Кабінету Міністрів України від 02. 07. 08 №594; інших чинних актів національного закон

Вид материала

Закон

Содержание 1. Проекти і програми транскордонного співробітництва. 2. Співфінансування проектів і програм транскордонного співробітництва. 3. Визначення проектів транскордонного співробітництва, що можуть набувати державної підтримки. 4. Основні принципи координації транскордонного співробітництва Мінергіонбудом та іншими центральними органами виконавчої влади 5. Оцінка відповідності та моніторинг здійснення транскордонної діяльності. Відомості, що мають надаватись до обґрунтування необхідності співфінансування транскордонних проектів і програм Основні напрямки співпраці суб’єктів транскордонного співробітництва з центральними органами влади

Подобный материал:

• Кабінету Міністрів України від 02. 06. 2004 за №360-р, та інших нормативно-правових, 158.99kb.
• Кабінету Міністрів України від 27. 07. 1995 №554 розроблений з метою виконання Плану, 75.07kb.
• Методичні рекомендації складено згідно з Примірною інструкцією з діловодства у міністерствах,, 1004.38kb.
• Кабінету Міністрів України від 27. 02. 2012 №148 до пункту 1 зазначеного Порядку, визначили,, 34.5kb.
• Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до актів закон, 83.91kb.
• Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
• Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. №623 Визначення проблеми, яку пропонується, 108.22kb.
• Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 18-92 [В текст внесено зміни, 154.15kb.
• Постановами Кабінету Міністрів України, та завершується видачею диплом, 468.72kb.
• Постановою Кабінету Міністрів України від 29. 12. 03р. №2067, ст. 7 закон, 448.58kb.

щодо координації на національному та регіональному рівнях

проектів у галузі транскордонного співробітництва

за Європейським Інструментом Сусідства і Партнерства


м. Київ

2008 рік


ПЕРЕДМОВА

Ці Методичні рекомендації (надалі – Рекомендації) розроблено відповідно до наказу Мін­регіонбуду України від 21.05.08 № 214 на виконання вимог:

- Законів України «Про транскордонне співробітництво» і «Про стимулювання розвитку регіонів»;

- постанови Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про інтенсифікацію співробітництва України з Європейським Союзом у рамках єврорегіонів та перспективи транскордонного співробітництва» від 27.06.07 № 1242-V;

- Указу Президента України від 19.12.07 № 1236 «Про заходи щодо активізації євроінтеграційного прикордонного співробітництва»;

- Державної стратегії регіонального розвитку до 2015 р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.06 № 1001;

- постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.02 № 587 «Деякі питання розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів»,

інших чинних актів національного законодавства та у відповідності до основних принципів і сучасних напрацювань за:

- Європейською Рамковою конвенцією про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями від 21.05.80 (надалі Мадридська конвенція) і чинними додатковими Протоколами та проектом ІІІ Протоколу до неї;

- Європейським Інструментом Сусідства і Партнерства ЄС (надалі ENPI) і Стратегією його запровадження у Східному регіоні на 2007-2013 роки та Індикативною програмою на 2007-2010 роки з урахуванням рішення Європейського Парламенту і Ради від 05.07.06 № 1082 щодо Європейських об’єднань з територіальної співпраці (EGTC);

- Концепцією міжрегіонального і прикордонного співробітництва держав-учасниць СНД, затвердженою рішенням Ради голів Урядів СНД від 15.09.04.

Рекомендації укладено для суб’єктів і учасників транскордонного співробітництва, що здійснюється у формах прикордонної співпраці і міжрегіональної взаємодії, та центральних органів виконавчої влади, до компетенції яких належать питання координації транскордонного співробітництва в цілому, за конкретними напрямками та програмами чи за окремими проектами, зокрема відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.05 № 339 “Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсного відбору проектів (програм) транскордонного співробітництва, які можуть бути включені до державної програми розвитку транскордонного співробітництва”.

У Рекомендаціях викладено порядок виявлення, ідентифікації та встановлення відповідності проектних ініціатив суб’єктами і учасниками транскордонного співробітництва та визначено порядок координації Мінрегіонбудом та іншими центральним органами виконавчої влади України заходів з формування, узгодження і моніторингу виконання транскордонних проектів у регіонах для забезпечення їх державної підтримки відповідно до вимог законодавства України і положень діючих актів та інструментів ЄС, Ради Європи та інших міжнародних структур, взаємодія з якими визначається міжнародними договорами України.

