Державна установа науково-дослідний інститут соціально- трудових відносин (ду нді ств)

Вид материалаДокументы

Содержание


Кваліфікаційну характеристику інструктора із трудової адаптації та трудового супроводу інвалідів із психічними захворюваннями та
Кваліфікаційні вимоги
Перелік посилань
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дають підстави зробити такі висновки:

1 Значну питому вагу в структурі загальної інвалідності як у зарубіжних країнах (у т.ч. високорозвинених), так і в Україні, має інвалідність внаслідок психічних захворювань та розумової відсталості. Особи із цією інвалідизуючою патологією є найбільш соціально дезадаптованими серед усіх категорій інвалідів, через що потребують супроводу, особливо у процесі професійної реабілітації та зайнятості.

2 У переважній більшості країн (особливо високорозвинених) активно впроваджується принцип деінституціалізації – надання усіх видів реабілітаційних послуг (у т.ч. професійної реабілітації) інвалідам із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю не у психоневрологічних інтернатних установах, а у невеликих службах на рівні громади.

3 У розвинених країнах працю визнано ядром реабілітаційного процесу осіб із інвалідністю, а різноманітні форми та види зайнятості інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю вважаються основним чинником їх інтеграції у суспільство.

4 Найбільш типовими формами зайнятості інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю у зарубіжних країнах світу виступають:
  • зайнятість (головним чином, невиробничого характеру) у Центрах денного перебування; праця, організована за сприяння „Клубних будинків”;
  • зайнятість у виробничих майстернях на спеціалізованих та неспеціалізованих підприємствах (цехах, дільницях), у т. ч. у формі анклавів;
  • надомна праця;
  • зайнятість на відкритому ринку праці із супроводом з боку спеціально підготовлених фахівців-супроводжувачів.

5 У переважній більшості зарубіжних країн, які перебувають на різних етапах економічного розвитку, на відміну від України, поширено широкий спектр заходів соціально-психологічного стимулювання роботодавців до найму або збереження зайнятості інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на підприємствах як "захищеного", так і "відкритого" ринків праці.

За допомогою ЗМІ активістами громадських організацій інвалідів, представниками органів державної влади, іншими зацікавленими суб'єктами здійснюється вплив на широке коло громадськості з метою усунення соціальних упереджень, подолання стигматизації щодо категорії інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю.

6 У зарубіжних країнах у супроводі різних видів зайнятості інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю беруть активну участь волонтери, у т. ч. із числа осіб, які проходять альтернативну (невійськову) службу.

7 Найоптимальнішим шляхом повноцінної інтеграції у суспільне життя інвалідів із легкою розумовою відсталістю та незначною декомпенсацією психічного стану, за визначенням міжнародної спільноти, виступає підтримувана зайнятість на відкритому ринку праці, що впроваджується за участі спеціально підготовлених фахівців-супроводжувачів.

