В. Д. Бабкін Політологія як наука І навчальна дисципліна
| Вид материала | Документы |
- Навчальна програма дисципліна «політологія» Спеціальність «Облік І аудит», 350.6kb.
- Реферат на тему: Політологія як наука І навчальна дисципліна, 137.74kb.
- Робоча навчальна програма з курсу „ політологія острог Робоча програма затверджена, 509.66kb.
- Рішенням Вченої Ради юридичного факультету від " " 2008 р вступ Навчальна дисципліна, 561.94kb.
- Лекція Методика навчання математики як наука І як навчальна дисципліна в педвузі, 1079.94kb.
- Навчальна програма курсу "Соціологія" (для студентів Ікурсу спеціальності "політологія", 599.46kb.
- Розділ: Політологія Політологія як наука, 211.88kb.
- Історія політичних та правових вчень як наука І як навчальна дисципліна, 87.85kb.
- Політологія як наука. Предмет політології, 1646.96kb.
- 1. Політологія, як наука, її місце в системі гуманітарних наук, 507.49kb.
| 1. РОЗВИТОК ПОЛІТОЛОГІЇ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ |
| В. Д. Бабкін 1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна |
| Політологія в системі суспільних наук |
| Предмет політології |
| Структура та функції політології |
| Методологія політології |
| В. П. Горбатенко 1.2. Політика як соціальне явище |
| Сутність, структура й функції політики |
| Політика й сучасний розвиток українського суспільства |
| О. М. Мироненко 1.3. Виникнення та еволюція світової політичної думки |
| Суспільно-політичні уявлення Давнього світу |
| Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя |
| Політична думка Нового часу |
| О. М. Мироненко 1.4. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X — початок XX ст.) |
| Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави |
| Суспільно-політична думка доби українського національного відродження |
| О. В. Бабкіна 1.5. Утвердження політології як науки |
| Інституювання й теоретичні передумови формування політичної науки |
| Основні національні школи й проблемні підходи сучасної західної політології |
| В. П. Горбатенко 1.6. Українська політична думка XX століття |
| Націонал-комуністична течія української політичної думки |
| Політичні ідеї української міжвоєнної еміграції: Дмитро Донцов, В'ячеслав Липинський |
| Суспільно-політична думка повоєнної української еміграції: Володимир Винниченко, Іван Лисяк-Рудницький |
| Зародження й утвердження сучасної політичної думки й політичної науки в Україні |
| 2. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ |
| С. Г. Рябов 2.1. Громадянське суспільство |
| Поняття та особливості громадянського суспільства |
| Становлення й утвердження інституту громадянства |
| Права людини в сучасних міжнародних відносинах |
| Культура громадянства в сучасному світі |
| В. І. Нечай 2.2. Політичне життя суспільства |
| Політичне життя у структурно-функціональному вимірі |
| Виборча система |
| Політичне життя як уособлення багатоманітності політичних процесів |
| В. М. Ніконенко 2.3. Демократія в політичному житті сучасного світу |
| Демократія та її роль у політичному процесі |
| Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства |
| Н. Ю. Іванова 2.4. Людина і політика |
| Людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи |
| Людина як суб'єкт політики та основні параметри її діяльності |
| В. Я. Хворостяний 2.5. Етнонаціональні відносини й національна політика |
| Соціально-етнічні спільності: народ, етнос, нація |
| Етнонаціональні відносини і світовий досвід самовизначення народів |
| Ю. І. Римаренко 2.6. Етнонаціональна політика в Україні |
| Мета і завдання вітчизняної етнонаціональної політики |
| Зміст, принципи і суб'єкти етнонаціонального розвитку |
| Етнонаціональні виміри і механізм вдосконалення українського суспільства |
| 3. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА |
| Г. В. Новічков 3.1. Політична влада |
| Влада як системоутворюючий чинник політичної системи |
| Основні концепції політичної влади |
| Форми та механізм політичної влади |
| Поняття легітимності та принцип поділу влади |
| Т. І. Перглер 3.2. Політична система суспільства |
| Поняття і структура політичної системи |
