Тема: предмет логіки
| Вид материала | Документы |
- Змістовно-діяльнісна структура модулів навчальної дисципліни «Логіка (загальна та юридична)», 77.47kb.
- Реферат з логіки на тему:, 80.53kb.
- Тема: Предмет, метод та значення логіки як науки, 286.1kb.
- Тема Предмет І значення логіки, 2606.68kb.
- Тема Екскурс в історію логіки, 463.37kb.
- Тема предмет культурологии тема культура как предмет исследованиянауки культурологии, 1822.67kb.
- Декілька сторінок з історії розвитку логіки, 230.44kb.
- До робочої програми навчальної дисципліни "Логіка" на 2007-2008 навчальний рік для, 304.07kb.
- Конкурс дитячого логічного мислення «академія логіки-2011/12», 63.47kb.
- Конкурс дитячого логічного мислення «Академія логіки-2011/12», 63.47kb.
дорівнювати обсягу діленого поняття. Якщо, наприклад, при поділі логічних
форм будуть вказані поняття та судження, то правило співмірності поділу буде
порушено, оскільки ще один член поділу (умовивід) не буде наведений, і обсяг
членів поділу в їх сумі виявиться меншим, ніж обсяг діленого поняття «логічна
форма». Таку помилку, називають помилкою надто вузького поділу. У випадку
наведення таких членів поділу: «поняття», «судження», «умовивід» та «парадиг
ма», правило поділу теж буде порушено. Бо сума їх обсягів виявиться більшою,
ніж обсяг діленого - «логічна форма». Цю помилку називають помилкою надто
широкого поділу.
ділу вибрана нами ознака (основа поділу) не повинна підмінюватись іншою
ознакою. Наприклад, якщо держави поділити на унітарні, федеративні та демо
кратичні, то такий поділ буде неправильним. В ньому відсутня єдина ознака
(основа) поділу.
поділу обсяги його членів - видових понять - будуть знаходитись у відношенні
часткового збігу (перетину), як у наведеному вище прикладі, де поняття «унітар
на» та «федеративна» будуть перетинатись з поняттям «демократична».
необхідно від роду переходити до найближчого виду, а потім - до найближчого
підвиду і т.д. Порушення цього правила призводить до помилки, яку називають
стрибкому поділі. Так, поділ поняття «граматичні речення» на прості та складнопідрядні буде помилковим, бо тут пропущено одне з найближчих видових понять - «складні речення» і здійснено «стрибок» до підвиду складних речень -«складнопідрядних речень».
Дихотомічний поділ. Класифікація
Дихотомічний поділ або дихотомія (від грецького шотоцю - поділ на дві частини) є поділом обсягу діленого поняття на два суперечливі (контра-дикторні) поняття. Наприклад, всі сучасні держави можна поділити на монархії та не монархії, природу - на живу та неживу; студентів - на юристів та не юристів тощо. Дихотомічний поділ не завжди закінчується на двох перших суперечливих поняттях. Іноді заперечливе поняття знов ділиться на два суперечливі поняття, шо дає змогу виділити з великого кола предметів групу саме тих предметів, які цікавлять нас найбільше.
Порівняно з поділом за видозміною ознаки дихотомія мас декілька переваг. По-перше, вона завжди є співмірною, бо обсяг діленого поняття «розтинається» навпіл. По-друге, дихотомія здійснюється тільки на одній основі - залежно від наявності чи відсутності у предмета деякої ознаки. По-третє, члени дихотомічного поділу завжди виключають одне, бо будь-який предмет може належати лише до одного з контрадикторних понять.
Класифікація (від .читинських слів сіаазії - розряд; /асіо -роблю) - це розподіл предметів за групами (класами), при якому кожен клас мас своє постійне, визначене місце. Метою класифікації є систематизація знань, тому від поділу вона відрізняється відносно сталим характером розподілу предметів та значною довговічністю. Крім того, класифікація утворює розгорнуту систему, де кожен член поділу ділиться, в свою чергу, на нові члени поділу, розгалужуючись на множину класів, що, як правило, закріплюються в таблицях, схемах, кодексах тощо.
Прикладом наукових класифікацій є класифікації м'язів та кісток в анатомії (людини чи тварини); рослин та тварин в біології; видів злочинів в кримінальному кодексі тощо.
9. Питання для самоконтролю та вправи
- Що таке визначення поняття? Які ви знасте його види?
- Чим номінальне визначення відрізняється від реального? Наведіть власні
приклади.
- Які правила визначення поняття та можливі при цьому помилки?
- Чим явне визначення відрізняється від неявного? Наведіть власні приклади.
- Що таке поділ поняття? Які його види?
