Методичні рекомендації складено згідно з Примірною інструкцією з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим,
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Кабінет міністрів україни постанов авід 17 жовтня 1997, 1014.72kb.
- Кабінету Міністрів України від 30. 11. 2011 р. №1242. Управлінням, відділам та іншим, 1484.97kb.
- Указу Президента України №109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації, 988.85kb.
- Кабінет Міністрів України Постанова, 1053.45kb.
- Кабінет міністрів україни постанов авід 30 листопада 2011, 1024.41kb.
- Відповідно до ст. 6, 7, 13, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», постанови, 1117.89kb.
- Інструкція з питань діловодства у відділі освіти Зміївської райдержадміністрації, 300.97kb.
- П О С Т А Н О В А від 15 липня 1998 р. N 1094 Київ, 153.15kb.
- Кабінет міністрів україни постанов авід 21 листопада 2011, 26.66kb.
- Державної цільової екологічної програми розвитку Криму ("Екологічно безпечний Крим"), 730.08kb.
Методичні рекомендації складено згідно з Примірною інструкцією з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (із змінами і доповненнями), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року № 1153, керуючись Національним стандартом України „Державна уніфікована система документації” ДСТУ4163 – 2003, постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 року № 870 „Про затвердження Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України” та на основі практичного досвіду роботи фахівців загального відділу облдержадміністрації.
Посібник знайомить з мовними нормами офіційно-ділового стилю, включає рекомендації щодо опрацювання службових документів, містить довідкові матеріали з численними прикладами, конкретні практичні поради, які мають на меті надання допомоги державним службовцям у складанні та оформленні службових документів згідно з вимогами Примірної інструкції з діловодства та відповідно до норм сучасного Українського правопису.
Відповідальна за укладання: Петрушевська І. М.
ВИМОГИ ДО ТЕКСТУ ДОКУМЕНТА
Основою службового документа є текст, який має чітко й переконливо відбивати причину й мету його написання, розкривати суть конкретної справи.
Текст документа повинен містити певну аргументовану інформацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло та об’єктивно, без повторень і вживання слів і зворотів, які не несуть змістового навантаження. Він оформляється у вигляді суцільного складного тексту, анкети, таблиці або поєднання цих форм.
Суцільний складний текст документа містить граматично і логічно узгоджену інформацію про управлінські дії та використовується під час складання правил, положень, листів, розпорядчих документів.
Проект розпорядження складається з назви, змісту, у разі потреби – додатка та містить вимогу щодо виконання конкретних завдань чи вирішення питань оперативного характеру (з посиланням у разі потреби на додаток).
ОЗНАКИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ
-
Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа, його призначення та способу оброблення. Закріплення за реквізитами постійного місця робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує їх опрацювання. Підпис є обов’язковим реквізитом будь-якого документа.
-
Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні. Діловий стиль позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис.
-
Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початку і закінчення документів:
а) широке вживання готових словесних формул типу: у зв’язку з, відповідно до, з метою, згідно з, що спрощує й полегшує процес укладання окремих видів документів;
б) повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат досягнення однотипності вираження думки.
-
Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.
-
Для чіткої організації текст ділиться на пункти та підпункти.
| У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням постійності дії, що перебуває поза часом: рішення надсилається, виробнича рада розглядає, має місце. Вживаються і такі звороти: складено й завірено (засвідчено) у двох примірниках, вжити заходів, визнати за можливе, звернутися із заявою, надати слово, перерахувати кошти, накласти резолюцію, довести до відома, дати згоду, вирішити питання. |
ПІД ЧАС СКЛАДАННЯ ТЕКСТІВ ДОКУМЕНТІВ СЛІД ДОТРИМУВАТИСЯ ТАКИХ ПРАВИЛ:
1. Використовувати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів.
2. Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій, рідковживаних слів іншомовного походження.
3. Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази. Тексти інших документів необхідно викладати від третьої особи: Комісія ухвалила.... ; Облдержадміністрація просить розглянути...; Порушуємо клопотання…
4. Вживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв’язку з, згідно з, з метою, необхідний для, в порядку.
