Geum.ru

Шевченківського району м. Київа Центральна районна бібліотека ім. Є. Плужника

Вид материалаДокументы

Содержание


А. Гауді. Будинок Міла в Барселоні
М. Врубель. Дівчинка фоні на перського килима
О. Кульчицька .Пастушок.
Г. Нарбут. Ексіз Герба.
Будинок з химерами”
Дім невтішної вдови”
Подобный материал:

Централізована бібліотечна система

Шевченківського району м. Київа

Центральна районна бібліотека ім. Є. Плужника

Інформаційно- бібліографічний відділ

Бібліотека ім. Т. Шевченка


Спалах доби на зламі століть:

Київський модерн




Київ-2006


Бібліографічний покажчик „Спалах доби на зламі століть: Київський модерн”. Містить інформацію про становлення та розвиток стилю „ модерн”, його вплив на українське мистецтво та архітектуру, таке унікальне явище, як „Київський модерн”.

Подана бібліографія літератури в абетковому порядку.


При укладанні видання використано літературу фонду ЦРБ ім. Є. Плужника, бібліотеки ім. Т. Шевченка, відділу мистецтв Публічної бібліотеки ім. Л. Українки, сайти Інтернету: ссылка скрыта, ссылка скрыта


Видання адресовано широкому загалу читачів, бібліотекарям, учням, студентам, всім, кого цікавить мистецтво, його історія та сучасність.


Укладач- М. Божко


Зміст:


Стиль „модерн” та його час............................................4

Творці українського модерну.......................................10

Київський модерн..........................................................18

Додаток 1.Представники стилю „модерн” в

мистецтві Росії та Західної Європи.............................27

Додаток 2. Творці модерну в образотворчому

мистецтві України..........................................................28

Додаток 3. Модерн в архітектурі Києва......................30


Стиль „модерн” та його час

Стиль модерн за короткий термін захопив мистецтво усіх країн та залишив по собі помітний слід у кожній національній культурі. Епоха модерну проіснувала недовго: 20- 30 років у різних країнах, але вплив модерну на всі види мистецтва вражаючий. Сліди модерну ми знаходимо в усьому: в архітектурі й живопису, в монументальному мистецтві, книжковій графіці, плакаті, рекламі, дизайні та одязі.

Модерн (фр. moderne- найновіший, сучасний)- одна з назв стильового напряму в європейському та американському мистецтві кінця XIX- XXст. У Бельгії та США він відомий як „ ар- нуво” („нове мистецтво”), Італії- „ ліберті”.

На думку теоретиків модерну (Х. К. Ван де Веде,

С. Дягілєва) модерн був покликаний стати стилем життя нового, сформованого під його впливом суспільства, створити навколо людини цілісне, естетичне сповнене просторове та предметне середовище, художньо одухотворити сферу побуту, зокрема створити багате індивідуальне житло. Це художній світогляд, який тяжіє до естетизації навколишнього середовища.

Період становлення модерну ( межа XIX- XXст.) позначений національно - романтичними захопленнями, інтересом до середньовічного та народного мистецтва. Характерними рисами цього стилю були: стилізація, декоративність, „ готичність”, символізм.

„ Зрілий” модерн ( поч. ХХ ) набуває рис інтернаціонального стилю, що базується на застосуванні принципово нових художніх форм. На противагу еклектизму з його інтересом до достовірності відтворення окремих деталей історичного та національного стилів, модерн прагнув відродити дух стильової єдності художніх організмів. Це зумовило виникнення нового типу художника - універсала, що поєднує в одній особі архітектора, графіка, живописця, дизайнера та теоретика

( як за доби Відродження: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Дюкер). Ідея синтетичного, цілісного твору мистецтва втілилася в архітектурі інтер’єрів, ритмічній узгодженості ліній та тонів, єдності деталей декору та обстановки, цілісності простору, ускладненого та розширеного за допомогою дзеркал, живописних панно тощо.

Архітектура модерну шукала єдності конструктивних та художніх засад, започаткувала вільне, функціонально обґрунтоване планування, застосовувала каркасні конструкції, різноманітні будівельні та оздоблювальні матеріали ( залізобетон, скло, кований метал, необроблений камінь, фанеру тощо).

А. Гауді. Будинок Міла в Барселоні

Архітектори модерну повставали проти симетрії та регулярних норм містобудування, вони створювали підкреслено індивідуалізовані будівлі, конструктивні елементи яких набували декоративного та символічно - образного осмислення (А. Гауді, Ф. Шехтель, В. Городець кий).