- Назвіть правила поділу та помилки, що виникають в результаті їх порушення.
- В чому полягає сутність та переваги дихотомічного поділу?
- Проведіть логічний аналіз поданих визначень, вкажіть вид визначення,
виділіть ТІЇ& та ОГп:
а) квартет - музичний твір для чотирьох голосів або інструментів;
Ь) авторитет походить від латинського слова аисгогаііа (влада); с) якщо переміщувати точку на площині на однаковій відстані навколо нерухомої точки, то утворюється коло;
<1) парадигма - система основних наукових досягнень (теорій, методів), за зразком яких проводиться дослідницька діяльність учених в даній області знань в певний історичний період.
9. Перевірте правильність наведених визначень. Якщо допущено помилку,
назвіть її і вкажіть, яке з правил визначення порушено:
а) підпорядковані поняття — це поняття, обсяг одного з яких повністю входить в обсяг іншого; Ь) юрист - спеціаліст у юриспруденції;
с) злочин - це суспільно-небезпечний, протиправний вчинок; (1) Північ - одна з чотирьох сторін світу і напрямок протилежний Півдню. Південь — одна з чотирьох сторін світу і напрямок протилежний Півночі.
10. В наведених прикладах знайдіть ділене поняття, члени поділу та визначте
основу поділу:
а)поняття бувають загальні, одиничні, нульові;
Ь)розрізняють живі та мертві мови;
с) держави бувають демократичні та тоталітарні;
■і)до світових релігій належать християнство, іслам та буддизм.
11. Перевірте правильність поділу. Якщо поділ неправильний, вкажіть, яке
правило порушено і назвіть помилку; а) люди - це жінки, чоловіки та діти; Ь) фізичні тіла діляться на тверді, рідкі та газоподібні; с) тварини діляться на хижаків, не хижаків та домашніх тварин; о1) транспорт поділяється на сухопутний, морський, повітряний та автомобільний.
ЛІТЕРАТУРА
- Гетманова А. Д. Логнка. -М.: Новая школа, 1995. -С. 27-59.
- Жеребкін В. Є. Логіка. -X.: Основа, 1999.-С. 24-62.
- Кириллов Б. И., Старченко А. А. Логика. - М.: Внсшая школа, 1998.'-
С. 35-62.
- Конверський А. Є. Логіка.-К: Четверта хвиля, 1998.-С. 123-69.
- Иванов Е. А. Логика. -М.: Из-во БЕК, 1996. - С. 44-103.
- Свинцов В. И. Логика. - М.: Скорина - Весь мир, 1998. - С. 36-63,163-202.
- Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. - К.: Золоті ворота, 1996. -
С. 56-83.
БЛОК № 2
МОДУЛЬ Лї 4
ПРОСТЕ СУДЖЕННЯ
Короткий зміст модуля
Окремими, ізольованими одне від одного поняттями процес мислення здійснюватись не може. Елементарною логічною формою мислення є судження. Ця логічна форма виражає відношення між двома і більше поняттями. Встановлюючи певні відношення між окремими поняттями у формі судження, ми тим самим здійснюємо елементарний акт мислення. Наприклад, висловлюючи судження «Україна - європейська держава», ми зв'язуємо поняття «Україна» та «європейська держава», відображаючи реальний зв'язок між деякою країною та її ознакою.
Структура модуля
- Загальна характеристика судження.
- Судження та речення.
- Прості судження, їх види та структура.
- Поділ простих суджень за якістю.
- Поділ простих суджень за кількістю.
- Виділяюче судження.
- Об'єднана класифікація простих категоричних суджень за якістю та
кількістю.
8. Розподіленість термінів в категоричних судженнях.
9. Питання для самоконтролю та вправи.
Ключові слова:
Істинні судження, хибні судження, судження, терміни судження, суб'єкт, предикат, прості судження, складні судження, атрибутивні судження, виділяюче судження, А (ЗР) — загальноапверджувальне судження, Е (5Р) - загальмо-заперечне судження, І (5Р) - частковостверджуваяьне судження, О (5Р) - часгп-ковозаперечне судження.
1. Загальна характеристика судження
Зв'язки та відношення в судженні виражаються через твердження або заперечення. В судженні «Підозрюваний має право на захист» зв'язок між особою, що підозрюється в скоєнні злочину, та його правом на захист стверджується; в судженні «Деякі злочини не являються умисними» зв'язок між деякою частиною злочинних дій та їх умисним характером заперечується.
