Розділ 4 персонал І ї

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5

__________________

ТАЛАНОВИТИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ
ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ ЦУРКОВСЬКИЙ^{^}
Віра Вавринюк

Ярослав Іванович Цурковський – талановитий український вчений, який вніс вагомий внесок у психологічну науку. Його заслуга полягає в тому, що він розробив новий об’ємний розділ психології під загальною назвою Теорія і практика психічної контрольності. Для експериментального підтвердження своєї теорії сконструював спеціальний апарат для психологічних обстежень людини – контролограф; а також розробив перший і єдиний цілісний метод діагностики особистості, який назвав контролографічним.

Цей метод був створений автором на противагу існуючим аналітичним апарат-ним та бланковим методикам. Аналітичні методики були багатозатратними, мало об’єктивними та вимагали для тестування великої кількості приладів і бланків, потребували тривалої і клопіткої обробки отриманих результатів, а на саме обстеження з їх допомогою потрібно було витрачати від 2-х до 3-х днів.

Дослідження психічної контрольності за допомогою контролографа давало об’єктивну оцінку, а час обстеження на останніх експериментальних моделях було скорочено до 1 години. При цьому протокол дослідження видавався автоматично. Перевага контролографа полягала і в тому, що він моделював операторську діяльність, а тому людина, яка працює на ньому, почуває себе не об’єктом дослідження, а відпо-відальним оператором.

Контролограф діагностував глибинні психічні характеристики особи, водночас не був складним для оволодіння психологом-початківцем. Він складався з пульту керу-вання (що мав 14 клавіш і 2 педалі), екрану (на який подавалась зорова інформація), і пристрою для подачі слухової інформації. Досліджувана особа (відповідно до заданої інструкції) повинна була чітко сприймати інформацію, що пред’являлася в умовах жорсткого часового ліміту, порівнювати її з еталонним інформаційним взірцем і реалізувати відповідну дію за допомогою органів керування на пульті. Реакції-відповіді фіксувались апаратом автоматично. Крім цього, був окремий пульт, – з нього зорові стимули психологом-дослідником подавались на екран.

Розробці питаннь психічної контрольності людини та контролографічного мето-ду Я. І. Цурковський присвятив понад 60 років свого свідомого життя. Бібліографічний покажчик (який він сам склав) з даної тематики містить близько 200 найменувань різних публікацій вітчизняних та зарубіжних авторів.

Доцільно відзначити, що своїм винятковим талантом та дивовижною працьо-витістю Ярослав Іванович не тільки розвивав психологічну науку, але наполегливо й послідовно впроваджував її у життя. Яких гігантських зусиль змушений був докладати до цього вчений, можна зрозуміти, коли нагадати, що існуюча тоді соціалістична система не допускала психологію у різні галузі народного господарства (бо цього не вимагав низький рівень організації праці). А щодо шкіл і вузів, то вони зовсім не мали психологічного забезпечення. У той час на всій земній кулі лише у двох країнах не було психологічної служби в навчальних закладах: у колишньому Радянському Союзі та Замбії. Радянські чиновники вважали, що психологія – це непотрібна наука, а тим часом Цурковський впевнено її впроваджував: у навчальну практику шкіл та вузів, у космо-навтику, у спорт, у виробництво, у транспортну галузь. Він довів, що в усіх сферах нашого життя психологічна наука завдає високого суспільно-морального тонусу.

Ярослав Іванович належав до людей того типу, про яких говорять, що це живі енциклопедії, які щедро розсівають свої думки і впливають на кожного своєю яскравою індивідуальністю. Особливою рисою вченого була його інтелектуальна активність, кипуча творча енергія і непохитний оптимізм.

Наукова і громадська діяльність Я. І. Цурковського багатогранна. Він – педагог, професор, доктор філософії, засновник теорії психічної контрольності, дослідник, винахідник, конструктор, поет, редактор видань “Наука і письменство” та “Літературі Вісти”, член Спілки письменників України, директор інститутів психотехнічних досліджень у Катовіце та у Львові, організатор львівських лабораторій на виробництві, у школах, незмінний Голова Львівського Товариства психологів, керівник і викладач курсів “Наукові основи управління і культури виробництва”, почесний президент Львівського Товариства наукових викладів ім. Петра Могили.

Свою діяльність у галузі психології Ярослав Іванович поділяв на два періоди: дорадянський та радянський.

Дорадянський період – це навчання у Львові, студії у Львівському українському університеті, який Ярослав закінчує у 1927 році. У кінці 20-х років Я. Цурковський переїжджає до Праги, де продовжує навчання в українському університеті. Після спеціальної підготовки в Психотехнічному закладі у Кракові він поступає на роботу до Інституту профконсультації у м. Катовіце в Польщі провідним психологом (1929). Тут Ярослав Цурковський конструює перший пристрій для дослідження психічної контрольності – контролограф і розробляє інтегральну методику для психологічних досліджень.

