І. Повторення

Вид материала

Документы

Содержание ІІ. Мовленнєва діяльність 2. Говоріння (протягом року) 3. Читання (протягом року). ІІІ. Знання про мову. Мовне вміння Основні навчальні досягнення на кінець року

Подобный материал:

• Пам'ять І навчання, 1204.53kb.
• Методичні рекомендації щодо календарно-тематичного планування з української мови, 267.27kb.
• Тема уроку: Базові структури алгоритмів. Слідування, розгалуження, повторення. Мета, 51.73kb.
• Тестові завдання для повторення вживання дієслова, 15.9kb.
• За В. О. Онищуком, 189.87kb.
• Повторення, 116.31kb.
• Календарне планування з української мови І семестр (7 кл.), 138.87kb.
• Урок: література І математика, 139.21kb.
• Урок повторення з елементами поглиблення, 320.18kb.
• Проект «Росток» 4 клас Розділ «Розв’язування задач на рух», 131.6kb.

4 клас (245 год.)


У 4 класі завершується вивчення початкового курсу рідної мови. Учні мають не тільки здобути нові знання, уміння й навички в роботі над текстом, з граматики, фонетики й правопису та розвитку мовлення, а й систематизувати відомості з різних розділів мови, узагальнити й закріпити опрацьоване в 1–3 класах. Адже знання і мовленнєві вміння, набуті молодшими школярами в початкових класах, стануть основою для вивчення систематичного курсу рідної мови в середній школі.

І. Повторення

Повторення, розширення відомостей про вимоги до усного і писемного мовлення, про роль мови як засобу спілкування, пізнання.

Повторення вивчених у попередніх класах віршів, загадок, прислів’їв, лічилок; переказування, розігрування відомих дітям казок, епізодів з мультфільмів і ін. Слухання художніх текстів, перевірка розуміння прослуханого, складання діалогів, зв’язних усних і письмових висловлювань на теми, запропоновані учителем і учнями.

Закріплення відомостей про вимоги до читання вголос і мовчки, виразне читання вголос віршованих і прозових текстів; читання мовчки незнайомого тексту, перевірка розуміння, обговорення прочитаного.

Закріплення відомостей про техніку письма, культуру оформлення письмової роботи. Записування на дошці і в зошитах матеріалу, який передбачає вміння розмістити його потрібним чином.

Закріплення вміння правильно писати слова зі списків для запам’ятовування, які опрацьовувалися в 1, 2, 3 класах; уміння зіставляти вимову і написання слова (правильно вимовляти його і чітко проговорювати так, як його слід писати). Повторення правил правопису (орфографічних і пунктуаційних), опрацьованих у попередні роки навчання.

ІІ. Мовленнєва діяльність

1. Слухання – розуміння усного мовлення (протягом року)

Уміння сприймати на слух ряди, складені зі звуків, складів, сполучень слів, речень (кількість матеріалу перевищує ту, що пропонувалась у 3 класі). Уміння після одного прослуховування виконувати завдання на розпізнавання у сприйнятому звуковому потоці окремих його частин; визначати кількість вимовлених одиниць; помічати слово, сполучення слів, вимовлене двічі; російське слово серед українських; помічати слова, навмисне вимовлені з якимсь відхиленням від норми та ін.

Уміння співвіднести ряд прослуханих слів, сполучень слів, речень з малюнком і вибрати те, що відповідає малюнку. Уміння вибрати із даного ряду слів те, яке подібне або протилежне за значенням першому слову, розділити слова на дві групи за поданою вчителем або самостійно визначеною ознакою.

Уміння зрозуміти, запам’ятати після одного прослуховування інструкцію по виконанню навчальних дій або ігрових завдань (її об’єм повинен бути більшим, ніж у 3 класі).

