Повідомлення про повторне оприлюднення (після врахування пропозицій та зауважень) проекту наказу Міністерства охорони здоров’я " Про затвердження клінічного протоколу антиретровірусної терапії віл-інфекції у дорослих та підлітків "

Вид материала

Документы

Содержание Визначення ВН ВІЛ у плазмі крові Загальноклінічне та біохімічне дослідження крові Загальноклінічне дослідження сечі і розрахунок кліренсу креатиніну Діагностика ОІ та супутніх захворювань Скринінг на туберкульоз Скринінг на вірусний гепатит

Подобный материал:

• Повідомлення про повторне оприлюднення (після врахування пропозицій та зауважень) проекту, 1513.83kb.
• 1. Затвердити клінічний протокол антиретровірусної терапії віл-інфекції у дорослих, 1423.8kb.
• 1. Затвердити клінічний протокол антиретровірусної терапії віл-інфекції у дорослих, 1668.13kb.
• На виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування,, 2720.84kb.
• Повідомлення про оприлюднення, 952.82kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни, 1453.93kb.
• Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта – проекту рішення Дніпропетровської, 88.91kb.
• Про внесення змін до наказу моз від 20. 05. 2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу, 309.05kb.
• Таблиця обліку та стану врахування зауважень громадськості до проекту розпорядження, 7670.68kb.
• Зметою забезпечення якісного проведення щорічних дитячих оглядів дітей та підлітків, 70.92kb.

Визначення ВН ВІЛ у плазмі крові

ВН ВІЛ у плазмі крові необхідно визначати на початку спостереження пацієнта та систематично під час подальшого спостереження, особливо у пацієнтів, які отримують АРТ, оскільки ВН є найвагомішим показником відповіді на антиретровірусне лікування (А1).

Основною метою лікування є зниження ВН ВІЛ до рівня, який не визначається за допомогою наявних лабораторних методів дослідження (нижче 40-75 копій/мл для більшості комерційних діагностичних тест-систем). Оптимально, щоб моніторинг ВН ВІЛ протягом усього періоду спостереження пацієнтів проводився з використанням однакових тест-систем для визначення ВН ВІЛ. Транзиторне підвищення ВН ВІЛ може спостерігатися після вакцинації та за наявності інтеркурентних захворювань.

Загальноклінічне та біохімічне дослідження крові

У хворих на ВІЛ–інфекцію поширеними є анемія, лейкопенія та тромбоцитопенія. Визначення формули крові потрібне для розрахунку абсолютної кількості CD4-лімфоцитів. Біохімічні дослідження необхідні для оцінки функції печінки та нирок. Визначення глюкози крові натщесерце необхідне для виявлення порушення толерантності до глюкози та діагностики цукрового діабету, поширеність якого є вищою у популяції ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Таким чином, результати досліджень надають необхідну інформацію для вибору тактики спостереження пацієнта та призначення безпечних лікарських засобів з урахуванням мієлосупресивних, нефротоксичних або гепатотоксичних побічних ефектів та/або необхідності адаптації дози препаратів у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок.

Загальноклінічне дослідження сечі і розрахунок кліренсу креатиніну

Дослідження сечі та визначення кліренсу креатиніну проводиться обов’язково, особливо для пацієнтів з розвиненою (пізньою) стадією ВІЛ-інфекції або за наявності супутніх захворювань, через високий ризик розвитку нефропатії (В-ІІ).

Порушення функцій нирок виявляють у 30% ВІЛ-інфікованих пацієнтів, а ВІЛ-асоційована нефропатія є відносно частою причиною кінцевої стадії захворювань нирок у цій популяції пацієнтів. Іноді, призначаючи препарати, які вимагають адаптації дози залежно від функції нирок, необхідно визначити клубочкову фільтрацію. Наявність білка у сечі має визначатися на початку медичного спостереження, а потім – щорічно, особливо у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку протеїнурії (наприклад, при кількості CD4-лімфоцитів200 клітин/мкл або ВН ВІЛ > 4000 копій/мл, цукровому діабеті, артеріальній гіпертензії або ко-інфекції ВГС/ВІЛ). У випадку виявлення значної протеїнурії пацієнту показана консультація нефролога, УЗД нирок та іноді - біопсія. За наявності порушень функції нирок пацієнтам, які отримують нефротоксичні препарати, необхідно забезпечити моніторинг функції нирок двічі на рік або частіше, залежно від клінічної ситуації.

