2009 Миколаїв 2010 Нобелівські лауреати, 2009 : біобібліогр довід. / уклад. Т. Петруня, А. Вінницька; ред. Л. Голубенко; Миколаїв обл універс наук б-ка ім. О. Гмирьова. – Миколаїв, 2010. – 29 с. Зміст

Вид материала

Документы

Содержание Літературна премія Премія з хімії Премія з фізики Премія з медицини та фізіології Премія з економіки Лауреати Нобелівської премії 2009 року Літературна премія Герта Мюллер Барак Хусейн Обама Премія з хімії Венкатраман Рамакріш- нан Томас Стейц Ада Йонат Премія з фізики Чарльз Куен Као Уіллард Бойль Джордж Елвуд Сміт Премія з медицини та фізіології Елізабет Елен Блекберн Керол Грейдер Джек Шостак ... Полное содержание

Подобный материал:

• Обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова, 318.53kb.
• Управління культури миколаївської обласної державної адміністрації обласна універсальна, 410.35kb.
• Обласна універсальна наукова бібліотека ім., 420.35kb.
• Регуляторні механізми у сфері виробництва та споживання продовольчих товарів в умовах, 2335.18kb.
• Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії та 15-річчю, 4594.24kb.
• Нові надходження за 2010 рік Випуск, 600.5kb.
• Лауреати Національної премії ім. Тараса Григоровича Шевченка в галузі літератури, 284.15kb.
• Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на 2010 рік / Сумська обл універс наук б-ка;, 452.73kb.
• Адмірала с. О. Макарова п. П. Соболь методичні вказівки до курсу філософські проблеми, 618.66kb.
• Єднання в ім’я майбутнього : методичні поради до 90-річчя Соборності України / Сумська, 194.88kb.

Управління культури Миколаївської обласної державної адміністрації


Обласна універсальна наукова бібліотека ім. О.Гмирьова


Нобелівські лауреати

2009


Миколаїв

2010

Нобелівські лауреати, 2009 : біобібліогр. довід. / уклад. : Т. Петруня, А. Вінницька ; ред. Л. Голубенко ; Миколаїв. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Гмирьова. – Миколаїв, 2010. – 29 с.


Зміст

Передмова	3
Лауреати Нобелівської премії 2009 року	5
Літературна премія	5
Герта Мюллер	5
Премія миру	9
Барак Хусейн Обама	9
Премія з хімії	11
Венкатраман Рамакрішнан	12
Томас Стейц	13
Ада Йонат	14
Премія з фізики	15
Чарльз Куен Као	16
Уіллард Бойль	17
Джордж Елвуд Сміт	18
Премія з медицини та фізіології	19
Елізабет Елен Блекберн	21
Керол Грейдер	22
Джек Шостак	23
Премія з економіки	24
Елінор Остром	25
Вільямсон Олівер Ітон,	26
Іменний покажчик	28

Передмова

Альфред Нобель, шведський інженер-хімік, підприє-мець у листопаді 1895 року підписав заповіт, за яким усе своє майно й капітал передав на створення фонду, призначення якого – щорічне нагородження грошовими призами осіб, які зуміли принести найбільшу користь людству.

Сучасний фонд міжнародної премії поповнюється за рахунок процентів на капітал і присуджується за найважливіші досягнення і відкриття у галузі фізики, хімії, медицини і фізіології, економіки, за літературні твори та за діяльність по зміцненню миру. Присудження премії, згідно із заповітом Нобеля, доручено: Королівській академії наук (фізика, хімія, економіка), Королівському Каролінському медико-хірургічному інституту (фізіологія і медицина) та Шведській академії (література) у Стокгольмі. У Норвегії Нобелівський комітет норвезького парламенту присуджує премію за діяльність по зміцненню миру. Визначає лауреатів Нобелівський комітет, до роботи в якому на три роки залучаються п’ять членів Шведської академії. Поточну роботу здійснює секретар Комітету, який очолює канцелярію. Саме ці шість осіб щомісяця кожної другої середи збираються за спеціально відведеним для них столиком у ресторації Фонду Нобеля «Золотий світ» і формулюють пропозиції для Академії.

Імена нових лауреатів оприлюднюються щороку 21 жовтня – у день народження Альфреда Нобеля, а їхнє нагородження проходить 10 грудня – в день його смерті. На церемонію вручення запрошуються лауреати та члени їхніх родин. Премії вручаються в Концертному залі Стокгольма королем Швеції. Церемонія вручення премії миру проводиться в м. Осло за присутності короля Норвегії й членів королівської родини.

Премія включає в себе золоту медаль, диплом і винагороду в 1 млн доларів. Святкування завершується банкетом у залі міської ратуші. Відповідно до статуту лауреати повинні протягом шести місяців після отримання премії прочитати Нобелівські лекції, що потім виходять друком спеціальним виданням. Нобелівська премія є унікальною і особливо престижною винагородою.

10 грудня 1901 року відбулася перша церемонія вручення нагород.


