Програма комплексного фахового екзамену з соціальної педагогіки для вступу на навчання для здобуття окр «Спеціаліст» Спеціальність «Соціальна педагогіка»

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

Програма

комплексного фахового екзамену з соціальної педагогіки

для вступу на навчання для здобуття ОКР «Спеціаліст»

Спеціальність «Соціальна педагогіка»

Чернігів 2010

Пояснювальна записка

Спрямованість вступного іспиту визначила інтегративний характер його змісту, який розроблено на основі провідних фахових навчальних дисциплін, зокрема, соціальної педагогіки, технологій соціально-педагогічної діяльності, соціально-педагогічної роботи з різними групами населення, методології і методів соціально-педагогічних досліджень, основ родинного виховання, професійної майстерності соціального педагога та деяких інших.

Програма включає такі розділи:

Теоретичні основи соціально-педагогічної діяльності, у якому розкривається взаємозв’язок соціальної педагогіки з гуманітарними науками і педагогікою, виділяється предмет і об’єкт дослідження науки, її категорії, принципи і функції, проблеми соціальної педагогіки як науки й галузі практичної діяльності.

Технологізація практичної діяльності соціального педагога: проблеми підходів та напрями впровадження, присвячений технологіям соціально-педагогічної діяльності, організації різних форм і методів роботи соціального педагога.

Зміст і організація соціально-педагогічної діяльності з різними категоріями населення, який присвячений особливостям роботи соціального педагога з різними категоріями населення, виявленню специфіки соціально-педагогічної діяльності з різними категоріями людей, які потребують підтримки і допомоги.

У процесі відповіді студенти мають виявити знання теоретичних засад соціально-педагогічної діяльності, сутності та особливостей технологічного підходу в її організації, можливих напрямів впровадження у професійну діяльність соціального педагога, а також змістовного наповнення і організації соціально-педагогічної діяльності з різними категоріями клієнтів та продемонструвати вміння:

застосовувати теоретичні знання для з’ясування сутності соціально-педагогічних проблем (використання знань методів дослідження, технологій соціально-педагогічної діяльності на конкретному об’єкті діяльності соціального педагога);
володіти експериментальними методиками, соціально-педагогічних досліджень та аналізу їх результатів;
моделювати систему діяльності соціального педагога з різними категоріями клієнтів;
застосовувати технологічний підхід до організації соціально-педагогічної діяльності;
визначати можливості та умови ефективності використання методів, засобів і форм соціально-педагогічної діяльності;
розробляти проекти соціальних програм;
аналізувати соціально-педагогічні проблеми ситуацій, виникають у професійній діяльності та проектувати програму можливих дій;
встановлювати зв’язки з державними і громадськими установами, що займаються соціальним вихованням молоді.

Завдання вступних іспитів складаються з двох частин: перша – тестові завдання та практичне завдання. Відповідно оцінювання здійснюється окремо по кожній частині. Загальна оцінка є сумою оцінок двох виконаних завдань. Тестові завдання оцінюються за системою 11 балів за кожну вірну відповідь. Максимальна кількість балів за 15 питань – 165 балів.

Критерії оцінювання:

151 – 165 балів – відмінно;

136 – 150 балів – добре;

121 – 135 балів – задовільно;

100 – 120 балів – незадовільно.

Критерії оцінювання практичного завдання:

26 – 35 балів – відмінно;

16 – 25 балів – добре;

4 – 15 балів – задовільно;

0 – 3 бали – незадовільно.

Шкала оцінювання відповідей студентів:

176 – 200 балів – відмінно;

151 – 175 балів – добре;

124 - 150 балів – задовільно;

100 – 123 балів – незадовільно.

Відповіді будуть вноситися до листа відповідей.

Для складання вступного іспиту студентам відводиться дві академічні години (80 хв.).

Розділ I. Теоретичні основи соціально-педагогічної діяльності.

Соціальна педагогіка як наука і як сфера практичної діяльності.

Соціальна педагогіка як галузь наукового знання. Об’єкт, предмет, завдання соціальної педагогіки. Соціальна педагогіка в системі наук про людину. Взаємозв’язок соціальної педагогіки з педагогікою і соціологією. Соціальна педагогіка як інтегративна наука. Місце соціальної педагогіки у структурі суспільних і педагогічних наук.

Соціальна педагогіка як галузь практичної діяльності, взаємозв’язок соціальної педагогіки і соціальної роботи. Соціальна педагогіка як навчальна дисципліна.

Закономірності соціалізації дитини – об’єкт і предмет

дослідження соціальної педагогіки.

Поняття про розвиток дитини. Біологічні і соціальні фактори. Вплив середовища на розвиток дитини. Соціальний статус особистості. Позитивні і негативні соціальні ролі дитини і підлітка. Сутність соціалізації. Особливості протікання процесу соціалізації. Характеристика провідних концепцій соціалізації. Соціальне навчання, соціальне виховання, соціальна адаптація як необхідні складові процесу соціалізації. Взаємозв’язок між вихованням і соціалізацією дітей та підлітків. Агенти і засоби соціалізації. Роль освіти як засобу соціалізації. Фактори соціалізації. Родина, освіта, релігія і культура – основні інститути соціалізації дитини.