5. Використовувати синтаксичні конструкції типу: Доводимо до Вашого відома, що...; Нагадуємо Вам, що...; Підтверджуємо з вдячністю...; У порядку надання матеріальної допомоги...; У порядку обміну досвідом...; У зв’язку з вказівкою...; Відповідно до попередньої домовленості...; Відповідно до Вашого прохання...
6. Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: Враховуючи...; Беручи до уваги...; Розглянувши...; Вважаючи...
7. Вживати прямий порядок слів у реченнях (підмет передує присудкові, означення стоїть перед означуваними словами, додатки – після опорного слова, вставні слова – на початку речення). Наприклад: У зв’язку з тим, що ми цього року не отримуємо коштів на утримання дошкільних закладів, просимо прискорити розв’язання порушеного питання...
8. Щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, активну форму дієслів варто заміняти на пасивну. Наприклад: Ви не висловили свої пропозиції – Вами ще не висловлені пропозиції...
9. Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму: Міністерство не гарантує... Управління не заперечує...
10. Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію; відкликати працівників; покласти котроль на...
11. Віддавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: шановний; з повагою.
Службові листи
Лист – це поширений вид документації, один із способів обміну інформацією. Службові листи належать до головних засобів встановлення офіційних контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами. Мета їх – пояснити, переконати, поінформувати і спонукати адресата до певної дії.
Найголовніші умови успіху у листуванні – це не лише повага до партнера, а й уміле викладання тексту. Процитуємо Примірну інструкцію з діловодства: “Текст документа повинен містити певну аргументовану інформацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло та об’єктивно, без повторень та вживання слів і зворотів, які не несуть змістовного навантаження”.
Проте на практиці деякі автори листів не дотримуються цих правил. Інколи повторюється двічі або тричі посилання на раніше виданий документ: у місці посилання на індекс та дату вхідного листа, у заголовку і на початку тексту.
Найкраще зробити посилання на індекс і дату, а в тексті можна вказати повну назву вхідного документа, заголовок сформулювати узагальнено і коротко, наприклад:
Щодо надання кандидатури
до складу робочої групи
І хоча рекомендується писати текст лаконічно, бувають листи, в яких необхідно викладати досить багато інформації, доказів, прикладів, що безпосередньо стосуються справи. Тоді цей текст необхідно поділяти на смислові частини, які повинні мати свої початок і завершення.
Перед тим як приступити до написання листа, необхідно чітко визначити, про що повинна йти мова, сконцентрувати свою увагу на основному завданні. Інколи виникає потреба у викладанні одразу кількох питань, що, звичайно, складніше в написанні і прочитанні. У такому випадку бажано підготувати кілька листів. Основна думка, яка висловлюється в листі, у стислому вигляді викладається в заголовку.
Текст кожного листа складається довільно, але є правила щодо його структури. Найчастіше зміст службового листа має вступ, основну частину і закінчення.
Вступна частина, коли лист адресовано посадовій особі, обов’язково повинна розпочинатися звертанням.
Коли звертання стоїть в середині речення, воно відокремлюється комами з обох боків, наприклад:
Враховуючи Вашу пропозицію, шановний Ігоре Олександровичу, нами розроблено проект впровадження комп’ютерних технологій... Перша фраза після звертання повинна привернути увагу адресата. Залежно від мети, яка переслідується при написанні листа, вступні фрази можуть бути різними. Наприклад:
Шановний Миколо Івановичу!
Відповідно до Бюджетного кодексу України утримання дошкільних закладів передбачено за рахунок місцевих бюджетів. Гадаємо, що лише серйозні причини змусили місцеві органи влади не виконати завдання щодо...
У діловій кореспонденції існують типові мовні звороти, наприклад:
Відповідно до нашої угоди...
На виконання розпорядження голови облдержадміністрації...
Доводимо до відома...
У відповідь на Ваш лист…
Нам було приємно досягти угоди...
Перш за все, дозвольте подякувати Вам...
Із вдячністю підтверджуємо отримання інформації...
Вступне речення ділового листа може починатися з прохання, наприклад:
Просимо Вас повідомити нам... Звертаємося до Вас з проханням...