Проспект з описом цього апарату та контролографічну методику він демонст-рував у Москві на VII Міжнародному психотехнічному конгресі 1931 року, де виступив з доповіддю Інтегральний метод психотехнічних досліджень профпридатності. На цьому форумі новий цілісний контролографічний метод одержав високу оцінку провідних спеціалістів. Цей конгрес був знаменним у житті Ярослава Івановича ще й тим, що тут він познайомився з людиною, яка потім всілякими способами сприяла реалізації його науково-практичних заходів. Цією людиною був молодий тоді доцент із Києва – Григорій Силович Костюк.

У 1937 році Цурковський захистив у Празі докторську дисертацію на тему Питання визначення психотехніки з інтегральної точки зору. Дорадянський період діяльності вченого, як бачимо, завершується докторантурою.

Радянський період проходив в умовах соціалістичної дійсності. У 1939 році, коли Радянська Армія вступила на територію Західної України, Ярослав Цурковський повертається до Львова. Він знову займається літературною діяльністю і вже з вересня працює секретарем і керуючим справами Оргкомітету львівських письменників, вступає до Спілки письменників України, а згодом стає відповідальним секретарем журналу “Література і мистецтво”.

У 1941 році, під час німецької окупації, Я. І. Цурковський відкриває у Львові Інститут психотехнічних досліджень і стає його директором. Інститут займався проф-консультацією молоді і залучав велику групу психологів, фізіологів та лікарів, мав міцний науковий потенціал та самодостатню наукову базу.

З 1949 року Ярослав Іванович працює у Львівському державному Інституті фізкультури викладачем психології та займається дослідницькою діяльністю. Резуль-тати проведених контролографічних досліджень він опублікував у своїй монографії Теорія і практика дослідження контрольних психічних процесів у спортсменів, яка друкувалася протягом 1958–1959 років у 3-х томах наукових записок інституту. У 1959 році закінчується викладацька праця вченого у ЛДІФК: він не пройшов за конкурсом на кафедрі педагогіки і психології, де пропрацював 10 років. Залишившись без роботи, Цурковський виносить протест адміністрації інституту, вказуючи на неправомірність проведеного конкурсу. В результаті одержує грошову компенсацію за рік свого виму-шеного безробіття, але цим стан працевлаштування не змінюється. Тоді він вирішує створити психологічну службу на виробництві.

У 1961 році Ярослав Іванович (завдяки клопотанням і підтримці Г. С. Костюка) організовує на Львівському заводі автонавантажувачів першу в Радянському Союзі експериментальну науково-практичну лабораторію психофізіології праці, яка у 1966 р. була реорганізована в центральну галузеву лабораторію Мінавтопрому. Слід зауважити, що внаслідок діяльності цих лабораторій у 1967 році на Всесоюзній нараді з організації праці в Москві у номенклатуру підприємств і установ країни вперше були введені професії психолога, фізіолога, соціолога і гігієніста. І як не дивно, у цей же час Ярослава Івановича знову звільняють з роботи.

З кінця 60-х років Я. І. Цурковський стає головою Львівського Товариства психо-логів СРСР і одночасно викладає на курсах Наукових основ управління і культури виробництва при Львівському будинку науки і техніки.

Протягом своєї активної діяльності вчений постійно працював над удосконален-ням свого апарату. Загалом було розроблено 43 моделі контролографа: від першого – механічного, до останнього – електронного. Про свої наукові здобутки Ярослав Іванович доповідав на наукових з’їздах, конференціях та 3-х міжнародних конгресах з психології. Його виступи зафіксовані у збірках матеріалів різних наукових форумів. Результати своїх наукових досліджень вчений також широко висвітлював на сторінках преси.