Казакевич, Г. Самая престижная награда / Г. Казакевич // Справочник экономиста. – 2006. - № 12. – С. 3.

Лауреаты Нобелевской премии : энциклопедия : пер. с англ. – М. : Прогресс, 1992.

Т. 1 : А-Л. – 775 с.

Т. 2 : М-Я. – 861 с.

Лауреати Нобелівської премії, 1901-2001 : енцикл. довід. / уклад. : С. О. Довгий, В. М. Литвин, В. Б. Солоіденко. – К. : Укр. вид. центр, 2001. – 768 с.

Нобелевская премия : немного истории // 2000. Прил. Аспекты. – 2005. – 21-27 окт. (№ 42). – С. 4.

Шкляр, Л. Є. Під знаком Нобеля. Лауреати Нобелівської премії з літератури 1901-2006 / Л. Є. Шкляр, А. Г. Шпиталь. – К. : Грамота, 2006. – 504 с. : іл.


* * *


Нобелевская премия [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.

Лауреати Нобелівської премії 2009 року

Літературна премія

Історія літературних премій розпочалася зі скандалу. У 1901 році її отримав маловідомий французький поет Арман Сюллі-Прюдом, хоча весь світ був впевнений, що її отримає Лев Толстой, який був першим претендентом.

На сьогоднішній день коло нобелівських лауреатів з літератури складає 106 чоловік. За роки існування її лауреатами стало чимало визначних письменників, серед яких – Редьярд Кіплінг, Ромен Роллан, Томас Манн, Михайло Шолохов, Пабло Неруда та ін.

У галузі літератури висувати осіб на Нобелівську премію можуть професори історії літератури та мовознавства університетів, члени Шведської академії, інших академій, інститутів і спільнот із аналогічними завданнями й цілями; лауреати Нобелівських премій з літератури; голови авторських союзів, що представляють літературну творчість у відповідних країнах.


Герта Мюллер, німецька письменниця, на-родилась 17 серпня 1953 р. у селі Ніцкідорф, німецько-мовної колонії Банату (Румунія). Закінчила університет у Тімішоарі, ставши фахівцем із румунської та німецької літератур. Працювала вчителькою німецької мови, перекладачем на заводі, вихователькою у дитячому садку. У 1987 р. разом з чоловіком, письменником Ріхардом Вагнером, переїхала до ФРН і поселилась у Західному Берліні. Виступає з лекціями в університетах Німеччини, Швеції, США та інших країнах, веде активну громадську діяльність.

Автор віршів, прози, есе. Виступає як художник і фотограф. Дії багатьох її романів відбуваються у румунській провінції епохи Чаушеску. Одна із головних тем творчості – спроба дослідження життя людини в умовах диктатури та тоталітаризму, випробування людини страхом та насиллям. В основі есейних, прозових, поетичних текстів – утвердження культу духовно незалежної особистості. Основні твори: збірка короткої прози «Низовини» (1982), збірка оповідань «Босоногий лютий» (1987), повість «Диявол знаходиться у дзеркалі» (1991), збірки есе «Голод і шовк» (1995), «Король кланяється і вбиває» (2003), романи «Лисиця була тоді мисливцем» (1992), «У серці звір» (1994), «Сьогодні я не бажаю зустрічі з тобою» (1997), збірка віршів «Жінка живе в жмутку волосся» (2000) та ін. Останній роман «Ритм дихання» (2009) написаний спільно із Оскаром Пастором – відомим німецьким поетом румунського походження. Герта Мюллер - автор 18 романів і повістей, лауреат престижних літературних нагород серед яких - Берлінська, Дублінська і Бременська, премії «Аспекти», ім. Рікарди Хух, ім. Кафки, міста Граца, нагороди ім. Кляйста та багато ін. Книги письменниці перекладено на більш як 20 мов світу, в т.ч. на китайську, турецьку, іспанську.

Герта Мюллер - дванадцята жінка із 106 письменників, поетів і драматургів, які одержали премію.


Германова, А. Голос из тусклого прошлого : Герта Мюллер стала лауреатом Нобелевской премии по литературе за 2009 год / А. Германова // Культура. – 2009. – 15-21 окт. (№ 40). – С. 11.

383-402ГГГГ


Голобородько, Я. Нобеліантка з Баната / Я. Голобородько // Кур’єр Кривбасу. – 2010. - № 242-243. – С. 334-342.

Голобородько, Я. П’ять дослідницьких сюжетів / Я. Голобородько // Вісник НАН України. – 2009. - № 12. – С. 55-60.

Мушкетерова, Н. Миллион за честность прозы / Н. Мушкетерова // Эхо планеты. - 2009. - № 38. – С. 28-29.

Мюллер, Г. В молчании мы неприятны, а когда заговорим – смешны : эссе / Г. Мюллер ; пер. с нем. М. Белорусца // Иностранная литература. – 2009. - № 10. – С. 253-266.

Мюллер, Г. Рассказы из сборника «Низины» / Г. Мюллер ; пер. с нем. М. Белорусца // Иностранная литература. – 2010. - № 1. – С. 3-12.