5. Діагностика ОІ та супутніх захворювань

   1. Скринінг на туберкульоз

Початкове рентгенографічне дослідження ОГП проводиться усім ВІЛ-інфікованим пацієнтам при первинному медичному обстеженні⁶, якщо:

• не проводилося протягом останніх 12 місяців;
  
• проводилося, але є ознаки захворювань дихальної системи;
  
• був недавній контакт з ТБ;
  
• наявні симптоми, що викликають підозру на ТБ.
  

За наявності проявів захворювання легенів, симптомів туберкульозу (наприклад, кашлю, кровохаркання, стійкого субфебрилітету, зниження маси тіла) або у разі нещодавнього контакту з хворим на ТБ, необхідно провести ретельне медичне обстеження, включно з рентгенологічним дослідженням та мікроскопічним дослідженням харкотиння, у разі можливості – бактеріологічне дослідження, а також проби Манту з 2ТО (А-І).

За відсутності клінічних або анамнестичних даних на користь туберкульозу призначають туберкулінові проби (проби Манту) з 2 ТО (А-І)⁷.

Повторне виконання туберкулінової проби рекомендоване пацієнтам з розвиненою ВІЛ-інфекцією, у яких початково було зафіксовано негативний результат, проте згодом спостерігалося підвищення показника кількості CD4-лімфоцитів> 200 клітин/мкл під впливом АРТ і у яких відновлення імунних функцій є достатнім для розвитку позитивної реакції (А-ІІІ);

ВІЛ-інфіковані пацієнти, які перебували у тісному контакті з хворими на туберкульоз з бактеріовиділенням, мають отримати лікування латентної інфекції M.tuberculosis (хіміопрофілактику туберкульозу), незалежно від результату проби Манту, віку або попереднього анамнезу лікування ТБ, лише за умови виключення активного туберкульозу (А-ІІ) та за можливості забезпечення належного медичного ведення пацієнта. Якщо ВІЛ-інфікований пацієнт перебував у контакті з хворим на підтверджений мультирезистентний туберкульоз (MDR) або туберкульоз з поширеною резистентністю (XDR), або є підозра, що він може бути інфікований резистетним штамом МБТ, схема антимікобактеріальної терапії латентного туберкульозу підлягає відповідній корекції.

2. Скринінг на вірусний гепатит

Скринінг на наявність ХГВ призначають усім пацієнтам шляхом визначення HBsAg і анти-HBcorAg (A III). Серонегативні за ВГВ особи підлягають вакцинації проти ВГВ-інфекції (В-ІІ). Також вакцинацію слід пропонувати статевим партнерам осіб, позитивних за HBsAg.

Пацієнти з негативним результатом дослідження на HBsAg та антитіл до HBsAg, проте позитивним результатом дослідження анти- HBcoreAg підлягають обстеженню на ПЛР ДНК ВГВ (С-ІІІ).

Усім ВІЛ-інфікованим пацієнтам проводиться скринінг на ВГС-інфекцію шляхом визначення антитіл до ВГС (В-ІІІ). Позитивний результат дослідження повинен бути підтвердженим виявленням РНК ВГС у крові методом ПЛР (А-ІІ). Ведення пацієнтів з ко-інфекцією ВГС/ВІЛ здійснюється відповідно до Клінічного протоколу діагностики та лікування вірусного гепатиту С у дорослих хворих на ВІЛ-інфекцію (Наказ МОЗ України від 30.12.08 №826).