На допомогу працівнику сільської школи. Тернопіль: токіппо, 2001. с
| Вид материала | Диплом |
- Івано-франківської обласної державної адміністрації, 44.44kb.
- Мелешко Лілія Анатоліївна, 115.89kb.
- Державна національна програма „Освіта" („Україна ХХІ століття") Стратегічні завдання, 690.39kb.
- Методичні рекомендації на допомогу керівникам загальноосвітніх навчальних закладів, 172.26kb.
- Методичний посібник на допомогу учителю правознавства загальноосвітньої школи "Функції, 188.92kb.
- В. Уруський. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності в системі післядипломної, 1469.21kb.
- Дейкун Олена Володимирівна, 103.44kb.
- Дранікова Галина Андріївна, 87.39kb.
- Приймаються наукові статті для друку у фаховому збірнику, затвердженому вак україни, 67.43kb.
- Пропону є мо тур «Карпатський калейдоскоп» на свята або у вихідні дні, 28.55kb.
- словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів і т.п.
Права – надання суб’єкту управління свободи і можливості діяти чи користуватися чим-небудь.
Права людини – єдині норми для всіх людей без будь-яких дискримінацій, що є основним принципом демократичного, громадянського, відкритого суспільства.
Правила – приймаються для забезпечення цілеспрямованості в роботі, вини фіксують певний тип поведінки, який відповідає інтересам справи (правила виконання робіт, правила техніки безпеки). Стандартизуючи діяльність людей, П. мінімізують зусилля організатора конкретних робіт в сфері планування.
Правове виховання - формування правової культури – прищеплення поваги до прав і свобод людини і громадянина, Конституції, державних символів (Герба, Прапора, Гімну); знання й дотримання у поведінці Законів України; активна протидія особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на територіальну цілісність і незалежність України.
Правосвідомість – усвідомлення людьми того, що в їхній взаємодії є прийнятним, тобто таким, що відповідає існуючим правилам і нормам (зокрема, чинним законам), ознакам справедливості в порядку знання громадян про норми суспільного регулювання.
Правоздатність – здатність фізичної чи юридичної особи (громадянина, організації) мати права та обов’язки (майнові чи немайнові), укладати угоди, інші юридичні акти, пов’язані з придбанням та відчуженням майна, здійснювати кредитні або інвестиційні операції, виступати позивачем або відповідачем у суді.
Прагматизм у педагогіці – педагогічний напрям, засновником якого був Дж. Дьюі (1859-1952). Основні риси прагматизму такі: 1) погляд на виховання як на постійну реконструкцію власного досвіду. Навчальний курс, побудований за предметним принципом, був замінений на комплексну освіту, коли заняття тематично концентруються навколо окремих проблем або тем; 2) в основу навчання та виховання покладено спонтанні інтереси і потреби дитини в даний час; 3) метод “навчання шляхом діяльності” (ігрової або трудової), в процесі якої діти також оволодівають знаннями та навичками, які потрібні для кращого виконання поставлених цілей. Діти самі повинні планувати свою діяльність, а вчитель має бути лише консультантом та помічником дітей.
Практикум – форма навчального процесу, при якій учні самостійно виконують практичні і лабораторні роботи, застосовують знання, навички і вміння.
Працездатність – потенційна можливість людини виконувати доцільну діяльність на заданому рівні ефективності протягом визначеного часу. П. залежить від зовнішніх і внутрішніх умов діяльності, психофізіологічних ресурсів людини.
Працездатність людини - властивість людини, яка визначається станом фізіологічних і психологічних функцій та характеризує його здатність виконувати певну діяльність. П. тісно пов’язана з надійністю як здатністю виконувати діяльність з необхідною якістю і протягом необхідного проміжку часу.
Праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей. П. є необхідною умовою існування людини і суспільства.
Превентивний – запобіжний, попереджувальний.
Предмет дослідження – найбільш важливі з теоретичної чи практичної точки зору властивості, сторони, особливості, характеристики, прояви об’єкта, які підлягають вивченню за допомогою певних методів;
- це зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості і відносини об’єкта, що досліджується з певною метою в даних умовах.
Предмет педагогічної технології – це навчально-виховний процес у сучасній школі, який впливає на розвиток особистості школяра як вільного громадянина суверенної держави.
Предмет праці – те, з чим має справу людина в своїй роботі, об’єкт, на який спрямований вплив;
– предмет або комплекс предметів, на які людина впливає знаряддям праці в процесі діяльності з метою виробництва матеріальних чи духовних благ.
Представницька функція управління полягає в умінні належно репрезентувати школу, педагогічний колектив, групу вчителів чи окремого вчителя, будь-якого працівника школи на всіх рівнях, включаючи й міжнародний; розкривати досягнення в навчанні та вихованні учнів; виступати на конференціях, симпозіумах, педагогічних радах тощо. Базується на добре розвинутих комунікативних, рефлексивних, інтелектуально-евристичних здібностях.
