Geum.ru

Матеріали до ле кцій з навчальної дисципліни «Історія України» для студентів перших курсів денної форми навчання

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2

Піднесення духовності українського народу, його національної самобутності. Панування татаро-монголів, Великого князівства Литовського, Польщі, спустошливі набіги кримської орди негативно вплинули на розвиток матеріальної та духовної культури українського народу, яка досягла високого рівня за кращих часів Київської державності. Однак було б неправильним вважати період ХІІІ—XV ст. періодом культурного занепаду. Спільна боротьба народів усіх земель України проти соціального та національного гноблення, проти іноземної агресії була найважливішим чинником у політичній консолідації українського народу, зумовивши також розвиток його духовної культури. Як і в попередній період, вона розвивається в руслі церковно-богословського змісту, проте уже в XIII ст. з'являються твори світського характеру з їх зверненням до реального земного життя людини, усвідомленням нею сенсу свого буття й призначення, найвидатнішим з яких стає Галицько-Волинський літопис, або Літопис Данила Галицького.

Галицько-Волинський літопис вважається одним із перших українських прозових творів. Охоплюючи значний період української історії (починаючи з 1211 і до 1292 р.), він дає нам відомості про життя, діяльність Данила Галицького, його рід, збирання ним українських земель, боярську колотнечу, суперечки між Угорщиною та Польщею за Галицько-Волинське князівство, його землі, битву на Кальці, нашестя татаро-монгольської орди на Волинь та інші події того часу.


Починаючи з XIV ст. на українських землях широкого поширення набувають такі явища культурного життя, як єретичні вчення та вільнодумство. Виникнення їх обумовлюється особливостями соціальної дійсності того часу, і вони мають свою тривалу історію. Як і в інших країнах Європи, в Україні єретичні рухи та ідеологічні вчення, що їх виражали, були спрямовані на захист певних суспільних сил які виступали проти національного та соціального гноблення.

Богоміли, сповідуючи дуалістичне вчення про два начала світу — доброго Бога та злого сатану, виходили з того, що Бог створив невидимий духовний світ, а сатана — видимий світ і тіло людини. Витлумачуючи проблему добра і зла в аспекті цих двох начал світу, богоміли раціоналістично підходили до інтерпретацій деяких християнських догматів, не визнавали Старого Завіту, не поклонялися Христу, святим та їх мощам. Сліпому поклонінню Святому Письму вони протиставляли критичне мислення, яке грунтувалося на розумному відношенні до віри, скептичне ставлення до церковних обрядів (хрещення, вінчання тощо), висловлювали сумнів відносно божественного походження церковних книг. Богоміли не визнавали церковної ієрархії, особливо обурювалися проти церковних володінь і церковного багатства, відкидали повністю церковну організацію і не бачили потреби в посередництві між Богом і людиною, як і не бачили необхідності в існуванні духовенства загалом, оскільки вважали, що духовним вчителем і проповідником може стати кожний, хто знає Святе Письмо і має ораторський хист. З Європи через посередництво Польщі на Україну приходять різноманітні реформаційні вчення раціоналістичного характеру лютеранство, кальвінізм, антитринітаризм, соціанство. Аналіз цих течій, вплив їх на духовну культуру України та суспільне життя буде подано в наступних лекціях. Стосовно розвитку культурного та духовного життя України, то воно значно активізувалося в XV ст.( що дає підставу називати цей період українським передвідродженням.


Проблемні питання до теми:
  1. Русь – Україна чи російська земля?
  2. Який фактор став основним у формуванні української народності?
  3. Взаємовлпливи яких етнічних факторів проявилися у процесі становлення ранньофеодальної держави – Київська Русь?
  4. У чому особливість системи васально-ієрархічних відносин у Київській державів Х-ХІІ ст.?
  5. Як вплинуло прийняття християнства на розвиторк культури в Київські державі?
  6. Чому, на думку багатьох істориків, Київська Русь, як держава не набула завершенного монархічного устрою?
  7. Політична роздробленість Русі – закономірний розвиток феодального суспільства чи політична криза верховної влади?


Рекомендована література:
  1. Греченко В.А., Ярмиш О.Н.  Історія України. Всесвітня історія ХХ - ХХІ століття.  – Х., 2004.
  2. Історія державності України / Керівник авт. кол. В.Греченко. – Харків, 2004.
  3. Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України. Ч. ІІІ. – Харків, 2004.
  4. Король В. Історія України. – К., 2008.
  5. Котляр М. Ф. Княжа служба в Київській Русі. – К.: Інститут історії України НАН України, 2009. – 251 с.
  6. Лановик Б., Матейко Р., Матисякевич З. Історія України. – К., 1999.
  7. Малик Я., Вол Б., Чуприна В.  Історія української державності.  – Львів, 1995.
  8. Пасічник М.С. Історія України: державницткі процеси, розвиток культури та політичні перспективи: Навч. Посібник. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 735 с.
  9. Політична історія України / під ред. В.І. Танцюри. – К., 2001.
  10. Україна крізь віки. В 11 т. – К., 2000.
  11. Шевчук В.П., Тараненко М.П. Історія Української державності. – К., 1999.



Соціальна структура Київської держави



Вищий клас

Київський князь
великі бояри
дружина


Середній клас

купці
ремісники
духовенство


Нищий клас

Вільне населення
Особисто залежне населення

люди
смерди
холопи
закупи
рядовичі