Поки будуть писаночки На світі писати – Доти люд наш буде жити й край наш процвітати

  1   2   3

Кольори в писанкарстві теж мають своє значення:

червоний – символ життя й здоров'я,

жовтий – символізує сонце,

блакитний – символ води,

зелений – символ природи, рослинності,

коричневий, чорний – символізують землю.

Затрата традиційних форм орнаментів писанки, перехід від символів до зорової імітації, а зокрема до фігуральних композицій, квітів, краєвидів чи портретів є справою не писанки, а станкового чи, в деяких випадках, прикладного мистецтва. Щоб зберегти культуру писанки, її стильові форми, треба з повагою ставитись до її традицій, до джерел її становлення та розвитку символів, висловлених орнаментами. Треба пам’ятати, що писанка – твір народу, сотень поколінь і вицвіт думки та серця тисячолітнього його життя, культури.

2.4 Технологія писанкарства

2.4.1 Прилади й матеріали

1. Сирі повні білі яйця

2. Писачки

3. Свічки й сірники

4. Тарілочки, скляночки й ложечки

5. Барвники, оцет

6. Серветки

7. Шило й надфіль

8. Зразки робіт

2.4.2 Робота писачком

1. Писачок тримають у руці, як олівець, спираючись мізинцем на яйце.

2. Спочатку піднесіть писачок до верхівки вогника свічки, нагрійте його, не торкаючись голкою писачка до гнота, тому що вона заб'ється попелом.

3. Гарячим писачком необхідно відразу зачерпнути в нього розігрітий віск, знову підігріти й, не втрачаючи часу, тому що віск дуже швидко охолоджується, піднести до яйця та нанести зображення. При цьому гарячий віск буде стікати по голці й, торкаючись поверхні яйця, залишати слід темного кольору.

4. Підігрівати писачок потрібно дуже часто. Не забувати про те, що віск густіє дуже швидко.

5. Якщо при нагріванні писачок легко займається, треба дати йому охолонути.

6. Якщо писачок перестав писати, значить, охолонув чи скінчився віск. Необхідно все повторити.

7. Якщо голка забилася попелом, необхідно її прочистити. Для цього потрібно вилити віск із писачка, добре прогріти його (писачок) на вогні й, перевернувши чашечкою вниз, постукати, щоб витрусити обгорілий попіл.

8. Якщо необхідно зафарбувати великий малюнок, можна перевернути писачок і вилити з нього віск.

9. У роботі з писачком можна використовувати віск, розтоплений у металевій ємності прямо на маленькому вогні.

10. Наносячи зображення писачком, потрібно ставити його перпендикулярно до поверхні яйця.

2.4.3 Фарбування яйця

1. Перед фарбуванням біле яйце опускають на кілька секунд в оцет.

2. Після того, як яйце вийняли з оцту, його висушувати серветкою не треба, а відразу перекласти у фарбу. Для цього потрібно яйце охайно покласти на ложку й опустити на дно склянки разом із ложкою, швидко й упевнено. При цьому іншою рукою притримувати склянку з фарбою, не відриваючи її від столу.

3. Після фарбування виловити яйце ложкою, покласти на нього зверху серветку й підняти його, не перевертаючи ложку. Ложку потрібно опустити назад у фарбу. Ретельно промокнути яйце, щоб воно було сухе, тому що на вологому яйці віск погано тримається й буде падати в момент наступного фарбування.

4. Щоб писанка вийшла багатобарвною, необхідно поступово на різних кольорах закривати задуманий малюнок, зберігаючи послідовність нанесення кольорів від світлого до темного.

5. Змішування кольорів:

а) жовтий + червоний = жовтогарячий

б) жовтий + синій = зелений

в) червоний + синій = фіолетовий

г) червоний + зелений = коричневий

д) фіолетовий + жовтий = коричневий

е) коричневий + синій = чорний

6. Послідовність нанесення кольорів:

а) білий --- жовтий --- жовтогарячий ---- червоний ---- коричневий

б) білий ---- голубий ---- синій ---- фіолетовий

г) білий --- жовтий --- зелений --- коричневий

Можливі інші варіанти.

2.4.4 Знімання воску

Існує три способи:

1. Підігріти яйце в духовці не більш 1 хв. При цьому віск розтане й стече.

2. Облити яйце окропом. При цьому віск також стане й стече.

