Дранікова Галина Андріївна

Вид материалаДокументы

Содержание


Актуальність проблеми.
Методи роботи.
Відмітний принцип особистісно–орієнтованої моделі випускника – це принцип індивідуально-особистісного підходу
Учень - головна діюча фігура
Модель випускника школи є орієнтиром для побудови навчально-виховного процесу
Нами був визначений психолого-педагогічний портрет випускника сільської школи
Модель випускника сільської школи ми розглядаємо як узагальнене соціальне замовлення.
Особистісно-орієнтована модель випускника сільської школи
Подобный материал:
Дранікова Галина Андріївна

Петропавлівська ЗОШ I – III ступенів,

учитель російської мови і світової літератури, учитель – методист


УДК 821.163.41’06-31.09

ВІД ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ ДО ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ МОДЕЛІ ВИПУСКНИКА СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ


Анотація

Ключові слова:

особистісно-орієнтована модель випускника сільської школи, особистісно-орієнтоване навчання, індивідуальний підхід, індивідуальність, особистість, індивід, різнорівневий підхід, диференційований підхід, суб’єктно-особистісний підхід.

Проблема особистісно-орієнтованої моделі випускника сільської школи придбала особливу актуальність. У суспільстві на перше місце висувається питання про самовизначення й самоствердження українського народу, а для розв'язування цього питання школа повинна виховувати у своєму випускнику особистість.

У статті автор пише про те, що модель випускника сільської школи слід розглядати як узагальнене соціальне замовлення.


Аннотация

Ключевые слова:

личностно-ориентированная модель выпускника школы, личностно-ориентированное обучение, индивидуальный подход, индивидуальность, личность, индивид, разноуровневый подход, дифференцированный подход, субъектно-личный подход.

Проблема личностно-ориентированной модели выпускника сельской школы приобрела особую актуальность. В обществе на первое место выдвигается вопрос о самоопределении и самоутверждении украинского народа, а для решения этого вопроса школа должна воспитывать в своем выпускнике личность.

В статье автор пишет о том, что модель выпускника сельской школы следует рассматривать как обобщенный социальный заказ.

Перш, ніж підійти до питання щодо моделі випускника сільської школи, необхідно визначити, кого вважати таким.

Випускником вважається соціально-орієнтована й здатна до самореалізації особистість, до якостей якої відноситься сформованість позитивних ціннісних відносин до самого себе, суспільства, навчання, праці, людей, суспільних норм, законів.

У «Дидактиці» й інших повчальних працях Яна Амоса Коменського зберіглося безліч натхненних думок про те, як треба вчити й виховувати людину з малих років. Важко втриматися, щоб не привести такі слова Коменського, які видаються нам досить сучасними. Він говорив, що юнацтво повинне отримувати освіту не поверхневу, а дійсну, ґрунтовну, тобто щоб розумна істота – людина привчалася керуватися не чужим розумом, а своїм власним, не тільки вичитувати із книг і розуміти чужі думки про речі або навіть заучувати й відтворювати їх у цитатах, але розвивати в собі здатність проникати в корінь речей і виробляти дійсне розуміння їх і вживання їх. Потрібно також прагнути до ґрунтовного засвоєння моральності. [15, с. 75]

Працюючи над створенням особистісно-орієнтованої моделі випускника Петропавлівської школи, педколлектив визначив для себе головну проблему школи – «Розвиток творчих здібностей учнів на основі використання нестандартних форм організації навчально-виховної діяльності».

Актуальність проблеми. На сучасному етапі освіта і виховання спрямовані не тільки на раціонально-інтелектуальний розвиток випускника, що володіє прагматичним мисленням, але й на духовне збагачення особистості.

Завдання – цілеспрямовано зміцнювати вміння й навички випускників, розвивати себе як особистість, створювати індивідуально-орієнтовану модель випускника Петропавлівської загальноосвітньої школи I – III ступенів.

Методи роботи. У процесі роботи використовувалися методи опису, аналізу й синтезу.

Зміст освіти з метою виховання особистості – одна з постійних проблем у педагогіці.

Поняття «індивідуально-орієнтована модель випускника школи» з'явилося після виникнення поняття «індивідуально-орієнтоване навчання», яке увійшло в педагогічний арсенал, і яке може бути визначене при розгляді таких категорій, як: індивід, індивідуальність (індивідуальний підхід), особистість. При цьому в конкретних історичних умовах педагогіка й психологія ці поняття використовувала з різним значенням, часто змішуючи й вживаючи їх як синоніми. Поняття «індивідуальний підхід» ввійшло в педагогіку раніше трактування таких понять, як «індивідуальність» і «особистість». У педагогічній системі Я. А. Коменського позначені положення про те, що процес навчання й виховання необхідно будувати з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дітей, використовуючи при цьому систему педагогічних спостережень [15, с. 25 - 31].