Основним засобом виразу в стилі модерн є орнамент, який не лише прикрашає витвір, а й формує його композиційну структуру. Художники модерну використовували лінійну будову японської гравюри, стилізовані рослинні візерунки Егейського мистецтва та готики, елементи декоративних композицій бароко, рококо, ампіру.

Літографія, мистецтво книги досягли в цей період значних вершин (Г. Нарбут ).

Модерн розглядає художню творчість як особливу психотехніку, за допомогою якої художник прагне подолати наслідки омертвіння культури, замикаючись у межах своєї професії ( мистецтво для мистецтва).

Головний сенс художньої діяльності модерн убачає не в зміні навколишнього світу в ім’я суспільного ідеалу, а в зміні способу зображення цього світу чи способу його „бачення” („ Краса врятує світ”).

Найяскравіше модернізм виявився в образотворчому мистецтві: експресіонізмі, футуризмі, дадаїзмі, кубізмі, сюрреалізмі.

У живописі та скульптурі модерну, нерозривно пов’язаних із символізмом, є прагнення створити самостійну художню систему( М. Врубель). У 80- х роках М. Врубель затвердив модерн як стиль і символізм, як засіб мислення. Картини та панно модерн розглядає як елементи інтер’єру, його просторової та емоційної організації. Тому декоративність стала однією з ознак живопису модерну.




М. Врубель. Дівчинка фоні на перського килима


У театральному модерні спостерігається тяжіння до лінії, візерунка, візуалізації музики, перетворення гри акторів на фантасмагоричну симфонію ліній та кольорів

( В. Мейєрхольд).

Поняттям модернізму характеризуються також різноманітні течії нереалістичної літератури: декадентство, „ потік свідомості”, натуралізм, театр абсурду.

Виникнення модерну сприяло становленню кінематографа як виду мистецтва, розкривши таємниці світлопису, створивши кінокадр.


Література:

Анненкова Л. „ Корзина поздних роз...”: Стиль модерн// Юный художник.- 2002.- № 2.-С. 18- 21.


Борисова Е. А., Стернин Г. Ю. Русский модерн.- М.: Сов. художник, 1990.- 359 с.


Врубель: Переписка. Воспоминания о художнике.- М.: Искусство, 1963.- 361 с.


Горюнов В. С. Архитектура эпохи модерна: Концепции. Направления. Мастера.- СПб.: Стройиздат, 1994.- 360 с.


Задорога А. Демон із поглядом янгола: ( М. Врубель)// Веч. Київ.- 2006.- 31 берез.- С. 6.


Искусство: Живопись. Скульптура. Архитектура. Графика: Книга для учителя: В 3 ч., Ч. 2.: Искусство Западной Европы XVII- XX веков.- М.: Просвещение, 1988.- 284 с.


Искусство конца XIX- нач. XX в.// Памятники мирового искусства. Русское искусство XIX- нач. XX века.- М.: Искусство, 1972.- С. 75- 120.


Кальницкий М. Киевская ностальгия Врубеля// Газета по- киевски.- 2006.- 17 марта.- С. 12.


Константиненко К. Художник і храм: ( Кирилівська церква в Києві і М. Врубель)// Київ. старовина.- 1994.- № 5.- С. 79- 84.


Михаил Врубель// Великие художники.- Ч. 77.


Модерн: 3000 репродукций: Компакт- диск.- М.: Новый Диск, Б. г.- ( Электрон. б- ка, Т. 19).


Модерн- специфический стиль периода 1892- 1914 гг.// Гольдштейн А. Ф. Зодчество.- М.: Просвещение, 1979.- С. 279- 294.


Модерн и современная архитектура Запада// Бартенєв И. А., Батажкова В. Н. Очерки истории архитектурных стилей.- М.: Изобразительное искусство, 1983.- С. 195- 207.


Опимах И. Лев Бакст// Смена.- 2005.- № 5.- С. 12- 27.


Самин Д. К. 100 великих архитекторов.- М.: Вече, 2000.- 592 с.


Сарабьянов Д. В. Модерн: История стиля.- М.: Галарт, 2001.- 344 с.: ил.


Сарабьянов Д. В. Стиль модерн: Истоки. История. Проблемы.- М.: Искусство, 1989.- 294 с., ил.


Скляренко В. и др. 100 знаменитых художников XIX –XX веков. - Харьков: Фолио, 2003.- 511 с., 16 с. ил.


Снегирёва Т. « Улыбающийся» модерн// Юный художник.- 2002.- № 2.- С. 24- 26.


Современный словарь- справочник по искусству/ Сост. А. А. Мелик- Пашаев.- М.: АСТ: Олимп, 2000.- 816 с.


Соколовский В. Ларссон// Смена.- 2002.- № 2.- С. 114- 129.