Уміння після одного прослуховування тексту (розповіді, опису, міркування), який належить до художнього, розмовно-побутового, науково-художнього стилю, зрозуміти його зміст. Уміння сприйняти, усвідомити значення загального тону, тембру, сили голосу читця (розповідача) для визначення змісту твору, його емоційного забарвлення. Уміння помітити, оцінити точне, влучне, образне слово й уявити описуване. Уміння скласти свою думку, зв’язати прослухане зі своїм життєвим досвідом.

2. Говоріння (протягом року)

Уміння регулювати дихання, силу голосу, темп мовлення.

Уміння читати напам’ять віршовані і прозові тексти.

Уміння відтворити, розіграти діалог з прослуханого або прочитаного твору.

Уміння скласти діалог за малюнком, описаною ситуацією – з опорою на допоміжні матеріали і без них. Уміння дотримуватися правил мовленнєвого етикету, культури спілкування.

Уміння переказати (детально, вибірково) текст з опорою на даний або колективно складений план, опорні сполучення слів, а також без опори на допоміжні матеріали. Уміння переказати епізод із переглянутого фільму, передати розповідь, почуту в позаурочний час від близьких, знайомих. Уміння висловити свою думку про предмет висловлювання, обґрунтувати її, доповнити текст на основі особистого життєвого досвіду (використовуються тексти – розповіді, описи, міркування).

Уміння повторити зразок зв’язного висловлювання, даного вчителем, внести деякі доповнення, зміни до тексту.

Уміння скласти зв’язне висловлювання (розповідь, опис, міркування) за малюнком, описаною ситуацією і з опорою на допоміжні матеріали (даний початок, опорні сполучення слів, даний або колективно складений план та ін.). Уміння самостійно скласти висловлювання на задану або вибрану тему, висловити своє ставлення до предмета висловлювання.

Уміння оцінювати складені діалог або зв’язне висловлювання – з допомогою вчителя відзначити в ньому достоїнства, бачити те, що вимагає доопрацювання. Уміння удосконалювати текст.

3. Читання (протягом року).

Уміння миттєво впізнавати найбільш уживані слова, складені з 3–7 букв, і сполучення коротких слів, складених з такої самої кількості знаків (коли ж, якби я і под.).

Уміння переглядати – миттєво (не читаючи все підряд) розпізнавати окремі характеристики друкованого матеріалу: розрізняти очима в тексті з діалогом слова діючих осіб, виділені з допомогою тире або лапок, а також слова автора; уміння розпізнавати з одного погляду кількість слів у реченні, складеному з 4–5 слів, зміну порядку слів у двох схожих реченнях невеликої довжини. Уміння проглядати заголовок книги, алфавітний довідник і т.ін., знаходити в них потрібний пункт.

Уміння при прогляданні порівняно невеликої частини попередньо прочитаного тексту (0,5–1 стор.) знаходити зазначені елементи змісту: слова, що називають час (місце, причину) дії; абзац, у якому про щось говориться (з опорою на зазначені ключові слова або самостійно), опис у розповідному тексті і т.п.

Уміння читати вголос, правильно вимовляючи слова з тими особливостями вимови, над якими на уроках велась робота. Уміння інтонаційно правильно читати речення, різні за метою висловлювання, окличні речення, звертання. Уміння правильно інтонувати речення зі звертаннями, що стоять на початку, всередині, вкінці речення, речення з однорідними членами, в яких є узагальнюючі слова (за зразком, без уживання термінів). Уміння робити усвідомлені паузи в реченні.

Уміння розмічати текст при підготовці до виразного читання.

Уміння прочитати мовчки 2–3 речення, що відрізняються 1–2 словами і зрозуміти різницю в значенні схожих, але не однакових речень. Уміння прочитати 2–3 речення і знайти серед них те, яке відповідає зазначеному вчителем змісту (використовуються речення довші і порівняно важчі, ніж у 2 класі).

Уміння самостійно прочитати і зрозуміти матеріали, що мають комунікативне навантаження: достатньо поширені (в порівнянні з попереднім класом) інструкції до ігрових і навчальних завдань; взаємне читання учнями коротких висловлювань, складених ними з приводу актуальних для них фактів, подій.