У службових листах застосовуються такі форми викладу думки:
• від першої особи однини, наприклад: Прошу повідомити...
• від першої особи множини, наприклад: Просимо повідомити...
• від третьої особи однини, наприклад: Головне управління економіки просить повідомити...
Закінчувати теж необхідно завершальними фразами, у них можуть висловлюватися подяка, сподівання та інші прояви ввічливості:
З щирою повагою...
Від імені дирекції та всього колективу з вдячністю та глибокою повагою...
З повагою та сподіванням на взаємну співпрацю...
Далі йде підпис автора листа (керівника). Він складається з найменування посади, особистого підпису, ініціалів та прізвища прописними літерами. Керівник підписує одночасно перший і другий примірники листа. У разі адресування документа одночасно кільком установам керівник підписує всі примірники.
Якщо посадова особа, підпис якої надруковано у тексті, відсутня, то документ підписує той, хто виконує її обов’язки. При цьому обов’язково проставляється “виконуючий обов’язки” і його прізвище.
Правила адресування службових листів.
1. Коли лист адресується установі, а не посадовій особі, тоді заголовок подається в називному відмінку. Наприклад:
Секретаріат Президента України,
або:
Кабінет Міністрів України
2. Якщо лист надсилається посадовій особі, то можуть бути два варіанти адресування:
Перший варіант (назва установи зазначається у називному відмінку, а посада і прізвище – у давальному)
Державний комітет архівів України
Відділ зберігання та обліку
Національного архівного фонду
Начальникові відділу ІВАНЕНКУ П. І.
Другий варіант ( лист адресується керівникові установи, назва якої входить до складу назви посади адресата)
Першому заступникові
Міністра економіки України
ПЕТРОВУ М. Р.
ОФОРМЛЕННЯ ДОДАТКІВ ДО ЛИСТІВ
Необхідність у додатках виникає тоді, коли потрібно доповнити текст основного документа додатковою інформацією. Наприклад, у доповідній записці повідомляється про проведену роботу і згадується, що вона здійснювалася згідно з планом. Для підтвердження цього план додається до основного документа. У такому випадку додаток служить для доповнення змісту.
Бувають випадки, коли додатки несуть основне смислове навантаження, тобто виступають самостійними документами і надсилаються із супровідним листом. Це можуть бути звіти, програми, розпорядчі або нормативно-правові документи тощо.
Про наявність додатків зазначається у тексті після його закінчення перед підписом.
Вимоги до оформлення додатків передбачені, зокрема, якщо у тексті документа наводиться повна назва додатка, то відмітка про нього має таку форму:
Додаток на 5 арк.
Додатки складаються на стандартних аркушах паперу й оформлюються за всіма правилами діловодства. Тобто вони повинні мати заголовки, підписуватися керівниками, візуватися фахівцями, при необхідності погоджуватися в установленому порядку.
Якщо у тексті не наводиться повна назва додатка, то в такому випадку її необхідно викласти при оформленні реквізиту "додаток". А якщо додатків декілька, то їх необхідно пронумерувати і вказати повну назву кожного, наприклад:
Додатки:
1. Довідка про стан роботи з документами у 2000 році на 5 арк. в 1 прим.
2. Копія наказу від 10.01.2001 № 15–р на 2 арк. в 1 прим.
3. План заходів з удосконалення документообігу на 3 арк. у 2 прим.
ПОГОДЖЕННЯ (ВІЗУВАННЯ) ПРОЕКТІВ ЛИСТІВ
Службовий лист складається від імені установи, організації. Його зміст повинен відповідати повноваженням установи та чинному законодавству. Для цього кожен проект листа повинен пройти оцінку його доцільності, обґрунтованості, відповідності чинному законодавству та Українському правопису. Тому проект повинен бути погоджений із працівниками, до компетенції яких належать порушені питання. Правомірність проекту листа підтверджується посадовими особами шляхом візування.
Підпис
Ініціали, прізвище
Дата
При поданні документа на підпис керівникові обов’язково доповідається про наявність розбіжностей чи зауважень тих, хто візує.
