На допомогу працівнику сільської школи. Тернопіль: токіппо, 2001. с
| Вид материала | Диплом |
- Івано-франківської обласної державної адміністрації, 44.44kb.
- Мелешко Лілія Анатоліївна, 115.89kb.
- Державна національна програма „Освіта" („Україна ХХІ століття") Стратегічні завдання, 690.39kb.
- Методичні рекомендації на допомогу керівникам загальноосвітніх навчальних закладів, 172.26kb.
- Методичний посібник на допомогу учителю правознавства загальноосвітньої школи "Функції, 188.92kb.
- В. Уруський. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності в системі післядипломної, 1469.21kb.
- Дейкун Олена Володимирівна, 103.44kb.
- Дранікова Галина Андріївна, 87.39kb.
- Приймаються наукові статті для друку у фаховому збірнику, затвердженому вак україни, 67.43kb.
- Пропону є мо тур «Карпатський калейдоскоп» на свята або у вихідні дні, 28.55kb.
Варіювання – зміна несуттєвих ознак понять, їх властивостей, фактів і т.п. при постійних суттєвих.
Верифікація – перевірка, експериментальне підтвердження теоретичних положень, об’єму конкретного поняття, категорії. Особливістю психологічних понять є те, що багато з них не піддаються точній верифікації.
Вечірня (змінна) загальноосвітня школа – середній заклад освіти, покликаний задовольняти потреби громадян у здобутті загальної середньої та повної загальної середньої освіти з відривом і без відриву від виробництва. Вечірня школа створює умови для розвитку особистості, є основою для наступної освіти і самоосвіти, усвідомленого вибору і освоєння професії, формування загальної культури особистості учня.
Взаємодія – процеси впливу об’єктів (або суб’єктів) один на одного, їхню взаємну зумовленість і взаємозаміну, взаємний зв’язок соціальних явищ як на рівні суспільства в цілому, так і на рівні функціонування його окремих груп та індивідів.
Взаємозалежність завдань, змісту, методів і форм навчання в навчальному процесі – закономірність навчання, яка виражає врахування досягнень у розвитку сучасної педагогічної науки, який повинен відбитися в підручниках з постійним їх оновленням, а методи і форми навчання повинні виражати ефективність розвитку логічного мислення, уміння школяра застосовувати теоретичні знання на практиці, проявляти власну ініціативу та нестандартність у прийнятті рішень.
Взаємозалежність процесів навчання, освіти, виховання, розвитку особистості – закономірність навчання, яка виражає вміння будувати навчальний процес на засадах гуманізації (доброти, людяності) з врахуванням свідомої дисципліни учня, впливати на формування позитивних рис школяра словом і власним прикладом; підходити до кожного учня індивідуально і на основі його інтересу, зацікавленості щодо отримання знань, розвивати творчі здібності.
Взаємозв’язок навчальних і реальних пізнавальних можливостей учня – закономірність навчання, яка виражає той аспект, що центральною ланкою в навчальному процесі є учень, який має альтернативні можливості для власного вдосконалення своїх задатків на одержання високоякісної освіти.
Взаємоповага ґрунтується на визнанні цінності людини, її життя, гуманних стосунків між людьми, глибокого осмислення і дотримання гуманістичних норм і вимог. Основними ознаками взаємоповаги є визнання цінності особистості іншою, уважне ставлення до її переконань і прагнень; готовність проявити розуміння і підтримку у складних життєвих ситуаціях, прийти на допомогу один одному.
Вибір професії – свідоме формування людиною власних професійних планів з метою оптимальної реалізації своїх фізичних і духовних сил у певній галузі професійної діяльності. Вибір професії буде правильним і свідомим, коли він зроблений з урахуванням людиною своїх індивідуально-психологічних особливостей, інтересів, здібностей і потреб ринку праці в кадрах.
Вибіркова сукупність – та частина генеральної сукупності, на підставі обстеження якої роблять висновок про сукупність генеральну.
Викладання – термін, що характеризує роль учителя в навчальному процесі. В. включає: 1) діяльність учителя з безпосередньої передачі і викладу знань учням; 2) діяльність з організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і управління нею.