3. Підігрівати яйце біля відкритого вогню й поступово витирати ганчірочкою розтоплений віск. При цьому треба пам'ятати наступні правила:

б) знімаючи віск, повертати ганчірочку чистою стороною;

в) витирати віск по колу яйця.

Знімати віск завжди краще вже з видутого яйця.

2.4.5 Видування яйця

Спочатку потрібно закрити воском місця проколу на яйці (верхівки з двох боків). Щоб зробити дірочки діаметром 2-3 мм., потрібно шилом чи циганською голкою проколоти верхівки на яйці, потім збільшити отвори за допомогою надфіля. Яйце під час видування треба тримати над склянкою. В один отвір – дути, а через інший – буде витікати вміст яйця. Нанесений віск наприкінці необхідно зняти.

2.4.6 Етапи роботи над писанкою

1. Поділити яйця на частини олівцем.

2. Нанести малюнок на яйце воском за допомогою писачка.

3. Занурити яйце у фарбу (жовту).

4. Закрити воском перший колір відповідно до малюнку.

5. Занурити яйце у фарбу більш темного кольору (жовтогарячу).

6. Закрити воском другий колір.

7. Занурити яйце в темну фарбу (червону).

8. Закрити воском третій колір.

9. Занурити яйце в найтемнішу фарбу (чорну).

10. Зняти віск.

11. Видути яйця.

(10 і 11 етапи можна міняти місцями)

2.5 Регіональні особливості писанкарства

Завдяки участі в різноманітних фестивалях і конкурсах, спілкування та співпраці з майстрами різних регіонів України, вивчаючи літературу ми мали можливість не тільки освоїти технологію, розвитися в правильному напрямку, але й дослідити особливості та розвиток писанкарства всієї нашої країни, навіть і діаспори.

Писанкарство, як вид народного мистецтва, набуло особливого розвитку на Україні, де кожен регіон має свої, властиві тільки йому, зразки писанкового розпису. Усі регіони України відтворили в мініатюрній писанці розмаїтість життя, специфічний сюжетний стиль і своєрідність. За художніми особливостями на території України в окремі групи виділяються писанки Наддніпрянщини, Поділля, Полісся, Прикарпаття, Карпат. Розмаїття символів відображає регіональні особливості районів досить віддалених один від одного.

2.5.1 Писанки Гуцульщини

Гуцульські писанки легко впізнати – вони нагадують орнаментику золотої карпатської осені. Гірські особливості регіону, його географічна віддаленість від центральних магістралей обумовили у свій час у деякому змісті ізольованість у всіх сферах життя, що наклало відбиток на своєрідність образотворчого фольклору, в якому збереглися риси, своїми пракоренями зв'язані зі старожитньою слов'янською культурою, язичництвом. Це особливо помітно в орнаментиці писанкового розпису. Широко поширені зображення: олені, коні, корівки, казкові птахи, журавлі, рибки, голуби, ластівки, міфічні й фантастичні істоти. Нерідко зустрічаються розп'яття, церкви, різноманітної конфігурації хрести, каплички та інші зображення сакрального змісту. Але найбільшою привабливістю зачаровують сюжетно-жанрові мотиви, в яких відтворені різноманітні сценки з життя й побуту горців.

Кольорова гама розписів писанок будується переважно на жовтих і зелених кольорах різної тональної насиченості на темно-коричневому, темно-червоному, а найчастіше на чорному тлі. В останні роки традиційна їхня кольорова палітра поповнилася голубими, ліловими, червоними, рожевими та фіолетовими фарбами.

2.5.2 Писанки Покуття

Неповторною самобутністю відрізняються покутські писанки, де в орнаментиці поширені квітчасто-рослинні мотиви. Більшість символічних зображень своїм походженням сягають глибокої давнини, періоду язичницьких часів. Як і в інших центрах Карпатського регіону, малюнки на яйці тут виконують традиційною восковою технікою. Великі за масштабністю зображення малюють на зеленому, коричневому, жовтогарячому, синьому, червоному та жовтому тлі й, як правило, домінуючим є колір тла писанки. Малюнки тут дуже подібні до тих, що зустрічаються в місцевих народних вишивках, збереглися навіть традиційні назви.