Уміння прочитати і самостійно зрозуміти текст, що міститься у вправі підручника.

4. Писемне мовлення (протягом року).

Уміння скласти і записати 3–4 зв’язаних між собою речення, які описують зміст малюнка, частину інтер’єру класу, навчальну ситуацію на уроці і ін.

Уміння скласти і записати 3–4 запитання на задану тему, а також відповісти на запитання, складені однокласником, використовуючи елементи опису або міркування.

Уміння працювати з деформованим текстом: виділити відсутні абзаци, переставити частини тексту, вилучити речення, яке не відповідає темі, додати відсутнє заключне речення, замінити недоречно повторювані слова, забезпечити зв’язок між реченнями тексту.

Уміння писати детальний або вибірковий переказ (розповідний текст з елементами опису або міркування 40–60 слів) за колективно і самостійно складеним планом, з опорою на допоміжні матеріали (подані зачин або кінцівка, ключові сполучення слів і ін.), дотримуючись трьохчастинної структури висловлювання. Уміння передати на письмі висловлювання про якийсь факт, подію, почуту учнями за межами школи. Уміння висловити свою думку про те, що є предметом письма, обумовити свою думку.

Уміння самостійно скласти письмове висловлювання про прочитаний твір, епізод переглянутого фільму, ситуації з життя класу або сім’ї і ін., висловити своє ставлення до предмета висловлювання. Уміння скласти записку, яка містить пояснення якогось факту; привітання, запрошення, а також загадку, лічилку, казку.

Уміння обговорити свої письмові роботи в парах, невеликих групах; побачити позитивні сторони роботи, дати пораду по її доробці – спираючись на пам’ятку, підготовлену вчителем. Уміння удосконалювати написане.

ІІІ. Знання про мову. Мовне вміння

Текст.

Закріплення поняття про будову текстів різних типів. Тема і мета висловлювання. Заголовок.

Розвиток умінь визначати тему висловлювання у текстах-розповідях, описах, міркуваннях, знаходити або формулювати самостійно основну думку.

Знаходження та інтонаційне виділення у реченнях тексту (монологічного і діалогічного) слів, найважливіших для висловлювання думки. Спостереження над засобами зв’язку речень у тексті. Уміння використовувати слова для зв’язку речень у тексті (він, вона, воно, вони; цей, ця, це; той, та, те; спочатку, потім, після цього, нарешті та ін.).

Поділ тексту на частини, складання плану з допомогою вчителя та самостійно.

Спостереження за роллю абзаців.

Складання тексту-розповіді за опорними словами, за спостереженнями, аналогією з прочитаним, за картиною, за окремими епізодами з кінофільму, за сценами з дитячого спектаклю тощо, з орієнтацією на слухача, тему та мету висловлювання.

Спостереження за особливостями змісту та побудови тексту-міркування; наявність певного твердження, доказів та висновків.

Формування уміння будувати текст-міркування, добираючи переконливі докази, робити висновки.

Опис найпростіших трудових процесів, у яких можуть брати участь самі учні. Складання художніх та науково-популярних описів. Вправи на порівняння художнього і науково-популярного описів.

Написання замітки до стінгазети. Оформлення записів спостережень на екскурсії.

Удосконалення змісту і форми власних текстів під керівництвом учителя: відповідність висловлювання заданій темі; наявність у тексті складових частин (зачину, основної частини, кінцівки), дотримання логіки викладу; усунення одноманітних конструкцій речень, невиправданих повторень тощо Дотримання абзаців у тексті.

Речення. Правопис.

Повторення і узагальнення вивченого про види речень за метою висловлювання, про головні і другорядні члени речення. Встановлення зв’язку слів у реченнях: виділення головних і другорядних членів. Визначення, за допомогою чого зв’язуються слова (за допомогою закінчень і прийменників, тільки закінчень). Поширення речень словами та словосполученнями (без терміна).

Складання речень за зразком, за схемою. Відновлення змісту деформованих речень та текстів. Правильне інтонування речень у читаному тексті та власних висловлюваннях.