Викладач – педагогічний працівник, в задачі якого входить: навчання учнів і студентів на високому науковому і методичному рівні, індивідуальні заняття з учнями, організація і контроль їх самостійної роботи.
Вимір – це приписування чисел речам у відповідності з певними правилами.
Вимірники – засоби і способи виявлення за наперед заданими параметрами якісних і кількісних характеристик досягнення учнями рівня навчальної підготовки, який відповідає вимогам державного освітнього стандарту, за допомогою яких оцінюється готовність учнів до певних видів діяльності, що формується в процесі засвоєння ними загальноосвітніх програм початкової, базової, середньої (повної) загальної освіти.
Вимірювання – процес визначення значення; пізнавальний процес, у якому визначається відношення однієї – вимірюваної величини до іншої однорідної величині, яку прийнято за одиницю вимірювання.
Вирішення проблем – виявлення і формулювання проблем, аналіз відповідної інформації, пошук альтернатив і планування заходів щодо вирішення проблем.
Виробнича операція – частина трудового процесу, що виконується одним чи групою робітників на одному робочому місці, над одним предметом праці.
Витіснення – активне виштовхування зі свідомості хворобливих почуттів, імпульсів, згадок, які несумісні з установками особистості. В результаті В. Людина не усвідомлює власних тривожних імпульсів або не пам’ятає хворобливих подій минулого. Людина, що пережила принизливу ситуацію, може забути й саму ситуацію, фактори, що її супроводжують.
Вихованість школярів – показник ефективності і якості навчального процесу. Якості особистості школяра є результатом інтеріоризації зовнішніх впливів у внутрішні, вираз єдності зовнішніх і внутрішніх факторів виховання і розвитку.
Виховання – в широкому розумінні: система спеціально організованої передачі від покоління до покоління соціального досвіду і принципів соціального формування людини; у вузькому розумінні: цілеспрямована діяльність щодо формування в дітей певних якостей особистості, поглядів, переконань;
- процес свідомого, цілеспрямованого і систематичного формування особистості, що здійснюється в рамках і під впливом соціальних інститутів (сім’ї, виховних і навчальних закладів, громадських організацій, засобів масової комунікації, трудових колективів та ін.) з метою її підготовки до виконання соціальних функцій і ролей, до життєдіяльності в різних сферах соціальної практики (професійно-трудової, громадянсько-політичної, сімейно-побутової та ін.);
- процес цілеспрямованого формування особистості. Головна мета виховання в умовах розбудови Української держави – освоєння молодим поколінням соціального досвіду, духовних надбань українського народу, високої культури міжнаціональних відносин, формування особистісних рис громадянина Української держави незалежно від національної приналежності. В широкому розумінні В. представляє процес формування (становлення) особистості під впливом всієї сукупності впливів, факторів, обставин, умов: організаційних і стихійних, соціально спрямованих і асоціальних, В такому розумінні В. охоплює і виховну роботу навчально-виховних закладів, дитячих і молодіжних організацій, сім’ї, громадськості; вплив всього способу життя суспільства (його ідеологічних, економічних, політичних, міжнаціональних, екологічних відносин); вплив літератури і засобів масової інформації: преси, радіо, телебачення. В широкому розуміння В. включає також освіту і навчання. У вузькому розумінні В. означає цілеспрямований спеціально організований процес формування особистості: її світогляду, морального обличчя, естетичних смаків, фізичного розвитку та ін. Він здійснюється сім’єю, навчально-виховним закладом, громадськими організаціями. У вузькому розумінні В. знаходиться у тісній взаємодії з навчанням, в процесі якого не лише засвоюються знання, а й формуються погляди, переконання, моральні якості, риси характеру та ін., проте не включає в себе ні навчання, ні освіту;
- процес впливу вихователя на учня з метою формування в нього совісті, честі, людяності, правдивості та інших рис характеру, які визначатимуть особистість школяра як майбутнього свідомого громадянина незалежної України.
