Найбільш важливі закон

Вид материала

Закон

Содержание II. Організація і склад експертних комісій III. Розгляд медичних справ в експертних комісіях IV. Порядок оскарження рішення експертних комісій 1. Загальні положения II. Завдання і функції спеціального будинку-інтернату

Подобный материал:

• Язування олімпіадних задач з математики, 549.83kb.
• Професії найбільш важливі в Україні, 344.84kb.
• Ринковий механізм ціноутворення, 107.82kb.
• Місце І роль кредитних операцій у банківській діяльності, 1413.72kb.
• У тернополі перетинаються важливі автомобільні й залізничні шляхи. Це єдине місто обласного, 158.28kb.
• Виконав, 144.6kb.
• Одеська національна юридична академія на правах рукопису жеков володимир іванович, 439.41kb.
• Обудоване на принципах права, свободи І відповідальності, поступово утверджуючись, 21.55kb.
• Завдання сучасної школи розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність, 64.93kb.
• Верховну Раду України (1, Ст. 75). Як показує досвід держав розвиненої демократії,, 2015.61kb.

Положення про систему експертизи по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії

на Чорнобильській АЕС

(наказ МОЗ України та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 166 (129) від 30.05.1997 р.)


І. Загальні положення

1. Складовими системи експертизи по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС є такі експертні комісії:

– для дорослих:

Центральна та регіональні міжвідомчі експертні комісії (далі – міжвідомчі експертні комісії), обласні (міські) спеціалізовані медико-соціальні експертні комісії (далі – облспецМСЕК) та обласні спеціалізовані лікарсько-консультативні комісії (облспецЛКК);

– для дітей:

Центральна дитяча та дитячі обласні (міські) спеціалізовані лікарсько-консультативні комісії (дитячі облспецЛКК).

2. Система експертизи по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС запроваджується спільним рішенням охорони здоров'я і Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

3. Основною метою системи експертизи є з’ясування причин та обставин виникнення тих чи інших захворювань та ускладнень їх перебігу і наявності можливого впливу іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС на їх розвиток, вивчення причин інвалідизації і зв'язок причин смерті із зазначеними хворобами, офіційне підтвердження такого зв'язку, сприяння проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності та своєчасної соціально-трудової реабілітації постраждалих.

4. Експертизі по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС підлягають особи, які за чинним законодавством мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

5. Експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації постраждалих.

6. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) експертні комісії знаходяться у віданні Міністерства охорони здоров'я і здійснюють свою роботу територіальним принципом.

7. Висновки експертних комісій про причини захворювань постраждалих осіб є підставою для підприємств, установ організацій, незалежно від форм власності і видів їх діяльності для надання їм пільг, передбачених чинним законодавством.

8. Експертні комісії проводять роботу на базі лікувально-профілактичних закладів, які надають їм приміщення, медичне та інше обладнання, необхідне для проведення експертизи медичних справ осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та для зберігання документів.

В окремих випадках залежно від місцевих умов експертні комісії можуть розміщуватись у приміщеннях, що надаються їм за рішенням місцевої державної адміністрації.

9. Витрати на утримання Центральної та регіональних міжвідомчих експертних комісій здійснюються за розподілом МОЗ за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Фінансування діяльності Центральної дитячої спецЛКК, облспецЛКК та дитячих спецЛКК здійснюється за рахунок коштів на утримання лікувальних закладів, на базі яких вони створені.

10. Оплата праці членів експертних комісій здійснюється, ґрунтуючись на засадах діючих ставок погодинної оплати праці в розмірі 50 відсотків від рівнів, встановлених для працівників, зайнятих в усіх галузях народного господарства.

Оплата праці експертів консультативної групи за проведення експертизи однієї медичної справи здійснюється як за консультацію тривалістю 0,5 години.

Оплата праці технічної групи здійснюється за умовами праці, встановленими для відповідних закладів охорони здоров'я (структурних підрозділів). При цьому на керівника (завідуючого відділенням експертизи) поширюються всі умови оплати праці керівників обласних центрів медико-соціальної експертизи.

11. Експертні комісії мають бланки, штамп і печатку затвердженого Міністерством охорони здоров’я зразка.

