Державний професійно-технічний навчальний заклад
| Вид материала | Урок |
- Науково-методичний центр професійно-технічної освіти у Сумській області Державний професійно-технічний, 521.86kb.
- Термін навчання для отримання кваліфікації бакалавра – 4 роки. Після одержання диплома, 77.45kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 3279.57kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 1931.11kb.
- Державний вищий навчальний заклад, 466.69kb.
- Й навчальний заклад заснований органами державної влади навчальний заклад, що фінансується, 10281.4kb.
- Державний вищий навчальний заклад, 1225.87kb.
- Державний вищий навчальний заклад, 1960.81kb.
- Молоді та спорту України, 63.5kb.
- Державний вищий навчальний заклад, 1353.58kb.
Державний професійно-технічний навчальний заклад
«Путивльський професійний ліцей»
Технологія формування критичного мислення на уроках психології людських взаємин
Підготувала:
Комашко Світлана Тімархановна,
викладач вищої кваліфікаційної категорії,
викладач-методист
Путивль 2010
Схвалено на засідання методичної ради,
ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей»
Рецензенти:
Склярова Г.В. – викладач психології Путивльського педагогічного коледжу.
Із пропанового посібника ви дізнаєтесь що таке критичне мислення й навіщо воно потрібне, як планувати урок для формування навичок критичного мислення, структура уроку у технології формування критичного мислення.
У другому розділі пропоную власні розробки уроків до 7 тем психології людських взаємин із використанням прийомів та методів формування й розвитку критичного мислення, розробки тренінгів, що допоможуть учням регулювати свій емоційний стан. Матеріал можуть використовувати викладачі психології ПТНЗ, навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, класні керівники.
Зміст
| І | Передмова | 4 |
| 1.1 | Що таке критичне мислення і навіщо воно нам потрібне. | 5-9 |
| 1.2 | Як планувати урок для формування навичок критичного мислення? | 10-11 |
| 1.3 | Структура уроку у технології формування критичного мислення | 12-13 |
| 1.4 | Методи та форми роботи | 14-17 |
| ІІ | Розробки уроків з тем | |
| 2.1 | Вступ. Психологія як наука. | 19-21 |
| 2.2 | Відчуття. Сприйняття. Пам’ять. | 22-26 |
| 2.3 | Мислення і мовлення. Уява. Увага. | 27-30 |
| 2.4 | Емоції та почуття. Воля. | 31-34 |
| 2.5 | Індивідуальні психічні властивості. | 35-38 |
| 2.6 | Особистості. Практичний тренінг з теми «Індивідуальні психічні властивості особливості» | 39-45 |
| 2.7 | Підсумково-узагальнюючий урок | 46-52 |
| ІІІ | Література | 53 |
Передмова
Одним із основних напрямів розвитку сучасної освіти є технологізація навчального процесу. Використання різноманітних освітніх технологій допомагає викладача підвищити мотивацію учнів, більш раціонально побудувати процес навчання й таким чином досягти більш високих та гарантованих результатів педагогічної діяльності.
Однією з таких технологій, що допомагає учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення, яка використовується у вітчизняній педагогічній практиці вже більше десяти років. Розвиток критичного мислення стає дуже важливим у часи стрімких змін у суспільстві, коли є об'єктивна необхідність пристосовуватися до нових обставин, постійно розв'язувати нові проблеми.
Із пропанового посібника ви дізнаєтесь що таке критичне мислення й навіщо воно потрібне, як планувати урок для формування навичок критичного мислення, структура уроку у технології формування критичного мислення.
У другому розділі пропоную власні розробки уроків до 7 тем психології людських взаємин із використанням прийомів та методів формування й розвитку критичного мислення, розробки тренінгів, що допоможуть учням регулювати свій емоційний стан. Матеріал можуть використовувати викладачі психології ПТНЗ, навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, класні керівники.
1.1. Що таке критичне мислення й навіщо воно нам потрібне?
