами картографії : Навчальний посібник. – Львів: Новий Світ – 2000, 2006 – 248 с.
10. Любченко В.Є Карта у плині часу. – Вінниця: ДП «ДКФ», 2008. – 160 с.
11. Балыч Ю.С., Васмут А.С. Проектирование и составление карт. – М.: Недра, 1984. – 364 с.
12. Картографія: Терміни та визначення. ДСТУ 2757 – 94. – К.: Держстандарт України, 1994 – 96 с.
13. Левицький І.Ю., Фурса Л.С. Українсько-російський картографічний словник. – К., 1997. – 414 с.
14. Пересадько В.А., Борисенко Л.Я. Шкільний словник-довідник з картографії та топографії. – Харків: Основа, 2004. – 80 с.
15. Сосса Р.І. Картографічні твори, видані ДНВП «Картографія» (1945-2003 р.р.).Бібліографічний покажчик. – К.: ДНВП «Картографія», 2004. – 248 с.
16. Сосса Р.І. Картографування території України: Історія, перспективи, наукові основи. – К.: Наукова думка, 2005. – 292 с.
17. Картографічні ресурси Інтернет (Методична розробка для студентів) // В.О. Шевченко, Е.Л. Бондаренко, О.М. Селезньов, А.П. Негай – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 28 с.
18. Національний атлас України – К.; ДНВП “Картографія”, 2007. – 440с., іл.
19. Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003 – 208 с.
20. Білокриницький С.М. Топографія і геодезія. Частина 1. Методичний посібник – Чернівці: Рута, 2001.
21. Гедымин А.В., Грюнберг Г.Ю., Малых М.И. Практикум по картографии с основами топографии. Учебн. пособие – М. Просвещенна, 1981-148с.
22. Топография с основами геодезии/ Под. ред. А.С. Харченко и Божок – М.: Высшая школа, 1986
23. Топографія з основами геодезії/ за ред.. А.П. Божок – К.: Вища школа, 1995
ДИСЦИПЛІНА “Картографія”
54 год. (1,5 кредити)
Форма контролю – залік
Мета викладання дисципліни: формування у студентів систематизованих картографічних знань і вмінь роботи з картографічними творами. Дисципліна знайомить студентів з історичним та сучасним станом і тенденціями розвитку картографії, як науки, галузі і виробництва, у світлі існуючих теоретико-методологічних концепцій. Вона розкриває перспективи картографічного моделювання та вказує на прикладні сторони застосування отриманих результатів шляхом формування у студентів картографічних вмінь і навичок. Викладання картографії слідує із уяви про неї, як про пізнавальну науку, що має за мету відображення і дослідження явищ природи і суспільства – їх розміщення, властивостей, взаємозв’язків, властивостей і змін у часі шляхом використання картографічних творів.
У результаті вивчення дисципліни студент повинен:
Знати:
- структуру картографії, відмінні риси науки від інших галузей знань та місце її посеред них;
- історичні процеси формування картографічних знань та теоретичні концепції розвитку картографії;
- актуальні і перспективні шляхи розвитку світової і вітчизняної картографічної науки;
- сутнісні риси різноманітних картографічних творів, принципи і підходи їх класифікації, класифікацію карт, їх структуру і властивості;
- математичну основу карт: масштаби, картографічні проекції і принципи їх побудови та використання, координатні сітки, компонування;
- картографічні способи і засоби відображення явищ і об’єктів на картах;
- зміст, фактори, види і принципи генералізації;
- джерела інформації для складання картографічних творів;
- основи проектування і складання карт;
- сутнісні риси картографічного моделювання та методи використання карт;
- зміст і принципи геоінформаційного картографування та сучасні методи використання ГІС у картографії;
- сутнісні аспекти геоіконіки та принципи класифікації геозображень.
Вміти:
- використовувати різноманітні картографічні твори у наукових дослідженнях;
- застосовувати різноманітні способи і засоби створення картографічного зображення;
- аналізувати джерела інформації в контексті можливостей їхнього використання для створення картографічних творів;
- проектувати і складати різноманітні тематичні карти;
- застосовувати різноманітні методи і способи для аналізу інформації за географічними картами;
- застосовувати картографічні твори у навчальній діяльності;
- порівнювати і аналізувати зміст географічних карт та ін. картографічних творів.
Вивчення курсу здійснюється за двома змістовними модулями
Змістовний модуль 1.
Картографія і картографічні твори
НЕ 1.1. Вступ до курсу. Мета, структура і предмет курсу. Значення курсу для географів різного профілю. Визначення картографії. Структура і особливості картографії, як навчальної дисципліни. Наукові і практичні завдання картографії. Картографія в системі наук. Взаємозв’язки картографії і геоінформатики. Зв’язки картографії і мистецтва. Теоретичні концепції картографії: комунікативна, модельно-пізнавальна, мовна, метакартографії, геоінформаційна, геоіконічна. Види і рівні картографування. Історія картографії та її сучасний стан
НЕ 1.2. Картографічні твори: систематизація і особливості змісту. Карта – особлива форма представлення знань про реальний світ і просторова модель дійсності. Географічні карти: визначення, структурні елементи, властивості, принципи класифікації. Класифікація карт за масштабом, просторовим охопленням та змістом. Типи географічних карт. Аналітичні, комплексні і синтетичні карти. Карти динаміки і взаємозв’язків. Функціональні типи карт. Види і характерні риси картографічних творів. Карти й атласи України та її регіонів.
НЕ 1.3. Математична основа карт. Математична основа карт, її призначення, елементи. Геодезична основа і масштаби карт. Земний еліпсоїд. Картографічні проекції. Спотворення картографічного зображення. Еліпс спотворень. Головний і часткові масштаби карти. Спотворення довжин, кутів, форм, площ на картах. Розподіл і величини спотворень у різних проекціях. Ізоколи. Принципи класифікації проекцій. Проекції карт світу, півкуль, материків і частин світу, океанів, окремих держав, України. Проекції топографічних карт. Вибір картографічних проекцій. Чинники що впливають на вибір проекцій.