| Функції й типологія політичних систем |
| Ф. М. Рудич 3.3. Політична система України |
| Проблема становлення політичної системи України |
| Модель суспільно-політичного устрою в сучасній Україні |
| Стратегія подолання економічної кризи й розвитку політичної системи України |
| Г. В. Новічков 3.4. Держава в політичній системі суспільства |
| Поняття «держава» і теорії її походження |
| Типи, структура і функції держави |
| Структура держави |
| Форми державного правління і державного устрою |
| Демократична, соціальна, правова держава |
| Майбутність держави |
| А. І. Козенюк 3.5. Політичні режими |
| Поняття й типологія політичних режимів |
| Сутнісні ознаки й проблеми утвердження демократичного політичного режиму |
| В. І. Нечай 3.6. Політичні партії |
| Поняття і типологія політичних партій та партійних систем |
| Роль і функції партій у суспільно-політичному житті |
| Політичні партії в парламентах і урядах |
| Становлення багатопартійності в сучасній Україні. Перспектива утво рення партійної системи |
| Г. В. Новічков 3.7. Громадські об'єднання і рухи |
| Поняття, права та функції громадських об'єднань і рухів |
| Класифікація громадських об'єднань |
| С. П. Дмитренко 3.8. Політична еліта і політичне лідерство |
| Еліти в політиці: поняття та еволюція теорії |
| Природа, концепції та класифікація політичного лідерства |
| 4. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ, КУЛЬТУРА ТА ІДЕОЛОГІЯ |
| Г. В. Новічков 4.1. Політична культура та ідеологія |
| Сутність політичної культури |
| Політична свідомість та поведінка в структурі політичної культури |
| Типи політичної культури |
| Походження та функції політичної ідеології |
| В. В. Туренко 4.2. Світові політико-ідеологічні доктрини |
| Лібералізм і неолібералізм |
| Консерватизм і неоконсерватизм |
| Соціалізм і сучасна соціал-демократія |
| Фашизм і неофашизм |
| В. С. Пазенок 4.3. Політика і мораль |
| Діалектика взаємовпливу політики і моралі |
| Політика в морально-етичному вимірі |
| В. О. Корнієнко 4.4. Політична етика |
| Етичне тлумачення політики: наукові критерії та вітчизняна традиція |
| Політика і мораль в умовах реформування українського суспільства |
| О. Н. Саган 4.5 Політика і релігія |
| Релігія як чинник політичного життя суспільства |
| Держава і церква: основні моделі взаємодії |
| Державно-церковні відносини в Україні |
| К. Е. Жолковський О. П. Дубас 4.6 Політика і засоби масової інформації |
| Масова інформація та її поширення в суспільстві |
| Засоби масової інформації як «четверта влада» |
| Суспільні функції ЗМІ |
| Суперечності сучасного розвитку вітчизняних ЗМІ |
| 5. ПОЛІТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ |
| В. А. Коляденко 5.1. Політичні конфлікти |
| Теоретичне осмислення і типологія політичних конфліктів |
| Основні способи врегулювання конфліктних ситуацій |
| В. П. Горбатенко 5.2. Політична модернізація |
| Виникнення і розвиток теорії модернізації |
| Зміст і основні характеристики політичної модернізації |
| Модернізаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення |
| В. Г. Антоненко 5.3. Міжнародні відносини і світовий політичний процес |
| Міжнародні відносини і зовнішньополітична роль держави |
| Нові тенденції в розвитку міжнародних відносин і світового політичного процесу |
| Україна у світовому співтоваристві |
| А. І. Кудряченко 5.4. Україна в сучасному геополітичному просторі |
| Україна на тлі глобальних політичних трансформацій |
| Україна в загальноєвропейському політичному процесі |
| А.І. Кудряченко 5.5. Національна безпека і національні інтереси України |
| Основні виміри національної безпеки України |
| Національні інтереси України |
| 6. ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ |
| В. М. Ніконенко 6.1. Політичне управління та його соціотехніка |
| Сутність управління та його роль у суспільно-політичному житті |
| Політичні рішення і технологія їх реалізації |
| Способи й засоби підвищення ефективності політичного управління |
| М. Ф. Головатий 6.2. Політичні технології |
| Мистецтво забезпечення необхідного результату в політичній участі та діяльності |
