В. Д. Бабкін Політологія як наука І навчальна дисципліна

Вид материалаДокументы

Содержание


1.2. Політика як соціальне явище
1.3. Виникнення та еволюція світової політичної думки
1.4. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X — початок XX ст.)
1.5. Утвердження політології як науки
1.6. Українська політична думка XX століття
2. Громадянське суспільство і політичне життя
2.2. Політичне життя суспільства
2.3. Демократія в політичному житті сучасного світу
2.4. Людина і політика
2.5. Етнонаціональні відносини й національна політика
2.6. Етнонаціональна політика в Україні
3. Політична влада і політична система
3.2. Політична система суспільства
3.3. Політична система України
3.4. Держава в політичній системі суспільства
3.5. Політичні режими
3.6. Політичні партії
3.7. Громадські об'єднання і рухи
3.8. Політична еліта і політичне лідерство
4. Політична свідомість, культура та ідеологія
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   41









1. РОЗВИТОК ПОЛІТОЛОГІЇ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ

В. Д. Бабкін 1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна

Політологія в системі суспільних наук

Предмет політології

Структура та функції політології

Методологія політології

В. П. Горбатенко 1.2. Політика як соціальне явище

Сутність, структура й функції політики

Політика й сучасний розвиток українського суспільства

О. М. Мироненко 1.3. Виникнення та еволюція світової політичної думки

Суспільно-політичні уявлення Давнього світу

Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя

Політична думка Нового часу

О. М. Мироненко 1.4. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X — початок XX ст.)

Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави

Суспільно-політична думка доби українського національного відродження

О. В. Бабкіна 1.5. Утвердження політології як науки

Інституювання й теоретичні передумови формування політичної науки

Основні національні школи й проблемні підходи сучасної західної політології

В. П. Горбатенко 1.6. Українська політична думка XX століття

Націонал-комуністична течія української політичної думки

Політичні ідеї української міжвоєнної еміграції: Дмитро Донцов, В'ячеслав Липинський

Суспільно-політична думка повоєнної української еміграції: Володимир Винниченко, Іван Лисяк-Рудницький

Зародження й утвердження сучасної політичної думки й політичної науки в Україні

2. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ

С. Г. Рябов 2.1. Громадянське суспільство

Поняття та особливості громадянського суспільства

Становлення й утвердження інституту громадянства

Права людини в сучасних міжнародних відносинах

Культура громадянства в сучасному світі

В. І. Нечай 2.2. Політичне життя суспільства

Політичне життя у структурно-функціональному вимірі

Виборча система

Політичне життя як уособлення багатоманітності політичних процесів

В. М. Ніконенко 2.3. Демократія в політичному житті сучасного світу

Демократія та її роль у політичному процесі

Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства

Н. Ю. Іванова 2.4. Людина і політика

Людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи

Людина як суб'єкт політики та основні параметри її діяльності

В. Я. Хворостяний 2.5. Етнонаціональні відносини й національна політика

Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація

Етнонаціональні відносини і світовий досвід самовизначення народів

Ю. І. Римаренко 2.6. Етнонаціональна політика в Україні

Мета і завдання вітчизняної етнонаціональної політики

Зміст, принципи і суб'єкти етнонаціонального розвитку

Етнонаціональні виміри і механізм вдосконалення українського суспільства

3. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА

СУСПІЛЬСТВА

Г. В. Новічков 3.1. Політична влада

Влада як системоутворюючий чинник політичної системи

Основні концепції політичної влади

Форми та механізм політичної влади

Поняття легітимності та принцип поділу влади

Т. І. Перглер 3.2. Політична система суспільства

Поняття і структура політичної системи

Функції й типологія політичних систем

Ф. М. Рудич 3.3. Політична система України

Проблема становлення політичної системи України

Модель суспільно-політичного устрою в сучасній Україні

Стратегія подолання економічної кризи й розвитку політичної системи України

Г. В. Новічков 3.4. Держава в політичній системі суспільства

Поняття «держава» і теорії її походження

Типи, структура і функції держави

Структура держави

Форми державного правління і державного устрою

Демократична, соціальна, правова держава

Майбутність держави

А. І. Козенюк 3.5. Політичні режими

Поняття й типологія політичних режимів

Сутнісні ознаки й проблеми утвердження демократичного політичного режиму

В. І. Нечай 3.6. Політичні партії

Поняття і типологія політичних партій та партійних систем

Роль і функції партій у суспільно-політичному житті

Політичні партії в парламентах і урядах

Становлення багатопартійності в сучасній Україні. Перспектива утво рення партійної системи