НЕ 1.4. Картографічне зображення карт. Зміст картографічного зображення і його елементи. Картографічна семіотика. Умовні позначення: функції, класифікація і застосування. Графічні засоби зображення об’єктів і явищ на картах. Картографічні способи зображення тематичних явищ на картах: значків, лінійних знаків, ізоліній, якісного фону, кількісного фону, локалізованих діаграм, картодіаграм, картограм, ареалів, знаків руху, крапковий. Шкали. Способи зображення рельєфу: перспективний, за видом допоміжного освітлення, штриховий, гіпсометричний, ізоліній ний тощо. Блок діаграми і цифрові моделі рельєфу. Сумісне застосування різних способів зображення. Розробка шкал. Картографічні написи і підписи: значення, види, розміщення. Форми передання іншомовних назв. Картографічна топоніміка. Допоміжне оснащення карти, його суть і призначення. Види і зміст допоміжних елементів. Легенди тематичних карт, їх види. Додаткові дані карти, їх зміст і призначення. Картографічна генералізація, її суть, чинники, види і шляхи. Особливості генералізації залежно від способів зображення тематичних явищ і характеру їх розміщення. Географічні принципи генералізації.
Змістовний модуль 2.
Сучасні напрями і тенденції проектування, складання, видання та використання картографічних творів
НЕ 2.1. Проектування, складання і підготовка до видання картографічних творів. Картографічне джерелознавство. Загальні особливості джерел картографічної інформації. Методи створення географічних карт. Програма і науково-технічний проект карти. Етапи проектування карт. Проектування, складання та редагування загальногеографічних і тематичних карт. Проектування систем картографічних знаків і загального художнього оформлення карт. Створення рукописних тематичних карт на типових та оригінальних географічних основах традиційним методом і на основі комп’ютерних технологій. Характеристика джерел картографічної інформації. Види джерел. Астрономо-геодезичні дані. Картографічні джерела. Дані дистанційного зондування. Натурні виміри і спостереження. Гідрометеорологічні спостереження. Економіко-статистичні дані. Текстові джерела. Аналіз і оцінка карт як джерел інформації. Оцінка математичної основи. Оцінка наукової достовірності карт Оцінка повноти і актуальності карти. Оцінка геометричної точності карти. Оцінка якості оформлення карти. Оцінка наочності і читабельності карти. Оцінка атласів та електронних картографічних творів. Оформлення програми тематичної карти. Особливості складання серій карт і географічних атласів. Автоматизація картоскладальних робіт і автоматизовані картографічні системи. Підготовка карт до видання. Друкування карт. Способи малотиражного розмноження карт. Авторство у картографії.
НЕ 2.2. Картмоделювання і методи використання карт. Поняття про використання картографічних творів. Рівні використання карт. Картографічний метод дослідження. Поняття про основи картографічного моделювання: картографічні моделі і їх класифікація, принципи і види моделювання. Способи і прийоми аналізу явищ за картами. Зміст математико-картографічне моделювання. Способи роботи з картою. Способи і прийоми аналізу явищ за картами. Візуальний аналіз і опис за картами. Графічні і графоаналітичні способи аналізу явищ і процесів за картами. Математико-картографічне моделювання: прийоми математичного аналізу і математичної статистики. Вивчення за картами закономірностей розміщення, структури, взаємозв’язків, залежностей і динаміки явищ. Способи і прийоми досліджень з теорії інформації. Способи роботи з картою: вивчення карти без перетворення і з перетворенням картографічного зображення; спільне використання різних карт тощо. Методи аналізу серій карт і атласів. Точність і достовірність кількісних визначень за картами.
НЕ 2.3. Картографія, геоінформатика і геоіконіка. Географічні інформаційні системи. Геоінформатика – наука, технологія, виробництво. Геоінформаційне картографування: сутність, основні поняття, види геоінформації. Банки картографічних даних. Картографічне моделювання в інтерактивному режимі. Картографія і телекомунікація. Геозображення. Види і класифікація геозображень. Геоіконіка. Картографування в Інтернеті. Електронні атласи. Геоіконіка. Єдина теорія геозображень. Масштаби простору. Часові діапазони геозображень. Геоіконометрія. Основні напрями проблемного картографування. Картмоделювання систем природокористування, еколого-географічних проблем, медико-екологічне і природоохоронне картографування тощо. Дослідження за картами структури, взаємозв’язків, динаміки явищ і об’єктів, картографічне прогнозування.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела літератури:
- Атлас України (електронна версія). – К.: – Інститут географії, Інтелектуальні системи ГЕО, 1999 – 2001.
- Берлянт А.М. Картография: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001.
- Берлянт А.М. Образ пространства: карта и информация. – М.: Мысль, 1986.
- Берлянт А.М., Востокова А.В., Сваткова Т.Г. Картография: Метод. указания и задания к картам, занятиям.– М.: Изд-во МГУ, 1983.
- Берлянт А.М., Сваткова Т.Г. Практикум по картографическому черчению. – М.: Изд-во МГУ, 1991.
- Божок А.П., Осауленко Л.Е., Пастух В.В. Картографія. – 2000.
- Бондаренко Е.Л.. Шевченко В.О., Остроух В.І. Геоінформаційні системи еколого-географічного картографування. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 116 с.
- Браун Л. А. История географических карт / Браун Л. А. ; [пер. с англ. Н. И. Лисовой]. – М. : ЗАО Центрполиграф, 2006.
- Жупанський Я.І. Історія географії в Україні. – Львів: Світ, 1997.
- Жупанський Я.І., Сухий П.О. Соціально-економічна картографія. – Чернівці, 1996.
- Заруцкая И.П., Красильникова Н.В. Картографирование природных условий и ресурсов. – М.: Недра, 1988.