Мюллер, Г. Эссе. Рассказ / Г. Мюллер // Иностранная литература. – 2005. - № 4. – С. 81-101.

Мюллер, Г. Я боялась, чтобы режим не объявил меня сумасшедшей / Г. Мюллер ; беседовала Н. Сняданко // Профиль. – 2008. - № 26. – С. 58-64.

Нобелівську премію з літератури виборола Герта Мюллер (Німеччина) // Всесвіт. – 2009. – № 11/12. – С. 183.

Стусенко, О. Точка неповернення Герти Мюллер / О. Стусенко // Дніпро. – 2009. - № 12. – С. 159-161.

Терех, Н. Нобелевскую премию по литературе получила немецкая писательница Герта Мюллер, которая честно рассказывает о жизни обездоленных / Н. Терех // Факты и комментарии. – 2009. – 9 окт. – С. 3.

Шиманский, О. Згадала все : «Нобелівський» роман Герти Мюллер присвячений її матері та іншим німцям, вивезеним до СРСР на примусові роботи / О. Шиманський // Україна молода. – 2009. – 9 жовт. – С. 7.


* * *


Дорогова, Ю. Герта Мюллер получила Нобелевскую премию по литературе [Электронный ресурс] / Ю. Дорогова. – Режим доступа: edia.ru/-/1104/444516/-/rydxgi/-/index.php. – Название с экрана.

Мюллер, Герта [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.

Мюллер, Г. Рассказы [Электронный ресурс] / Г. Мюллер ; вступ. и пер. с нем. М. Белорусца. – Режим доступа: ntmag.ru/archive/24/4.htm. – Название с экрана.

Мюллер, Г. Три стихотворения [Электронный ресурс] / Г. Мюллер ; пер с нем. Б. Шапиро // Зарубежные записки. – 2006. - № 7. – Режим доступа: ki.de/text%20PDF/7/08_Iz%20nemetzkih%20poetov.pdf. – Название с экрана.

Мюллер, Г. Эссе [Электронный ресурс] : рассказ / Г. Мюллер ; послесл., пер. с нем. М. Белорусца // Иностранная литература. – 2005 - № 4. - Режим доступа: .russ.ru/inostran/2005/4/mu2.php. – Название с экрана.

Нобелевскую премию по литературе получила Герта Мюллер [Электронный ресурс] : обладателем Нобелевской премии по литературе в 2009 году стала немецкая писательница Герта Мюллер // Сегодня.ua. – Режим доступа: nya.ua/news/14084606.php. – Название с экрана.

Шуман, Е. Лауреат Нобелевской премии Герта Мюллер: "Родина - это и биография" [Электронный ресурс] / Е. Шуман. – Режим доступа: rld.de/dw/article/0,4973669,00.php. – Название с экрана.

Премія миру

Норвезький Нобелівський комітет визначає лауреата Премії миру за критеріями, що особисто визначив засновник премії Альфред Нобель. Жан Анрі Дюнан, швейцарський підприємець і громадський діяч став першим лауреатом премії миру разом з Фредериком Пассі, французьким політичним діячем і миротворцем «за внесок в мирну співпрацю народів». У різні роки Премію миру отримували видатні політики та громадські діячі: Теодор Рузвельт, Мартін Лютер Кінґ, Генрі Кісінджер, Андрій Сахаров, мати Тереза, Лех Валенса. Філософ і творець незалежності Індії Магатма Ґанді висувався на неї 12 разів, але так її і не отримав.

2009 року на премію претендувала рекордна кількість кандидатів - 205.


Барак Хусейн Обама, американський політик, президент США, народився 4 серпня 1961 р. у Гонолулу, штат Гаваї. (США). Закінчив приватну школу Пунахоу в Гонолулу (1979) та Колумбійський університет (1983). Основ-ними предметами для вивчення в університеті були політологія та міжнародні відносини. Отримавши ступінь бакалавра, працював редактором фінансової інформації в Міжнародній бізнес-школі. Був фінансовим аналітиком та автором статей і звітів з питань фінансів і міжнародного бізнесу для крупних корпорацій. З 1985 р. працює соціальним організатором у м. Чикаго. Закінчив школу права при Гарвардському університеті (1988). Отримав ступінь доктора юридичних наук у Гарвардській юридичній школі (1991). Упродовж 1993-2004 рр. викладає курс «конституційне право» на юридичному факультеті Чиказького університету. Обирається до місцевого Сенату штату Іллінойс (1996), де починає свою діяльність у сфері впливу на законотворчість (у таких областях, як реформа соціальної сфери, шкільна реформа, оподаткування). У 1995 р. виходить у світ перша його книга «Мрії, успадковані від батька», у 2006 р. – «Сміливість надії». У 2004 р. стає сенатором Конгресу Сполучених Штатів Америки, а 20 січня 2009 р. – першим в історії країни темношкірим президентом. Одним із найважливіших пунктів його передвиборної програми було завершення воєнної кампанії в Іраку і виведення військ США з цієї країни.

