Кабінету Міністрів України від 02. 07. 08 №594; інших чинних актів національного закон
| Вид материала | Закон |
- Кабінету Міністрів України від 02. 06. 2004 за №360-р, та інших нормативно-правових, 158.99kb.
- Кабінету Міністрів України від 27. 07. 1995 №554 розроблений з метою виконання Плану, 75.07kb.
- Методичні рекомендації складено згідно з Примірною інструкцією з діловодства у міністерствах,, 1004.38kb.
- Кабінету Міністрів України від 27. 02. 2012 №148 до пункту 1 зазначеного Порядку, визначили,, 34.5kb.
- Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до актів закон, 83.91kb.
- Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
- Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. №623 Визначення проблеми, яку пропонується, 108.22kb.
- Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 18-92 [В текст внесено зміни, 154.15kb.
- Постановами Кабінету Міністрів України, та завершується видачею диплом, 468.72kb.
- Постановою Кабінету Міністрів України від 29. 12. 03р. №2067, ст. 7 закон, 448.58kb.
Міністерство регіонального розвитку та будівництва України
(Мінрегіонбуд України )
Додаток 1
до наказу Міністерства регіонального
розвитку та будівництва України
від _27 січня 2009 № 46
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо використання інформаційних технологій
для підтримки проектів транскордонного співробітництва
м. Київ
2008 рік
ПЕРЕДМОВА
Ці Методичні рекомендації (надалі – Рекомендації) розроблено відповідно до наказу Мінрегіонбуду України від 21.05.08 № 214 на виконання вимог:
- Законів України «Про транскордонне співробітництво» і «Про інформацію»;
- постанови Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про інтенсифікацію співробітництва України з Європейським Союзом у рамках єврорегіонів та перспективи транскордонного співробітництва» від 27.06.07 № 1242-V;
- Указу Президента України від 19.12.07 № 1236 «Про заходи щодо активізації євроінтеграційного прикордонного співробітництва»;
- Державної стратегії регіонального розвитку до 2015 р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.06 № 1001;
- постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.02 № 587 «Деякі питання розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів»,
- Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008 - 2011 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.08 № 594;
інших чинних актів національного законодавства та у відповідності до основних принципів і сучасних напрацювань за:
- Європейською Рамковою конвенцією про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями від 21.05.08 (надалі Мадридська конвенція) і чинними додатковими Протоколами та проектом ІІІ Протоколу до неї;
- Європейським Інструментом Сусідства і Партнерства ЄС (надалі ENPI) і Стратегією його запровадження у Східному регіоні на 2007-2013 роки та Індикативною програмою на 2007-2010 роки з урахуванням рішення Європейського Парламенту і Ради від 05.07.06 № 1082 щодо Європейських об’єднань з територіальної співпраці (EGTC);
- Робочою програмою ЄС «Підготовча акція «Міжнародні ЗМІ»;
- Планами інформації та комунікації Спільних операційних програм ENPI на 2007-1013 роки;
- Концепцією міжрегіонального і прикордонного співробітництва держав-учасниць СНД, затвердженої рішенням Ради голів Урядів СНД від 15.09.04.
Рекомендації укладено для суб’єктів і учасників транскордонного співробітництва, що здійснюється у формах прикордонної співпраці, міжрегіональної взаємодії та міжмуніципального співробітництва, і центральних органів виконавчої влади, до компетенції яких належать питання координації транскордонного співробітництва в цілому, за конкретними напрямками та програмами чи за окремими проектами.
У Рекомендаціях систематизовано можливості взаємодоповнюючого застосування суб’єктами і учасниками транскордонного співробітництва і центральним органами виконавчої влади сучасних інформаційних технологій для виявлення, ініціювання, укладення, презентації та підтримки виконання транскордонних проектів і програм та застосування сучасних геоінформаційних систем (ГІС) в ході виконання зазначених проектів програм та їх координації на місцевому і регіональному рівні.