Стернин Г. Ю. Некоторые проблемы изучения русского модерна// Стернин Г. Ю. Русская художественная культура второй половины XIX- начала XX века. - М.: Сов. художник, 1984.- С. 250- 254.


Фёдор Шехтель: богач- бедняк// Караван.- 2006.- № 2.- С. 198- 215.


Шукурова А. Н. Архитектура Запада и мир искусства ХХ века.- М.: Стройиздат, 1990.- 318 с.


Еклектизм, модерн и неклассицизм в архитектуре России// Бартенєв И. А., Батажкова В. Н. Очерки истории архитектурных стилей.- М.: Изобразительное искусство, 1983.- С. 208- 215.


Ясиевич В. Е. Мастер модерна и эклектизма: К 125- летию со дня рождения академика архитектуры А. Н. Бекетова// Строительство и архитектура.- 1987.- № 12.- С. 25- 27.


Творці українського модерну

Рішучі зміни в українському мистецтві поч. ХХ ст. у бік декоративності та умовності обумовлені появою стилю модерн або сецесії. В Україні, розрізаній кордонами імперій, прийняли назву „ модерн” у Центральних і Східних регіонах, і „ сецесія” в Західному регіоні.

Український модерн - художній стиль, який увібрав національно - етичні риси, характерні пропорції національної будівлі - хати, і надав нового значення засобам українського бароко в храмовому та світському будівництві з урахуванням сучасних естетичних потреб та зручності.

Засновником стилю „ український модерн” був архітектор В. Кричевський, який став у 1918 р. розроблювачем тризубця для Малого Герба України.

У стилі модерн споруджено будинок полтавського губернського земства (у 1903- 1908 рр., арх.

В. Кричевський), нині - це історико - краєзнавчий музей. Його характеризують декоративне національно - традиційне оздоблення, різноколірне керамічне облицювання, рельєфні панно. Це шедевр сучасної української архітектури. У Києві творчості

В. Кричевського належали міське училище на Куренівці, маєток І. Щітківського по вул. Полтавській ( зруйновані в 1936 р.). Споруди мали яскраво виражений національний характер. У повоєнний період у стилі українського модерну збудовано ансамбль Хрещатика, де виділяються споруди консерваторії ( 1955- 1958 рр., арх.. Л. Каток,

Я. Красний), Головний поштамт ( 1952- 1957 рр., арх.

О. Власов, О. Заваров, О. Малинівський). Тут активно використовувався пишний національно - вмотивований декор. Але владою це було визначено як зловживання в оздобленні фасадів та інтер’єрів, і ансамбль Хрещатика не набув класичного національно - традиційного завершення.

Характерною ознакою робіт представників українського модерну в нашому живописі було звернення до національного начала: слідування традиціям давньоруського монументального мистецтва, вітчизняної народної творчості, введення до своїх творів фольклорних мотивів, етнографічних елементів. Всі творці українського модерну стверджували у своїй творчості нову естетику національного мистецтва, яка спиралась на багаті традиції народної формотворчості, фольклору, міфології і водночас - зорієнтовану на засвоєння модернових здобутків у сучасному світовому мистецтві.

Реалізм доповнюється містичним символізмом, гостро вразливим стривоженим стилем „модерн”, який яскраво представляють В. Максимович і О. Новаківський.

Всеволод Максимович ( 1894- 1914) навчався у полтавського художника Г. Мясоєдова та в московській студії Ф. Рерберга. Світ його мистецтва - фантастичні пейзажі, картини та міфологічні й казкові теми, що сповнені загадковості й сприймаються як прекрасний сон або мрії.

Олекса Новаківський ( 1872- 1935), закінчивши з золотою медаллю Краківську академію мистецтв у

Я Станіславського, поселився у Львові й заснував Мистецьку школу, що стала центом малярської культури Західної України. Головним засобом вислову художника була барва, якою він передавав динамізм складних психологічних реакцій на катаклізми доби. Його оригінальному творчому мисленню властиві філософська рефлексія, особлива „музикальність”, міфологізація реальності.



О. Кульчицька .Пастушок.


Федір Кричевський був напутником В. Максимовича. Його творчість була відзначена яскравою самобутністю. Після навчання у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури і Петербурзької академії мистецтв був професором Харківського, а пізніше Київського художнього інституту. Добре обізнаний з народним мистецтвом, збагачений його високими традиціями, він виробив власну художню систему, в якій поєднав реалістичні принципи з пошуками нових живописних засобів, зокрема вишуканого стилю

„ мюнхенського модерну”. Разом з братом Василем, відомим архітектором, Ф. Кричевський зібрав колекцію творів селянських майстрів - плахт, килимів, хусток, кожухів.