Успіх шкільної реформи визначить до великої міри рівень успіху нації під час переходу до демократії. Виховуючи критично грамотну особистість, яка буде здатна діяти у спільноті як мисляча людина, ми зробимо крок на шляху до створення демократичної держави.
К. Мередіт, Д.Стіл
Поняття «критичне мислення» використовується в методичній літературі вже близько 50 років. З 1956 року, коли Бенджамін Блум розробив таксономію пізнавальних здібностей, «критичне мислення» означає мислення вищого рівня. Але це поняття настільки різнобічне, що спеціалісти різних галузей освіти сприймають його теж по-різному
З точки зору філософів, критичне мислення — це вміння логічно мислити та аргументувати. О. В. Тягло назвав його «просунутою сучасною логікою». З точки зору теоретиків літератури (Ч. Темпл), критичне мислення — це підхід, за яким тексти розкладаються на складові частини і який розглядає, як вони досягають впливу на читачів, які мотиви тих, хто їх написав. Воно дозволяє міркувати про свої власні думки і причини, які стоять за нашими точками зору. Ми міркуємо про те, яким чином ми прийшли до розв'язання проблем. Ці роздуми базуються на логіці та надійній достовірній інформації, яку ми збираємо з багатьох джерел. З точки зору психології (Л. Терлецька), критичне мислення — це таке мислення, яке має наступні характеристики:
- глибина (проникливе мислення) — вміння проникати в суть, бачити неясне там, де іншим усе здається цілком ясним і зрозумілим;
- Послідовність—уміння дотримуватися логічних правил, не суперечити самим собі, обґрунтовувати висновки;
- самостійність— уміння ставити питання, знаходити нові підходи до їх з'ясування;
- гнучкість— уміння змінювати спосіб розв'язання проблеми, знаходити нові шляхи, бути вільним від шаблону;
- швидкість — уміння швидко впоратися з пізнавальними завданнями;
• стратегічність—послідовне висування гіпотез, визначення ознак (сканування і фокусування) під час розв'язання завдань.
З точки зору педагогічної теорії розвивального навчання (Є. С. Полат), в якому в учня як суб'єкта пізнавальної діяльності розвивається і формується механізм мислення, а не експлуатується пам'ять, критичне мислення має наступні ознаки:
- аналітичність (відбір, порівняння, зіставлення фактів та явищ);
- асоціативність (установлення асоціацій з раніше вивченими фактами, явищами);
- самостійність;
- логічність (уміння будувати логіку доказовості розв'язання проблеми, послідовність дій);
- системність (уміння розглядати об'єкт, проблему в цілісності їх зв'язків і характеристик).
Важливим є також питання про те, що ми маємо на увазі, коли говоримо «критичне мислення» і, що не менш важливо, коли ми до нього звертаємося за необхідності.
У літературі існує багато визначень цього терміна. Як правило, критичним називають таке мислення, що допомагає нам відрізнити те, що здається, від істини, факти від суджень. Канадський професор Ральф X. Джонсон визначає критичне мислення як «особливий вид розумової діяльності, що дозволяє людині винести раціональне судження щодо запропонованої їй точці зору або моделі поведінки». До критичного мислення ми звертаємося для виконання завдань, формулювання висновків, оцінки інформації та для прийняття якогось життєво важливого для нас рішення. Роберт Енніс визначає критичне мислення як «прийняття обміркованих рішень у тому, як варто діяти та у що вірити».
Слово «критичне» припускає насамперед оцінювальний компонент: чи вдало вибрані джерела, чи добре ми проаналізували інформацію, чи правильні висновки зробили з неї, чи правильне рішення ми прийняли тощо.
Критичне мислення часто називають «спрямованим мисленням», тому що воно спрямоване на одержання бажаного результату. Професор Девід Клустер дає, на наш погляд, найбільш зрозуміле і корисне для вчителів визначення критичного мислення. Він називає п'ять складових критичного мислення:
- Критичне мислення — мислення самостійне. Ніхто не може думати за нас.
