Иком праць автора, що в різний час публікувались у періодичній пресі (здебільшого в тижневику «Освіта») І об’єднані однією темою реформування освіти в Україні
| Вид материала | Документы |
- Освіти в україні та її перспективи, 210.98kb.
- Удк 372. 4 (477) “1917–1920” Галина Черненко реформування національного змісту початкової, 425.86kb.
- Екологічна освіта І виховання в закладах освіти, 153.52kb.
- Державна національна програма „Освіта" („Україна ХХІ століття") Стратегічні завдання, 690.39kb.
- Освіта. Виховання. Навчання, 186.09kb.
- Зовнішнє незалежне оцінювання є однією з форм відбору громадян для вступу до внз, 126.75kb.
- Кільну освіту", „Про позашкільну освіту", Указу Президента України «Про невідкладні, 621.88kb.
- Наскрізна програма практик студентів напряму 030601 «Менеджмент», 688.6kb.
- Посольство турецької республіки в україні, 1076.04kb.
- Програма «Освіта Донеччини. 2007 2011роки» Донецьк програма «Освіта Донеччини. 2007, 1783.94kb.
Омелян Вишневський
Українська освіта на шляху реформ
Актуальні питання
сучасної української освіти
і змісту виховання
Статті. Нариси. Концепції
Дрогобич, 2009
ББК 81.2(УКР)
В55
Від автора
Книжка, яку Ви, шановний читачу, тримаєте в руках, є збірником праць автора, що в різний час публікувались у періодичній пресі (здебільшого в тижневику «Освіта») і об’єднані однією темою – реформування освіти в Україні. Ця обставина дає певні підстави трактувати цей збірник як посібник певного концептуального спрямування.
У пропонованих тут статтях, нарисах, концепціях автор виходить з переконання, що наша освіта потребує не косметичних «удосконалень», а глибинної перебудови. Природно, отже, що вони носять місцями спірний і публіцистичний характер. Водночас автор сподівається, що радикалізм деяких висловлених тут міркувань спонукатиме читача до пошуку власних рішень. Поділяємо думку, що найбільшу вагу для людини мають ті висновки, до яких вона приходить сама.
Тематична палітра посібника – доволі широка. Вона включає питання світоглядних основ педагогіки та соціального замовлення, напрямків реформування структури і змісту освіти, виховання та розвитку, вибору системи цінностей, ставлення до педагогічної спадщини, пошуків нашою освітою власного обличчя і власного місця у сучасному світі тощо.
Всі включені до посібника матеріали трактують освітні і виховні проблеми у річищі концепції, системно висвітленої автором у його праці «Теоретичні основи сучасної української педагогіки» (Дрогобич, 2003; друге видання – Дрогобич, 2006; третє видання – К., – вид-во «Знання», 2008). З огляду на це пропонована праця може розглядатись і як додаток до цього видання.
Автор сподівається, що пропонована праця виявиться корисною для викладача педагогіки, магістра, аспіранта, студента і вчителя – у їх самостійних наукових пошуках, зрештою, – для всіх категорій освітян, яким властивий творчий неспокій.
Автор
Розділ 1
ДО ЗМІСТУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАМОВЛЕННЯ
Українська педагогіка
на перехресті двох світоглядів
"Покажіть мені систему виховання, і я скажу, в якій державі ви хочете жити", – ці слова, сказані колись Платоном, засвідчують доленосну місію педагогіки у розвитку суспільства. Бо це вона – педагогіка – вводить людину у ту систему цінностей, у якій прагне реалізувати себе суспільство і завдяки якій хоче себе зберегти і утвердити в історії.
Педагогіка і суспільний світогляд
Не підлягає сумніву, що педагогіка* завжди розвивається у річищі того світогляду, який у суспільстві домінує. За нормальних умов вплив суспільного світогляду на неї є настільки природним, що особливої уваги і не викликає. Проблема, однак, загострюється тоді, коли суспільство переживає процеси трансформації і в ньому протидіють різні погляди, відбувається ревізія старого соціального замовлення і формування нового. Тоді, власне, суттєвим постає питання, на яких аспектах педагогіки вплив суспільного світогляду позначається найбільшою мірою. І не йдеться тут про бажання використовувати цю науку і саму систему едукації як засіб соціальної боротьби. Для самих виконавців соціального замовлення – для педагогів – важливо з’ясувати, до якого життя едукація має молодь готувати – до того, що було, чи до того, яке буде. І яким воно буде – те, що гряде? А це питання, з якого боку на нього не дивись – світоглядне.
Конструктивне значення тут мало б усвідомлення того, що педагогіка, як і всяка інша система, втілює у собі структуру і зміст та що ці її складові мають різний до світогляду стосунок.
Структура педагогічної системи – це певна матриця, щось на взірець незаповненої анкети. Вона – універсальна, впродовж віків практично незмінна, сформована відповідно до природи людини. Це відстежував ще К.Ушинський (Вибр. пед. твори. – К., 1983; Т.1. – С.39, 46–47, 75). Структура едукації є елементом "не ідеологізованим", вона передається з покоління до покоління і лише пристосовується до нових умов. Таким чином, можна стверджувати, що, наприклад, більшовики, будуючи свою освіту, запозичили структуру з минулого педагогічного досвіду народу. Так само і ми сьогодні використовуємо її для побудови педагогіки і, відповідно, едукації сучасної. Такими застиглими елементами їх структури є і завжди були поняття: "учитель" ("виховник"), "учень" ("вихованець"), діяльність вчителя та учня, їх взаємостосунки, цілі і завдання едукації, предмет діяльності учня і предмет діяльності вчителя, суспільне "духовне поле", у якому едукація здійснюється, зовнішні чинники, які впливають на процес едукації тощо. Всі вони мають у педагогічній системі своє місце та визначену функцію.
Зміст едукації (зміст навчання, виховання і розвитку) є елементом підстановчим, за виразом К.Ушинського "ненаслідковим" (Там само, с.39), дуже залежним від домінуючої у суспільстві системи цінностей і чутливим до суспільним перемін, а відтак з тієї причини саме він стає предметом дискусій і суперечностей. Кожна нова епоха, нове покоління вносять і пропонують свій зміст – чого навчати, на яких цінностях виховувати, і які якості в людині розвивати. Він і "вмонтовується" у стару матрицю едукації, у процесі чого, звісно, відповідно уточнюється і функція її складових (суб’єктів, способу діяльності тощо).
Такий погляд на систему едукації дає підстави вважати, що перебудова педагогічного світогляду і сьогодні стосується найперше сфери змісту. А звідси і увага до нього сьогодні мусить бути великою, якщо не сказати особливою. Бо саме тут – у сфері змісту – реалізується наше колишнє і сучасне бачення ролі інформації, наше ставлення до системи цінностей та трактування ролі діяльнісних можливостей окремої людини. Так реалізується і вибір між колишнім і новітнім соціальним замовленням. БО більше: навіть сама увага до змісту чи її відсутність є виявом певного світогляду, нашого ставлення до старого чи нового. Бо ігнорування проблем змісту завжди веде до сповільнення змін, до затримки старих поглядів у нашій свідомості. Натомість, велика увага до змісту засвідчує прагнення змінити його, переглянути старі засади.