| Особливості використання індивідуальних та загальних політичних технологій |
| В. М. Бебик 6.3. Політичний маркетинг |
| Поняття, функції і види політичного маркетингу |
| Дослідження політичного ринку. Вивчення громадської думки |
| Функції опитування громадської думки |
| Виборча інженерія |
| Імідж. Політичне рекламування |
| В. М. Бебик 6.4. Політичний менеджмент |
| Поняття і функції політичного менеджменту |
| Функціонування команди і менеджмент виборчої кампанії |
| Менеджмент правлячої команди |
| Б. І. Краснов 6.5. Політичне прогнозування |
| М. В. Шаповаленко Специфіка, підстави й засади політичного прогнозування |
| Принципи та методи політичного прогнозування |
| Етапи вироблення прогнозу і критерії його ефективності |
| КОРОТКИЙ СЛОВНИК ПОЛІТОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ |
1.РОЗВИТОК ПОЛІТОЛОГІЇ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ
1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
Політологія як наука вивчає політичне життя суспільства в його різноманітних виявах, заглиблюючись у таємниці політики і влади, закономірності діяльності політичної еліти, партій, лідерів, соціальних верств і народних мас. Вона сприяє виробленню світоглядних і ціннісних настанов, вмінню пов'язувати політичні знання із суспільно-політичною практикою. Закорінені в давніх часах спроби збагнути особливості політичного розвитку людської цивілізації постійно розвиваються і вдосконалюються, збагачуючи світову суспільно-політичну думку, синтезуючи й систематизуючи політичні знання.
Політологія в системі суспільних наук
Політичне життя є об'єктом вивчення багатьох суспільних наук, позаяк у суспільстві кожна подія і кожен факт мають політичне забарвлення. Торкаючись інтересів людей, вони можуть бути відповідно інтерпретовані або мати політичні наслідки. З цієї точки зору суспільство в цілому є політичним. Як зауважив французький політолог Ж. Бюрдо, «реальність нейтральна, політичною ж є свідомість». Певна специфіка політики, а також і те, що всі види людської діяльності, усі суспільні явища пов'язані з політикою, зумовлюють політичний аспект усіх суспільних наук. Водночас є науки, основне завдання яких — дослідження політичного життя. Провідною серед них є політологія.
Політологія (грец. politika — державні й суспільні справи і logos — слово, поняття, вчення) — наука, об'єктом якої є політика і її відносини з особистістю та суспільством.
Як відносно самостійна галузь знань вона сягає своїми витоками сивої давнини, її розвиток тісно пов'язаний з розвитком філософських знань. Оскільки політика була інтегрована в суспільне буття, філософія як універсальна наука супроводжувала людину все життя, здійснюючи пошук оптимального політичного ладу. Знання про політику, які сформувала антична філософська думка, стали основою політичної філософії наступних епох, незважаючи на відмінність їх емпіричного матеріалу, особливості історичного часу, розмаїття суспільно-політичних традицій у різних країн та народів.
Нітрохи не модернізуючи античну думку, політична філософія сприйняла політику як суспільне явище, що і є сутністю, провідним началом спільного життя людей, організованого державою. Античні мислителі започаткували вивчення політичної мови і політичного ораторстра (Платон), дослідили такі політичні, соціальні, моральні цінності, як свобода, право, справедливість, добро та ін. У новітні часи розвивались узагальнюючі, універсальні концепції політики і влади, які отримали політичне, гуманістичне, фундаментально-соціологічне та економічне обґрунтування.
Розвиток соціально-орієнтованого філософського знання триває дві з половиною тисячі років, однак ще на початку XX ст. статус політичної філософії, як і політології, не був остаточно визначений. Упродовж XX століття поняття політичної філософії та політології цілком прижилися, а в 50—60-х роках настав «бум» політико-філософських та політологічних досліджень. В останні десятиліття розширилися функції політичної філософії, сформувалися методи, структура філософського знання, окреслилося їхнє розмежування з наукою про політику.