Орнаментика писанок цього регіону привертає увагу ще й специфічністю образотворчої мови, в якій із усією повнотою проявилася декоративність, стилізація й умовність у зображеннях живої та неживої природи, в умінні сміливого, дотепного відтворення її в декоративному образі, відразу – сповнена глибоким змістом символіка.

2.5.3 Писанки Бойківщини

Бойківський писанковий орнамент має свій власний стиль. Основу візерунку складають лінії, що поділяють поверхню писанки на поля, наповнені властивим орнаментом. Поділ на бойківській писанці в основному йде однією поперечною чи подовжньою лінією, а орнамент розміщується з двох боків чи на верхівках писанки. Часто поперечна й подовжня лінії переплітаються й поділяють яйце на чотири поля. Зустрічаються й кілька ліній поперечних чи подовжніх, також лінії, нахилені до осі під гострим кутом. Символіка бойківських писанок – це в основному знаки сонця трьох типів: свастика, тригер, зірка.

Особливістю цього письма є відсутність на писанках реальних рослинних і тваринних зображень. Зустрічається стилізований рослинний орнамент. Рослинний і тваринний орнамент на бойківських писанках не відтворює цілі рослини чи звірів, а тільки їхні окремі частини: квітку, листок, гілку чи ріжки, лапки, крила.

2.5.4 Писанки Лемківщини

Лемківська писанка не схожа на бойківську чи гуцульську, тому що інструмент, який використовувався для писання лемківської писанки, дуже відрізнявся від звичайного. Його називали шпилькою. Це дерев'яний стрижень довжиною близько 15 см. із встромленою в неї голкою. За формою голочка чи шпилька нагадує цвях із загостреним і стовщеним кінцями.

Усі символи лемківських писанок відрізняються від інших самою технологією письма. За допомогою шпильки виконують кілька елементів: крапку, кому, пряму, хвилясту, нахилену вправо, нахилену вліво. Символи пишуться за визначеними правилами:

1. Малюнок розташовується на всій поверхні яйця.
   
2. Розподіл яйця умовний – однією лінією (горизонтальною чи вертикальною).
   
3. Зображення символів сонця чи квітів.
   

Особливістю колірної гами лемківських писанок є те, що на них практично не побачиш чорний колір. У колірній гамі перевага відтінків жовтого й червоного. Це лимонний, яскраво-жовтий, пісковий, жовтогарячий, рожевий, малиновий, червоний, яскраво-червоний, вишневий, буряковий, бузковий, фіолетовий відтінки. А також – салатовий, зелений, темно-зелений і блакитний, волошковий, голубий, синій.

2.5.5 Писанки Поділля

Писанки були розповсюджені по всій території Поділля. Дуже приваблюють відбілені писанки з кольоровим орнаментом, а також різнобарвні писанки з жовто-червоними крапками.

Орнаментика тутешніх писанок і вишивок дуже подібна – геометрична, складена з архаїчних елементів. Вражає подібність архаїчних писанкових елементів до елементів на трипільському посуді. У писанковому орнаменті зустрічаються «спіралі», «змій-вуж», «змій-дракон», «сонце», «хвилі» та інші мотиви, подібні до елементів трипільської культури.

Улюбленим символом Подільської писанки є Берегиня – прародителька всього живого іноді нагадує фантастичні образи, писанковим різновидом її є композиція з «кучером»: «кучері з гілочками», «королева», «княгиня», «гребінь півня», «косиці», «крила». На багатьох із названих писанках зображення подвоєне, твориться ніби дзеркальним відображенням, що свідчить про двоякість самої богині, яка є водночас небом і землею, добром і злом, життям та смертю. До знаків богині неба належить і косий хрест, який часто є перехрещенням сигми.

2.5.6 Писанки Полісся

Полісся має писанки на червоно-чорному тлі: «триніг», «48 клинців», «вітряки», «баранячі ріжки», «сосенка», «Богиня Берегиня». Прихід Нового року, початок весни люди зустрічали весняною красою на писанках. «Півонії», «тюльпани», «трав’янці», «кукіль», «соняшник» - писанкові квіткові мотиви перегукуються з мотивами вишиванок і домотканих рушників. Тут пишуть дуже спрощено, але писанки з червоними та жовтими квітами на білому тлі серед них є найвишуканішими писанками Чернігівщини.