Ми формулюємо свої ідеї, оцінки й переконання винятково самі та для самих себе. Для того щоб сформувати власну думку про історичну особу, недостатньо знати біографію цієї історичної особистості, розуміти значення її діяльності, висловлене тим або іншим істориком. Необхідно мати навички критичного мислення. Наші учні часто вважають, що достатньо сказати: «Я вважаю ...» або «На мою думку ...», щоб їх відповідь була самостійною. Мислити критично можна в будь-якому віці, навіть малята здатні думати критично і цілком самостійно. Самостійність — перша і, можливо, найважливіша ознака критичного мислення.
- Інформація є відправним, а не кінцевим пунктом критичного мислення. Знання створюють базу, без якої людина не може мислити критично. Щоб висловити складну думку, необхідно переробити безліч фактів, ідей, теорій, концепцій. На уроках учні самі починають розуміти: для того щоб навчитися мислити на більш високому рівні, необхідно мати знання. Завдяки критичному мисленню процес пізнання стає осмисленим, безперервним і продуктивним.
- Критичне мислення починається з постановки питань і з'ясування проблем, які потрібно розв'язати. Люди допитливі у своїй природі. Ми помічаємо щось нове і хочемо довідатися, що це таке. «Жити — значить мати проблеми, а розв'язувати їх — значить зростати інтелектуально». (Дж. Гілфорд).
Американський філософ і педагог Джон Дьюї вважав, що критичне мислення виникає тоді, коли учні починають займатися конкретною проблемою: «Тільки борючись із конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі сформованої ситуації, учень дійсно думає». Основне завдання вчителя, який навчає учнів мислити критично,— це навчити їх ставити запитання та формулювати проблеми, тому що вміння розв'язувати проблеми — шлях до досягнення мети, шлях до успіху.
4. Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Критично мисляча людина може знайти власне розв'язання проблеми й обґрунтувати його розумними доказами. Вона усвідомлює, що можливі й інші розв'язання тієї ж проблеми, але може довести, що її розв'язання є оптимальним.
Будь-яка аргументація містить у собі чотири основні елементи:
- твердження (теза, основна ідея);
- доведення;
- докази (цифри, уривки з тексту, особистий досвід);
- підстава (точка відліку, що дає обґрунтування всієї документації).
Наприклад, кожен учень має право ходити в школу без форми (твердження), оскільки він вдягає те, у чому йому зручно перебувати у школі цілий день (довід), і одяг виражає його внутрішнє «Я» (ще один довід). У законі про освіту немає статті, яка б зобов'язувала всіх учнів в Україні ходити в школу у формі (доказ). Дитина має право на самовираження (підстава).
5. Критичне мислення — це мислення соціальне. Особлива думка перевіряється й удосконалюється, коли її розділяють з іншими. Коли ми дискутуємо, сперечаємося, обмінюємося думками з іншими людьми, ми уточнюємо й поглиблюємо свою власну позицію. Тому для формування в учнів навичок критичного мислення необхідно використовувати інтерактивні методи: парну й групову роботу, дискусії й дебати, проекти й письмові роботи.
Найкращим видом навчальної діяльності, в якій формуються навички критичного мислення, є письмова робота. У написанні процес мислення стає видимим. Той, хто пише, завжди активний. Він завжди висловлює на папері свої думки і знаходить аргументацію для їх підкріплення. Письмова робота містить у собі пошук розв'язання якоїсь проблеми й пропонує його читачам - Крім того, письмова робота носить соціальний характер, оскільки той, хто пише, завжди орієнтується на читача. Для дітей письмо — найважча робота, як і для нас, дорослих.
Всі п'ять складових цього визначення критичного мислення можуть утілюватися в різних видах навчальної діяльності.
У своїй педагогічній практиці ми використовуємо критичне мислення й намагаємося розвивати його в наших учнях. Однак ми не вчимо їх саме технології, тобто не навчаємо техніки (стратегії) критичного мислення. Як його здійснювати? Де застосовувати? Часто можна почути, як учитель говорить учню: «Думай!» Він відповідає: «Я думаю!», але проблема не розв'язується, тому що учень не знає, що означає «думати», а вчитель не може пояснити, що думати — це означає сформулювати питання щодо проблеми.
