Тема Поняття І сутність менеджменту
| Вид материала | Документы |
- Східноукраїнський національний університет, 2834.55kb.
- Програма для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень „магістр" після окр „бакалавр", 174.35kb.
- Тема Поняття та сутність державної служби, 152.42kb.
- Програма фахових вступних випробувань з напряму "менеджмент" для кваліфікаційних рівнів, 608.64kb.
- 1. поняття та сутність менеджменту > Організації та їх загальні властивості > Ознаки, 1851.79kb.
- Поняття інвестицій, 74.41kb.
- Поняття та сутність інституту адвокатури поняття адвокатської діяльності в Україні,, 196.13kb.
- 1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи, 3961.16kb.
- План податкових платежів та його роль в прийнятті управлінських рішень. 14. Структура, 41.53kb.
- Суть, зміст І завдання операційного менеджменту. Місце операційного менеджменту в системі, 188.07kb.
Взагалі в процесі невербальної комунікації 70% інформації несуть очі та погляд співрозмовника.
3.Формальні та неформальні комунікації
Формальна комунікація – існує для передачі повідомлень, які є в організації офіційними, тобто вони формуються у відповідно до ієрархії влади в організації. Найчастіше вони передаються за вертикальними каналами і в письмовій формі. Неформальна комунікація виникає, коли у працівника з’являється потреба в спілкуванні з таким індивідом, з яким у нього немає формальних каналів комунікації, тобто це ті комунікації, які не санкціоновані менеджментом.
Неформальні комунікації переслідують дві цілі: вони дають змогу робітникам організації задовольнити потреби у соціальній взаємодії; вони можуть покращити діяльність організації при створенні альтернативних каналів обміну інформацією (які, як правило, є найбільш ефективними). Неформальні комунікації є підтримуючою системою для формальних комунікацій.
За характером направленості розрізняють такі типи організаційних комунікацій: міжрівневі; горизонтальні або бокові; діагональні.
У рамках міжрівневих комунікацій виділяють: низхідні і висхідні. Низхідні комунікації – це передача інформації з вищих рівнів на нижчі. Вони використовуються для направлення, координації і оцінки діяльності підлеглих. За допомогою низхідних комунікацій підлеглим передається інформація про поточні завдання, про конкретні задачі і та ін.Висхідні комунікації–це передача інформації з нижчих рівнів управління на вищі. За допомогою цих комунікацій керівники отримують інформацію про стан справ на нижчих рівнях управління, а саме: про поточні проблеми робітників; про процеси досягнення цілей
організації; про те, що може сприяти вдосконаленню діяльності організації і та ін. Обмін інформацією по висхідній здійснюється у формі звітів, пропозицій, пояснювальних записок і та ін. Висхідні комунікації мають більшу тенденцію до викривлення, ніж низхідні.
Горизонтальні комунікації мають місце між членами однієї групи або членами одного рівня. Вони необхідні для того, щоб прискорити і полегшити обмін інформацією в організації, координувати і інтегрувати різні функції в організації. Горизонтальні комунікації можуть бути як формальними, так і неформальними.
Діагональні комунікації – це комунікації, які перехрещують функції і рівні управління організації. Вони важливі в ситуаціях, коли члени організації не можуть здійснювати ефективний обмін інформацією за іншими каналами.
Комунікаційна мережа – відображує спосіб поєднання вертикальних, горизонтальних і діагональних комунікацій та їх конфігурацію.
4. Перешкоди на шляху до ефективних комунікацій
Існує багато факторів, що перешкоджають здійсненню ефективної комунікації, основними з яких є:
Фільтрація. Коли робітник говорить те, що хоче чути його керівник, тобто він фільтрує інформацію. Фільтрація є функцією: а) конфлікту між сферами компетенції; б) конфлікту інтересів і потреб відправника; в) висоти структури організації (чим вище рівень управління, тим більше умов для фільтрації); г) досвід, який склався при попередніх негативних комунікаціях.
