Централізована бібліотечна система подільського району м. Києва центральна районна бібліотека ім. Івана франка

Вид материала

Документы

Содержание Когда часть снялась и ушла из школы, я пошел посмотреть. Съежившись от ветра, я сидел на куче, перебирал, обнаружил «Бюг-Жергаля» Гюго и зачитался. Я не мог оторваться и, когда стемнело Но прочитанные книжки дед аккуратно забирал на растопку, и надо отдать ему справедливость, всегда спрашивал: «Ты это уже прочита Гавриш Ганна Іванівна Віталій Дем’янович Матвійчук Городецька(Фердман) Євгенія Михайлівна Батюк Раїса Павлівна Засуху Еллу Костянтинівну К. Гапоненка.. Янчук (Кулаківська ) Тетяна Леонтіївна Використані джерела

Подобный материал:

• Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва Центральна районна, 753.27kb.
• Основна інформація про бібліотеку-заявника, 463.78kb.
• Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва, 670.84kb.
• Шевченківського району м. Києва Центральна районна бібліотека ім. Є. Плужника, 241.53kb.
• Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва, 363.8kb.
• Шевченківського району м. Києва Центральна районна бібліотека ім. Євгена Плужника, 343.56kb.
• І. С. Тургенєва цбс комінтернівського району центральна бібліотека ім. І. С. Тургенєва,, 66.97kb.
• Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва, 313.02kb.
• Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва, 306.09kb.
• Шевченківського району м. Києва Центральна районна бібліотека ім. Є. Плужника Бібліотека, 749.7kb.

ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БІБЛІОТЕЧНА СИСТЕМА ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ м. КИЄВА


ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА

ім. ІВАНА ФРАНКА


90 РОКІВ

З КНИГОЮ І ЛЮБОВ’Ю

ДО КИЯН


( НАРИС З ІСТОРІЇ БІБЛІОТЕКИ )


Київ, 2009


90 років з книгою і любов’ю до киян : нарис з історії бібліотеки: [ЦРБ ім. І. Франка ] / ЦБС поділ. р-ну, центр. район. б-ка ім. І. Франка; авт. – уклад. Г. Брагарник, ред. А. Ошкало. – К., 2009. – 23 с.


Нарис відтворює 90-річну історію

Центральної районної бібліотеки

ім. Івана Франка

( Куренівської районної бібліотеки,

відкритої 1919 р.)


Автор-укладач Ганна Брагарник

Редакція та комп’ютерна верстка Антоніни Ошкало


тел. для довідок: 468-01-10


Центральна районна бібліотека ім. І. Франка одна з найстаріших публічних бібліотек м. Києва.

У червні 1918 р. Київська міська дума на прохання Київської міської управи асигнувала 30 тис. крб. на відкриття 3-х безоплатних бібліотек-читалень з дитячими відділами на Куренівці, Шулявці та Печерську *.

1919 року Куренівська бібліотека була відкрита, ймовірно, в приміщенні парафіяльного училища ім. Сергія Грушевського, який за життя заповів побудувати своїм коштом навчальний заклад. Після смерті Сергія Федоровича (1901 р.) мрія батька була втілена сином Михайлом Грушевським, протягом 1911 – 1919 рр. йшло будівництво споруди у стилі модерн ( пам’ятка архітектури, нинішня адреса – вул. Фрунзе, 164).Згодом у цьому приміщенні працювала школа № 14, сьогодні тут Академія муніципального управління.

В кінці 70-х років відомий український бібліограф Федір Сарана – один із укладачів «Довідкового тому до творів К. Маркса і Ф. Енгельса» у дарчому підписі до подарованої бібліотеці книги вказує, що 1939 р. працював бібліотекарем Куренівської бібліотеки в школі № 14.

Детально відтворити історію розвитку бібліотеки в довоєнні роки дуже важко через відсутність документів та складність роботи в київських архівах.

Відомо, що в роки визвольних змагань, через воєнні події та часті зміни влади, Куренівській бібліотеці, як і іншим бібліотекам Шулявки та Деміївки, довелось на деякий час зачинити двері **.

Із електронного видання «Киев: справочник» *** дізнаємось, що Куренівська бібліотека – читальня Попечительства народної тверезості знаходилась за адресою вул. Кирилівська, 9. Довідкове видання за редакцією Ф. Ернста 1930 р. «Київ: провідник» **** подає іншу адресу – Петропавлівський майдан, 14.

Оскільки, територіально це поруч, то подальша пошукова робота дозволить вияснити, чи йдеться про приміщення бібліотеки за однією і тією адресою.

До 2001 року вважалось, що Куренівська районна бібліотека була заснована 1943 року та й перший запис інвентарної книги датований 21 березня 1944 року.

Готуючи бібліографічне видання «Образ ніжності святої» ( Поділ у творах художньої літератури та образотворчого мистецтва), укладач виявила главу «Горіли книги» романа - документа Анатолія Кузнєцова «Бабий Яр», з якого ми довідались про загибель книжкового фонду Куренівської бібліотеки:


* Державний архів Києва. – Ф. 163. – ОП21. – СПР. 555. – Арк. 4.

** Державний архів Києва. - Ф. 163. – ОП21. – СПР. 393. – Арк. 5.

*** http: // qeo. ladimir. kiev. ua /pq / dic/a – BIBLIOTEKI.

**** Київ: провідник / за ред. Федора Ернста; Н.К.О. – УРСР. – Всеук. акад. наук. – К., 1930. - С. 773.


«Заняв для постоя школу, немецкая военная часть несколько часов выбрасывала в окна парты, приборы, глобусы и библиотеку.

Из Куреневской районной библиотеки книги выбрасывали прямо на огород. Книги также валялись по улицам, растоптанные, как мусор.

Когда часть снялась и ушла из школы, я пошел посмотреть.

Гора выброшенных из библиотеки книг была уже сильно подпорчена дождем: верхние тома раскисли, страницы в них послипались. Я залез на вершину этой кучи и стал рыться. Внутри кучи книги были мокрые, склизкие и теплые: прели.

Съежившись от ветра, я сидел на куче, перебирал, обнаружил «Бюг-Жергаля» Гюго и зачитался. Я не мог оторваться и, когда стемнело, взял его с собой.

На другой день я прихватил мешок и пошел к книгам. Отбирал самые сохранившиеся, у которых обложки были попрочнее. Приносил и сваливал в сарай, в дальний угол за поленницу. Я придумал и сказал деду вот что: «Дров у нас мало, а эти книги подсохнут, будем ими топить.

Он задумался. Опять-таки, с одной стороны, это были книги, но, с другой стороны – они не наши, и мы всегда можем показать, где их взяли – и взяли исключительно для топки. «Ладно, молодец, - сказал он. – Только Ленина и Сталина не приноси». А на черта они мне сдались, Ленин и Сталин, мне, главное, романов побольше натаскать да научной фантастики!

Керосин у нас кончился. Электрические лампочки безжизненно висели под потолком. Поэтому я нащепал лучинок, вставлял их в расщепленный конец палки, поджигал, и оказалось, что это не такое уж плохое дело, наши предки вон всю жизнь жили при лучине. Она себе горит, а ты читаешь, одной рукой изредка поправляешь, сбиваешь нагоревший уголек, потом зажигаешь следующую, и приятно пахнет сосновым дымком, и даже тепло идет.

Я устроился на печке, почти холодной, потому что бабка стала очень экономить дрова. Ко мне приходил кот Тит, мы грелись друг о друга, и я читал. Сколько я тогда прочел!..