Піднімаючи сьогодні тему українського модерну, як важливого етапу в історії вітчизняного образотворчого мистецтва поч.. ХХ ст.., маємо серед його творців назвати таку величну постать , як Олена Кульчицька ( 1877- 1967 ).

Випускниця Віденської художньо - промислової школи, О. Кульчицька зуміла органічно переплавити кращі здобутки загальноєвропейської культури зламу століть, створила повнокровний, базований на глибинній національній основі український варіант модерну.

У мистецькому доробку художниці знаходимо першорядні взірці її творчих рішень у найрізноманітніших ділянках образотворчості - в естампній та книжковій графіці, в станковому малярстві, рисунку, акварелі та у різних видах ужиткового мистецтва.

Віртуоз української графіки Г. Нарбут зумів своєю творчістю кардинально змінити уявлення про роль книжкової графіки в культурному житті суспільства.



Г. Нарбут. Ексіз Герба.

Стиль модерн "зазирнув" навіть у сферу реалізму з його апологією повсякденності.

Естетизовані пропорції і пластика людських постатей у Олексія Шовкуненка, Івана Їжакевича, Григорія Світлицького – наочне тому свідчення.

За радянської доби модерн було знеславлено і занедбано як мистецтво занепадницьке, що до того ж зазнало "тлетворного" впливу Заходу.

Проте він виявився живучим. Наприкінці ХХ-го ст. ми помічаємо тенденцію зворотнього руху до нього.

З ім’ям Віктора Зарецького пов’язано відродження цього пласта культури. В його роботах 80-тих рр. естетичне починає переважати над соц-артовським, ідеологічним.

Пластична мова цього першого в Україні "неомодерніста" позначена активною колористикою народного мистецтва, розмаєм орнаментальних стилізацій; таємничу, просто таки магічну, силу краси випромінюють зображені ним жінки.

Численні трансформації цього чи не найгармонійнішого стилю – спроба відновити перервну лінію українського модерну 1910 - 1920 р.р.


Література:

Базильчук Г. Неперевершені зразки „ чистої графіки” : ( До 120- річчя від дня народж. Г. Нарбута// Культура і життя.- 2006.- № 11- 12.- С. 4.


Нарбут Г.//Белочко Ю. В. Українське радянське мистецтво періоду громадянської війни.- К.: Мистецтво, 1980.- С. 50- 60.


Блакитний В. Василь Кричевський.- Нью- Йорк: Укр. вільна АН США, 1963.- 32 с.


Братья- художники: Василий и Фёдор Кричевские// Киев. ведомости.- 2005.- 10 марта.- С. 9.


Бушак С. Видатний майстер психологічного портрета:

( М. Жук)// Уряд. кур’єр.- 2003.- 15 листоп.- С. 8-9.


Віртуоз української графіки: ( Г. Нарбут)// Володимирська: Культурологічний путівник.- К.: Амадей, 1999.- С. 223- 224.


Волошин Л. Творці українського модерну: Олена Кульчицька// Образотворче мистецтво. - 2005.- № 4.- С. 46- 49.


Волошин Л. Олекса Новаківський: творчий силует митця у феноменології українського духу// Образотворче мистецтво. - 2001.- № 2.- С. 18- 20.


Волошин Л. Перлина церковного розпису// Образотворче мистецтво.- 2001.- № 2.- С. 55.


Впливи модерну та символізація живопису. Взаємодія жанрів і тенденції декоративізму// Історія укр. культури: У 5-ти тт., Т.4, Кн. 2.- К.: Наук. думка, 2005.- С. 897- 910.


Єгорова І. Бунтар: Львівська біографія О. Новаківського// День. - 2005.- 31 берез. - С. 7.


Історія української архітектури/ За ред. В. Тимофієнка.- К.: Техніка, 2003.- 469 с.

Ковальчук О. До 120- річчя від дня народження Георгія Нарбута, корифея української графічної школи// Образотворче мистецтво .-2006.- № 2.- С. 16- 20.


Лобановський Б.Б., Говдя П. І. Українське мистецтво другої половини XIX – початку ХХ ст. - К.: Мистецтво, 1989.


Маланюк Є. Неповторний: ( Г. Нарбут)// Образотворче мистецтво. - 2001.- № 1.- С. 54- 57.


Мельник О. Тріумф і трагедія В. Кричевського// Укр. газета.- 2003.- № 20.- С. 8.


Мистецтво України: Біографічний довідник/ За ред. А. В. Курицького.- К.: Укр.енциклопедія, 1997.- 700 с.