- Заруцкая И.П., Красильникова Н.В. Проектирование и составление карт Карты природы: Учебник. – М.: Изд–во МГУ, 1989.
- Земледух Р.М. Картографія з основами топографії. – К.: Вища школа, 1993.
- Картографічне моделювання: навчальний посібник / Т.І. Козаченко, Г.О. Пархоменко, А.М. Молочко: Під ред. А.П. Золовського. – Вінниця: Антексу -У лтд, 1999.
- Картографування території України: історія, перспективи, наукові основи. – К.: Наук. думка, 2005. – 292 с.
- Методические указания по картографическому черчению. - Черновцы: ЧГУ, 1984.
- Приседько В.Л. Практикум з картографії: Навчально-методичний посібник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004. – 68 с.
- Салищев К.А. Картография. – М.: Высш. шк., 1982.
- Салищев К.А. Проектирование и составление карт.– М.: МГУ, 1987.
- Самойленко В.М. Основи геоінформаційних систем. Методологія: Навчальний посібник. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 276 с.
- Світличний О.О., Плотницький С.В. Основи геоінформатики: Навч. посібник / За заг. ред. О.О. Світличного. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006.
- Сосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. / Сосса Р. І. – Київ : Наукова думка, 2000.
- Справочник по картографии / Под ред. Е. И. Халугина – М.: Недра, 1988.
- Шевченко В.А. Медико-географическое картографирование территории Украины. – К.: Наукова думка, 1994.
ДИСЦИПЛІНА «Дистанційне зондування Землі»
54 год. (1,5 кредити)
Форма контролю – залік
Мета викладання дисципліни: полягає у розкритті теоретичних і практичних питань, які пов'язані з використанням аерофото- і космічних знімків, а також теоретичні положення та технології опрацювання аерофотознімків з метою отримання картографічних матеріалів. Розгляд також питання використання засобів дистанційного зондування Землі для вирішення різного роду завдань народного господарства.
У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знати предмет та класифікацію фотограмметрії, та галузі використання; класифікацію, види та технічні засоби аерофотознімань; принципові основи організації повітряного фотографування; теорію відокремленого аерофотознімка, основи створення та оновлення топографічних карт; основи цифрової фотограмметрії, та сучасний стан та використання методів дистанційного зондування в Україні; вміти виконувати роботи по оновленню картматеріалів; уточнювати контури, що зазнали змін, та складати оновленні плани; виконувати прив’язку аерофотознімків, камеральне та польове дешифрування аерофотознімків; використовувати аерофотознімки і фотоплани для оновлення планово-картографічних матеріалів зйомок минулих років, обстежень та інвентаризації земель; виконувати фотограмметричну та цифрову обробку аерофотознімків і складання фотопланів та цифрових планів; розраховувати кількість аерофотознімків, які покривають площу, що підлягає; визначати масштаб аерофотознімків, виготовляти фотосхему.
Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1
„ Фізичні основи аерокосмічної зйомки. Теорія відокремленого аерофотознімка ”
НЕ 1.1. Загальні відомості.
Предмет фотограмметрії та класифікація. Історичний огляд розвитку фотограмметрії. Галузі використання аерокосмічних методів.
НЕ 1.2. Фізичні основи аерокосмічної зйомки.
Природа і характеристика оптичних випромінювань. Проходження випромінювань через атмосферу Землі. Оптичні властивості природних об’єктів.
НЕ 1.3. Основи аерокосмічного знімання.
Класифікація та види знімань. Технічні засоби аерокосмічних знімань. Види аерофотознімання. Аерофотоапарати. Додаткові прилади (радіовисотомір, статоскоп, гіроскопічна установка і віддалемірна система). Фотоматеріали. Повітряне фотографування. Оцінка якості матеріалів аерофотознімання.
НЕ 1.4. Теорія відокремленого аерофотознімка
Основні елементи і властивості центральної проекції. Елементи орієнтування знімка. Вплив фізичних факторів на положення точок аерофотознімка.
Змістовний модуль 2.
„Створення та оновлення топографічних карт. Основи цифрової фотограмметрії. Дистанційне зондування Землі”.
НЕ 2.1. Створення й оновлення топографічних карт.
Комбіноване аерофототопографічне знімання. Технологічна схема стереотопографічного методу створення топографічних карт. Дешифрування знімків. Оновлення топографічних карт.
НЕ 2.2. Основи цифрової фотограмметрії.
Загальні відомості про цифрову фотограмметрію. Цифрові знімальні камери і системи.
Сканування фотографічних зображень. Основи кореляції відеосигналів. Автоматична побудова моделі поверхні. Цифрове ортофототрансформування. Побудова цифрової моделі рельєфу.
Автоматична тріангуляція. Цифрові фотограмметричні станції.
НЕ 2.3. Дистанційне зондування Землі
Дистанційні методи досліджень. Розвиток дистанційного зондування в Україні. Використання матеріалів аерокосмічної зйомки для цілей сільського господарства.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела літератури:
- Білокриницький С. М. Фотограмметрія і дистанційне зондування Землі: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2007.-319 с.
- Бобир Н.Я., Лобанов А.Н., Федорук Г.Д. Фотограмметрия. - М.: Недра, 1974. -471с.
- Бурштинська Х.В. Аерофотографія. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 1999. - 356 с.
- Гарбук С.В., Гершензон В.Е. Космические системи дистанционного зондирования Земли. - М.: Изд-во А и Б, 1997. - 296 с.
- Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2003. -214 с.
- Дробышев Ф.В. Основы азрофотосьемки и фотограмметрии. - М.:Недра, 1973.-288 с.
ДИСЦИПЛІНА „ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ”
Кількість годин: 108 год. (3 кредити)
Форма контролю – екзамен
1. Пояснювальна записка
1.1 Мета викладання дисципліни.