Г. В. Новічков 3.7. Громадські об'єднання і рухи

Поняття, права та функції громадських об'єднань і рухів

Класифікація громадських об'єднань

С. П. Дмитренко 3.8. Політична еліта і політичне лідерство

Еліти в політиці: поняття та еволюція теорії

Природа, концепції та класифікація політичного лідерства

4. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ, КУЛЬТУРА ТА ІДЕОЛОГІЯ

Г. В. Новічков 4.1. Політична культура та ідеологія

Сутність політичної культури

Політична свідомість та поведінка в структурі політичної культури

Типи політичної культури

Походження та функції політичної ідеології

В. В. Туренко 4.2. Світові політико-ідеологічні доктрини

Лібералізм і неолібералізм

Консерватизм і неоконсерватизм

Соціалізм і сучасна соціал-демократія

Фашизм і неофашизм

В. С. Пазенок 4.3. Політика і мораль

Діалектика взаємовпливу політики і моралі

Політика в морально-етичному вимірі

В. О. Корнієнко 4.4. Політична етика

Етичне тлумачення політики: наукові критерії та вітчизняна традиція

Політика і мораль в умовах рефор­мування українського суспільства

О. Н. Саган 4.5 Політика і релігія

Релігія як чинник політичного життя суспільства

Держава і церква: основні моделі взаємодії

Державно-церковні відносини в Україні

К. Е. Жолковський О. П. Дубас 4.6 Політика і засоби масової інформації

Масова інформація та її поширення в суспільстві

Засоби масової інформації як «четверта влада»

Суспільні функції ЗМІ

Суперечності сучасного розвитку вітчизняних ЗМІ

5. ПОЛІТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ

В. А. Коляденко 5.1. Політичні конфлікти

Теоретичне осмислення і типологія політичних конфліктів

Основні способи врегулювання конфліктних ситуацій

В. П. Горбатенко 5.2. Політична модернізація

Виникнення і розвиток теорії модернізації

Зміст і основні характеристики політичної модернізації

Модернізаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення

В. Г. Антоненко 5.3. Міжнародні відносини і світовий політичний процес

Міжнародні відносини і зовнішньополітична роль держави

Нові тенденції в розвитку міжнародних відносин і світового політичного процесу

Україна у світовому співтоваристві

А. І. Кудряченко 5.4. Україна в сучасному геополітичному просторі

Україна на тлі глобальних політичних трансформацій

Україна в загальноєвропейському політичному процесі

А.І. Кудряченко 5.5. Національна безпека і національні інтереси України

Основні виміри національної безпеки України

Національні інтереси України

6. ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ

В. М. Ніконенко 6.1. Політичне управління та його соціотехніка

Сутність управління та його роль у суспільно-політичному житті

Політичні рішення і технологія їх реалізації

Способи й засоби підвищення ефективності політичного управління

М. Ф. Головатий 6.2. Політичні технології

Мистецтво забезпечення необхідного результату в політичній участі та діяльності

Особливості використання індивідуальних та загальних політичних технологій

В. М. Бебик 6.3. Політичний маркетинг

Поняття, функції і види політичного маркетингу

Дослідження політичного ринку. Вивчення громадської думки

Функції опитування громадської думки

Виборча інженерія

Імідж. Політичне рекламування

В. М. Бебик 6.4. Політичний менеджмент

Поняття і функції політичного менеджменту

Функціонування команди і менеджмент виборчої кампанії

Менеджмент правлячої команди

Б. І. Краснов 6.5. Політичне прогнозування

М. В. Шаповаленко Специфіка, підстави й засади політичного прогнозування

Принципи та методи політичного прогнозування

Етапи вироблення прогнозу і критерії його ефективності

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ПОЛІТОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