Барака Обаму відзначили премією за зміцнення дипломатії та співпрацю між народами.


Віднянський, С. Кризовий миротворець / С. Віднянський, А. Мартинов // Вісник НАН України. – 2009. - № 12. – С. 46-49.

Иванов, А. Не Буш? Получи! / А. Иванов // Эхо планеты. – 2009. - № 38. – С. 22-23.

Корси, Д. Р. Обама. Культ личности / Д. Р. Корси ; пер. с англ. Т. О. Новиковой. – М. : ЭКСМО, 2009. – 412 с. – (ВИП-персоны).

Шитов, А. Чикагский «самородок» Барак Обама / А. Шитов // Компас. – 2008. – № 11. – С. 3-10.


* * *

Барак Обама [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .net/person/512.php. – Название с экрана.

Барак Обама [Электронный ресурс]. – Режим доступа: -obama.ru/. – Название с экрана.


Барак Обама [Электронный ресурс]. – Режим доступа: kobama.ru. – Название с экрана.

Обама Барак [Электронный ресурс] : 44-й президент Соединенных Штатов Америки. – Режим доступа: .ru/lib/14177949/full.htm. – Название с экрана.

Обама Барак [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: ссылка скрыта. – Название с экрана.


Премія з хімії


Нобелівська премія з хімії присуджується з 1901 року. У різні часи її лауреатами були Марія Кюрі, Поль Сабатьє, Ханс Фішер, Ілья Пригожин.

Згідно з рішенням Шведської королівської академії наук Нобелівську премію з хімії розділили Венкатраман Рамакрішнан, Томас Стейц (США) та Ада Йонат (Ізраїль). Премію присуджено за вивчення будови і функцій рибосом. Лауреати незалежно один від одного отримали тривимірні моделі рибосом, за допомогою яких, зокрема, можна визначити, як різноманітні антибіотики та інші низькомолекулярні речовини можуть зв’язатися із рибосомою. Отримані моделі успішно використовуються іншими дослідниками для розробки нових лікарських препаратів, що вже знайшли застосування у клінічній практиці. Відкриття вчених дає змогу поліпшити дію антибіотиків.


Комісаренко, С. Механізми творення протеїнів / С. Комісаренко // Вісник НАН України. – 2009. - № 12. - С. 43-45.

Нобелівські лауреати – 2009 // Демократична Україна. – 2009. – 9 жовт. – С. 3.

* * *

Люльчак, Е. Награда за первооснову жизни [Электронный ресурс] / Е. Люльчак. – Режим доступа: ily.ru/2009/10/08/cnews/435239. – Название с экрана.

Нобелевская премия за достижения в области химии вручена ученым из Америки и Израиля [Электронный ресурс]. – Режим доступа: i.ru/news/ 3338619. – Название с экрана.

Нобелевская премия по химии [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.

Фрадкин, В. Нобелевская премия по химии: ключ к жизни на атомарном уровне / В. Фрадкин. – Режим доступа: rld.de/dw/article/0,,4772031,00. html. – Название с экрана.


Венкатраман Рамакріш- нан, американський біохімік індійського походження, наро-дився у 1952 р. у Чідамбарамі, Таміл-Наду (Індія), де і закінчив університет. Навчання продов-жив у США. Захистив доктор-ську дисертацію за спеціа-льністю «Фізика» в університеті Огайо (1976). Сьогодні вчений керує однією з груп у відділі структурних досліджень Лабораторії молекулярної біології у Кембріджі, спеціалізується на визначенні молекулярної структури біомолекул. Зокрема, він визначив структуру одиниці S30 рибосоми та її сполук. Наукова установа працює під егідою Британської Ради з медичних досліджень, серед її вчених - 13 нобелівських лауреатів, Венкатраман Рамакрішнан – чотирнадцятий.


Венкатраман Рамакришнан [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: ссылка скрыта. – Название с экрана.


Томас Стейц, америка-ський вчений-кристалограф, народився 23 серпня 1940 р. у Мілуокі, штат Вісконсін (США). Отримав ступінь бакалавра з хімії у коледжі Лоренса в Аплтоні (1962). Докторську дисертацію захистив у Гарвардському університеті за спеціальністю «Молекулярна біологія» (1966). Після захисту переїхав до Англії, де працював у Лабораторії молекулярної біології Медичної дослідницької ради у Кембріджі (1967-1970). Після повернення на Батьківщину почав вести наукові дослідження у Йєльському університеті, де і працює до сьогоднішнього дня на посаді професора молекулярної біофізики і біохімії. Бере участь у дослідженнях в інших науково-дослідних закладах – Колорадському, Гарвардському та Гьотінгенському університетах, Каліфорнійському технологічному інституті.

Стейц Томас [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: ссылка скрыта. – Название с экрана.