Вихователь – педагогічний працівник, в посадові обов’язки якого входить планування і організація діяльності учнів, створення умов для їх соціально-психологічної реабілітації, соціальної і трудової адаптації, проведення корекційно-розвивальної роботи на основі вивчення індивідуальних особливостей учнів.
Виховна функція сім’ї – це здійснення соціалізації дитини і виховання дітей аж до досягнення ними соціальної зрілості.
Вище професійне училище – це навчальний заклад професійно-технічної освіти третього атестаційного рівня, головним завданням якого є підготовка робітника високої кваліфікації з інтегрованих та технологічно складних робітничих професій або професій зі складною організацією праці, випускнику ВПУ, який закінчив повний курс навчання за ступеневою професійно-технічною освітою, може присвоюватись кваліфікація “молодший спеціаліст”.
Відбір психологічний – прийняття рішення про зарахування кандидатів, які за результатами психологічних випробувань мають більше шансів для придатності до наступної діяльності (професійної, навчальної, спортивної і т.д.). В.п. передбачає попереднє виділення психологічних вимог до кандидата і підбір методик випробувань на основі аналізу майбутньої діяльності.
Відвідування й аналіз уроків – важлива ланка педагогічного контролю, складний і відповідальний процес, протягом якого директор чи його заступник з навчально-виховної роботи одночасно вивчає і перевіряє роботу вчителя і учня.
Відповідальність – необхідність давати звіт у своїх діях, вчинках і т.п. і відповідати за їхні можливі наслідки, за результати роботи;
- якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з точки зору користі або школи для суспільства, порівнювати свої вчинки з панівними у суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.
Відчуття – найпростіший психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів і явищ матеріального світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливі матеріальних подразників на аналізатори (органи чуттів). Розрізняють відчуття зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, кінестатичні (відчуття руху і розміщення окремих частин тіла в просторі), органічні (почуття голоду, спраги та ін.), статичні. Індивідуальні відмінності у відчуттях визначаються чутливістю органів відчуття людини, особливостями їхньої будови.
Візуальна психодіагностика – галузь психології, завданням якої є вивчення зовнішніх характеристик поведінки і зовнішнього вигляду людини з метою проникнення у внутрішній психологічний зміст особистості та оптимізації використання її індивідуальних можливостей.
Військово-патріотична діяльність забезпечує формування громадянина, виховання високих духовних якостей і патріотичних почуттів та громадянської відповідальності, підготовку молодого покоління до військової служби.
Вік (в психології) – конкретна, відносно обмежена в часі ступінь психічного розвитку індивіда і його розвитку як особистості, яка характеризується сукупністю фізіологічних і психологічних змін, не пов’язаних із відмінність індивідуальних особливостей.
Вікова психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає вікову динаміку психіки людини.
Вікторина – пізнавальна гра, метод розумового виховання. В. Спрямована на розвиток пізнавальних інтересів і творчої видумки учнів, на вияв знань учнів у тій чи іншій галузі; у ній органічно поєднуються вплив на інтелектуальні сили та емоційні почуття і переживання учнів, що забезпечує краще засвоєння змісту. В. Широко використовується в роботі з учнями різних вікових груп.
Влада – здатність і можливість здійснювати свою волю на діяльність, поведінку людей за допомогою будь-якого засобу, авторитету, права, насилля (економічна, політична, державна та ін.).
Властивості нервової системи – стійкі особливості нервової системи, які впливають на індивідуальні психологічні особливості людини.
Вміння – свідома, самостійна дія, спрямована на теоретичне чи практичне застосування знань. В. – це знання в дії. Навчальні вміння:
Загальнонавчальні – відносяться до всіх навчальних предметів. Спеціальні – характерні для конкретного предмета. Вміння вчитися включають в себе:
1. Навчально-організаційні вміння – вміння формулювати мету і визначати завдання діяльності; вміння раціонально планувати діяльність; вміння створювати сприятливі умови для власної діяльності: режим, гігієна, порядок на робочому місці, загартування та ін. 2. Навчально-інформаційні – вміння здійснювати бібліографічний пошук; вміння працювати з технічними джерелами інформації; вміння здійснювати спостереження. 3. Навчально-інтелектуальні – вміння мотивувати свою діяльність; вміння уважно сприймати інформацію; вміння логічно осмислювати навчальний матеріал, виділяючи в ньому головне; вміння раціонально запам’ятовувати; вміння розв’язувати проблемні пізнавальні задачі; вміння самостійно виконувати вправи; вміння здійснювати самоконтроль;
- це система набутих навичок та основі виконання дій, які виконуються незалежно від свідомості особистості.