1.РОЗВИТОК ПОЛІТОЛОГІЇ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ

1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна

Політологія як наука вивчає політичне життя су­спільства в його різноманітних виявах, заглиблюючись у таємниці політики і влади, закономірності діяльності політичної еліти, партій, лідерів, соціальних верств і народних мас. Вона сприяє виробленню світоглядних і ціннісних настанов, вмінню пов'язувати політичні знання із суспільно-політичною практикою. Закорінені в давніх часах спроби збагнути особливості політичного розвитку людської цивілізації постійно розвиваються і вдосконалюються, збагачуючи світову суспільно-полі­тичну думку, синтезуючи й систематизуючи політичні знання.

Політологія в системі суспільних наук

Політичне життя є об'єктом вивчення багатьох сус­пільних наук, позаяк у суспільстві кожна подія і кожен факт мають політичне забарвлення. Торкаючись інтересів людей, вони можуть бути відповідно інтерпретовані або мати політичні наслідки. З цієї точки зору суспільство в цілому є політичним. Як зауважив французький політо­лог Ж. Бюрдо, «реальність нейтральна, політичною ж є свідомість». Певна специфіка політики, а також і те, що всі види людської діяльності, усі суспільні явища пов'яза­ні з політикою, зумовлюють політичний аспект усіх суспі­льних наук. Водночас є науки, основне завдання яких — дослідження політичного життя. Провідною серед них є політологія.

Політологія (грец. politika — державні й суспільні справи і logos — слово, поняття, вчення) наука, об'єктом якої є політика і її відно­сини з особистістю та суспільством.

Як відносно самостійна галузь знань вона сягає свої­ми витоками сивої давнини, її розвиток тісно пов'язаний з розвитком філософських знань. Оскільки політика була інтегрована в суспільне буття, філософія як універсальна наука супроводжувала людину все життя, здійснюючи пошук оптимального політичного ладу. Знання про полі­тику, які сформувала антична філософська думка, стали основою політичної філософії наступних епох, незважаю­чи на відмінність їх емпіричного матеріалу, особливості історичного часу, розмаїття суспільно-політичних тради­цій у різних країн та народів.

Нітрохи не модернізуючи античну думку, політична філософія сприйняла політику як суспільне явище, що і є сутністю, провідним началом спільного життя людей, організованого державою. Античні мислителі започатку­вали вивчення політичної мови і політичного ораторстра (Платон), дослідили такі політичні, соціальні, моральні цінності, як свобода, право, справедливість, добро та ін. У новітні часи розвивались узагальнюючі, універсальні концепції політики і влади, які отримали політичне, гу­маністичне, фундаментально-соціологічне та економічне обґрунтування.

Розвиток соціально-орієнтованого філософського знан­ня триває дві з половиною тисячі років, однак ще на по­чатку XX ст. статус політичної філософії, як і політоло­гії, не був остаточно визначений. Упродовж XX століття поняття політичної філософії та політології цілком прижи­лися, а в 50—60-х роках настав «бум» політико-філософських та політологічних досліджень. В останні десятиліття розширилися функції політичної філософії, сформувалися методи, структура філософського знання, окреслилося їхнє розмежування з наукою про політику.

Політична філософія разом з іншими філософськими дис­циплінами досліджує сутнісні засади політики в різноманіт­них виявах, її причини і наслідки, прагне їх виявити, усві­домити, пояснити. Філософія озброює політологію світоглядом, загальними методами пізнання й теорією мислення, ро­зумінням змісту і соціальної зумовленості політичних явищ, досліджує загальні закони історичного розвитку та форми їх реалізації у діяльності людей, вивчає суспільство як цілісну систему. Політична філософія і політологія черпають матері­ал з одного емпіричного джерела, але вивчають його різними засобами і на різних рівнях. Філософія, на відміну від полі­тичної науки, не звертається до практики безпосередньо. По­літичні явища й процеси з урахуванням їх місця і ролі як со­ціального цілого вивчає політологія.