ЗАСВІДЧЕННЯ ЛИСТІВ
Засвідчення документів підписом – це важливий чинник у діловодстві. До оформлення цього елементу службового листування застосовуються свої чіткі правила.
По-перше, посадова особа повинна підписувати документи тільки з тих питань, які відповідають компетенції установи.
По-друге, певна посадова особа підписує документи з тих питань, щодо яких вона має повноваження.
Відповідно до наданих повноважень керівник установи або його заступники підписують певні види документів. Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження, а начальники управлінь, відділів видають накази одноособово. Це передбачено статтею 41 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”. Тому тільки вони і мають право підписувати ці документи.
Листи можуть підписувати, крім керівників, й інші посадові особи.
Але слід пам’ятати, що на адресу Президента України, Прем’єр-міністра України листи від імені облдержадміністрації підписуються виключно головою облдержадміністрації, а в разі його відсутності – виконуючим обов’язки голови облдержадміністрації.
Підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ на офіційному бланку, особистого підпису, ініціалів і прізвища, наприклад,
Посада керівника (особистий підпис) Ініціали, прізвище
Начальник фінансового
відділу Петриківської
райдержадміністрації (особистий підпис) А. Б. ІВАНЕНКО
Не допускається підписання документа з прийменником “За” або проставлянням косої риски перед найменуванням посади.
Кожний документ повинен мати відмітку про безпосереднього виконавця, що складається з його прізвища і номера службового телефону, які зазначаються в кінці сторінки на лицьовому або зворотному боці документа шрифтом Bookman 8, наприклад,
Петренко 45 96 24
ПАМ’ЯТКА ВИКОНАВЦЕВІ ДОКУМЕНТІВ
- Дотримуйтеся вимог Примірної інструкції з діловодства, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року № 1153.
- Уважно ставтеся до написання імен, прізвищ, посад керівників, назв установ та організацій.
- Під час складання списків з прізвищами замість нумерації пунктів використовуйте алфавітний порядок. Але: нумерація необхідна у списках запрошених на нараду.
- Ретельно перевіряйте написання дат, іншого цифрового матеріалу.
- Набір текстів здійснюйте у текстовому редакторі Microsoft Word шрифтом Bookman Old Style 13.
- Дотримуйтеся вимог щодо параметрів сторінки (ліве поле – 3 см, верхнє і нижнє – 2 см, праве – 1 см, абзац – 1,25 см).
- Використовуйте комплекс лінгвістичних програм, призначених для обробки українських та російських текстів ProLing Office 5.0
- Основний текст проекту документа і додатки до нього повинні розміщуватися на одному файлі та бути записаними на дискеті двічі.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
Після усіх розділових знаків завжди ставиться пробіл..
Перед та після тире завжди ставиться пробіл (Дніпро – це річка).
У словах, які пишуться через дефіс, пробіли не ставляться
(віце-президент, Прем’єр-міністр).
При використанні дужок та лапок пробіл ставиться перед їх відкриванням та після їх закривання (окрім випадків, коли після дужок ставиться кома або крапка).
Під час набору дат, адрес, прізвищ з ініціалами, назв з абревіатурами, цифр з позначками одиниць вимірювання, нумерованих списків замість звичайного пробілу ставиться нерозривний пробіл (Shift, Ctrl та „пробіл” одночасно), наприклад,
13. 10. 2005;
13 жовтня 2005 року;
м. Дніпропетровськ;
І. О. Петренко;
25 см;
1. Документи;
2005 – 2010 роки;
ВАТ “Дніпромлин”
ПОРАДИ ВИКОНАВЦЯМ ДОКУМЕНТІВ
Не бійтесь заглядати у словник,
Це – пишний дар, а не сумне провалля
М. Рильський
Використання словників
На поличці кожного службовця обов’язково має бути передусім орфографічний словник, адже саме цим словником ми послуговуємося для з’ясування нормативного написання тих чи інших слів. На наш погляд, у повсякденній роботі зручно користуватися виданням “Орфографічний словник української мови” (укладач Бурячок А. А. ), в якому написання слів узгоджено з останнім виданням Українського правопису.