Поняття про однорідні члени речення. Головні і другорядні однорідні члени речення. Спостереження за вживанням речень з однорідними членами в тексті. Кома при однорідних членах речення.

Поєднання однорідних членів за допомогою інтонації, сполучників і, та, а, але (без повторення). Інтонація перелічування та протиставлення. Складання речень з однорідними членами, поширення їх залежними словами; використання речень з однорідними членами у побудові текстів. Уміння ставити питання до однорідних членів речення.

Побудова складних речень за зразком, за схемою, за малюнками, створеними ситуаціями.

Слово. Значення слова. Частини мови. Правопис.

Спостереження за словами, що відповідають на питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? скільки? котрий? котра? котре? котрі? де? коли? як?, а також за службовими словами, до яких не можна поставити питання (і, та, на, від, але тощо).

Іменник

Розширення уявлень про лексичне значення іменника (слова з абстрактним значенням: радість, сум, сміливість тощо).

Іменники-синоніми, іменники-антоніми, багатозначність окремих іменників. Вживання іменників у прямому і переносному значеннях. Спостереження за точним і влучним вживанням з ряду синонімів ті слова, які найбільше відповідають змісту.

Рід іменників. Уміння відносити іменник до одного з родів. Розвиток умінь змінювати іменники за числами і відмінками. Формування умінь ставити іменники в початкову форму (називний відмінок однини).

Спостереження за закінченнями іменників, що належать до різних відмін (без уживання терміна) у тому самому відмінку.

Уміння користуватись орфографічним словником для перевірки закінчення іменників у родовому відмінку.

Зміни приголосних (г, к, х на з, ц, с) перед закінченням -і в іменниках жіночого роду (нога – нозі, рука – руці, муха – мусі) та чоловічого чи середнього (луг – у лузі, яблуко – в яблуці, горіх – у горісі).

Спостереження за явищами чергування кореневих і з е, о в окремих іменниках жіночого роду на приголосний (піч – печі, печей, ніч – ночі, ночей).

Правопис закінчень іменників жіночого роду в родовому відмінку однини з основою на твердий і м’який приголосний та на ж, ч, ш (стіни, пісні, межі, кручі, груші).

Правопис закінчень іменників в орудному відмінку однини: закінчення -ею в іменниках жіночого роду з основою на м’який приголосний та на ж, ч, ш (землею, межею, кручею, тишею); закінчення -єю в іменниках на -ія (лінія – лінією); закінчення -ем в іменниках чоловічого роду з основою на м’який приголосний та ж, ч, ш (конем, ножем, мечем, споришем); закінчення -єм в іменниках з основою на й (гай – гаєм). Практичне засвоєння правопису закінчень найуживаніших іменників чоловічого роду на -ар, -яр (вівчарем, слюсарем, школярем, але маляром, столяром).

Паралельні закінчення іменників чоловічого роду – назв істот у давальному відмінку однини (братові і брату, на батькові і на батьку).

Подвоєння букв на позначення м’яких приголосних, вживання апострофа після кінцевих основи б, п, в, м, ф перед закінченням -ю в іменниках жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини; відсутність подвоєння при збігу приголосних основи (певністю, радістю).

Спостереження за закінченнями іменників у множині (таблиця відмінювання). Вправи на вживання правильних відмінкових іменників у множині.

Розвиток умінь правильно використовувати прийменники з іменниками в різних відмінках.

Засвоєння літературних форм іменників у місцевому відмінку множини з прийменником по (по вікнах, по полях, по дорогах, по ночах).

Прикметник

Розвиток умінь впізнавати прикметники в тексті, спостереження за їх роллю в мовленні. Прикметники-синоніми та прикметники-антоніми. Вживання прикметників у прямому та переносному значеннях. Спостереження за вживанням прикметників у текстах різних стилів: художньому і науковому (без термінів).

Змінювання прикметників за родами та числами у сполученні з іменниками. Родові закінчення прикметників. Уміння розрізняти рід і число прикметників у сполученнях з іменниками.