Метою запровадження Рекомендацій є системне інформаційне забезпечення діяльності суб’єктів і учасників транскордонного співробітництва та відповідних центральних органів виконавчої влади для покращення конкурентоспроможності транскордонних проектів, їх широкої підтримки громадськістю та ефективного використання обмежених ресурсів, необхідних для реалізації транскордонного співробітництва.
1. Завдання та основні засади координації інформаційного забезпечення та підтримки проектів і програм транскордонного співробітництва.
Відповідно до законодавства України і наявного міжнародного досвіду євроінтеграції та транскордонної співпраці у формах прикордонного, міжрегіонального і міжмуніципального співробітництва інформаційного забезпечення і підтримки потребують види діяльності в цій сфері, наведені у Додатку 1.
Координація інформаційного забезпечення транскордонного співробіт-ництва із застосуванням відповідних інформаційних технологій здійснюється Мінрегіонбудом на підставі функцій управління регіональною розбудовою, просторовим розвитком територій та містобудуванням, визначених законодавством України, у співробітництві з іншими центральними органами виконавчої влади до компетенції яких належить реалізація пріоритетних напрямків транскордонного співробітництва (транзит і розбудова прикордонної інфраструктури, охорона довкілля, сталий розвиток і техногенно-екологічна безпека, міжлюдські стосунки, транскордонний туризм, міжетнічні та культурні зв’язки тощо), та у відповідності до завдань Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008 - 2011 роки.
За цією програмою та напрямками, наведеними у Додатку 1, інформаційні заходи з висвітлення ролі транскордонного співробітництва на загальнодержавному рівні мають координуватись наступним чином:
- щодо відповідних завдань програм співпраці с ЄС і Радою Європи — всіма причетними центральними органами виконавчої влади;
- щодо аспектів торгово-економічної співпраці суб’єктів і учасників транскордонного співробітництва та залучення інвестицій у процесі інтегрування до СОТ — Мінекономіки, Держспоживстандартом;
- щодо транскордонної взаємодії між науковими і освітніми структурами — МОН;
- щодо участі українських регіонів у міжнародних структурах і єврорегіонах та з висвітлення питань транскордонного співробітництва у загальноєвропейських заходах — МЗС;
- щодо реалізації транзитного потенціалу регіонів у процесі інтегрування України до транс’європейських транспортних мереж — Мінтрансзв’язку, Укравтодором;
- щодо розвитку прикордонної інфраструктури —Держмитслужбою, Держприкордонслужбою;
- щодо транзиту енергоносіїв та транскордонних програм у сфері енергозбереження і застосування альтернативних джерел енергії — Мінпаливенерго;
- щодо управління водними ресурсами і співпраці на транскордонних водотоках — Держводгоспом;
- щодо розвитку транскордонної туристично-рекреаційної діяльності — Мінкульттуризмом, МОЗ;
- щодо транскордонної взаємодії у питаннях міжнаціональних, міжетнічних та міжконфесійних відносин — Держкомнацрелігій;
- щодо співробітництва у сфері охорони довкілля, техногенно-екологічної безпеки та сталого розвитку — Мінприроди, МНС;
- з інтегрованого попередження і контролю забруднень, поводження з відходами і запровадження кращих доступних технологій — Мінприроди; Мінжитлокомунгоспом, Мінпромполітики;
- з біо-динамічного розвитку агропромислового комплексу прикордонних регіонів — Мінагрополітики;
- з питань сталого розвитку лісо-деревообробного комплексу та інфраструктури — Держкомлісгоспом;
- з подальшого розвитку нормативно-правового забезпечення транскордонного співробітництва — Мін’юстом;
- з питань транскордонної взаємодії у сфері молодіжної політики та спорту — Мінсім'ямолодьспортом;
- щодо питань співфінансування проектів і програм транскордонного співробітництва за Європейським Інструментом Сусідства і Партнерства відповідно до європейських норм —Мінфіном;
- спільне застосування можливостей транскордонного співробітництва та програми Twinning для підготовки та перепідготовки державних службовців з питань європейської інтеграції — Головдержслужбою;
- можливості сприяння транскордонній діяльності у процесі реформування податкової служби в Україні відповідно до європейських стандартів —ДПА;
- застосування системи статистичних спостережень для інформаційної підтримки транскордонного співробітництва у процесі реформування системи державної статистики в Україні в контексті європейської інтеграції — Держкомстатом;
- залучення ЗМІ до широкого висвітлення, залучення громадськості та безпосередньої участі у проектах і програмах транскордонного співробітництва відповідно до державної інформаційної політики в контексті європейського досвіду — Держкомтелерадіо;
Решта питань інформаційного забезпечення та застосування інформаційних технологій у проектах і програмах транскордонного співробітництва має вирішуватись безпосередньо суб’єктами і учасниками транскордонного співробітництва, зокрема з використанням наявних Internet-ресурсів Європейської цифрової бібліотеки Europeana чи, наприклад, за допомогою спеціалізованого сайту http:\\transfront.cv.ua, або проекту структурно-функціональні схеми інформаційної системи "Транскордонне співробітництво".
