Закон україни

Вид материалаЗакон
Стаття 106. Процедура декларування
Стаття 107. Тимчасова та неповна декларація
Стаття 108. Періодична митна декларація
Стаття 109. Місце декларування
Стаття 110. Строки декларування
Стаття 111. Прийняття митної декларації
Стаття 112. Декларанти
Стаття 113. Обов’язки, права та відповідальність декларанта
Стаття 114. Попередня митна декларація
Стаття 115. Зміна, відкликання та анулювання митної декларації
Розділ iv. переміщення та пропуск товарів
Стаття 117. Подання документів митним органам у пунктах пропуску через державний кордон України
Стаття 118. Повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України та про намір вивезти товари за межі м
Стаття 119. Доставка товарів та документів у місце, визначене митним органом
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   30
ГЛАВА 15. Декларування


Стаття 106. Процедура декларування


Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Допускається подання митної декларації електронним способом.

У разі застосування автоматизованого митного оформлення формат митних декларацій, що подаються електронним способом, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними, як це передбачено Рекомендаціями Ради митного співробітництва з інформаційних технологій.

Формат митних декларацій, що подаються електронним способом, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними, як це передбачено Рекомендаціями Ради митного співробітництва з інформаційних технологій.

Умови та порядок застосування форм декларування визначаються Кабінетом Міністрів України, а перелік відомостей, необхідних для здійснення митних формальностей, форми митних декларацій та порядок їх заповнення встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення правильного застосування законодавства.

Перелік товарів, що не підлягають обов’язковому письмовому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.


Стаття 107. Тимчасова та неповна декларація


У випадках, коли з причин, що не залежать від декларанта, визнаних митним органом обґрунтованими, декларант не володіє всією необхідною для заповнення митної декларації інформацією, дозволяється подання тимчасової або неповної декларації на ці товари за умови, що вона містить дані, визнані митним органом необхідними для випуску товарів, нарахування та сплати митних платежів, та під зобов’язання про подання повної та належним чином заповненої митної декларації в строк, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Якщо з незалежних від декларанта причин, визнаних митним органом обґрунтованими, декларант не володіє всією необхідною для заповнення митної декларації інформацією, з дозволу митного органу допускається подання тимчасової або неповної декларації на товари за умови, що вона містить відомості, необхідні для випуску товарів, нарахування та сплати митних платежів, та під зобов’язання про подання додаткової декларації відповідно до статті 111 цього Кодексу.

Подання неповної декларації дозволяється також якщо окремі підтверджуючі документи не можуть бути подані разом з ВМД з причин, визнаних митним органом обґрунтованими.

Подання неповної декларації дозволяється також якщо окремі підтверджуючі документи не можуть бути подані разом з вантажною митною декларацією з причин, визнаних митним органом обґрунтованими. В цьому випадку митний орган має упевнитись, що підтверджуючі документи існують і є дійсними.

В цьому випадку митний орган має упевнитись, що підтверджуючі документи існують і є дійсними.

Тимчасова декларація розглядається як зобов'язання декларанта подати повну та належним чином заповнену остаточну митну декларацію. Форма надання зобов’язання визначається центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Тимчасова декларація може бути подана як у тій самій формі, що й повна декларація, так і у вигляді зобов’язання декларанта подати додаткову декларацію відповідно до статті 111 цього Кодексу. Форма такого зобов’язання визначається центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Неповна декларація має бути подана в тій самій формі, що і повна декларація.

Відсутня інформація може бути внесена до неповної декларації або представлена у повній та належним чином заповненій декларації

Рішення про можливість випуску товарів з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом на основі результатів аналізу ризиків.

Якщо митний орган реєструє тимчасову або неповну декларацію на товари, заходи митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що застосовуються до цих товарів, не відрізняються від тих, які застосовувалися б у разі декларування зазначених товарів у звичайному порядку. Порядок та умови застосування тимчасової та неповної декларацій визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Якщо митний орган реєструє тимчасову або неповну декларацію на товари, заходи митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що застосовуються до цих товарів, не відрізняються від тих, які застосовувалися б у разі декларування зазначених товарів у звичайному порядку. Оформлення тимчасової або неповної декларації передбачає сплату належних митних платежів або надання передбачених цим Кодексом гарантій для забезпечення їх стягнення. Порядок та умови застосування тимчасової та неповної декларацій визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Випуск товарів не затримується за умови сплати належних митних платежів або надання необхідних гарантій для забезпечення їх стягнення.







Стаття 108. Періодична митна декларація

Стаття 108. Додаткова декларація

У разі якщо товари регулярно переміщуються через митний кордон України підприємством, якому надано режим сприяння, на одних і тих же умовах та підставах, митний орган може дозволити такому підприємству подавати періодичну митну декларацію.