II. Організація і склад експертних комісій

12. Експертні комісії утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються спільним наказом Міністерства охорони здоров'я і Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

13. Організація експертних комісій проводиться з урахуванням чисельності постраждалого населення, що проживає на території діяльності такої комісії.

14. До складу експертної комісії входить технічна група, експерти консультативної групи і безпосередньо члени експертної комісії.

15. Склад членів експертних комісій затверджується раз у два роки Міністерством охорони здоров'я і Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи за поданням управлінь охорони здоров'я та управлінь у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласних, міських державних адміністрацій.

До складу членів експертної комісії входять досвідчені фахівці установ та закладів охорони здоров'я України, представники міністерств, що їх засновують, які пройшли підготовку з радіаційної медицини.

16. Група експертів консультативної групи формується з висококваліфікованих фахівців з різних медичних спеціальностей, які пройшли підготовку з радіаційної медицини, профільних та базового закладів, її склад затверджується також спільним рішенням управління охорони здоров'я та управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласних (міських) державних адміністрацій.

17. Протягом двох років склад членів експертних комісій повинен бути оновлений на 30 відсотків, експерти консультативної групи – замінені (експерти не можуть бути членами експертної комісії).

18. Засідання експертних комісій проводяться щомісяця, а при необхідності – частіше.

19. Термін розгляду медичних справ:

– не більше трьох місяців – для Центральної міжвідомчої експертної комісії та Центральної дитячої спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії;

– не більше двох місяців – для інших експертних комісій.

20. Центральна міжвідомча експертна комісія та Центральна дитяча спеціалізована лікарсько-консультативна комісія:

– здійснюють науково-методичне керівництво діяльністю регіональних міжвідомчих експертних комісій, облспецЛКК та дитячих облспецЛКК;

– контролюють (не рідше 1 разу на 2 роки) та аналізують роботу відповідних ланок системи експертизи, перевіряють ухвалені ними рішення і, в разі визнання їх безпідставними, змінюють;

– розробляють і подають на затвердження до МОЗ інструктивно-методичну документацію та форми відомчої звітної документації;

– проводять у складних випадках розгляд медичних справ постраждалих за направленням МОЗ України;

– надають консультативну допомогу лікарям регіональних міжвідомчих експертних комісій, облспецЛКК та дитячих облспецЛКК;

– впроваджують у практику роботи експертних комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готують пропозиції щодо вдосконалення експертизи по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС;

– вживають заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації фахівців експертних комісій.

21. Регіональні міжвідомчі експертні комісії, облспецЛКК та дитячі облспецЛКК:

– вивчають структуру і динаміку захворюваності за групами, причинами, окремими хворобами, територіальними ознаками;

– разом з лікувально-профілактичними закладами вивчають результати диспансеризації (переважно осіб, які часто й тривалий час хворіють, та інвалідів);

– надають консультативну допомогу лікарям лікувально-профілактичних закладів з питань медико-соціальної реабілітації постраждалих;

– оцінюють стан здоров'я постраждалого населення, прогнозують динаміку і структуру захворюваності, що пов'язана з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС;

– інформують місцеві державні адміністрації, профспілкові організації та громадськість про рівні захворюваності, що пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.

22. ОблспецЛКК звітують про свою діяльність перед регіональними міжвідомчими експертними комісіями та управліннями охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій; дитячі облспецЛКК – перед управліннями охорони здоров'я і перед Центральною дитячою спецЛКК – щоквартально, не пізніше 10 числа першого місяця у новому кварталі.

23. Регіональні міжвідомчі експертні комісії, у свою чергу, звітують перед Центральною міжвідомчою експертною комісією двічі на рік (не пізніше 20 числа першого місяця у наступному півріччі).

24. Центральна міжвідомча експертна комісія та Центральна дитяча спецЛКК звітують перед Міністерством охорони здоров'я кожного року (до 20 лютого наступного за звітним року) про свою діяльність і діяльність регіональних міжвідомчих експертних комісій, облспецЛКК та дитячих облспецЛКК.

