Geum.ru

Московська патріархія святкує руйнування києво-могилянської академії?

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Передмова


Києво-Могилянській академії належить провідна роль у становленні духовної культури та української державності ХVII-ХVII ст. Діяльність КМА - окремий етап в історії України, пов'язаний із формуванням еліти українського суспільства, яка, у свою чергу, визначала не лише розвиток світоглядних засад, а й шляхи економічного та суспільно-політичного розвитку України впродовж двох століть. Тому документальна спадщина Академії вивчалася багатьма дослідниками як власне історії духовної та світської освіти, так й історії церкви, науки та культури, котрі тією чи іншою мірою використовували ці матеріали, як джерела для висвітлення окресленої тематики. Серед них - митрополити Євгеній (Болховітінов) та Макарій (Булгаков); В. Аскоченський, М. Лінчевський, М. Мухін, І. Малишевський, М. Максимович, К. Харлампович, М. Сумцов, а також фахівці з історії КМА початку XX ст. А. Савич, С. Голубєв, Д. Вишневський, М. Петров, Ф. Титов, М. Марченко, М. Штранге, Я. Штернберг, В. Литвинов, Б. Мітюров та багато ін.

Друга половина XX ст. відзначена активізацією вивчення різних напрямів діяльності КМА. Суттєвий внесок у дослідження цієї проблеми належить історику КМА 3. Хижняк, окремим аспектами з історії КМА присвячені монографії та статті Я. Ісаєвича, І. Біло-діда, Ф. Шевченка, Є. Горбенко, О. Дзюби, І. Захари, М. Кашуби, Л. Корній, В. Микитася, В. Нічик, І. Торбакова, М. Сенченка, Н. Тер-Григорян-Дем'яшок, Я. Стратій, Л. Алексієвець.

Виняткове значення Академії для формування духовних засад суспільства спричинило й увагу до публікацій документів, що стосувалися її діяльності. Вже в середині XIX ст. ряд матеріалів друкується на сторінках видання "Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском й Волынском генерал-губернаторе" (Т. II. -К., 1846), а також в "Актах, относящихся к истории Западной Рос-сии, собранных и изданных Археографической Комиссией" (Т. 1-5. -М., 1853). Чимало документів з історії КМА були опубліковані В. Аскоченським у складі його праці "Киев с древнейшим его училищем Академиею" (Ч. І-ІІ. - К., 1856).

Наприкінці XIX - на початку XX ст. ряд документів стосовно діяльності КМА у XVIII ст. опублікований у працях М. Мухіна "Киево-Братский училищний монастырь. Исторический очерк" (К., 1893), В. Серебрянникова "Киевская Академия с половииьі XVIII века до преобразования ее в 1819 году" (К. 1897), а також Д. Вишневського, який вміщує деякі документи у виданні "Киевская академия в первой половине XVIII столетия (Новые данные, относящиеся к истории "той Академии" за указанное время)" (К., 1903).

Проте згадані публікації, як правило, здійснювалися без необхідного застосування методу джерелознавчої критики текстів документів, матеріали почасти публікувалися уривками. Так, М. Мухін вибрав та опублікував документи майнового характеру, які мали відношення до історії Києво-Братського монастиря, а саме - дарчий запис Галшки Гулевичевої про передачу свого двору та землі в м. Києві ставропігійному монастирю та школі для навчання дітей, купчі записи про передачу Катериною Кучинською, Люцією Митковичевою-Яницькою та її чоловіком Миколою Яницьким, старостою пирятинським, Київському училищному братству своїх земель тощо. Вишневський у своїй роботі приділив увагу, переважно, документам адміністративної, майнової та навчальної діяльності Академії.

Найзначнішими є два фундаментальні п'ятитомні видання, підготовлені істориками церкви М. Петровим ("Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии" (К., 1904-1908) - за період 1721-1795 рр.) та Ф. Титовим ("Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии" (К., 1910-1913) - за період 1796-1819 рр.).

Серед сучасних видань, які репрезентують окремі документи з історії КМА, слід згадати роботи І. Крип'якевича та І. Бутича "Документи Богдана Хмельницького. 1648-1657 рр." (К., 1961) та "Універсали Богдана Хмельницького" (К., 1998); роботу І. Крип'якевича "Універсали Івана Мазепи" (К., 2002); збірник документів "Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.", підготовлений до публікації мовознавцем В. Горобцем (К., 1992), у якому вміщені окремі документи, що наочно ілюструють розвиток діловодної стилістики в Україні.