- Вибіркове сприйняття. Отримувач сприймає краще ту інформацію, яка відповідає його потребам, мотивації, досвіду та іншим особистим характеристикам. Інтерес отримувача до інформації визначається його очікуваннями та визначає характер декодування інформації.
- Семантичні бар’єри. Однакові слова мають різне значення для різних людей. Вік, освіта, культурне середовище – три найбільш важливих змінних, які впливають на зміст та значення слів, що використовуються.
- Поганий зворотний зв’язок.
- Культурні відмінності між відправником і отримувачем у процесі обміну інформацією (візитки японців, посмішки американців).
- Інформаційні перевантаження. Вони є об’єктивним слідством неможливості ефективно реагувати на всю інформацію.
Причини неефективних комунікацій: недостатнє розуміння керівниками важливості комунікацій; несприятливий психологічний клімат у колективі; особистісні характеристики – до думки оточуючих; неповнота інформації, яка сприймається; погана структура повідомлень; відсутність зв’язку.
Для підвищення ефективності комунікації менеджер повинен вирішити дві проблеми: він повинен удосконалити свої повідомлення; він повинен удосконалювати механізм розуміння того, що інші намагаються передати йому в процесі комунікації.
5. Подолання перешкод на шляху ефективних комунікацій
Допомагають усунути перешкоди на шляху ефективних комунікацій такі заходи:
Регулювання інформаційних потоків.
- Встановлення ефективного зворотного зв’язку на основі: формування питань до слухача по ходу свого повідомлення; повторення всього або частини повідомлення; подання інформації у різних варіантах.
- Використання емпатії. Емпатія – це спроможність поставити себе на місце співбесідника, врахування його відчуттів, особливостей характеру і та ін.
- Заохочення взаємної довіри.
- Спрощення мови повідомлення.
- Розвиток здібностей ефективно слухати.
Ефективна комунікація в організації сприяє:
Зменшенню інформаційних перевантажень (особливо у керівників вищої ланки управління) і на цих засадах запобігає втраті контролю.
- Вдосконаленню організаційної структури та диференціації рівня прийняття управлінських рішень на засадах аналізу потоків формальної та неформальної інформації.
- Контролю за впливом неформальних мереж розповсюдження цілей організації.
- Посиленню мотивації трудової активності виконавців.
- Поліпшенню соціально-психологічного клімату в робочих групах, структурних підрозділах, організації в цілому.
- Зникненню опору організаційним змінам та впровадженню інновації.
- Підвищенню відповідальності щодо впливу діяльності організації на зовнішнє середовище та посиленню зворотного зв’язку з ним.
ТЕМА 8. ЛІДЕРСТВО
1. Поняття і сутність лідерства
У кожній організації існує вертикальний поділ праці за рівнями менеджменту, визначаючи вищий, середній та нижчий його рівні. В процесі вертикального розподілу управлінської праці одні члени організації отримують повноваження щодо встановлення і координації діяльності других працівників.
Для розуміння сутності лідерства важливо визначити такі категорії: повноваження; вплив; влада.
Повноваження являють собою формально санкціоноване право здійснювати взаємодії, тобто впливати на поведінку підлеглих робітників.
Вплив – це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку другої особи. З точки зору керування важливим є не вплив взагалі, а такі дії керівника на підлеглого, які забезпечують досягнення цілей організації.
Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей (див.табл.8.1).
Таблиця 8.1
Форми влади
Основні форми влади |
| Влада, яка базується на примушенні – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має можливість покарати так, що завадить задоволенню життєвих потреб виконавця |
| Влада, яка базується на винагороді – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має можливість задовольнити його життєві потреби |
| Експертна влада – виконавець вірить, що той, хто має вплив, володіє спеціальними знаннями, які дозволяють задовольнити потреби виконавця |
| Еталонна влада (влада прикладу) – характеристики або властивості того, хто має вплив, настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути схожим на того, хто впливає |
| Традиційна влада – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має право віддавати накази і його обов’язок – виконувати їх |