Юридичний інститут прикарпатського національного університету ім. Василя стефаника
| Вид материала | Документы |
- Гуцуляка Олега Борисовича. Вбиблиографический указатель, 705.05kb.
- О. Б. Гуцуляк Автори вступної статті, 642.69kb.
- За редакцією Заслуженого діяча науки І техніки України, академіка апрн україни, доктора, 8479.21kb.
- Василя Семеновича Стефаника. Ісьогоднішній урок, 444.29kb.
- Імені василя стефаника, 152.5kb.
- Назва реферату: Життєва основа новели Новина Василя Стефаника Розділ, 34.71kb.
- Для обговорення пропонуються такі проблеми, 93.26kb.
- Конкурсу на посаду ректора Університету, 11.25kb.
- Донецький юридичний інститут луганського державного університету внутрішніх справ ім., 1054.96kb.
- Інформаційні ресурси: створення, використання, доступ, 131.56kb.
ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКАРПАТСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ім. ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
На правах рукопису
КАФАРСЬКИЙ Віталій Володимирович
УДК 347.440.34
ІНВЕСТИЦІЙНІ ДОГОВОРИ В УКРАЇНІ:
ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ЗМІСТ, ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник –
ЛУЦЬ Володимир Васильович,
доктор юридичних наук, професор,
Академік Академії правових наук України
Київ – 2006
З М І С Т
ВСТУП...................................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Інвестиційний договір як вид цивільно-правового договору
- Загальна характеристика інвестиційного законодавства......................................10
- Поняття, правова природа та класифікація інвестиційних договорів
- Поняття та правова природа інвестиційного договору.........................................16
- Класифікація інвестиційних договорів...................................................................35
- Поняття та правова природа інвестиційного договору.........................................16
Висновки до розділу 1........................................................................................................39
РОЗДІЛ 2. Укладення та зміст інвестиційного договору
- Учасники інвестиційних відносин..........................................................................41
- Укладення інвестиційного договору.......................................................................51
- Зміст інвестиційного договору
2.3.1. Істотні, звичайні та випадкові (вільні) умови.........................................................65
2.3.2. Права та обов’язки сторін за інвестиційним договором.......................................86
Висновки до розділу 2 .....................................................................................................101
РОЗДІЛ 3. Особливості правового регулювання окремих різновидів інвестиційних договорів
3.1. Інвестиційний договір у житловому будівництві...................................................103
3.2 Договір концесії...........................................................................................................123
3.3. Угоди (договори) про розподіл продукції...............................................................137
3.4. Договір лізингу...........................................................................................................147
Висновки до розділу 3......................................................................................................166
ВИСНОВКИ.....................................................................................................................168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................................177
В С Т У П
Актуальність теми. Ефективність соціально-економічного розвитку України, формування ринкових відносин значною мірою обумовлені належним інвестиційним кліматом, станом та перспективами правового регулювання суспільних відносин у сфері інвестиційної діяльності. Як свідчить світовий та вітчизняний досвід, створення інвестиційного ринку, структурна переорієнтація та інноваційний розвиток економіки, науково-технічний прогрес неможливі без залучення національних та іноземних інвестицій, які є важливим елементом подальшого розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та одним із показників ступеня інтеграції країни у світову економіку.
Поряд з існуючою законодавчою базою інвестиційної діяльності, яка формується зі спеціальних нормативно-правових актів та актів загального характеру, регулювання конкретних правовідносин у даній сфері здійснюється на основі різноманітних договорів, що за своєю сутністю і змістом об’єднані в категорію інвестиційних договорів. Їх питома вага і значення як ефективного засобу цивільно-правового регулювання на практиці в сучасних умовах суттєво зростають, що обумовлює необхідність вивчення, аналізу і вироблення пропозицій щодо вдосконалення механізму реалізації цього засобу.
Водночас у законодавстві України щодо інвестиційної діяльності відсутні спеціальні правові норми, що регулюють форму інвестиційного договору, а також саме поняття інвестиційного договору, не визначені його ознаки та види. У даному випадку діє загальний принцип про свободу договору, закріплений Цивільним кодексом України. Зокрема, це стосується можливості сторін укласти договір, який не встановлено актами цивільного законодавства, але який відповідає загальним засадам цивільного законодавства, врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати відносини сторін (ст. 6 ЦК України).