25. Експертні комісії в місячний термін після проведення експертизи подають інформацію про постраждалих, у яких встановлено причинний зв'язок хвороб, інвалідності і смерті з наслідками аварії на ЧАЕС, до Українського центру інформаційних технологій і Національного реєстру для внесення до Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

26. Експертні комісії мають право:

– одержувати від органів і закладів охорони здоров'я, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності і видів їх діяльності) відомості, необхідні для роботи комісій;

– направляти постраждалих осіб, які подали медичні справи на розгляд експертних комісій, до спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів для уточнення діагнозу і відповідного лікування.

III. Розгляд медичних справ в експертних комісіях

27. Розгляд медичних справ в експертних комісіях проводиться за особистим зверненням та направленням спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу при наявності посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

28. Центральна міжвідомча експертна комісія приймає на розгляд:

– медичні справи осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та продовжують працювати на об’єкті «укриття»;

– медичні справи для встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті виключно з дією іонізуючого випромінення;

– конфліктні та складні для вирішення медичні справи, надіслані з регіональних мiжвідoмчиx експертних комісій.

29. Центральна дитяча спецЛКК приймає на розгляд медичні справи дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, при виникненні конфліктів та у складних для експертизи випадках.

30. Регіональні міжвідомчі експертні комісії приймають на розгляд:

– медичні справи учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно з Переліком областей, з яких особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, подаються документи на розгляд до регіональних міжвідомчих експертних комісій;

– медичні справи осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи з тих областей, де відсутні облспецЛКК;

– медичні справи громадян з числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, і яких віднесено до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

– конфліктні та складні для експертного вирішення медичні справи, надіслані з облспецЛКК.

31. Обласні спеціалізовані лікарсько-консультативні комісії та дитячі обласні спеціалізовані лікарсько-консультативні комісії приймають на розгляд:

– медичні справи осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, за місцем проживання (відповідно дорослого і дитячого);

– медичні справи учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАEC з раком щитоподібної залози, гемобластозами та у випадках, коли причина виникнення хвороби внаслідок аварії на ЧАЕС не викликає сумнівів.

32. Експертиза медичної документації повинна здійснюватись після повного та всебічного медичного обстеження постраждалого, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу.

33. Відповідальність за якість медичного обстеження та обгрунтованість встановленого діагнозу покладається на керівника спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.

34. Експертні комісії при встановленні причинного зв'язку хвороб, інвалідності й смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників аварії на ЧАЕС керуються: Переліком хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв'язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників у дорослого населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; Переліком хвороб і патологічних станів, ризик виникнення яких підвищується в результаті впливу на організм дитини іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, Інструкцією по застосуванню Переліків хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв'язок хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників у населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженими наказом МОЗ від 17.05.1997 № 150 (20448-97).

35. Технічна група експертної комісії приймає медичні справи, документально їх фіксує, готує для розгляду експертами консультативної групи, після розгляду експертною комісією формує для архіву.

Група експертів консультативної групи проводить медичну експертизу медичної справи, визначає основну хворобу, обґрунтовує можливий її зв'язок (чи його відсутність) з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС, і подає підсумки на засідання експертної комісії.

Члени експертної комісії, після обговорення медичної справи на засіданні, голосуванням ухвалюють рішення про наявність (чи відсутність) зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників аварії на ЧАЕС.

Засідання експертних комісій та експертиза медичних справ проводяться поза нормою робочого часу за основним місцем роботи.

36. Експертні комісії проводять засідання за наявності не менше двох третин її членів. Рішення приймається більшістю голосів. При рівності голосів голос голови експертної комісії е вирішальним. Член експертної комісії, що не згодний з прийнятим рішенням, у письмовому вигляді викладає свої особисті міркування, які додаються до протоколу засідання. На вимогу цього члена комісії протокол засідання надсилається до Міністерства охорони здоров'я. Рішення заносяться до протоколу засідання експертної комісії, підписуються головою та членами комісії, засвідчуються печаткою комісії.

37. Якщо голова або окремі члени експертної комісії не згодні з висновком експерта консультативної групи – до експертного висновку вносяться їх особливі міркування.

38. Датою встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності й смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників аварії на ЧАЕС вважається день надходження медичної справи до експертної комісії.