Будь-яке висловлювання (судження) є або істинним, або хибним, тобто або відповідає дійсності, або ні. Якщо у судженні стверджується зв'язок, що існує є дійсності, або заперечується зв'язок, якого в дійсності нема, то таке судження є * істинним. Наприклад, «Земля обертається навколо Сонця», «Кентаври
не існують», - істинні судження. Якщо ж в судженні стверджується зв 'язок, який в дійсності не існує, або заперечується зв'язок, що є дійсним, то таке судженнябуде *хи6ним. Наприклад, «Сонце обертається навколо Землі», «Мавки живуть у лісі» - хибні судження.
Істинність або хибність деякого судження не завжди є очевидною. Для доведення чи спростування істинності (хибності) деяких суджень дуже часто буває необхідним докласти значних зусиль та затрат.
Отже, "судження - це форма мислення, в якій стверджується або заперечується зв'язок між предметом та його ознакою або відношення між предметами. Судження буває або істинним, або хибним. Матеріальним носієм судження € речення.
2. Судження та речення
Мовною формою вираження судження є реченням. Як поняття не може існувати без слова чи словосполучення, так і судження не може бути поза речення. Проте єдність судження та речення не означає їх повного збігу. Якщо будь-яке судження виражається в реченні, то з цього не випливає, що будь-яке речення є судженням. Судження виражається розповідним реченням, в якому міститься певне повідомлення. Наприклад, «Київ є столицею України», «Л. Д. Кучма не є президентом Польщі». В цих висловлюваннях відображається зв'язок між предметами думки та їх ознаками, цей зв'язок стверджується чи заперечується, ці висловлювання можуть бути істинними чи хибними.
Крім розповідних, існують питальні та спонукальні речення, які суджень не містять. Наприклад, «Хто сьогодні черговий?», «Ви підготувались до заняття?», «Сідайте!», «Вам необхідно подумати!» тощо.
Судження та речення відрізняються за своїм складом. Судження про зв'язок предмета та його ознаки складається з двох понять або двох *термінів (латинське Іегтіпиз - кінець, границя - слово або словосполучення, яким позначають предмет або його властивість) судження: "суб'єкта (латинське зиЬ)есгат - підкладене, предмет думки), поняття, що відображає предмет думки, та предиката (латинське ргаейісиіщп — сказане поняття, що відображає ознаки предметів. Суб'єкт та предикат позначають латинськими літерами (символами) 8 та Р. Наприклад, «Київ (8) є столицею України (Р)». Крім 8 та Р судження має в своєму складі логічну зв'язку — елемент судження, який з'єднує терміни судження, стверджуючи або заперечуючи належність ознаки предметові. Логічна зв'язка виражається Словами «є» («не є»), «суть», («не суть») тощо. В слов'янських мовах логічна зв'язка часто замінюється на тире.
Головні члени речення (підмет та присудок), як правило, збігаються із суб'єктом та предикатом тільки в простому непоширеному реченні, наприклад, «Судження (5, підмет) - логічна форма (Р, присудок)». В більшості речень такого збігу немає. Так, в судженні «обласним центром Волині (5) є місто Луцьк (Р)», підмет- «Луцьк», а присудок «є обласним центром».
На відміну від підмета та присудка, які мають граматичні форми вираження, суб'єкт та предикат сталих форм вираження не мають і часто визначаються логічним наголосом. Наприклад, речення "Дідик € студентом університету "Україна" залежно від логічного наголосу, за допомогою якого виділяється предикат судження, може висловлювати три різні судження: 1) особою, що є студентом університету "Україна" (8) є саме Дідик (Р); 2) службове положення, яке займає в університеті "Україна" Дідик (5) є студент (Р); 3) ВНЗ, в якому навчається студент Дідик (8), є саме університетом "Україна" (Р).
Різниця між судженням та реченням полягає також у тому, що граматична будова речень в різних національних мовах є різною. Логічна ж структура судження однакова незалежно від його вираження в тій чи іншій мові.
Таким чином, судження та речення утворюють нерозривну єдність, але ця єдність характеризується деякими відмінностями, які необхідно враховувати, оскільки ототожнення судження як Ідеальної форми мислення і речення як його матеріального носія призводить до помилок у міркуваннях.
3. Прості судження. їх види та структура
Всі судження поділяються на прості та складні. Простим називають судження, яке виражає зв язок двох ітіїьки двох понять. Судження, яке складається з двох і бііьше простих суджень, називається *сктдним (складеним).
Існує три види простих суджень:
1) атрибутивне (від латинського аЦгіЬиіит - додане; невід'ємна властивість об'єкта) судження. "Атрибутивним називають судження про ознаку предмета. В ньому відображається зв'язок між предметом думки та його ознакою. Цей зв'язок може стверджуватись або заперечуватись. Наприклад, "Україна - демократична держава", "Україна не є членом НАТО". Атрибутивне судження складається із суб'єкта, предикатата логічної зв'язки; його логічна схема (формула) "5 - Р", де 8 - суб'єкт судження, Р - предикат судження, "-" - логічна зв'язка.