Відмінювання прикметників у сполученні з іменниками (таблиця відмінювання) в однині та множині. Уміння ставити питання до сполучення прикметника з іменником.

Зіставлення закінчень прикметників з основою на твердий та м’який приголосний в однині і множині.

Побудова сполучень слів і речень з прикметниками в різних відмінкових формах, введення їх у текст. Визначення відмінків прикметників за відмінками іменників (на основі встановлення зв’язку слів у реченні0.

Побудова речень з однорідними членами, складних речень за зразком, за схемами з поданими сполучниками, введення їх у тексти.

Розвиток умінь правильно і точно вживати прикметники в мовленні.

Вимова і написання найуживаніших прикметників на -ський,
-цький, -зький.

Вживання ь перед закінченнями прикметників у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках однини (синьої, давнього, братньою, літньому, у могутньому).

Вимова та написання закінчень прикметників жіночого роду у давальному і місцевому відмінках однини (-ій): зимовій, холодній, хорошій.

Вживання відмінкових форм прикметників у множині. Закінчення -і у називному відмінку множини (вимова та правопис).

Розвиток умінь вживати прикметники у власних висловлюваннях, що належать до різних стилів (без уживання термінів).

Числівник

Загальне уявлення про числівник як частину мови. Вимова і правопис найуживаніших числівників. Вживання їх у мовленні. Уміння поставити питання до числівників кількісних і порядкових (без уживання термінів).

Практичне засвоєння вимовляння і письма та відмінкових форм окремих числівників (11, 14, 16, 50, 60, 70, 80, 1000).

Займенник

Поняття про займенник як частину мови. Спостереження за роллю різних займенників у тексті.

Особові займенники. Займенники 1–3-ьої особи однини і множини. Їх значення, синтаксична роль.

Роздільне написання займенників з прийменниками.

Побудова сполучень слів і речень із займенниками в різних формах. Вправи на використання займенників для зв’язку речень у текстах. Удосконалення текстів, використовуючи займенники замість лексичних повторів.

Дієслово

Повторення вивченого про дієслово (питання, значення, роль у реченні, зв’язок з іменниками).

Узагальнення і розширення уявлень про лексичне значення дієслів. Спостереження за дієсловами різних семантичних груп (дієсловами сприймання, мовлення, мислення, природних явищ тощо). Дієслова-синоніми, дієслова-антоніми. Вживання дієслів у прямому і переносному значеннях. Побудова сполучень слів зі спільнокореневими та синонімічними дієсловами різних семантичних груп, введення їх у речення, текст. Побудова речень з однорідними членами-присудками з урахуванням ситуацій мовлення.

Спостереження за роллю дієслів у текстах розповідного та описового характеру. Розвиток умінь вибирати з ряду дієслів те дієслово, яке найбільш відповідає мовній ситуації. Розвиток умінь уникати одноманітності у використанні дієслів із значенням мовлення, руху тощо.

Неозначена форма дієслова. Часи дієслова. Закріплення правила правопису не з дієсловами. Спостереження за вживанням дієслів неозначеної форми у приказках і прислів’ях, порадах, інструкціях. Побудова порад, інструкцій. Переконструювання тексту зі зміною граматичної форми (із заміною однієї часової форми іншою, неозначеної форми дієслова часовою і навпаки). З’ясування змін у значенні переконструйованого речення, у змісті тексту.

Добір часових форм дієслова залежно від змісту тексту та визначення їх.

Змінювання дієслів за особами і числами у теперішньому і в майбутньому часі. Побудова речень за схемами з дієсловами різних особових форм теперішнього і майбутнього часу. Переконструювання тексту із заміною неозначеної форми особовою і навпаки. Переконструювання та переказ тексту із зміною однієї особи на іншу. Добір особової форми дієслова залежно від змісту тексту, визначення цієї форми.

І і ІІ дієвідміни дієслова. Особові закінчення дієслів І і ІІ дієвідмін (без уживання терміна).