Нарбут Георгій ( 1886- 1920)// Великие художники. - Вып. 104.


Нарбут Георгій: Альбом. - К.: Мистецтво, 1983.


Плачинда С. Уроки надзвичайної гідності: В. Кричевський// Столиця.- 2003.- № 21.- С. 23.


Пучков А. Співець архітектури модерну: ( В. Чепелик)// Укр. культура.- 2002.- № 3.- С. 31.


Рожнятовська О. Обранець двох муз: до 120- річчя з дня народження М. Жука// Календар знам. і пам’ят. дат.- К., 2003.- ІІІ кв.- С. 76- 86.


Рожнятовська О. До 125- річчя О. Л. Кульчицької// Календар знамен. і пам’ят. дат: ІІІ кв.- 2002.- С. 83- 90.


Сівков О. Український живопис. Стиль модерн// Країна знань. - 2004.- № 8.


Сівков О. Національне в українському малярстві стилю модерн// Образотворче мистецтво .- 2001.- № 3.- С. 26- 29.


Сівков О. Символізм і модернізм у малярстві Олександра Мурашка// Образотворче мистецтво .- 2001.- № 2.- С. 12- 13.


Титанічна індивідуальність О.Х. Новаківського// Календар знамен. і пам’ят. дат: І кв.- 2002.- С. 72- 78.- Біблогр.- С. 77- 78.


„ Українська абетка” Г. Нарбута// 100 найвідоміших шедеврів України. - К.,2004.- С. 481- 484.


Українське мистецтво та архітектура кінця ХІХ- поч. ХХ ст. - К.: Наук. думка, 2000.- 240 с.: Ілюстр.


Ходак І. Чарівник із ворожби: ( В. Кричевський)// Дзеркало тижня.- 2003.- № 43.- С. 14.


Чепелик В. Архітектурна пам’ятка поч. ХХ ст.: ( Про будинок Полтавського губернського земства)// Нар. творчість та етнографія.- 1985.- № 3.- С. 48- 53.


Ясієвич В. Є. Василь Кричевський- співець українського народного стилю// Укр. мистецтвознавство.- К.: Наук.думка, 1993.- Вип. 1.- С. 117- 126.


Ясиевич В. Е. От модерна к конструктивизму// Строительство и архитектура.- 1987.- № 11.- С. 27- 31.


Київський модерн

В Києві модерн мав блискавичну історію – спалах доби, що падаючою зіркою освітив злам століть. Всього у Києві можна нарахувати приблизно 260 будівель в цьому стилі. Стиль модерн відіграв вагому роль у становленні архітектурного обличчя міста.

Київ бачив й доволі вдалі взірці, й досить посередні зразки. Але історичний присуд є лояльним – модерн сьогодні увійшов перлиною до скарбниці архітектурних надбань міста. Саме в цьому стилі щасливо злилося людське бажання покращити життя через технічні нововведення не за рахунок естетичного смаку, а навпаки – яку органічну частину будинку. Новий стиль не створювався на порожньому місті – він намагався влитися в географічну й культурну неповторну гаму міського середовища.

Радянська історіографія відносить виникнення модерну до реакції на еклектизм і наслідування в архітектурі початку XX століття. Цей стиль затверджував новизну і право на творчу оригінальність. У будинках цього стилю ясно видно наполегливе прагнення утилітарні елементи – сходові клітки, еркери, балкони, лоджії і т.п. –

трактувати художньо, додати їм виразність, декоративні якості. Фасади доби історизму та модерну, як правило, оздоблювалися пишним ліпним декором, що формувався з гіпсу або цементу — маскаронами, геральдичними композиціями, вазами, рослинними елементами. Кругла скульптура — атланти, каріатиди, античні боги та алегоричні фігури — зустрічалася в Києві значно рідше. А фігуративні рельєфні композиції з певним сюжетом характерні переважно для стилістики модерну, були взагалі рідкістю.

В архітектурі українського модерну в Києві виявилися риси раціоналістичного напряму, в якому менш активним був силует, зокрема більш стриманими - рішення дахів, головні фасади мали площинне рішення, трапеційні прорізи, як знакові елементи стилю дістали значного поширення, декор у вигляді геометризованого орнаменту з глазурованої плитки на фоні цегляних стін. Це надавало будинкам композиційного пожвавлення .

Першим будинком, спорудженим у стилі модерн став дім І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4- а( 1907- 1908 р.р.)

Модерн у Києві починається прямо з головного будинку залізничного вокзалу. Центральний портал звертає увагу гостей полігональною формою даху , що обрамляє параболу вікна. Вокзал (арх. О. М. Вербицкий) будувався в 1920-1930рр. у період жарких архітектурних

і політичних дискусій, пережив і корекції авторських задумів, і наступні реконструкції.

