Поки будуть писаночки На світі писати – Доти люд наш буде жити й край наш процвітати
| Вид материала | Документы |
- Чи на світі є країна ще миліша за наш край?, 213.02kb.
- Наш край у ХVІІІ столітті, 82.63kb.
- Сочинение ученицы 9 класса Александровой Татьяны "И ещё один дар дала нам наша Россия:, 47.68kb.
- Моя родина – Кубань, 15.46kb.
- Какой может быть воскресная школа сегодня введение Сурова, 507.12kb.
- Край наш хустщина, 379.85kb.
- Положение о проведении областного конкурса компьютерных презентаций для детей школьного, 55.04kb.
- Єврознавство – шлях до толерантності, 251.41kb.
- Тема урока: «Наш край в древности.», 92.08kb.
- Тема: «Природа и человек. Красная книга», 50.8kb.
4 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Білоус О., Старук З. Школа писанкарства: Навчально-методичні рекомендації. – К.: РВЦКПДЮ, 2005. – 44 с.
2. Вадим Мисик, Олесь Фисун. Писанки. Київ, 1992. – 59 с.
3. Василь Скуратівський, Софійка Зелик. Пише писанки бабуня, пише мама, пишу я. Київ, 1993. – 48 с.
4. Василь Скуратівський. Дідух. Свята українського народу. К.: Освіта, 1995. – 272 с.
5. Віра Манько. Українська народна писанка. Видання друге, доповнене. Львів, 2005. – 80 с.
6. Володимира Круковська. Святуємо Великдень. Львів, 2001.
7. Галина Лозко. Этнографія України.
8. Журнали «Народне мистецтво». 1997 – 2006.
8. Зенон Елиїв. Двадцять кіп писанок. Великий Альбом Українських Писанок. Рочестер, Ню Йорк МСМХСІV
9. Іванченко Ю.В., Біняшевський Е. В. Христос воскрес! З святом Великодня! Київ, 1991.
10. Кульжинский С. К. Описание коллекции народных писанок. Выпуск 1. Москва, 1899.
11. Марія Іванишин. По білому яйці воскові взори. Посібник з писанкарства. Львів, 2006. – 95 с.
12. Матеріали науково-практичної конференції «Писанка – символ України» з Міжнародного з’їзду писанкарів 2-7 вересня 1992 року. Київ, 1993. – 128 с.
13. Одарка Онищук. Символіка української писанки. Торонто, 1985 р. – 106 с.
14. Олесь Шевченко, Біняшевський Е.В. Україно, нене моя! Сповідь, поезії, писанки…: К.: Веселка, 1993 – 327 с.
15. Подаруй ми писаночку. Львів, 2001. – 96 с.
16. Світлана Стадник, Галина П’ятничук. Таємнича мова символів. Писанки Світлани Стадник та Галини П’ятничук. Фотоальбом. Коломия, 2003.
17. Сітько С. П., Русанова Т. Є. Світ української писанки. Київ, 2005.
18. Соломченко О. Г. Писанки Українських Карпат. Ужгород, 2002. – 240 с.
19. Степан Павлюк, Роман Хмелик.: Скарби музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України. – Львів, 2005. – 228 с.
5 ДОДАТКИ
Додаток 1
Символи рослин
Додаток 2
Символи тварин
Додаток 3
Етапи роботи над писанкою
Додаток 4
Етнографічна мапа України
Додаток 5
Розвиток писанкарства в Україні
| Регіони України | XVIIIст. | XIXст. | XXст. | XXIст. | ||||
| ПЕРША половина | ДРУГА половина | ПЕРША половина | ДРУГА половина | ПЕРША половина | ДРУГА половина | КІНЕЦЬ сторіччя | ПОЧАТОК сторіччя | |
| Гуцульщина | | | | | | | | |
| Покуття | | | | | | | | |
| Бойківщина | | | | | | | | |
| Лемківщина | | | | | | | | |
| Поділля | | | | | | | | |
| Полісся | | | | | | | | |
| Наддніпрянщина | | | | | | | | |
| Причорномор’я | | | | | | | | |
| Слобожанщина | | | | | | | | |
| Луганщина | | | | | | | | |
Занепад писанкарства
С
лабий прояв мистецтваВ
ідродження писанкарстваА
ктивна пропаганда писанкового мистецтваЗбережена традиція писанкарства
ВИСТУП (7 хвилин)
ПРИВІТАННЯ
Добрий день. Я - Коновал Дмитро, навчаюсь у Свердловському ліцею у 9 класі, додатково відвідую кружок писанкарства у Центрі Позашкільних Робіт. Тема мого дослідження – відродження писанкарства на Луганщині.