Досить розвинено писанкарство на Волині й північній частині Київщини, особливо в столиці України – Києві. Тут є багато самобутніх писанкарів, що відроджують давні мотиви. Своєю майстерністю вони дарують радість людям, передають у спадщину збережену писанкову традицію. Видатних майстрів запрошують у всі навчальні заклади, де вони діляться секретами свого ремесла. «Баранячі роги», «український меандр», «вітрячок», «дубовий лист», «квітка», «сорококлинка», «павучки», «повна зірка», «сосна», «хрестик», «верба», «рачок», «п’явки» - найтрадиційніші символи для писанок цього краю.

2.5.7 Писанки Наддніпрянщини

Традиція писанкарства в серці України дуже давня й коріннями сягає в часи Київської Русі. Цей вид мистецтва в пошані й понині. Сонце, зірки, троянди (рожі) – основні символи писанок Наддніпрянщини. Розквіт природи, життя в ній тут прославляються в рослинному орнаменті. Це мотиви дубового, кленового, берестового листа, об'єднані один із одним чи з «баранячими ріжками» та стилізовані квіти. Зірки на писанках називають тут трояндами і їх є дуже багато видів: бічна, сторцева, повна, косинчаста, половинчаста, шолудива, сечена, лапата, з «баранячими ріжками», «грабельками», «безконечник». Нерідкісними є тут писанки з зображенням птахів «голуби», «пави», «ворони».

Зустрічається безконечник, який символізує весняне пожвавлення природи та нескінченність життя на землі, що сильним розмахом йде на поверхні яйця. Тут його пишуть не дрібненько, як на гуцульських: дуга його вигнулась угору та йде за напрямком оберту кола, що пов’язує три точки: вогонь, воду та повітря. Цей безконечник – наш «спадок» Трипільської культури.

На білому тлі полтавських писанок багато квітів. Білі писанки починають писати з жовтого кольору. Так усі контурні лінії в цих писанках жовті. Далі все робиться відповідно до технології. Наприкінці роботи писанка піддається травленню. Ці писанки доволі рідкісні, але особливо гарні.

2.5.8 Писанки Причорномор’я

Причорноморським писанкам дають синьо-зелене, червоно-чорне, жовто-зелене та ясно-червоне зафарбовування. Своєю виразністю особисто виділяються писанки Херсонщини та Одеси.

Кольорова гама писанок Одещини зумовлена місцезнаходженням регіону. Сонячні барви – рожево-червоне тло з вишуканим лаконічним білим малюнком передалися писанкам із назвами: «вужі», «свастика», «ламаний хрест», «трилист», «крапка», «сорокопуть», «сливки». Одеса також має писанки з білим тлом.

Писанки Причорномор’я мають назви «подвійна рожа», «шість рож», «дубові листки», «сосна», «конюшинки», «конвалії», «метелики», «сокирки», «клинки і заступці», «вітряки», «вовчі ребра», «тюльпани», «юрок».

Процес відродження писанкарства починає розвиватися на Запоріжжі. Тут з’являються твори, що засвідчують тяжіння авторів до освоєння культурних традицій свого народу. На жаль, часто цей інтерес має поверхній характер, тому що землі теперішньої Запорізької області заселялися представниками різних національностей. На щастя, зразки старовинного мистецтва збереглися. У побут людей поступово повертаються давні звичаї та обряди. Проте звичай фарбувати яйця до Пасхи тут ніколи й не зникав. Беручи до уваги, що Запоріжжя заселяли вихідці з тих регіонів, де писанкарство було широко розповсюджене, писанки повинні були й за технікою виконання, і за зовнішнім виглядом нагадувати ті, які створювались у рідних місцях переселенців – Полтавщини, Київщини, Херсонщини та ін..

2.5.9 Писанки Слобожанщини

Так склалося, що на Сході України писанкарство пережило найбільший занепад. Переселенці, різні за національним походженням, нехтували нашою культурою. Тому не випадково, що майстрів дуже мало. Незважаючи на це, писанки Слобожанщини становили великий інтерес для дослідників. Отут зустрічаються такі орнаментальні мотиви, як «грабельки», «вітрячки», «дуб», дубовий лист зображується часто з жолудями.

Одночасно, як на Донеччині, так і на Харківщині, тепер поширені мотиви, занесені з Галичини. Але виконуються вони в колориті, властивому саме Слобожанщині. А в останні роки традиційне писанкарство стрімким темпом стало розвиватися на Луганщині.