Світовий досвід економічного розвитку свідчить про тісний взаємозв'язок між розвитком інвестиційного ринку та збалансованістю, гармонійністю законодавчої бази щодо забезпечення інвестиційної діяльності. Передусім це стосується стану правового забезпечення інвестиційних відносин, їх належного цивільно-договірного регулювання, спрямованого на захист прав та інтересів інвестора, створення сприятливих умов господарської діяльності як для національних, так і для іноземних інвесторів, детальну регламентацію форм здійснення інвестицій тощо.
Натомість саме цивільно-договірні відносини у сфері інвестиційної діяльності є недостатньо дослідженими у вітчизняній цивілістичній науці. В цьому аспекті важливими є також дослідження практичних проблем реалізації інвестиційного законодавства, укладання, зміни і припинення інвестиційних договорів, подолання колізій і прогалин у цивільно-правовому регулюванні інвестиційних відносин. Наукова розробка цих проблем є необхідною передумовою створення комплексної системи правового регулювання інвестиційної діяльності.
Дослідженню проблем інвестиційної діяльності, організації, порядку і особливостей здійснення системи договірно-правових відносин у сфері інвестування, відповідальності їх суб’єктів тощо присвячувалося багато праць вчених-юристів та економістів. Вихідними даними для розробки теми стали дослідження таких радянських, російських, українських та зарубіжних вчених у галузі теорії держави і права, цивільного та господарського права, організаційно-правових та економічних засад інвестиційної діяльності, як: М.М. Агарков, С.С. Алексєєв, Д.В. Боброва, О.Г. Богатирьов, М.М. Богуславський, М.І. Брагінський, В.М. Бутузов, Ж. Ведель, О.М. Вінник, В.В. Вітрянський, Г.В. Виноградова, Н.Н. Вознесенська, О.В. Дзера, В.Д. Задихайло, О.Р. Кібенко, Л.О. Кокаєва, В.М. Коссак, Н.С. Кузнєцова, І.М. Кучеренко, В.В. Луць, Т.В. Майорова, В.К. Мамутов, Б.В. Муравйов, В.П. Нагребельний, Л.С. Нецька, А.В. Омельченко, О.О. Пересада, В.В. Поєдинок, В.Ю. Полатай, О.С. Семерак, О.Е. Сімсон, В.А. Січевлюк, І.В. Спасибо-Фатєєва, В.М. Стойка, В.Е. Федорчук, О.Ф. Філіповський, О.М. Чабан, В.Д. Чернадчук, О.О. Чувпило, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич, В.С. Щербина, І.Є. Якубівський та ін.
Проте після прийняття Цивільного і Господарського кодексів України, суттєвого оновлення інвестиційного законодавства питання інвестиційних договорів не були предметом комплексного дослідження, у зв’язку з чим на сьогодні існує необхідність подальших розробок щодо поняття, змісту, класифікації інвестиційних договорів, вдосконалення їх цивільно-правового регулювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної програми «Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин в світлі нової Конституції України», яка розробляється кафедрою цивільного права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (№ державної реєстрації 0106U003905).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є здійснення комплексного аналізу цивільно-правового регулювання інвестиційних договорів, визначення їх поняття, змісту і теоретичних засад класифікації, а також вироблення пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення законодавства України про інвестиційну діяльність.
Реалізація поставленої в дисертаційній роботі мети обумовила вирішення наступних завдань:
– дослідити цивільно-правову природу інвестиційного договору;
– визначити поняття, зміст та істотні умови інвестиційного договору;
– виявити основні ознаки й особливості договірного зобов'язання та забезпечення прав і законних інтересів сторін інвестиційного договору;
– розробити критерії класифікації інвестиційних договорів;
– виявити особливості правового регулювання окремих видів інвестиційних договорів;
- сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення цивільно-правового регулювання інвестиційних договорів в Україні.
Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають у сфері інвестиційної діяльності.
Предметом дослідження є особливості правового регулювання інвестиційних договорів в Україні.
Методи дослідження, що використовувалися у процесі роботи над дисертацією: діалектичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, комплексний метод. За допомогою діалектичного методу досліджувалася правова природа інвестиційних договорів як єдність різних засад і тенденцій. Застосування формально-логічного, порівняльно-правового, структурно-функціонального, комплексного методів дослідження дало змогу автору здійснити класифікацію інвестиційних договорів, визначити їх сутнісні цивільно-правові характеристики, проаналізувати зміст нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність в Україні, виявити основні проблеми щодо правової природи інвестиційних договорів, а також обґрунтувати висновки та пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання цієї категорії договорів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській науці цивільного права після прийняття ЦК та ГК України було проведене комплексне дослідження основних теоретичних та практичних проблем цивільно-правового регулювання інвестиційних договорів. У межах здійсненого дослідження одержано результати, які мають наукову новизну.