Соціально – правовий захист дитинства як умова сприятливого протікання процесу соціалізації.

Сутність поняття “дитинства”. Проблеми дітей в сучасному суспільстві. Міжнародні правові акти в сфері захисту прав дитини. Конвенція ООН “Про права дитини”. Основні положення та принципи Конвенції ООН “Про права дитини”. Соціально – правовий захист дитинства і молоді в світлі державної соціальної політики України. Нормативно – правова база діяльності соціального педагога в Україні: Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в України” (1993), Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (2001), Закон України “Про охорону дитинства” (2001), Національна програма “Діти України”.

Становлення соціальної педагогіки за кордоном.

Підготовка соціальних педагогів через соціальні студії у різних країнах світу. Традиції щодо підготовки фахівців такої специфічної професії. Соціальні студії в Англії в 70-х роках ХХ ст. Професійна освіта в Бельгії. Участь студентів у соціально-педагогічних семінарах в Данії. Соціальні служби та консультативні центри в Греції. Навчання соціальних педагогів та соціальних працівників в Ірландії, Королівстві Люксембург, Нідерландах, Португалії. Специфіка підготовки соціальних працівників у США та Великобританії. Підготовка спеціалістів для соціальної сфери у Франції. Особливості підготовки соціальних педагогів у Німеччині. Підготовка соціальних працівників в Ізраїлі.

Основні передумови соціально-педагогічної діяльності в Україні.

Закон України про соціальну роботу з дітьми та молоддю – як основа соціально-педагогічної діяльності. Визначення державної молодіжної політики. Основні напрямки державної молодіжної політики в Україні. Особливості здійснення державної молодіжної політики: у соціально-економічній сфері; у соціально-політичній сфері; у галузі освіти і культури; у сімейно-побутовій сфері. Установи, які займаються соціальною допомогою в Україні, характеристика сфери їх діяльності. Модель системи центрів соціальних служб для молоді. Основні напрямки роботи соціального педагога за місцем проживання.

Особливості професійної діяльності соціального педагога.

Порівняння професійної діяльності педагога і соціального педагога. Поняття професійно-компетентної діяльності соціального педагога. Соціальні ролі соціального педагога. Особливі здібності і особистісні якості в професійній діяльності соціального педагога. Творча індивідуальність соціального педагога. Приоритетні сфери діяльності сучасного соціального педагога. Значення кодексу етики соціального педагога як основи професійної діяльності. Типові задачі соціального педагога. Сфери використання спеціалістів із соціальної педагогіки.

Категорії соціальної педагогіки.

Категоріальний взаємозв’язок педагогіки і соціальної педагогіки. Педагогічна і соціально-педагогічна діяльність: загальні і відмітні ознаки. Соціальне знання і уміння – основа соціалізації дитини. Сутність соціального навчання. Характеристика соціального навчання. Проблеми розвитку теорії соціального виховання і соціального навчання в сучасних умовах. Соціальне середовище як сукупність соціальних умов виховання. Соціальна адаптація як складова процесу соціалізації особистості. Активна та пасивна форма адаптації. Об’єкти соціальної реабілітації – сім’я, діти-інваліди, діти-сироти, безробітні, особи похилого віку. Ресоціалізація. Соціальна профілактика. Соціальна допомога як вид соціальної діяльності.

Принципи соціальної педагогіки.

Сутність поняття “принцип”, “правило” у науці. Призначення принципів у соціальній педагогіці. Принцип природовідповідності, його призначення, правила реалізації. Принцип доцільності як основа побудови різних педагогічних і соціально-педагогічних теорій: Ж.Ж.Руссо, Й.Г.Песталоцці, А.Дестервега, К.Д.Ушинського, Л.М.Толстого. Принцип культуровідповідності, його призначення, правила реалізації.

Принцип гуманізму, його призначення, співвідношення між милосердям і гуманізмом стосовно дітей з обмеженими можливостями. Правила реалізації принципу гуманізму. Принципи соціально-педагогічної діяльності як система: соціально-політичні, психолого-педагогічні, організаційні, специфічні принципи.

Характеристика принципів: законності та прав людини; державного підходу до завдань, що реалізуються в соціально-педагогічній діяльності; зв’язок змісту і форми соціально-педагогічної діяльності; сприяння самореалізації; диференційованого та індивідуального підходу; цілеспрямованості; системності; компетентності кадрів; інтеграції; незалежності; клієнтоцентризму; опори на потенційні можливості людини; конфіденційності; толерантності.

Методи соціально-педагогічної діяльності.

Сутність поняття “метод”, “прийом” і “засіб”, які використовуються у професійній діяльності соціального педагога. Підходи до класифікацій методів соціально-педагогічної діяльності, їх зв’язок з методами суміжних галузей. Характеристика основних груп методів соціально-педагогічної діяльності. Взаємозв’язок між групами методів соціально-педагогічної діяльності.