Зведений покажчик М. Петрова "Описание рукописей Церковно-Археологического Музея при Киевской Духовной Академии" (К., 1875-1879) був першим ґрунтовним виданням, серед матеріалів якого були опубліковані й документи з історії КМА. Дослідження містило опис 670 рукописних документів і вийшло трьома великими випусками. У першому випуску вчений описав зібрання рукописів митрополита Макарія (Булгакова), академічного Києво-Братського монастиря, Київської духовної семінарії, а також Мелецького монастиря. В другому випуску були описані зібрання рукописів Києво-Печерської лаври і київських монастирів: Золотоверхо-Михайлів-ського, Пустинно-Миколаївського, Видубицького, жіночого Флорів-ського і Десятинної церкви. Третій випуск присвячено опису рукописів бібліотеки Києво-Софійського собору.

При складанні описів М.І. Петров декларував дотримання у своїй роботі таких вимог:
  1. зазначення колишнього власника документа чи особи, яка подарувала рукопис;
  2. зазначення номеру знаходження рукопису в Музеї ЦАМ за попереднім каталогом бібліотеки чи за каталогом рукописів, які були пожертвувані до Музею безпосередньо;
  3. визначення матеріалу, на якому було написано документ, якщо це не папір;
  4. вказівка на особу автора, перекладача і переписувача рукопису та час виконання роботи;
  5. подання повних та ґрунтовних відомостей про склад рукопису так, щоб увагу дослідника не обминула жодна стаття, для- чого показати не тільки заголовок рукопису, але й окремих його статей;
  6. повідомлення про тотожність рукописів і статей в інших документах бібліотеки і Музею;
  7. зазначення рукописів чи статей, відомих в публікаціях або в інших подібних зібраннях документів.

Проте, як писав сам М. І. Петров, він не завжди мав змогу дотримуватися цих вимог через брак часу та новизну справи (Петров Н. Описание рукописей Церковно-археологического музея при Киевской Духовной Академии.-К., 1877.- Вып 1.- С. 9.). Описи, складені М. І. Петровим, довгий час були найповнішими систематичними обліковими документами, першоджерелами для вивчення історії створення та діяльності Академії, проте сучасні науковці все частіше вказують на їх недосконалість. Так, Є. К. Чер-нухін у своїх дослідженнях грецької рукописної спадщини акцентував на деяких недоліках петровських описів, зазначаючи, що часто описування здійснювалося не лише неповно, а й відверто хибно. Наприклад, Петров, всупереч задекларованій ним схемі, подекуди зазначав кількість аркушів (сторінок), стан матеріалу, розмір та мову рукопису, але робив це вкрай непослідовно. Зокрема, досліджувані Чернухіним описи грецьких рукописів не мають помітки стосовно мови написання (Чернухін Є.К. Грецька рукописна спадщина в Києві.- К., 2002. - С. 17.).

Описування матеріалів ЦАМ КДА продовжив учень М. Петрова О. Лебедєв. У 1916 р. в Саратові, куди було евакуйовано багато бібліотек у зв'язку з подіями Першої світової війни, побачив світ його каталог "Рукописи Церковно-Археологического Музея при Император-ской Киевской Духовной Академии", що містив опис 909 рукописів.

При всій цінності цих покажчиків вони вже значно застаріли з точки зору археографічного описування матеріалу. Сучасними вченими відзначається поверховість та сумарність описів справ, відсутність єдиної системи описування та датування копій і списків, неохайність у формулюванні археографічних заголовків документів, що іноді суперечать або неадекватно розкривають зміст матеріалів тощо. Крім того, значна кількість документів взагалі не увійшла до покажчиків М. Петрова та О. Лебедєва.

Слід зазначити, що згадані роботи репрезентують лише частку комплексної документальної спадщини КМА, що зберігається нині у двох архівосховищах - Центральному державному історичному архіві України у м. Києві та в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Отже, значна кількість матеріалів досі не була залучена до наукового обігу, і це було перешкодою для якнайповнішого вивчення історії заснування та діяльності Києво-Могилянської академії, її внеску в розвиток української культури й освіти.

На початку 90-х років співробітниками Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського було розпочато роботу по створенню покажчиків, до яких увійшли б власне матеріали з історії КМА. В 1995 р. було видано покажчик "Києво-Могилянська академія у документах і рідкісних виданнях ЦНБ ім. В.І. Вернадського НАН України. Видання XVIII - першої чверті XX ст." (укладачі - Л.М. Дениско, В.Р. Галай, за участю М.С. Рубльової). Зазначений покажчик відкрив серію бібліографічних та археографічних видань з історії КМА. У ньому містилися відомості про книжкові та періодичні видання, окремі статті та повідомлення стосовно діяльності Києво-Моги-лянської академії з фондів Бібліотеки.