2.6 Відродження писанкарства на Луганщині

2.6.1 Особливості та розвиток писанок Луганського краю

Луганщина територіально знаходиться на межі Причорномор'я й Слобожанщини. Землі Східної України заселялися представниками різних національностей. Тому не дивно, що саме тут писанкарство майже зовсім перервало свій розвиток протягом декількох сторіч На щастя, зразки старовинного мистецтва збереглися, завдяки дослідникам та археологам. У побут людей поступово повертаються давні звичаї та обряди. Проте звичай фарбувати яйця до Великодня тут ніколи й не зникав.

Беручи до уваги, що Луганщину заселяли вихідці з тих регіонів, де писанкарство було широко розповсюджене, писанки за технікою виконання й за зовнішнім виглядом мали нагадували ті, які створювались у рідних місцях переселенців – Полтавщині, Київщині, Гуцульщині та ін..

Так уможливилося повернення традиційної писанки на Луганщину, що стало справжнім дивом для всієї України.

2.6.2 Сучасне писанкарство на Луганщині

Новонароджена писанка Луганського краю здобула свою унікальну особливість, що не втратила традиційного походження писанки. Виконана в давно забутій техніці травлення – ось лице нашої сучасної писанки. Інформацію про цей спосіб науковий керівник знайшла в каталозі С. К. Кульжинського. «Описание коллекции народных писанок» 1899 р. Частина ІV «Обычай приготовления писанок в современном состоянии» містить відомості про досягнення білого кольору за допомогою кислоти. Із цією метою використовували звичайні хлібний, буряковий або капустяний кваси й звичайний оцет. При цьому, білий колір витравлюється на пофарбованому вже яйці.

Ще Кульжинський повідомляє про те, що в Чехії виводили на одноколірній білій крашанці візерунки за допомогою травлення. Але подробиці технології не відомі.

Проте, можна припустити, що її особливість полягала в тому, що після нанесення малюнку воском на білому яйці, його зовсім не фарбували, а витравлювали. Після травлення віск видаляли в гарячій воді й просто добре мили яйце щіткою. Виходила дійсно біла писанка.

Дефіцит фарб на Луганщині, необхідних для писанкарства, сприяв відродженню рідкісної писанкової техніки, яка не вимагає використання сучасних хімічних засобів; її можна назвати чистою, тому що писанка в процесі роботи декілька разів миється у воді, на неї не наносяться сторонні речовини – барвники, лаки; її велика перевага в тому, що вона не линяє й не вигорає, її завжди можна просто помити. А якщо взяти таку писанку, у темряві підсвітити свічкою й подивитися на просвіт, можна побачити, як писанка світиться зсередини!

2.6.3 Винахід в техніці травлення

В народі кажуть: «нема худа без добра». Ще один дефіцит – відсутність в продажу білих яєць напередодні Пасхи – зробило своє діло в розробці нового винаходу. Автор з керівником спробували витравлювати яйця з коричневою шкарлупою. У цілому, технологія травлення як білих так і коричневих яєць однакова. Розходження полягає в тому, що в процесі травлення коричнева шкаралупа поступово світлішає, а наприкінці стає білою. Таким чином, знімаючи у воді шар за шаром, можна домогтися різних відтінків коричневої гами, кожний з яких необхідно покривати воском відповідно до задуманого малюнка. Останнім шаром буде білий.

Незвичним для травлення коричневих яєць є те, що кольори на такій писанці не накладаються від світлого до темного, а, навпаки, поступово світлішають від коричневого до білого. Залежно від первісного тону коричневої шкаралупи, можна одержати на писанці 3 – 5 відтінків коричневого кольору: темно-коричневий, коричневий, світло-коричневий, бежевий, білий. Завдяки цьому можна добитися трьохмірності малюнка: ширина, висота, глибина, що дає можливість зробити писанку більш багатішою.

2.6.4 Писанкарство в моїй родині

Я гордий за те, що до цієї події цілком причетна вся моя родина. Українська традиційна писанка знайшла своє пристанище в серці моєї мами, яка передала мені свою любов до найціннішого мистецтва в світі. Мої батьки є переселенцями з інших регіонів України. Мама має родинне коріння з Наддніпрянщини (Київщина), а тато народився й провів раннє дитинство на Гуцульщині. Згодом усі вони перебралися на Донбаські землі – мама вже народилася в Донецьку, а тато давно мешкає у місті Свердловську.

