Безпека життєдіяльності
| Вид материала | Документы |
- Освітня програма підготовки бакалавра за напрямом «Фінанси І кредит» Цикл дисциплін, 42.22kb.
- Робоча навчальна програма модуля " Безпека життєдіяльності" для студентів 3 курсу спеціальності, 358.2kb.
- Освітня програма підготовки бакалавра за напрямом «Управління персоналом І економіка, 33.27kb.
- Безпека, 3519.8kb.
- Типова навчальна програма нормативної дисципліни «безпека життєдіяльності» для вищих, 306.67kb.
- Розділ 1 наукові основи безпеки життєдіяльності глава Теоретичні основи безпеки життєдіяльності, 433.74kb.
- Робоча програма з дисципліни " безпека життєдіяльності та основи охорони праці" для, 409.57kb.
- Загальні методичні рекомендації щодо вивчення дисципліни „безпека життєдіяльності методичні, 546.35kb.
- Лекція 1 Модуль 1 Тема теоретичні основи безпеки життєдіяльності § Основні поняття, 1680.92kb.
- Робоча навчальна програма кредитного модуля «безпека життєдіяльності та охорона праці», 509.44kb.
Існування життя як глобального явища нашої планети формувалося протягом тривалого періоду історії Землі. Останнім часом становище різко змінилося. Упродовж практично лише одного століття стрімкий прогрес науки і техніки призвів до того, що за масштабами впливу на біосферні процеси діяльність людства стала співвідносна з чинниками, які визначили розвиток біосфери у попередню її історію.
На сучасному етапі спостерігається кризова ситуація: людство як соціальна система функціонує значно швидше, ніж біологічна, порушуючи збалансований в процесі еволюції біологічний кругообіг. Як наслідок неминуче погіршується якість навколишнього середовища. Вихід бачиться у використанні розуму людства (у вигляді суми знань і технологічних розробок) не лише для експлуатації природних ресурсів, а й для їх зберігання і збільшення [4, с.105].
Навколишнє природне середовище в широкому розумінні - космічний простір, а у вузькому - біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв’язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.
Атмосфера - це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею.
Атмосфера поділяється на шари, в яких з висотою змінюється температура. На висоті 8-10 км температура становить 40-50°С нижче нуля, а на висоті біля 20-25 км знаходиться шар з досить помірною температурою, близькою до 0 °С. Причини виникнення цього термічного шару атмосфери пояснюються явищем абсорбції (поглинання) молекулами озону і кисню ультрафіолетового випромінювання Сонця. Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого для всього живого випромінювання Сонця.
З віддаленням від Землі змінюється не тільки густина повітря, а і його склад. Склад повітря залишається порівняно постійним на висотах до 100 км. До складу атмосфери входять азот - 78,08%, кисень - 20,95% і аргон - 0,93%. На частку вуглекислого газу, неону, гелію і всіх інших газів, які наявні у повітрі в мікрокількості, припадає лише трохи більше 0,04%.
За характером зміни різних параметрів атмосферу Землі розділяють на такі шари: тропосфера (9-18 км), стратосфера (20-35 км), мезосфера (80-120 км), термосфера (вище 150 км до 800-1000 км) і екзосфера (вище 800-1000 км).
За складом повітря виділяють також озоносферу, яка приблизно збігається зі стратосферою і має максимальну концентрацію озону на висотах 20-25 км. Озон присутній і у приземному шарі повітря (де він відіграє важливу роль у фотохімічних перетвореннях продуктів антропогенних забруднень атмосфери) і на висотах 50-80 км, де відбуваються основні процеси природного утворення і руйнування озону.
Атмосферне повітря - один з найважливіших природних ресурсів, без якого життя на Землі було б абсолютно неможливим. Атмосферний кисень О2 необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і мікроорганізмів. Організму людини і тварин необхідний постійний притік кисню. Основне джерело утворення кисню - це фотосинтез рослин. Підраховано, що рослини за рік виділяють в атмосферу близько 70 млрд. т кисню. Близько 80% всього кисню в атмосферу постачає морський фітопланктон, 20% виробляє наземна рослинність.