Но прочитанные книжки дед аккуратно забирал на растопку, и надо отдать ему справедливость, всегда спрашивал: «Ты это уже прочитал? Ну-ну, порть себе глаза».

Я зачитывался до глубокой ночи, пока не кончалась связка лучин»*.


Після визволення Києва у листопаді 1943 року Куренівська бібліотека відновила свою роботу. Очевидно, того року бібліотеці було присвоєно ім’я видатного українського письменника Івана Яковича Франка. Очолила бібліотеку З. Волошкевич. Нам невідоме повне ім’я завідуючої бібліотеки, як і невідомо, чи працювала у ній вона до війни. Керувала установою

З. Волошкевич до 01.01.1960 року.


* Кузнецов, А. Бабий Яр: роман / Анатолий Кузнецов – М., 2005. - С. 111 – 112.

Читач бібліотеки Борис Іванович Кульчицький згадує, що 1947 року до проходження служби у армії відвідував Куренівську бібліотеку, приміщення якої знаходилось з лівого боку ( непарної нумерації) теперішньої вулиці Фрунзе на другому поверсі двоповерхового будинку. Бібліотека займала дві кімнати площею не більше 25 кв. м.. Невідомо, яке число читачів обслуговувала бібліотека, як і не встановлена чисельність її штату. У зміні працювали один бібліотекар читального залу та два бібліотекарі на абонементі. Борис Іванович запам’ятав привітну і ерудовану бібліотекарку, яка, можливо, була завідувачкою книгозбірні. Після повернення Кульчицького Б. І. з армії 1953 р. бібліотека вже функціонувала в новому приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку ( сучасна адреса – вул. Фрунзе, 168 ), в якому знаходилась до 1966 року.

Починала роботу бібліотека з 4,5 тисяч книг. Бібліотечний фонд на кінець 1950 р. досяг 18 тис. примірників. А вже на 01.01.1960 р. у фонді нараховувалось 45225 примірників, з них 6668 – українською мовою (14,7%). Бібліотека мала розгорнуту структуру: абонемент та читальний зал.

З 1960 по 1966 рік завідувала Куренівською бібліотекою Поліна

( ймовірно, Іванівна, як вважає Буглак Катерина Самійлівна, яка з 05.10.1964 року працювала в бібліотеці № 12 (селище Водогін), приєднаної того ж року на правах філіалу до Куренівської бібліотеки) , прізвище завідуючої починалось літерою «Д» ( збереглися її підписи в уточненнях до інвентарних книг).

З липня 1966 року по серпень 1967 року обов’язки завідуючої бібліотеки виконувала Гавриш Ганна Іванівна, яка в подальшому працювала на посаді завідуючої читальним залом.

Внаслідок укрупнення бібліотек до Куренівської районної бібліотеки приєднали також бібліотеку № 11 ( радгосп «Пуща-Водиця»), в якій, як і в бібліотеці № 12 працювало по одному бібліотекарю.

Бібліотечний фонд на 01.01.1966 р. становив 45283 прим., в т. ч. українською мовою – 7725 прим. ( 17,1%).

1966 року бібліотека переїхала у просторе пристосоване приміщення у новозбудованому дев’ятиповерховому будинку по вул. Фрунзе, 117 на першому поверсі загальною площею 1168 м2. Обслуговування читачів здійснювалось в читальному залі та на абонементі.

Завідуюча філіалом № 2 Буглак Катерина Самійлівна ( 26.08.1939 р. народження, освіта середня ) була переведена 11.07.1967 року на посаду бібліотекаря Куренівської бібліотеки на вул. Фрунзе, 117, і двічі на тиждень обслуговувала читачів філіалу. З дня централізації Катерина Самійлівна - завідуюча відділом комплектування та обробки літератури, з1 березня

2001 р. – завідуюча відділом організації та використання книжкового фонду.

В зв’язку з утворенням Мінського району м. Києва, приміщення філіалу в селищі Водогін 1975 року територіально відійшло до сусіднього району.

З 1 серпня 1967 р. по 31 січня 1970 р. бібліотекою завідував Віталій Дем’янович Матвійчук, а його дружина завідувала бібліотекою ім. Джамбула. Книжковий фонд на 1.01.1968 р. становив уже 77253 примірники. Бібліотечні послуги надавались 6659 читачам, в т. ч. на абонементі – 4484 особам, в читальному залі – 1870, на нестаціонарних формах – 305 особам, які відвідали бібліотеку 31560 раз. Видано 90458 примірників документів. Середній показник читання становив 13, 6 книги, середнє відвідування – 4,7 раз. Штат бібліотеки складався з 6 осіб із низ двоє - з вищою освітою. Майже ніхто з працівників більше 5-ти років не працював. Отже, колектив постійно обновлювався.

З лютого 1968 року розпочала трудову діяльність на посаді бібліотекаря абонемента Городецька(Фердман) Євгенія Михайлівна (1949 р. н., освіта вища бібліотечна, КДІК). З січня 1971 року – завідуюча абонементом, з квітня 1976 р. – старший бібліотекар по методичній роботі, з жовтня 1980 р. по грудень 1982 р.- в. о. завідуючої методико - бібліографічним відділом. Померла 1994 року у США.

Однією із значущих подій цього періоду в житті бібліотеки була активна участь у Всесоюзному огляді бібліотек, який проводився з жовтня 1968 р. по червень 1970 р.

20 років творчої праці віддала бібліотеці Батюк Раїса Павлівна

( 09.08.1934 р. народження, освіта вища бібліотечна), подвижник бібліотечної справи, яка очолювала бібліотеку з 11 лютого 1970 року, а з квітня 1976 року і централізовану бібліотечну систему району. Працювала до лютого 1990 року. Читачі та колектив бібліотеки згадують Раїсу Павлівну як невтомного ентузіаста, організатора клубної роботи в бібліотеці, гучних творчих акцій. Завдяки їй були створені і успішно працювали юнацькі клуби: інтернаціональної дружби , «Фрунзенець», «Юність», «Художник»; літературно-музична вітальня, діяльність яких відтворена у альбомах фотохроніки. Завдячуючи умілому керівництву Раїси Павлівни, бібліотечна система району була визнана однією із кращих у місті, займала призові місця у змаганнях між районами. В ЦРБ ім. І. Франка за обміном досвідом приїжджали з усієї України, бібліотека була базою для підвищення кваліфікації та здобуття освіти. У вишуканому стилі до сьогодні зберігся дизайн інтер’єру бібліотеки, до створення якого було багато докладено сил Раїси Павлівни.

В 1970-1975 рр. бібліотека була опорною в Подільському районі.

В порівнянні з 1967 роком станом на 01.01.1976 р. книжковий фонд майже подвоївся і становив 147910 примірників. Зросла кількість читачів бібліотеки: її послугами користувалось 8564 читачі, яким видано 189669 примірників друкованих видань. Кількість відвідувань за 1975 рік становила 43979 . Проведено протягом року 262 заходи. В бібліотеці працювало 9 бібліотечних працівників, 66,4 % яких були з вищою освітою, в т. ч. 44, 4 % з них – з вищою бібліотечною.