Ада Йонат, ізраїльський вчений-кристалограф, народи-лася 22 червня 1939 р. у Єрусалимі, потім переїхала до Тель-Авіву. Закінчила Єврейсь-кий університет в Єрусалимі та отримала ступінь бакалавра з хімії (1962), через два роки ступінь магістра з біохімії. Розпочала науково-дослідну роботу в Інституті Вейцмана у Реховоте. Захистила докторську дисертацію за спеціальністю «Рентгенівська кристалографія» (1969). Два роки працювала в США, вела дослідження в університетах Алабами (1974), Чикаго (1977-1978) та в Інституті молекулярної генетики ім. Макса Планка в Берліні (1979-1983). Очолювала наукові дослідження в області молекулярної біології в Гамбурзі (1986-2004). Співробітничала з НАСА. На сьогоднішній день – керівник Центру біомолекулярної структури ім. Елен і Мільтона Кіммельман при Інституті Вейцмана у Реховоте.


Впервые Нобелевская премия вручена израильтянке [Электронный ресурс]. – Режим доступа: ews.net/?id=53389. – Название с экрана.

Йонат Ада [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki .– Название с экрана.

Майков, М. Ада Йонат: не химик и не политик [Электронный ресурс] / М. Майков. – Режим доступа: im.ru/ARHIV/212/maykov.htm. – Название с экрана.

Милейший лауреат [Электронный ресурс] // Медицинская газета. – 2010. – 1-13 янв. – Режим доступа: ru/ article/16 27/. – Название с экрана.


Премія з фізики

Перша Нобелівська премія з фізики була присуджена Вільяму Конраду Рентгену - за відкриття рентгенівського випромінювання. Конструкція створеної ним першої рентгенівської трубки лежить в основі сучасних приладів. Лауреатами також були: Нільс Бор, В. Гінзбург, Марія та П’єр Кюрі, Л. Ландау та ін.

Нобелівська премія з фізики 2009 року присуджена Чарльзу Као (Китай), а також Уілларду Бойлу і Джорджу Сміту (США). Запропоновані ними рішення дали змогу сучасній людині суттєво змінити багато галузей своєї діяльності, стати свідком подій, що відбуваються за сотні й тисячі кілометрів.

Рішенням комітету Као отримав половину премії, другу половину розділили американські вчені.


Сизов, Ф. Володарі світла / Ф. Сизов // Вісник НАН України. – 2009. - № 12. – С. 32-39.

Сизов, Ф. Ф. Фотоэлектроника для систем видения в невдимых участках спектра / Ф. Ф. Сизов. – К. : Академпериодика, 2008. – 460 с.


* * *

Бабицкий, А. Сетевая цивилизация [Электронный ресурс] : Нобелевскую премию по физике получили ученые, благодаря которым появился Интернет и цифровые фотографии / А. Бабицкий. – Режим доступа: srussia.ru/tehno/tehnologii/14870-setevaya-tsivilizatsiya. – Название с экрана.

Иванов, И. Нобелевская премия по физике - 2009 [Электронный ресурс] / И. Иванов. – Режим доступа: ru/news/431164. – Название с экрана.

Коняев, А. Волокно и фотоаппарат. Нобелевской премии по физике 2009 года удостоились работы по прикладной электронике [Электронный ресурс] / А. Коняев. – Режим доступа: a.com/2009/10/06/nobel-physics-2009. – Название с экрана.

Нобелевская премия по физике [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.


Нобелевская премия по физике - 2009 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: pi.s. – Название с экрана.

Нобелевские лауреаты по физике [Электронный ресурс]. – Режим доступа: sib.ru/sprav/nobel/ Nobel.htm. – Название с экрана.

Премия с прибором [Электронный ресурс]. – Режим доступа: /science/article/2009/10/06/362925-premiya-s-priborom.php. – Название с экрана.


Чарльз Куен Као, китайський, британський і американський інженер-фізик, народився 4 листопада 1933 р. у Шанхаї (Китай). У 1948 р. разом з батьками переїздить спочатку на Тай-вань, а потім у Гонконг, де вступає до коледжу. Пода-льшу освіту отримує у Гринвіцькому університеті за спеціальністю «Електротехніка» (1957) та Імператорсь-кому коледжі Лондона. Одночасно з навчанням на отримання ступеня доктора філософії працює інженером у дослідницькому центрі компанії STС у м. Харлоу, де і здійснює своє відкриття, за яке через 43 роки отримає Нобелівську премію. У 1970 р. його запрошують до Гонконгського університету для формування факультету електроніки. Ще через 4 роки він переїздить до США для роботи в ITT Corporation, де і стає головним науковим співробітником. Через деякий час знову повертається до Китаю, де працює генеральним директором компанії ссылка скрыта (1987-1996). На сьогоднішній день живе у Гонконгу і очолює компанію ссылка скрыта. Є членом


Лондонського королівського товариства, ссылка скрыта, інших наукових товариств. Автор ключових досліджень у сфері розробки і практичного застосування ссылка скрыта технологій, які значно вплинули на розвиток індустрії телекомунікацій.