У разі подання тимчасової або неповної декларації відповідно до статті 110 цього Кодексу декларант повинен оформити додаткову декларацію, яка містить додаткові відомості, необхідні для заповнення повної митної декларації відповідно до обраного митного режиму.

Періодична декларація подається в кінці періоду, протягом якого товари переміщувались через митний кордон України. Такий період складає, як правило, один місяць.

Додаткова декларація подається в кінці періоду, протягом якого товари переміщувались через митний кордон України. Такий період складає, як правило, один місяць.


Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється на підставі оформленої митним органом неповної митної декларації.

Неповна і періодична митні декларації разом мають статус митної декларації.

При оформленні неповної декларації надається забезпечення сплати мит та податків.

Порядок та умови застосування періодичної митної декларації визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Додаткова декларація подається в тій самій формі, що і повна декларація. Якщо неповна або тимчасова декларація подана в тій самій формі, що і повна декларація, додаткова декларація може бути подана шляхом доповнення неповної або тимчасової декларації додатковими відомостями, необхідні для заповнення повної митної декларації. Порядок та умови застосування періодичної митної декларації визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.



Стаття 109. Місце декларування


Товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих товарів.

Транспортні засоби, що використовуються для переміщення товарів, декларуються одночасно з цими товарами, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Морські, річкові та повітряні судна декларуються митному органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України або в порту чи аеропорту відправлення з митної території України.

Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, які перевозять пасажирів, декларуються в місці перетину митного кордону України або в митному органі за місцем розташування власника транспортного засобу.


Стаття 110. Строки декларування


Митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 5 робочих днів з дати доставлення товарів у митний орган призначення.

Товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред’явленням цих товарів.

Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в’їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше ніж через три години з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України, а у разі виїзду за межі митної території - не пізніше ніж за три години до перетинання митного кордону України.

Зазначені строки можуть продовжуватися митними органами на прохання декларанта у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.


Стаття 111. Прийняття митної декларації


Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу, у тому числі в електронному вигляді, комерційних супровідних та інших необхідних документів. Перелік таких документів визначається спеціально уповноваженим ним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу, у тому числі в електронному вигляді, комерційних супровідних та інших необхідних документів. Перелік таких документів визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи.

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається митним органом, якщо її перевіркою встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Факт прийняття декларації засвідчується посадовою особою митного органу, що її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитку відповідного митного забезпечення та інших відміток (номеру декларації, дати та часу її прийняття тощо).

У випадках, коли з причин, визнаних митним органом обґрунтованими, окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.


Стаття 112. Декларанти


Декларантами, при дотриманні умови, передбаченої частиною третьою цієї статті, мають право виступати:

1) при переміщенні товарів через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічної угоди, укладеної резидентом – резидент, яким або від імені якого укладено цю угоду;

2) в інших випадках – особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів юридично значущі дії від свого імені.

Декларантами можуть бути тільки резиденти, за винятком випадків переміщення через митний кордон України:

громадянами – особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних та інших потреб, не пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності;

особами, які мають пільги згідно зі статтями 409 – 412, 414 – 416 цього Кодексу – товарів, у зв’язку з увезенням яких на митну територію України та вивезенням їх за межі цієї території такі пільги надаються;

представництвами іноземних фірм – товарів, що не підлягають відчуженню та призначені для службового користування цих представництв при декларуванні у митні режими тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також імпорту щодо товарів, увезених для власних потреб таких представництв;

іноземними перевізниками – товарів і транспортних засобів комерційного призначення у режимі міжнародного митного транзиту;

інших випадків, коли нерезидент має право розпоряджатися товарами на митній території не в рамках зовнішньоекономічної угоди, однією зі сторін якої є резидент.

Підприємства можуть бути декларантами за умови перебування їх на обліку в митних органах України.

Громадяни можуть бути декларантами після досягнення ними 16-річного віку.

Декларант може здійснювати декларування товарів самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Декларування товарів, що належать громадянам, також можуть здійснювати громадяни, уповноважені на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.


Стаття 113. Обов’язки, права та відповідальність декларанта


Декларант зобов’язаний:

здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

на вимогу митного органу пред’явити товари для митного контролю і митного оформлення;

надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

сплатити митні платежі.

Перед подачею декларації декларант має право на умовах, визначених митним органом, здійснювати огляд товарів, брати їх проби та зразки.

У разі вчинення порушення митних правил декларант несе відповідальність, передбачену цим Кодексом.

Особа, уповноважена на декларування товарів від імені декларанта, має такі самі обов’язки, права і несе таку саму відповідальність, як і декларант.


Стаття 114. Попередня митна декларація


До ввезення товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня митна декларація.