Основними завданнями фахівців-супроводжувачів у зарубіжних країнах світу виступає: супровід та підтримка інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю у період їх працевлаштування та трудової діяльності в умовах відкритого ринку праці, сприяння їх раціональному працевлаштуванню, поновленню трудової діяльності за колишнім фахом на попередньому робочому місці. Виявлення інвалідів, які бажають працювати в умовах відкритого ринку праці, установлення контактів з ними та їх сімями. Вивчення мотивованості, трудової спрямованості, рівня соціальної адаптованості та трудових можливостей кожного інваліда. Оцінювання навичок, здібностей, талантів, інтересів та бажаннь кожного інваліда для виконання тієї чи іншої роботи, здібностей інваліда та його потреби у навчанні. Проведення заходів щодо професійної орієнтації та професійного відбору. Складання плану пошуку та підбору робочого місця. Залучення до пошуку робочого місця та вирішення проблем, що виникають, членів сімї інваліда. Ведення переговорів з роботодавцем щодо працевлаштування інваліда, здійснення, у разі необхідності, трудової проби, вирішення із роботодавцем організаційних питаннь. Інформування роботодавців щодо психофізіологічних особливостей та потреб працівників з психічними захворюваннями або розумовою відсталістю. Оцінювання потреб у створенні спеціальних умов на робочому місці інваліда, надання порад роботодавцю щодо створення та/або пристосування робочого місця з урахуванням безпеки праці та особливих потреб інваліда. З'ясування трудових обов'язків працівника. Надання інваліду допомоги в освоєнні робочого місця. Інформування інваліда та/або його законних представників стосовно функціональних обов'язків працівника на зазначеному робочому місці, умов роботи, про передбачені чинним законодавством трудові права та заходи соціального захисту працюючих інвалідів. Вивчення технологічного процесу та адаптування його окремих елементів до індивідуальних можливостей інваліда. Допомага інваліду у розвитку необхідних навичок та якостей для ефективної роботи, надання необхідної допомоги, підтримки та сприяння у вирішенні проблем, які виникають у процесі його трудової діяльності. Оцінювання наявних соціальних навичок інваліда, розроблення та впровадження індивідуальної програми навчання основним соціальним навичкам, необхідним для роботи інваліда на підібраному робочому місці та в період його трудової діяльності. Підтримання постійного контакту із роботодавцем, посадовими особами, інвалідом та його сім'єю. Надання інваліду допомоги в період його початкової адаптації та підтримки на робочому місці протягом тривалого періоду, при входженні інваліда до трудового колективу та при освоєнні професії. Взяття участі у коригуванні у разі необхідності функціональних обов'язків працівника. Введення інваліда до трудового колективу, виявлення та запобігання можливим конфліктам. Сприяння встановленню соціальних зв'язків інваліда поза робочим місцем, вирішенню його соціальних проблем. Навчання інваліда орієнтуванню у даній місцевості та користуванню громадським транспортом, плануванню роботи та робочого дня, виконанню трудових обов'язків, встановленню робочих стосунків, дотриманню трудової дисципліни та правил безпеки праці. Допомога інваліду у підвищенні самооцінки. Здійснення постійного моніторингу ситуації на робочому місці інваліда. Надання консультації сімї (опікунам, піклувальникам) інваліда та посадовим особам підприємства з питань соціально-трудової адаптації інваліда, спрямованої на поліпшення якості його життя, пропаганда у ЗМІ працевлаштування на відкритому ринку праці інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю.

8 За оцінками експертів, практика підтримуваного працевлаштування на відкритому ринку праці інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю у зарубіжних країнах (навіть високорозвинених) хоча й активно впроваджується у теперішній час, однак ще не набула широкомасштабного розвитку.

9 В Україні, як і у переважній більшості розвинених країн, накопичено багатий науково-практичний потенціал, комплекс методів та форм залучення інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю до зайнятості, що за сучасних соціально-економічних умов здійснюється переважно у ЛВМ при психоневрологічних інтернатних установах, у реабілітаційних центрах та у заснованих громадськими організаціями інвалідів ДЦ.

Підтримуваної зайнятості інвалідів цієї нозологічної групи на відкритому ринку праці не існує, головним чином, через відсутність у національній професійно-класифікаційній структурі професії фахівця-супроводжувача.

10 Головними причинами нижчого (у порівнянні із високорозвиненими країнами) рівня зайнятості інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю в Україні, на думку вітчизняних експертів, виступають12:
  • відсутність розробленого та затвердженого нормативно-правового акту щодо супроводу зайнятості осіб із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю як різновиду соціальних послуг;
  • занепад у більшості міст (регіонів) спеціалізованих майстерень, недостатня кількість денних програм зайнятості, "Клубних будинків" тощо, де особи із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю змогли би брати участь у діяльності (у т.ч. трудовій) разом з іншими психічно хворими та розумово відсталими особами під наглядом та за допомогою асистентів, соціальних працівників, майстрів зі спеціальною освітою, менеджерів;
  • переважання у вітчизняній системі надання соціальних послуг особам із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю інтернатної системи замість індивідуальної чи групової (у малих групах), що здійснюється на рівні громади;
  • відсутність необхідної підтримки (у т.ч. державної) діючих та низькі темпи створення нових спеціалізованих підприємств, лікувально-виробничих майстерень (цехів, дільниць) для здійснення трудової реабілітації, оволодіння професіями та працевлаштування інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю;
  • відсутність у регіонах банків даних щодо робочих місць для працевлаштування інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю та визначення кількісної потреби в таких робочих місцях;
  • відсутність цільового державного замовлення на вироблення продукції спеціалізованими підприємствами та лікувально-виробничими майстернями, де зайняті інваліди із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю;
  • низький рівень працевлаштування інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на робочі місця, визначені 4-відсотковою квотою, передбаченою Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".