"Суб'єктом судження є поняття про предмет судження, Поняття про ознаку предмета називають "предикатом судження. Логічна зв 'язка виражає відношення між суб'єктом та предикатом судження. Суб'єкт та предикат називають термінами судження.
Атрибутивному судженню можна дати об'ємну інтерпретацію. В цьому випадкувоно розглядається як відношення двох понять (8, Р), обсяги яких певним чином відносяться одне до одного, тобто включають або виключають обсяг одне одного. Так, в судженні "Україна (3) - демократична держаза (Р)" суб'єкт ("Україна") буде повністю входити в обсяг предиката (поняття "демократична держава"):
В судженні «Україна (3) не є членом НАТО (Р)» суб'єкт («Україна») буде виключатись з обсягу предиката (поняття «країна - член НАТО»):
Використання колових схем Ейлера долає змогу наочно представити відношення між термінами судження, шо полегшує аналіз їх структури.
- судження з відношенням або релятивне (від латинського геіаііуиа –
рівності, просторові, часові, причинні та інші. Наприклад, «А дорівнює В»,
«С менше Д», «Харків знаходиться на схід від Києва», «Мораль виникла значн раніше, ніж релігія» тощо
Релятивні судження символічно записуються так: х К у, читаємо: «х» знаходиться у відношенні «К.» до «у». Якщо відношення між предметами заперечується, то записують: ~ (а К. Ь) - «невірно, що «а» знаходиться у відношенні «К» до «Ь». X, у, а, Ь - це символи для позначення предметів. К. (перша літера латинського Кеіаііпк - відносний) - символ для позначення будь-яких відношень між предметами.
3) судження існування (екзисгенщйні — від латинського Ехкіепгіа - існування).
В судженнях існування відображається сам факт буття чи небуття предмета.
Наприклад, «Матерія існує», «Кентаврів в дійсності нема», «Судження без речення
не існує». Предикатами цих суджень є поняття про існування або неіснування
предмета думки. Логічна зв'язка часто відсутня у структурі судження, але ТІ
легко відновити. Наприклад, «Матерія існує» — «Матерія є те, що існує».
4. Поділ простих суджень за якістю
Атрибутивні судження називають категоричними (від грецького катгіуоріко - стверджуючий), оскільки знання про притаманність чи неприта-манність ознаки предмета висловлюється в безумовній формі. Наприклад, «Звинувачуваний має право на захист», «Скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння не звільняє від кримінальної відповідальності».
За якістю категоричні судження поділяють на стверджувальні та заперечні. Стверджувальними називають судження, які вказують на приналежність предмету певної ознаки. Судження, що виражає відсутність у предмета деякої ознаки, називають заперечним. Наприклад, «Україна є морською державою» -стверджувальне судження. Його логічна формула «5 є Р». «Територія України не підлягає змінам без її згоди» - заперечне судження. Логічна формула заперечного судження - «8 не є Р».
Стверджувальне та заперечне судження відрізняються характером логічної зв'язки, її якістю. Стверджувальна зв'язка («є») вказує на приналежність ознаки предмета. Заперечна зв'язка («не є») таку приналежність заперечує. Отже, якість категоричного судження залежить виключно від характеру логічної зв'язки І не залежить від форми вираження суб'єкта та предиката. Наприклад, судження «серед неюристів є неспортсмени» (не - 8 є не Р) є стверджувальним, бо логічна зв'язка є стверджувальною. Слід мати на увазі, що логічні зв'язки «є» та «не є» в реальній мові можуть виражатись словами: «являє собою», «не являє собою», «суть», «не визначається», «належить», «не відноситься» тощо, або замінюватись тире, або бути відсутніми взагалі.
5. Поділ простих суджень за кількістю
Дещо стверджувати або заперечувати можна про один предмет, про частину предметів та всі предмети деякої множини предметів. Залежно від цього судження за кількістю поділяються на одиничні, часткові та загальні.
Одиничним називають судження, є якому дещо стверджується чи заперечується про один предмет. Наприклад, «Ця стаття кримінального кодексу встановлює відповідальність за шахрайство», «Верховна Рада України - найвищий законодавчий орган держави», «Леся Українка - видатна українська поетеса» тощо. Логічна формула одиничних суджень: «Це 5 є Р» та «Це 5 не є Р».