Внутрішнім трудовим розпорядком називається система регульованих трудовим правом відносин, що складаються в процесі праці між роботодавцем і працівниками всередині підприємства, установи, організації, яка забезпечує здійснення особистих прав і виконання обов'язків всіма учасниками цього процесу.
Внутрішньошкільна методична робота – цілісна, основана на досягненнях науки і передового педагогічного досвіду і на конкретному аналізі навчально-виховного процесу система взаємопов’язаних дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагога, а в кінцевому рахунку – на розвиток і досягнення позитивних наслідків навчально-виховної роботи.
Внутрішньопредметні зв’язки – це вибір таких аспектів проблем, які є наскрізними для тієї чи іншої навчальної дисципліни і застосовуються при аналізі більшості явищ, що вивчаються даною наукою.
Внутрішня готовність до діяльності – високий рівень розвитку мотивації, пізнавальних, емоційних та вольових процесів особистості, колективу, що забезпечує успіх.
Внутрішня диференціація – різне навчання дітей в гетерогенних класах; індивідуальне навчання, яке передбачає варіативність темпу вивчення матеріалу, диференціацію навчальних завдань, визначення характеру і ступеня допомоги з боку вчителя; передбачає можливість поділу учнів на групи за інтересами, рівнем розвитку розумових здібностей, навченості та научуваності.
Воля – свідома регуляція індивідом своєї діяльності і поведінки, що забезпечує подолання труднощів при досягненні мети; створенні індивідом додаткові побудження до зовнішніх чи внутрішніх дій, які мають недостатню мотивацію;
– свідома організація і саморегуляція людиною своєї діяльності і поведінки, що спрямовані на подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод у досягненні поставленої мети. В. проявляється у вольовому зусиллі, в тому, щоб направити свою активність у визначеному напрямку, чи загальмувати цю активність, коли цього вимагають обставини, мета.
Волюнтаризм – ідеалістичне вчення в психології та філософії, яке визнає волю особливою, надприродною силою, що лежить в основі психіки та буття в цілому. Прихильниками волюнтаризму (засновники – релігійний мислитель Августин, німецькі філософи А.Шопенгауер та Е.Гартман) були німецький філософ і психолог В.Вундт, американський філософ і психолог У.Джемс, німецький психолог Г.Мюнстерберг та ін.
Вправа - практичний метод навчання; багаторазове свідоме виконання певної дії із застосування навчального матеріалу, внаслідок чого забезпечується поглиблення знань, формуються відповідні вміння і навички, розвиваються творчі здібності. Види вправ: усні, письмові, практичні. Логіка застосування методу вправ: 1) показ учителем зразка виконання дії; 2) відтворююча дія учнів; 3) виконання дії в простих умовах; 4) виконання учнями дії у складніших умовах;
- метод автоматизованого виконання учнями дій, які він здійснює незалежно від поведінки і волі;
- багаторазове повторення певних дій або видів діяльності для їх засвоєння, яке опирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і корегуванням.
Впровадження передового педагогічного досвіду – упорядкована система діяльності методичних центрів, яка передбачає попереднє навчання методики роботи даного конкретного педагога-майстра, вчителя-новатора на спеціальних семінарах-практикумах, в школах передового педагогічного досвіду; здійснення в базових і опорних школах дослідної роботи щодо впровадження, практичну діяльність педагогів щодо використання передового досвіду на уроках; контроль адміністрації школи, методичних центрів і відділів народної освіти за впровадженням досвіду, підбиття підсумків впровадження та їх обговорення на педагогічних читаннях та науково-практичних конференціях.
