Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний університет

Вид материала

Документы

Содержание Зміст теми

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний, 510.06kb.
• Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний, 325kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний, 1946.82kb.
• Міністерство освіти І науки україни київський національний торговельно-економічний, 125.49kb.
• Міністерство освіти України Київський національний торговельно – економічний університет, 156.76kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 277kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Вінницький торговельно-економічний, 712.26kb.
• «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 436.12kb.
• Київський національний економічний університет, 405.85kb.

Зміст теми

Загальна характеристика нормативних актів та судової практики щодо припинення підприємницької діяльності.

Підстави та наслідки скасування державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

Реорганізація юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності. Форми реорганізації. Правонаступництво при реорганізації. Ліквідація юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, поря­док її здійснення. Статус ліквідаційної комісії при здійснення ліквідаційної процедури. Черговість задоволення претензій кредиторів. Зняття з обліку при припиненні суб’єктів підприємництва.

Банкрутство (неплатоспроможність) суб’єктів підприємницької діяльності: поняття, суб’єкти. Провадження у справах про банкрутство (загальний , спрощений та спеціальний порядок). Порядок виявлення кредиторів. Поря­док проведення санації. Наслідки визнання боржника банкрутом. Мирова угода у справах про банкрутство. Припинення провадження у справах про банкрутство.


Перелік рекомендованої літератури, нормативно-правових

джерел та судової практики

1. Конституція України //ВВР. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
   
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. – К.: Істина, 2003. – 368с.
   
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року – К.: Істина, 2003. – 208с.
   
4. Господарський процесуальний кодекс України від6 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 6. - ст. 56.
   
5. Гражданский кодекс Украины от 6 января 2003 года (научно-практический комментарий). – Х.: ООО «Одиссей», 2004. – в 2-х ч.
   
6. Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII “Про господарські товариства” //ВВР. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
   
7. Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні”// ВВР. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
   
8. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” № 755-IV від 15 травня 2003
   
9. Закон України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”// ВВР. – 1995. – № 46. – Ст. 345.
   
10. Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII “Про господарські товариства” //ВВР. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
    
11. Закон України від 26 листопада 1993 р. № 3659-XII “Про Антимонопольний комітет України” //ВВР. – 1993. – № 50. – Ст. 472.
    
12. Закон України від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” //ВВР. – 1996. – № 20. – Ст. 82.
    
13. Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-III “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” //Урядовий кур’єр. – 2000. – 2 серпня. – № 139.
    
14. Закон України від 21 листопада 1995 р. № 437/95-ВР “Про промислово-фінансові групи в Україні” //ВВР. – 1996. – № 23. – Ст. 88.
    
15. Закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-XII “Про цінні папери і фондову біржу” //ВВР. – 1991. – № 38. – Ст. 508.
    
16. Закон України від 11 січня 2001р. № 2210 “Про захист економічної конкуренції” //ВВР України. – 2001. - № 7.
    
17. Закон України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ // Урядовий кур`єр. – 2001. – 21 лютого. - №33. – С.5-12.
    
18. Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. № 24-93 “Про податок на промисел”// ВВР. – 1993. – № 19. – Ст. 208.
    
19. Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 р. № 02-5/334 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств”//Збірник роз’яснень Вищого арбітражного суду України. – К., 1998.
    
20. Е. Примакова Ликвидация (реорганизация) предприятия – Х.: Фактор,2002. – 180с.
    
21. Підприємницьке право: Навч. посібник/ Л.В. Ніколаєва, О.В. Старцев,П.М. Пальчук, Л.М. Іваненко/ К.: Істина. – 2001.
    
22. Щербина В.С. Господарське право України: Навч. посібник. – К., 2002.
    
23. Підприємницьке право: Навч. посібник /Ніколаєва Л.В. та інші/ -К.: “Істина”, 2001.-480.
    
24. Предпринимательское право Украины: учебник /Р.Б. Шишка, А.М. Сытник, В.Н. Левков и др. / Под общ. Ред Р.Б. Шишки. – Харьков: Эспада,2001. – 624.
    
25. Коммерческое право/Под ред. Попондопуло В.Ф., Яковлевой В.Ф. – С-Пб., 1998.
    
26. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада. – М., 1992.
    
27. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912с.
    