У 2001 р. в Буенос-Айресі (Аргентина) було видано препринтом роботу "История Киево-Братского школьного монастыря и Киево-Могилянськой академии в документах. (Хронологический указатель документов по вопросам)". її авторка Н. Е. Тер-Григорян-Дем'янюк наприкінці 80 - на початку 90-х років була співробітницею НБУВ і досліджувала питання з історії заснування КМА. Основою покажчика стали книжкові та рукописні фонди Бібліотеки. Окрім цього, у покажчику містилася інформація про документи, знайдені дослідницею в рукописному фонді Вільнюської бібліотеки Академії наук Литви, у фондах Ягеллонської бібліотеки у Кракові, Бібліотеки ім. Оссолінських у Вроцлаві, Бібліотеки Народової у Варшаві, бібліотеки католицького університету у Любліні, Російської державної бібліотеки.

На жаль, покажчик має ряд суттєвих недоліків. Так, в археографічній та бібліографічній практиці існують усталені принципи щодо розташування матеріалу та підготовки допоміжного апарату з метою уникнення дублювання. У роботі Н. Тер-Григорян-Дем'янюк документи розміщені, для полегшення пошуку, за систематичними розділами, а через те, що матеріал досить різноманітний за структурою, об'ємний та полісемічний, одні й ті самі документи в різних розділах покажчика мають різні аспектні назви. Це, відповідно, збільшує обсяг покажчика і ускладнює пошук інформації. При підготовці цих матеріалів авторка у більшості випадків пішла шляхом передачі заголовків справ і документів з друкованих каталогів М. Петрова та О. Лебедєва, інвентарних описів, що існують в бібліотеках, і не працювала з документами де-візу. Тому іноді переплутані шифри з посиланнями на місцезберігання документів, тобто дослідниця спиралася на відомості про стан документів початку XX ст. Продубльовані заголовки, укладені М. Петровим та О. Лебедєвим, досить часто не відповідають складу матеріалів.

Усі ці недоліки відповідно зменшують науково-довідкову цінність покажчика, що, власне, стверджує і сама авторка, яка зазначає, що покажчик взагалі-то не планувалося видавати, а лише використовувати, як "робочий матеріал" до дослідження історії Києво-Могилянської академії.

Після ліквідації КДА (правонаступниці КМА) у 1917 р. та націоналізації її архіву і бібліотеки документи були розпорошені по різних архівосховищах. Для подальшого дослідження історії КМА на сучасному рівні важливого значення набуває залучення до наукового обігу оновлених довідників, де був би репрезентований повний комплекс датованих та атрибутованих документів стосовно її діяльності. На жаль, встановити первісний склад рукописів та книжок з академічної бібліотеки через пожежі 1658, 1780 та 1811 рр., коли значна їх кількість була втрачена, практично неможливо, тому у пропонованому каталозі репрезентований наявний фонд документів КМА в ІР НБУВ.

Матеріали із фондів ІР НБУВ є досить конгломератними за походженням. Основна їх частина надійшла до НБУВ (на той період - ВБУ) у 1923-1925 рр. у складі бібліотеки КДА і є своєрідною колекцією оригіналів та копій документів, зібраних різними дослідниками історії КМА. Тоді ж з'ясувалося, що до колекції потрапили також і документи, вірогідно вилучені з архіву КДА М. Петровим під час підготовки публікації фундаментальних "Актів і документів". У будь-якому разі вони надійшли до ВБУ у складі бібліотеки КДА, були зафіксовані, як спеціальна колекція документів КДА, і склали окремий 160-й фонд. Окрім того, ВБУ в 20-х роках отримала також документи Софійського собору та інших духовних закладів, де частково зберігалися документи з історії КМА. Отже, в ІР НБУВ зберігається досить репрезентативний комплекс документів, що характеризує діяльність КМА як освітньої установи впродовж двох століть. На початку своєї історії Києво-Могилянська академія становила єдине ціле з Братським училищним монастирем: при ньому вона була створена, на його кошти існувала, мала спільні маєтності. Тому до описуваного комплексу рукописів залучені матеріали і монастиря, і колегії, і академії, що, відповідно, позначилося на видах, типах, характері, мові, складі документів.

Основною джерельною базою формування пропонованого каталогу стали колекція історичних документів ІР НБУВ (ф. XIV), колекції рукописів Київської духовної академії (ф. 160), Київської духовної консисторії (ф. 232), Церковно-Археологічного музею при Київській духовній академії (ф. 301 (ЦАМ КДА), бібліотек Софійського собору (ф. 312 (Соф.) та Київського університету св. Володимира (ф.VІІІ); зібрання митрополита Макарія (Булгакова) (ф. 302 (Мак.); особові архівні фонди Ф. І. Титова (ф. 175), М. І. Петрова (ф. 225) та С.Т. Голубєва (ф. 194); сімейний архів Коропчевських (ф. 135); рукописи І та II комплексних фондів, які зберігаються в ІР НБУВ.