Стиль модерн концентрувався переважно в центрі міста Києва, що не є дивним, оскільки дозволити собі розкішні будівлі могли лише заможні люди. Та своєрідне

архітектурне обрамлення модерном міста було наявне фактично в усіх районах міста. Це передусім будинки, що в кінці 19 – початку 20 ст. фактично відносилися до околиць, а сьогодні належать до розширеного центру.

Представниками цього територіального відгалуження модерну можна вважати шість корпусів Національного технічного університету “КПІ”, будівництво яких закінчено в 1901 році. Архітектором цих споруд виступив Г.Кітнер. Елементи модерну тут вплелися в тенденції романського стилю.

Доволі відомим представником модерну є будинок

№ 10 на Банковій вулиці. Це так званий “Будинок із химерами” Він давно вже став місцевою пам’яткою.

„ Будинок з химерами”


Легенди супроводжують цю будівлю майже з дня її спорудження. Найпоширеніша з них — зворушлива розповідь про улюблену доньку архітектора, яка нібито загинула у хвилях моря, і тому невтішний батько вирішив спорудити цей прекрасний дім, який символізує підводне царство. Також існує легенда, що архітектори мали парі між собою, хто зможе побудуватися на надзвичайно крутому печерському схилі. Виграв парі відомий архітектор Владислав Владиславович Городецький, який зробив дуже багато у справі формування архітектурного обличчя Києва.

Вагомий внесок в архітектурне наповнення Києва вніс сучасник Городецького архітектор Павло Альошин. Альошин Павло Федотович, син селянина народився 28 лютого 1880 року в м. Києві, де отримав середню освіту. В 1904 році закінчив Інститут цивільних інженерів в Петербурзі з медаллю за кращий архітектурний проект. В 1917 році закінчив Петербурзьку академію мистецтв. Основні будівельні проекти пов’язані з Києвом, Петербургом і Москвою.

Значна частина його творчого доробку стосується стилю модерн( прибутковий житловий будинок по вул. Богомольця, 5).

Архітектурна спадщина Альошина загалом випробовувалась часом. Та найкращі його витвори прикрашають Київ і сьогодні.

Шедевром стилю модерн в Києві є "Дім невтішної вдови" (архітектор Е. Брадтман, 1907 р.). Особняк був побудований за замовленням полтавського купця Сергія Аршавского. Центральна прикраса фасаду - великий маскарон у виді прекрасної жіночої особи. У непогоду по щоках маски течуть краплі, звідси виникла фольклорна назва особняка.




„ Дім невтішної вдови”


Існує ще один будинок, що знаний більше за своєю „другою” назвою. На вулиці Шовковичної, 17 розмістився столітній особняк, перший поверх якого – кольору какао, другий – кава з молоком. Тут знаходяться вишукані візантійсько-російський та готичний зали. Ліплення і

дерев'яна інкрустація покриває все, крім підлоги, а стеля останнього залу облицьована різьбленими дубовими панелями.

До речі, крім "шоколадного", у Києві є "пряниковий" будинок – колір відповідає назві.

Зразки раннього модерну збереглися на вул. Нагірній, 14, 17, розвиненого - на Багговутівській, 14 та Мельникова, 8. Пізній модерн увічнений на вул. Герцена, 6.




вул. Ярославів Вал, 14-а


На куті Хрещатика і Прорізної знаходиться великий і пишний будинок, що називався Будинком Російського страхового товариства. Його проектував і керував будівлею в 1902-1903 р.р. відомий київський інженер і архітектор В.В. Городецький. У 1913-1915 рр. за проектом

Ф.И. Лідваля був побудований будинок, що зберігся до наших днів. Це єдиний будинок на весь квартал, що вцілів від руйнувань під час війни.

Яскравим зразком стилю модерн є післявоєнна


забудова головної вулиці нашого міста- Хрещатик, який майже весь був знищений під час Великої Вітчизняної війни.Доба розквіту архітектури стилю „модерн” надала вагомий імпульс українській будівельній справі. Закоханому у своє місто пішоходові модерн постійно виявляє свій візерунок у сучасних огородженнях тротуарів, ґратах балконів і вікон, залишаючись вічно молодим атрибутом Києва.


вул. Мельникова, 8


Література:

Браславец А. Человек из „Дома с химерами”// Вокруг света. - 2003.- № 7.- С. 28- 33.


Будинок з химерами В Городецького// 100 найвідоміших шедеврів України. - К., 2004.- С. 469.


Булгаков М. В.В. Городецький- зодчий і мисливець// Вітчизна. - 2001.- № 1-2.- С. 149- 150.