Метою запровадження Рекомендацій є забезпечення координованого виконання вимог законодавства України та міжнародних норм центральними органами виконавчої влади та їх регіональними структурами у взаємодії з суб’єктами і учасниками різних форм транскордонного співробітництва, зокрема тими, що діють в рамках єврорегіонів, беруть участь у міжрегіональній співпраці, а також у партнерстві міст і територіальних громад відповідно до Мадридської конвенції.

1. Проекти і програми транскордонного співробітництва.

За визначеннями Закону України «Про транскордонне співробітництво» проекти та програми, як комплекси (системи) заходів суб’єктів і учасників транскордонного співробітництва, можуть бути національними або спільними та отримувати державну підтримку в різних формах, зокрема за державними програмами розвитку транскордонного співробітництва.

За європейським та національним досвідом проекти транскордонного співробітництва можуть мати наступний характер:

- вишукувальні та науково-дослідні роботи з визначення наявних транскордонних проблем, необхідного кола суб’єктів, учасників і конкретних цільових груп для здійснення відповідних локальних, національних і спільних дій, їх співфінансування, нормативно-правового та інформаційно-методичного забезпечення і ресурсів, необхідних для розв’язання цих проблем з урахуванням інтересів інших країн і регіонів відповідно до Стратегії ENPI у східному регіоні на 2007-2013 роки;

- вихідні навчальні та інфраструктурні проекти, головними завданнями яких є залучення національного і європейського досвіду та визначення кращих доступних технологій (BAT – Best Available Technology), підготовка необхідних техніко-економічних обґрунтувань і стратегічної екологічної та ресурсної оцінки, створення вихідної інфраструктури для подальшої реалізації інноваційно-інвестиційних проектів та/або спільного розв’язання транскордонних соціальних проблем із залученням фахової і суспільної громадськості та отримання широкої підтримки різними верствами населення;

- пілотно-демонстраційні проекти, що дозволяють безпосередньо опрацьовувати нові спільні рішення і механізми взаємодії (включаючи співфінансування) суб’єктів, учасників та відповідних цільових груп щодо інтеграції та сталого регіонального розвитку для подальшого поширення цих напрацювань за головними пріоритетами і «тематичним виміром» ENPI;

- інноваційно-інвестиційні проекти з трансрегіонального сталого соціально -економічного і просторового розвитку та безпеки зі співфінансуванням таких проектів місцевими, регіональними і національними бюджетними джерелами, коштами Структурних фондів ЄС і пільгових кредитів відповідних європейських і міжнародних структур та приватного капіталу.

2. Співфінансування проектів і програм транскордонного співробітництва.

З українського боку проекти і програми транскордонного співробітництва можуть співфінансуватись за рахунок Державного бюджету через відповідні державні програми підтримки транскордонного співробітництва або інші державні програми, завдання яких передбачають фінансування об’єктів і заходів, що мають транскордонний характер або вплив, а також – шляхом надання субвенцій місцевим бюджетам, за кошти місцевих бюджетів та з інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

Для реалізації, зокрема у єврорегіонах, систем транскордонних проектів, питання координації та співфінасування яких виходить за межі компетенції суб’єктів транскордонного співробітництва, вони можуть ініціювати відповідні державні програми згідно з Законом України «Про державні цільові програми». Чинний порядок розробки та погодження таких програм передбачає (стаття 7 Закону) розробку, узгодження і затвердження розпорядженням Кабінету Міністрів України концепції державної цільової програми, що стає основою для подальшого співробітництва суб’єктів транскордонного співробітництва з центральними органами виконавчої влади.

Для запобігання порушенням вимог Бюджетного кодексу щодо неможливості співфінансування певних об’єктів з бюджетів різних рівнів, суб’єктами транскордонного співробітництва спільно з центральними органами влади можуть прийматись наступні рішення:

- щодо розподілу та перерозподілу проектних завдань і об’єктів з метою запобігання фінансуванню кожного з них одночасно з різних бюджетів;

- щодо спеціального фінансування окремих транскордонних проектів і програм.

Переліки об’єктів і заходів транскордонних проектів, щодо яких може застосовуватись така форма державної підтримки, мають відповідати Порядку використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Обґрунтування необхідності співфінансування транскордонних проектів і програм з державного і місцевих бюджетів має включати відомості, зазначені у Додатку 1.

3. Визначення проектів транскордонного співробітництва, що можуть набувати державної підтримки.