Частковим називають судження, в якому дещо стверджується або заперечується про частину даного класу (множини) предметів. Часткові судження висловлюються реченнями, які мають в своєму складі слова: «деякі», «не всі», «частина», «більшість», «меншість» тощо- Наприклад, «деякі правопорушення не є злочинами», «більшість студентів нашої групи успішно оволодівають логікою», «не всі люди є вегетаріанцями» тощо. Логічна формула часткових суджень: «Деякі 8 є Р» або «Деякі 8 не є Р».
Загальним називають судження, в якому дещо стверджується або заперечується про всі предмети даного класу. Наприклад, «Всі громадяни рівні перед законом», «Жодне твердження науки не є остаточним», «Кожен студент-юрист вивчає логіку», «Нема такої людини, яка 6 знала все» тощо.
Загальні судження виражаються реченнями, які містять у своїй структурі слова: «всі», «жоден», «кожен», «будь-який», «ніхто» тощо. Однак ці слова можуть і не входити до складу речення. Наприклад, «Громадяни України мають виборчі права», «Присуд повинен бути обгрунтованим». За смислом такі висловлювання є загальними, бо предикат стосується кожного предмета думки: «Всі громадяни України...», «Кожен присуд.,.». Слова «всі», «жоден», «деякі», «саме цей» тощо, які характеризують судження з боку його кількості, називаються кванторними (від латинського иап|ш1 - скільки?), а використання кванторних слів у судженнях називають кваитифікацією.
6. Виділяюче судження
Особливе місце в класифікації суджень займає виділяюче судження. Це визначається тим, що кількісна характеристика суджень встановлює обсяг суб'єкта, а обсяг предиката при цьому залишається невизначеним. Дійсно, із судження "Мокренко є очевидцем події" неможливо встановити, чи є Мокрен-ко одним єдиним чи одним з багатьох очевидців події'. В судженні "Деякі студенти нашої групи користуються "Інтернетом" слово "деякі" може означати "принаймні деякі, а може і всі" та "тільки і тільки деякі".
*Виділяюче судження усуває цю невизначеність; воно відображає той факт, іцо ознака, висловлена предикатом, належить тільки даному і ніякому Іншому предметові (множині предметів).
Виділяюче судження може бути одиничним, частковим та загальним.
Наприклад, "Тільки Мокренко є очевидцем події". Його логічна формула "Це
8, і тільки це 3 є Р". Відношення між обсягами 3 та Р у цьому випадку у вигляді
кіл Ейлера будуть такими:
-- -
Суб'єкт та предикат цього судження мають однаковий обсяг або є рівнозначними, бо воно виражає той факт, що Мокренко є єдиним свідком події.
Часткове виділяюче судження: "Деякі юристи є прокурорами". Його логічна формула: "Деякі 3, і тільки 3 є Р". І дійсно, прокурори є серед юристів, і тільки серед юристів. Об'ємна інтерпретація буде такою:
- -\
Предикат часткового виділяючого судження повністю входить в обсяг суб'єкта, бо поза межами обсягу суб'єкта предмети позначені предикатом не існують.
Загальне виділяюче судження: "Всі правильні трикутники є рівнобічними". Його логічна формула; "Всі 3, і тільки 5 є Р". І дійсно, рівнобічними можуть бути правильні, і тільки правильні трикутники. Відношення між обсягами 8 та Р буде таким:
•-
Обсяги суб'єкта та предиката загального виділяючого судження повністю збігаються.
Отже, в загальному випадку виділяючим буде таке судження, яке за смислом відношень між 5 та Р, відповідає формулі «5, і тільки 5 є Р».
7. Об'єднана класифікація простих категоричних суджень за якістю та кількістю
Оскільки кожне судження одночасно має якісну і кількісну характеристику, то буде доцільним об'єднати два попередні поділи суджень за якістю і кількістю. В результаті цього об'єднання дістанемо такі чотири типи простих суджень: загально стверджувальне (А (ЗР) (від латинського аитгттіо - стверджувати), частковосте ер джу вальне (І (ЗР), загально запереч не (Е (5Р) (від латинського слова пс)ю - заперечувати), частковоза переч не (О (ЗР). Одиничні за кількістю судження відносять відповідно до загальноствєрджувальних або за-гальнозаперечних, оскільки в них мова Йде не про частину предметів даного класу, а про один предмет, який складає весь даний клас предметів.
*А (8Р) - загальноствердзіеувальне, тобто загальне за кііькістю та стверджувальне за якістю судження. Наприклад, «Будь-який злочин є карним вчинком». Його логічна формула: «Всі 3 с Р». Кванторне слово «всі» характеризує кількість, а стверджувальна логічна зв'язка «є» — якість судження.