Презентація – публічне представлення твору, підприємства, фірми тощо, їх реклама.
Пресинг – активна опіка окремої людини або групи людей.
Прес-центр – це координаційний центр усіх шкільних інформаційних служб: друку, радіо- та фотовідділів, відділів реклами, тематичних газет та оформлення. Форми роботи П.-ц. : шкільна газета; прес-бюлетень; фотогазета; газета-календар; рекламний вісник; шкільний літопис; шкільна радіогазета.
Престиж – значимість, привабливість, що приписується в суспільстві різним сторонам діяльності людей, їх соціальному становищу і професії, особистісним якостям. П. тісно переплітається з авторитетом, повагою, впливом.
Престиж соціальний – характеристика становища людини в соціальному середовищі. Може ґрунтуватися на формальних (наприклад, престижна чи непрестижна професія) і неформальних характеристиках людини (що в більшій мірі стосується політичних діячів, представників сфери мистецтва і творчих колективів);
– характеристика положення людини в соціальному середовищі.
Прецедент – випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних випадків.
Приватний дитячий соціально-реабілітаційний центр – це інноваційний дитячий освітній заклад приватної форми власності для дітей сиріт та тих, що залишилися без опікунів чи піклувальників, у якому забезпечується комплексна соціальна реабілітація, виховання на національних, народних і демократичних традиціях, надаються навчальні послуги школи 1 та П ступенів.
Привчання – організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх у звичні форми громадської поведінки;
- метод, який дозволяє вчителеві через систему відповідних вправ виробити звички позитивної поведінки учнів.
Прийняття рішення – вольовий акт формування послідовності дій, які ведуть до досягнення мети на основі перетворення вихідної інформації в ситуації невизначеності.
Прийом виховання – це окремі кроки в реалізації виховної мети, складова частина методу;
- це своєрідна частина, деталь методу виховання, необхідна для більш ефективного застосування методу в умовах конкретної ситуації.
Прийом навчання – це окремий крок для реалізації навчальної мети, складова частина методу. В окремих методичних ситуаціях прийом може виступати як метод навчання і навпаки, метод може бути прийомом бо вони діалектично взаємозв’язані.
Прикладна соціологія – сфера соціально-практичного, управлінського прикладання теоретичного і емпіричного соціологічного знання, соціологічних методів, інформації та методів дослідження.
Примітивізм – спрощений підхід до складних питань.
Примітивний – простий, нескладний за будовою, недосконалий за технікою виконання, грубо зроблений.
Примушування – підпорядкування людини (групи, класу, народу) суб’єкту управління проти її волі з метою використання її сил для досягнення тих чи інших суспільних чи особистих цілей. П. пов’язане з насильством над особистістю і переслідується законом, моральними нормами.
Принцип – основні вихідні положення будь-якої теорії, вчення, науки, світогляду;
– першооснова, те, що лежить в основі певної теорії, вчення, науки, світогляду тощо;
- внутрішні переконання людини, практичні, моральні й теоретичні засади, якими вона керується в житті і діяльності.
Принцип діяльності – основна керівна ідея, основне правило поведінки суб’єкта цієї діяльності.
Принцип науковості навчання базується на використанні досягнень сучасної науки та техніки і реалізується у процесі навчання за такою системою: через навчальні програми, плани, підручники та посібники; через використання технічних засобів навчання та комп’ютерної техніки; через систему уроків у школі; через здійснення позашкільної роботи з учнями (станції юних техніків, музичні, спортивні школи, малі академії).
Принцип систематичності навчання передбачає використання певних правил: від простого до складного; від відомого до невідомого; від одиничного до загального і навпаки.
Принцип зв’язку навчання з життям виражає ставлення вчителя до реальної дійсності, яка випереджає часом розвиток теоретичних положень. Цей принцип базується на використанні конкретних прикладів у навчанні, взятих із життя, на основі яких робляться узагальнення, висновки, виводяться певні закономірності. Цей принцип передбачає, що наукові положення в навчально-виховному процесі повинні підтверджуватися конкретною педагогічною практикою.
Принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей у навчанні виражає особисте ставлення вчителя до учня, при якому задатки та здібності школяра можуть розвиватися, а можуть і гальмуватися. Вікові особливості учня визначають кількість та якість матеріалу, який він може засвоїти в процесі одного уроку та певної системи уроків.
Принцип особистісного підходу – принцип психології, що вимагає розгляду окремих психічних функцій, явищ не ізольовано від їх суб’єкту, а під кутом впливу на них особистості як такої, її соціальних якостей.
Принципи виховання – це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.