Простеження розвитку географічної думки від становлення і подальшого поступу людського суспільства, огляд ходу просторової уяви про Землю, виходячи з перебігу географічних відкриттів, виявлення й аналіз основних географічних напрямів і тенденцій, визначення особливостей зародження наукових основ географічної науки і наступної їхньої трансформації, розгляд умов зародження і динаміки провідних методів дослідження в географії та формування її методологічного і понятійного апарату.
1.2 Завдання вивчення дисципліни:
– охарактеризувати ретроспективну динаміку географічних ідей від первісних уявлень про природу до сформованих наукових засад;
– висвітлити розвиток теоретичних уявлень про географію як цілісну систему взаємопов’язаних природничих і суспільних наук;
– виявити особливості географії як науки, що вивчає просторові (територіальні й аквальні) динамічні системи, які розвиваються на земній поверхні як результат взаємодії природи і суспільства;
– з’ясувати соціальні, гносеологічні, світоглядні і культурно-виховні функції географічних наук у контексті їхнього внеску в процес пізнання об’єктивного світу, розвитку діалектичного світогляду, для виховання патріотизму, гуманізму і розширення географічної культури людей;
– розкрити конструктивні завдання географії і значення географічних наук у формуванні територіальної організації суспільства, наукових основ раціонального природокористування, цільових програм соціально-економічного розвитку різних регіонів;
– проаналізувати зміст і взаємозв’язок історії географічної науки, історії географічних відкрить, історичної географії;
– простежити зв’язок між розвитком суспільних формацій, ростом продуктивних сил, зміною територіального поділу праці і розвитком теоретичних географічних уявлень.
1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни.
У процесі вивчення історичної географії з основами етнографії студент повинен:
– знати характерні риси формування і розвитку первісного географічного світогляду;
– розуміти й аналізувати особливості різноманітних напрямів в античній географії;
– знати особливості зародження географії як окремої галузі знань;
– аналізувати географо-детерміністичні, природничі і соціально-економічні концепції в географі;
– знати особливості становлення сучасної географії та вміти здійснювати аналіз концептуальних географічних напрямів цієї доби.
ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ).
ЗМ 1. Зародження географічних уявлень та розвиток географічних ідей за античної доби
НЕ 1.1 Розвиток первісних географічних уявлень. Уявлення первіснообщинних народів про навколишній світ. Світобачення мезолітичної людини. Розвиток уявлень про світ і світовий порядок за неоліту, бронзової і залізної доби. Коріння давньогрецької вченості. Географія в період “гомерівської Греції” (ХІІ-VIIІ ст. до н. е. – Гомер і Гесіод)
НЕ 1.2 Географія в період “архаїчної Греції” (VIIІ-VI ст. до н. е.). Математичний підхід у вивченні географії (Фалес). Розвиток країнознавчого і загальноземлезнавчого напрямів (початок розвитку давньогрецької географії – Анаксімандр). Загальноземлезнавча географія (Анаксімен). Подальший розвиток країнознавства – описової географії (Гекатей). Географічні погляди Піфагора.
НЕ 1.3 Географія за доби “класичної Греції” (500-330 рр. до н. е.). Розвиток географічних ідей Анаксагором і Левкіпом. Країнознавчий напрям у географії, зародження географічного детермінізму ідеалістичного спрямування (Геродот, Гіппократ). Країнознавство і загальне землезнавство, географічний детермінізм матеріалістиного напряму (Демокріт). Кулястість Землі та ідея теплових поясів (Парменід і Евдокс). Географічні ідеї Платона. Фундаментальний внесок у географію Арістотелем.
НЕ 1.4. Географія за доби еллінізму (кінець IV – серед. ІІ ст. до н. е.). Початки наукової марематичної географії (Дікеарх). Постава особливого математичного напряму в географії (Ератосфен). Подальший розвиток математичної географії, закладення основ наукової картографії (Гіппарх). Фізична географія елліністичної доби (Феофраст). Практично-політичний напрям у географії (Полібій).
НЕ 1.5 Географія у період Римської держави. Розвиток географічних ідей у часи занепаду Еллінізму і Римської республіки (146-30 рр до н.е.). Продовження розвитку грецької географії (Посидоній). Римська географія (Варрон, Ціцерон). Географічні уявлення про природу на етапі утворення і розвитку Римської імперії (30 р. до н. е. –кін. ІІ ст. н. е.). Узагальнення географічних знань про ойкумену грецькими вченими (Страбон). Римські географічні компіляції (Помпоній Мела, Пліній Старший, Люцій Анней Сенека). Географічні ідеї за доби могутності Римської імперії (Марін Тірський, Клавдій Птолемей). Географія у період занепаду Римської імперії і переходу до раннього середньовіччя (кін. ІІ ст. – 476 р. н. е.).
НЕ 1.6 Географічні відкриття до плавання Колумба (І частина). Географічні відкриття давніх народів Близького Сходу: давні єгиптяни, еблаїти, шумери, фінікійці. Географічні відкриття персів. Географічні відкриття греків і римлян; Давні народи Південної і Східної Азії: індійці і малайці, китайці. Географічні відкриття норманів. Торгові шляхи і відкриття арабів в середні віки: територія арабської держави; арабські географи і мандрівники ІХ-Х ст. (Ахмед Ібн Фадлан, Маруді) та ХІ-ХІV ст. (Біруні, Абу Абдаллах Аль-Ідрисі, Якут, Абу Абдаллах Ібн Батута).
НЕ 1.7. Географічні відкриття до плавання Колумба (ІІ частина). Європейські мандрівники по Азії: Джованні дель Плано Карпіні, Гільом (Віллем) Рубрук, Марко Поло, Афанасій Нікітін. Відкриття португальцями західних берегів Африки і мису Доброї Надії. Причини морської експансії Португалії; повторне відкриття Мадейри і Азорських островів (Жуан Зарку, Тріштан Тейшейра, Гонсалу Кабрал). Відкриття Сенегамбії і островів Зеленого Мису (Нуньо Триштан, Дініш Діас, Альвізе, (Луїджі) да Кадамосто, Антоніо Нолі, Діогу Афонсу); роль принца Генріха у розвитку португальського мореплавства; експедиція Сікейри; відкриття Кана. Відкриття морського шляху в Індію (Васко да Гама).