*/ (5Р) - частковостаерджувальие, тобто часткове за к'їлькістю та стверджувальне за якістю, судження. Наприклад, «Деякі студенти є відмінниками навчання». Йога логічна формула: «Деякі 5 є Р». На кількість судження вказує кванторне слово «деякі», а на якість - стверджувальна логічна зв'язка «є».
*£ (8Р) - загальнозаперечне, тобто загальне за кількістю та заперечне за якістю, судження. Наприклад, «Жоден студент не є професором». Його логічна формула: «Жодне 5 не є Р». Кількість судження виражається кванторним словом «жодне», а якість - заперечною логічною зв'язкою «не є».
*О (5Р) — частковозаперечне, тобто часткове за кількістю та заперечне за якістю, судження. Наприклад, «Деякі люди не є студентами». Його логічна формула: «Деякі 5 не є Р». На кількість судження вказує кванторне слово «деякі», а на якість - логічна зв'язка «не є».
Логічні формули простого категоричного судження: «Всі 5 є Р», «Деякі 8 є Р», «Жодне 5 не є Р», «Деякі 8 не є Р» будемо називати нормальними формами судження.
Для того, щоб встановити тип (А, Е, І, О) будь-якого простого судження, необхідно:
-
Вияснити його смисл: стверджувальне чи заперечне; шо саме стверджу
ється (заперечується), тобто що € 3 і Р судження; про яку частину предметів 8
йдеться у судженні.
- Подати його у нормальній формі, 5 і Р при цьому повинні зберігати свої
місця відповідно до логічного наголосу першопочаткової форми висловлю
вання. Наприклад, «Бувають хиби, схожі на істину». 1) інтуїтивно ясно, що це
судження стверджувальне; в ньому 3 - «хиби», а Р - «Істини»; слово «бувають»
вказує на те, що йдеться про частину "хиб" (8). Отже, 2) а нормальній формі воно буде мати вигляд: "Деякі хиби є схожими на істину" ("Деякі 8 є Р") - це судження І (8Р) - частковостверджувальне. Другий приклад: "не все однаково придатне для всіх". 1) інтуїтивно ясно, що це судження щось заперечує; "однаково придатне" - означає "не придатне" або "не є придатним"; "не все" - означає частину, тобто "дещо" (речі, професія, стиль життя тошо); 8 - "дещо", а Р -"придатне для всіх людей". Отже, 2) в нормальній формі воно буде таким "Дещо не є придатним для всіх людей" - це судження О (5Р) - частковозаперечне.
8. Розподіеиість термінів в категоричних судженнях
Термін (5, Р) вважається розподіленим, якщо його обсяг повністю включається або виключається з обсягу Іншого терміна. Розподілений термін позначається - 8 +, Р+.
Термін (8, Р) вважається нерозподіленим, якщо його обсяг частково включається або виключається з обсягу іншого терміна. Нерозподілений термін позначається - 8 -, Р-.
Залежно від чотирьох типів простих категоричних суджень існують такі випадки розподіленостІ термінів,
Судження А (8Р). Його формула: "Всі 8 є Р". Існує два випадки розподіленостІ 8 та Р.
1-й випадок. Наприклад, "Всі студенти-філологи є студентами". Відношення між 8 (сгуденти-філологи) та Р (студенти) подамо у вигляді кіл Ейлера:
©8 - студенти-філологи Р - студенти 5<Р
Оскільки "всі студенти - філологи" включаються в обсяг предиката, то 8+ буде розподіленим. В судженні логічний наголос стоїть на 8, тобто з обсягу "студентів" (Р) виключається та частина обсягу, яка не належить до 5. Р, таким чином, буде нерозподіленим.
2-й випадок. Наприклад, "Всі квадрати - прямокутні ромби".
* -
Це виділяюче судження, значить у ньому обсяги 8 і Р повністю збігаються або включають одне, тоді І 8 і Р будуть розподіленими.
Судження І (ЙР). Його формула "Деякі 8 є Р". Існує два найбільш поширені випадки розподіленостІ 8 та Р.
4. Як поділяються судження за якістю та кількістю? Придумайте декілька
прикладів виділяючого судження.
5. Які с типи суджень за якістю та кількістю? Придумайте власні приклади.
6. Якщо судження за кількістю є одиничним, то до якого типу його сггід віднести?
7. Який термін судження є розподіленим, а який нерозподіленим?
8. Визначте структуру суджень (знайдіть 8, логічну зв'язку та Р), висловлених
такими реченнями:
а) філософія — це форма суспільної свідомості;
Ь) Ксантипа - дружина Сократа;
с) милосердя не буває надмірним;
(1) незнання закону не є виправданням.