Якщо виникають труднощі у визначенні правильності слововживання, варто звертатися до тлумачних словників, в яких подано значення більшості слів і словосполучень. Тут можна звернути увагу на “Великий тлумачний словник сучасної української мови” (укладач і головний редактор Бусел В. Т.). Словник містить 170 тисяч слів і словосполучень, у тому числі й ті, що увійшли в українську мову протягом останнього десятиліття.
Якщо ж виникають проблеми з написанням, наприклад, російських прізвищ українською мовою, вживанням великої літери, із застосуванням розділових знаків у реченнях, радимо звернутися до “Українського правопису” (К.: Наукова думка, 2003). У п’яти розділах правопису допитливі і небайдужі обов’язково знайдуть відповіді на більшість своїх запитань.
Окрім правил орфографії та пунктуації, наприкінці правопису наводиться словник-покажчик, до якого входять усі слова, правопис яких пояснюється у виданні. Завдяки цьому можна легко знайти параграф, у якому пояснюється правопис слова, що нас цікавить.
У 1989 році вийшов у світ “Словник труднощів української мови” за редакцією C. Я. Єрмоленко, в якому пояснюється написання й вимова слів, словотворення, подаються граматична і стилістична характеристики слів, наводяться приклади сполучуваності слів, зокрема керування. У словнику зібрано найбільш складні випадки, які викликають труднощі у мовленні. Словник вдало зорієнтовано на реальні потреби мовної практики.
Двомовні перекладні словники стануть у пригоді в тому разі, коли необхідно узгодити російські та українські тексти або скласти документ двома мовами. Тут варто звернути увагу на тритомне видання академічного “Російсько-українського словника” за редакцією Головащука С. І.
СКЛАДНІ ВИПАДКИ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ
Родовий відмінок
| А (я) | Назви осіб, власні імена та прізвища | Колгоспника, промовця, робітника, студента, тесляра, учителя; Андрія, Дмитра, Дорошенка, Франка |
| Назви тварин і дерев | Ведмедя, вовка, дуба, кілка, коня, пса, ясеня | |
| Назви предметів | Гвинта, замка, малюнка,, ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля, стола (й столу) | |
| Назви населених пунктів | Воронежа, Голосіева, Житомира, Києва, Лондона, Луцька, Миргорода, Новгорода, Парижа, Святбшина, Тернополя | |
| Географічні назви | Дінця, Дністра, Іртиша, Колгуєва, Орла, Остра, Пирятина, Псла, Пскова, Тетерева | |
| Назви мір довжини, ваги, часу тощо | Гектара, грама, метра, місяця, процента, тижня але: віку, року | |
| Назви місяців і днів тижня | Вівторка, жовтня, листопада але: листопаду (назва процесу), понеділка | |
| Назви грошових знаків | Гроша, долара, карбованця, фунта стерлінгів, червінця | |
| Назви машин і їх деталей | Автомобіля, дизеля, комбайна, мотора, поршня, трактора | |
| Терміни іншомовного походження | Атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сегмента, сектора, синуса, шківа | |
| Числові назви | Десятка, мільйона, мільярда | |
| Назви будівель, приміщень та їх частин | З наголосом на закінченні: бліндажά, гаражά, млинά |
Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машини) – блоку (об’єднання держав), елементу (абстрактне) – елемента (конкретне), інструмента (одиничне) – інструменту (збірне), рахунка (документ) – рахунку (дія), терміна (слово) – терміну (строк), фактору (чинник) – фактора (маклер) і т. ін.