Вуглекислий газ – обов’язковий компонент фотосинтезу рослин. Він надходить в атмосферу внаслідок виверження вулканів, розпаду органічних речовин, дихання живих організмів, виділення з поверхні океанів, а витрачається атмосферою на фотосинтез рослин, розчинення в холодній воді, перетворення силікатів вивітрюваних гірських порід у карбонати. Рослини за рік поглинають близько 100 млрд. т діоксиду вуглецю, тобто близько 6% усього наявного вмісту його в атмосфері. Важливим фактором стабілізації вмісту діоксиду вуглецю є Світовий океан, у водах якого розчинено принаймні в сто разів більше оксиду вуглецю, ніж його є у всій атмосфері.
З основних компонентів атмосфери найбільше змінюється вміст у повітрі водяної пари. Вміст водяної пари в атмосфері визначається співвідношенням процесів випаровування, конденсації і горизонтального перенесення.
Водяна пара - це джерело утворення хмар, туманів, опадів. Наявні в атмосфері водяна пара і діоксид вуглецю захищають земну поверхню від надмірного охолодження, створюючи так званий парниковий ефект: якби не було атмосфери, то середня температура поверхні земної кулі була б не +15, а –23 °С.
Атмосфера регулює теплообмін Землі з космічним простором, впливає на її радіаційний та водний баланс. Одним з найважливіших факторів, що визначають стан атмосфери, є її взаємодія з океаном - процеси газообміну і теплообміну між ними суттєво впливають на клімат Землі.
Клімат - це багаторічний режим погоди, властивий тій чи іншій місцевості. Кліматичні умови Землі створюються внаслідок взаємопов’язаних процесів теплообміну, вологообміну і загальної циркуляції атмосфери. Клімат характеризується середніми показниками температури, вологості повітря, сонячної радіації, рівнем опадів, атмосферного тиску, напрямками вітрів тощо.
Гідросфера - це водна оболонка Землі. До наземної частини гідросфери, що вкриває 70% поверхні земної кулі, належать океани, моря, озера, ріки, а також льодовики, в яких вода перебуває у твердому стані. Підземна частина гідросфери охоплює ґрунтові, підґрунтові, напірні й безнапірні води, тріщинні води і води карстових порожнин у легкорозчинних гірських породах (вапняках, гіпсах тощо).
Усі форми водних мас переходять одна в одну у процесі перетворення. Вода у біосфері перебуває у безперервному русі, бере участь у геологічному та біологічному кругообігах речовин.
Вода є основою існування життя на Землі, це мінерал, який забезпечує існування живих організмів на Землі. Живі організми на 60-98% складаються з води, і всі їхні життєві функціональні процеси пов’язані з водою. Втрата організмом лише 10-20% води веде до його загибелі. Без води людина може прожити не більше п’яти діб.
Вода використовується людьми для забезпечення своїх не лише фізіологічних, а й санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб. Вода використовується у промисловості, побуті, сільському господарстві, для отримання енергії. Багато джерел і водоймищ мають лікувальне призначення. Але для більшості людських потреб придатна не будь-яка вода, а прісна - з вмістом мінеральних солей до 1 г/л. Незважаючи на величезні обсяги гідросфери (16 млрд. м3 води), прісні води становлять менше 3% її об’єму. Доступною для використання є лише невелика частина прісних вод, що зосереджена у прісноводних озерах, водосховищах, річках та підземних водоносних горизонтах.
Зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає земну кору з частиною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід, називається літосферою.
Ґрунт – органічно-мінеральний продукт багаторічної (сотень та тисяч років) спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла та світла – є одним з найважливіших природних ресурсів. Залежно від кліматичних і геолого-географічних умов грунти мають товщину від 15-25 см до 2-3 м.
Ґрунт є основним джерелом отримання продуктів харчування людей. Він впливає на формування здоров’я людини, є основним фактором, що формує геохімічні процеси, від яких залежить біохімічний комплекс організму людини. Ґрунт є також джерелом мінеральних речовин, необхідних для циклу обміну речовин, для росту рослин, які вживають люди, і тварин.