9. Визначте кількість і якість таких висловлювань, звівши їх до одного з
чотирьох типів: А (8Р), Е (8Р), І (5Р), О (ЗР):
а) і Цезар не вище граматиків;
Ь) не все те, що дозволено, варто поваги;
с) мистецтво - в умінні приховувати мистецтво;
й) провина не є злочином.
10. В приведених прикладах визначте тип судження (А (5Р), Е (5Р), І (5Р),
О (ЗР)), зобразіть відношення між термінами за допомогою діаграм Ей-
лера і визначте розподіленість термінів:
а) найвище право часто є і найвищим злочином;
Ь) немає таких істин, які б визнавались усім людством;
с) не існує такої істини, яку б не спростували;
сі) рабський вчинок — не завжди вчинок раба.
ЛІТЕРАТУРА А. Основна
1. Гетманова А. Д. Логика. -М.: Новая школа, 1995. -С. 60-69.
2. Жеребкін В. Є. Логіка. - X.: Основа, 1999. - С. 62-85.
3. Кириллов В. И., Старченко А. А. Логика - М.: Вьісшая школа, 1995. -
С. 63-106.
4. Конверський А. Є. Логіка. -К: Четверта хвиля, 1998.-С. 170-192.
5.ИвановЕ.А.Логика.-М.;Из-воБЕК, 1996.-С. 104-137.
6. Свинцов В. И. Логика. - М.: Скорина- Весь мир, 1998. - С. 8О-101.
Б. Додаткова *
1. Ивин А. А. Искусство правильно мислить. - Іуі.: Просвещение, 1990. -
С.154-209.
2. КарнапР. Значениеи нсобходимость. -М.: Наука, 1968. — С. 97-102.
3. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник.- М.: Наука, 1975. -
Статті: вьюказьівание, единичное суждение, категорическое суждение,
логический квадрат, необходимости суждения, обшеотрицательное суж¬
дение, общеутвердительное суждение, отношение между суждениями,
простое суждение, сложное суждение, частноотрицательное суждение, частноутвердительное суждение та інші статті до данної теми.
- Логнческие методи и формьі научного познания. - К.: Наукова думка,
І984.-С.200.
- Мельников В. Н. Логические задачи. - Киев-Одесса: Вмсшая школа, 1989 -
С. 117-126.
Ь. Свинцов В. И. Смьісловой анализ и обработка текста. - М.: Наука, 1979 -272 с.
БЛОК Ді 2
МОДУЛЬ № 5
ЛОГІЧНІ ВІДНОШЕННЯ
МІЖ КАТЕГОРИЧНИМИ СУДЖЕННЯМИ.
ОСНОВНІ ЗАКОНИ ЛОГІКИ
КОРОТКИЙ ЗМІСТ МОДУЛЯ
Судження відображають зв'язки і відношення між предметами об'єктивної дійсності. Якщо судження правильно відображають предмети дійсності і зв'язки між ними, то відношення між судженнями € відображенням відношень між предметами. В свою чергу знання відношень між судженнями сприяє пі¬знанню відношень між реальними речами.
Структура модуля
1. Поняття про логічні відношення між простими судженнями.
2. Відношення еквівалентності,
3. Закон тотожності.
4. Відношення часткової сумісності.
5. Відношення підпорядкування.
6. Відношення протилежності. Закон суперечності.
7. Відношення суперечності. Закон виключеного третього.
8. Питання для самоконтролю та вправи.
Ключові слова:
Закон тотожності, закон суперечності, закон виключеного третього.
1. Поняття ПРО логічні відношення між простими судженнями
В основі логічних відношень між простими судженнями лежить їх схожість за змістом, яка виражається через їх смисл та значення істинності суджень. З цього погляду всі судження поділяються на порівнянні та непорівнянні.
Порівнянними є судження, що мають однакові терміни (5, Р) і відрізняються за якістю та кількістю (А, Е. І, О), іноді їх називають судженнями одній матерії. Наприклад, «Деякі люди € вегетаріанцями», «Деякі люди не є вегетаріанцями». Ці судження можна порівнювати за значенням їх істинності, оскільки вони мають однакові терміни: 5 - «люди», Р - «вегетаріанці». Два судження (А та В) мо¬жуть мати такі значення Істинності: 1) обоє бути істинними; 2) перше - Істинне, а друге - хибне; 3) перше - хибне, а друге - істинне; 4) обоє хибні. Позначив¬ши: «істина» - 1, «хиба» - 0, подамо ці можливі варіанти значень їх істинності у вигляді таблиці:
Заперечне частково стверджувальне судження еквівалентне загальнозапереч-ному. Наприклад, «Невірно, що деякі кентаври живуть у Греції» еквівалентне «Жоден кентавр не живе у Греції». 4) ~О(8Р) = А(ЗР).