| У (ю) | Складні назви населених пунктів | Давидового Броду, Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру |
| Назви речовин, мас, матеріалів | Азоту, асфальту, бальзаму, борщу, водню, воску, граніту, квасу, кваску, льоду, меду, піску, сиру, але: хліба | |
| Збірні поняття | Ансамблю, атласу, березняку, гаю, гурту, каравану, каталогу, кодексу, колективу, лісу, оркестру, парку, хору | |
| Назви кущових і трав’янистих рослин | Барвінку, бузку, буркуну, гороху, звіробою, молочаю, очерету, чагарнику, щавлю, ячменю, але: вівса | |
| Назви будівель, приміщень та їх частин | Вокзалу, даху, заводу, залу, замку, коридору, магазину, метрополітену, палацу, поверху, універмагу, шинку | |
| Назви установ, закладів, організацій | Інституту, клубу, колгоспу, комісаріату, комітету, радгоспу, університету, штабу | |
| Більшість слів із значенням місця, простору | Абзацу, валу, байраку, краю, лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, уривку, яру | |
| Явища природи | Вихору, вогню, вітру, граду, грому, дощу, жару, землетрусу, інею, морозу, туману, урагану, холоду | |
| Назви почуттів | Болю, гніву, жалю, страху | |
| Назви процесів, формацій, понять | Авралу, бігу, грипу, дисонансу, ідеалу, кашлю, клопоту, прогресу, реалізму, світогляду, сорту, спорту, стиду | |
| Назви фізичних або хімічних процесів | Аналізу, електролізу, імпульсу, синтезу, ферменту | |
| Літературознавчі терміни | Альманаху, епосу, жанру, журналу, міфу, нарису, образу, памфлету, роману, стилю, сюжету | |
| Назви ігор і танців | Баскетболу, вальсу, волейболу, краков’яку, танку, танцю, тенісу, футболу, хокею, але: гопака, козака | |
| Складні безсуфіксні слова | Водогону, водопроводу, живопису, живоплоту, рукопису, трубопроводу, але: електровоза, пароплава | |
| Більшість іменників з префіксами | Вибою, випадку, вислову, затору, запису, опіку, опуху, побуту, поштовху, прибутку, усміху, успіху | |
| Назви річок, островів, країн, областей | Амуру, Бугу, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Сейму; Байкалу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру |
Давальний відмінок
| –ові –еві | Іменники чоловічого роду | Будинкові, відмінкові, дубові, нахилові, майстрові, Петрові, піонерові, Сергієві, шахтареві, добродієві, солов’єві |
| –у –ю | Будинку, відмінку, директору… | |
| –у –ю | Іменники середнього роду | Місту, селу, святу; прізвищу, знанню, знаряддю, обличчю, піддашшю, роздоріжжю; серцю, сонцю |
| –ові –еві | Деякі іменники середнього роду | Лихові, містові, серцеві |
| –у –ю | Іменники чоловічого роду на –ів (–їв), –ов, –ев, –ин, –ін (–їн) | Київ – Києву, Львів – Львову, , рів – рову, острів – острову, Пушкін – Пушкіну |
Примітка. Коли в тексті зустрічається поряд кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід спочатку вживати закінчення
–ові, –еві (–єві), а тоді–у (–ю):
Симоненкові Василю Андрійовичу,
Леонідові Миколайовичу Іваненку.
СКЛАДНІ СЛУЖБОВІ СЛОВА
| Складні прийменники з-поза, з-посеред, з-поміж, з-над, з-під, із-під, пишуться через дефіс, а всі інші – разом: поміж, посеред, щодо, задля, попереду, насамкінець, передусім. |
| Окремо пишуться сполуки: під кінець, під час, що ж до. |
| Разом пишуться складні сполучники: начебто, неначе, неначебто, немов, немовби, немовбито, ніби, нібито, притому, причому, проте, якби, якщо, отже, а також слова тощо, абощо. |
| Окремо пишуться: адже ж, коли б, хоча б, хоч би, коли б то, дарма що, тому що, незважаючи на те що, після того як. |
НАПИСАННЯ ЧАСТКИ НЕ З РІЗНИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ
Не пишеться разом:
| У всіх випадках, коли слово без не не вживається: ненависть, негода, недуга, немовля, негайний, негативний, ненастанний, нестямний, невгасимий, неволити, ненавидіти, невдовзі, незабаром, непорушно, несамовито; |
| З іменниками, прикметниками, займенниками і прислівниками, якщо вони з не означають одне поняття (часто можна замінити синонімом): неволя (гніт), невеселий (сумний), недобрий (злий), неабихто, невже, недарма; |
| З іменниками, що мають відтінок якісного значення, коли не надає слову значення протиставлення, заперечення: неспеціаліст, некомсомолець; |
| З прикметниками, утвореними від неперехідних дієслів або від дієслів доконаного виду: економічно незалежні країни, невиліковна недуга; |