Гриневич В. Біографія з химерами: 140 р. від дня народж. В. Городець кого// Голос України. - 2003.- 4 черв. - С. 8.


Друг О., Малаков Д. Особняки Києва. - К.: Кий, 2004.- 823 с.


Ерофалов- Пилипчик Б. Л. Архітектура имперского Києва.- К., 2000.


Звід пам’яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т./ Гол. ред. В. Смолій та ін.- К., 1999-

Київ: Енцикл. вид. Кн. 1., Ч.1, 2.


Іваницька Н. Архітектор з химерами: („ Будинок з химерами” В. Городець кого)// Міжнар. туризм. - 2006.- № 3.- С. 94- 98.


Іваницька Н. Містичні химери Києва// Україна. - 2005.- № 4-5.- С. 22- 24.


Кальницький М. В. Городецкий: Химеры на мушке// Киев. ведомости.- 2004.- 5 авг.- С. 8-9.


Київ: погляд через століття. - К.: Мистецтво, 1988.


Кудрявцев Л. Дванадцять архітекторів, які будували Київ.- К.: ,2003.-


Кудрявцев Л. „ Будівничий центру Києва”: ( Архітектор Г. П. Шлейфер)// Наука і суспільство. - 2004.- № 1-2.- С. 18- 20.


Кудрявцев Л. Класик київської архітектури: ( В. Городець кий)// Людина і світ.- 2004.- № 5-6.- С. 18- 19.


Малаков Д. Архітектор Городецький. - К.: Кий, 1999.- 240 с.


Нечипоренко Л. Майстер та його творіння: ( Архітектурні пам’ятки П. Альошина в Києві)// Хрещатик.- 2006.- 29 берез.- С. 8-9.


Сикорский Г. Архитектор на лесах: ( П. Алешин)// Киев. ведомости.- 2006.- 28 февр.- С. 11.


Таран Л. Розгорнуті крила будинків: Київ. творіння

П. Альошина// Веч. Київ.- 2004.- 2 груд.- С. 16.


Павло Федотович Альошин ( 1881- 1961): Бібліографічний показник.- К.: Укрархбудінформ, 2000.


П. Ф. Алешин ( 1881- 1961)// Киев. ведомости.- 2004.- 15 апр.- С. 9.


Проспект тисячолітньої пам’яті// Володимирська: Культурологічний путівник/ Ю. С. Асєєв та ін.- К.: Вид. Дім „ Амадей”, 1999.- С. 30- 66.


Пучков А. Співець архітектури модерну:

( В. Чепелик)// Укр. культура. - 2002.- № 3.- С. 31.


Тимофієнко В. Зодчі України кінця XVIII – поч. XX ст..: Біографічний довідник. - К., 1999.


Тургай Л. Великий зодчий Києва: П. Алешин и годы большой жизни// Кіев. телеграфъ.- 2006.- № 8.- С. 17.


Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. - К., 2000.


Янкова О. Дом с химерами: Легенды и были// Натали.- 2006.- № 1.- С. 206- 211.


Ясієвич В. Є. Київський зодчий П. Ф. Альошин.- К.: Будівельник, 1966.- 66 с.


Додаток 1

Представники стилю „модерн” в мистецтві Росії та Західної Європи

Художники:

Бакст Л.С.( 1866- 1924)

Бенуа О.М. ( 1870- 1960)

Бергсон, Анрі ( 1859- 1941)

Борисов- Муратов В. Е.(1870- 1905)

Врубель М. О. (1856- 1910)

Головін О. Я.( 1863- 1930)

Добужинський М. В.( 1875- 1957)

Клімт, Густав (1862- 1918)

Лансере Е. Е.* 1875- 1946)

Ларіонов М. Ф.(1881- 1964)

Остроумова- Лєбєдєва А. П. (1871- 1955)

Реріх М. К. (1874- 1947)

Уістлер, Джеймс (1834-1903)

Сомов К. А.(1869- 1939)

Сєров В. О.(1865- 1911)


Архітектори:

Гауді, Антоніо ( 1852- 1926)

Шехтель Ф. О.(1859- 1926)

Орта, Віктор ( 1861- 1947)

Ольбрих, Йозеф ( 1867- 1908)

Макінтош, Чарльз ( 1868- 1928)

Вельде, Анрі ван де ( 1863- 1957)


Додаток 2

Творці модерну

в образотворчому мистецтві України


Водзицька, Марія ( 1881- 1942)


Дубовик, Олександр (1931)


Замирайло, Віктор ( 1869- 1939)


Зарецький, Віктор ( 1925- 1990)