Заперечне частково заперечне судження еквівалентне загальностверджуваль-ному судженню. Наприклад, «Невірно, що деякі люди не вживають ліків» екві¬валентне «Всі люди вживають ліки».
3. Закон тотожності
*3акон тотожності як закон правильного мислення € певною формою відображення закону об'єктивної дійсності - визначеності, певної відносної сталості властивостей предметів і явищ. Але його вимоги стосуються тільки думок: він вимагає однозначності думки про деяку властивість предмета в да¬ному міркуванні. Закони логіки мають силу в мисленні тоді, коли ми застосо¬вуємо їх, враховуючи такі умови: а) мова повинна йти про один той самий предмет думки; Ь) мова повинна йти тільки про одне відношення (властивість) предмета думки; с) думка про предмет міркування повинна бути обмежена пев¬ним часом. Усі три умови визначають правильність застосованих всіх основ¬них законів логіки.
Закон тотожності*формулюється так: Кожна думка про окремий предмет чи його властивість в межах даного міркування повинна зберігати один і той самий зміст. Закон тотожності записується формулою «А = А» (А тотож¬но А).
Отже, закон тотожності відображає однозначність думок у процесі мислен¬ня. Логічною формою вираження ототожнення є ствердження (судження). Ототожнення думки самої з собою в процесі мислення зв'язане із збереженням
її обсягу та змісту.
Найпоширенішим видом помилки, яка виникає внаслідок порушення закону тотожності, є підміна понять. Підміна понять грунтується на явищі багатозна¬чності слів. Прикладом підміни понять є таке міркування.
«Розсердившись на кума, Микола сказав:
- Ти, Петре, ніколи не будеш людиною, бо ти - свиня.
- Ну, це ти вже забрехався куме, - відповів Петро.
- Ніскільки я не забрехався і можу це довести, - зловтішно сказав Микола,
- Доведи, — стає вимагати Петро,
- Підожди, доведу, - з тією ж зловтіхою в голосі сказав Микола.
Обоє замовкли, Петро лякливо чекав, і його розбирала злість на Миколу. Раптом Микола спитав:
- А що, Петре, є у тебе п'ятачок?
- Є, але тобі я не дам, - злісно відповів Петро.
- Як, у тебе п'ятачок, і ти після цього скажеш, що ти не свиня! - скрикнув
радісно Микола».
а) -А -» (В V С);
Ь) (-А лВ)-»С;
с) (В V С V О) -> (А V -А).
7. Відомо, що А - істинне, а С -хибне. Визначте істинність висловлювань,
не складаючи повні таблиці їх істинності:
а) А <-> (В -> ~С);
Ь) (-А<-> (В <-» -В);
с) (АуВ)*-» (С<-»~С).
8. Користуючись табличним способом, перевірте, чи є еквівалентними такі пари
формул:
а}А->В і ~(Ал~В); Ь)~Ал~В І ~(АлВ).
9. Користуючись тим же способом, перевірте, чи існує відношення логічного
слідування між формулами:
с) (А-*В) |-(-В-»-А); <і)-(АуВ) \- (-Ау-В).
ЛІТЕРАТУРА
А. Основна
- Гетманова А. Д.Логика.-М.: Новая школа, 1995.-С. 68-83.
- ЖеребкінВ.Є. Логіка.-X.: Основа, 1999.-С. 86-93.
- Кириллов В. И., Старченко А. А. Логика. - М.: Вьісшая школа, 1995. —
С. 158-163.
- Конверський А. Є. Логіка. - К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 195-202.
- ИвановЕ. А. Логика.-М.:Из-во БЕК, 1996.-С. 137-171.
- Свинцов В. И. Логика. - М.: Скорина - Весь мир, 1998. - С. 101-116.
- Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. - К.: Золоті ворота, 1996. -
С. 96-145.
Б. Додаткова
- Ивин А. А. Искусство правильно мислить. - М.: Просвешение. 1990. —
С. 154-209.
- КарнапР. Значениеинеобходимость.-М.: Наука, 1968.-С. 331-334.
- КондаковН. И. Логическийсловарь-справочник.-М.: Наука, 1975. Статті:
вьісказьівание, дизьюнкция, импликация, нечисленне вьісказьіваний,
онгюкция, отношение между суждениями, разделительное суждение,
сложное суждение, суждение, условное суждение, зквивалентность.
- Логнческие мстодьі и формьі научного познания. - К.: Наукова думка,
1984.-200 с.
- МельниковВ. Н. Логическиезадачи.-Киев-Одесса: Вьісшая школа, 1989. —
С. 59-101; 154-177.
- Свинцов В. И. Смьісловой аналиі и обработка текста. - М.: Наука, 1979. —
272 с.