Інколи ми з жахом розуміємо, що в наше інформаційне століття діти не тільки не вміють міркувати, але вони вже не вміють читати, ставити запитання, відповідати на конкретно поставлені запитання.
В епоху нової технологічної революції, про яку говорить О. Тоффлер, з'являється складне суспільство, яке базується на найсучаснішій технології та швидко розвивається, так зване інформаційне суспільство.
Провідну роль у такому суспільстві грає освіта. Знання стає найдемократичнішим джерелом влади. Інформація —засобом інформаційного тиску. Новітні політичні технології, озброєння засобами інформатики, можуть упевнено формувати суспільну думку, маніпулювати суспільною свідомістю. Господарювання інформаційних технологій здатне змінити все суспільне життя.
Отже, існує принаймні три причини, чому саме тепер необхідно розвивати критичне мислення.
Ми користуємося мовою, яка часто є маніпулятивною і шкідливою. Ми мислимо стереотипами, говоримо стереотипами, інколи не замислюємося над значенням слів, які використовуємо.
Всі ЗМІ контролюються або великими корпораціями або політикам, які маніпулюють нашими поглядами.
Інтернет, цей «середньовічний ярмарок не відфільтрованих послань», як його назвав Ч. Темпл, усе частіше стає для нас основним джерелом інформації.
Інформаційне суспільство — це суспільство, в якому інформація множиться, ускладнюється, швидко змінюється і набуває якісно нових функцій, у якому інформаційний вплив часто має на меті маніпулювання поглядами та діями людей, потребує від людини нових компетенцій.
Існують також і причини, чому необхідно розвивати навички критичного мислення, нам, українцям.
1. Ми створюємо громадянське суспільство, тобто громадські організації, здатні розв'язувати проблеми, які не можуть (або не хочуть) розв'язати державні органи. Але громадська організація складається з громадян, особистостей, наділених громадянськими компетенціями, серед яких:
- уміння отримувати та використовувати інформацію (розуміти переваги та недоліки різних джерел, оцінювати достовірність та якість інформації, відрізняти факти від думок, визначати необ'єктивність інформації);
- здатність до оцінки власної участі (визначати права та обов'язки людини в конкретній ситуації, визначати наслідки, до яких можуть призвести власні вчинки та переконання, розглядати події та ситуації під кутом зору громадської, а не лише власної користі);
- здатність до прийняття рішень (приймати рішення відносно колективного управління та громадських проблем, обирати реалістичні альтернативи, оцінювати наслідки альтернативних рішень на основі визначеної мети та цінностей);
- уміння висловлювати обґрунтовані судження (визначати та розробляти критерії для висловлювання суджень про людей, ситуації, політику та рішення, розуміти, що інші можуть використовувати інші критерії в підході до проблеми);
- навички спілкування (добирати аргументи, що підтримують власну точку зору, передавати точки зору в письмовій та усній формі офіційним особам, політичним лідерам, ЗМІ, публічно — на зібраннях, конференціях);
- здатність співпрацювати з іншими людьми в організаціях для досягнення спільної мети (бути терпимим відносно інших точок зору, чітко викладати завдання та проблеми, що стоять перед групою);
- уміння відстоювати інтереси (співпрацювати з державними установами, щоб захищати власні інтереси та цінності, обирати доречну для конкретної ситуації стратегію, визначати та використовувати встановлені процедури розв'язання конфлікту в органах влади, визначати власні інтереси та мети в конкретній ситуації). Створити демократичне суспільство неможливо без створення демократичної особистості, найважливішою характеристикою якої є критичне мислення. Люди, що володіють критичним мисленням, мають наступні головні характеристики:
- вони чесні самі із собою;
- вони долають суми і ін.;
- вони ставлять питання;
- вони базують судження на доказах;
- вони шукають зв'язок між предметами;
- вони можуть відокремити Головне від риторики, коли дивляться телевізор, слухають радіо, читають газети, слухають виступи політиків;
• вони інтелектуально незалежні;
• ними неможливо маніпулювати.