1. Обґрунтовано визначення поняття інвестиційного договору, відповідно до якого інвестиційний договір розглядається як правочин між двома або кількома особами, який встановлює на певний час права і обов'язки у відносинах між сторонами щодо вкладення всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності для отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
2. Удосконалено визначення поняття інвестиції як майна (речі, у тому числі гроші та цінні папери, майнові права), а також немайнових прав, які мають грошову оцінку, що вкладаються в об’єкти будь-якої діяльності з метою отримання прибутку і (або) досягнення соціального ефекту.
3. Розкрито особливості визначення понять інвестиційних договорів у житловому будівництві, а також договору концесії, про розподіл продукції, договору лізингу, оскільки ці договори мають інвестиційний характер.
4. Вперше запропоновано підстави класифікації інвестиційних договорів залежно від правового статусу суб’єктів інвестиційних правовідносин, характеру форм власності та специфіки законодавчого регулювання цих відносин. Відповідно інвестиційні договори можна класифікувати на інвестиційні договори між фізичними (юридичними) особами та інвестиційні договори за участю держави.
5. Сформульовано висновок про те, що до істотних умов інвестиційного договору слід відносити: предмет договору (інвестиції), кількісні та якісні характеристики предмета інвестицій, ціну договору, умови отримання прибутку і (або) досягнення соціального ефекту.
6. Доведено, що договори (угоди) про розподіл продукції є цивільно-правовими договорами інвестиційного характеру, оскільки їх предметом є майнові відносини, а об’єктами виступають об’єкти державної власності, діяльність учасників цих правовідносин завжди супроводжується ліцензуванням, тобто обов’язковим дозвільним порядком здійснення інвестиційної діяльності.
7. Визначено договір концесії як особливий різновид цивільно-правового договору інвестиційного характеру, який укладається між концесієдавцем (державою, органами місцевого самоврядування) і концесіонером (як іноземним, так і національним інвестором) з метою регламентації правовідносин сторін щодо надання концесіонеру особливих прав на володіння об’єктами, що перебувають у державній та комунальній власності і є вилученими зі звичайного комерційного обороту або обмежено оборотоздатними, а також надання концесіонеру прав на заняття тими видами господарської діяльності, які є монополією держави.
8. Запропоновано внести зміни до Закону України «Про інвестиційну діяльність» в частині розширення кола суб’єктів інвестиційної діяльності (за рахунок включення до цього кола фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, фондів фінансування будівництва, фондів операцій з нерухомістю, недержавних пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування тощо), а також забезпечення захисту прав і законних інтересів кожної зі сторін інвестиційного договору.
9. Запропоновано внести доповнення до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» в частині необхідності запровадження типової угоди про розподіл продукції та встановлення детальних вимог до її змісту, які б гарантували дотримання інтересів як інвестора, так і держави й територіальних громад.
10. Аргументовано доцільність прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про затвердження Переліку ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися у користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки дисертації можуть бути використані в законотворчій діяльності, в процесі регулювання інвестиційних відносин, удосконалення інвестиційного законодавства та у правозастосовчій практиці. Положення дисертації можуть бути використані також з навчально-методичною метою при викладанні навчальних курсів «Цивільне право», «Інвестиційне право» та для подальших наукових досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Результати дослідження були оприлюднені на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих учених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано-Франківськ, 19 квітня 2003 р.; тези опубліковані); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми кодифікації законодавства України» (м. Київ, 14 травня 20003 р.; тези опубліковані); міжрегіональній науково-практичній конференції «Корпоративне право в Україні: становлення та розвиток» (м. Івано-Франківськ, 26–27 вересня 2003 р.; тези опубліковані). Результати дисертаційного дослідження і правові висновки, зроблені дисертантом, були впроваджені Комітетом Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій при підготовці змін і доповнень до Законів України «Про угоди про розподіл продукції» та «Про інвестиційну діяльність» (довідка від 23 січня 2006 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 6 статей, у тому числі 3 – у наукових журналах, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези трьох доповідей на конференціях.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (160 найменувань). Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 190 сторінок друкованого тексту, список використаних джерел – 18 стрінок.