Ще одним дивом стало те, що батьки мої знайшли один одного в Росії. Повернувшись на Батьківщину, створили сім’ю, в якій зберегли українську мову, культуру, традиції, народне мистецтво. На цьому дива не закінчилися. Виявилося, що маму навчив писати писанки тато, який і приніс писанку з далекого гуцульського дитинства на Луганщину. Ми з мамою разом прилучалися до писанкарства.

Згодом наше мистецтво оцінили в Києві та в Карпатах. Нас стали запрошувати на виставки, фестивалі, що було для нас не тільки великою честю, але й можливістю співпрацювати та ділитися досвідом із писанкарями всієї України.

На сьогоднішній день моя родина зробила дуже багато для відродження писанкарства на Луганщині. Але, якось ненавмисно…писанка своєю духовною чистотою, любов’ю до життя оселилася в душах «східняків». Пригадую уривок улюбленого вірша моєї мами:

А писанки тепер моя мама пише –

Згадує Міцині давні науки.

Було, посідаємо в запічку нишком

Та й не зморгнемо на мамині руки.

А мама трішки коло покривала

(Незвичні руки від граблів і сапи),

Колись по пальцях маму Міця била –

Учила файно писанки писати.

Обі тепер з мамою пишемо.

Одна – узорами,

Друга – віршами...

Дуже до серця нам припався

Труд неоцінимо дешевий.

Мамо, бийте мене по пальцях,

Коли покривлю душею.

Марія Влад

У цьому прекрасному мистецтві народилася й виросла моя молодша сестричка. Спостерігаю, як без писанки вона не уявляє життя. Буде мені гідна заміна, бо я - хлопець, а за традицією писанки більше писали жінки. Мабуть тому й тато не має часу займатися писанкарством так багато, як це робить мама. Він в основному підтримує її та допомагає в розвитку писанкарства не тільки в нашій сім’ї, а й у цілому регіоні.

Несподівано мама стала причетна й до розвитку писанкарства в селищі Розсипне на Донеччині, де пройшло її дитинство. Рідна школа зацікавилася мистецтвом своєї випускниці та неодноразово просила навчити розсипнянських учнів писати писанки. Тепер юних писанкарів багато не тільки на Луганщині, але й на Донеччині.

Багато років мама не тільки вивчала писанкарство, збирала літературу, освоювала технологію та навчала всіх бажаючих, але й писала книгу «Писанкова абетка». З нетерпінням чекаю її появлення, тому що й мої руки приклалися до її створення!

2.7 Традиції та обряди, пов’язані з писанкою

Яйце – це не тільки джерело життя, родючості землі, багатства, але й захисний засіб від усяких нещасть стихійного характеру. Тому освячені на Великдень писанки й крашанки отримують додаткову силу та стають оберегами протягом цілого року.

Коли родина поверталася з церкви після великоднього богослужіння, перед святковим обідом усі умивалися водою, в якій лежала крашанка з червоним тлом. Якщо в будинку була дівчина на виданні, то першою вмивалася вона, а наприкінці забирала ці писанки, щоб бути красивою й рум'яною. Після такого умивання воду вважали теж свяченою, тому не виливали абиде, а тільки під квіти, фруктові дерева. Люди вірили, що така вода поліпшить ріст рослин. Обличчя можна очистити від ластовиння, якщо гладити його першим яйцем, знесеним рябенькою куркою.

Писанками прикрашали будинок: їх вішали під іконами, а також вішали голубів із видуток. До яйця прикріплювали хвіст і крила з паперу, а голову з воску чи тіста.

Писанками поздоровляли з Великоднем. Усі в перший і другий Великодні дні повинні були мати при собі писанку. Існував неписаний закон, кому й яку писанку можна було дарувати: дітям – писанки зі світлими кольорами, хлопцям і дівчатам - із червоним тлом, солярними знаками, хазяям дарували «сорококлинки», «спіралі». Людям похилого віку - із темним тлом. Останні ж писанки носили й на могили померлим родичам. Виняток становили померлі діти: їм носили писанки з білим тлом.