- Відсутність демократичних традицій у нашому суспільстві. Тоталітарному режиму не погрібні мислячі громадяни. У нас ніколи не розвивали критичне мислення, а ті, хто мав його від природи і використовував, були під тиском цього режиму. Так звана «традиційна» педагогіка, точніше сказати, авторитарна, мала на меті виховувати слухняного громадянина, а не мислячого. Для нашого стереотипного мислення часто і сьогодні термін «критичне» означає «критикувати» (тобто говорити про погане), а не мислити.
- Реформа школи, яка розпочалася у 1993 році й донині частково несправдовує себе, оскільки і сьогодні учні часто розглядаються як «умістилища пам'яті». Проте для розвинених країн основним завданням освіти є те, щоб після закінчення школи випускники стали повноправними людьми, готовими до усіх труднощів дорослого життя, здатними вижити й бути успішними.
Формула успіху, на перший погляд, проста:
- вміти самостійно вчитися і працювати з джерелами інформації;
- мати особисту точку зору і вміти її аргументувати;
- вміти бачити проблеми;
- вміти застосовувати свої знання для розв'язання життєвих проблем;
- мати культуру спілкування, тобто працювати в команді та знаходити консенсус щодо різних переконань та думок.
Чи вчимо ми цього наших дітей? Реформуючи нашу систему освіти, ми повинні створити їм більше можливостей для вибору: змісту, способу, типу навчання тощо, переглянути і зробити менш насиченими програми, дати можливість визнання на уроці й у підручниках альтернативних думок і точок зору, тобто реально демократизувати процес навчання. Критична грамотність, як і демократія, визначає здатність діяти у спільноті як мисляча особистість.
Якщо замислитись, якими б ми хотіли бачити своїх учнів у дорослому житті, то відповідь була б може такою:
• компетентними у своїй галузі;
- і відкритими до інформації, що постійно змінюється;
- готовими вчитися все життя;
- готовими вчитися на помилках;
- інтелектуально незалежними;
- відповідальними;
- критично мислячими.
Експерти з освіти у США зауважують: «Ядро шкільного навчання мусять формувати два предмети — як учитися і як мислити — і вони мають бути Компонентом усіх навчальних дисциплін» (Гордон Драйден, Джанетт Бос).
1.2. ЯК ПЛАНУВАТИ УРОК ДЛЯ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ?
Ми пропонуємо матрицю планування уроку з допомогою запитань, яку надають у методичній системі «Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів» Джинні Стіл, Курт Мередіт, Чарльз Темпл (1998). На наш погляд, вона буде дуже корисною для викладачів, які працюють над упровадженням стратегій критичного мислення у навчальний процес. Ці запитання викладач повинен поставити собі й відповісти на них під час планування уроку.
Готуючись до уроку
Мотивація:
- Чому цей урок є важливим?
- Як він пов'язаний з тим, чого я вже навчав, і з тим, чого буду навчати?
- Як тема уроку може бути пов'язана з особистим досвідом учнів та з їх інтересами?
- Які можливості надає урок для критичного мислення?
- Що учні зможуть зрозуміти, чого навчаться робити в майбутньому завдяки уроку?
- Яку цінність має урок для викладача? для учня?
Завдання уроку:
- Які конкретні знання, розуміння яких проблем будуть досягнуті учнями?
- Які передбачено дії учнів з набутими знаннями чи новим розумінням проблем?
Передумови:
- Що, учень вже має знати, що має вміти робити для того, щоб успішно засвоювати урок?
- Чи здатен він використати ці процесі мислення і навчання, що включені в урок?
Оцінювання:
- Яку методику оцінювання я буду використовувати?
- Які буде знайдено докази того, що учні дійсно навчилися того, що я запланував?
Ресурси та використання часу:
- Яким чином розподіляються ресурси та час, необхідні для процесу навчання?
- Чи потрібні спеціальні тексти?
- Скільки часу потребує кожна стратегія, що буде використовуватися?