Правопис ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу (опора на наголошені форми та на форму 3-ьої особи множини).

Дієслова минулого часу: що робив? (-ла, -ло), що зробив? (-ла, -ло). Змінювання дієслів у минулому часі за родами (в однині) і числами.

Дієслова на -ся (літературна вимова та правопис). Спостереження за значенням дієслів на -ся у тексті. Уміння утворювати (за зразком) різні форми дієслів на -ся і вживати їх у реченнях, мовленні.

Прислівник

Поняття про прислівник як частину мови (значення, питання, роль у реченні, зв’язок з дієсловами). Незмінюваність – основна граматична ознака прислівників. Практичне ознайомлення з правописом найуживаніших прислівників.

Прислівники, близькі і протилежні за значенням. Поширення речень (тексту) прислівниками. Побудова речень з однорідними членами, вираженими прислівниками.

Спостереження за роллю прислівників у тексті. Вибір з поданих прислівників тих, які найбільше відповідають меті та типу висловлювання.

Вживання прислівників під час побудови текстів. Уміння користуватися орфографічним словником для правильного написання прислівників.


IV. Повторення і узагальнення вивченого у 1–4 класах

V. Графічні навички письма. Техніка письма. Культура оформлення письмових робіт

Закріплення графічних, технічних навичок письма. Удосконалення умінь плавного, ритмічного письма у сітці зошита в одну лінію.

Розвиток вільних рухів руки під час виконання розчерків. Вправляння в письмі сполучень: окремих букв і буквосполучень з розчерками у зростаючому темпі.

Формування уміння безвідривного поєднання елементів букв ж, х, ю.

Письмо буквосполучень та слів, у яких поступово зростає кількість безвідривно поєднаних літер до 6 графем (сир, вуж; день, глум; злива, земля; очерет, апетит). Запис таких буквосполучень, слів з підручника, словника, спеціальних матеріалів. Вироблення самоконтролю рухових дій у процесі письма таких поєднань.

Письмо букв, складів в алфавітній послідовності.

Удосконалення уміння писати на дошці без сітки, зберігаючи паралельність рядків та однакову висоту слів.

Уміння зображувати від руки умовні позначення, які стосуються речення, слова.

Оформлення письмових робіт відповідно до вимог, які зазначені в критеріях оцінювання письмових робіт.

Індивідуальний підхід до удосконалення навичок письма у зошиті та на класній дошці.


Основні навчальні досягнення на кінець року


Учні повинні знати:

• український алфавіт, букви на позначення голосних і приголосних звуків; спосіб позначення м’якості приголосних звуків; букви на позначення дзвінких і глухих приголосних;
  
• значущі частини слова: основа. закінчення, корінь, суфікс. префікс;
  
• частини мови та їх граматичні ознаки;
  
• види речень за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні) та за інтонацією (окличні, неокличні); головні і другорядні члени речень.
  

Учні повинні вміти:

• розрізняти на слух голосні і приголосні звуки, тверді і м’які, дзвінкі і глухі приголосні;
  
• розташовувати слова за алфавітом, орієнтуючись на другу і третю літери в слові; користуватися орфографічним словником;
  
• визначати наголос у словах;
  
• слухати і розуміти після одного прослуховування усне висловлювання (текст, який відноситься до художнього і науково-художнього стилів; час звучання при непоспішливому читанні орієнтовно 3–4 хв.);
  
• складати діалог (5–6 реплік на кожного з його учасників, не рахуючи етикетних формул початку і кінця розмови); одним з учасників діалогу може бути вчитель;
  
• переказувати (детально, вибірково) текст, який відноситься до художнього або науково-художнього стилів і до одного з типів мовлення (розповідь, опис, міркування) – об’єм початкового матеріалу 70–90 слів;
  
• складати усне висловлювання (усний твір) – час звучання орієнтовно 1–2 хв.;
  