Під час молодіжних забав хлопці ловили дівчат біля церкви й забирали в них хустки, а дівчата вимінювали їх на писанки. Відкуповувалися писанками й від обливання водою, поклавши хлопцям у цебра червоні яйця, що символізували любов. Відкрито дарувати хлопцю писанку не можна було. Але якщо все-таки дівчина це зробила, виходить, вона хоче, щоб цей хлопець її посватав. Не взяти подаровану писанку – нанести образу.

На другий день Великодня господиня, у будинку якої живе молода дівчина, улаштовувала вечірку, куди сходилася молодь. Після танців кожна дівчина повинна була подарувати хлопцю, що сподобався, писанку. За цими писанками молоді люди ходили з будинку в будинок, а при зустрічі на дорозі обмінювалися ними. У цей день молоді люди мали можливість придивитися до домашніх умов дівчин, щоб вибрати собі наречену.

Старші люди ходили на могили «христосуватися» з померлими: розбивали писанку об хрест і, приказуючи: «Христос воскрес!», закопували її в могилу. Розбиваючи писанку, кришили її на могилі з вірою, що родичі прилетять у вигляді птахів і все з'їдять.

Був ще такий звичай ставити на стіл у будинку поруч з паскою тарілку, на якій могилкою була насипана свіжа земля з пророслою зеленою травою, а навколо неї стільки червоних крашанок, скільки в будинку вмерло родичів.

Якщо на Великдень померла дівчина, то в труні навколо голови, як весільний вінок, викладали писанки, а дітям червоні яйця зав'язували у вузлик, щоб дитині було чим грати на тім світі. По одній писанці клали в труну й іншим померлим на Великдень.

Писанка захищала не тільки людину, але й свійських тварин. Щоб худоба була здорова, хазяїн проводив крашанкою по спині кожній тварині, малюючи хрест і говорячи: «Христос воскрес!». Потім давав яйце на корм худобі. Проти завдання шкоди худобі в яєчну шкаралупу кладуть мак і свячене пшоно й заривають у сінях за дверима. Чи в корови трохи зрізують правий ріг, насипають у діру що-небудь свячене, у тому числі й шкаралупу крашанки, і забивають кілочком. Писаночковою шкаралупою підкурювали розпухле вим'я корови. Яйце охороняє від шкідливих тварин – мишей, вовків. Коли привезуть із поля снопи хліба, то, поклавши навхрест чотири снопи, кладуть під ними шкаралупу крашанок для захисту від мишей. Щоб вовки не торкали худобу, треба обнести навколо пасовища перше яйце, знесене чорною куркою, і залишити його в полі. Шкаралупу від крашанок і писанок використовують також для знищення сарани та інших комах, закопуючи її на полях. Іноді писанки-видутки вішали в сараї для охорони тварин.

Свячену писанку закопували в городі, вішали на гілки фруктових дерев, просячи високого врожаю у Всевишнього. Починаючи будувати дім після Великодня, у кути замуровували писанки. Їх також кидали через дах навхрест і закопували в тім місці, де впаде, щоб захистити будинок від блискавки. При пожежі писанку кидають проти вітру, щоб змінити його напрямок. Цікаво, що не тільки на Великдень застосовували писанки. Коли народжувалась дитина, то її мама «платила» писанками викуп за дитину хрещеній мамі.