Аналіз праць педагогів і суспільних діячів дозволяє відзначити, що, у принципі, вони випередили розробку теоретико-педагогічних положень про індивідуальний підхід до дітей. У роботах Л. М. Толстого [8, с. 315], М. О. Добролюбова [14, с. 256] можна відзначити важливу для досліджуваної проблеми постановку питання про розвиток індивідуальності людину, його задатків, про виховання певних якостей особистості.

А. С. Макаренко не тільки обґрунтував необхідність індивідуального підходу до дітей, а й здійснив його на практиці, показуючи в такий спосіб взаємозв'язок індивідуального підходу із загальними цілями виховання [5, с. 136].

Починаючи з 30-х років, у психології під керівництвом Л. С. Виготського почалася розробка концептуальних підходів розвиваючого навчання, де основною метою висувався розвиток особистості [11, с. 125]. На першому плані у вивченні індивідуальності перебували не стільки існуючі властивості дитини, скільки ті, які ще відсутні.

Важливим кроком на шляху осмислення ролі учня в навчанні й вихованні, а також у розв'язанні досліджуваного нами завдання стала концепція оптимізації навчального процесу Ю. К. Бабанського, де учень є метою й елементом системи. Активізація навчального процесу реалізується в розвитку програмованого й проблемного навчання. Програмоване навчання припускає індивідуалізоване навчання з високою часткою самостійності учня, а проблемне - самостійність пошуку розв'язань [7, с. 154].

У своїй роботі педколлектив нашої школи використовує педагогіку співробітництва й співдружності вчителів і учнів, впроваджує в життя ідеали гуманізму й демократії. За духом організації ці відносини ми розглядаємо як індивідуально-орієнтовані. Також був накопичений досвід мікротехнологій і прийомів роботи вчителя з обліку індивідуальних особливостей дитини в процесі навчання й розвитку, становлення особистості.

Відмітний принцип особистісно–орієнтованої моделі випускника – це принцип індивідуально-особистісного підходу, який визначає положення дитини у виховному процесі й означає визнання його активним суб'єктом освітньо-виховних процесів. Індивідуально-особистісний підхід виходить із того, що кожна особистість унікальна, і головним завданням педагогічної роботи є формування її індивідуальності, створення умов для розвитку її творчого потенціалу.

У старшому шкільному віці важливого значення набувають процеси духовно-моральної автономізації особистості, фізичного й морального самовдосконалення, входження в життя суспільства, життєвого самовизначення, соціально-психологічної адаптації. Механізми особистісного розвитку суттєво міняються: на перший план виступає теоретична підготовка у сфері гуманітарних наук, діалог з культурою, інтеграція знань у цілісну картину світу, культурна рефлексія, саморегуляція, прийняття рішень у ситуаціях вибору, життєтворчість, саморозвиток.

Пріоритетне значення в системі культурологічної індивідуально-орієнтованої освіти в старшому шкільному віці – технології рефлексивно-творчого навчання.

Учень - головна діюча фігура всього освітнього процесу – це і є індивідуально-орієнтована педагогіка.

Для вибудовування індивідуально-орієнтованої моделі випускника необхідно розрізняти наступні поняття:
  • різнорівневий підхід – орієнтація на різний рівень складності програмного матеріалу, який доступний учневі;
  • диференційований підхід – виділення груп дітей на основі зовнішньої диференціації;
  • індивідуальний підхід – розподіл дітей по однорідних групах;
  • суб’єктно-особистісний підхід – відношення до кожної дитини, як до унікальності, несхожості, неповторності.


Індивідуально-орієнтована модель освіти

Ціль

Розвиток особистості, індивідуальних пізнавальних здатностей, когнітивного стилю.

Засоби

Елективна диференціація, виявлення стратегій пізнання, вивчення й розвиток когнітивного стилю учня й навчального стилю вчителя, зміна ролі й функцій учителя, створення технологій «навчання навчанню», рефлексія різноманітності стратегій навчання, обмін стратегіями між учнями.

Критерії оцінки

Якісні. Просування по персональній траєкторії.


У нашім розумінні індивідуально-орієнтована модель суттєво відрізняється від інших існуючих моделей і педагогічних систем. Це такий тип освітнього процесу, метою якого є розвиток особистості дитини, її індивідуальності й неповторності.