Політична філософія разом з іншими філософськими дисциплінами досліджує сутнісні засади політики в різноманітних виявах, її причини і наслідки, прагне їх виявити, усвідомити, пояснити. Філософія озброює політологію світоглядом, загальними методами пізнання й теорією мислення, розумінням змісту і соціальної зумовленості політичних явищ, досліджує загальні закони історичного розвитку та форми їх реалізації у діяльності людей, вивчає суспільство як цілісну систему. Політична філософія і політологія черпають матеріал з одного емпіричного джерела, але вивчають його різними засобами і на різних рівнях. Філософія, на відміну від політичної науки, не звертається до практики безпосередньо. Політичні явища й процеси з урахуванням їх місця і ролі як соціального цілого вивчає політологія.
У пізнанні політичного життя істотна роль належить політичній історії (вивчення і фіксація політичного життя, особливостей його функціонування та розвитку в окремих країнах, з'ясування причинних зв'язків політичних явищ та ін.). Відомі французькі політологи Ж.-П. Кот і Ж. Муньє називають політичну теорію «кровною дочкою історії та права». Для розуміння сутності й функціонального призначення політичних явищ, інститутів важливо знати історію світових політичних вчень, яка досліджує виникнення і розвиток теоретичних знань про політику, владу, державу, право, демократію, генезис політичних категорій, їхній вплив на політичне життя.
Особливого значення у вивченні політичного життя суспільства набуває політична економія. Дехто з учених вважає, що нова політична економія повинна стати основою сучасного напряму в дослідженні політики. Це загалом спірне судження не позбавлене раціональної основи, оскільки без політичної економії не можна зрозуміти природи соціальних суб'єктів, громадянського суспільства. До того ж розвиток різних форм власності, який веде до подальшої диференціації соціальних і політичних інтересів у суспільстві, істотно впливає на характер політичної діяльності, формування наукових уявлень про неї.
Соціологія політики як суспільна наука вивчає соціальні інститути, організації як засоби діяльності соціальних суб'єктів, а отже, закономірно, що політологія використовує результати й методи соціологічного пізнання, характеристики різних соціальних груп. Щодо питання про співвідношення політології та соціології політики існують різні підходи. Деякі вчені розглядають соціологію політики як галузь науки на межі соціології та політології (С. Липсет, Р. Беспотис), вважаючи, що вона, на відміну від політології, досліджує вплив суспільства на державу, суспільного ладу на політику. Інші (В. Іванов, В. Пазенок) вказують, що соціологія політики дає уявлення про те, як певні соціальні зрушення позначаються на функціонуванні політичної системи. Інші вчені, зокрема Ж. Тощенко, ототожнюють політологію і соціологію політики як найбільш загальні науки про політику.
У вивченні політичного життя суспільства важлива роль належить юридичній науці як системі знань про державу і право, про об'єктивні закономірності їх виникнення і розвитку. Юридична наука розробила понятійний апарат, який активно використовує політологія (держава, демократія, державна влада, право, законність, політичний режим тощо).
Незважаючи на те, що науки про суспільство висвітлюють різні аспекти політичного життя, демократичний суспільний розвиток виявив потребу в науці, яка б критично осмислювала існуючі політичні системи, режими, механізми реалізації політичної влади, участь соціальних спільнот у політичному процесі, політичні ситуації тощо. За тоталітарного режиму, коли роль суспільних наук зводилася здебільшого до коментування і виправдання існуючих порядків, не було необхідності в розвитку політології. Істотним чинником активізації став вихід мільйонів людей на арену політичного життя, зростання взаємозалежності й суперечливості сучасного суспільства, становлення молодих незалежних держав. За цих умов посилюється взаємодія політичних процесів і політичних систем різних країн, що дає змогу бачити не тільки їх відмінність, а й схожість.
Спільні зусилля спеціалістів у різних галузях суспільствознавства, політичних наук, публіцистики, професійної журналістики і політиків-практиків покликані сформувати сучасне політичне знання. Як і всі інші галузі сучасного суспільствознавства, політологія має на меті виробити знання, які дадуть змогу орієнтуватися в навколишньому світі й завдяки цьому активно освоювати, перетворювати його, передбачати й свідомо формувати політичну сутність суспільства, упорядковувати стосунки між людьми на засадах загальнолюдських ціннісних орієнтацій.