ПРОПОЗИЦІЇ

Ці пропозиції стосуються удосконалення вітчизняної практики забезпечення зайнятості інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю та ґрунтуються на вивченні прогресивного як зарубіжного, так і вітчизняного досвіду у зазначеній сфері.

Пропонується:

1 Міністерству праці та соціальної політики України з метою приведення вітчизняної професійно-класифікаційної структури у відповідність до Міжнародної стандартної класифікації занять (ISCO – 88) та, відповідно, для кадрового забезпечення процесу супроводу зайнятості інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на відкритому ринку праці:

а) затвердити

Кваліфікаційну характеристику інструктора із трудової адаптації та трудового супроводу інвалідів із психічними захворюваннями та/ або розумовою відсталістю такого змісту:

Кваліфікаційна характеристика (Проект)

Інструктор з трудової адаптації та трудового супроводу інвалідів із психічними захворюваннями та/або розумовою відсталістю

Завдання та обовязки. Виконує роботу з супроводу та підтримки інвалідів з психічними захворюваннями та розумовою відсталістю в період їх працевлаштування та трудової діяльності в умовах відкритого ринку праці. Виявляє інвалідів, які бажають працювати в умовах відкритого ринку праці, установлює контакти з ними та їх сімями. Вивчає мотивованість, трудову спрямованість, рівень соціальної адаптованості та трудові можливості кожного інваліда. Здійснює оцінку навичок, здібностей, талантів, інтересів та бажань кожного інваліда щодо працевлаштування, складає план пошуку та підбору робочого місця індивідуально для кожного з них. Залучає до пошуку робочого місця та вирішення проблем, що виникають, членів сімї інваліда. Веде переговори з роботодавцем щодо працевлаштування інваліда, здійснення, у разі необхідності, трудової проби, вирішує з роботодавцем організаційні питання. Зясовує трудові обовязки працівника. Надає інваліду допомогу в освоєнні робочого місця. Установлює контакти з роботодавцем, посадовими особами, наставником, підтримує постійний контакт з інвалідом та його сімєю. Надає інваліду допомогу в період його початкової адаптації та підтримку на робочому місці протягом тривалого періоду, допомогу при входженні інваліда в трудовий колектив та при освоєнні професії. Бере участь у коригуванні, при необхідності, функціональних обовязків працівника. Вводить інваліда в трудовий колектив, виявляючи та запобігаючи можливі конфлікти. Здійснює навчання інваліда орієнтуванню у даній місцевості та користуванню громадським транспортом, планування роботи та робочого дня, дотримання трудової дисципліни та правил безпеки праці. Навчає інваліда соціальним навичкам, необхідним в період трудової діяльності, правильному та адекватному реагуванню на зауваження майстра та інших працівників. Допомагає інваліду у підвищенні самооцінки, та у вирішенні проблем, які виникають у процесі його трудової діяльності. Надає консультації сімї (опікунам, піклувальникам) інваліда та посадовим особам підприємства з питань соціально-трудової адаптації інваліда, спрямованої на покращення якості його життя. Представляє та захищає інтереси підопічного за його дорученням.

Повинен знати. Законодавчо-нормативні акти України в галузі соціального захисту та соціального обслуговування інвалідів; системи соціального захисту населення; теорію та практику соціальної роботи, технології її здійснення; правові засади соціальної роботи; нормативні та методичні матеріали, які регламентують роботу соціального працівника у сфері соціальної, професійної реабілітації та працевлаштування осіб з психічними захворюваннями та розумовою відсталістю; організацію соціально-побутової та професійної реабілітації інвалідів з психічними захворюваннями та розумовою відсталістю; організацію соціального обслуговування; форми та порядок надання соціальних послуг інвалідам з психічними захворюваннями та розумовою відсталістю; вітчизняний та зарубіжний досвід соціальної роботи з інвалідами з психічними захворюваннями та розумовою відсталістю та результати наукових досліджень, які можна використати в практичній роботі; вимоги до умов та організації праці на робочих місцях інвалідів внаслідок психічних захворювань та розумової відсталості; правила організації юридичної допомоги громадянам; етичні стандарти професійної соціальної роботи з інвалідами з психічними захворюваннями та розумовою відсталістю; волонтерську роботу; основи психології, педагогіки, фізіології, економіки та організації виробництва, сучасних інформаційних технологій; основи трудового законодавства; охорону праці, діловодство.