28. Красько И. Правовая природа разделительного баланса//Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. – № 9.
    
29. Степанов В.В. Несостоятельность (банкротство) в России, США, Франции, Англии, Германии. – М., 1999.
    
30. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Васильев А. В., Зайцева В. В., Костин А. А. и др./ Под ред. Васильева Е.А. – 3-е изд. перераб. и доп. - М.: Международные отношения, 1993. – С.441.
    
31. Бірюков О.М. Інститут неспроможності: порівняльно-правовий аналіз. Київ 2000 р.
    
32. Поляков Б.М. Процедура банкротства в Украине: теория и практика. – Донецк, 2001. – 465с.
    
33. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні. – К. 2000.
    
34. Бондик В. Особености функционирования институтат мирового соглашения в арбитражном процесе //Предпринимательство, хозяйство и право – 2000. - №11. – С.33-35.
    

Тести з модуля


З якого моменту юридичні особи вважаються ліквідованими:

1. з моменту прийняття рішення про оголошення його банкрутом;
   
2. з моменту прийняття власником рішення про припинення діяльності;
   
3. з моменту виключення юридичної особи з державного реєстру;
   
4. з моменту погашення боргів перед кредиторами.
   

Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а господарське товариство таким, що припинило свою діяльність:

1. з моменту публікації товариством повідомлення в одному з офіційних видань преси із зазначенням строку подачі кредиторами своїх заяв;
   
2. з моменту виключення підприємства з державного реєстру підприємств та організацій;
   
3. з моменту рішення про це загальних зборів товариства;
   
4. з моменту внесення запису про це до державного реєстру Антимонопольним комітетом України.
   

Фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності втрачає статус підприємця з моменту:

1. виключення його з Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності;
   
2. закриття реєстраційної справи суб’єкта підприємницької діяльності;
   
3. повідомлення про це реєструючого органу;
   
4. повернення до органу державної реєстрації оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.
   

Припинення юридичної особи згідно з чинним законодавством здійснюється шляхом:

1. відкликання ліцензії;
   
2. зняття з податкового обліку;
   
3. складання ліквідаційного балансу;
   
4. ліквідації або реорганізації.
   

Коли не може здійснюватися підприємницька діяльність?

1. у випадку закінчення строку дії ліцензії;
   
2. у випадку відсутності на рахунку у суб’єкта підприємницької діяльності коштів;
   
3. у випадках систематичного невиконання господарських договорів;
   
4. у випадку несвоєчасного повернення кредиту.
   

Скасування державної реєстрації здійснюється:

1. за заявою власника (власників) або на підставі рішення суду (господарського суду);
   
2. на підставі рішення органу державної влади, що здійснює контроль за діяльністю суб’єктів господарювання;
   
3. на підставі рішення органу державної реєстрації;
   
4. виключно на підставі рішення господарського суду.
   

У яких формах здійснюється реорганізація підприємства?

1. злиття, приєднання, перетворення, виділення, поділу;
   
2. санації, перетворення, перереєстрація, виділення, поділу;
   
3. об’єднання, перетворення, санації, виділення, поділу
   
4. приєднання, реструктуризації, примусового поділу, перетворення.
   

При якій з форм реорганізації не відбувається припинення юридичної особи:

1. виділ,
   
2. перетворення;
   
3. приєднання;
   
4. поділ.
   

Яка з вказаних форм припинення юридичної особи не є реорганізацією:

1. приєднання;
   
2. злиття;
   
3. перетворення;
   
4. банкрутство.
   

Який строк визначений законодавством для заявлення претензій кредиторів під час ліквідації

підприємства за рішенням власника?

1. місячний строк;
   
2. не менше 2 місяців;
   
3. не менше 6 місяців;
   
4. не менше 1 року.
   

Пропуск встановленого ліквідаційною комісією строку для заявлення вимог кредиторів при ліквідації підприємства за рішенням власника тягне за собою:

1. вимоги, заявлені після закінченого строку, задовольняються після усіх вимог, виявлених або заявлених у строк;
   
2. ліквідаційна комісія вправі відмовити у задоволенні таких вимог незалежно від наявності майна боржника;
   
3. ліквідаційна комісія не зобов’язана розглядати такі вимоги і вони визнаються погашеними;
   
4. такі вимоги повинні надсилатися безпосередньо до суду (господарського суду).
   