На початку 70-х років на роботу в бібліотеку влаштовуються:

Сусоріна Тетяна Борисівна ( 26.05.1949 р. народження, освіта вища бібліотечна, КДІК ), яка з 26.12.1969 р. по 1.06.1970 р. працювала на посаді завідуючої філіалом бібліотеки, а з квітня 1976 р. по січень 1977 р. – старший бібліограф ЦРБ ім. І. Франка;

Каневська Алла Борисівна ( 4.09.1948 р. народження, освіта вища бібліотечна, КДІК, 1973 р. ), яка з 1.07. 1971 р. – завідувала філіалом бібліотеки у м. Вишгороді ( на Київській ГЕС), з 1976 р. по 1983 р. – старший бібліотекар відділу організації та використання фондів, згодом емігрувала до США;

Синиця Надія Григорівна ( 30.01.1946 р. народження, освіта вища педагогічна, КДПІ ім. М. Горького, 1968 р.), яка з лютого 1972 року працювала на посаді бібліотекаря абонементу, з 16 квітня 1976 року – на посаді старшого бібліотекаря , з 1 квітня 1983 року – старший редактор відділу комплектування та обробки літератури; з 1 лютого 1991 р. – головний бібліотекар, а з 1 березня 2001 року – провідний бібліотекар відділу організації та використання бібліотечного фонду;

Парханова Майя Миколаївна ( 30.05.1950 р. народження, освіта вища бібліотечна, КДІК, 1973 рік) – бібліотекар читального залу з 16.10.1973 року, а з квітня 1976 року по червень 1977 року – бібліотекар відділу організації та використання фондів;


У цей період важливе місце відводилось патріотичному та інтернаціональному вихованню молоді. Участь бібліотеки у Всесоюзному огляді діяльності культосвітніх закладів з питань інтернаціонального та патріотичного виховання ( квітень 1973 р. - січень 1975р.) проілюстрована в альбомі «Мости розуміння». Багато зустрічей відбулося в клубі інтернаціональної дружби, зокрема цикл заходів «Подорож у міста-побратими». В бібліотеці була організована велика експозиція «Міста-побратими Києва», фрагменти якої можна побачити у фотохроніці бібліотеки тих часів.


Відповідно до рішення уряду, Міністерство культури СРСР зобов’язало провести в країні з 1974 р по 1980 р. централізацію державних масових бібліотек з єдиним штатом, книжковим фондом, централізованим комплектуванням та обробкою літератури. Централізація мережі передбачала створення умов максимального використання бібліотечних фондів для задоволення інформаційних потреб користувачів, надання більш високого рівня бібліотечних послуг, підвищення фахового рівня колективу.

Така централізація уже в 1976 році була проведена в Дарницькому, Дніпровському, Залізничному, Подільському , Радянському та Шевченківському районах *.


* Шевченко, Л. А. Культурно-просветительные учреждения / Л. А. Шевченко // История городов и сел Украинской ССР: Киев. - К., 1979. – С. 550.

Відповідно до наказу Головного управління культури м. Києва « Про централізацію бібліотек Подільського району» створювалась бібліотечна система Подільського району, до складу якої увійшли: бібліотека імені

І. Франка, яка отримала статус центральної районної бібліотеки та бібліотеки ім. О. Грибоєдова, ім. Джамбула, № 106 та № 107 на правах філіалів. У структурі ЦРБ ім. І. Франка створюються відділи: абонемент, читальний зал, відділ комплектування та обробки літератури, методико-бібліографічний відділ. Штат бібліотеки зріс до 19,5 одиниць, з них 12 осіб були з вищою освітою, в т. ч. 9 осіб з вищою бібліотечною освітою. 61,5% працівників мали бібліотечний стаж більше 5 років. В бібліотеці працювали професіонали та ентузіасти.

В цей час в штат бібліотеки вводиться посада заступника директора, на яку переводять старшого бібліотекаря бібліотеки Засуху Еллу Костянтинівну (1946 р. народження, освіта вища бібліотечна, КДІК). Вона пропрацювала на цій посаді з травня 1976 року по серпень 1977 року.

Звільнилася в зв’язку з переїздом за місцем роботи чоловіка.

1 квітня 1976 року на посаду бібліотекаря нестаціонарних форм влаштовується Кочкіна Ірина Семенівна ( 1951 р. народження, освіта вища, філологічна, КДУ ім. Т. Шевченка), з 16.04.1976 року – старший бібліотекар читального залу, з 1.11.1977 р. – до 1.10.1981 р. – завідуюча абонементом бібліотеки. Емігрувала до США.

1 серпня 1976 року на посаду бібліотекаря відділу комплектування та обробки літератури за направлення КДІК ім. О. Корнійчука призначається Несук (Полянічко) Ганна Митрофанівна ( 30.06. 1954 р. – 22.06.2009 р.). З 01.11.1977 р. – старший бібліотекар, а з 01.10.1980 р. – старший редактор відділу комплектування та обробки літератури. З 1987 по 1991 р. – головний бібліотекар по роботі з дітьми, а з 10.04.1995 року – заступник директора ЦБС з наукової роботи. На цій посаді пропрацювала до 22 червня 2009 року до своєї передчасної смерті.

На посаду бібліотекаря з 1 жовтня 1976 року приймають Флейтман (Гендельман) Раїсу Іллінічну (20.06.1958 р. народження, освіта вища бібліотечна, КДІК, 1987 р.), яка з 15.10. 1981р. по 10.04.1990 р. обіймала посаду завідуючої відділом обслуговування. Емігрувала до Ізраїлю.

16 жовтня 1976 року у бібліотеці на посаді завідуючої читальним залом починає працювати Клавдієнко (Брагарник ) Ганну Андріївну ( 30.01.1952 р. народження, освіта вища бібліотечна, КДІК, 1973 р.). З 11 вересня 1977 року по 16 травня 1980 року – заступник директора ЦБС (відмовилась від посади за сімейними обставинами). Згодом працювала завідуючою методико-бібліографічним відділом, головним бібліотекарем по координації, головним бібліотекарем по масовій роботі. З 1982 року по 31 серпня 2009 року – завідуюча відділом довідково-бібліографічної та інформаційно-масової роботи. З 1 вересня 2009 року – заступник директора ЦБС.

Міняйленко Олена Павлівна ( 2.06.1915 р – 1994 р., освіта середня технічна, Іванівський обласний технікум господарства, 1935 р.) очолювала читальний зал бібліотеки з 1.01.1977 р. по 1.04.1983 р., потім – головний бібліотекар по масовій роботі. З 1.02.1991 р. по 30.01.1992 р. – старший бібліотекар філіалу в Пущі-Водиці.

Радомська Ільда Тимофіївна ( 25.02.1935 р. народження , освіта вища бібліотечна, ХДІК,1963 р.) працює на бібліографічній ниві бібліотеки з

1977 р, спочатку – старший бібліограф, з 2 січня 1987 року головний бібліограф,а з 01.03.2001 р. – провідний бібліограф.

Аріоненко Людмила Олексіївна ( 22.02.1950 р. народження, освіта середня спеціальна, Львівське культурно-освітнє училище, спеціальність «Клубна справа» , 1968 р.) – з 1.05.1977 р. – бібліотекар бібліотеки № 107, а з 1.08.1978 р. старший бібліотекар, потім - провідний бібліотекар відділу організації та використання фондів , виконує функції забезпечення літературою бібліотек району по МБА та веде роботу по організації обмінно-резервного фонду.

Бібліотека проводить різнобічну роботу по формуванню наукового світогляду читачів, підвищення їх культурного рівня. Значне місце відводиться трудовому, політико-правовому, моральному вихованню подолян. І хоча для змісту роботи 70-х – 80-х років характерна надмірна політизація та значна кількість заходів суспільно-політичної тематики, однак це не заважало бібліотеці виконувати свою основну місію – доносити книгу та прищеплювати любов до читання, поширювати знання, особливо серед юнацтва та молоді.