Організація і забезпечення транскордонної діяльності вимагають підтримки (у т.ч. і на державному рівні) наступних заходів:

- визначення суб’єктами транскордонного співробітництва та погодження з відповідними органами центральної влади спільних проблем, пріоритетів та необхідних видів діяльності, що відповідають національному і міжнародному законодавству про транскордонне співробітництво;

- створення суб’єктами транскордонного співробітництва необхідних структур (робочих груп, координаційних органів єврорегіонів і спільних утворень, передбачених EGTC і проектом ІІІ Протоколу до Мадридської конвенції), що визначаються угодами про транскордонне співробітництво;

- створення суб’єктами і учасниками транскордонного співробітництва тимчасових чи постійно діючих (ad hoc) робочих органів (комісій) за «тематичним виміром» ENPI;

Законодавство України (включаючи чинні міжнародні акти) передбачає основні напрямки співпраці суб’єктів транскордонного співробітництва з центральними органами влади, наведені у Додатку 2.

При цьому транскордонні проекти мають забезпечувати:

- повагу до державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів держав, до яких належать суб’єкти та учасники транскордонного співробітництва;

- урахування компетенції відповідних центральних органів виконавчої влади, повноважень суб'єктів і прав учасників транскордонного співробітництва;

- узгоджене усунення політичних, економічних, правових, адміністративних та інших перешкод для транскордонної співпраці;

- сприяння покращенню взаємної довіри, взаєморозуміння та атмосфери добросусідства на рівні населення, владних структур всіх рівнів та ділових кіл, що залучаються до транскордонного співробітництва;

- спрощення взаємних контактів між суб’єктами та учасниками транскордонного співробітництва і відповідними групами населення, у т.ч. національними і етнічними меншинами, пов’язаними через державні кордони.

4. Основні принципи координації транскордонного співробітництва Мінергіонбудом та іншими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Розбудова транскордонного співробітництва має забезпечити реалізацію пріоритетних заходів Плану дій «Україна-ЄС» щодо:

розширення транскордонних контактів та співробітництва з сусідніми державами-членами ЄС на регіональному рівні шляхом використання можливостей та викликів, що виникають у зв’язку із розширенням ЄС та стимулювання власних ініціатив на місцях і у регіонах щодо створення та розвитку транскордонного співробітництва;

розширення регіонального співробітництва з країнами-сусідами, особливо щодо транскордонних питань, забезпечення підтримки регіонів і участь у підготовці та впровадженні Спільних операційних програм ENPI за участі України та виконання і подальший розвиток діючого законодавства щодо транскордонного співробітництва та регіонального розвитку;

підвищення ефективності проектів і програм у сфері транскордонного співробітництва через забезпечення їх активної підтримки та ініціювання на місцевому і регіональному рівні.

Виходячи з досвіду реалізації попередніх програм TACIS з прикордонного співробітництва та Програм Сусідства ЄС на 2004-2006 роки, державна підтримка транскордонного співробітництва має максимально відповідати завданням Спільних операційних програм «Польща-Білорусь-Україна», «Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна», «Румунія-Україна-Молдова», «Чорне море», Центральноєвропейської та Європейської Південно-Східної програм співробітництва ENPI на 2007-2013 роки, сприяти задоволенню потреб та збільшенню можливостей суб’єктів і учасників транскордонного співробітництва відповідно до принципів, закладених до законодавства України, EGTC і проект ІІІ Протоколу до Мадридської конвенції та напрацювань єврорегіонів, утворених адміністративно-територіальними одиницями України спільно з межуючими регіонами сусідніх країн ЄС та СНД.

Водночас мають бути максимально враховані новітні підходи ENPI з «тематичного виміру», визначені посланням Єврокомісії від 04.12.06, п. 3.4

Координаційна діяльність центральних органів виконавчої влади передбачає надання підтримки та участі їх компетентних представників (зокрема у заходах робочих органів єврорегіонів) на стадіях прогнозування, ідентифікації, обґрунтування, узгодження, забезпечення громадської підтримки, визначення можливостей і механізмів співфінансування, встановлення партнерських відносин, погодження і включення до відповідних державних програм та/чи отримання бюджетних субвенцій і спільного подання до вищезазначених Операційних та інших програм ENPI транскордонних проектів наступних категорій:

4.1. Прості проекти з транскордонними результатами (simple project). У таких проектах уся, або майже вся, проектна діяльність здійснюється з українського боку кордону (або українська сторона виступає партнером простого проекту, що розробляються в іншій країні), але результати проекту мають істотне значення для межуючих територій (громад) в інших країнах, де діє ENPI, та/або представники з інших країн виступають в якості додаткових партнерів у проекті.

