Geum.ru

Т. В. Пізнавальна активність студентів інженерних коледжів як педагогічна проблема Постановка проблеми

Вид материалаДокументы

Содержание


Аналіз останніх досліджень та публікацій.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми.
Постановка завдання.
Виклад основного матеріалу.
Висновки та перспективи подальших досліджень.
Подобный материал:

УДК 378.04:37.04

© Манькевич Т.В.


Пізнавальна активність студентів інженерних коледжів як педагогічна проблема


Постановка проблеми. Докорінне реформування та розбудова системи освіти мають стати основою відтворення інтелектуального і духовного потенціалу нації, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, становлення державності та могутності країни в цілому. З часу становлення України як самостійної держави освіта стала власною справою українського народу, тому людина ХХІ століття повинна бути готовою вчитися впродовж усього свого життя [1, 2].

До того ж, враховуючи плани України стосовно інтеграції в європейський освітній простір та реалізації в рамках Булонського процесу низки ключових позицій, одна з яких стосується переходу до динамічної ступеневої підготовки фахівців, особливо актуальним є пошук нових технологій навчання та впровадження їх в організацію навчального процесу.

Виходячи з надбань попередніх поколінь та соціально-економічних умов держави, провідні вчені вже декілька століть працюють над формами, технологіями, прийомами та методами, які забезпечать значне підвищення рівня знань, способів діяльності та творчих здібностей студентів. Одним із таких прийомів є підвищення рівня пізнавальної активності студентів під час навчання у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, адже саме вони забезпечують фахову підготовку молодших спеціалістів і є основним та постійним трудовим ресурсом промисловості нашої країни [1, 3, 4].

Особливу увагу у вирішенні поставлених перед студентом завдань під час навчання в коледжах машинобудівного профілю відіграє активізація процесу навчання студентів.

Активізація процесу навчання – це удосконалення методів і організаційних форм навчально-пізнавальної роботи студентів, які забезпечують активну й самостійну теоретичну і практичну діяльність студентів у всіх ланках навчального процесу [5].

На перехідному етапі модернізації вищої школи з врахуванням прогресивного досвіду її розвитку проблема управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів інженерних коледжів в умовах особистісно-орієнтованої підготовки фахівців у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації потребує особливої уваги, поглибленого вивчення та подальшого дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз науково-педагогічної літератури з питань удосконалення навчального процесу та багатолітня практика з підготовки спеціалістів переконує нас у тому, що навчальна діяльність студентів, її структура, методика її організації в цілісному дидактичному процесі відносяться до центральних проблем дидактики та педагогіки у ВНЗ.

Перш за все слід виділити роботи, в яких здійснюється пошук засобів активізації й керування пізнавальною діяльністю студентів під час вивчення дисциплін. Дослідженням різних аспектів навчальної діяльності та пошуком шляхів розвитку пізнавальної активності студентів займалися О.Є. Коваленко, Н.О. Брюханова, О.О. Мельниченко, Г.С. Костюк, [1, 6]. Пошукам та розробкам педагогічних систем вищого навчального закладу присвятили свої роботи видатні педагоги Я.А. Коменський, Д. Локк, Ж.-Ж Руссо, И.Г. Песталоцці, В.О. Сухомлинський, С.У. Гончаренко, [7, 8, 9, 10]. Психолого-педагогічні проблеми управління навчальною діяльністю вчені-педагоги досліджували в напрямах обґрунтування теоретичних основ управління, вивчення ефективності використання різних засобів управління навчальною діяльністю та визначення особливостей управління при застосуванні різних технологій (О.Е. Коваленко, І.Ф. Прокопенко, В.І. Євдокімов, Г.П. Журавель, Ю.К. Бабанський, В.Д. Мороз) [1, 2, 3, 5, 11, 12, 13].

Залучення студентів до дослідницької та пізнавальної діяльності, а також організація цієї роботи описано в працях А.Г. Лузана, С.У. Гончаренка, П.С. Атаманчука, а також багатьох інших вчених [4, 10, 14].

На вдосконалення розвитку творчих здібностей студентів у процесі вивчення дисциплін технологічного напряму спрямовано дослідження І. Загурської та О. Музики [15].

З аналізу досліджень і публікацій усвідомлюємо, що методи активізації навчально-пізнавальної діяльності включають сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на студентів, які в першу чергу спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію пізнавальної діяльності, формування творчих навичок та вмінь нестандартного розв’язання певних професійних проблем і вдосконалення навичок професійного спілкування [5].