З метою розширення контингенту користувачів проводилась значна робота серед населення за місцем проживання, в трудових колективах, в місцях відпочинку. В 1984 р. році в Пущі-Водиці відкривається філіал по обслуговуванню дорослого населення та дітей. До 1986 р. діяло 16 нестаціонарних форм обслуговування трудових колективів підприємств: заводів «Буддеталь», «Керамік», комбікормового, нотної фабрики, пожежної частини Подільського району, у Куренівському парку культури та відпочинку, парку «Пуща-Водиця», кінотеатрі ім. Т. Шевченка та інших, до обслуговування яких багато сил і уміння приклали працівники Охріменко Віра Євменівна ( 9.10.1931 р. народження, освіта вища педагогічна, КДПІ ім. М, Горького, 1957 рік) – бібліотекар нестаціонарних форм обслуговування з 16.03.1972 р, а з квітня 1976 року по жовтень 1981 року – завідуюча відділом організації та використання фондів та Чернюк Марія Іванівна (11.02.1935 р. народження, освіта вища, Чернігівський педагогічний інститут, 1958 р.) – старший бібліотекар нестаціонарних форм бібліотеки з 1.02.1978 р. до 02.01.1987 р. До виходу на пенсію до 17.12.1990 р. працювала в бібліотеці № 107.

Проведення індивідуальних бесід, спостережень, соціологічних досліджень сприяло вивченню інтересів та запитів робітничої молоді, відповідно до яких планувалася робота з нею. Спільні плани роботи були складені з багатьма підприємствами району. Виробничники обслуговувались за бригадними абонементами В свою чергу надавалась допомога тим, хто навчався у вечірніх (змінних) та заочних школах. Про тісну співпрацю з колективом педагогів та учнів вечірньої школи № 51 свідчать спільні заходи, участь учнів у роботі клубу «Джерело».

За зразкове обслуговування та популяризацію літератури серед мешканців району у 1978 році бібліотеці було присвоєне звання «Бібліотека відмінної роботи».

З кожним роком все більшого розмаху набуває соціалістичне змагання бібліотечних установ столиці. На пропозицію колективу ЦБС Подільського району розпочинається трудове суперництво з працівниками ЦБС Московського району м. Києва. Взаємовідвідування бібліотек збагатило досвід роботи обох колективів новими змістовними формами, привело до цікавого спілкування з колегами. Проводились спільні заходи по підведенню підсумків роботи.

Переможцями міського огляду «Столиця Радянської України – місто показової культурно-освітньої роботи стали бібліотеки ЦМБ для дітей імені Т. Г. Шевченка, ЦРБ ім. І. Франка, ЦРБ ім. М. Лєрмонтова, імені

К. Гапоненка..

Серед працівників бібліотечних установ немало справжніх ентузіастів своєї справи, людей, які вносять значний вклад у справу… виховання трудящих. З великим піднесенням трудяться директор центральної районної бібліотеки ім. М. Некрасова для дорослих Московського району, заслужений працівник культури УРСР Л. М. Палієнко, директор централізованої системи бібліотек Шевченківського району Л. І. Ковальчук, нагороджена за свою працю орденом «Знак пошани» і медаллю «За доблесный труд»…, завідуюча відділом комплектування і обробки літератури центральної районної бібліотеки ім. і. Франка Подільського району К. С. Буглак.*.

Далекого 1953 року бібліотечний колектив разом з читачами надіслав привітання таджицькому письменникові Садріддіну Айні з нагоди 75-річчя від дня його народження та високою нагородою – орденом Трудового Червоного прапора. В листі йшлося про великий інтерес читачів до його творів і повідомлялося про те, що письменника обрано почесним членом бібліотечної ради. Бібліотека отримала від С. Айні листа такого змісту: «Шановні товариші! Щиро дякую вам за тепле і щире вітання. Я радий, що мне обрали почесним членом бібліотечної ради і глибоко схвильований тим, що читачі вашої бібліотеки цікавляться моїми творами. Передайте моє дружнє вітання всьому колективу й читачам. З братнім привітом Садріддін Айні». Разом з листом письменник надіслав подарунок – три книги своїх творів: романи «Раби» та «Бухара» у 2-х книгах.

У липні 1954 року С. Айні не стало, і, зрозуміло, що ці зв’язки обірвалися.


* Шевченко, Л. А. Культурно-просветительные учреждения / Л. А. Шевченко // История городов и сел Украинской СССР: Киев. – К., 1979. – С. 552.


Пройшло чверть віку. Колектив бібліотеки повністю оновився. Ця подія стерлася з пам’яті. Нагадав про неї 1978 року професор Семен Григорович Лавров, який 1948-50 роках працював з Айні в Самаркандському університеті й Таджицькому учительському інституті. На жаль, ні копії листів, ні протокол засідання бібліотечної ради, на якому було обрано

С. Айні почесним членом цієї ради не збереглися. Єдине, що вдалося знайти, це публікації у «Вечірньому Києві» від 8 липня 1953 року, в якій вміщено в українському перекладі лист С. Айні та коментарі про зв’язки бібліотеки з письменником. Збереглася одна книга Айні «Раби» з дарчим підписом автора: « В библиотеку им. И. Франко, г. Киев, УССР. На память от автора

С. Айни. 3.УІ.1953 г., г. Сталинобад». Книгу знайдено завдяки дописові у «Вечірньому Києві» від 4 червня 1962 р. журналіста О. Шеметова.* Це раритетне видання зберігається у бібліотеці ім. С. Айні.

Не зважаючи на те, що директор ЦРБ ім. І. Франка Р. П. Батюк разом з професором С. Г. Лавровим звертались до Самаркандського літературно-меморіального музею Айні та музею Айні в Душанбе, але оригінал листа бібліотеки ім. І. Франка до письменника не вдалося розшукати.

24 лютого 1978 року з нагоди 100-річчя від дня народження С. Айні в бібліотеці ім. І. Франка відбулася ювілейна наукова конференція, до програми якої увійшли доповіді доктора філологічних наук Семена Лаврова, доктора історичних наук Марка Плісецького, доктора філософських наук Івана Головахи. З науковим повідомленням виступили директор ЦБС Раїса Батюк, бібліотекарі Раїса Флейтман та Олена Міняйленко.

Учасники конференції ухвалили: зарахувати навічно С. Айні почесним членом бібліотечної ради ЦРБ ім. І. Франка та проводити щорічно Айнінські читання.

Перші Айнінські читання відбулися 15 квітня 1979 року на тему «Айні і Україна», на які були запрошені з Таджикистану відомий орієнталіст син Айні Камол Айні, перший секретар Правління спілки письменників Таджикистану Мумін Каноат.

Син письменника, який відгукнувся на запрошення колективу бібліотеки, взяв участь у заходах, розповів про свого батька, його життя й творчість та подарував бібліотеці книги, які, після присвоєння у листопаді 1982 року імені С. Айні бібліотеці № 106, були передані цій бібліотеці.

23 травня 1980 року в других Айнінських читаннях взяли участь член-кореспондент АН УРСР Є. П. Кирилюк, професори С. Г. Лавров, Г. М. Шевчук, С. А. Крижанівський, І. П. Головаха, заслужений діяч мистецтв УРСР, член Спілки художників СРСР Ф. А. Коцюбинський, директор наукової бібліотеки Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка Н. М. Недоступ, працівники бібліотеки та читачі.


* Шеметов, О. З автографом Садріддіна Айні / О. Шеметов // Вечір. Київ. – 1962. – 4 черв.