АКТУАЛЬНІСТЬ
Щоб зберегти культуру укр. нації, треба з повагою ставитись до її трад. (ігри, пісні, танці, промисли, народне мистецтво). Серед витворів народного мистецтва особливе місце займає традиційна писанка – справжній шедевр мініатюрного живопису.
МЕТА. ЗАВДАННЯ
Тому мета моєї роботи:
1) Дослідження стану розвитку та шлях відродження писанкарства на Луганщині. А завдання:
1) Розкриття змісту писанкової символіки.
2) Вивчення видів та технології писанкарства.
3) Відродження забутої техніки травлення.
4) Розробка власної технології, що має традиційне походження.
5) Пропаганда писанкарства на Луганщині.
ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ ПИСАНКИ
Українська писанка має давню історію. Ще в древніх слов'ян її використовували в обрядах. З християнством, древні свята стали збігатися з новими христ., тому писанка була введена у святкування Великодня, а система язичницьких знаків була перероблена під христ. символіку. Але в часи Радянської влади унікальне нац. мистецтво було викоренено з укр. побуту за релігійну спрямованість. Збереглася писанка лише частково у Карпатах та діаспорі. Зараз традиція знову повертається.
Писанкарство поширене на всіх теренах нашої країни. Писанки бувають традиційні й нетрадиційні. Трад. виготовляються зі справжніх курячих яєць. Нетрад. – дерев'яні мальованки використовують як сувенір. Трад. писанка пишеться восковою технікою за допомогою спеціального писачка (показ писачка). Етапи роботи над писанкою показані на цьому додатку (показ додатку).
ТРАДИЦІЇ ТА ОБРЯДИ
Яйце – це джерело життя, родючості землі, багатства, захисний засіб від усяких нещасть. Тому освячені на Великдень писанки й крашанки мають магичну силу і стають оберегами протягом цілого року.
Писанками прикрашали будинок, поздоровляли з Великоднем. Старі люди ходили на могили христосуватися з померлими. Свячена писанка захищала людину, свійських тварин її закопували в городі, вішали на гілки фруктових дерев, щоб був високий врожай.
Яйце - цілющий засіб від хвороб. Наприклад, від жовтяниці протягом трьох днів хворому дають пити вранці яєчний жовток, а щоб вилікувати опік, необхідно жовток яйця присмажити на олії до золотавого кольору, перетерти й змазувати уражені місця.
У святковий день улаштовували забави з крашанками.
Гра «Набитки» досі поширена. Необхідно носиком крашанки бити іншу зі зворотного боку, чия крашанка розіб'ється по обидва боки, той програв і віддає яйце переможцю.
Ще така гра – «Миньки навпомацки». Гравець з закритими очима бере в одну руку просте яйце, а в другу – писанку. Як відразу відгадає, у який руці затиснута писанка, забере обидва яйця, а якщо ні, то віддасть свою крашанку.
СИМВОЛІКА ПИСАНКАРСТВА
Писанки різних регіонів відрізняються символікою, однак деякі мотиви поширені по всій Україні. Їх можна розділити на шість груп: рослини, тварини, сонце, вода, геометричні та релігійні символи.
Символи рослин
Використовувати додаток «Рослини на писанках»
Рослини зображували стилізовано. Дерево – це родина. Дубовий лист – сила, влада. Вишня, калина –дівоча краса, любов й щастя. Сосна – довголіття. Квіти – символи дітей.