Р О З Д І Л 1
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ДОГОВІР ЯК ВИД ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО
ДОГОВОРУ
1.1. Загальна характеристика інвестиційного законодавства
В сучасних умовах ринкової економіки надзвичайну актуальність і науково-практичне значення набуває розробка концепції інвестиційних договорів, яка має відповідати цілям державної інвестиційної політики і враховувати завдання правового регулювання у цій сфері для досягнення економічного та соціального ефекту від інвестиційної діяльності в Україні. Для цього необхідним є законодавча розробка відповідних понятійних категорій, зокрема інвестиційного договору (контракту), виділення окремих видів інвестиційних договорів, здійснення ідентифікації інвестиційних договорів з метою поширення на них загального режиму регулювання та державних ґарантій, розробка типових форм інвестиційних договорів з метою їх провадження у практичну діяльність тощо.
Незважаючи на те, що інвестиційна діяльність як вид підприємницької діяльності має свою нормативну основу – інвестиційне законодавство, більшість категорій цієї діяльності досі залишається невизначеною.
В інвестиційному законодавстві домінує принцип рівності в регламентації прав вітчизняних та іноземних інвесторів. Відповідно до цього принципу має формуватися система нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері інвестування.
За завданням та обсягом правового регулювання в сфері інвестиційної діяльності серед системи інвестиційного законодавства України, на думку В.П. Нагребельного, можна відокремити дві основні групи:
1) комплексні законодавчі та підзаконні акти, які мають універсальний характер і встановлюють основні принципи та загальні положення правового регулювання діяльності на території України вітчизняних та іноземних інвесторів;
2) предметні або рамкові законодавчі та підзаконні акти, які спеціально орієнтовані на регламентацію правового режиму інвестиційної діяльності чи її конкретних організаційних та правових форм, легалізованих в Україні [1, с.201.
Норми права, що регулюють суспільні відносини у сфері інвестування, знаходять своє формальне закріплення у відповідних нормативних актах. Сукупність цих норм, закріплених у нормативних актах відповідних державних органів, покликана регулювати сукупність складних суспільних відносин, що виникають у процесі інвестування.
Інвестиційне законодавство містить широке коло нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність. Основою нормативно-правових актів, що регулюють цей вид діяльності є, безумовно, закони. Разом з тим, особливістю правового регулювання інвестиційної діяльності є те, що ці відносини регламентуються розгалуженою системою підзаконних нормативних актів.
Так, О. Винник визначає інвестиційне законодавство як сукупність нормативних актів, що регулюють інвестиційні відносини – щодо безпосереднього здійснення інвестиційної діяльності і щодо керівництва такою діяльністю [2, с.19.
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php
Ці проблеми можуть бути вирішені тільки на основі кодифікації інвестиційного законодавства. Саме тому сьогодні перед законодавцем стоїть завдання розробки та прийняття Інвестиційного кодексу України [13, с.133-134.
1.2. Поняття, правова природа та класифікація інвестиційних договорів
1.2.1. Поняття та правова природа інвестиційного договору
Як вже зазначалося, у чинному законодавстві України щодо інвестиційної діяльності відсутні правові норми, що регулюють форму інвестиційного договору, відсутнє і саме поняття інвестиційного договору, не визначені його ознаки та види таких договорів. У даному випадку діє загальний принцип цивільного законодавства, передбачений ЦК України про свободу договору, зокрема, щодо можливості сторін укласти договір, який не встановлено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, врегулювати у договорі, що передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, і самостійно врегулювати свої відносини (ст. 6 ЦК України). В той же час, згідно з цією ж статтею ЦК України, “сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо в цих прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами”.
Відсутність визначення поняття „інвестиційний договір” не вплинуло на той факт, що законодавець виділяє окремі види інвестиційних договорів: концесійні договори, угоди про розподіл продукції, договори про спільну інвестиційну діяльність та деякі інші.
Отже, поняття інвестиційного договору в українському законодавстві відсутнє взагалі. Але навіть якби воно і було, то навряд чи було б ефективним з огляду на недостатню конкретизацію в законі вихідного для всіх родових понять терміну “інвестиції”.
Однак, не зважаючи на складність проблеми, визначення інвестиційного договору повинно бути розроблене хоча б в теоретичному аспекті.