У пізнанні політичного життя істотна роль належить політичній історії (вивчення і фіксація політичного жит­тя, особливостей його функціонування та розвитку в окре­мих країнах, з'ясування причинних зв'язків політичних явищ та ін.). Відомі французькі політологи Ж.-П. Кот і Ж. Муньє називають політичну теорію «кровною дочкою історії та права». Для розуміння сутності й функціональ­ного призначення політичних явищ, інститутів важливо знати історію світових політичних вчень, яка досліджує виникнення і розвиток теоретичних знань про політику, владу, державу, право, демократію, генезис політичних категорій, їхній вплив на політичне життя.

Особливого значення у вивченні політичного життя суспільства набуває політична економія. Дехто з учених вважає, що нова політична економія повинна стати осно­вою сучасного напряму в дослідженні політики. Це зага­лом спірне судження не позбавлене раціональної основи, оскільки без політичної економії не можна зрозуміти природи соціальних суб'єктів, громадянського суспільст­ва. До того ж розвиток різних форм власності, який веде до подальшої диференціації соціальних і політичних ін­тересів у суспільстві, істотно впливає на характер полі­тичної діяльності, формування наукових уявлень про неї.

Соціологія політики як суспільна наука вивчає соці­альні інститути, організації як засоби діяльності соціаль­них суб'єктів, а отже, закономірно, що політологія вико­ристовує результати й методи соціологічного пізнання, характеристики різних соціальних груп. Щодо питання про співвідношення політології та соціології політики іс­нують різні підходи. Деякі вчені розглядають соціологію політики як галузь науки на межі соціології та політоло­гії (С. Липсет, Р. Беспотис), вважаючи, що вона, на від­міну від політології, досліджує вплив суспільства на дер­жаву, суспільного ладу на політику. Інші (В. Іванов, В. Пазенок) вказують, що соціологія політики дає уявлення про те, як певні соціальні зрушення позначаються на функціонуванні політичної системи. Інші вчені, зо­крема Ж. Тощенко, ототожнюють політологію і соціоло­гію політики як найбільш загальні науки про політику.

У вивченні політичного життя суспільства важлива роль належить юридичній науці як системі знань про дер­жаву і право, про об'єктивні закономірності їх виникнен­ня і розвитку. Юридична наука розробила понятійний апарат, який активно використовує політологія (держа­ва, демократія, державна влада, право, законність, полі­тичний режим тощо).

Незважаючи на те, що науки про суспільство висвіт­люють різні аспекти політичного життя, демократичний суспільний розвиток виявив потребу в науці, яка б кри­тично осмислювала існуючі політичні системи, режими, механізми реалізації політичної влади, участь соціаль­них спільнот у політичному процесі, політичні ситуації тощо. За тоталітарного режиму, коли роль суспільних наук зводилася здебільшого до коментування і виправ­дання існуючих порядків, не було необхідності в розвит­ку політології. Істотним чинником активізації став вихід мільйонів людей на арену політичного життя, зростання взаємозалежності й суперечливості сучасного суспільст­ва, становлення молодих незалежних держав. За цих умов посилюється взаємодія політичних процесів і полі­тичних систем різних країн, що дає змогу бачити не тіль­ки їх відмінність, а й схожість.

Спільні зусилля спеціалістів у різних галузях сус­пільствознавства, політичних наук, публіцистики, про­фесійної журналістики і політиків-практиків покликані сформувати сучасне політичне знання. Як і всі інші га­лузі сучасного суспільствознавства, політологія має на меті виробити знання, які дадуть змогу орієнтуватися в навколишньому світі й завдяки цьому активно освоюва­ти, перетворювати його, передбачати й свідомо формува­ти політичну сутність суспільства, упорядковувати сто­сунки між людьми на засадах загальнолюдських цінніс­них орієнтацій.