Почесними членами бібліотечної ради ЦРБ ім. І. Франка було обрано М. Бажана, С. Лаврова, П. Воронька, М. Терещенка, Муміна Каноата, які були про це повідомлені. Їм були надіслані посвідчення про присвоєння цього почесного звання.

Директор бібліотеки Р. П. Батюк зачитала тексти вітальних телеграм, надісланих на адресу бібліотеки від внучки І. Франка Зінаїди Франко, Дмитра Красицького, Марії Лисенко, народної артистки України Діани Петриненко, колишнього міністра закордонних справ Луки Паламарчука, робітників заводу «Арсенал», працівників Республіканської бібліотеки УРСР ім. КПРС, секретаря ЦК Компартії Таджикистану Усімова. Тексти цих телеграм збереглися і представлені в альбомі «Айнінські читання». Зберігся також лист колишньої учительки київської школи № 55 В. Г. Колісник, написаний за дорученням педагогів столиці.

Треті Айнінські читання відбулися вже в бібліотеці ім. С. Айні, в яких взяв участь знову син письменника. Бібліотеці, якій щойно було присвоєне ім’я Садріддіна Айні, Камол Айні подарував килим ручної роботи з портретом батька. Деякий час зв’язки з відомим арабістом підтримувались, він телефонував, цікавився роботою бібліотеки. Після загострення внутрішнього становища в Таджикистані та розпаду СРСР зв’язки з сином С. Айні були розірвані і проведення цих заходів в бібліотеці ім. С. Айні були призупинені.

З 23.12.1979 р. на посаду старшого бібліотекаря бібліотеки була зарахована Клименко Марія Олександрівна ( 12.02.1943 р. народження, освіта вища бібліотечна, Мінський педагогічний інститут, 1966 р.). З 16.12. 1980 р. працювала на посаді завідуючої відділом організації використання фондів, з 1.04.1983 р. по 3.12.1998 р. – головний бібліотекар цього відділу.

1 жовтня 1980 року на посаду заступника директора приймають Харченко Раїсу Олександрівну (15.09.1934 р. народження, освіта вища бібліотечна, Ленінградський державний інститут культури, 1960 р.), яка обіймала цю посаду до 15 червня 1990 року. Мудрий наставник, умілий організатор, активний пропагандист книги. Раїса Олександрівна багато уваги приділяла пропагандистській роботі в системі політичної освіти.

Янчук (Кулаківська ) Тетяна Леонтіївна ( освіта вища бібліотечна, КДІК, 1981 р. ) з серпня 1981 року по серпень 1983 року – старший методист бібліотеки. Нині працює вченим секретарем Національної бібліотеки АН України ім. В. Вернадського. 2006 року захистила дисертацію на тему «Бібліотечно-інформаційні системи АН України» на звання кандидата педагогічних наук.

Свою трудову діяльність на посаді старшого бібліотекаря читального залу 1.08.1981 р. за направленням КДІК розпочала Гулак (Снігур) Марина Степанівна ( 29.12.1959 р. народження. освіта вища бібліотечна). З 4.02.1986 року переведена в бібліотеку № 107. Сьогодні Марина Степанівна – провідний бібліотекар абонементу бібліотеки ім. В. Некрасова.


10 листопада 1981 року переступила поріг бібліотеки і залишилась працювати на посаді старшого бібліотекаря юнацької кафедри Никитович Валентина Іванівна ( 20.04. 1952 р. народження, освіта вища бібліотечна, Рівненський філіал КДІК, 1977 р. ). З 2.01.1987 р. – завідуюча абонементом, а з 01.05.1992 року обіймає посаду завідуючої відділом обслуговування.

На посаду старшого методиста бібліотеки 1.02.1984 року прийнята Шкаранда Алла Євсеївна ( 28.11.1958 р. народження, освіта вища бібліотечна, КДІК, 1982 р.) , яка працювала в біблотеці до 12.01.1987 року. Нині працює в Публічній міській бібілотеці ім. Лесі Українки.

З публікації «Зразкових стало три» Д. Єремяна у газеті «Молода гвардія» від 6 лютого 1985 року читачі довідались про те, що колективу бібліотечних працівників ЦБС Подільського району за підсумками 1984 року присвоєно звання «Зразковий район бібліотечного обслуговування». Починаючи з 1982 р. це звання отримали бібліотеки Шевченківського та Печерського районів. Однією з умов присудження почесного звання була активна робота в трудових колективах. Закінчується повідомлення такими словами: «Подільські бібліотеки по праву визнані одними з кращих пропагандистів книги». *

На початку 80-х на часі було довідкове та інформаційно-бібліографічне обслуговування керівників району в режимі ДОК ( диференційоване обслуговування керівників), ВПІ ( вибіркове поширення інформації) та інформаційно-бібліографічне обслуговування пропагандистів системи політичного та економічного навчання. Заступник директора ЦБС Раїса Харченко була командирована 1986 року для вивчення досвіду роботи з пропагандистами в Орловську міську бібліотеку (Російська Федерація).

В бібліотеці в той час організовувались семінари для пропагандистів на яких виступали з бібліографічними оглядами Олена Міняйленко, Ільда Радомська, Ганна Брагарник. Досвід роботи бібліотек Подільського району на допомогу системі політичної освіти узагальнений центральною районною бібліотекою ім. І. Франка в буклеті «Библиотеки – пропагандистам» ( Київ, 1987 р.)**

У 1986 році послугами бібліотеки користувалося 8009 читачів. Бібліотечний фонд становив на 1.01.1987 року 118730 примірників, з них українською мовою 70068 примірників ( 59,0%). Загальна книговидача складала 177802 примірники, в т. ч. українською мовою - 20447 примірники (11,5 %).

Справжнє захоплення сьогодні викликає досвід роботи колективу по створенню і функціонуванню при бібліотеці клубів за інтересами , творчих об’єднань для юнацтва.


* Єремян Д. Зразкових стало три / Д. Еремян // Молода гвардія. – 1985. – 6 лют.

** Библиотека – пропагандистам / Подол. райком Компартии Украины, центр. район. б-ка им. И. Франко; уклад. Батюк Р. П., Харченко Р. А., худож. Мойсеев А. С. – К., 1987. –

[ 11 с. ].


З метою організації дозвілля учнів профтехучилищ № 42 та № 49 з вересня 1979 р. до травня 1990 р. при бібліотеці працював клуб «Юність». Керівник – Ганна Брагарник. За 11років діяльності в клубі проведено майже 100 інформаційно-пізнавальних, дозвіллєвих заходів: зустрічей, диспутів та дискусій, круглих столів, вечорів запитань та відповідей, діалогів, читацьких конференцій, презентацій книг тощо.

Гостями клубу були історики, філософи, юристи, лікарі, журналісти, музиканти, артисти, письменники, літературознавці.

Запам’яталися зустрічі з народною артисткою України Ларисою Остапенко, заслуженими артистами України Валерієм Буймістром та Лідією Кондрашевською, артисткою київської філармонії Наталею Бучель, заслуженими журналістами України Марією Лемберською та

В. Чеплевським, письменницею Наталією Околітенко та ін.

Особливу цікавість викликали презентації книг за участю авторів: Олексія Дмитренка «Аист» (1986 р. ), про поета «афганця» Олександра Стовбу, який загинув у Афганістані та книги Євгена Головахи «Психология

взаимопонимания».

Естетичному розвитку особистості, вихованню у старшокласників розуміння прекрасного відводилось належне місце у роботі бібліотеки.