Групування:
• Як повинні бути згруповані учні для навчального процесу?
Під час уроку
Актуалізація:
- Як сфокусувати думку учнів на темі уроку?
- Як зацікавити учнів?
- Як відновити у пам'яті попередні знання?
- Яким чином можна підвести учнів до формулювання запитань та мети навчання, а також до оцінки власних попередніх знань?
Усвідомлення змісту:
- Яким чином учні досліджуватимуть зміст уроку?
- Як вони будуть відстежувати усвідомлення змісту?
- Який матеріал їм слід надати?:
- Як залучити їх до активного навчання?
Рефлексія:
- Яким чином учні будуть обмірковувати нові знання, шукати відповіді на запитання, що залишилися?
- Як учні можуть застосувати вивчене на уроці?
Закінчення:
- Яких результатів необхідно досягти на уроці?
- Наскільки розв'язання проблем є бажаним?
- Наскільки це можливо зробити у зв'язку з темою?
• Чи є такі проблеми, які можуть залишитися нерозв'язаними, принаймні зараз?
Після уроку
- Яка діяльність учнів, що продовжує роботу, розпочату На уроці, може бути запланована на позаурочний час?
- До якого подальшого навчання може вести цей урок?
- Що повинні робити учні після закінчення уроку?
- Які ще питання можна досліджувати?
Відомий фахівець Ч. Темпл дає вчителям важливі поради щодо того, як ставити запитання.
- Після того, як поставили запитання, надавайте час на міркування (до 5-10 секунд).
- Перед тим, як висловити свою думку перед усіма, відповідь обговорюється в парі (метод «Поміркуйте — Об'єднайтеся в пари — Обговоріть»).
- Ставте запитання, які розвивають, продовжують обговорення.: «Що б ви могли доповнити?»
• Обговорення має бути відкритим. Учитель не підтверджує і не спростовує
відповіді учнів. Наприклад: «Цікаво» або «Я про це досі не думала».
• Просіть узагальнити, підбити підсумок: «Хто може висловити точку зору по-іншому?»
• З'ясовуйте думку інших учнів: «Хто згоден з Максом? Хто ні?» «Хто згоден? Чому?»
• Заохочуйте учнів ставити запитання іншим: «Запитай Олега, може, він щось додасть до твоєї відповіді?»
• Виступайте «адвокатом диявола»: «Що б ви відчули, якщо...?» «Як би ви відреагували на...?»
• Метод проголошення (міркування вголос): «Як ви дійшли до такого висновку?»
• Якщо учень не хоче відповідати, працюйте далі.
• Попереджайте учнів про можливість різних відповідей: «На це запитання є кілька можливих відповідей».
• Змінюйте перспективу: «Як би ви поставились до своєї відповіді, якщо б ви були..?»
• Використовуйте уяву: «Що б відбулося, якби...?»
• Порівнюйте відповідь з відповіддю іншого: «У чому відповідь Насті схожа
з...?» «Чим відрізняється?»
• Переформулюйте відповідь: «Що трапилось би, якщо б ми змінили (ідея учня) на...?», «Що трапилося б, якщо б ми з'єднали ідею Насті з ідеєю Ярослава?»
1.3. Структура уроку у технології формування критичного мислення
Урок критичного мислення має певну структуру та складається з п'яти основних етапів.
Основні етапи уроку критичного мислення
1. Розминка- Замінює так звані організаційні моменти класичного уроку;
- головна функція — створення сприятливого психологічного клімату на уроці.
Актуальність етапу
Теплий психологічний клімат сприяє:
- кращому засвоєнню навчального матеріалу;
- підвищенню авторитету вчителя;
- психологічному розвантаженню учнів, які за день мають шість-сім різних уроків.
2. Обґрунтування навчання
Етап передбачає:
- постановку мети уроку;
- розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому.
Актуальність етапу
Навчальний матеріал засвоюється краще, якщо:
- учні розуміють його конкретну практичну значимість для кожного з них;
- чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.