39. Повторний розгляд медичних справ у разі невизнання причинного зв'язку проводиться тією ж експертною комісією при зміні стану здоров'я і працездатності постраждалого або при виявленні фактів зловживань чи помилок, котрих припустилися при встановленні причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників аварії на ЧАЕС, не раніше ніж через шість місяців після попереднього.

40. Експертні комісії в тижневий строк видають експертний висновок особам, у яких встановлено (не встановлено) причинний зв'язок хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС.

41. Форми документів, що використовуються в роботі експертних комісій, затверджуються Міністерством охорони здоров’я.

IV. Порядок оскарження рішення експертних комісій

42. У разі незгоди заявника з рішенням:

– облспецЛКК медична справа може бути розглянута в регіональній міжвідомчій експертній комісії;

– регіональної міжвідомчої експертної комісії медична справа може бути розглянута в Центральній міжвідомчій експертній комісії;

– дитячої облспецЛКК медична справа може бути розглянута в Центральній дитячій спецЛКК.

43. Рішення Центральної міжвідомчої експертної комісії та центральної дитячої спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії може бути оскаржене у Міністерстві охорони здоров'я України.

Міністерство охорони здоров'я України при виявленні фактів порушення цього Положення доручає визначеним експертам розглянути питання, рішення з якого оскаржується, і, за їх висновками, передає медичну справу для прийняття позачергового рішення до Центральної міжвідомчої експертної комісії.

44. Рішення Центральної міжвідомчої експертної комісії може бути оскаржене у суді.

Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я і Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 30.05.1997 № 166/129.

Склад членів Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС:

1. Романенко Анатолій Юхимович – директор Наукового центру радіаційної медицини АМН України (НЦРМ), голова експертної ради, профессор.

2. Бебешко Володимир Григорович – директор Інституту клінічної радіології НЦРМ АМН України, заступник голови експертної ради, профессор.

3. Берестяний Сергій Іванович – завідуючий відділенням експертизи НЦРМ АМН України, заступник голови експертної ради.

4. Савельєва Наталія Георгіївна – заступник начальника Головного управління з медичних проблем аварії на ЧАЕС і радіаційного захисту населення МОЗ України.

5. Марунич Володимир Васильович – начальник Головного управління медико-соціальної експертизи МОЗ України.

6. Клименко Віктор Іванович – керівник відділу гематології НЦРМ АМН України, д-р. мед. наук.

7. Комаренко Дмитро Іванович – керівник відділу терапії НЦРМ АМН України, д-р. мед. наук.

8. Нягу Ангеліна Іванівна – керівник відділу функціональної патології нервової системи НЦРМ АМН.


Положения про спеціальний будинок-інтернат для пристарілих та інвалідів

(постанова Ради Міністрів УРСР

№ 49 від 2 березня 1990 року)

(Витяг)


1. Загальні положения

1. Спеціальний будинок-інтернат для пристарілих та інвалідів^* є ме­дико-соціальним закладом, призначеним для постійного проживання інвалідів 1-ї та 2-ї груп пристарілих громадян (чоловіків віком понад 60 ро­ків, жінок – понад 55 років) із числа звільнюваних з місць позбавлення волі особливо небезпечних рецидивістів та інших осіб, за якими відпо­відно до чинного законодавства встановлено адміністративний нагляд, а також тих осіб, які направляються з приймальників-розподільників з чис­ла вказаних інвалідів і пристарілих, раніше судимих або неодноразово притягуваних до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку^**, якщо зазначені особи потребують догляду, побутового і медичного обслуговування, систематичного та цілеспрямованого юного впливу державних і громадських організацій.

2. Спеціальний будинок-інтернат створюється, реорганізовується і ліквідовується за рішенням Ради Міністрів УРСР у системі Міністерства со­ціального забезпечення УРСР і здійснює свою діяльність під керівництвом відділу соціального забезпечення виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів.

3. Спеціальний будинок-інтернат розміщується у спеціально побудованих або пристосованих будинках з необхідними приміщеннями, які повинні відповідати санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам і ви­могам техніки безпеки, мати всі види комунального благоустрою для проживання престарілих та інвалідів.

4. У спеціальному будинку-інтернаті для здійснення лікувально-трудової терапії створюються лікувально-виробничі (трудові) майстерні, а у спеціальному будинку-інтернаті, що знаходиться в сільській місцевості, крім того підсобне сільське господарство.