У межах літосфери періодично відбуваються сучасні фізико-географічні процеси (вулканічні виверження, землетруси, зсуви, селі, обвали, ерозія), які мають величезне значення для формування екологічних ситуацій у різних регіонах планети.
Техносфера - це складова біосфери, перетворена людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.
Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до зростання комунікабельності, до забезпечення захисту від природних негативних впливів. Усе це позитивно вплинуло на умови життя і в сукупності з іншими факторами (поліпшення медичного обслуговування тощо) на тривалість життя людей.
Нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.
Техносфера включає в себе регіони, міста, промислові зони, виробниче і побутове середовище. До нових, техносферних, належать умови проживання людини в містах і промислових центрах, виробничі, транспортні і побутові умови життєдіяльності.
Щоб жити, людина має забезпечити своє життя матеріально.
Матеріальне виробництво - це діяльність, спрямована на освоєння навколишнього природного середовища.
Воно включає в себе промисловість і сільськогосподарську діяльність. Матеріальне виробництво є основою суспільного розвитку, тому що саме воно задовольняє найрізноманітніші людські потреби.
Провідну роль у системі матеріального виробництва відіграли:
І – аграрне виробництво, що домінувало в Європі практично до початку XVIII ст.;
ІІ – промислове виробництво, яке розпочалося з того моменту, коли парова машина здійснила революцію в промисловості;
ІІІ – інформаційне виробництво - виробництво знань, що все більше перетворюється на визначальну форму праці. На сучасному етапі виробництво ідей, знань, інформації виходить на перший план.
Особливу оболонку Землі, утворену живими організмами, як сукупність живих тіл, що населяють Землю, як зону органічного життя, що охоплює область взаємодії атмосфери, літосфери та гідросфери визначив як біосферу у 1875 році австрійський учений Едуард Зюсс.
Видатний український вчений В.І. Вернадський дав таке визначення біосфери: “Біосфера являє собою оболонку життя - область існування живої речовини”. Він зазначив, що жива речовина, як і біосфера, має свою особливу організованість. Організованість не є механізмом, вона різко відрізняється від механізму тим, що безперервно перебуває в становленні, у русі всіх її найдрібніших матеріальних та енергетичних частинок.
Дійшовши висновку, що біосфера еволюціонує, В.І. Вернадський зазначив, що поява людини і зміни, внесені в біосферу людською діяльністю, є природним етапом цієї еволюції, внаслідок якого біосфера з необхідністю повинна докорінно змінитись і перейти у свій новий стан - ноосферу - сферу людського розуму, тобто в таку біосферу, в якій людська свідома діяльність стає визначальним фактором існування та розвитку.
Взаємодія людей між собою відбувається у різних сферах життя. Сферами суспільного життя є:
- матеріальна - охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання;
- соціально-політична - включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві - класові, національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революції, реформи, еволюції, війни, класова боротьба. У цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партії, держави, громадські організації;
- духовна - це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр виробництва свідомості, трансформації її від однієї інстанції до іншої (засоби масової інформації), перетворення на індивідуальний духовний світ людини;
- культурно-побутова - це такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім’ї, побутові проблеми (організація відпочинку, вільного часу), освіта, виховання тощо.
Усі сфери суспільного життя взаємопов’язані. Важливу роль у суспільстві відіграють соціальні відносини. Соціальні відносини виникають між людьми у процесі їхньої діяльності та спілкування. Вони характеризують життєдіяльність людини і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні та інші.
В основі суспільних відносин лежать індивідуально-суспільні інтереси і потреби людей. У суспільстві постійно виникають і вирішуються різноманітні суперечності, зіткнення інтересів, суспільних цінностей, відносин. Завершальним етапом механізму вирішення суперечностей у системі суспільних відносин є конфлікт.
Основні типи конфліктів між людьми класифікують як:
| соціальні конфлікти | ||
| За учасниками: | за сферами: | за характером: |
|
|
|