ЗМ 2. Зародження географічної науки в епоху середньовіччя та за доби Нового часу
НЕ 2.1 Географія середньовіччя (V – середина ХVІІ ст..). Географічні ідеї раннього середньовіччя у феодальній Західній Європі (V – ХІ ст.). Географічні уявлення арабів (V – ХVІ ст). Географія пізнього середньовіччя (ХІ – ХІІ - ХVст.). Географія доби Великих географічних відкриттів 1492-1650 рр. Поновлення античного світогляду про вплив природного довкілля на історичний розвиток суспільства (Ж. Боден – 1530 - 1596). Розвиток географії Бернхардом Варенієм;
НЕ 2.2. Плавання Христофора Колумба та їхнє значення для географії. Передумови першого плавання та його географічні наслідки (1492-1493 рр). Друге плавання (1493 -1496 рр.). Третє плавання (1498-1500 рр.). Четверте плавання (1502-1504 рр.), географічні висліди плавань Колумба.
НЕ 2.3. Доба Великих географічних відкриттів (І частина). Відкриття Південної Америки після Колумба: Берег Перлин, Гвіана і Венесуела (Педро Ніньо, Алонсо Охеда); перше плавання до Дар’їнської затоки (Родріго Бастідас) і відкриття іспанцями Бразилії (Вісенте Пінсон, Дієго Лепе). відкриття Бразилії португальцями (Педру Кабрал). - плавання Америго Веспуччі. Відкриття іспанцями “Південного моря”, Флориди, Юкатану і берегів Мексиканської затоки (Васко Бальбоа, Хуан де Леон, Франсіско Кордова, Хуан Гріхальва, Алонсо Пінеда). Завоювання Чилі, відкриття ланцюга Анд (Дієго Альмагро, Педро Вальдівія). Кругосвітні подорожі Фернана Магеллана (1519-1522 рр.). Завоювання Мексики (Ернан Кортес, 1519-1521 рр.) і Перу (Франсіско Пісарро, 1524-1535 рр.).
НЕ 2.4. Географія початку Нового часу (1650-1765 рр.). Розвиток картографії і краєзнавства. Становлення загального землезнавства (вивчення атмо- і гідросфери, флори і фауни). Про предмет і зміст географії. Сумативістська концепція в географії. Стихійно-матеріалістичні погляди на розвиток природи і відродження концепції про причинно-наслідкові залежності явищ (Ш. Монтеск’є, М. Ломоносов).
НЕ 2.5 Доба великих географічних відкриттів (ІІ частина). Французькі відкриття у Північній Америці: плавання Джованні да Веррацано, експедиції Жака Картьє; - англійські пошуки північно-західного проходу: три експедиції Мартіна Фробішера, три експедиції Джона Девіса, плавання Генрі Гудзона, експедиції Роберта Байлота – Вільяма Баффіна. Колонізація Північної Америки і відкриття Великих озер: англійська колонізація Північної Америки (Лондонська і Плімутська компанії); Самюель Шамплен і його дослідження Східної Канади. Голландська експансія в Азії, відкриття Австралії і островів Океанії: нідерландська Ост-індійська компанія; експедиція Якоба Ле-Мера-Віллема Схаутена, хід відкриття Нової Голландії до Таскана; Кругосвітня подорож Френсіса Дрейка (1577-1580 рр.).
НЕ 2.6. Географічні відкриття Нового часу (І частина). Велика Північна експедиція: організація і завдання експедиції; плавання і смерть Вітуса Берінга; плавання Олексія Чірікова; загін Мартина Шпанберга; академічний загін Великої Північної експедиції (Йоган Гмелін – старший, Георг Стеллер, Степан Крашенінніков). Відкриття у Північній Америці: французи на Міссісіпі та в Центральній Канаді (Луї Жольє і Жак Маркетт, Робер де Ла-Саль, П’єр де ла Верандрі). Англійці в Північній Канаді (Джозеф Фробішер, Олександр Макензі). Австралія і Океанія до Кука: пірат Вільям Дампір і його відкриття; кругосвітнє плавання Якоба Роггевена. Кругосвітні плавання англійців – Джона Байрона, Семюела Волліса, Філіпп Картерета; перша французька кругосвітня подорож (Луї Буґенвіль).
НЕ 2.7 Докласичний період Нового часу в історії географії (1765-1820). Загальний розвиток географії, основні риси географічних досліджень, стан географічної літератури. Високий рівень фізико-географічних ідей: ідея розвитку Землі (плутонізм), ідея незмінності природи (нептунізм), теорія катастроф, фізико-географічне районування. Визначення предмету географії. Розвиток суспільства з позицій географічного детермінізму (Й. Гердер). Кантіанська концепція в географії.
НЕ 2.8. Географічні результати плавань Джеймса Кука. Перше плавання (1768-1771 рр.). Друге плавання (1772-1775 рр.). Третє плавання (1776-1779 рр).
НЕ 2.9 Розвиток географії у класичний період Нового часу (1820-1870 рр.). Загальна характеристика доби середини ХІХ ст. та її географічні акценти. Розвиток фізичної географії. Александр Гумбольдт –найкрупніший представник стихійно-матеріалістичного напряму в географії. Ідеалістична діалектика в поглядах Карла Ріттера. Теорія розміщення аграрної економіки (Й. Тюнен).