3. Актуалізація
• Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають»;
• на цьому етапі відтворюються знання, вміння, встановлюється
рівень досягнень з теми, потрібних для наступних етапів уроку.
Актуальність етапу
- Те, що людина знає, визначає те, про що вона може дізнатися; і» знання, пов'язані з досвідом учня, краще та швидше запам'ятовуються;
- створюються умови для «відкриття», самостійного здобування знань;
- підвищується роль учня на уроці.
4. Усвідомлення змісту
• Учень знайомиться з новою інформацією;
• на цьому етапі вчитель має найменший вплив на учня;
• учень аналізує інформацію, визначає особисте її розуміння.
Актуальність етапу
Розвиток уміння:
- працювати з інформацією;
- працювати самостійно;
- виділяти головне, суттєве;
- формування компетентності учнів з предмета.
5. Рефлексія
- Учень стає власником ідеї, інформації, знань;
- можливість використання знань;
- обмін знаннями з іншими учнями;
- оцінка та самооцінка діяльності.
Актуальність етапу
- Усвідомлення того, що було зроблено на уроці;
- демонстрація знань та їх можливого застосування;
- можливість замислитись над підвищенням якості роботи;
- можливість диференціації домашнього завдання;
- визначення необхідності корекції.
1.4. Методи та форми роботи
«Розминка»
Може замінювати організаційні моменти класичного уроку, а також використовуватись як зв'язкова ланка між різними етапами уроку.
Стратегія «Розминка» може бути використана:
- для знайомства учасників навчання один з одним;
- для об'єднання тих, хто навчається разом;
- для активізації емоційної, розумової діяльності, зосередження на конкретному навчальному предметі на початку кожного заняття;
- для відпочинку, зміни виду діяльності протягом заняття.
Приклади розминок
Приклад № 1. Розминка «Закінчи речення одним словом»
Мета: активізація емоційної діяльності учнів на уроці.
- Учитель на початку уроку критичного мислення пропонує учням закінчити одним словом речення: «Уміти мислити необхідно для того, щоб...» (Можливі варіанти відповідей учнів: працювати, жити, спілкуватись, вирішувати тощо.)
- Учитель перед початком уроку пропонує учням заручитися підтримкою своїх однокласників у навчальній діяльності. Для цього він пропонує закінчити. одним словом речення: «Я бажаю тобі...» (Можливі варіанти відповідей учнів: успіху, перемоги, наснаги, творчості тощо.)
Приклад № 2. Розминка « Чарівна скринька»
Мета: об'єднання учнів у групи, створення емоційного настрою учнів перед груповою роботою.
На дошці можна записати епіграфи до використання групової навчальної діяльності та девізи до роботи в групах:
«Один за всіх, усі — за одного!»
«Ми — одна команда!»
«Твій успіх іде на користь мені, а мій — на користь тобі, бо він у нас -— спільний!»
«Ми потонемо чи випливемо, але — разом»
«Нам не обійтися без тебе!»
«Ми всі вітаємо тебе з успіхом!»
Учням роздаються смужки кольорового паперу. Необхідно придумати свій девіз, який би спонукав учасників навчального процесу до діяльності в групі, та записати його на смужці. Ці смужки складаються в «чарівну скриньку» — красиво оформлену коробку. Потім ця «скринька» передається від одного учня до іншого, кожен з яких витягає папірець і читає девіз. Створюється емоційний настрій на роботу в групах. У подальшому учні, які витягли смужки однакового кольору, об'єднуються в пари чи групи для роботи.
Розминку «Чарівна скринька» можна використовувати на будь-якому етапі уроку, де її призначення залежить від поставленої мети.
Приклад № 3. Розминка «Спочатку було слово»
Мета: активізація розумової діяльності учнів.
Учитель пропонує учням слово, яке може бути назвою теми уроку, ключовим словом уроку чи поняттям, яке застосовується на уроці. З літер цього слова учні повинні створити нові слова.