Таким чином, технологія реалізації спільної продуктивної діяльності викладача і студента на даному етапі включає розкриття значення матеріалу, що вивчається, для формування спеціаліста в даній галузі, усвідомлення, що цей квант навчального матеріалу є компонентом системи знань зі спеціальності, розуміння причин недостатньої (теоретичної, практичної) забезпеченості методів, способів, засобів, підходів до розгляду об’єктів науки, формування впевненості в можливості докласти власних зусиль до процесу пізнання об’єкта і, нарешті, усвідомлення особистісної значущості матеріалу для формування висококваліфікованого спеціаліста.

Отже, незважаючи на те, що багато знаних вчених-педагогів досліджували і шукали шляхи та засоби активізації і керування пізнавальною діяльністю студентів під час вивчення різних дисциплін, пізнавальна активність студентів інженерних коледжів і сьогодні залишається педагогічною проблемою.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Активізація пізнавальної діяльності студентів у вищих навчальних закладах має важливе соціальне і педагогічне значення та посідає центральне місце в удосконаленні процесу навчання вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Вона повинна досягатись за допомогою різних засобів та розробки специфічних форм і методів навчання, зокрема за рахунок спеціальної організації навчального матеріалу, а також із використанням мобілізації та продуктивних потенційних і творчих можливостей студентів.

Саме тому виникає необхідність створення дидактичних умов для покращення технології управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів інженерних коледжів під час вивчення ними курсу спеціальних дисциплін.

Для того, щоб визначити умови успішної активізації пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів у процесі вивчення дисципліни, необхідно проаналізувати причини їх неуспіху в навчанні. Серед причин неефективності навчання студентів в коледжах педагоги-дослідники виділяють низьке нормативне та методичне забезпечення дисциплін, а саме: наявність робочих навчальних планів, навчальних та робочих програм, методичних вказівок для виконання практичних занять і лабораторних робіт, комплекту матеріалів для проведення поточного та підсумкового контролю, рівень володіння викладачем матеріалом навчальної дисципліни, низькі знання або вікові особливості студентів, прийоми організації колективної діяльності, нездатність організувати комунікативне спілкування в процесі викладання дисципліни, відсутність технічних засобів навчання та засобів візуалізації [3, 12].

Окрім того, кожний викладач в залежності від специфіки дисципліни має свою програму викладу предметних знань, але в цих програмах не виділяються конкретні види діяльності, в яких майбутній фахівець використовуватиме набутті знання під час навчання в інженерному коледжі.

Поряд із цим, незважаючи на доведення та методичні підходи відомих вчених-педагогів, методика активізації пізнавальної діяльності студентів інженерних коледжів залишається до кінця не розкритою педагогічною проблемою. Потреба у вирішенні цієї проблеми зумовлена тим, що якість підготовки спеціалістів у системі вищої школи перш за все залежить від характеру життєдіяльності студента.

Постановка завдання. Проблема використання в дидактичному процесі методів активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів особливо актуальна на сучасному етапі становлення національної системи освіти і збагачення її новим змістом. Тому метою статті є аналіз форм та методів підвищення навчально-пізнавальної активності студентів інженерних коледжів, яка виділена в окрему педагогічну проблему, та викладення шляхів її активізації на прикладі Харківського машинобудівного коледжу.

Виклад основного матеріалу. Сучасний викладач інженерного коледжу має ставити перед собою конкретну мету не тільки навчити студентів умінню здобувати знання, але й розвивати в них пізнавальну потребу вчитися, забезпечувати себе способами діяльності необхідними для розвитку їх інтелектуальних здібностей, щоб під час навчання в коледжі майбутній фахівець інженерного профілю оволодів різними видами як теоретичної, так і практичної діяльності.

З метою підвищення ефективності підготовки молодших спеціалістів та вирішення сучасних складних дидактичних завдань у процесі підготовки студентів інженерних коледжів, які здобувають професійні знання, уміння та навички, необхідний якісно новий підхід до побудови всієї системи навчання в коледжах.

У процесі дослідження встановлено, що в методиках навчання технічних дисциплін різних закладів освіти є багато спільного, але єдиний методичний підхід до їх використання відсутній. Тому виникла необхідність у визначенні такої методики навчання студентів інженерних коледжів, яка якнайбільше сприяла б підвищенню пізнавальної активності студентів у процесі вивчення дисциплін спеціального циклу.