Принципи кадрової роботи – 1) наступність кадрів на основі систематичного підбору енергійних, творчих працівників; 2) забезпечення умов для постійного підвищення кваліфікації персоналу; 3) чітке визначення прав, обов’язків і відповідальності кожного працівника; 4) поєднання досвідчених працівників з молодими кадрами; 5) забезпечення умов для професійного і посадового просування кадрів на основі об’єктивних критеріїв оцінки їх діяльності і особистих якостей; 6) поєднання довіри до кадрів з перевіркою виконання доручень.
Принципи навчання – вихідні, провідні положення освітньої діяльності людини;
- визначені провідні положення, які передбачають використання сучасних форм, методів та прийомів для здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів і основою яких є педагогічні закономірності;
- вихідні вимоги до процесу навчання, що випливають із закономірностей його ефективної організації.
Принципи спостереження і аналізу уроку – основні правила, яких повинен дотримуватися менеджер освітнього процесу під час спостереження, аналізу і оцінки ефективності діяльності вчителя та учнів на уроці.
Принципи управління – провідні ідеї щодо здійснення управлінських функцій.
Принциповість – морально-психологічна риса особистості, яка означає чіткість її соціальної позиції, вірність певній ідеї, переконанню, принциповість і послідовність їх обстоювання, проведення в життя. П. передбачає стійкість, мужність, рішучість особистості в боротьбі з антигуманними проявами, вияв таких якостей, як сміливість, витримка, хоробрість, витривалість у небезпечних і складних обставинах.
Пристрасть – стійке емоційне ставлення людини до певного об’єкту.
Прихильність – доброзичливе ставлення однієї людини до іншої з відповідним зовнішнім його виявом (у жестах, словах, виразних рухах). У соціальній групі прихильність між її членами є запорукою єдності й згуртованості.
Причина – це явище, яке породжує інше явище, взаємодіє з ним і передує йому в часі.
Проблема – це питання, на яке слід відповісти, але знань для відповіді бракує. Засадовим стосовно проблеми є протиріччя між фактами, фактами та способами їх пояснення, між потребами та можливостями їх задоволення тощо;
– усвідомлена учнем суперечність, подолання якої вимагає від нього пошуків нових способів дій;
- питання чи комплекс питань, які об’єктивно виникають в ході розвитку пізнання і розв’язок яких передбачає суттєвий практичний і теоретичний інтерес;
– це питання, на яке слід відповісти, але знань для відповіді бракує.
Проблема дослідження – проблемна ситуація, пов’язана із суперечністю між педагогічною дійсністю і її теоретичним уявленням, яка вимагає для свого пізнання і вирішення певних методів, процедур і прийомів дослідження.
Проблемна задача – це проблема з вказівкою певних параметрів її розв’язання; форма вираження навчальної проблеми.
Проблемна ситуація – це пізнавальна трудність, суперечливий матеріал, при яких учні для вивчення нової теми повинні самостійно використати мислитель ні операції: аналіз, синтез, порівняння, аналогію, узагальнення;
– ситуація, що виникає у людини, коли вона не знає як пояснити те чи інше явище, факт, процес діяльності, не може досягти мети відомими їй способами дії, що заставляє її шукати нові способи пояснення чи дії.
Проблемне навчання передбачає послідовне і цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних завдань, які вони вирішують під керівництвом учителя і активно засвоюють нові знання. Процес засвоєння знань проблемним шляхом проходить за такими етапами: створення проблемної ситуації; аналіз проблемної ситуації і формулювання проблеми; висунення гіпотез; перевірка найважливіших гіпотез.
Проблемний семінар – групове опрацювання однієї особливо важливої та складної проблеми; організаційна форма методичної роботи з кадрами, які об’єднані спільними інтересами до конкретних питань діяльності школи і прагненням до удосконалення існуючої практики відповідно до рекомендацій науки; забезпечує всебічне вивчення відповідної наукової проблеми і формує особисту позицію та практичну готовність учасників до використання результатів наукових досліджень.
Прогноз – припущення щодо майбутнього стану школи. Сутність П. полягає у виявленні перспективних проблем, які підлягають вирішенню засобом визначення шляхів досягнення заданих результатів.
Прогнозування – науково обґрунтоване дослідження перспектив будь-якого явища. В П. використовуються методи екстраполяції, моделювання, опитування експертів, історичної аналогії та ін. Розрізняють П. короткотермінове (від 1-2 до 5 років) і довгострокове (від 10-15 і більше років);
- різновидність наукового передбачення.
Прогностика – розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні.
Програма – розрахований на планомірне здійснення, спрямований на досягнення єдиної мети і прив’язаний до певних строків комплекс заходів, забезпечених необхідними ресурсами. Це сукупність правил, процедур, цілей, установок.
Програма виховання – короткий виклад основних положень і цілей діяльності навчально-виховного закладу щодо виховання учнів за весь період їх навчання.