Лікувально-виробничі (трудові) майстерні та підсобні сільські господарства здійснюють свою діяльність відповідно до положень про них, за­тверджених Міністерством соціального забезпечення УРСР.

5. Контроль за якістю медичного обслуговування престарілих та інва­лідів, які проживають у спеціальних будинках-інтернатах, додержанням санітарно-протиепідемічного режиму в цих закладах і поданням спе­ціальної медичної допомоги здійснюють органи охорони здоров'я в уста­новленому порядку.

6. Цілодобову охорону громадського порядку в спеціальному будин­ку-інтернаті забезпечують органи внутрішніх справ.

7. Спеціальний будинок-інтернат є «юридичною особою», має печатку і штамп зі своїм найменуванням. Спеціальний будинок-інтернат утримує­ться за рахунок місцевого бюджету і може також мати спеціальні кошти від діяльності лікувально-виробничих (трудових) майстерень, підсобно­го сільського господарства та інших доходів, які витрачаються згідно з кошторисом, затвердженим в установленому порядку.

II. Завдання і функції спеціального будинку-інтернату

8. Основними завданнями спеціального будинку-інтернату є:

матеріально-побутове забезпечення престарілих та інвалідів, створен­ня для них сприятливих умов проживання;

організація догляду за проживаючими особами, подання їм медичної допомоги, проведення систематичної і цілеспрямованої виховної та культурно-масової роботи;

здійснення заходів щодо соціально-трудової реабілітації інвалідів;

сприяння органам внутрішніх справ у забезпеченні адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

9. Відповідно до основних завдань спеціальний будинок-інтернат:

а) приймає престарілих та інвалідів, які потребують стороннього до­гляду, побутового і медичного обслуговування, надає їм у будинку-інтернаті згідно з чинними нормами впорядковане житло з меблями та інвентарем, постільні речі, одяг, взуття;

б) організовує згідно із затвердженими грошовими і натуральними нормами раціональне та дієтичне харчування з урахуванням віку і стану здоров'я престарілих та інвалідів;

в) організовує з участю лікувально-профілактичних закладів Міністер­ства охорони здоров'я УРСР диспансеризацію престарілих та інвалідів, їх лікування, подання консультативної медичної допомоги, а також гос­піталізацію хворих;

г) здійснює санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи;

д) забезпечує інвалідів та престарілих, які цього потребують, слухови­ми апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, а також немоторними засобами пересування;

є) проводять для престарілих та інвалідів за медичними рекоменда­ціями лікувально-трудову терапію та комплекс інших реабілітаційних за­ходів для відновлення їх особистого і соціального статусу;

ж) проводять разом з органами Міністерства внутрішніх справ УРСР, спостережними комісіями при виконкомах місцевих Рад народних депу­татів і трудовими колективами підприємств і організацій, що подають шефську допомогу, систематичну виховну роботу серед престарілих та інвалідів, спрямовану на запобігання та профілактику правопорушень;

з) вживає заходів до поліпшення якості догляду, побутового і медич­ного обслуговування, впровадження в практику роботи передових форм і методів обслуговування престарілих та інвалідів;

і) вдосконалює організацію праці персоналу будинку-інтернату і під­вищення його кваліфікації, впроваджує засоби малої механізації;

к) широко використовує шефську допомогу підприємств, організацій для поліпшення експлуатації житлового фонду, а також об'єктів культур­но-побутового призначення та благоустрою будинку-інтернату.

10. Фінансово-господарська діяльність спеціального будинку-інтернату здійснюється відповідно до затверджених плану і кошторису витрат.

Адміністрація будинку-інтернату забезпечує:

а) придбання для будинку-інтернату матеріалів, обладнання, інвента­рю, палива, продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та їх раціональ­ного використання;

б) раціональне використання державних коштів, виділених на утримання спеціального будинку-інтернату і збереження товарно-матеріальних цінностей;

в) додержання правил і норм по охороні праці, техніки безпеки, по­жежної безпеки;

г) проведення своєчасного капітального і поточного ремонту, рекон­струкції приміщень, споруд, комунікацій будинку-інтернату;

д) раціональне використання основних фондів і безперебійну роботу всіх допоміжних служб, пропускний режим влаштування огорожі, охо­рону, благоустрій та озеленення територій спеціального будинку-інтер­нату;

є) виділення приміщення для цілодобового поста міліції;

ж) списання в установленому порядку майна, що стало непридатним;

з) ведення бухгалтерського, оперативного і статистичного обліку, складання звітності за затвердженими формами та подання її в установ­лений строк до відповідних органів.