Кваліфікаційні вимоги

Інструктор з трудової адаптації та трудового супроводу інвалідів із психічними захворюваннями та/ або розумовою відсталістю І категорії:

базова або неповна вища освіта відповідного напряму підготовки (бакалавр або молодший спеціаліст). Підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією інструктора з трудової адаптації та трудового супроводу інвалідів із психічними захворюваннями та/ або розумовою відсталістю ІІ категорії – не менше 1 року.

Інструктор з трудової адаптації та трудового супроводу інвалідів із психічними захворюваннями та/ або розумовою відсталістю ІІ категорії:

базова або неповна вища освіта відповідного напряму підготовки (бакалавр або молодший спеціаліст). Підвищення кваліфікації. Для бакалавра – без вимог до стажу роботи, молодшого спеціаліста – стаж роботи за професією інструктора з трудової адаптації та трудового супроводу інвалідів із психічними захворюваннями та/ або розумовою відсталістю – не менше 2 років.

Інструктор з трудової адаптації та трудового супроводу інвалідів із психічними захворюваннями та/ або розумовою відсталістю: неповна вища освіта відповідного напряму підготовки (молодший спеціаліст) без вимог до стажу роботи.

Особливі вимоги. Володіння достатньо високою загальною культурою, навичками комунікативного спілкування; дотримання етики професійної поведінки, професійної таємниці; коректність у питаннях, що стосуються інтимних аспектів життя клієнтів; емоційна врівноваженість, емпатія.

б) внести у відповідності до Положення про ведення Державного класифікатора ДК 003 "Класифікатор професій" зміни до Національного класифікатора України (Класифікатор професій ДК 003:2005), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року за № 375, щодо доповнення професії "Інструктор з трудової адаптації" (код 3226) її спеціалізацією за видами супроводу, а саме – "Інструктор з трудової адаптації та трудового супроводу інвалідів із психічними захворюваннями та/ або розумовою відсталістю " або ввести до Національного класифікатора нову професійну назву роботи – "Соціальний куратор (супроводжувач) інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю" з кодом 3226 із функціями, притаманними інструктору з трудової адаптації та трудового супроводу інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю.

в) щорічно формувати державне замовлення на підготовку необхідної чисельності інструкторів з трудової адаптації та трудового супроводу інвалідів із психічними захворюваннями та/ або розумовою відсталістю, виходячи із потреби установ та організацій системи соціального захисту інвалідів у таких фахівцях;

г) з метою підвищення рівня зайнятості інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю розробити та запровадити ефективний механізм соціально-психологічного заохочення вітчизняних роботодавців до працевлаштування на відкритому ринку праці інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю, однією із складових якого виступатиме нагородження у рамках конкурсу "Кращий роботодавець року" тих роботодавців, які на своєму підприємстві працевлаштовують інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю, особливо понад 4-відсоткову квоту, передбачену Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні";

д) розробити та затвердити Положення щодо супроводу зайнятості осіб із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю як різновиду соціальних послуг;

є) вийти до Міністерства охорони здоровя України, якому підпорядковується Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності, із пропозицією опрацювати фахівцями цього Інституту розроблений у Російській Федерації Перелік професій для професійної підготовки та працевлаштування інвалідів із розумовою відсталістю (Додаток В до звіту) та на його основі розробити власний Перелік професій.

2 Рекомендувати:

а) Державному центру зайнятості з метою удосконалення процесу сприяння працевлаштуванню інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю, яким надано трудові рекомендації щодо зайнятості на відкритому ринку праці, при проведенні обліку заявлених роботодавцями вільних робочих місць (вакантних посад) здійснювати диференціацію цих робочих місць, виділяючи окремо робочі місця, прийнятні для працевлаштування цієї нозологічної групи інвалідів;

б) Головним Управлінням праці та соціального захисту населення провести анкетне опитування незайнятих працездатних інвалідів із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю, що мешкають у родинах, щодо виявлення їх майбутніх трудових намірів з метою визначення у регіонах кількісної потреби у робочих місцях (у т. ч. на відкритому ринку праці) для інвалідів цієї нозологічної групи;