Програма дослідження – виклад його мети і загальної концепції, вихідних гіпотез спільно з логічною послідовністю операцій для їх перевірки.
Програмно-цільове управління – управління, яке орієнтується на досягнення конкретного кінцевого результату в розв’язанні певної проблеми, розвитку тієї чи іншої галузі чи регіону в наперед визначений термін. Основними етапами П.-ц.у. є: формулювання мети програми; поділ мети на окремі задачі – формування дерева цілей; обґрунтування альтернативних засобів досягнення мети; оптимізація розподілу ресурсів між окремими гілками дерева цілей; адаптація цільової частини програми до умов, що змінюються.
Продуктивне (творче) мислення пов’язане з самостійним розв’язанням людиною нових, раніше невідомих їй завдань, що вирішуються як на основі уже відомих знань, так і за допомогою нових даних, способів і засобів, необхідних для їх вирішення.
Продуктивні сили – знаряддя і засоби виробництва та самі люди, які приводять їх в рух і завдяки своїм знанням, досвіду і трудовим навичкам здійснюють виробництво.
Проект – запланована діяльність, що передбачає досягнення поставлених завдань протягом певного періоду часу і в межах певного бюджету;
- навчально-практична діяльність, що має певні освітні цілі; включає дослідження та вирішення проблем, використання різних матеріалів, планується та використовується студентами та викладачами за умов, близьких до реальних.
Проектування – науково обґрунтоване визначення системи параметрів майбутнього об’єкта або якісно нового стану існуючого проекту-прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об’єкта, стану чи процесу в єдності із способами його досягнення. П. передбачає системне дослідження перспектив розвитку певного об’єкта або явища і включає з’ясування як передбачуваних проблем, так і засобів їх розв’язання;
- одна з форм випереджаючого відображення дійсності, створення прообразу (прототипу) передбачуваного об'єкта, явища чи процесу за допомогою специфічних методів. П. в конкретній формі виражає прогностичну функцію управління, коли мова йде про майбутню матеріальну чи ідеальну реальність. Його метою є таке перетворення об’єктивної дійсності, яке пов’язане з намаганням надати їй бажані якості та риси.
Проектування навчально-виховного процесу – визначення діяльності педагога і учнів у їхній взаємодії, тобто проектування особистісно- розвивальної взаємодії.
Проекція – приписування іншим людям власних намірів чи бажань; може бути усвідомленим чи неусвідомленим. Коли негативні риси не усвідомлюються суб’єктом, але приписуються іншим, - це класична проекція;
– психотерапевтичний захисний механізм, суть якого полягає в тому, що неприйнятні для індивіда його власні риси, переживання і стан він приписує іншим і таким чином захищає себе від їх усвідомлення, прийняття та перероблення.
Просторове мислення – здатність мислено моделювати об’єкти в просторі і динаміці.
Прострація – пригнічений стан людини, що характеризується занепадом сил, байдужим ставленням до оточуючого і надзвичайно низькою фізичною і нервово-психічною дієздатністю.
Професійна адаптація – адаптація робітників до умов професійного (соціального і фізичного) середовища. Її перший етап здійснюється в процесі професійного навчання, другий і наступні – під час роботи на виробництві;
- покликана сприяти входженню особи у трудову діяльність, практичній перевірці правильності професійного вибору, успішному професійному становленню працівника.
– комплексна система заходів, покликана сприяти процесу пристосування особистості до психологічних та організаційно-технічних особливостей професійної діяльності, успішному професійному становленню працівника, відповідності між його професійними намірами, інтересами, якостями і вимогами діяльності. П.а. здійснюється поступово, підпорядковується певній логіці і має певну послідовність. У структурі П.а. виділяють такі етапи: допрофесійна підготовка, професійне самовизначення, професійне навчання і самостійна професійна діяльність. П.а. виступає джерелом інформації, необхідної для вдосконалення форм і методів професійної орієнтації.
Професійна деформація особистості – зміна психічної структури, якостей особистості під впливом виконання професійних обов’язків.
Професійна діагностика – оцінка потенційних здібностей конкретних особистостей до певних видів професійної діяльності.
Професійна етика – норми поведінки, професійний кодекс моралі, характерні для людей конкретної професії. Особливого значення в суспільстві набули кодекси тих професій, об’єктом діяльності яких є безпосередньо людина чи взаємини між людьми. До представників цих професій, до яких відноситься і професія психолога, ставляться підвищені ділові і моральні вимоги. Психологи несуть відповідальність за свою роботу, постійно підвищують свою компетентність, щоб якісно виконувати свої обов’язки, працюють завжди в інтересах клієнта і обов’язково поважають конфіденційність всього, що стосується факту взаємин з клієнтом. Психологи зберігають професійну таємницю і не передають особам, що не мають повноважень здійснення психологічної діяльності, методичних матеріалів.