Характеристика науково-практичної діяльності Ярослава Івановича радянського періоду буде неповною, якщо не розглянути умови, в яких доводилось працювати вченому. А ці умови були не з сприятливих, про що свідчать наступні факти: по-перше, радянська спецслужба не визнала його докторантури, яка була здобута за кордоном, а тому понизила у званні до ступеня кандидата наук і дозволила працювати тільки на другорядних посадах; по-друге, у роки німецької навали він залишився в окупованому Львові організував Інститут психотехнічних досліджень і був його директором (а це у радянські часи вважалось злочином); по-третє, у 1943 році Ярослав Галан двічі по радіо виступав проти Я. І. Цурковського зі своїм фейлетоном, який у 1953 році був пригаданий і надрукований у Літературній газеті, – у ньому автор засуджував вченого за те, що той працював на окупованій фашистами території; по-четверте, він ніколи не мав партійного квитка і навіть не претендував на нього, бо ніколи не був комсомольцем, а про те, що був полковником “Пласту” у львівській Академічній гімназії, не смів навіть і згадувати; по-п’яте, лабораторія; яку Ярослав Іванович організував на заводі на початку 60-х років, не мала аналогів у країні, а посади психолога, фізіолога, соціолога не значилися в номенклатурі промислових підприємств – через це фінвідділ постійно штрафував адміністрацію заводу, а лабораторія періодично закривалася; по-шосте, чиновники відділу кадрів вважали Цурковського неблагонадійним і тому систематично перевіряли його документи, а в результаті звільняли з чергової посади: так було напри-кінці 50-х років в інституті фізкультури, коли його не провели за конкурсом на кафедрі педагогіки і психології, а потім це повторилося на заводі автонавантажувачів.

Однак, незважаючи на різні перешкоди, Я. І. Цурковський ніколи не припиняв своєї науково-дослідної діяльності. Складалося навіть таке враження, що ці перепони лише додавали наснаги на нові масштабні організаторські заходи.

Так, на початку 1980-х років Ярослав Іванович запропонував начальнику Львів-ського міськвно – Василю Назаровичу Гладунському – відкрити при Міжшкільному навчально-виробничому комбінаті лабораторію профконсультації для середніх шкіл. А у зв’язку з тим, що в освітянських штатах не було тоді ні психолога, ні фізіолога, то він сам підбирав потрібних фахівців з Товариства психологів – і оформляє їх як техніків, інструкторів, бухгалтерів та ін. у різних установах – для психологічної служби в школі.

У 1983 і 1988 роках Ярослав Іванович разом з викладачами Львівського політех-нічного інституту та Львівського університету організував та провів у Львові дві всесоюзні конференції з проблем експериментальної психології, на яких доповідав про свої найновіші наукові здобутки. Його новаторська діяльність висвітлювалась на сторінках таких журналів, як Вопросы психологии, Социалистический труд, Изобретатель й рационализатор, а також у газетах Вільна Україна, Львовская правда, Радянська освіта, Радянська Україна, Известия та ін.

Визначною заслугою Я. І. Цурковського була його консультативна робота. Він постійно консультував осіб, зацікавлених у проблемах психології та наукової орга-нізації праці і допомагав їм у створенні спеціалізованих лабораторій, для яких конструював апарати для психологічних досліджень. Окремі експериментальні зразки контролографа експлуатувалися, крім Львова, у Києві, Харкові, Симферополі, Мінську, Москві, Ленінграді, Тольятті, Смоленську, Тбілісі, Єревані, Душанбе та в інших містах. Отже, контролографічні дослідження знайшли застосування у багатьох суспільних сфе-рах. Перейняти досвід до Ярослава Івановича заїжджали вчені з усіх республік Радян-ського Союзу, а починаючи з 1990-х років – також з-за кордону: з Польщі, Німеччини, Америки, Прибалтики.

У 1993 році Ярослав Цурковський був обраний почесним президентом Львів-ського Товариства наукових викладів ім. Петра Могили.

Утриматися Я. І. Цурковському на висоті у складних для нього умовах радян-ської дійсності повсякчасно допомагав київський академік, науковець європейського масштабу – Григорій Силович Костюк. Це він у своїх виступах на сторінках преси та наукових форумах різних рівнів підтримував науково-практичну діяльність львівського вченого. Це він клопотав про створення спецмайстерні при львівському заводі Побу-товик для виготовлення експериментальних моделей контролографа. Це він допомагав організувати у Львові в 1961 році першу експериментальну науково-практичну лабораторію психофізіології праці на промисловому підприємстві. Це він у 1969 році допоміг створити Львівське відділення Товариства психологів СРСР, де головою став Ярослав Іванович.

Внаслідок такої активної підтримки академіка Костюка та завдяки особистим здібностям і працьовитості Я. І. Цурковського останній добився визначних наукових ре-зультатів, які були відзначені на ВДНГ золотою та срібними медалями, а згодом зафіксовані на сторінках УРЕ (1985 р.).

Ярослав Іванович високо цінував допомогу, яку надавав академік Г. С. Костюк усім, хто був зв’язаний з психологічною наукою. На Всесоюзній конференції, присвяченій 90-річчю київського академіка, він сказав: Підтримку, яку надав нашій роботі Григорій Силович, сьогодні ми розцінюємо як високо гуманну і виключно благотворну.

Blog

Розділ 4 персонал І ї

__________________