в) Регіональним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів активізувати роботу із громадськими організаціями інвалідів з метою популяризації цими організаціями серед широкого кола громадськості та, особливо, серед студентів ВНЗів, які опановують професію "соціальний працівник/робітник" "інструктор з трудової адаптації", волонтерського руху.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ


1 Організовано проведення спеціалізованої Олімпіади. – http: fansbckiev.com.ua


2 Насколько эффективны различные виды дневного обслуживания людей с тяжелыми психическими расстройствами? – Копенгаген. – Июль 2006 г. – Европейское региональное бюро ВОЗ (доклад Сети фактических данных по вопросам здоровья. – http: www. euro.who.int


3 Комплексная реабилитация инвалидов: Учеб.пособие для студ. высш. учеб. заведений / Т.В.Зозуля, Е.Г.Свистунова, В.В.Чешихина и др.; Под ред. Т.В.Зозули. – М.: Издательский центр "Академия", 2005. – 304 с.


4 Кравченко Р.І. Соціальна робота з розумово відсталими людьми: Навч.посібник. – К., 2001. –140 с.


5 Статистичний щорічник України за 2005р. – за ред. О.Г.Осауленка. –Державний комітет статистики України. –К. – 2006 р. –575 с.


6 Концепція соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю, затверджена розпорядженням КМУ № 619-р від 25.08.2004 р. – http: ссылка скрыта


7 Хто врятує одну живу душу, той врятує світ // Джерело тижня. – №2 (326) 13-19 січня. – 304 с. – http: //www/ dt.ua


8 Профессиональная ориентация, профессиональная подготовка и трудоустройство при умственной отсталости: Метод. Пособие / Под ред. Е.М.Старобиной. – М.: ФОРУМ: ИНФРА – М., 2007. –304 с.


9 Новый подход к реабилитации психически больных в Канаде. – nofollow" href=" " onclick="return false">ссылка скрыта


10 Стандарты для программы Клубный Дом. – .chat.ru


11 Клубные дома и система социального страхования : добрые партнеры. – .chat.ru


12 В Иркутском интернате для умственно отсталых детей откроется мастерская по ткачеству. –http:www.38.ru


13 В Петербурге начал работу семинар "Личность умственно отсталого человека". – http.// pravoslavie.ru


14 Занятость людей с ограниченными возможностями. Примеры и анализ опыта Европейских стран. – Ноябрь 2006 г. – Исследование в рамках компонента "Моделирование" проекта "Социальная интеграция инвалидов в Приволжском Федеральном округе" europe Aid/119954/C/SV/RU. –32 с.


15 На постсоветстком пространестве программа о безбарьерной среде разработана только в Беларуси. – nofollow" href=" " onclick="return false">ссылка скрыта


16 П.Т. Петрюк. Особенности работы некоторых специализированных учреждений Баварии (по результатам 3-недельной ознакомительной поездки в Германию). –iatry.ua


17 Стигматизация. – ru.ru


18 Профессиональная реабилитация инвалидов. – Доклад VI (1). – Международная конференция труда, 68-я сессия. –Женева. – 1982. – 45 с.


19 Занятость инвалидов в странах переходной экономики. Основные направления действенной политики занятости и профподготовке инвалидов в Центральной и Восточной Европе. – М.: Международное бюро МОТ в Москве, 1996. – 61 с.


20 Улучшение доступа к трудоустройству и профессиональному обучению. – –fci –cif.fr


21 Заключительный аналитический отчет по проекту: Адресная социальная политика в отношении инвалидов: перспективы и направления реформирования. – М., 2004. –36 с.


22 Международная стандартная классификация занятий: Пер. с англ. – М.: Финстатинформ, 1998. – 352с.


23 Работа с людьми с инвалидностью в сфере трудоустройства и поддержки на рабочем месте (опыт США). – erspektiva-inva.ru


24 Поліщук В.Л. Професійна підготовка фахівців для соціальної сфери: зарубіжний досвід. Посібник. – Тернопіль. 2002. – 222 с.


25 Державна типова програма реабілітації інвалідів, затверджена постановою КМУ від 08. 12. 2006р. № 1686. – http: ссылка скрыта


26 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 23.07.2007 р. №392 "Про затвердження типових положень про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів з розумовою відсталістю і про установу постійного та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю. – http: ссылка скрыта


27 Бастун Н.А. Служби раннього втручання в Україні: шлях до інтеграції / За наук. ред. Н.А.Бастун. – К.: ІКЦ "Леста", 2005. – 184 с.