Підхід, про який ми сьогодні говоримо, – це і є запровадження різних форм, прийомів та методів активізації пізнавальної діяльності студентів, який знайшов своє відображення в Харківському машинобудівному коледжі, починаючи від нормативної документації та завершуючи дипломним проектуванням.

Першим кроком до формування професійних компетенцій висококваліфікованого фахівця (далі молодшого спеціаліста) є розробка навчальних програм для вивчення спеціальних дисциплін із формуванням чотирьохкомпонентної мети кожної окремої теми, де четвертою складовою за номером, але першою та ключовою для вивчення дисципліни за змістом є формування у студента емоційно-ціннісного відношення до вивчення теми, розділу та матеріалу дисципліни в цілому. Вивчення дисципліни на основі чотирьохкомпонентної мети дає змогу поліпшити пізнавальну активність студентів, іншими словами, студент має зрозуміти для чого, з якою метою він вивчає ту чи іншу тему, розділ, та взагалі спеціальну дисципліну, а також усвідомити практичне застосування своїх знань, вмінь та навичок.

На основі відомого досвіду провідних вчених-дидактів нами враховано такі вимоги до змісту навчального матеріалу, а саме: відповідність змісту цілям та завданням підготовки фахівця, відповідність навчального матеріалу загальнодидактичним принципам, узгодженість змісту загальнотехнічних та фахових дисциплін, забезпечення реалізації міжпредметних зв’язків, забезпечення динамічності системи професійних компетенцій протягом вивчення курсу. Виходячи з наведених вимог можна визначити перелік знань, способів діяльності, творчих здібностей, а також емоційно-ціннісне відношення студента до курсу дисципліни та навчання в цілому.

Якісно та грамотно побудована творча мета забезпечить цілеспрямованість навчального процесу. Для формування пізнавальної активності необхідно розкривати студентам стан розвитку науки, вказувати на невирішені проблеми, рекомендувати самостійну роботу над науковою та науково-технічною літературою. Вивчаючи дисципліну за модульно-рейтинговою системою, викладач структурує її на розділи, теми та окремі питання.

Для прикладу розглянемо чотирьохкомпонентну мету розділу «Організаційно-методичні основи сучасних систем управління якістю» спеціальної дисципліни «Управління якістю продукції», яку вивчають студенти ІІІ курсу спеціальності «Механічні вимірювання» в Харківському машинобудівному коледжі.

Метою розділу є формування знань про сучасний стан теорії та практики менеджменту якості; основоположні принципи систем управління якістю, структуру системи управління якістю, загальні вимоги до систем управління якістю; відповідальність вищого керівництва у системі управління якістю; ресурси в системі управління якістю; створення продукту в системі управління якістю; загальні відомості про вимірювання, аналіз і поліпшення в системі управління якістю; вимірювання і поточний контроль в системі управління якістю; поліпшення в системі управління якістю; модель системи управління якістю; сучасний стан діяльності управління якістю в Україні.

Сформувати способи діяльності та використовувати на практиці чотирнадцять постулатів Демінга з метою уявлення якості інтересів замовника і виробника; розробляти складові структури управління якістю; сучасні цикли управління якість і структуру процесів на стадіях життєвого циклу продукції; складання моделі систем якості, яка вдосконалює систему управління якістю; працювати зі стандартами ДСТУ ІSO 9000-2001.

Сформувати творчі здібності та уміння аналізувати, будувати моделі якості виходячи із способів діяльності та відповідно до стандарту ДСТУ ІSO 9000-2001.

Виходячи з тези “Дорога до якості нескінченна”, викладач повинен розвинути у студентів розуміння важливого ставлення, враховуючи реальність, створювати умови для постійного вдосконалення якості продукції з метою забезпечення потреб та прагнень суспільства.

Отже, приймаючи за основу навчальну програму спеціальної дисципліни, викладач автоматично переносить усі чотири компоненти змісту дисципліни насамперед в робочу програму і методичні вказівки для виконання лабораторних робіт і практичних занять, а це дає змогу студенту зрозуміти для чого він розраховує, добирає, аналізує, приймає рішення та закріплює теоретичну базу наданих йому знань.

Безумовно, другим етапом підвищення пізнавальної активності студентів є запроваджена в коледжі модульно-рейтингова система організації навчального процесу, яка в свою чергу підвищує рівень самостійної роботи студентів і є основою пізнавальної активності та розвитку самостійного мислення студентів під час вивчення дисциплін, підвищує рівень відповідальності за окремо вивчений модуль, розділ, тему та дисципліну в цілому.