Чарльза Као відзначено премією за дослідження в галузі переміщення світла і розробки оптичних систем передачі даних.


Као Чарльз [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.

Нобелевка по физике ушла к создателям оптоволокна и ПЗС-матриц [Электронный ресурс]. – Режим доступа: ana.ru/lenta/?9718. – Название с экрана.




Уіллард Бойль, амери-канський фізик, народився 8 липня 1924 р. в Амхерсті, провінція Нова Шотландія (Канада). Під час другої світової війни служив на флоті. Закінчив університет Макгілла у Монреалі (1948), там же захистив докторську дисертацію (1950). Працював

у Канадській радіаційній лабораторії, викладав фізику у Королівському військовому коледжі. Поступив на работу до Лабораторії Белла (науково-дослідницький центр компанії Bell Telephone в Мюррей-Хілл, штат Нью-Джерсі), де взяв участь у конструюванні першого рубінового лазера з безперервним режимом випромінювання (1953-1979). У 1962 р. очолив відділ космічних досліджень компанії Bellcomm - дочірньому підприємстві Лабораторії Белла, де брав участь у

підготовці програм НАСА, включаючи програму Apollo. Останні чотири роки керував усіма дослідницькими програмами компанії. Після виходу на пенсію повернувся на Батьківщину. Є членом ученої ради Канадського інститута перспективних досліджень та Ради з науки провінції Нова Шотландія.

Уіллард Бойль отримав премію за винахід оптичних напівпровідникових CCD-сенсорів.


Бойл Уиллард [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.


Джордж Елвуд Сміт, американський вчений-фізик, народився 10 травня 1930 р. в Уайт-Плейнзі, штат Нью-Йорк (США). Закінчив Пен-сильванський університет у Філадельфії (1955). Захистив докторську дисертацію у Чикагському університеті (1959). Після захисту вступив до Лабораторії Белла, де і пропрацював до самого виходу на пенсію у 1986 р. Учений займався дослідженнями у сфері напівпровідникової та лазерної техніки. Роботи, які тепер удостоєні Нобелівської премії, Сміт виконав у 1969 р. разом із своїм колегою Уіллардом Бойлом.


Смит Джордж Элвуд [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.


Премія з медицини та фізіології


У галузі медицини та фізіології висувати кандидатів мають право члени Нобелівської асамблеї Каролінського інституту (Стокгольм), лауреати даної премії, члени (зокрема й іноземні) медичного відділення Королівської академії наук Швеції; професори медичних установ Швеції, а також відповідні члени медичних установ або відповідних колегій з Данії, Фінляндії, Ісландії та Норвегії.

Перший лауреат Нобелівської премії з медицини і фізіології - Еміль Адольф фон Берінг, німецький бактеріолог. Серед володарів є і двоє російських медиків: Іван Павлов та Ілля Мечников.

Соту, ювілейну Нобелівську премію 2009 року в галузі медицини і фізіології присуджено американським вченим Елізабет Блекберн, Керол Грейдер та Джеку Шостаку - за роботи у сфері дослідження механізмів старіння клітин і захисту хромосом за допомогою теломір і ферменту теломерази. Робота вчених має велике значення для пошуку нових шляхів лікування раку і розуміння процесу старіння організму. Вивчення властивостей теломерази дає змогу зрозуміти, яким чином відбувається старіння клітин, як ракові клітини забезпечують собі «вічну молодість», і визначити шляхи пошуку нових протипухлинних ліків чи ліків, які гальмують старіння.


Дергачева, И. Сколько стоит хромосома / И. Дергачева // Эхо планеты. – 2009. - № 38. – С. 24-27.

Комісаренко, С. Шляхи реалізації генетичної інформації / С. Комісаренко // Вісник НАН України. – 2009. - № 12. – С. 40-43.

* * *

Американские ученые Элизабет Блэкберн, Кэрол Грейдер и Джек Шостак удостоены Нобелевской премии в области медицины и физиологии [Электронный ресурс] // Эпидемиолог.ру. – Режим доступа: og. ru/news/detail.php?ELEMENT_ID=5224. – Название с экрана.

Бабицкий, А. Неустаревающая работа [Электронный ресурс] : Нобелевская премия по медицине вручена за открытие, которое, возможно, поможет излечить рак / А. Бабицкий. – Режим доступа: / 2009/10/06/nobel.php. – Название с экрана.

Дергачева, И. Сколько стоит хромосома [Электронный ресурс] / И. Дергачева // Эхо планеты. – 2009. - № 38. – Режим доступа: lanet.ru/society_print_ 1956_2012. – Название с экрана.

Медведев, Ю. Лауреатами Нобелевской премии-2009 в области медицины и физиологии стали трое американских ученых [Электронный ресурс] / Ю. Медведев // Российская газета. – 2009. - 6 окт. – Режим доступа: /2009/10/06/nobel.php. – Название с экрана.

Нобелевскую премию по медицине дали за открытие в области защиты хромосом [Электронный ресурс].– Режим доступа: .ru/doc.php?id=318799&tid= 73473. – Название с экрана.