2 . Державна підтримка і співфінансування та покращення міжнародної співпраці щодо інформаційного забезпечення проектів і програм транскордонного співробітництва.
Координація інформаційної підтримки та супроводження транскордонного співробітництва центральними органами виконавчої влади має здійснюватись як через співробітництво з основними суб’єктами та місцевими структурами цих органів в регіонах, так і шляхом безпосередньої взаємодії з провідними місцевими інституціями, що мають досвід розвитку сучасної транскордонної співпраці (єврорегіонів, міжрегіональних партнерських зв’язків, міжмуніципальних побратимських стосунків) із залученням до цих процесів фахової та суспільної громадськості, ЗМІ та інших впливових цільових груп.
Така співпраця має бути максимально задіяна у процесі формування інформаційних центрів програм ENPI та агенцій регіонального розвитку в регіонах для максимального наближення нормативно-правової та інформаційно-методичної підтримки до цільових груп транскордонної співробітництва. У такий спосіб заходи з інформування і залучення фахової та суспільної громадськості, ЗМІ та інших цільових груп транскордонного співробітництво можуть здійснюватись шляхом проведення відповідних навчальних і дискусійних семінарів, слухань, круглих столів, робочих зустрічей з безпосередньою участю фахівців і представників громадськості та ЗМІ. Водночас передбачається застосування Internet-технологій для інтерактивних дистанційних заходів, що дозволяють проводити зазначені навчально-методичні та інформаційно-дискусійні зустрічі у спеціально обладнаних студіях одночасно в декількох регіонах за принципом телемостів.
У відповідності до вимог ENPI та інших інструментів ЄС щодо підтримки транскордонного співробітництва співфінансування інформаційної підтримки та супроводження проектів і програм транскордонного співробітництва має здійснюватись за рахунок:
- коштів Державного і місцевого бюджетів, що виділяються на виконання Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008 - 2011 роки;
- коштів спільних операційних програм ENPI, передбачених основними пріоритетами цих програм, для заходів «people to people» і технічної підтримки діяльності за програмами;
- коштів, закладених до конкретних транскордонних проектів для їх інформаційного забезпечення і супроводження;
- інших коштів суб’єктів і учасників транскордонного співробітництва, зокрема спеціально виділених для цього членами єврорегіонів.
Проекти і програми з транскордонного співробітництва, розроблені громадськими організаціями і безпосередньо спрямовані на інформування громадськості щодо транскордонного аспекту європейської інтеграції, можуть брати участь у конкурсах на отримання бюджетного фінансування у відповідності до Порядку проведення конкурсного відбору проектів і програм інформування громадськості з питань європейської інтеграції, розроблених громадськими організаціями, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.08 № 956.
Водночас інформаційно-орієнтовані транскордонні проекти доцільно розробляти та здійснювати у співпраці з наявними відповідними структурами ЄС, наприклад за Декларацією Європарламенту від 22.10.08 «Повідомляючи про Європу в партнерстві», а також діючих безпосередньо в рамках програм ENPI, зокрема South East Europe Media Organisation (SEEMO), що знаходиться у Відні і діє за Південно-Східною Європейською програмою транснаціонального співробітництва.