Інвестиційні процеси, які відбуваються сьогодні в нашій державі, припускають зіткнення різноспрямованих (і досить часто протилежних) інтересів, зокрема: інтересів держави, інтересів підприємства-реципієнта інвестицій, інтересів інвестора, зокрема іноземного інвестора. Правовою формою, яка покликана забезпечити баланс цих інтересів і створити додаткові ґарантії їх реалізації, є договір, який в літературі називають інвестиційним договором або договором інвестиційного характеру1.
При ідентифікації інвестиційного договору і формулюванні такого поняття необхідно враховувати численність існуючих варіантів його визначення. Вважається, що ключовим моментом у визначенні поняття може бути економічна доцільність (ефективність), тобто оптимальне співвідношення інтересів інвестора та держави на всіх стадіях здійснення інвестиційних відносин [30, с.29.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір, який в юридичній літературі визначається як інвестиційний договір. Він є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір повинен відповідати економічній сутності інвестування, тобто відображати факт вкладення коштів в об'єкт інвестування. Саме ж інвестування, у свою чергу, поділяється на: 1) самоінвестування, тобто інвестування власної підприємницької діяльності. У цьому випадку інвестиційні відносини не будуть мати двосторонній зобов'язальний характер; 2) інвестування діяльності іншої особи. У цьому випадку приймають участь принаймні два суб'єкта інвестиційної діяльності – інвестор та суб'єкт підприємницької діяльності.
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php
Говорячи про ціль інвестиційного договору, слід наголосити на інвестиційній меті, яка носить суб’єктивно-об’єктивний характер. Об’єктивний характер інвестиційної цілі проявляється в тому, що інвестиційний договір є ґарантією від порушень, які можуть виникнути у процесі виконання інвестиційного договору. Зрозуміло, що інвестори не вкладають капітал доти, доки їм не буде надано ґарантій від можливих ризиків. Тому, коли йдеться про інвестування іноземним елементом, перед державою стоїть завдання залучення інвесторів шляхом надання їм ґарантій, однією з яких є укладення інвестиційного договору. Укладаючи договір, сторони тим самим збільшують можливість запобіганню різних негативних наслідків і до мінімуму мають можливість знизити інвестиційний ризик. Суб’єктивний характер цілі проявляється в досягненні кінцевого результату, а саме в отриманні прибутку інвестором і в задоволенні певного інтересу стороною, яка приймала інвестиції.
Будь-яка інвестиційна ціль обумовлює, з одного боку, створення щорічного притоку грошового капіталу до певного строку, тобто отримання прибутку, і, з іншого – здійснення практичних дій: будівництво житла; розвиток певної галузі економіки тощо. В цьому розумінні ціль інвестиційного договору залежить від того, хто саме спрямовує усі зусилля для її досягнення – інвестор чи сторона, яка приймає інвестиції.
В даному контексті, на наш погляд, варто зауважити на тому факті, що досить часто в юридичній літературі зустрічаються твердження, що інвестиційний договір не є самостійним договірним видом, а належить до тих чи інших груп договорів. Одним з найбільш поширених в юридичній літературі підходів до розуміння правової природи інвестиційного договору є його віднесення до договорів простого товариства (договорів про спільну діяльність).
За договором простого товариства сторони (учасники) зобов’язуються поєднати свої вклади та спільно діяти без утворення юридичної особи для отримання прибутку або досягнення іншої мети, яка не суперечить закону (ст. 1132 ЦК України). Істотними виступають наступні умови договору: про об’єднання вкладів, про спільні дії учасників, про спільну мету, заради якої здійснюються ці дії. Основні права учасників договору простого товариства полягають у правах на участь в управлінні спільними справами, на частку в праві на спільне майно та на отримання прибутку.
На думку М. Брагінського, Є. Павлодського, юридична природа інвестиційного договору полягає в тому, що він являє собою договір простого товариства, оскільки всі істотні умови останнього знаходять своє відображення в першому договірному різновиді: 1) наявність об’єднання вкладів (грошові кошти першої сторони та послуги другої сторони); 2) наявність спільної мети у сторін, наприклад, мети, яка полягає у будівництві об’єкта нерухомості; 3) відповідно мають місце загальні спільні дії сторін [41, с.79; 42, с.73-74.
Безумовно, що договір простого товариства може займати відповідне місце в системі договорів, що опосередковують інвестиційну діяльність. При цьому укладається він між особами, які діють спільно для загальної інвестиційної діяльності та наділені статусом співінвесторів.