З вересня 1982 року по травень 1988 року при бібліотеці діяв клуб «Художник», організатором та керівником якого був відомий художник-графік Михайло Борисович Глейзер. До складу ради клубу входили також мистецтвознавець, науковий співробітник дирекції виставок Спілки художників України Тетяна Ржондовська, член Спілки художників України Наталя Кривуца, лектор товариства «Знання» філософ Радик Агамян, заступник директора ЦБС Раїса Харченко.

Зустрічі в клубі відбувалися в четверту п’ятницю місяця і знайомили молодих людей з різними видами та напрямками образотворчого мистецтва, творчістю відомих митців.

Гостями клубу були живописці: члени Спілки художників СРСР та УРСР, заслужені художники України Євген Волобуєв, Олена Яблонська та Ірина Макарова; художники - графіки Володимир Скубира, Іван Мартинов , Анатолій Токарєв та ін.

У читальному залі експонувались художні виставки художника-графіка

Михайла Глейзера «Мотиви старого Подолу» ( 1982 р. ), Лесі Тищенко

(1982 р.), Адама Крвавича «Ілюстрації до творів класиків української літератури»

( 1983 р.), Юрія Логвина ( 1984 р.), кримської художниці Олени Сизикової «Крим соціалістичний» (1983 р.) ; виставка акварелей Віктора Болячевського «Київський пейзаж» ( 1983 р. ) та ін.

Виїзні засідання у творчі майстерні живописця, дійсного члена АН СРСР та України, народного художника СРСР, лауреата Державної премії СРСР Тетяни Яблонської ( 1984 р.), члена СХ СРСР, заслуженого художника України графіка Володимира Масика (1984 р.), члена СХ СРСР Валентина Гордійчука ( 1986 р. ), члена СХ СРСР скульптора Миколи Рапая ( 1985 р.), графіка-друкаря Віталія Кіма ( 1986 р. ), живописця, графіка Валерія Чуйкова ( 1983 р.) дозволяли побачити , як працюють митці, як народжуються твори художників.

Члени клубу відвідали ряд виставок відомих художників та ювілейних заходів, присвячених життю і творчості митців, зокрема народного художника СРСР, члена-кореспондента АХ СРСР, лауреата державної премії СРСР та УРСР ім. Т. Г. Шевченка Михайла Дерегуса ( 1984 р. ), вечір пам’яті Галини Кальченко ( 1985 р. ), персональні виставки «Графіка. Акварель. Живопис» Рафаеля Багаутдінова ( 1985 р. ), виставку живопису Михайла Романишина, виставку подружжя В. та Л. Трегубових «Фарфор. Кераміка»

( 1985 р.), виставку київських художників «Портрет. Пейзаж. Натюрморт»

(1986 р.), республіканську виставку творів художників театру, кіно і телебачення ( 1986 р.) та ін.

Виїзні засідання клубу досить часто проводились у київських музеях: театрального мистецтва, українського образотворчого мистецтва, західного і східного мистецтва.

Частими гостями клубу були наукові співробітники цих музеїв, мистецтвознавці: Олена Живкова, Віра Герасимчук, Л. Волинець, Зіновій Фогель, Елеонора Карпачова, Людмила Мацюк та ін.

Роботу клубу ілюструють три альбоми, переглянувши які розумієш, наскільки високий був рівень роботи у клубі, заходи в якому були такі ж цікаві, як у клубі «Екслібріс» бібліотеки мистецтв Шевченківського району. На жаль, в кінці 80-х робота клубу була згорнута, оскільки Михайло Глейзер емігрував до США. Років п’ять тому з журнальної публікації ми довідались, що одна з картин художника прикрашала кабінет одного із Президентів цієї країни.


Роботу літературно-музичної вітальні, яка діяла при бібліотеці в 1983 – 1986 роках, представлено у альбомі «Зустрічі з прекрасним».

Господині вітальні Тетяна Янчук та Раїса Гендельман представляли учням СПТУ № 12 та № 41 поетів Івана Дробота, Сергія Тихого, Валерія Войцехівського, чілійського барда Бернардіно Корідо, рок-музиканта Сергія Істоміна, артистів Павла Громовенка, Лідію Кондрашевську та ін.

На жаль, підтримувати зв’язки з творчими особистостями Києва сьогодні вже складно, а в 70-90-і роки на творчі зустрічі в бібліотеку йшли залюбки письменники Платон Воронько, Вадим Шкода, Дмитро Луценко, Микола Сом, Олекса Довгий, Дмитро Білоус, Ганна Чубач, Вадим Рощін, Єва Будницька, Сергій Плачинда, Іван Білик, літературознавці Степан Пінчук, Володимир Мельник, Юрій Ковалів, мистецтвознавці Олена Коротіна та

Володимир Копрєлов.

Бажаними гостями бібліотеки були народні, заслужені артисти та артисти Київської філармонії – Ніла Крюкова, Григорій Гаркуша, Тамара

Малишевська, Борис Лобода, Наталя Мілютенко, Тамара Полтаржевська, бандуристка Галина Менкуш та кобзарі Микола Литвин та Василь Горбатюк та ін.

Гостями бібліотеки були делегат ХУІІ з’їзду КПРС токар заводу «Торгмаш» В. Монятовський, делегат ХХУ з’їзду ЛКСМ України

Є. Мизніков, герой Радянського Союзу М. Радченко, генерал

І.Василенко, капітан Радянської Армії, воїн-афганець С. Бірюков, журналісти редакції журналу «Перець» Л. Сухоруков та О. Попов, кореспондент газети «Молодь України» Л. Козик та багато ін.

У 1986 році переїжджає до Києва Мусієнко Тамара Миколаївна (30.03.1960 р. народження, освіта середня бібліотечна , Ніжинське культосвітнє училище, 1981 р.) і з червня влаштовується на роботу на посаду старшого бібліотекаря бібліотеки № 107. 12.12.1985 року була переведена на посаду старшого бібліотекаря центральної районної бібліотеки, з 2.01.1987 року – головний бібліотекар цієї бібліотеки. З 17.10.1989 року очолює колектив бібліотеки ім. О. Грибоєдова.

За направленням КДІК ім. О. Корнійчука 1.08.1989 року в бібліотеку на посаду старшого бібліотекаря читального залу прийнята Лисак

( Меренкова) Світлана Петрівна ( 01.01.1968 р. народження). З 1.10.1991 року – бібліотекар І категорії, з 1.02.2002 р. – провідний бібліотекар читального залу.


Новий етап у розвитку книгозбірні розпочався під керівництвом Ошкало Антоніни Михайлівни, яка очолила ЦБС у лютому 1990 року, доклавши значних зусиль, щоб зберегти кращі надбання колективу та впроваджувати новації, створивши творчу атмосферу, що панує в бібліотеці. Розпочинала Антоніна Михайлівна свою трудову діяльність у серпні 1975 року за направлення Київського державного інституту культури ім. О. Корнійчука в ЦБС Радянського району на посаді завідуючої бібліотекою-філіалом № 101. За сімейними обставинами з листопада 1977 року перейшла на роботу в ЦРБ ім. І. Франка на посаду старшого бібліотекаря читального залу. З 1 січня 1978 року і до 15 лютого 1990 року – завідуюча бібліотекою № 106, перейменовану у 1982 р. в бібліотеку ім. С. Айні.

На посаді заступника директора з 15.06.1990 р. по 6.04.1995 р. працювала Суховерська Олександра Іванівна ( 4.07.1948 р. народження, освіта вища бібліотечна, КДІК, 1973 р.).

Функції головного бібліотекаря відділу організації та використання книжкового фонду з 27.01.1993 р. по 31.10.2001 р виконувала Піхур Олександра Михайлівна (11.07.1951 р. народження, освіта вища бібліотечна, КДІК, 1972 р.). Нині працює на посаді головного бібліографа НПБ України.