З усіх розглянутих підходів найбільш перспективним і новоутворюючим ми вважаємо суб’єктно-особистісний підхід побудови індивідуально-орієнтованої моделі випускника.

У побудові індивідуально-орієнтованої моделі випускника слід розрізняти наступні терміни:

- індивід - людина як представник роду;

- індивідуальність - ( від лат. - «особа») неповторна своєрідність кожної людину;

- особистість – людина як носій соціальних відносин [13, с. 202, 264].

Модель випускника школи є орієнтиром для побудови навчально-виховного процесу узгодження діяльності різних ланок і структур школи, проектування індивідуальних освітніх маршрутів, розгортання контрольно-оцінних і моніторингових комплексів.

Нами був визначений психолого-педагогічний портрет випускника сільської школи: теоретична свідомість, інтелектуальна зрілість, самостійність у прийнятті рішень, оволодіння своїми пізнавальними процесами, аргументація й доказ суджень, критичність мислення, здатність до пізнання загальних законів природи, спілкування, творча активність, рефлексія.

Модель випускника сільської школи ми розглядаємо як узагальнене соціальне замовлення.

Випускник, що одержав середню (повну) загальну освіту, - це людина, яка:
  • освоїла всі освітні програми з предметів шкільного навчального плану;
  • опанувала основи комп'ютерної грамотності, програмування;
  • уміє адаптуватися до мінливих соціально-економічних відносин;
  • знає свої цивільні права й уміє їх реалізовувати;
  • готова до форм і методів навчання, які застосовуються в закладах вищої професійної освіти;
  • уміє осмислено й відповідально здійснювати вибір власних дій і діяльності, контролювати й аналізувати їх;
  • володіє культурою життєвого самовизначення й самореалізації;
  • поважає свою й чужу гідність;
  • поважає власну працю й працю інших людей;
  • має почуття соціальної відповідальності;
  • веде здоровий спосіб життя.

Особистісні якості випускника сільської школи: соціальна зрілість, критичне відношення до себе, професійне орієнтування, самовизначення, усвідомлення своєї індивідуальної цілісності, соціальні й моральні переконання, моральне самовизначення.


Особистісно-орієнтована модель випускника сільської школи




Література

1. Виховання чи навчання: що важливіше? / «Директор школи» № 27 – 28, 2011 р. / С.Тедєєва – К., Шкільний світ. – с. 14.

2. В об’єктиві – творча особистість/ «Директор школи» № 23, 2011 р. / Т.Ляшенко – К., Шкільний світ. – с. 13.

3. Воспоминания об обучении в Новгород - Северской гимназии/ Педагогические сочинения. Т. 1./ К.Д.Ушинский – М.: Педагогика, 1987 г. – с. 303.

4. Избранное/ И.Гете – М.: Просвещение, 1991 г. – с. 135.

5. Нравственное внушение в деле воспитания/ А.С.Макаренко – М.: Просвещение, 1988 г. – с. 136.

6. О взаимоотношении и воспитании ребенка/ Антология педагогической мысли Украинской ССР/ Г.С.Костюк – М.: Просвещение, 1988 г. – с. 515.

7. Оптимизация процесса обучения/ Ю.К.Бабанский – М.: Просвещение, 1977 г. – с. 154 – 158.

8. Полное собрание сочинений. Т. 62/ Л.Н.Толстой – М.: Педагогика, 1953 г. – с. 315.

9. Преподавание математики при политехническом обучении/ А.М.Астряб – М.: Педагогика, 1986 г. – с. 145.

10. Проблемы воспитания всесторонне развитой личности/ В.А.Сухомлинский – М.: Педагогика, 1987 г. – с. 165.

11. Психология/ Б.М.Теплов – М.: Учпедгиз, 1959 г. – с. 125 – 126.

12. Путями перестройки/ Антология педагогической мысли Украинской ССР/ Н.А.Скрытник – М.: Педагогика, 1988 г. – с. 336.

13. Словарь русского языка/ С.И.Ожегов – М.: Русский язык, 1987 г., – с. 202, 264.

14. Собрание сочинений. Т. 8/ Н.А.Добролюбов – М.: Просвещение, 1964 г. – с. 256 – 257.

15. Собрание сочинений. Т. 1/ Я.А.Коменский – М.: Педагогика, 1986 г. – с. 75.

16. Учим творчеству/ Педагогический поиск/ И.П.Волков – М.: Педагогика, 1987 г. – с. 110.