Символи тварин
Використовувати додаток «Тварини на писанках»
Тваринні символи мають подвійне значення: щоб власник писанки мав такі якості звіра, як здоров'я, сила, витримка, або щоб його домашні тварини були здорові й плідні.
Тварини теж зображуються схематично й абстрактно іноді тільки частини тіла: заячі вушки, качині шийки, курячі лапки, вовчі зуби, баранячі роги. Цілком малювали оленів, коней, риб, птахів. Птахи – символізують відновлення життя й природи.
Сонце - чоловіча енергія, вода – жіноча енергія, а без вогню та води, як без батька та мати, не буде життя на землі
Кольори в писанкарстві теж мають своє значення
РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПИСАНКАРСТВА
Використання в розповіді додатків з реферату :
- Етнографічна мапа України
- Писанки різних регіонів України
- Розвиток писанкарства в Україні
Ми дослідили особливості та розвиток писанкарства майже на всій території України навіть діаспори. За художніми особливостями в окремі групи виділяються писанки Слобожанщини, Причорномор’я, Наддніпрянщини, Поділля, Полісся, Карпат.
Писанки Карпат
Гуцульські писанки, Покуття, Бойківські, Лемківські – це писанки Карпат. Серед них дуже відрізняються особливостями писанки Гуцульщини та Лемківщини.
Гуцульські писанки легко впізнати. «Золоті яйця» їх називають за жовтогарячу гаму, орнамент – дрібненький, геометричний з зображенням тварин, рослин, церкви, хрестів. Писанкарство тут добре збереглося, ніколи не переривало свій розвиток та дуже розвинено.
Лемківська писанка не схожа на жодну, тому що інструмент дуже відрізнявся від звичайного. Це дерев'яний стрижень із встромленою в неї голкою - шпилька. За допомогою неї виконують кілька елементів: крапку, кому, пряму, хвилясту, нахилену вправо, нахилену вліво.
Кольорова гама дуже багата – майже всі яскраві барви, крім чорного.
Писанки Полісся
На Поліссі теж писали писанки. Писанкові квіткові мотиви схожі на мотиви вишиванок. Тут пишуть дуже спрощено, але серед них є найвишуканіші писанки з червоними та жовтими квітами на білому тлі.
Досить розвинено писанкарство в столиці України – Києві. Тут багато писанкарів, що відроджують давні мотиви і передають своїм учням збережену писанкову традицію.
Писанки Наддніпрянщини
Наприкінці XIX ст. Велику роботу по зібранню, вивченню, систематизації писанок великої території України, Росії, Білорусії, Румунії, Польщі, української діаспори провів відомий дослідник писанок Сергій Кульжинський, який працював в той час в приватному музеї Скаржинської на Полтавщині. Його праця «Описание коллекции народных писанок» і досі є найціннішим матеріалом по вивченню писанкарства на Україні.
Писанки Слобожанщини
Так склалося, що на Сході України писанкарство пережило найбільший занепад. І все ж таки писанки Слобожанщини становили великий інтерес для дослідників. В Харківському історичному музеї наприкінці XIX ст. була зібрана найбільша на той час колекція писанок, які систематизував відомий дослідник слобожанських писанок сучасник С. Кульжинського Сумцов. Але його труди були знищені, а музейні скарби розграблені в Велику Вітчизняну Війну.
ВІДРОДЖЕННЯ ПИСАНКИ НА ЛУГАНЩИНІ
Луганщина територіально знаходиться на межі Причорномор'я й Слобожанщини. Беручи до уваги, що землі Східної України заселялися вихідці з тих регіонів (Полтавщині, Київщині, Гуцульщині та ін.), де писанкарство було широко розповсюджене, можна припустити ймовірну можливість виникнення тут цього мистецтва.