Національному та духовному відродженню України слугувала робота клубу «Джерело» ( 1990- 1994 рр.). Керувала роботою клубу - Ганна Брагарник. Гостями клубу були: письменники Іван Білик, Раїса Іванченко, Катерина Мотрич, Юрій Шилов, Ганна Чубач, Микола Кагарлицький, народна артистка України Галина Яблонська, артисти театру «Коло», артисти Наталя Мілютенко та Сергій Кулінич; народознавці та етнографи Лідія Орел, Надія Данилевська, науковий співробітник Інституту мистецтвознавства та етнографії Тамара Космина, кобзар Богдан Островський, автор співаної поезії Катерина Кольцова, історик Володимир Щербак, літературознавці Сергій Іванюк та Олекса Мішанич, директор Музею гетьманства Галина Ярова, науковий співробітник музею театрального мистецтва Ірина Алейнікова , головний редактор журналу «Український світ» Олександр Шокало. Здійснені виїзні засідання в Національний музей історії України, музей історії літератури, музей

Т. Шевченка ( на виставку Михайла Біласа).

Про українські вечорниці з учнями вечірньої школи № 51 – справжнє дійство йшлося у публікації газети «Гостиний двір» «Українські вечорниці» (1990 р.).* У клубі відбулася вистава за романом Ліни Костенко «Маруся Чурай», театральне дійство «Новорічний вертеп». Великий вклад у проведення останніх заходів внесла учительна української мови та літератури цієї школи Ніна Миколаївна Обертас.

У клубі також були проведені майстер-клас писанкарки Оксани Білоус та пішохідна прогулянка Подолом з києвознавцем Іриною Плотніковою.


Бібліотека, якій 1943 року присвоєно ім’я велета української літератури Івана Франка, людини енциклопедичних знань, якого сучасники називали «академією в одній особі», з 1978 року щорічно проводить Франківські читання. У різні роки в них брали участь письменники Петро Перебий ніс, Федір Погребенник, актори Національного театру України ім.

І. Франка, народний артист України Богдан Ступка ( з фрагментами вистави «Украдене щастя») та ін.

2006 року у ювілейному вечорі, присвяченому 150-річчю від дня народження І. Франка, брали участь онук письменника Роланд Франко – кандидат технічних наук, віце-президент фонду відтворення архітектурно-історичних пам’яток ім. О. Гончара; Тамара Гундарова – автор книги «Невідомий Франко», член-кореспондент АН України; актор Національного театру ім. І. Франка Андрій Бурлуцький, солістки вокального ансамблю «Жайворонок» В. Ковальчук, Г. Шевченко та О. Харченко. Добре знайомі з розкривають грані таланту письменника.


За останнє десятиріччя в бібліотеці організовується менша кількість творчих акцій, але якість їх проведення залишається високою, а тому відвідувачі дають їм високу оцінку.


* Украинские вечорницы // Гостин. двір. – 1992 - № 9 (33). – С. 1.

Варто відмітити презентацію культурологічного путівника «Андреевский спуск» ( 1998 р. ) за участю авторів – співробітників Музею Однієї вулиці Дмитра Шльонського та Олексія Браславця. У краєзнавчих заходах брали участь також наукові співробітники цього музею - Владислава Осьмак , Володимир Заславський та наукові співробітники відділу Національного музею Т. Шевченка «Хата на Пріорці» - Надія Наумова та Юлія Єрмоленко.

Гостями бібліотеки були і наукові співробітники Національного музею літератури Оксана Деркач, Національного музею історії України – Ольга Буняк, науковий співробітник інститут історії України, кандидат історичних наук Володимир Устименко.

Читачі зустрічалися з письменниками – Олександром Анісімовим, який презентував книгу «Киев и киевляне» , Олександром Шугаєм, відомим правозахисником Василем Овсієнком, Іриною Жиленко, Світланою Євенко, Петром Перебийносом, Олесею Мудрак, поетами творчого об’єднання «Літературний форум» Валерією Богуславською, Ганною Герею та ін.

В останні роки відбулися презентації часописів для юнацтва – «Український світ», «Країна знань», «12+», «Планета знань», «Колега» за участю працівників редакцій.

В читальному залі експонувались виставки художників-аматорів київського об’єднання «Творчість» ( 2005 р.), персональні виставки Ярослава Максиміва «У Вільні, городі преславнім» ( 2007 р.), Тамари Сільянової «Запрошую у мій маленький рай» ( 2009 р. ).


Працівники відділу довідково-бібліографічної та інформаційної роботи значне місце відводили підготовці та виданню бібліографічної продукції бібліотеки. Незаперечним фактом є зростання рівня підготовки та якості видань. Починали зі складання списків рекомендованої літератури – персоналій, тематичного характеру.

З 1976 р. по 1982 р. видавався щоквартальний інформаційний бюлетень «Нові надходження літератури до бібліотек Подільської ЦБС», завдяки якому користувач міг слідкувати за книжковими новинками бібліотеки.

1994 року бібліотека запропонувала Дні фахівців учителям української мови та літератури та історії й народознавства шкіл району, яким були запропоновані списки літератури «Учителям – знання про свій народ, його історію» та «Нові твори української літератури в шкільній програмі». Наступного року підготовлено рекомендаційний список літератури «Як не допустити одного та уникнути іншого» ( алкоголізм, тютюнопаління, туберкульоз, наркоманія, СНІД ) обсягом 17 сторінок.

Найбільшу кількість бібліографічних посібників складають посібники краєзнавчої тематики. З 1982 року випускається щоквартальний рекомендаційний покажчик «Нові публікації про Подільський район», що подає інформацію про книги, публікації у збірниках та періодичних виданнях про наш район. З 2002 р. допоміжний апарат представлений іменним та географічним покажчиком та змістом.

До 75-річчя з дня започаткування органів самоврядування у Подільському районі в 1996 році були підготовлені рекомендаційні покажчики «Літературна карта Подолу» ,«Визначні особистості Подолу» , «Вулиці Подолу в іменах». Ці біобібліографічні видання були ще примітивної поліграфії, але були видані вперше в Києві і стали початком виходу рекомендаційної краєзнавчої бібліографії у місті – біобібліографічних нарисів, путівників тощо.

1997 року випущено рекомендаційне бібліографічне видання «Учітеся брати мої…» ( історія освіти та сучасна школа Подолу), а 2002 року біобібліографічний путівник – «У Києві на вулиці Сагайдачного», який запросив читача у віртуальну подорож старовинною вулицею.

З 1999 року розпочинається випуск серії біобіліографічних покажчиків та нарисів «Бібліотека імені…» виданням «По духу времени и вкусу» ( до 170-річчя з дня загибелі О. Грибоєдова).

До 90-річчя від дня народження та 5-и річчя присвоєння імені Віктора Некрасова бібліотеці № 107 у 2000 році підготовлено біобібліографічний покажчик « Віктор Некрасов: портрет життя».

Бібліографічний покажчик «Академія в одній особі», присвячений 145-річчю від дня народження та 85-річчю з дня смерті Івана Франка

(2001 р.) хронологічно продовжив бібліографічний покажчик «Іван Франко» ( 1956-1985), упорядкований М. Морозом і виданий у 1987 р. у видавництві «Наукова думка». Біобібліографічний нарис «Світи Івана Франка» (2007 р.) став другим випуском бібліографічної франкіани у рік 150-річчя від дня народження письменника.

Покажчик «Юрій Збанацький: «Мій полюс там, де я живу», випущений у 2004 році.