3. Застосування інформаційного забезпечення та підтримки для моніторингу проектів і програм транскордонного співробітництва.
В результаті реалізації вищезазначених заходів подальший моніторинг транскордонного співробітництва має здійснюватись Мінрегіонбудом та іншими центральними органами виконавчої влади із застосуванням наступних можливостей:
- забезпечення компетентних регіональних і місцевих структур, що безпосередньо або функціонально підпорядковані цим органам, та залучених представників (підрозділів) центральних владних структур відповідними даними з вищезазначених джерел за узгодженим протоколом надання інформації;
- отримання спеціально визначеної службової інформації, що безпосередньо пов’язана з транскордонною діяльністю (митної, прикордонної, екологічної, податкової тощо);
- узгоджених з Держкомстатом і суб’єктами транскордонного співробітництва даними спеціальних статистичних спостережень, звітності та спеціальних оглядів на основі наявної статистичної інформації;
- узгодженого на міжвідомчому рівні обміну уніфікованою інформацією, визначеною розділом 2 цих рекомендацій;
- надання суб’єктами транскордонного співробітництва за узгодженим Мінекономіки, Мінрегіонбудом і МЗС форматом даних щоквартальної узагальненої інформації про транскордонне співробітництво у регіонах;
- подання суб’єктами та учасниками транскордонного співробітництва мінімальної уніфікованої інформації щодо здійснюваних транскордонних проектів.
4. Застосування спеціалізованих ГІС технологій, що використову-ються або можуть бути запроваджені в сфері проектування, містобудування, сталого просторового розвитку територій, у системах моніторингу довкілля і стану техногенно-екологічної безпеки
Геоінформаційні системи є різновидом інформаційних систем, що забезпечують збір, збереження, обробку, доступ, відображення і розповсюд-ження географічно координованих (просторових).даних. До позиційної частини просторових даних, зокрема, відносять географічні широту і довготу, прямокутні координати, поштові адреси, поштові індекси і інші коди, які ідентифікують попередньо-розмежовані ділянки території, іншу інформацію про місцезнаходження об'єкта, зафіксоване на карті.
ГІС - це система комп'ютерних апаратно-програмних засобів та алгоритмічних процедур, створена для цифрової підтримки, поповнення, управління, маніпулювання, аналізу, математично-картографічного моделю-вання та образного відтворення географічно-координованих даних. При цьому ГІС-технології об’єднують:.
- системи настільного картографування (Mapping-системи), спеціально призначені для професійного виробництва карт, які й є в них базою даних;
- .системи автоматизованого проектування (САПР) (англ. Computer-Aided Design або Computer-Aided Drafting, CAD), які здатні створювати креслення проектів і плани споруд та інфраструктури.
Ключовими компонентами програмного забезпечення ГІС є:
а) інструменти для введення та оперування географічною інформацією;
б) система управління базами даних (СУБД) (англ. data base management system, DBMS),
в) інструменти підтримки просторових запитів, аналізу та візуалізації (відображення);
г) графічний інтерфейс користувача (ГІК, англ. graphical user interface, GUI) для полегшеного доступу до інструментів;
Окрім систем, що застосовуються безпосередньо у проектуванні і для розвитку територій, прикладом регіональної ГІС широкого призначення є системи управління станом довкілля, що оперують, зокрема такою інформацією як:
1) метеорологічна, що містить дані про забруднення повітряного басейну;
2) гідрологічна, а також інформація про гідроспоруди та водне господарство;
3) дані про ґрунти, земельні ресурси та структуру землекористування;
4) відомості про біологічні ресурси, включаючи дані про вплив діяльності людини на живі організми;
5) соціально-економічні характеристики: дані про соціальні умови, економіку, торгівлю, управлінські установи тощо;
6) картографічні та геодезичні дані (аерофотозйомки, карти тощо) стосовно конкретної території тощо.
Головним засобом для застосування ГІС у розбудові транскордонного співробітництва на певній території є створення, постійне вдосконалення і послідовне розширення мережі користувачів ГІС, що взаємодіють за принципом системи розподілених баз уніфікованих даних і які обмінюються інформацією за спільно виробленими протоколами.