• читати вголос, правильно вимовляючи слова і інтонуючи речення, різні за метою висловлювання, за емоційним забарвленням; із звертанням, яке стоїть на початку, в середині або кінці речення, з однорідними членами речення, логічно правильно поділяючи речення на частини;
  
• писати переказ розповідного тексту з елементами опису або міркування (об’єм початкового тексту 40–60 слів);
  
• добирати до тексту заголовок у відповідності з темою і основною думкою тексту; знаходити в тексті зачин, основну частину і кінцівку; ділити текст на частини за поданим планом і самостійно; зв’язувати два речення за допомогою слів: він, цей, такий, тоді, спочатку, потім, по-перше, по-друге;
  
• розрізняти на слух і на письмі розповідні, питальні, спонукальні, а також окличні речення, речення із звертанням; скласти за малюнком, за описаною ситуацією речення, різні за метою висловлювання і за інтонацією, речення зі звертанням, які складаються з одного або кількох слів і розміщених на початку, в середині або в кінці речення;
  
• об’єднувати два простих речення в складне;
  
• знаходити, визначати закінчення в слові, поданому в кількох формах; знаходити, визначати корінь у ряду поданих спільнокорінних слів, префікс, суфікс у ряду слів з одним і тим самим префіксом, суфіксом;
  
• ділити на групи слова, які відповідають на питання різних частин мови (у тому числі числівників, прислівників – без уживання термінів); знати назви відповідних частин мови;
  
• визначати рід і число іменників і прикметників; знати назви відмінків і питань до них, ставити відмінкові питання до іменників, поданих у сполученні слів, до прикметників; утворювати різні форми іменників і прикметників за зразком, за питаннями; знаходити наголошені і ненаголошені голосні в закінченнях іменників і прикметників;
  
• ставити питання до кількісних і порядкових числівників (простих і складних – без уживання термінів), будувати сполучення слів з числівниками – за поданим зразком, за підстановочною таблицею;
  
• ставити питання до займенників, які подані у різних відмінкових формах, утворювати сполучення слів за зразком, за підстановочною таблицею;
  
• ставити питання до дієслів, поданих в різних формах, розрізняти дієслова теперішнього, минулого і майбутнього часу; форми чоловічого, жіночого, середнього родів у дієсловах минулого часу; форми 1, 2, 3 особи дієслів теперішнього і майбутнього часу, утворювати відповідні форми за зразком, за питаннями; знаходити наголошені і ненаголошені голосні в особових закінченнях дієслів;
  
• розрізняти серед поданих слів прислівники, ставити до них питання; будувати сполучення слів з прислівниками;
  
• списувати текст (60–80 слів) з рукописного і друкованого тексту, дотримуючись правил оформлення письмової роботи, правил правопису і каліграфії; звіряти написане зі зразком, виправляти написане;
  
• записувати під диктовку текст (60–80 слів), який складається зі слів, що пишуться за фонетичним принципом; за правилами, вивченими в 1–4 класах і визначених програмою для самостійного застосування учнями, а також за правилами, які визначені програмою для застосування з допомогою вчителя (при цьому для контролю використовуються тільки ті слова, які були опрацьовані на уроках під керівництвом учителя); а також слів зі списків, поданих для запам’ятовування у програмах для 1–3 класів і, зокрема, для 4-го класу: аеродром, будь ласка, ввечері, вдень, взимку, вісімдесяти, влітку, восени, вперед, вранці, вчора, гардероб, гектар, гвинтівка, до побачення, держава, дисципліна, ззаду, інженер, кілометр, ліворуч, механік, мізинець, мільйон, назад, напам’ять, океан, попереду, посередині, портрет, праворуч, п’ятдесят, п’ятдесяти, п’ятсот, революція, республіка, сигнал, сімдесяти, телеграма, телефон, температура, тепер, терпуг, трамвай, тролейбус, фанера, фартух, футбол, цемент, чернетка, шеренга, шістнадцять, шістдесят, шістдесяти, шістсот, щогодини, щоденно, щотижня, юннат, ярина (60).