Такі проекти повинні бути розроблені у співпраці із зазначеним закордонним партнером/партнерами, але, як правило, подається лише одна проектна заявка. Проект має бути орієнтовано та чіткий і безпосередній транскордонний результат.

4.2. Взаємодоповнюючі проекти (complementary projects), у яких діяльність в Україні супроводжується подібною діяльністю з іншого боку кордону.

Заходи повинні відбуватися з обох боків кордону і обов’язково мати взаємну узгодженість за змістом, партнерськими діями, етапністю за часом, очікуваними результатами). Проектні заходи доповнюють одне одного, і у заявках необхідно чітко вказати на зв’язки з проектом в іншій країні. Взаємодоповнюючі проекти не обов’язково повинні здійснюватись одночасно (вони також можуть супроводжувати інші вже існуючі проекти). Якщо ж вони будуть здійснюватися одночасно — подаватимуться дві окремі заявки. У цьому випадку дві організації-заявники (по одній з кожного боку кордону) можуть подати заявку на фінансування, призначене для їхніх країн одночасно і таким чином отримати «взаємодоповнююче фінансування» для реалізації спільного проекту (який складається з взаємодоповнюючих проектів).

4.3. Інтегровані проекти (integrated projects) – це проекти, у яких партнери по обидва боки кордону працюють над різними елементами одного проекту.

Проект розробляється спільно, обидва партнери (чи більша кількість учасників проекту) беруть участь у спільній діяльності. Чільний партнер від імені всіх партнерів подає одну заявку, яка включає всі заходи, передбачені проектом.

5. Оцінка відповідності та моніторинг здійснення транскордонної діяльності.

Комплексна оцінка повинна забезпечувати одночасну відповідність транскордонних проектів євроінтеграційним, національним, регіональним і місцевим потребам за головною метою ENPI – забезпечення сталого і безпечного розвитку взаємодіючих регіонів.

Передбачається застосування системи критеріїв і балів відповідності проектів транскордонного співробітництва, наведених у Додатку 3.

Ця система оцінки має уточнюватися згідно з потребами кожного конкретного регіону (єврорегіону) та/чи програмою ENPI.

Для об’єктивності оцінки важливо враховувати також специфічні критерії „спільності” регіонів–партнерів та „когезійні” макрорегіональні особливості, наприклад, спільні завдання реалізації транс’європейського транзиту за головними осями розвитку європейської транспортної мережі ЄС за посланням Єврокомісії від 31.01.07 «Розширення головних транс’європейських транспортних осей до сусідніх країн. Настанови щодо транспорту в Європі та межуючих регіонах», поєднання державних і регіональних інтересів щодо визначення спільних критеріїв безпеки та сталого розвитку Карпатсько-Дунайського і Чорноморського макрорегіонів, співробітництва Карпатської та Альпійської конвенцій тощо.

Подальший моніторинг реалізації транскордонного співробітництва має здійснюватись Мінрегіонбудом та іншими центральними органами виконавчої влади відповідно до зазначених критеріїв на наступних рівнях:

- участь компетентних представників регіональних і місцевих структур, що безпосередньо чи функціонально підпорядковані цим органам, у транскордонних проектах та відповідних заходах суб’єктів і учасників транскордонного співробітництва, або залучення відповідних представників центральних владних структур до цих проектів та заходів (зокрема – до заходів постійних робочих органів єврорегіонів);

- отримання спеціально визначеної службової інформації, що безпосередньо пов’язана з транскордонною діяльністю (митної, прикордонної, екологічної, податкової тощо) за погодженням з відповідними центральним органами влади та суб’єктами транскордонного співробітництва ;

- за даними спеціальних статистичних спостережень та спеціальних оглядів на основі наявної статистичної інформації – за погодженням з Держкомстатом і суб’єктами транскордонного співробітництва;

- збирання та опрацювання узгодженої галузевої інформації (Мінекономіки, Мінфіну, Мінтрансзв’язку, Укравтодору, Мінприроди, МНС, Мінагрополітики, Мінпромполітики, МОЗ, Мінкульттуризму тощо) на місцях та взаємообмін уніфікованою інформацією між центральними органами виконавчої влади;

- формування суб’єктами транскордонного співробітництва за узгодженою Мінекономіки, Мінрегіонбудом та МЗС уніфікованою формою узагальненої щоквартальної інформації щодо здійснення транскордонного співробітництва в регіонах;

- подання суб’єктами та учасниками транскордонного співробітництва мінімальної уніфікованої інформації щодо здійснюваних транскордонних проектів.