Їжакевич, Іван ( 1864- 1962)


Кириченко, Іван ( 1916)


Кричевський, Федір ( 1879- 1947)


Кульчицька, Олена ( 1877- 1967)


Максимович,Всеволод ( 1894- 1914)


Маневич, Абрам ( 1881- 1942)


Муравський, Микола


Мурашко, Олександр (1875- 1919)


Нарбут, Георгій(1886- 1920)


Новаківський, Олекса ( 1872- 1935)


Осінчук, Михайло (1890- 1969)


Петрицький Анатолій ( 1895- 1964)


Світлиць кий, Григорій ( 1872- 1948)


Северин, Іван ( 1881- 1964)


Сидоренко, Віктор (1953)


Сосенко, Модест ( 1875- 1920)


Стратійчук, Оксана ( 1968) http:// ссылка скрыта


Судомора, Охрім ( 1889- 1968)


Холодний, Петро ( 1876- 1930)


Шовкуненко, Олексій ( 1884- 1974)


Додаток 2

Модерн в архітектурі Києва


Прибутковий будинок Ф. Альошина

вул. Маловолодимирська, 74

(Поч. ХХ ст., арх. П. Альошин)


Прибутковий будинок

вул. Володимирська, 19 втрачений

(1914 р.)


Арабський Будинок або Особняк лікаря Ковалевського

вул. П. Орлика, 1/15

(1911- 1913 р.р., арх. П. Альошин)


„Шоколадний” будинок

вул. Шовковична, 17

( арх. В. Ніколаєв, поч. ХХ ст.)


Центральний залізничний вокзал

(1920- 1930 р.р., арх. О. Вербицький)


Житловий будинок

вул. В. Городець кого, 15

( Поч. ХХ ст.,)


„Будинок з химерами”

вул. Банкова, 10

(1903 р., арх. В. Городець кий)


Житловий будинок

вул. Рейтарська, 17

( Поч. ХХ ст.)


Житловий будинок, проживав О. М. Вербицький

Вул. Рейтарська, 20/24

( 1912- 1914рр.)

Житловий будинок ( жив архітектор В. Кричевський)

вул. Стрілецька, 28


Будинки №№ 4, 14а, 14б

вул. Ярославів Вал


Готель Прем’єр Палац

Бульвар Шевченка, 5

Поч. ХХ ст.)


Бессарабський ринок

Ріг б- ру Шевченка - вул. Басейна

(1910 р., арх. Г. Гай)


Головпоштамт

вул. Хрещатик, 22

(1952- 1957 рр., арх. В. Приймак, В. Ладний)


Київська консерваторія

вул. Городець кого, 1- 3/11

(збудовано 1895-1897, арх. Брадтман

відбудовано 1951- 1959, арх. Л. Каток, Я. Красний)


Київський Молодий театр

Прорізна, 17

( кінець XIX – поч. ХХ ст., арх. П. Федоров)


Житловий будинок

Вул. Прорізна, 20

( 1917- 1718рр.)


Житловий будинок ( жив математик Глушков)

вул. Банкова, 6


„ Дім невтішної вдови”, або особняк С. О. Аршавського

вул. Лютеранська, 23

(1907 р., арх. Е. Брадтман)


Житловий будинок ( жила А. Ахматова)

Вул. М. Заньковецької, 7

( 1904 р., арх. О. Вербицький)


Житловий будинок

вул. Костьольна, 7

( 1910 р.)


Житловий будинок

вул. Костянтинівська, 1/2

( поч. ХХ ст.)


Школа на Куренівці ( тепер сер. школа № 14)

вул. Фрунзе, 14

( арх. В. Кричевський, Е. Брадтман, 1908- 1910)


Будинок ( колишня гімназія ім. С. Грушевського)

вул. Фрунзе, 164


Особняк, вул. Герцена, 6

(споруджено перед поч. І світ. війни для арх. Е. Брадтмана)


Житловий будинок ( мешкав С. Васильченко)

вул. Мельникова, 8

( 1911 р.)


Будинок, вул. Багговутівська, 14

( 1910 р.)


Будинок ,вул. О. Гончара, 33- б

( 1907 р., арх. І. Лєдуховський)


Житловий будинок

Вул. О. Гончара, 30

( поч. ХХ ст.)


Житловий будинок

вул. Пушкінська, 21


Житловий будинок

вул. Володимирська, 11/ 16

( арх. Й Зекцер)


Прибутковий будинок

вул. Гончара, 74

( 1909- 1910 р.р., арх. П. Альошин)


Ріг вул. Хрещатик та Прорізної

( 1913- 1915 р.р., арх. В. Городецький, Ф. Лідваль)