Отже, третій і перспективний крок це тестова форма контролю знань студентів, який вміщує вироблені педагогікою принципи контролю навчальної роботи і знань студентів, а саме: принцип об’єктивності перевірки і оцінки; принцип індивідуальності контролю; систематичності і регулярності контролю; всебічності контролю; принцип єдності вимог викладача до студентів, а також принцип етичності контрою.

З метою реалізації цих принципів і для перевірки поточних та підсумкових знань із дисципліни в коледжі розроблені два види контрольних заходів, такі як: обов’язкові домашні завдання (ОДЗ), які направлені на самостійну роботу студента та контрольно-залікові заняття (КЗЗ), які розроблені у вигляді тестів. Знання кожного окремо вивченого модуля закріплюється виконанням контрольно-залікового заняття в тестовій формі чи обов’язкового домашнього завдання.

Таким чином, можемо зробити висновок, що тестовий контроль знань (КЗЗ) та самостійна робота студентів (ОДЗ) є невід’ємною складовою модульно-рейтингової системи організації навчального процесу. Розроблені таблиці рейтингових показників якості контролю знань дають можливість одночасно здійснювати контроль за навчальним процесом не тільки викладачеві але й студенту.

До таких можливостей відносяться: активізація у студентів зацікавленості до навчання і засвоєння знань, включення їх у діяльність, яка вимагає від них активних форм продуктивної праці. Очевидно, що головну роль при цьому відіграє формування у студентів необхідних якостей, що притаманні творчо активній особистості, перш за все таких як самостійність, допитливість тощо.

Для того, щоб пройти зі студентами визначений навчальною програмою матеріал, засвоїти його та виконати певну кількість вправ, викладач має дещо змінити в особистості студентів і викликати тим самим їхню пізнавальну активність під час вивчення спеціальних дисциплін. Потрібно допомогти студентам мобілізувати весь арсенал якостей і функцій, що стосуються розумової, вольової, емоційної та фізичної сфер, включити в діяльність їх потреби, творче мислення, здібності, вольові якості, механізм пам’яті, уяву, почуття, спостереження, допитливість, духовні й фізичні сили. Викладач – це перш за все організатор та співучасник навчально-виховного процесу, який спрямовує свої зусилля на організацію діяльності студентів, а не на виконання тієї роботи, яку необхідно виконувати студентам. Студент має навчатися, а викладач – керувати його діяльністю.

Отже, можна зробити висновок, що запроваджена в Харківському машинобудівному коледжі методика вивчення дисципліни за рахунок модульно-рейтингової системи навчання, правильна постановка цілей та задач перед вивченням навчального матеріалу, проблемне навчання, як постійно діюча складова викладання матеріалу спеціальних дисциплін, а також застосування технічних засобів навчання і мультимедійного обладнання під час лекційних занять, добре обладнана лабораторія, де проводяться лабораторні заняття, електронні посібники для самостійного вивчення тієї чи іншої дисципліни, конспекти лекцій, методичні вказівки для виконання лабораторних і практичних занять, які розроблені в електронному та друкованому вигляді, розміщені в бібліотеках коледжу та доступні для студена протягом вивчення всіх спеціальних дисциплін, покращують пізнавальну активність студентів коледжу.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Удосконалення підготовки молодшого спеціаліста розглядається сьогодні як невід’ємна складова реформи системи освіти в цілому і, тільки вивчивши методику викладання дисциплін за вимогами нових стандартів вищої освіти і порівнявши її з реальним станом цієї проблеми, можна намітити і реалізувати конкретні заходи для забезпечення належного рівня підготовки фахівця машинобудівного профілю. Активізація й керування пізнавальною діяльністю студентів значно розширює професійний світогляд спеціаліста, зокрема майбутнього інженера, дає змогу цілісно бачити будь-яку навчальну чи наукову проблему, знаходити її оптимальне рішення. Ґрунтовні знання допомагають майбутньому молодшому спеціалісту визначати стратегію й тактику практичних дій при розв’язанні цілої низки дидактичних завдань, переводити теоретичні ідеї в площину практичних дій, озброїтись ефективними способами самопідготовки та самоконтролю.