Додаток 1

до Методичних рекомендацій щодо координації на національному та регі-ональному рівнях проектів у галузі транскордонного співробітництва за Європейським Інструментом Сусідства і Партнерства

Відомості, що мають надаватись до обґрунтування необхідності співфінансування транскордонних проектів і програм

з державного і місцевих бюджетів


1. Попередній розрахунок загальної вартості нового проекту та/або техніко-економічне обґрунтування, попередньо розроблене за участі партнерів по транскордонному співробітництву.

2. Оцінка впливу проекту на соціально-економічний і просторовий розвиток території та запобігання основним ризикам.

3. Данні про наявність/можливість стратегічної екологічної оцінки впливу на показники сталого розвитку та техногенно-екологічної безпеки у зоні дії проекту.

4. Відомості про загальні обсяги фінансування, визначені спільними операційними та іншими програмами ENPI чи міжнародними джерелами для реалізації подібних проектів за ключовими пріоритетами регіональної, структурної, безпекової, транспортної, енергетичної, екологічної політики ЄС, пріоритетами і заходами відповідних міжнародних програм, а також очікувані обсяги основного фінансування з міжнародних джерел проекту, щодо якого подається запит на бюджетне співфінансування;

5. Оцінка загальних витрат на повну реалізацію результатів проекту (програми), включаючи попередній обрахунок необхідних кредитних і можливих грантових залучень, подальших потреб у бюджетному фінансуванні, очікуваних обсягів і видів інвестицій та залучення приватного капіталу.

6. Інформація про національне і міжнародне нормативно-правове забезпечення для залучення необхідних фінансових джерел.

7. Оцінка потенційних економічних і соціальних наслідків і ризиків залучення зазначених джерел співфінансування транскордонних проектів і програм.

Додаток 2

до Методичних рекомендацій щодо координації на національному та регі-ональному рівнях проектів у галузі транскордонного співробітництва за Європейським Інструментом Сусідства і Партнерства

Основні напрямки співпраці суб’єктів транскордонного співробітництва з центральними органами влади


1. Сприяння розвиткові малого прикордонного руху як визначального елементу для подолання депресивного статусу межуючих територій та розв’язання спільних соціально-економічних проблем.

2. Застосування узгоджених принципів містобудування та просторового розвитку територій з урахуванням їх транзитного потенціалу, природної, історичної та етнокультурної спадщини і рівня соціально-економічного розвитку.

3. Ініціювання розвитку багаторівневої системи транскордонних транспорт-них сполучень за головними, допоміжними і місцевими напрямками вантажопасажирського руху відповідно до послання Єврокомісії від 31.01.07 «Розширення основних транс’європейських транспортних осей до сусідніх країн. Настанови щодо транспорту в Європі та сусідніх регіонах».

4. Здійснення необхідних кроків для розвитку транскордонного транзиту енергоносіїв з урахуванням потреб місцевого енергозабезпечення, включаючи ефективне використання місцевих та альтернативних джерел енергії, застосування сучасних енергозберігаючих технологій та вторинних енергетичних ресурсів.

5. Розбудова сучасної прикордонної інфраструктури, що відповідає завданням вищезазначеного транзиту, потребам місцевого населення та вимогам європейської безпеки.

6. Прискорення розвитку економічних і соціальних секторів, що безпосередньо визначаються транзитними можливостями, зокрема транскордонної туристично-рекреаційної діяльності, надання транспортних, телекомунікаційних, інформаційних та інших сучасних видів послуг.

7. Сприяння суб’єктами і учасниками транскордонного співробітництва розвитку прикордонних і міжрегіональних торгово-економічних зв’язків, включаючи співробітництво торгово-промислових палат, спільне проведення відповідних виставкових та інших відповідних заходів, створення двосторонніх та багатосторонніх центрів інформаційно-логістичного забезпечення тощо.

8. Стимулювання інноваційно-інвестиційній діяльності, зокрема розвитку і налагодження співробітництва в сфері малого і середнього підприємництва, створення спільних підприємств, реалізації кластерних моделей розвитку підприємницької діяльності, формування місцевих джерел фінансування та інформування щодо такої діяльності.