Крім того, більшість подібних договорів не передбачає участі сторін у вирішенні питання про ведення спільних справ учасників. Як правило, інвестори не приймають участі при укладенні договорів з третіми особами, тобто спільного управління сторонами загальною діяльністю в інвестиційному договорі не передбачається. З огляду на це, права та обов’язки сторін інвестиційного договору, на відміну від договору простого товариства, носять інший зміст. Таким чином, інвестиційний договір при певній зовнішній схожості з договором простого товариства не можна відносити до даного виду.
В юридичній літературі нерідко зустрічаються дослідження інвестиційного договору як договору підряду. Наприклад, Ю. Романець, вивчаючи проблеми договору дольової участі в будівництві, кінцевою метою якого є передача жилого або нежилого приміщення у власність пайовика, вважає, що ознаки досліджуваного зобов’язання ближче до зобов’язання з договору будівельного підряду. Науковець основну причину вбачає в тому, що інтереси сторін договору охоплюють не тільки передачу кінцевого результату, наприклад, квартири, але й сам процес будівництва будинку в цілому, оскільки замовник не будує окремо приміщення для пайовика, а будує будинок, частиною якого є це приміщення [43, с.76-78.
На нашу думку, в якості підстави для кваліфікації інвестиційного договору як будівельного підряду необхідно взяти законодавче визначення договору, яке міститься в ст. 875 ЦК України і за яким підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php
Отже, критерій договірної мети (цілі), який визначає спрямованість зобов’язання, при розмежуванні договірних видів є основним, але не єдиним, оскільки дозволяє розмежувати тільки великі договірні групи, що включають в себе різні договірні види, під якими слід розуміти окремі правові інститути, обумовлені специфікою договірних відносин (глави в ЦК України в Розділі ІІІ „Окремі види зобов’язань”). Існують й інші фактори, які впливають на необхідність самостійного регулювання договірних відносин, до числа яких відноситься суб’єктний склад [43, с.74. Розгляд правової природи інвестиційного договору з точки зору суб’єктного складу також дозволяє виявити особливості, які відрізняють даний договір від інших договірних видів, а саме: сторонами в ньому є інвестор та особа, яка приймає інвестиції.
До інших факторів, які впливають на самостійність договірного виду, слід віднести специфіку змісту зобов’язання, що випливає з договору, поширеність в господарській практиці, що також проявляється в інвестиційному договорі.
Крім того, заслуговує на увагу той факт, що інвестиційний договір не виділений в окремий вид у ЦК, проте принцип свободи договору, закріплений в п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України, залишає для нього місце: сторони можуть укладати будь-який договір – як передбачений нормами ЦК, так і не передбачений, проте в останньому випадку вказаний договір не повинен суперечити принципам цивільного права. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони, керуючись принципом свободи укладання договорів, мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Одразу постає питання, чи не відноситься інвестиційний договір до так званих змішаних договорів.
Погляд на інвестиційний договір як на договір зі змішаною правовою природою досить поширений в юридичній літературі. Так, К. Скловський зауважував на тому, що оскільки інвестиційний договір в повному обсязі не схожий ні на один з видів договорів, але разом із тим його окремі риси схожі з рисами окремих видів договорів, його слід визнати змішаним (комплексним) договором [59, с.111-112. Проте, на наш погляд, наявність схожості інвестиційного договору з іншими видами цивільно-правових договорів ще не означає змішаності його правової природи. Складність інвестиційного договору, деяка схожість частини його рис з рисами інших видів договорів ще не означає змішаності його правової природи. Характерні риси інвестиційного договору випливають з його суті, є особливою самодостатньою системою, тому не можна погодитися з твердженням про змішану правову природу інвестиційного договору. Особливості цього договору знаходять свій прояв у змісті інвестиційного договору, взаємозв’язках сторін і характері прав та обов’язків, що дозволяє говорити про його відмінності від інших видів договорів. При цьому ми погоджуємося з позицією Г.В. Виноградової, яка наголошує на тому, що про змішаний характер інвестиційного договору можна говорити виключно при відстроченні кінцевого розрахунку за передані товари (виконані роботи, надані послуги) в рамках реалізації інвестиційних проектів [60, с.9.
Все вищезазначене дозволяє стверджувати про видову самостійність інвестиційного договору, який прямо не передбачений у цивільному праві.
Таким чином, інвестиційний договір є різновидом цивільно-правового договору і є нічим іншим як домовленістю двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків сторін.