Нобелевская премия по физиологии и медицине [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.

Открытие - российское, премия - американская [Электронный ресурс]. – Режим доступа: ru/science.aspx?CatalogId=222&d_no=2433. - Название с экрана.

Петров, П. Нобелевская премия по физиологии и медицине - 2009 - Публикации [Электронный ресурс] / П. Петров. – Режим доступа: u/ article/id53897?print=1. – Название с экрана.


Фрадкин, В. Нобелевская премия по медицине: хромосомы, теломеры и теломераза [Электронный ресурс] / В. Фрадкин. – Режим доступа: rld.de/dw/article/0,,4760102,00.php. – Название с экрана.




Елізабет Елен Блекберн, американський вчений-цитоге-нетик, народилась 26 листопада 1948 р. у Хобарті (Австралія). Ступінь бакалавра (1970) і магістра (1972) отри-мала в університеті Мельбурна (Австралія). Докторську сту-пінь (1975) отримала у Кембріджському університеті. У 1975-1977 рр. працювала у сфері молекулярної і клітинної біології Йєльського університету. У 1978 р. поступила на роботу до Каліфорнійського університету в Берклі. Разом с Керол Грейдер у 1985 р. відкрила фермент ссылка скрыта. В 1990 р. перейшла на роботу до Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, де очолювала відділ (1993-1999). У 2007 р. була названа журналом «Time Magazine» серед 100 найбільш впливових людей світу. Почесний доктор наук Йєльського університету (ссылка скрыта). Нагороджена ссылка скрытаа (ссылка скрыта), преміями Харві (ссылка скрыта), Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (разом з ссылка скрыта та ссылка скрыта) (ссылка скрыта), ссылка скрыта-ссылка скрыта для жінок за внесок в науку (ссылка скрыта), ссылка скрыта (ссылка скрыта).

Австралийка Элизабет Блэкберн стала первой женщиной страны, удостоенной Нобелевской премии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: ass.ru/article.php. – Название с экрана.

Блэкбёрн Элизабет [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.


Керол Грейдер, амери-канський вчений, молеку-лярний біолог, народилася 15 квітня 1961 р. в Сан-Дієго, штат Каліфорнія (США). Ступінь бакалавра (1983) та докторську ступінь (1987) отримала у Каліфор-нійському університеті. У 1985 р. в журналі «Cell» була опублікована ссылка скрыта Грейдер и Блекберн, яка сповістила про відкриття теломерази. З 1997 р. працює професором в Університеті Джонса Хопкінса, очолює лабораторію, що продовжує дослідження теломір і теломерази.


Грейдер Кэрол [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.

Кэрол Грейдер [Электронный ресурс] // Wapedia. – Режим доступа: obi/ru. – Название с экрана.


Джек Шостак, американ-ський вчений-цитогенетик, народився 9 листопада 1952 р. у Лондоні (Велика Британія). Виріс у Канаді, закінчив коледж університету Макгілла, де отримав ступінь бакалавра з біології (1972). Докторську сту-


пінь отримав у Корнельському університеті (1977). Заснував приватну лабораторію у медичній школі Гарвард-ського університету, де працює і сьогодні професором відділу генетики. Крім Гарварда є співробітником ще двох закладів - Масачусетської неспеціалізованої лікарні та Медичного інституту Говарда Хьюза. Крім відкриття теломерази, першим синтезував штучні хромосоми дріжджів. Створення таких штучних хромосом знайшло широке застосування у розвитку технологій генної інженерії. Брав активну участь у проекті «Геном людини». Його праці допомогли зрозуміти механізм рекомбінації хромосом.


Джек Шостак [Электронный ресурс] // Wapedia. – Режим доступа: obi/ru. – Название с экрана.

Шостак Джек [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.


Премія з економіки


Нобелівська премія з економіки не є спадщиною Альфреда Нобеля. Вона була заснована у 1969 році Банком Швеції з нагоди 300-ліття. Щорічно Банк відраховує Нобелівському фонду суму, що дорівнює одній Нобелівській премії. У 2009 році вона склала 10 млн шведських крон (1,4 млн дол США). Із 62 володарей премії 44 - американці.


Кузьминов, Я. За пределами рынка: институты управления трансакциями в сложном мире : (Нобелевская премия по экономике 2009 года - Оливер Уильямсон и Элинор Остром) / Я. Кузьминов, М. Юдкевич // Вопросы экономики. - 2010. - № 1. - С. 82-98.


* * *

Бабицкий, А. Элинор Остром и Оливер Уильямсон: лауреаты Нобелевской премии по экономике за 2009 год [Электронный ресурс] / А Бабицкий – Режим доступа: ynet.ru/bomond/3875.php. – Название с экрана.

Нобелевская премия по экономике [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энцикло-педии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.

Премія в галузі економічних наук 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: p.com.ua/article.php?articleid=3235. – Назва з екрана.