Приклад № 4. Розминка «Кросворд»
Учням пропонується колективно скласти простий кросворд тільки з горизонтально розташованих слів. По вертикалі вчитель пропонує слово, яке є темою уроку чи його ключовим словом. Учні об'єднуються в групи, кожна з яких пропонує слово, в якому була б літера «ключового» слова, супроводжуючи його своїм коментарем. Слова повинні відповідати предмету.
Есе
Есе — це спосіб розповісти про світ через себе і про себе з допомогою світу.
А. Ельяшевис
Відповідно до «Короткого словника літературознавчих термінів», есе — різновид нарису, в якому головну роль відіграє не відтворення факту, а відображення вражень, роздумів, асоціацій.
Започаткував жанр «есе» французький письменник-гуманіст М. Леонтель, написавши в 1580 році твір, де виклав думки про суспільство та людину. У1697 році Ф. Бекон, а потім Д. Локк, Д. Аддісон, С Філдінг та інші звернулися до цього жанру.
Термін «есе» широко використовується на Заході, особливо в Англії, Франції, Польщі.
Єдиної моделі чи зразку есе не існує й існувати не буде: жанр постійно оновлюється та визначається індивідуальністю автора.
Есе як метод формування критичного мислення полягає у написанні тексту в довільному стилі.
Це дозволяє:
- глибше зануритись у проблему й власний внутрішній світ під час її розв'язання;
- розширювати й удосконалювати кругозір;
- розвивати спостережливість;
- Збагатити словниковий запас;
- удосконалювати усну і писемну мову;
- «почути» себе, проявити повагу як до своєї думки, так і до думок інших людей;
Написання есе відбувається за таким алгоритмом:
- Збирання інформації за проблемою.
- Аналіз інформації.
- Виявлення власної точки зору.
- Викладення власної точки зору.
Есе може бути абсолютно вільним чи аргументованим. Може бути необмеженим у часі чи займати від 5 до 20 хвилин. Найчастіше на уроках критичного мислення есе використовується для підбиття підсумків уроку або як результат дискусії чи диспуту.
Есе можна використовувати не тільки на уроках з різних предметів, але і як домашнє завдання, а також на особистісно орієнтованих виховних годинах.
Критерії оцінювання есе
1) Есе високого рівня:
- містить тезу чи проблемне питання,
- містить їх доведення добре підібраними аргументами,
- враховує контраргументи,
- написано якісно, має вступ, основну частину та висновок,
- написано грамотно.
2)це достатнього рівня:
- містить тезу чи проблемне питання,
- містить доведення аргументами,
- не завжди враховує контраргументи,
- написано якісно, має вступ, основну частину та висновок,
- написано грамотно.
3) Есе середнього рівня:
- містить тезу чи проблемне питання,
- містить доведення аргументами,
- має вступ, основну частину та висновок,
- написано грамотно.
Асоціативний кущ, чи Семантична карта
Асоціація спонукає до вільного і відкритого мислення. Цю стратегію рекомендується використовувати на етапах актуалізації і рефлексії як під час групової роботі, так і індивідуально.
Для складання асоціативного куща слід дотримуватися таких правил:
- Записати на дошці чи аркуші в центрі ключове слово чи фразу, виділити її певним чином.
- Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку.
3. Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість.
- Після заповнення «куща» вказати проблеми чи теми, для розгляду яких необхідна додаткова інформація.
- Записувати всі ідеї, які з'являються чи скільки дозволяє час.
Сенкан
Сенкан (п'ятиряддя) допомагає підсумувати інформацію, визначити головні ідеї, думки.
Сенкан — це білий вірш, в якому синтезована інформація в стислому вислові з п'яти рядків.
Алгоритм складання сенкану
- Один іменник — назва поняття.
- Два прикметники — описання поняття.
- Три дієслова — визначення дії.
- Фраза з чотирьох слів, яка виражає відношення до теми..
- Одне слово (синонім до теми), в якому відображено зміст чи сформульовано висновок.
Схема сенкану
Тема (один іменник)
Опис (два прикметники)
Дія (три дієслова)
Відношення (фраза з чотирьох слів)
Перефразування змісту (одне слово)
Конспекти уроків
Урок № 1-2