Вразливість – якість особистості, що характеризується підвищуванням частки образного, емоційного, некритичного у відображенні дійсності.
Врівноваженість – уміння володіти проявом своїх почуттів, рівність в поведінці.
Врівноваженість нервових процесів – властивість, яка характеризує баланс, співвідношення збудження і гальмування. Нервова система врівноважена, коли процес збудження дорівнює за силою процесу гальмування, неврівноважена – коли один з них переважає.
Всебічний розвиток особистості – розвиток різних сторін особистості, які забезпечують її готовність до розумової і фізичної праці як носія високих моральних і розумових якостей, естетичних і культурних цінностей, з різнобічними духовними і моральними потребами, з досконалим фізичним розвитком. В.р.о. – не універсалізм, не розвиток всіх властивостей людини до однакового рівня, а певна цілісність при якій кожна посідає в особистості те чи інше місце у зв’язку з її роллю в життєдіяльності. Причому, якась властивість особистості посідає центральне місце і відіграє роль стрижня, навколо якого органічно об’єднуються інші властивості.
Втома – тимчасове зниження працездатності під впливом тривалої дії навантаження;
– функціональний стан, природна захисна реакція організму, що виникає внаслідок виконання певної роботи довготривалого навантаження, і призводить до тимчасового зниження працездатності. В. зникає після відпочинку, відновлення фізичних і духовних сил.
Вчинок – дія людини, що призводить до істотної зміни ситуативних відношень і спричиняється певним мотивом. Від простої дії В. відрізняється емоційним напруженням, вольовою зосередженістю, інтелектуальною проникливістю, внаслідок чого виступає значним соціальним актом. У В. найповніше виявляється психологія особистості, її характер, спрямованість, потреби.
Вчитель – педагогічний працівник, в задачі якого входить навчання і виховання учнів з врахуванням специфіки предмета, формування загальної культури особистості, соціалізації, усвідомленого вибору і засвоєння соціальних програм.
Гармонійний розвиток особистості – цілісність особистості, яка характеризується рівновагою, рівномірним розвитком її інтелектуальної, емоційної, вольової та фізичної сфер.
Генеральна сукупність – така сукупність об’єктів, на яку поширюються висновки, отримані у результаті дослідження.
Геніальність – вищий рівень розвитку здібностей – як загальних (інтелектуальних), так і спеціальних. Про наявність Г. Можна судити лише у випадку досягнення особистістю таких результатів творчої діяльності, які складають епоху в житті суспільства, в розвитку культури.
Гештальтпсихологія – напрям психології, що виник в Німеччині в першій третині ХХ ст.. і запропонував програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур (гештальтів), первинних стосовно до своїх компонентів. Головні представники – німецькі психологи М.Вертхаймер, В.Келер, К.Коффка.
Гігієна праці – галузь медицини, що вивчає вплив на здоров’я людини трудових процесів і зовнішніх факторів виробничого середовища і розробляє шляхи профілактики професійних захворювань. Разом з психологією та фізіологією праці визначає критерії важкості, напруженості і шкідливості професій. Основна мета Г.п. – створення максимально сприятливих санітарних умов на виробництві, що досягається регламентацією режимів праці і відпочинку.
Гімназія – це середній навчально-виховний заклад, який починає працювати з учнями після закінчення школи 1 ступеня та діяльність якого спрямована на забезпечення науково-теоретичної, класної гуманітарної (з певним профілем або без нього), загальнокультурної підготовки учнів. “Інструкція про організацію та діяльність гімназії” (1996 р.) визначає структуру, зміст і основні форми навчально-виховного процесу, його кадрове забезпечення, а також правовий статус, фінансову і матеріально-технічну базу;
- загальноосвітній навчальний заклад з поглибленим вивченням дисциплін, що забезпечує варіативність освіти в залежності від його конкретного профілю, а також засвоєння загальноосвітніх дисциплін і курсів основ наук з профілю (гуманітарного, природничо-наукового, естетичного та ін.), вибраного учнями;
– середній загальноосвітній навчально-виховний заклад другого-третього ступеня, що забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку обдарованих і здібних дітей.