На нашу думку, більш ефективним та перспективним є розкриття матеріалу дисциплін на рівні не тільки знань, але й способів діяльності, творчих здібностей, а також реалізація і формування емоційно-ціннісного ставлення світу до себе, до оточення та до матеріалу навчальної дисципліни. Все це дозволить студенту зорієнтуватись у глобальних проблемах, що випливають із загальної педагогічної проблеми пізнавальної активності студентів інженерних коледжів.


Література

1. Коваленко О.Е., Брюханова Н.О., Мельниченко О.О. Концепція професійно-педагогічної підготовки студентів інженерно-педагогічних спеціальностей / Проблеми інженерно-педагогічної освіти. – Збірник наук. праць // Ред. кол. О.Е. Коваленко та ін. Українська інженерно-педагогічна академія МОН України. – Харків, 2005. – Вип. 10. – С. 7-20.

2. Педагогічні технології: Навч. посіб./ І.Ф. Прокопенко, В.І. Євдокімов; Акад. пед. наук України, Харк. нац. пед. ун-т. ім. Г.С. Сковороди. – Х.: Колегіум, 2005. – 223 с.

3. Технології інноваційного пошуку в системі вищої освіти: (Зб. Матеріалів до Другої регіон. Наук.-мет. конф., 31 січ. 2003) / Терноп. акад. нар. госп-ва, Ін-т експер. систем освіти; [Редкол.: Г.П. Журавель та ін.]. – Тернопіль. Екон. думка, 2003. – 130 с.

4. Теорія і методика формування навчально-пізнавальної активності студентів / А.Г. Лузан; Нац. агр. ун-т. – К.: НАУ, 2004. – 271 с.

5. Мороз В.Д. Принципи і форми навчання в коледжах і технікумах: Навчально-методичний посібник для викладачів вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації. – Харків: ХМК, 1998. - 74 с.
  1. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості. - К.: Рад. шк., 1989. – С.109-132.

7. Педагогические наследия /[ Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж, Песталоцци И.Г]. Сост. В.М. Кларин, А.Н. Джуринский. - М.: Педагогика, 1987. - 416 с. - (Б-ка учителя).

8. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения / В 2-х т.Т.1-М: Педагогика, 1982 – 656 с. - (Пед. Б-ка).
  1. Сухомлинський В.А. Сто советов учителю. - К: Радянская школа, 1984. - 254 с. - (Педагогическая биб-ка,).
  2. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997. – 376 с.
  3. Бабанський Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.
  4. Мороз В.Д. Самостійна навчальна робота студентів: Монографія. – Харків: ХМК, 2003. – 64 с.
  5. Мороз В.Д. Тестова форма контролю в навчально-виховному процесі коледжів і технікумів. / - Харків: ХМК, 1998. – 40 с.
  6. Атаманчук П.С. Теорія і методика управління пізнавальною діяльністю старшокласників у навчанні фізики: автореф. дис. на. здобуття наук. ступеня док. пед. наук: спец. 13. 00. 02 «Теорія і методика навчання фізики» / П.С.Атаманчук. - Київ, 2000. - 40 с.
  7. Самооцінка і розвиток творчих здібностей [Текст]: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Олександр Музика, Інна Загурська., 2007. – 166 с.


Манькевич Т.В.

Пізнавальна активність студентів інженерних коледжів як педагогічна проблема

У статті зроблено детальний аналіз форм та методів підвищення навчально-пізнавальної активності студентів інженерних коледжів, яка виділена в окрему педагогічну проблему та викладені шляхи її активізації на прикладі Харківського машинобудівного коледжу.

Ключові слова: активність, пізнавальна, студент, коледж, навчальний процес, інженерний, технічний, педагогіка.


Манькевич Т.В.

Познавательная активность студентов инженерных колледжей как педагогическая проблема

В статье сделан детальный анализ форм и методов повышения учебно-познавательной активности студентов инженерных колледжей, которая выделена в отдельную педагогическую проблему и изложена на примере Харьковского машиностроительного колледжа.

Ключевые слова: активность, познавательная, студент, колледж, учебный процесс, инженерный, технический, педагогика.


Mankevich T.V.

Engineering College Student Cognitive Activity as a Pedagogical Problem

The article analyses in detail the forms and methods of rising engineering colledge students’ educational cognitive activity which is sorted out as a separate pedagogical issue exemplified with Kharkiv Machine Building College.

Key words: activity, cognitive, student, colledge, educational process, engineering, technical, pedagogies.


Стаття надійшла до редакції 14.11.2008р.