НЕ 2.10. Географічні відкриття Нового часу (ІІ часу). Іноземні тихоокеанські експедиції кінця ХVІІІ ст.: плавання Жака Лаперуза; плавання Роберта Грея; експедиція Джорджа Ванкувера. Експедиція Жозефа Антркасто. Перші російські кругосвітні експедиції: експедиція Івана Крузенштерна і Юрія Лисянського; плавання Михайла Лазарєва на “Суворові” і Отто Коцебу на “Рюриці”; експедиція Михайла Васильєва; російські кругосвітні експедиції 20-х років ХІХ ст. (Отто Коцебу, Михайло Станюкович, Федір Літке). Дослідження Південної й Екваторріальної Африки: португальці в Африці; Давід Лівінгстон у Південній і Центральній Африці; перетин Африки Берні Камероном; Генрі Стенлі і завершення дослідження р. Конго та відкриття системи Конго (П’єр де Бразза, Василь Юнкер, Герман Вісман.
ЗМ. 3. Зародження сучасної географії та розвиток географії у ХХ ст.
НЕ 3.1. Зародження сучасної географії (1870-1918 рр). Загальний стан економіки і світових географічних досліджень. Галузевий розвиток географічних знань, географічні праці того часу. Криза географічної науки, двоїстість поглядів на її предмет (Е. Реклю). Природничо-науковий напрям – фізико-географічна школа в географії: О. Пешель, Г. Герланд, географія в США; В. Докучаєв і російська географія докучаєвської школи; проблема фізико-географічного районування (Е .Гербертсон, З. Пассарге); учення про ландшафт і загальне землезнавство. Традиційні погляди єдності географії (Ф. Ріхтгофен, А. Зупан, Е. Петрі, Відаль де ля Блаш) і французька географічна школа. Антропогеографічний напрям у географії (Ф. Ратцель, В. Девіс). Хорологічна концепція в географії (А. Гетнер). Об’єднання хорологізму, антропоцентризму і географічного детермінізму. Подальший розвиток теорії Й. Тюнена (В.Лаунгардт). Теорія розміщення промисловості: теорія «штандартів» (А. Вебер).
НЕ 3.2. Розвиток географії в Україні. -Географічні відомості і географія України в давні часи. Географія в Україні за часів середньовіччя та в епоху Великих географічних відкриттів. Географія в Україні в ХVІІІ – ХІХ століттях. Витоки сучасної української географії. Географія в Україні в ХХ ст.
НЕ 3.3. Географія на сучасному етапі (у ХХ ст.). Концепція «теоретичної географії» (В. Бунге, Ю. Саушкін). Модельна і системна парадигма в географії (Т. Кун, П.. Хаггет, Р. Дж. Чарлі, Д. Харвей). Концепція географічної оболонки (О. Григор’єв, Л. Берг, С. Калесник). Концепція конструктивної географії (І. Герасимов). Концепція наскрізних методів (К. Марков). Суспільно-географічна концепція (М Баранський, М. Колосовський та ін.). Теорії просторової організації життя людей: теорія центральних місць (В. Кристаллер), теорія капіталістичного господарства (А. Льош).
НЕ 3.4. Методи географічних досліджень. Поняття методу дослідження. Класифікація методів географічних досліджень. Сучасні методи фізико-географічних досліджень: збір фактичного матеріалу (експедиційний метод, метод активного експерименту); систематизація матеріалу (словесний опис, картографування, побудова профілів, класифікація, типологічне картографування). Регіональне районування (статистичні методи); наукове узагальнення (метод балансів). Сучасні методи економіко-географічних наук: аналіз статистичних матеріалів. Картографічний метод; метод безпосереднього спостереження економіко-географічних явищ; конструктивні методи (техніко-економічні розрахунки економічного ефекту прогнозованих заходів, балансовий метод, математичний метод, економічне районування).
НЕ 3.5 Географічний прогноз. Принципи прогнозування: історичний (генетичний) підхід; аналіз зародкових форм; принципи порівнянь аналогій, співставлень; принципи інерційності: принцип асоціативності, принцип невизначеності, принцип безперервності прогнозування. Методи прогнозування: метод експертних оцінок, метод складання логічних схем, метод екстраполяції, метод математичного моделювання, типологічні методи, метод міжсистемного аналізу, метод аналогій, генетичний метод. Деякі шляхи географічного прогнозування: ретроспективний, географічних аналогій.
ІІІ. Література до дисципліни
1. Античная география. – М., 1953
2. Анучин В.А. Теоретические основы географии. – М.: Мысль, 1972.
3. Баранский Н.Н. Научные принципы географии. – М.: Мысль, 1980.
4. Бейкер Д. История географических открытий и исследований. – М., 1950.
5. Гаврилов А.И. Региональная экономика и управление // polbu.ru
6. Географічна енциклопедія України. – Київ: УРЕ, 1989-1993. – тт.. 1, 2, 3.
7. География в системе наук. – Л.: Наука, 1987.
8. Герасимов И.П. Советская конструктивная география. – М.: Наука, 1976.
9. Горнунг М.Б., Липец Ю.Г., Олейников И.Н. История открытия и исследования Африки. – М., 1973.
10. Джеймс П., Мартин Дж. Все возможные миры (История географических идей). – М.: Прогресс, 1988.
11. Дитмар А.Б. География в античное время. – М., 1980.
12. Дитмар А.Б. От Птоломея до Колумба. – М.: Мисль, 1989. – 256 с.
13. Ельницкий Л.А. Древнейшие океанические плавания. – М., 1962.
14. Жекулин В.С. Введение в географию. Ленинград: Изд. Ленингр. ун-та, 1988.
15. Жупанський Я.І. Географічні відомості і географія в Україні в давні часи: конспект лекцій. – Чернівці: ЧДУ, 1992.
16. Жупанський Я.І. Географія в Україні в нові часи: конспект лекцій. – Чернівці: ЧДУ, 1993.
17. Жупанський Я.І. Історія географії в Україні: Навч. посібник. – Львів: Світ, 1997.
18. Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів: Світ, 1991.
19. Исаченко А.Г. Развитие географических идей. – М.: Мысль, 1971.