ТЕХНІКА ТРАВЛЕННЯ
Відродження традиційної писанки на Луганщині стало справжнім дивом для всієї України, де кожен регіон має свої особливості та розвиток писанкарства. Новонароджена писанка Луганського краю здобула свою унікальну особливість, що не втратила традиційного походження писанки. Наша сучасна писанка виконана в давно забутій техніці травлення. Інформацію про цей спосіб науковий керівник знайшла в каталозі С.К. Кульжинського «Описание коллекции народных писанок» 1899 р., який містить відомості про досягнення білого кольору за допомогою кислоти. Із цією метою раніше використовували звичайні хлібний, буряковий або капустяний кваси й звичайний оцет. При цьому, білий колір витравлюється на пофарбованому вже яйці. Відомі під назвою «білі писанки», що зустрічалися на Поділлі, Поліссі, Причорномор’ї.
Ще Кульжинський повідомляє, що в Чехії виводили на одноколірній білій крашанці візерунки за допомогою травлення. Але подробиці технології не відомі.
Проте, можна припустити, що її особливість полягала в тому, що після нанесення малюнку воском на білому яйці, його зовсім не фарбували, а витравлювали. Після травлення віск видаляли в гарячій воді. Виходила дійсно біла писанка.
Ця унікальна техніка не вимагає використання сучасних хімічних засобів (барвники, лаки). Це екологічно чистий мистецький виріб.
Відновлюючи технологію травленої писанки ми виявили причини її зникнення:
1. Через складність і майстерність роботи цей метод був недостатньо розповсюджений.
2. Травлена писанка ще більш крихка ніж звичайна, тому таких зразків не збереглося.
А відродженню цієї рідкісної писанкової техніки сприяв дефіцит фарб на Луганщині необхідних для писанкарства. Тепер ми не тільки пишемо травлені писанки, а і пропагандуємо цей спосіб усім писанкарям, тому що для такої роботи потрібні лише яйце, свічка та оцет, які знайдуться у будь-якої господині. Маємо надію, що складність технології прийдеться під силу нашим працьовитим, наполегливим людям та не зашкодить її відновленню та розвитку вдруге.
ВИСНОВКИ
Писанкарство завжди привертало увагу археологів, дослідників, науковців. Музеї збирають писанки, вивчають, досліджують й пропагандують це мистецтво. Регулярно проводяться з'їзди писанкарів, фестивалі, виставки, семінари, конференції. Вивчають цей вид народної творчості в інститутах, гімназіях, школах і дитячих садках. Створюються програми й методичні посібники з навчання писанкарству. Українські писанкарі передають знання й уміння своїм дітям і талановитим учням, зберігаючи давні традиції й культуру нашого народу.
Можна з упевненістю сказати, що українське народне писанкарство відновилося на рідній землі. Тепер Україна пишається писанковим мистецтвом на світовому рівні.
НЕОБХІДНА ДОКУМЕНТАЦІЯ
ВІДГУК
Наукового керівника Свердловської студії писанкарства
Коновал Тетяни Олексіївни
на наукову роботу «Відродження писанкарства на Луганщині»
Коновалу Дмитру,
учню 9-г класу Свердловського ліцею №1
Тема відродження писанкарства в рідному краї глибоко хвилювала Дмитра протягом багатьох років. Робота проводилася від душі. Це дуже відчувалося у ставленні автора до наукової роботи, бажанням та спроможністю виконанати роботу з легкістю, швидко та самостійно. Готовності учня до вирішення культурної проблеми розвитку писанкарства на Луганщині сприяла велика попередня робота: вивчення писанкового мистецтва, порівняння регіональних особливостей писанкарства й розвиток його на всій території України, оволодіння традиційної технології та авторський винахід письма.
Майстерність автора в писанковому мистецтві вражає не тільки керівника, вчителів та учнів, а і відомих майстрів різних регіонів України, діячів мистецтв. Його добру справу оцінив Президент України В. А. Ющенко, запросивши разом з керівником на персональну виставку в секретаріат Президента, до якої Дмитро зараз готується. Творчі успіхи автора зацікавили багатьох шкільних друзів та знайомих, серед яких уже є послідовники. Дмитро неодноразово давав майстри-класи в школах на Гуцульщині. Йому вдавалося утримувати інтерес малих гуцулів, у сім’ях яких ніколи не зникало традиційне мистецтво.