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php
В підсумку вищезазначеного, інвестиційний договір можна визначити як правочин між двома або кількома особами, який встановлює на певний строк права і обов’язки у відносинах між сторонами щодо вкладання всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності для отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
1.2.2. Класифікація інвестиційних договорів
З метою більш поглибленого усвідомлення поняття інвестиційних договорів в юридичній літературі проводиться їх класифікація. Саме чітка класифікація дає можливість виявити їхні ознаки, спільні з цивільно-правовими договорами, сприяє з’ясуванню питання щодо правової природи цих договорів, подальшому вдосконаленню інвестиційного законодавства. При цьому класифікація інвестиційних договорів проводиться на основі різних критеріїв.
Так, О. Вишняков інвестиційні договори поділяє на дві групи: 1) договори про створення юридичної особи або про дольову участь у підприємстві чи неприбутковій організації; 2) договори без створення юридичної особи. Серед них виділяються договори про спільну інвестиційну діяльність та інвестиційні договори, які не пов’язані із спільною діяльністю [31, с.242-243.
Залежно від кількості сторін та співвідношення прав і обов’язків кожної зі сторін інвестиційного договору розрізняють двосторонні та багатосторонні договори. У двосторонніх договорах сторони взаємно беруть на себе конкретні зобов’язання. У випадках, коли в договорі беруть участь три і більше учасники, зміст такого договору становлять взаємні права та обов’язки сторін, а сам договір вважається багатостороннім [2, с.32-33.
Наступним критерієм класифікації є оплатний чи безоплатний характер інвестиційних договір. Так, за критерієм оплатності розрізняються: 1) оплатні інвестиційні договори, які мають місце за умови, якщо інвестиції здійснюються з метою отримання прибутку, однак цей прибуток може не залежати безпосередньо від результатів дій контрагентів (як це має місце при здійсненні спільної підприємницької діяльності, коли інвестор отримує зустрічне матеріальне задоволення не безпосередньо від свого партнера, а від здійснення інвестицій); 2) безоплатні інвестиційні договори, які мають місце за умови, якщо досягається певний соціальний ефект. Наприклад, будівництво та облаштування приміщень для відпочинку працівників підприємства-інвестора.
За часом виконання розрізняються: 1) інвестиційні договори з одноразовим виконанням, які передбачають їх виконання шляхом здійснення однієї дії впродовж короткого проміжку часу; 2) інвестиційні договори з тривалим виконанням, які передбачають їх виконання впродовж тривалого часу [65, с.60.
За економічним змістом та юридичними ознаками розрізняють такі види інвестиційних договорів: 1) договори про передання майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління з метою здійснення інвестиційної діяльності; 2) договори про передання майна у користування з метою здійснення інвестицій; 3) договори про передання майнових прав; 4) договори про спільну підприємницьку діяльність; 5) договори про виробничу кооперацію; 6) договори, спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності; 7) договори про придбання (передачу) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвестиційної діяльності; 8) договори на придбання майна у користування з метою інвестиційної діяльності; 9) договори про придбання (передачу) цінних паперів та інших корпоративних прав; 10) договори підряду на виконання проектно-вишукувальних, будівельних та пов’язаних з ними робіт; 11) договори концесії; 12) договори про розподіл продукції [34, с.781-782.
Заслуговує на увагу запропонований в юридичній літературі поділ інвестиційних договорів на мінові та ризикові. До ризикових відносяться договори, які відрізняються тим, що за метою та наміром кінцевий результат договору, матеріальна його цінність поставлені в залежність від невідомої, випадкової або ймовірної події [66, с.341. Але, враховуючи те, що в інвестиційному договорі існує розрив у часі між моментом укладення договору та моментом його виконання, тобто досягненням його мети, а також характер самої мети, пов'язаної в основному з отриманням прибутку, то такий договір, на думку О. Сімсон, слід віднести до ризикового [39, с.20-21.
Залежно від того, хто виступає інвестором, виділяються інвестиційні договори на державне інвестування, іноземне інвестування та інвестування національним суб'єктом.
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php
До інвестиційного договору за участю держави відносимо: договір на право надрокористування (договір концесії), договір бюджетного кредитування. При цьому варто зауважити, якщо стороною інвестиційного договору між фізичними/юридичними особами виступає держава, то такий договір слід розглядати як інвестиційний договір за участю держави.