Одним з ключових завдань транскордонних проектів і координації транскордонного співробітництва є узгодження протоколів обміну даними з партнерами в інших країнах на принципах дотримання конфіденційності та вимог національного законодавства і, водночас, відповідності сучасним потребам безпеки, переважно щодо виникнення загроз надзвичайних ситуацій та спільних планів дій щодо запобігання ним, сумісних дій в разі їх виникнення та з ліквідації їх наслідків, з протидії терористичним загрозам, незаконній міграції та транскордонному трансферу небезпечних речовин і предметів, дотримання митних і прикордонних процедур тощо.
Подальший розвиток застосування ГІС пов’язаний, у першу чергу, з поширенням сучасних методів просторового планування розвитку територій, на яких здійснюється транскордонне співробітництво, та забезпечення їх сталого соціально-економічного розвитку відповідно до “Керівних принципів сталого просторового розвитку на Європейському континенті”, схвалених Радою Міністрів країн-членів Ради Європи у 2002 році, та нових підходів “Європи Регіонів”, визначених Лінцькою Декларацією від 21.03.02 з питань регіональної політики, європейських транспортних мереж, сталої агрокультури і захисту сільських місцевостей та інших проблем управління і майбутнього Європи, ініційованою Асамблеєю Регіонів Європи та ухваленою Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи, Комітетом Регіонів ЄС та ще 14 європейськими регіональними інституціями.
Для цього необхідно встановлення взаємодії за мережевим принципом між безпосередньо пов’язаними з Мінрегіонбудом структурами з питань містобудування, архітектури і розроблення генеральних схем розвитку територій, проектувальних робіт і діяльності органів Геоінформу, землевпорядкування, складання земельних кадастрів та інших систем обліку земельних ресурсів, діяльності органів технічної інвентаризації тощо.
Перспективним напрямом подальшого розвитку і застосування ГІС є також система статистичних спостережень і обміну статистичними даними, що перебуває у стадії послідовної гармонізації з вимогами і стандартами Євростату.
Поширення методів «технологічного передбачення» UNIDO, застосування сучасних інноваційно-інвестиційних підходів та сприяння трансферу «кращих доступних технологій», як сучасної основи цієї діяльності за Індикативною програмою ENPI на 2007-2010 роки, дозволяє поєднувати зазначені можливості з системами збирання, обробки і обміну даними екологічного моніторингу, водного господарства за басейновим принципом, лісового і агропромислового комплексів, з виявлення і оцінки ризиків надзвичайних ситуацій природно-антропогенного характеру та з галузевими базами даних та інформаційними системами, зокрема митної та податкової служб, систем Держтехнагляду, стандартизації, метрології, сертифікації та оцінки відповідності, інших систем ліцензування, акредитації та атестації тощо.
Головним принципом послідовного застосування цих можливостей для ефективної розбудови транскордонного співробітництва як ключового елементу регіонального розвитку і європейської інтеграції є забезпечення сумісності та апаратних можливостей наявних систем та інформаційних технологій, що застосовуються.
Для кожної конкретної території, що братиме участь у транскордонному співробітництві, доцільна попередня оцінка наявних ГІС-орієнтованих систем, які, зокрема, вже існують у Києві (генеральний план розвитку), Севастополі (ІАС «Великий Севастополь») та інших містах і регіонах. Основою проблемою є вибір базового програмного забезпечення між потужними спеціалізованими ГІС системами типу ArcInfo, MapInfo, ESRI та тими, що використовуються значною частиною потенційних суб’єктів і учасників транскордонного співробітництва для проектування, просторового планування та інших подібних завдань – типу Autodesk Map.
У залежності від наявного програмного і апаратного забезпечення та перспектив його подальшого розвитку має прийматись відповідне рішення, яке повинно надалі віддзеркалюватись у завданнях транскордонних проектів та механізмах їх співфінансування з тим, щоб забезпечити сталий розвиток і застосування ГІС систем на тривалу перспективу.