Науковий підхід до проблеми розвитку писанкарства на Україні взагалі, та зокрема на Луганщині, здійснився завдяки наполегливості та цілеспрямованості автора, глибокого вивчення мистецтва та особистого теплого відношення до писанки. Учень ставив перед собою мету прославити свій край, змінити негативне ставлення до Луганщини, як до регіону без національної спадщини та культури.
На думку керівника, автор зробив великий внесок у розвиток писанкарства на Луганщині. Є впевненість, що любов до писанки автор пронесе через усе своє життя і передасть своїм майбутнім дітям.
Науковий керівник
Коновал Т. О.
ДОВІДКА
Наукового керівника Свердловської студії писанкарства
Коновал Тетяни Олексіївни
на наукову роботу «Відродження писанкарства на Луганщині»
Коновалу Дмитру,
учню 9-г класу Свердловського ліцею №1
Над даною темою учень працює багато років. Любов до писанкового мистецтва прищепили батьки з раннього дитинства. Свідомий підхід до проблеми розвитку писанкарства на Луганщині у Дмитра виник три-чотири роки тому.
Протягом багатьох років була засвоєна технологія традиційного писанкарства, доведена до майстерності, відновлена стара, майже забута техніка витравлення та розроблений винахід нової авторської технології.
Знайдено та вивчено багато літератури з писанкарства, яка не тільки ретельно знищувалася в радянські часи, але й не була поширена на Луганщині. Пошуки дефіцитних видань сягали масштабів всієї території України, особливо там, де було розповсюджено писанкове мистецтво. Систематизація зібраного матеріалу, серед яких є дуже рідкісні та давні джерела, стала основою для наукової роботи.
Зустрічі та співпраця з відомими писанкарями інших регіонів України сприяли швидкому розвитку в правильному напрямку та становленню Дмитра як справжнього писанкаря. Сприянню Дмитра відродженню писанкарства на Луганщині свідчить ще факт його участі в створенні книги «Писанкова абетка», автором якої є керівник.
Спілкування та дружні стосунки Дмитра з творчими людьми Центральних та Західних регіонів України, де він часто запрошувався на фестивалі народного мистецтва та конкурси писанкарства, сприяли вивченню мови, мистецтва та традицій українського народу.
Вибір теми, добір матеріалу та складання плану роботи здійснювалися під керівництвом Коновал Т. О. Комп’ютерний набір здійснений автором. Додатки складені самостійно. Разом з керівником розроблена етнографічна мапа України та таблиця розвитку писанкарства в регіонах. Учень виконав роботу самостійно на 90 %, зміг проаналізувати та зробити висновки.
Науковий керівник
Коновал Т. О.
ТЕЗИ
До науково-дослідницької роботи
«Відродження писанкарства на Луганщині»
Коновал Дмитро Вікторович
учень 9-Г класу
Свердловського ліцею № 1
Луганської області
Науковий керівник:
Коновал Тетяна Олексіївна,
керівник Свердловської
студії писанкарства
- Актуальність. У зв’язку з незалежністю нашої держави важливим є відродження мови, культури, традицій, мистецтва, духовності українського народу. Наукова робота «Відродження писанкарства на Луганщині» здійснює свій внесок в справі відродження та збереження культурної спадщини України взагалі та зокрема в рідному краї.
- Цілі та завдання. Головною метою цієї роботи є вивчення, дослідження та порівняння особливостей та розвитку писанкарства в різних регіонах України та в різні історичні часи. Виходячи з названої мети, випливають наступні завдання:
- визначення історичного значення та походження писанки
- систематизація видів писанкарства
- розкриття змісту писанкової символіки
- оволодіння восковою технікою писання традиційної писанки
- порівняння писанок за символікою та технікою виконання різних регіонів України
- дослідження розвитку писанкарства на території України
- відродження писанкарства на Луганщині
- вивчення українських традицій пов’язаних з писанкою.
Науковий керівник
Коновал Т. О.
"ЗАТВЕРДЖУЮ"
Начальник управління освіти м.Свердловська Луганської обл.
_________________________________
“___”_________ 2007 р.