Елінор Остром, америка-нський політолог, економіст, народилася 7 серпня 1933 р. у Лос-Анджелесі, штат Каліфор-нія (США). Навчалася на факультеті політичних наук Каліфорнійського універ-ситету, де розпочала дослід-жувати соціологічні й економічні аспекти екології. Бакалавр та магістр мистецтв (1962), доктор філософії Каліфорнійського університету (1965), професор університету Індіани (1974), член Національної академії наук США (2001), почесний доктор Цюріхського, Мічиганського, Уппсальського, Макджильського, Берлінського та інших університетів у різних країнах. Викладацька і наукова діяльність пов’язана з Індіанським університетом, де вона працювала асистентом, доцентом та професором політології. Визнання


їй принесли дослідження у сфері корпоративного управління суспільною власністю. Вона заперечила спільну думку, що колективна власність погано управляється і, таким чином, повинна бути або регульована владою, або приватизована.


Вивчаючи численні приклади використання пасовищ, лісів, озер та інших природних ресурсів колективом, вона прийшла до висновку, що управління йде зовсім не так погано, як можна було б подумати, а користувачі часом придумують досить ефективні заходи і методи, щоб не вичерпати джерело ресурсу та вирішувати конфлікти інтересів Основна праця - «Управління суспільством: еволюція інститутів колективних дій» (1990). Лауреат премії Ф. Сейдмана (1997).

Нобелівська премія Елінор Остром присуджена за її досягнення в галузі управління колективною власністю. Вона стала першою жінкою-лауреатом за весь час існування премії.


Аларика, П. Д. Лауреатка Нобелевской премии Элинор Остром о рынке, государстве и «третьем секторе» [Электронный ресурс] / П. Д. Аларика. – Режим доступа: erty.ru/comment/1399/erty.ru/comment/1399/. – Название с экрана.

Остром Элинор [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.

Элинор Остром - лауреат Нобелевской премии - за анархистские принципы! [Электронный ресурс]. – Режим доступа: org.ua/txt/articles/woman-laureat/. – Название с экрана.


Олівер Ітон Вільямсон,

американський економіст, народився 27 вересня 1932 р. у Сьюпіріорі, штат Вісконсін (США). Бакалавр Масачусетського техноло-гічного інституту (1955), магістр Стенфордського університету (1960), доктор філософії університету Карнегі-Меллона (1963). Працював у Пенсильванському (1965-1983) та Йєльському (1983-1988) університетах. Був президентом Амери-канської асоціації права і економіки (1997-1998), Західної економічної асоціації (1999-2000), Міжнародного товариства нової інституціальної економічної теорії (1999-2001).

Головним об’єктом його досліджень є питання розв’язання корпоративних конфліктів. Розробив теорію, в якій комерційні фірми виступають в якості структур для вирішення конфліктів. Заперечував думку, що ринок та ієрархічно влаштовані організації мають різні підходи до вирішення конфлікту інтересів. Виявив, що при ринку з розвиненою конкуренцією все працює порівняно добре, оскільки покупці та постачальники можуть у разі конфлікту звернутися до іншого покупця або постачальника. Основні роботи – «Корпоративний контроль та ділова поведінка: дослідження ефектів організаційної форми підприємницького вибору» (1970) та «Ринки та ієрархія: аналіз і антистресові висновки» (1975).

Лауреат премії Ректенвальда (2004), почесний член Міжнародного економетричного товариства (1977), Національної академії наук США (1994), Американської


економічної асоціації (2007), член Американської академії мистецтв і наук (1983), Американської академії політичних і соціальних наук (1997), почесний доктор понад десяти університетів світу, автор більше 10 книг, що перекладені на багато мов світу.

Олівер Вільямсон отримав Нобелівську премію за вивчення управління в основному всередині компанії.


Зеленина, Е. Нобелевский лауреат по экономике Оливер Уильямсон — член редколлегии харьковского журнала [Электронный ресурс] / Е. Зеленина. – Режим доступа: fo/171009/9614.php. – Название с экрана.

Оливер Итон Уильямсон [Электронный ресурс]. – Режим доступа: ei.com/content_eco/OLIVER-ITON-UILJAMSON -32300.php. – Название с экрана.

Оливер Итон Уильямсон [Электронный ресурс]. – Режим доступа: u/dictionary/534/word. – Название с экрана.

Оливер Уильямсон [Электронный ресурс]. // Wapedia. – Режим доступа: obi/ru. – Название с экрана.

Уильямсон Оливер [Электронный ресурс] : материал из Википедии - свободной энциклопедии. – Режим доступа: dia.org/wiki. – Название с экрана.


Іменний покажчик

Блекберн Елізабет Елен	21
Бойль Уіллард	17
Вільямсон Олівер Ітон	26
Грейдер Керол	22
Йонат Ада	14
Као Чарльз Куен	16
Мюллер Герта	5
Обама Барак Хусейн	9
Остром Елінор	25
Рамакрішнан Венкатраман	12
Сміт Джордж Елвуд	18
Стейц Томас	13
Шостак Джек	23