Письмові заяви кредиторів під час ліквідації підприємства в порядку визначеному чинним законодавством України (поза банкрутством) розглядаються, визнаються або відхиляються:

1. розпорядником майна;
   
2. комітетом кредиторів;
   
3. судом (господарським судом);
   
4. ліквідаційною комісією.
   

Підставою для порушення справи про банкрутство є:

1. письмова заява будь-кого з кредиторів за наявності умов, передбачених законодавством;
   
2. наявність заборгованості перед бюджетом;
   
3. неспроможність боржника задовольнити протягом місяця визнані ним претензії кредиторів;
   
4. загроза фінансової неспроможності.
   

Щодо яких суб’єктів не може бути порушена справа про банкрутство?

1. благодійних фондів;
   
2. виробничих кооперативів;
   
3. казенних підприємств;
   
4. асоціацій.
   

Які особи можуть бути арбітражними керуючими у справах про банкрутство:

1. будь яка юридична або фізична особа, що має сертифікат на право здійснення ліквідаційної процедури;
   
2. лише підприємства, які спеціалізуються на управлінні майном інших суб’єктів підприємницької діяльності, про що зазначено в статуті;
   
3. посадові особи господарського суду;
   
4. фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, що мають відповідну ліцензію.
   

Хто має право пред’являти претензії та позови по стягненню дебіторської заборгованості

підприємства-банкрута?

1. арбітражний керуючий;
   
2. господарський суд;
   
3. керівник підприємства – банкрута;
   
4. комітет кредиторів.
   

У який строк після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство

кредитори повинні подати до господарського суду заяви з майновими вимогами до боржника?

1. протягом одного місяця;
   
2. протягом двох місяців;
   
3. протягом трьох місяців;
   
4. протягом одного року.
   

Пропуск встановленого строку для пред’явлення вимог кредиторів під час провадження справи про банкрутство тягне за собою наслідки:

1. вимоги, заявлені після закінченого строку, задовольняються після усіх вимог, виявлених або заявлених у строк;
   
2. арбітражний керуючий не вправі відмовити у задоволенні таких вимог незалежно від наявності майна боржника;
   
3. арбітражний керуючий не зобов’язаний розглядати вимоги надіслані після визначеного строку;
   
4. такі вимоги повинні надсилатися безпосередньо до господарського суду;
   

Санація – це:

1. заходи, що здійснюються з метою відновлення платоспроможності боржника;
   
2. передбачена судом процедура нагляду за збереженням майна боржника;
   
3. процедура продажу майна боржника;
   
4. визнання боржника таким, до якого не можна застосовуватись процедури банкрутства.
   

Мирова угода – це:

1. угода між кредитором та боржником про відстрочку, розстрочку чи прощення боргів;
   
2. угода між боржником та господарським судом про порядок погашення боржником заборгованості;
   
3. домовленість між кредиторами про списання в односторонньому порядку частини заборгованості боржника;
   
4. угода між кредиторами і господарським судом про припинення провадження справи про банкрутство.
   

Мирова угода укладається :

1. між господарським судом і кредиторами
   
2. між арбітражним керуючим і боржником
   
3. між кредиторами та боржником
   
4. між судом і реєструючим органом
   

Комітет кредиторів під час провадження справи про банкрутство формується:

1. з числа кредиторів, про що господарським судом приймається ухвала;
   
2. за участю всіх учасників провадження справи про банкрутство;
   
3. з числа кредиторів за участю представника державного органу з питань банкрутства та арбітражного керуючого;
   
4. склад комітету кредиторів формується виключно з числа осіб визначених суддею господарського суду.
   

Головним завданням ліквідаційної процедури під час провадження справ про банкрутство є:

1. виведення підприємства з кризи;
   
2. проведення розрахунків з кредиторами;
   
3. виявлення кредиторів та боржників банкрута;
   
4. притягнення до майнової відповідальності керівників підприємства банкрута.
   

Контрольні завдання з теми

Варіант №1


Дайте розгорнуту відповідь на питання:

• Визначіть права та обов’язки арбітражного керуючого.
  

Дайте визначення понять:

• Реорганізація це –
  
• Ліквідатор це –