| З дієприкметником, якщо він є означенням до іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: неорана нива, незакінчена праця, невиконаний план (але: нива не орана, план ще й до сьогодні не виконаний); |
| У префіксі недо– в іменниках, прикметниках, прислівниках, дієприкметниках переважно із значенням неповної якості, в дієсловах, що означають дію у неповній мірі: недоторканність; недорослий; недописаний, недоречно, недостатньо (але не до вподоби, не до ладу, не до речі, не до смаку); недобачати, недооцінювати, недоплатити, недочувати; |
| З прислівником, який виступає у ролі присудка в безособових реченнях: залік незараховано, неважко зрозуміти, невигідно застосовувати стару техніку, нецікаво його слухати; незрозуміло, чому він так зробив; нелегко бачити страждання близьких; |
| У дієсловах нездужати у значенні «хворіти»; я нездужаю (але не здужати у значенні «не змогти»), непокоїтися у значенні «турбуватися», неславити у значенні «ганьбити»; |
| У присудковому слові немає: Немає гірше, як в неволі про волю згадувать (Шевченко). З дієсловом мати у формі 3-ої особи однини пишеться окремо: Він не має належної підготовки з математики. |
Не пишеться окремо:
| З іменниками, прикметниками і прислівниками на –о, якщо мається на увазі заперечення. Наприклад. Це не правда, а вимисел. Жили не бідно і не заможно. Це не дійсний спосіб, а умовний (але: один бюлетень недійсний). Не задовільно одержав, а відмінно (але: одержав незадовільно). Не часто тут падають дощі. Він ворог, а не вірний товариш (але: Хома невірний) . У прикметників і прислівників на –о розрізняють протиставлення, виражене за допомогою сполучника а, і протиставлення, виражене за допомогою сполучника але: при першому одне поняття заперечується, а друге, протилежно йому, стверджується; при сполучнику але обидва поняття сумісні, предмету чи дії одночасно приписуються дві ознаки; у першому випадку не пишемо окремо, в другому – разом: Ріка не глибока, а мілка – ріка неглибока, але холодна. Говорить по-німецьки не погано, а добре – говорить по-німецьки непогано, але з акцентом; |
| З короткими прикметниками: не повинен, не рад та ін. |
| З прикметниками і прислівниками на –о, які мають при собі пояснювальні слова далеко не, зовсім не або займенники і прислівники, що мають префікс (частку) ні: зовсім не переконливі докази; нікому не відомий автор; ні з чим не порівнянні успіхи; ніскільки не цікаво; зовсім не важливо; аж ніяк не приємні спогади. При наявності інших пояснювальних слів прикметники з не пишуться разом: незнайомий читачам автор; невідома нам адреса; нездібний до математики учень. Але якщо такий прикметник з не входить у склад звороту, що стоїть після означуванного іменника і логічно підкреслює заперечення, то не з прикметником пишеться окремо: твір, не підвладний часові; |
| З дієсловами (дієприслівниками): не був, не прийшов, не вистачає двох квитків; не досягав рукою до вікна; не виходячи з дому, не виконуючи доручень; не зрозумівши завдання; |
| З дієприкметниками, які мають при собі пояснювальні слова: вулиця, не засаджена деревами; не виконана вчасно робота; давно не метена підлога; ціле літо не кошена трава; |
| При підсилювальних прислівниках і присудкових словах: не дуже, не зовсім, не досить, не треба, не жаль, не можна, не варто; |
| При прийменниках: не за горами, не на жарт, не до речі. |
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ СЛІВ
Складні іменники
| Разом пишуться | | Через дефіс пишуться |
| Складні іменники, утворені за допомогою сполучної літери з двох або кількох основ, одна з яких має дієслівне походження: пароплав, самохід, соломорізка, картоплесаджалка. | | Складні іменники, що означають близькі чи протилежні за змістом поняття: батько-мати, хліб-сіль, купівля-продаж. |
| Складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ за допомогою сполучної літери: високогір’я, червоноармієць, чорноліс, чорнозем, важкоатлет. | | Назви професій, спеціальностей: хімік-технолог, учитель-філолог. |
| Іменники, утворені за допомогою сполучної літери від двох іменникових основ: вантажообіг, верховіття, залізобетон, лісостеп. | | Іменники на позначення державних посад і військових та наукових звань: генерал-майор, прем’єр-міністр, ] член-кореспондент. |