28 Словарь иностранных слов. – 18-е изд., стер. – М.: Рус.яз., 1989. –624 с.


29 Професійна реабілітація інвалідів: Довідково-методичний посібник / Упорядн. Іпатов А.В., Сергієні О.В., Войтчак Т.Г. та ін./ За редакцією к.м.н. Марунича В.В. – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – 277 с.


Додаток А

КЛАСИФІКАЦІЯ РОЗУМОВОЇ ВІДСТАЛОСТІ, РОЗРОБЛЕНА У ВІДПОВІДНОСТІ ДО МІЖНАРОДНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ ПОРУШЕНЬ, ОБМЕЖЕНЬ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ СТАНДАРТНИХ ТЕСТІВ ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТУ ІНТЕЛЕКТУ (ТЕСТИ АЙЗЕНКА)

[4, С.10 – 13; 8, С.42 – 43; 27, С.22 – 28]


Ступені розумової відсталості

Особливості розвитку

Легкий ступінь (легка розумова субнормальність, легка олігофренія, дебільність)*

Коефіцієнт інтелекту (далі – ІQ) – 50 ≤ ІQ ≥ 69 балів – особи засвоюють мову з деякою затримкою (перші слова з'являються у 1,5-2 роки, а фрази – у 3-4 роки), але здатні використовувати мову у щоденному спілкуванні, підтримуючи розмови на побутову тематику.

Більшість із таких осіб досягає повної самостійності у навичках самообслуговування (харчування, одягання, особиста гігієна), однак темпи розвитку цих функцій у них значно повільніші, ніж у здорових осіб. Виникають проблеми із засвоєнням базових освітніх навичок: читання, письма, арифметики, які за відповідної підтримки можуть бути скоригованими. Емоції виразні та диференційовані, однак тонкі людські почуття (співпереживання, почуття такту), як правило, залишаються недорозвиненими.

Такі особи можуть бути навченими некваліфікованій та напівкваліфікованій ручній праці

Помірний ступінь (помірна розумова субнормальність, помірна олігофренія, імбецильність)

35 ≤ ІQ ≥ 49 балів – психічна недорозвиненість таких осіб нерідко супроводжується аномаліями розвитку частин тіла і внутрішніх органів, паралічами, парезами, ураженням функціонування зорового та слухового аналізаторів.

Мають відставання в розвитку розуміння та використання мови (мовлення розвивається лише із 7-10 років), у розвитку навичок самообслуговування.

Поведінка неадекватна, розуміння соціальних ситуацій утруднене.

Чітко простежується несамостійність міркувань та поглядів, відсутність зацікавленості в ігровій, пізнавальній та трудовій діяльності, слабкість ініціативи.

Частка із таких осіб засвоює базові освітні навички: читання, письмо, арифметику. Можуть набути простих комунікативних навичок, елементарних навичок гігієни та особистої безпеки, простих навичок ручної праці за умов надання їм вказівок та здійснення контролю над ними. Повністю незалежне мешкання таких осіб здебільшого неможливе

Важкий ступінь (важка розумова субнормальність, важка олігофренія)

20 ≤ ІQ ≥ 34 балів – особи мають дуже низький рівень засвоєння різних навичок. Мають виражене моторне відхилення або інші клінічні прояви, що є свідченням значного органічного ураження.

Адекватна саморегуляція поведінки майже не розвивається. Такі особи під постійним спонуканням та контролем можуть набути навичок охайності та простих навичок самообслуговування

Глибокий ступінь (глибока розумова субнормальність, глибока олігофренія, ідіотія)

20 ≤ ІQ балам – особи дуже обмежені щодо можливостей розуміти або виконувати інструкції. Навички самообслуговування не прищеплюються. Їх можна навчити лише користуватися опорно-руховим апаратом, щелепами.

Як правило, глибока розумова відсталість супроводжується тяжкими неврологічними та соматичними13 порушеннями (епілепсія, розлади зору та слуху).

Емоційні реакції мало диференційовані (крик, посмішка тощо), виявляються у відповідь на відчуття фізичного комфорту чи дискомфорту.

Більшість із таких осіб малорухомі або значно обмежені у моторних можливостях, страждають нетриманням сечі та калу, через що потребують постійного догляду, допомоги та контролю.

Професійна підготовка та подальше працевлаштування неможливі.



Додаток Б