Подання попередньої митної декларації при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів є обов’язковим.

Перелік товарів, порядок подання попередньої митної декларації, її форма та перелік відомостей, що зазначаються у ній, встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи відповідно до вимог цього Кодексу.


Стаття 115. Зміна, відкликання та анулювання митної декларації


З дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені декларантом, а митна декларація відкликана.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, як правило, допускається лише до початку перевірки цієї декларації чи перевірки товарів митним органом. Внесення змін до митної декларації після початку такої перевірки допускається лише з причин, визнаних митним органом обґрунтованими, і лише до завершення митного оформлення товарів відповідно до заявленого митного режиму. Зміни повинні стосуватися лише товарів, зазначених у митній декларації.

Внесення до митної декларації змін, якi мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів i транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється шляхом подання митному органові нової митної декларації.

Відкликання митної декларації та звернення до митного органу з проханням про застосування щодо зазначених у ній товарів іншого митного режиму допускається до того, як митне оформлення цих товарів завершено, та за умови, що причини цього визнано митним органом обґрунтованими.

Митна декларація може бути анульована протягом трьох років з дня її оформлення на підставі письмової заяви резидента – сторони зовнішньоекономічного договору чи особи, уповноваженої цим резидентом, та дозволу митного органу або на підставі рішення митного органу. Випадки та умови, коли митна декларація може бути анульована, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Дозвіл на внесення змін, відкликання, анулювання митної декларації надається або рішення про анулювання митної декларації приймається начальником митного органу чи вповноваженою ним особою.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та анулювання, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Після відкликання або анулювання митної декларації товари, що в ній задекларовані, можуть бути видані з-під митного контролю за заявою їх власника або вповноваженої ним особи, якщо до початку митного оформлення цих товарів вони перебували у вільному обігу на митній території України, або бути задекларовані до обраного митного режиму.

Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.

У разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у митній декларації товарів відкликання, внесення змін та анулювання цієї декларації до закінчення провадження у відповідних справах забороняються.


РОЗДІЛ IV. ПЕРЕМІЩЕННЯ ТА ПРОПУСК ТОВАРІВ

ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ


ГЛАВА 16. Попередні операції


Стаття 116. Мета виконання попередніх операції

Стаття 116. Мета виконання попередніх операцій

Попередні операції покликані сприяти прискоренню митного оформлення товарів, а також здійсненню митних формальностей.

Умови та порядок виконання попередніх операцій не залежать від країни походження товарів або країни їх відправлення.


Стаття 117. Подання документів митним органам у пунктах пропуску через державний кордон України


Якщо митне оформлення товарів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску через державний кордон України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари, достатні для їх розпізнання та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Якщо митне оформлення товарів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску через державний кордон України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.


Стаття 118. Повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України та про намір вивезти товари за межі митної території України


У разі ввезення товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, власник товарів або уповноважена ним особа заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари.

У разі вивезення товарів за межі митної території України власник товарів або уповноважена ним особа попередньо повідомляє відповідний митний орган про намір вивезти ці товари. Митний орган визначає час і місце доставки зазначених товарів для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Порядок повідомлення митного органу про намір ввезти товари на митну територію України або вивезти товари з цієї території, а також перелік товарів про які власник товарів або уповноважена ним особа попередньо повідомляє відповідний митний орган про намір їх вивезення встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Порядок повідомлення митного органу про намір ввезти товари на митну територію України або вивезти товари з цієї території, а також перелік товарів про які власник товарів або уповноважена ним особа попередньо повідомляє відповідний митний орган про намір їх вивезення встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Положення цієї статті не застосовуються до морських, річкових та повітряних суден, які під час перебування на митній території України не роблять зупинок в портах чи аеропортах, розташованих на цій території.


Стаття 119. Доставка товарів та документів у місце, визначене митним органом


Після подання зазначеного у статті 118 цього Кодексу повідомлення власник товарів або уповноважена ним особа зобов'язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу.

Доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена в строк, визначений митним органом у межах звичайних строків доставки, виходячи з можливостей транспортного засобу, встановленого маршруту та інших умов перевезення.

Товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю.

У місці доставки товари і транспортні засоби пред'являються, а документи на них передаються митному органу. Заява про пред’явлення товарів і транспортних засобів для митного контролю та передання документів на них мають бути зроблені у мінімально можливий строк після їх прибуття, а у разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

Зміна місця стоянки транспортного засобу, вивантаження, перевантаження товарів, розпакування, пакування чи перепакування товарів, зміна, вилучення чи пошкодження засобів ідентифікації допускаються лише з дозволу митного органу.

Усі додаткові витрати, понесені власником товарів або уповноваженою ним особою внаслідок дій чи обставин, передбачених цією статтею, митними органами не відшкодовуються.