Яйце також служить важливим цілющим засобом на випадок хвороби. У Харківській губернії на шию страждаючому від лихоманки вішають свячену крашанку. У Подільській губернії від жовтяниці протягом трьох днів дають пити вранці яєчний жовток, а в Харківській губернії засушують трохи свячених крашанок, розтирають жовток на порошок, змішують із водою й дають пити. Від хвороби очей треба зварити яйце круто, вийняти жовток, розрізати на дві частини та в ямочки жовтка посипати цукром, коли жовток трохи охолоне, кладуть половинки його хворому на очі. На Закарпатті вважали, щоб вилікувати опік, необхідно жовток яйця присмажити на олії до золотавого кольору, перетерти й змазувати вражені місця. Для лікування радикуліту потрібно свіже яйце настоювати 5 днів у есенції та втирати в спину. За допомогою іншого засобу можна вилікувати виразку шлунка, для цього на 3 літри сироватки беруть 10 яєць із шкаралупою, півлітрову банку меду. Усе необхідно перемішати, настоювати в темному місці при кімнатній температурі. Пити по півсклянки перед їжею 3 рази на день. Лікуючи лишай, потрібно змазувати вражені місця жовтком яйця, розмішаного з меленим просом. Дитячу хворобу кишечника лікують, використовуючи яйця. Для цього потрібно взяти 1 склянку насіння льону на один літр води. Кип'ятити 20 хв., додати 200 г меду,300 г олії вершкової та 6 яєчних жовтків. Перемішати й прокип'ятити 20 хв., намазувати на хліб і їсти. При кашлі пийте натщесерце курячі яйця. Гастрит із зниженою кислотністю лікується, якщо на 200 г теплого молока взяти 2 жовтки, 1 чайну ложку меду, 1 чайну ложку олії. Уживати суміш перед їжею 3-4 рази на день два місяці. Одночасно пити мінеральну воду (Закарпаття). Якщо потовкти шкаралупу яйця, додати порошок стокротки, перемішати й уживати суміш, запиваючи водою чи молоком, можна позбутися туберкульозу (Івано-Франківська обл.). Щоб зміцнити кістки й скоріше вилікувати переломи, потрібно пити свіже коров'яче молоко, їсти яйця й старе сало (с Петриківка, Дніпропетровська обл.). Шкаралупа яєць також використовується від багатьох хворіб, наприклад, від пухлини щоки, від наривів, від глистів; її дають породіллі під час пологів. Навіть ганчірочки й рушники, якими обтирали писанки під час їхнього виготовлення, одержують цілющу силу, їх зберігають, щоб підкурювати ними під час хворіб.

У святковий день улаштовували забави з крашанками.

Гра «Ковзанка». Із похилого місця котять яйця, намагаючись потрапити своєю крашанкою в чужу, збиваючи її. Потрапиш – забереш чужу крашанку.

Гра «Набитки». Необхідно тримати крашанку догори носиком і бити іншу зі зворотнього боку, чия крашанка розіб'ється з обох боків, той програв і віддає яйце переможцю.

Гра «Не заблукай». На відстані 10 кроків опускали яйце на землю. Щоб його знайти, потрібно пройти цю відстань із заплющеними очима й узяти голими руками. Якщо «заблукав», повинний віддати свою крашанку.

Гра «Хованка». Ховають писанку в одязі. Хто відразу відгадував, де вона, забирав її собі, якщо ж указував на порожню кишеню, то віддавав своє яйце.

Гра «Миньки навпомацьки». Гравець із заплющеними очима бере в одну руку просте яйце, а в другу – писанку. Як відразу відгадає, в який руці затиснута писанка, забере обидва яйця, а якщо ні, то віддасть свою крашанку.

3 ВИСНОВКИ

Спостерігаючи, як у народній писанці відбуваються зміни в особливостях орнаменту, колориту, техніки виконання, ми бачимо історію розвитку своєрідної мініатюри протягом сторіч. Писанкарство привертало увагу багатьох археологів, дослідників, учених. Одними із найбільших центрів із вивчення, збирання, наукової обробки й пропаганди народного писанкарства є музеї. Із метою вивчення та поширення цього мистецтва регулярно проводяться на Україні з'їзди писанкарів, фестивалі, виставки, семінари, конференції. Вивчають цей вид народної творчості в інститутах, гімназіях, школах і дитячих садках. Створюються програми й методичні посібники з навчання писанкарству.

Відвідування музею Писанки в Коломиї

Треба віддавати належне всім українським писанкарям, що не тільки з усією душею, чистими помислами й любов'ю ставляться до цього мистецтва, пишуть писанки, але й передають свої безцінні знання й уміння дітям і талановитим учням, зберігаючи давні традиції й культуру нашого народу.

Писанкарство не переривало свій розвиток у Карпатах, досить швидко ожило на Поділлі, Поліссі, Наддніпрянщині, але дуже занепало на Причорномор’ї та Слобожанщині. Та останнім часом відкриваються центри на Дніпропетровщині, Запоріжжі, Харківщині й навіть найвіддаленіших регіонах: у Західних та Центральних куточках мальовничої України з’являються писанки Луганщини та Донеччини.

Можна з упевненістю сказати, що українське народне писанкарство переживає своє друге народження на рідній землі й розвивається в усіх напрямках. Тепер Україна пишається писанкарством на світовому рівні.

Мені дуже приємно, що руки людей шахтарського краю виявилися не тільки сильними, а й золотими, а душі – сміливими й талановитими. Сяй, барвисто писанко! Прославляй мою рідну Луганщину!