9. Сприяння встановленню постійних зв’язків суб’єктів підприємницької діяльності та взаємному залученню інвестицій, включаючи створення спеціальних зон сприяння розвитку транскордонній економічній діяльності.

8. Становлення спільних або взаємодіючих систем моніторингу за господарською діяльністю і соціальними проблемами, гармонізованих статистичних спостережень та застосування підходів «технологічного передбачення».

9. Створення необхідних умов для сталого соціально-економічного і просторового розвитку територій (екоєврореігонів) відповідно до “Керівних принципів сталого просторового розвитку на Європейському континенті”, схвалених Радою Міністрів країн-членів Ради Європи у 2002 році, та нових підходів “Європи Регіонів”, визначених Лінцькою Декларацією від 21.03.02 з питань регіональної політики, європейських транспортних мереж, сталої агрокультури і захисту сільських місцевостей та інших проблем управління і майбутнього Європи, ініційованою Асамблеєю Регіонів Європи та ухваленою Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи, Комітетом Регіонів ЄС та ще 14 європейськими регіональними інституціями.

10. Стратегічна екологічна оцінка транскордонних проектів та застосування інтегрованого попередження і контролю забруднень в усіх сферах економічної діяльності, послідовна мінімізація і покращення ефективності поводження з промисловими і муніципальними відходами на основі запровадження «кращих доступних технологій» (ВАТ - Best Available Technology) як основи інноваційно-інвестиційної діяльності, у першу чергу в басейнах прикордонних річок.

11. Формування спільних (гармонізованих) систем моніторингу стану довкілля, техногенно-екологічної безпеки, оцінки ризиків, щодо застосування небезпечних речовин і матеріалів та розробка спільних проектів з прогнозування, попередження, запобігання та ліквідації негативних наслідків природно-антропогенних надзвичайних ситуацій на основі сучасних інформаційних технологій.

12. Співробітництво з взаємного інформування і надання допомоги у попередженні та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і антропогенного характеру, розробка спільних планів дій та створення відповідних спільних структур.

13. Узгодження та послідовна розбудова систем водозабезпечення, використання водних ресурсів та інших елементів сталого і безпечного водокористування на транскордонних водотоках і у басейнах.

14. Створення транскордонних елементів європейської екомережі, зокрема національних парків, розбудова сучасних систем збереження і сталого використання природних ресурсів, в першу чергу в прикордонних гірських районах, басейнах річок та на інших екологічно вразливих територіях.

15. Запровадження сучасних технологій повного циклу відтворення лісів (в першу чергу гірських), включаючи застосування європейського досвіду визначення оптимальної стиглості і технологій заготівлі деревини та інших лісових ресурсів, їх переробки та використання вторинних ресурсів.

16. Вироблення спільних підходів до розбудови біо-динамічного агропромислового комплексу.

17. Формування багаторівневої системи транскордонної взаємодії в сфері освіти й виховання, починаючи від дитячого дошкільного виховання і до обмінів студентами, співшукачами магістерських і докторських ступенів та професорсько-викладацьким складом, зокрема щодо гармонійного запровадження Болонського процесу.

18. Наукове та гуманітарне співробітництво, що включає:

а) співробітництво з охорони здоров’я населення, створення умов для взаємного надання послуг в цій сфері, контролю санітарно-гігієнічного стану, ведення статистики захворювань і патологій, вживання спільних заходів щодо запобігання розповсюдженню епідемій та особливо небезпечних хвороб; обмін медичним персоналом, зокрема з метою підвищення кваліфікації;

б) стимулювання взаємодії між університетами та іншими вищими навчальними закладами, науковими центрами, окремими фахівцями та професійною громадськістю щодо наукових досліджень, які мають безпосереднє значення для реалізації вищезазначених напрямків транскордонного співробітництва;

в) розробку і реалізацію спільних дослідних проектів і програм щодо викладання мов і забезпечення взаємодії культур на міжнаціональному і міжетнічному рівні народів на паритетній основі, протидія незаконному переміщенню культурних цінностей;

г) підтримку та розвиток транскордонних проектів з розв’язання проблем молоді, становлення системи молодіжних обмінів на тривалу перспективу, розбудову співробітництва за усіма можливими транскордонними спортивними заходами;

д) формування спільного інформаційного простору, що має сприяти взаємопроникненню культур на основі спільної культурної спадщини;

е) спільне облаштування пам’яток історії та культури, кладовищі і військових захоронень, пам’ятних місць етнічних (етнокультурних) меншин;