11. Порядок ведення особистих справ і обліку осіб, які проживають у будинку-інтернаті, встановлюється Міністерством соціального забезпе­чення УРСР.

12. Адміністрація спеціального будинку-інтернату виконує обов'язки опікуна і піклувальника по відношенню до осіб, які проживають у цьому будинку-інтернаті та потребують опіки і піклування.

ІІІ. Умови приймання, утримання та виписки із спеціального будинку-інтернату

13. Направлення престарілих та інвалідів до спеціального будинку-ін­тернату провадиться за їх бажанням на підставі висновку медичної частини виправно-трудової установи про те, що вони потребують сто­роннього догляду і не мають протипоказань для проживання в будин­ку-інтернаті згідно з Інструкцією про медичні показання та протипока­зання для приймання в будинок-інтернат, затвердженою Міністерством охорони здоров'я СРСР, і при відсутності у них працездатних родичів, зо­бов'язаних їх утримувати.

14. У спеціальний будинок-інтернат можуть також направлятися і особи, які проживають у будинках-інтернатах загального типу і допус­кають порушення громадського порядку, а також систематично та грубо порушують правила соціалістичного співжиття, до яких неодноразово застосовувалися міри адміністративного і громадського впливу, з ураху­ванням думки трудових колективів будинків-інтернатів і престарілих громадян та інвалідів, які проживають у них.

Рішення про направлення до спеціального будинку-інтернату для престарілих та інвалідів з будинків-інтернатів загального типу приймаю­ться виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів за міс­цем знаходження останніх по представленню органів соціального забез­печення, а при влаштуванні осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, а також осіб, які направляються з приймальників-розподільників, – виконкомами обласних Рад народних депутатів за місцем знаходження спеціальних будинків-інтернатів по представленню органів внутрішніх справ.

15. Пенсіонерам, які проживають у спеціальному будинку-інтернаті, пенсія виплачується відповідно до чинного законодавства.

16. Престарілі та інваліди, які проживають у спеціальному будин­ку-інтернаті, можуть прийматися на тимчасові роботи в цьому закладі відповідно до чинного законодавства на посади молодшого медичного персоналу і робітників на умовах неповного робочого дня з оплатою пропорціонально відпрацьованому часові, якщо праця їм не протипоказана за станом здоров’я.

17. Тимчасове вибуття престарілих та інвалідів із спеціального будин­ку-інтернату в особистих справах дозволяється директором цього закла­ду на строк не більше одного місяця, а для осіб, які перебувають під ад­міністративним наглядом, – за погодженням з органами внутрішніх справ з урахуванням висновку лікаря про можливість виїзду. Витрати, пов'язані з поїздкою, не відшкодовуються.

18. Відвідування престарілих та інвалідів родичами чи знайомими дозволяється в порядку, встановленому директором спеціального будинку-інтернату.

19. Виписка престарілого або інваліда із спеціального будинку-інтер­нату провадиться за його заявою з дозволу відділу соціального забезпечення виконкому обласної Ради народних депутатів при наявності житлової площі, засобів до існування та можливості обслуговувати себе або при наявності письмової згоди родичів, які мають змогу його утримувати і здійснювати необхідний догляд за ним, а також у разі встановлення третьої групи інвалідності інваліду 1-ї або 2-ї групи.

20. При виписці із спеціального будинку-інтернату престарілому чи інвалідові видається закріплюваний за ним одяг, білизна, взуття за сезоном, особисті речі та цінності, що зберігалися в закладі, а також довідка із зазначенням часу перебування в спеціальному будинку-інтернаті.

21. За клопотанням адміністрації спеціального будинку-інтернату престарілі та інваліди рішенням відділу соціального забезпечення виконкому обласної Ради народних депутатів можуть бути переведені в інші будинки-інтернати системи соціального забезпечення.