Ширше впровадження ГІС та інших сучасних інформаційних технологій має забезпечити концептуальну і подальшу функціональну взаємодію загальнодержавних, регіональних і місцевих структур у сфері земельних відносин і геодезичних питань, діяльності містобудівних і комунальних служб, технічної інвентаризації та спеціалізованих оціночних організацій, у питаннях розбудови сучасних водокористування, лісокористування, екологічного моніторингу і техногенно-екологічної безпеки, відновлення та розвитку транс’європейського транзиту пасажирів, вантажів і енергоносіїв, туристично-рекреаційної діяльності та за багатьма іншими визначальними напрямами сталого розвитку територій та у їх транскордонних проектах.
Додаток 1
до Методичних рекомендацій щодо використання інформаційних технологій для підтримки проектів транскордонного співробітництва
Основні види інформаційного забезпечення і підтримки
транскордонного співробітництва, що мають надаватись
за державного сприяння та координації
1. Загальне інформування про структури ЄС, Ради Європи та спеціальні функції інших міжнародних інституцій (зокрема Асамблеї європейських регіонів, Асамблеї європейських прикордонних регіонів, Ради керівників прикордонних областей Республіки Бєларусь, Російської Федерації та України), які формують основні завдання і пріоритети транскордонного співробітництва (зокрема передбачені регіональною, транспортною, екологічною, безпековою, торговою політикою ЄС тощо).
2. Інформування потенційних суб’єктів і учасників та органів центральної влади щодо стану нормативно-правової бази, інших наявних підстав і можливостей реалізації транскордонного співробітництва як ключового елементу втілення українською стороною чинної Угоди про партнерство і співробітництво України з ЄС та наступної Угоди про асоціацію, Плану дій «Україна-ЄС», ENPI, EGTC та інших євроінтеграційних інструментів із застосуванням положень Мадридської конвенції та додаткових Протоколів до неї на основі вимог Закону України «Про транскордонне співробітництво».
3. Інформування органів місцевого самоврядування та виконавчих структур всіх рівнів, неурядових структур і представників фахової та суспільної громадськості щодо наявних напрацювань, зокрема у єврорегіонах, які діють за участі української сторони, та про актуальні проекти і програми у сфері транскордонного співробітництва.
4. Сприяння підвищенню рівня знань і практичних навичок представників місцевих органів влади, підприємців і громадськості у сфері транскордонного співробітництва, забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців з використанням можливостей освітніх програм ЄС, включаючи програму Twinning для підготовки державних службовців, а також стимулювання відповідних наукових досліджень з використанням можливостей Сьомої Рамкової програми ЄС з досліджень.
5. Основні та спеціальні положення ENPI (зокрема Стратегії у східному регіоні на 2007-2013 рр. та Індикативної програми на 2007-2010 рр.), EGTC, законодавства України, міжрегіонального і прикордонного співробітництва держав-учасниць СНД, документи розроблені на підставі цих актів та конкретні напрацювання за ними в окремих єврорегіонах.
6. Дані про основні наукові та інформаційні центри і міжнародні інституції з питань транскордонного співробітництва в країнах ЄС і СНД та їх напрацювання.
7. Інформування щодо «тематичного виміру» ENPI та трансрегіонального виміру співробітництва у макрорегіональних структурах (ЦЄІ, Карпатска і Альпійська конвенції, Чорноморська Синергія, Рада прикордонних регіонів Бєларусі, Росії та України, в окремих єврорегонах тощо).
8. Ознайомлення з результатами попередньої транскордонної діяльності, вже виконаними та діючими транскордонними проектами за конкретними пріоритетами і завданнями нових програм ENPI;
9. Надання результатів стратегічної екологічної оцінки нових спільних операційних програм ENPI на 2007-2013 рр. відповідно до Директиви EC 2001/42;
10. Інформаційне забезпечення транскордонної взаємодії систем безпеки щодо моніторингу ризиків, прогнозування, запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природно-антропогенного характеру, а також існуючих галузевих служб (рятувальних, швидкого реагування тощо).