20. Краткая географическая энциклопедия. – М.: БСЭ, 1964-1972. – тт. 1-5.
21. Круль В.П. Історія та методологія географічної науки: конспект лекцій. Вип.1. – Чернівці: Рута, 2000. – 84 с.
22. Латинская Америка. Энциклопедический справочник. – М.: БСЭ, 1979. – тт. 1-2.
23. Лямин В.С. География и общество: философские и социологические проблемы географии. – М.: Мысль, 1978.
24. Магидович И.П. История открытия и исследования Центральной и Южной Америки. – М., 1965.
25. Магидович И.П., Магидович В.И. История открытия и исследования Европы. – М.: Мысль, 1970.
26. Магидович И.П. Очерки по истории географических открытий. – М.: Просвещение,1967.
27. Магидович И.П., Магидович В.И. Очерки по истории географических открытий: т. 1. Географические открытия народов Древнего мира и средневековья (до плаваний Колумба). – М.: Просвещение, 1982; т. 2. Великие географические открытия (конец ХV – середина ХVІІ вв.) – М.: Просвещение, 1983; т. 3. Географические открытия и исследования нового времени (середина ХVІІ-ХVІІІ вв.). – М.: Просвещение, 1984; т. 4. Географические открытия и исследования нового времени (ХІХ – начало ХХ вв.). – М.: Просвещение, 1985; т. 5. Новейшие географические открытия и исследования (1917-1985 гг.). – М.: Просвещение, 1986.
28. Маклин А. Капитан Куку. – М.: Наука, 1976.
29. Масляк П.О., Тищенко П.Г. Хрестоматія з географії України. – К.: Генеза, 1994.
30. Мильков Г.П. Проблемы физической географии. – М.: Наука, 1988.
31. Мир географии. – М.: Мысль, 1984.
32. Мукитанов Н.К. От Страбона до наших дней (эволюция географических представлений и идей). – М.: Мысль, 1985.
33. Наука и искусство географии: спектр взглядов ученых СССР и США. – М.: Прогресс, 1989.
34. Путешествия и географические открытия в ХV-ХІХ в. – М.-Л.: Наука, 1965.
35. Пути развития картографии. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975.
36. Развитие наук о Земле в СССР. – М.: Наука, 1967.
37. Развитие физико-географических наук (ХVІІ-ХХ вв.). – М.: Наука, 1975.
38. Регіональна економіка / Упор. Коротун С.І., Романів О.Я. – Рівне, 2007. – 48 с.
39. Руденко В.П., Чернюх О.І. Становлення конструктивно-географічних напрямів раціонального природокористування в Україні у першій половині ХХ ст. Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 216.
40. Саушкин Ю.Г. История и методология географической науки: Курс лекций. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976.
41. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1980.
42. Свет Я.М. Мореплаватель туманного Альбиона. – М.: Географиздат, 1963.
43. Советская география. Итоги и задачи. – М.: Географгиз, 1960.
44. Страбон. География. – М., 1964.
45. Томсон Дж. История древней географии. – М., 1953.
46. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики. – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с.
47. Фрадкин Н.Г. Географические открытия и научное познание Земли. – М.: Мысль, 1972.
48. Хаггет П. География – современный синтез. – 1980.
49. Хаген В. Их призвала Южная Америка. – М., 1961.
50. Человек открывает Землю. – М.: Мысль, 1986.
51. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. – К.: Либідь, 1992. – 376 с.
52. Шаблій О.І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 744 с.
53. Экономическая и социальная география СССР. История и современное развитие. – М.: Просвещение, 1987
дисципліна «Безпека життєдіяльності»
Кількість годин: 54 год. (1,5 кредити)
Форма контролю – залік
Кількість надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження зростає з кожним роком не тільки в Україні, а й у світі в цілому.
Аналіз реалізації природних загроз та прогноз їх розвитку показує, що виникнення природних надзвичайних ситуацій є в більшості випадків об’єктивним неконтрольованим процесом. Разом з тим, існує низка антропогенних факторів, що сприяють виникненню надзвичайних ситуацій (збільшення техногенного навантаження на навколишнє середовище, висока урбанізація територій, нераціональне розміщення об’єктів господарської діяльності, відсутність чи поганий стан гідротехнічних, протизсувних, протиселевих та інших захисних споруд).
Основними причинами техногенних загроз є незадовільне виконання та порушення вимог технології виробництва, незадовільне матеріально-технічне забезпечення, незадовільний стан зберігання, утилізації та поховання відходів.
Сьогодні визначено багато причин, що сприяють такому стану речей, серед основних – це низька освіченість керівного складу, виробничого персоналу, особливо студентів вищих навчальних закладів освіти щодо дій у надзвичайних ситуаціях (НС), які навчаються за прийнятою програмою від 20 червня 1995 року № 182/200.
Мета вивчення дисципліни – забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я людини.
Завдання дисципліни БЖД навчити студентів:
- загальним закономірностям виникнення небезпек, їх властивостям;
- визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;
- розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;
- прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини;
- використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові , технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, які спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини.
В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати :
- небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами небезпек мирного часу;
- наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини та навколишнє середовище;
- основи захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання.
Вміти:
- реалізувати відповідні заходи та засоби захисту щодо створення і підтримки здоров’я та безпечних умов життя і діяльності людини;
- у разі виникнення надзвичайних ситуацій приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію.
Бути ознайомленим:
- зі змістом документів з міжнародного права, законодавчих та нормативно-технічних документів, керівних і нормативних документів України щодо захисту людей у надзвичайних ситуаціях;
- з видами та організацією екстреної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій мирного часу.
Підготовку студентів з БЖД рекомендуємо планувати на молодших курсах (так як і в діючий Програмі). Теоретичні знання проводяться в складі навчальних груп, практичні – напівгруп.
