Методика це не те, якими книжками чи касетами ми користуємося, а те, як організоване наше навчання. Іншими словами, методика навчання це форма взаємодії учнів І вчителя в процесі навчання. Учитель

Вид материалаДокументы

Содержание


Пасивний метод.
Активний метод.
Робота в малих групах
Подобный материал:
Інтерактивні методи навчання.

Процес навчання нерозривно пов’язаний з таким поняттям, як методика навчання.

Методика – це не те, якими книжками чи касетами ми користуємося, а те, як організоване наше навчання. Іншими словами, методика навчання – це форма взаємодії учнів і вчителя в процесі навчання.






Учитель

Пасивний метод












Учитель

Активний метод










Учитель

Інтерактивний метод

З перших днів існування навчання і до сьогоднішнього дня склалися, утвердилися і здобули поширення усього три форми (методи) взаємодії вчителів і учнів:

1) пасивні методи;

2) активні методи;

3) інтерактивні методи.

Пасивний метод.

Пасивний метод – це така форма взаємодії учнів і вчителя, за якої учитель є основною фігурою уроку, а учні виступають у ролі пасивних слухачів.

«Плюси»: можливість викласти велику кількість навчального матеріалу; відносно нескладна підготовка до уроку; зайнятість дітей (пишуть конспект або вправи); тиша на уроках.

«Мінуси»: учні виступають у ролі пасивних слухачів; не зацікавленість (у більшості випадків), не уважність, мало форм роботи на уроці, найбільш неефективний з погляду засвоєння учнями навчального матеріалу, передбачений авторитарний стиль навчання.

Активний метод.

Активний метод – це така форма взаємодії учнів і вчителя, за якої вчитель та учні взаємодіють одне з одним у ході уроку й учні виступають не як пасивні слухачі, а як активні учасники уроку. Учитель і учні є основними дієвими фігурами на уроці.

«Плюси»: широка взаємодія учнів з учителем, учні – активні учасники уроку, пропагується демократичний стиль навчання.

«Мінуси»: мало творчості на уроках, вчитель спрямовує учнів на певні висновки.

Інтерактивний метод.

Інтерактивний («inter» - взаємний, «act» - діяти) означає взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-ким. Іншими словами, інтерактивні методики навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної й комунікативної діяльності, упродовж якої учні виявляються залученими в процес пізнання, мають можливість розуміти й рефлексувати з приводу того, що вони знають і над чим міркують.

Місце вчителя в інтерактивних уроках найчастіше зводиться до спрямування діяльності учнів на досягнення цілей уроку. Він же розробляє план уроку (як правило, це сукупність інтерактивних вправ і завдань, у ході роботи над якими учень вивчає матеріал).

Таким чином, основними складовими інтерактивних уроків є інтерактивні вправи і завдання, що виконуються учнями. Принципова відмінність інтерактивних вправ і завдань від звичайних у тому, що в ході їх виконання не тільки і не стільки закріплюється уже вивчений матеріал, скільки вивчається новий.

У сучасній педагогіці накопичений найбагатший арсенал інтерактивних підходів, серед яких можна виділити такі:

1. Творчі завдання.

2. Робота в малих групах.

3. Навчальні ігри (рольові ігри, імітації, ділові ігри, освітні ігри).

4. Використання суспільних ресурсів (запрошення фахівця, екскурсії).

5. Соціальні проекти й інші поза аудиторні методи навчання (соціальні проекти, змагання, фільми, спектаклі, газети, виставки, презентації, пісні, казки).

6. Розминки.

7. Вивчення й закріплення нового матеріалу (інтерактивна лекція, робота з наочними приладами, відео- й аудіоматеріалами, «Учень у ролі вчителя», «Кожний навчає кожного», «Мозаїка», («Ажурна пилка»), використання питань «Сократичний діалог».

8. Обговорення складних і дискусійних питань і проблем («Займи позицію» (шкала думок), ПОПС-формула, проективні техніки, «Один-удвох-усі разом», «Зміни позицію, «Карусель», «Дискусія в стилі телевізійного шоу», дебати, симпозіум).

9. Розв’язання проблем («Мозковий штурм», «Дерево рішень», «Аналіз казусів», «Переговори і медитація»).

Під творчими завданнями ми будемо розуміти такі навчальні завдання, що вимагають від учнів не простого відтворення інформації, а творчості, оскільки завдання містять більший чи менший елемент невідомості і мають, як правило, кілька підходів. Творче завдання (особливо практичне і близьке до життя учня) надає навчанню сенсу, мотивує учнів. Невідомість відповіді і можливість знайти своє власне «правильне» рішення, засноване на особистому досвіді і досвіді свого друга, дозволяють створити фундамент для співробітництва, співнавчання, спілкування всіх учасників освітнього процесу, включаючи педагога.

Робота в малих групах – одна із найбільш популярних стратегій, тому що вона дає всім учням можливість брати участь у роботі, практикувати навички співробітництва,міжособистісного спілкування. У той же час робота в малих групах потребує багато часу, цією стратегією не можна зловживати. Групову роботу варто використовувати, коли потрібно вирішити проблему, яку учні не можуть вирішити самостійно. Починаючи групову роботу, не слід поспішати. Якщо у вас чи в учнів ніколи не було досвіду роботи в малих групах, можна організувати спочатку пари. Як тільки ви переконаєтесь, що учні навчилися працювати в парі, поступово додавайте нових учнів. Намагайтеся не включати в малу групу більше 5 чоловік.

Розподіляйте ролі усередині груп. Під час роботи в малій групі учні можуть виконувати такі ролі:
  • фасилітатор (посередник-організатор діяльності групи);
  • реєстратор (записує результати роботи);
  • доповідач (доповідає результати роботи групи всьому класу);
  • журналіст (ставить уточнюючі питання, що допомагають групі краще виконати завдання);
  • активний слухач (намагається переказати своїми словами те, що тільки-но говорив хтось із членів групи, допомагаючи сформулювати думку);
  • спостерігач (аналізує ефективність роботи групи і може виставляти оцінки або бали кожному учаснику групи);
  • хронометрист (стежить за часом, виділеним на виконання завдання)

Можливі й інші ролі. Розподіл ролей дозволяє кожному учаснику групи активно включитися в роботу. Якщо група зберігає стабільний склад протягом тривалого часу, учнів варто змінювати за ролями.

У рамках сучасних умов навчання сам процес навчання розглядається як процес взаємодії між вчителем та учнями (урок), метою якого є залучення останніх до тих чи інших знань, навичок, умінь і цінностей. А головною метою є – навчити учнів самостійно отримувати знання (під керівництвом вчителя), а вчитель повинен спрямовувати діяльність учнів на досягнення цілей і мети уроку.