11. Формування транскордонної екомережі, екокоридорів, екорегіонів, систем національних парків та заповідних територій.
12. Забезпечення біо-динамічного характеру розвитку транскордонного агропромислового комплексу.
13. Забезпечення сталого розвитку, повного циклу відтворення та реформування лісо-деревообробного комплексу, зокрема у гірських регіонах.
14. Впорядкування та обмін інформацією щодо спільної культурної та природної спадщини: пам’яток культури, історії, природних, релігійних тощо.
15. Інформаційна підтримка транскордонних проектів співробітництва у сфері молоді та спорту.
16. Залучення ЗМІ до пропаганди розвитку транскордонного співробітництва та до участі у конкретних проектах, транскордонна взаємодія ЗМІ, проекти спільного навчання журналістів та формування сумісного інформаційного простору в зонах транскордонного співробітництва.
17. Інформація щодо систем і організацій з пошуку партнерів для проектів транскордонного співробітництва, відомості про національні і міжнародні інституції та неурядові організації, які діють у сфері транскордонного співробітництва;
18. Інформаційне забезпечення для формулювання, ідентифікації, підготовки документації, проведення відбору і оцінки проектних пропозицій;
19. Відомості про національні та міжнародні інституції в Україні та країнах ЄС, що забезпечують підтримку розробки і підготовки, подальший розгляд та супроводження проектів транскордонного співробітництва.
20. Інформаційне забезпечення проектів транскордонного співробітництва (кадрове, фінансове, аудит тощо) та окремих проектних заходів.
21. Регіональні (місцеві) системи обліку та моніторингу транскордонних проектів.
22. Застосування інформаційної підтримки заходів із залучення фахової та суспільної громадськості до обговорень та участі у проектах транскордонного співробітництва (круглих столів, громадських слухань, семінарів, конференцій тощо).
23. Інформування щодо раніше здійснених та актуальних міжнародних заходів (форумів, конференцій, симпозіумів, самітів) з питань транскордонного співробітництва.
24. Створення сумісного інформаційного простору у зонах дії спільних операційних програм та єврорегіонів на основі узгодженого залучення ЗМІ та Internet-ресурсів.
25 Спеціалізовані Internet ресурси підтримки та інформування щодо транскордонного співробітництва.
26. Спеціалізовані бази даних окремих проектів і розподілені бази даних для застосування у програмах транскордонного співробітництва, зокрема використання узагальненої статистичної, митної, транспортної та іншої інформації.
27. Використання існуючих систем оцінки відповідності та сертифікації місцевого і регіонального рівня за «процесним» підходом ISO 9000:2000/ ISO 14000 для інформаційної підтримки проектів і програм транскордонного співробітництва.
28. Застосування геоінформаційних технологій (ГІС), що використовуються у проектуванні, містобудуванні, моніторингу стану довкілля, ризиків і надзвичайних ситуацій, з метою забезпечення сталого соціально-економічного і просторового розвитку та техногенно-екологічної безпеки на територіях, де здійснюється транскордонне співробітництво, для формування, супроводження та використання результатів проектів і програм транскордонного співробітництва.
29. Застосування інформаційних засобів підтримки наявних і створюваних систем управління водними ресурсами на транскордонних водотоках, зокрема у басейнах Дунаю (Прут, Сірет, Тиса, Латориця, Уж), Дністра, Балтійського басейну (Неман, Буг, Сян), Дніпра, Сіверського Донця тощо і у Чорноморсько-Азовському басейні.
30. Використання сучасних інформаційних технологій та засобів інтегрованого попередження і контролю забруднень відповідно до Директиви ЄС 96/61/ЕС (ІРРС) для послідовного запровадження кращих доступних технологій (BAT – Best Available Technology), як основи інноваційно-інвестиційної політики відповідно до Індикативної програми ENPI на 2007-2010 роки.
Міністерство регіонального розвитку та будівництва України
(Мінрегіонбуд України )
Додаток 2
до наказу Міністерства регіонального
розвитку та будівництва України
від 27 січня 2009 № 46
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