Перелік тем в розділах може бути зміненим ( до 15% від загального змісту дисципліни БЖД) без скорочення загального обсягу навчальних годин.
Під час занять можливе використання фронтального опитування студентів, проведення письмових контрольних летючок, програмованого контролю знань.
Програма з дисципліни складається із двох підрозділів:
1 – БЖД у повсякденних умовах;
2 – БЖД у надзвичайних ситуаціях мирного часу.
Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:
Змістовий модуль 1
БЖД у повсякденних умовах
Н.Е. 1.1. Теоретичні основи БЖД (лекція)
Основні поняття і визначення в БЖД (номенклатура небезпек; ідентифікація небезпек; квантифікація небезпек; концепція прийнятого (припустимого) ризику. Системний аналіз безпеки; структурна модель безпеки. Аналіз безпеки життєдіяльності людини. Принципи, методи і засоби забезпечення безпеки життєдіяльності (орієнтуючі, технічні, управлінські, організаційні). Поняття про критичну інфраструктуру.
Н.Е. 1.2. Середовище проживання людини (практичне заняття)
Взаємозв’язок людини з навколишнім середовищем. Характеристика сенсорних систем з погляду безпеки (зоровий, слуховий аналізатори; вестибулярна система; тактильна, температурна, больова чутливість). Людина як „елемент системи „людина-середовище”. Повітря як фактор середовища перебування. Вода як фактор середовища перебування. Ґрунт як фактор середовища перебування.
Н.Е. 1.3. Небезпечні фактори навколишнього середовища (практичне заняття)
Соціальні небезпеки (класифікація, причини та види соціальних небезпек). Біологічні небезпеки (мікроорганізми, гриби, рослини, тварини). Екологічні небезпеки. Джерела екологічних небезпек (важкі метали, пестициди, діоксиди, сполуки сірки, фосфору й азоту, фреони).
Н.Е. 1.4. Небезпечні фактори виробничого середовища (практичне заняття)
Техногенні небезпеки (механічні: вібрація, шум, інфразвук, ультразвук). Електричний струм. Фактори, які визначають небезпеку ураження електричним струмом. Способи і засоби захисту від дії електричного струму. Статична електрична енергія. Електромагнітні поля. Вплив електромагнітних полів на організм людини. Фактори ризику при роботі з комп’ютерами. Методи і засоби захисту від впливу електромагнітного поля. Лазерне випромінювання. Іонізуюче випромінювання. Фізика радіоактивності. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Дозиметричні велечини.
Змістовий модуль 2
БЖД у надзвичайних ситуаціях
Н.Е. 2.1. Основні положення і принципи забезпечення безпеки життя та діяльності людини (лекція)
Структура єдиної державної системи цивільного захисту ЄДС ЦЗ. Основні заходи цивільного захисту. Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту ЄДС ЦЗ.
Н.Е. 2.2. Надзвичайні ситуації мирного часу. Їх характеристика (лекція)
Надзвичайні ситуації техногенного походження. Надзвичайні ситуації на транспорті (автомобільний, повітряний, морський, річковий, залізничний, трубопроводний); виробничі аварії. Особливості аварій і катастроф на хімічно-небезпечних об’єктах.
Н.Е. 2.2. Надзвичайні ситуації мирного часу. Їх характеристика (практичне заняття)
Характеристика уражень персоналу ХНО і населення. Способи захисту (отруєння хлором; речовинами переважно загальноотруйної дії, нейротропними отрутами; отруйними технічними рідинами), способи і засоби санітарно-хімічного захисту. Пожежі техногенного походження. Надзвичайні ситуації природного характеру. Загрози медико-біологічного характеру.
Н.Е. 2.3. Аварії на атомних електростанціях та радіаційно-небезпечних об’єктах (практичне заняття)
Аналіз загроз радіаційної небезпеки в Україні. Особливості аварій та катастроф на радіаційно- небезпечних об′єктах. Радіаційна обстановка, яка склалася після аварії на Чорнобильській АЕС (реактор типу РВПК – 1000). Радіаційна обстановка, яка може скластися на атомних електростанціях з реакторами типу ВВЕР – 1000. Оцінка радіаційної обстановки. Прилади радіаційної розвідки. Захисні та лікувально-профілактичні заходи при радіаційних аваріях.Аналіз впливу наслідків Чорнобильської катастрофи.
Н.Е. 2.4. Психологія екстремальних ситуацій. Тероризм (практичне заняття)
Психологія безпеки діяльності (психічні процеси і стани; особливі психічні стани; мотивація діяльності). Сучасний тероризм (фізичний, психологічний). Прояви тероризму. Сучасні види тероризму (ядерний, екологічний, комп’ютерний, електромагнітний). Сучасні засоби терору (хімічна, бактеріологічна, електромагнітна, психотропна і психотронна зброї).
Н.Е. 2.3. Перша медична допомога потерпілим (практичне заняття)
Загальне поняття про першу медичну допомогу. Способи зупинки кровотечі. Перша медична допомога при: кровотечах, травматичному шоці, асфіксії, електротравмі, утопленні та повішанні, тепловому та сонячному ударах, відмороженнях, опіках, переломах кісток. Перша медична допомога при закритих і відкритих ушкодженнях (череп, щелепа та обличчя, шия, хребет, живіт, органи сечовидільної системи, таз). Правила поведінки з потерпілими при травмах. Перша медична допомога при отруєннях.
Список літератури
- Арустамов Э.А., Волощенко А.Е., Гуськов Г.В., Платонов А.П., Прокопенко Н.А. Безопасность жизнедеятельности. – М., 2003. – 496 с.
- Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша, 1997. – 275 с.
- Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 328 с.
- Пішак В.П., Радько М.М., Воробйов О.О., Бабюк А.В., Романів Л.В. Безпека життєдіяльності: підручник. – Чернівці: Книги- ХХІ. – 2007. – 360 с.
ІІІ. ЦИКЛ ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