| Складні іменники, першою частиною яких є незмінний іменник іншомовного походження: автотранспорт, радіокомітет, електромагніт. | | Назви посад та звань людей з першою частиною віце–, екс–, лейб–, обер–, унтер–, штаб(с)–, максі–, міді–, міні–: віце-прем’єр, екс-президент, унтер-офіцер, віце-президент, максі-спідниця, міні-футбол. |
| Іменники з першою частиною напів–, полу–, спів–: напівфабрикат, півкнижки, півзошита, полумисок, співтовариство, співробітник, але: пів’яблука, пів’ящика – пишеться з апострофом. | | Складні іменники – одиниці виміру: людино-день, кіловат-година, кілограм-сила. |
| Складні іменники, утворені поєднанням дієслова у формі другої особи однини наказового способу з іменником: горицвіт, перекотиполе, ломикамінь. (За цим же принципом утворювалися козацькі прізвища, які також пишемо разом: Затуливітер, Перебийніс, Убийвовк, Непийпиво). | | Іменники з частиною пів– та наступною власною назвою: пів-Києва, пів-Америки, пів-Львова. |
| Дефіс також ставиться після першої частини складного слова (яке пишеться разом або через дефіс), коли далі йде слово з такою ж другою частиною: полі– або монотеїзм, аудіо– та відеоапаратура. |
Складні прикметники
| Разом пишуться | | Через дефіс пишуться |
| Прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом: паровозний (паровоз), радіофізичний (радіофізика). | | Прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс: віце-президентський (віце-президент), дизель-моторний (дизель-мотор), соціал-демократичний (соціал-демократ). |
| Прикметники, утворені від підрядних словосполучень – народногосподарський, гостросюжетний, військовозобов’язаний, народнопісенний, зовнішньополітичний, синьоокий, зернозбиральний, деревообробний, машинобудівний, волелюбний. | | Складні прикметники, утворені від прикметників, між якими можна поставити сполучник і: фінансово-економічний, робітничо-селянський, українсько-російський, електронно-обчислювальний, масово-політичний, партійно-політичний. |
| Прикметники, утворені сполученням основ числівника та іменника: семиповерховий, шеститонний, стокілометровий, але – 120-річний. | | Складні прикметники, з першою частиною на –ико (–іко): історико-культурний, політико-економічний, діалектико-матеріалістичний. |
| Складні прикметники термінологічного значення, де перша частина уточнює другу: вузькодіалектне (мовне явище), двовуглекислий (газ), глухонімий, сліпоглухонімий. | | Складні прикметники, утворені з двох чи більше основ, що означають якість з додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: кисло-солодкий, гірко-солоний, але: жовтогарячий, червоногарячий (назва одного кольору). |
| Прикметники, утворені сполученням основ прислівника та прикметника: малопродуктивний, багатогалузевий, багатосерійний, свіжоспечений, швидкоплинний, а також слова з префіксом напів–: напівзруйнований, напівтемний. | | |
| Окремо пишуться | ||
| Щиро вдячний, приємно вражений, добре поінформований, діаметрально протилежний, суспільно корисний, суспільно необхідний, вічно юний, різко окреслений, оскільки прислівники, які входять до складу цих сполучень, логічно наголошені і не втратили свого значення. |
ЗМІСТ
Ознаки, що характеризують офіційно-діловий стиль ..............3
Вимоги до тексту документа ....................................................4
Службові листи .........................................................................5
Правила адресування службових листів ..................................7
Оформлення додатків до листів ...............................................8
Засвідчення листів ...................................................................9
Пам’ятка виконавцеві документів ..........................................10
Поради виконавцям документів
Використання словників .........................................................11
Складні випадки відмінювання іменників .............................12
Складні службові слова ...........................................................14
Написання частки НЕ з різними частинами мови .................15
Правопис складних слів ..........................................................17