Завершив серію випуск біобібліографічного нарису « Співець молодих доріг: Олександр Іванович Копиленко», один з примірників якого подарований внуку письменника Олександру Любимовичу Копиленку – директору Інституту державотворення при Верховній Раді України.

Серію «Галерея митців Подолу» у 2008 році представлено біобібліографічними нарисами «Мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження Івана Сошенка та «Передвижник з Куренівки» ( до 150-річчя від дня народження Сергія Світославського ). У бібліографічних виданнях вміщені також бібліографічні записи образотворчих матеріалів та їх ілюстрації. Досвід бібліографічної роботи бібліотеки має позитивний резонанс у місті

Сьогодні в історії центральної районної бібліотеки ім. І. Франка як інформаційного та культурного центру району триває період інноваційних змін.

В бібліотеці відкрито новий структурний підрозділ – відділ впровадження нових комп’ютерних технологій, який створювала та з 08.09.2008 р. очолює Маковій Тетяна Миколаївна ( 16.08.1979 р. народження, освіта вища бібліотечна, КДІК, 2006 р.). Перші ази бібліотечної професії з 02.01. 2001 р. вона освоювала на посаді бібліографа.

Разом зі Скадіною Мирославою Ігорівною ( 20.07.1990 р. народження, студентка – заочниця ІІ курсу КДІК ) – редактором відділу, яка прийшла на роботу 09.08.2008 р. та системним адміністратором Дмитром Олексійовичем Волковим ( 04.11.1988 р. народження ), прийнятим на роботу 2.11.2009 р. впроваджують нові форми роботи з користувачами, створюють електронний каталог, навчають комп’ютерної грамотності працівників бібліотеки.

Бібліотеку щорічно відвідує 5400 користувачів. До їхніх послуг 83814 примірників творів друку, 44,8 % з яких українською мовою, понад 89 назв періодичних видань, довідкові та бібліографічні видання, теки газетно-журнальних матеріалів, в яких постійно оновлюється та накопичується інформація, традиційний довідково-бібліографічний апарат, створюється електронний каталог. В 2008 році користувачам видано 118478 примірників видань, з них українською мовою 59061 примірник ( 49,9%). Кількість відвідувань становить 28282, середні показники читаності – 21.1, відвідуваності – 5,1. Штат бібліотеки складає 24,5 штатні одиниці6 12 працівниківмають повну вищу освіту (50%), в т. ч. вищу спеціальну – 8 осіб (33,3 %), 10 працівників ( 41,7%) мають стаж бібліотечної роботи більше 20 років.

У читальному залі працює Інтернет-центр на чотири місця, який надає користувачам безкоштовний доступ до Всесвітньої інформаційної мережі , доповнюючи таким чином прогалини в інформаційних ресурсах бібліотеки. Бібліотекар –консультант Чепурная Тетяна Сергіївна ( 23.06.1954 р. народження, освіта середня спеціальна) прийнята на цю посаду у жовтня 2009 року компетентно та толерантно допомагає користувачам у пошуку необхідної інформації, навчає їх роботі в мережі Інтернет.

На сьогоднішній день в бібліотеці є 10 комп’ютерів, 3 сканери, 2 ксерокси.

Відомий бібліограф Микола Рубакін зауважив, що у бібліотеці головним є не книга, а жива людина. У бібліотеці ім. І. Франка трудяться віддані своїй справі люди, які намагаються внести в роботу бібліотеки частинку своєї душі, натхнення і уміння , які йшли до цієї професії різними шляхами, але залишилися лише ті, хто бачив у ній своє призначення, а ті, кого вже сьогодні немає серед нас, залишили частинку своєї душі у цьому книжковому храмі. Адже бібліотекар – це і психолог, і терапевт, і юрист, і режисер, і артист, і радник у виборі книги до душі. Недарма відомий бібліограф Павло Должіков, відкривши першу приватну бібліотеку комерційного характеру на вулиці Сагайдачного у Києві, назвав її «Аптекою для душі».

Сьогодні в колектив бібліотеки у відділ обслуговування прийшли нові люди, справжні ентузіасти, віддані свої справі, такі як провідний бібліотекар Гіндіна Софія Мойсеївна ( 26.10.1936 р. народження, освіта середня спеціальна, Київський технікум підготовки культосвітніх працівників, 1956 р. ), професіонал з великої букви, яка більше 45 років свого життя присвятила роботі в бібліотеках міста - ім. О. Вишні,

ім. Т. Шевченка для дорослих, і з серпня 2004 року в бібліотеці ім. І. Франка.

Проценко Ольга Сергіївна ( 26.07.1954 р. народження, освіта вища педагогічна, філолог, Гомельський університет,1976 р. ) працює на абонементі з 20.09.2004 року спочатку на посаді бібліотекаря, а з липня 2008 року, за рекомендацією завідуючої відділом обслуговування та позитивними відгуками користувачів, переведена на посаду бібліотекаря І категорії; Сененко Тамара Михайлівна ( 03.09.1945 р. народження, освіта середня спеціальна, Київський технікум радіоелектроніки, 1968 р. ) працює на абонементі на посаді бібліотекаря з 03.03.2008 року і вже встигла завоювати повагу у колег та користувачів бібліотеки.

У січня 2007 року прийшла до нашого колективу на посаду провідного художника-оформлювача Кадин –Фесенюк Наталія Петрівна

(08.06.1979 р. народження, освіта вища , КПІ, видавничо-поліграфічний факультет,2003 р.), яка виконує оформлювальні роботи для бібліотек усієї ЦБС.


У різні часи читачами бібліотеки були: керівники району Іван Салій і Григорій Романюк, письменник Рауль Чілачава, член Національної спілки художників України Грищенко Сергій Олексійович, художник-ілюстратор Оляна Чередниченко, заслужена артистка України Марія Бурмака, , актор театру на Подолі Мирослав Павліченко, журналісти «Газеты по-киевски» Олена Маковець, журналу «Радуга» - Олександр Бекер, працівник «Просвіти» - Михайло Кошіль, фотокореспондент – Олександр Кутлахметов та багато інших цікавих та публічних особистостей.


Важко сказати, скільки відвідувачів переступили поріг нашої бібліотеки за ці 90 років, яких вислухали, зрозуміли, дали добру пораду і книгу.

За рейтингом 2009 року кращим користувачем бібліотеки стали:

• у номінації «Читач найповажнішого віку» - Лисенко Павло Іванович, 1922 року народження, читає в бібліотеці понад 15 років, найбільше цікавиться творами вітчизняних та зарубіжних письменників;
  
• у номінації «Читач з найбільшим читацьким стажем » - Кульчицький Борис Іванович, читає в бібліотеці з 1947 року.
  
• у номінації «Найактивніший читач бібліотеки» - Колісник Ніна Іванівна, 1935 р. народження, яка протягом року прочитала 306 книг;
  
• у номінації «Читача – інтелектуал» - Булахов Володимир Олександрович, з різносторонніми інтересами;
  
• у номінації «Читаюча сім’я» - сім’я Ковалів – мати Любов Іванівна, батько Василь Федорович, донька Наталя і їх син Олександр ;
  
• у номінації «Правозахисник бібліотеки» - Хорунжий Юрій Григорович, відстоює проблеми бібліотеки у різних інстанціях району та міста.
  

Позаду 90, попереду – вічність, нові книги, нові користувачі, нові святкові і буденні бібліотечні події…


Тут історії вічної подих,

І поезії дивні рядки,

І великої істини дотик,

Над якою не владні віки!