Класифікація методів за ступенем охоплення клієнта: методи індивідуальної роботи, методи групової роботи, методи соціальної роботи в мікросоціумі. Класифікація методів за змістом і характером соціально-педагогічної діяльності: методи соціальної роботи (методи соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціального контролю, соціальної реабілітації, соціально-економічні, організаційно-розпоряджувальні; психологічні (психодіагностичні, психокорекційні методи); педагогічні (методи формування свідомості особистості, методи формування соціальної перспективи, методи включення особистості в колективну діяльність, методи стимулювання діяльності і поведінки, методи організації пізнавальної і практичної діяльності, методи закріплення позитивного досвіду діяльності, методи самовиховання). Соціологічні методи у практиці діяльності соціального педагога (соціальна вулична робота, аналіз соціуму, метод “рівний-рівному”). Специфічні методи соціально-педагогічної роботи. Сутність і особливість соціально-педагогічних технологій (відповідь ілюструється особливостями конкретних технологій).

Структура та функції соціально-педагогічної діяльності.

Функції соціально-педагогічної діяльності як основні напрями роботи, в яких конкретизується її зміст. Комунікативна функція діяльності соціального педагога забезпечує налагодження взаємодії особистості. Організаторська функція як характеристика соціально-педагогічної діяльності з точки зору соціального менеджменту. Прогностична функція як реалізація змістовно-цільових(стратегічних) та організаційно-методичних (тактичних) завдань. Охоронно-захисна функція як відстоювання прав та інтересів дітей та молоді на основі державних та міждержавних документів. Діагностична функція як здатність виявляти окремі соціальні аномалії в певному мікросоціумі, конкретизувати проблему клієнта та виявляти індивідуальні та специфічні особливості клієнта чи певної групи. Попереджувально-профілактична функція як можливість виявлення, запобігання та обмеження асоціальних явищ, причин соціальної дезадаптації. Корекційно-реабілітаційна функція полягає в роботі по зміні та вдосконаленню особистісних якостей клієнта, особливостей життєдіяльності та створення умов для розвитку потенційних можливостей осіб з функціональними обмеженнями. Соціально-терапевтична функція як подолання кризових ситуацій та проблем клієнта на основі самоусвідомлення особистістю відношення до себе.

Соціально-педагогічне дослідження.

Сутність наукового дослідження. Види наукового дослідження: емпіричне і теоретичне. Методи, які застосовуються в емпіричному ті теоретичному дослідженнях. Загальнологічні методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, моделювання, проектування. Загальнонаукові методи: аналіз літературних джерел, теоретичний аналіз і синтез соціально-педагогічних досліджень, спостереження, вивчення і узагальнення досвіду, експеримент, метод експертних оцінок. Історичні методи: порівняльно-історичний метод, генетичний, структурний. Соціальні методи: анкетування і інтерв’ю, соціометрія, моніторинг. Психолого-педагогічні методи. Методи математичної статистики. Методи, характерні тільки для соціально-педагогічної діяльності: соціального діагностування, метод втручання в критичних ситуаціях, метод роботи в общині, метод роботи на вулиці. Принцип наукової діяльності і критерії оцінки соціально-педагогічних досліджень. Розробка теорій, які обслуговують безпосередньо соціально-педагогічну діяльність. Джерела соціально-педагогічного дослідження. Емпіричне та теоретичне дослідження в соціальній педагогіці. Понятійний апарат дослідження. Етапи і методи соціально-педагогічного дослідження. Мета дослідження; планування роботи; етапи конструювання логіки дослідження: постановочний, власне дослідницький і оформлювально-впроваджувальний. Оформлення науково-дослідницької роботи.

Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності.

Сім’я як модель історичного періоду розвитку суспільства. Особливості та проблеми молодої сім’ї. Державна політика, спрямована на підтримку сім’ї. Сім’я і її основні функції: матеріально-економічна, житлово-побутова, репродуктивна (демографічна), комунікативна, рекреативна і психотерапевтична функція. Взаємозв’язок і взаємозалежність сімейних функцій. Проблема соціалізації дитини в сім’ї. Соціальний статус сімей і їх типологія. Соціальний статус основна характеристика процесу адаптації сім’ї. Структурні характеристики сім’ї. Індивідуальні особливості членів сім’ї. Статус сім’ї як її комплексна характеристика: соціально-економічний, соціально-психологічний, соціокультурний і ситуаційно-рольовий. Компоненти соціальної адаптації сім’ї: матеріальне становище, психологічний клімат, соціокультурна адаптація, ситуаційно-рольова адаптація. Складові соціально-педагогічної допомоги сім’ї: освітня, психологічна, посередницька. Форми допомоги сім’ї: кризовоінтервентивна і проблемно орієнтована.

Опіка і захист дітей, що залишилися без піклування батьків

Сутність поняття “опіка” і “піклування”. Сирітство і соціальне сирітство дітей. Актуальні проблеми сирітства в Україні. Найпоширеніші причини та види прояву сучасного соціального сирітства. Категорії дітей, що потребують опіки і піклування. Групи неповнолітніх, які відносять до категорії “діти вулиці”.

Історичні корені сучасної системи опіки і піклування . Культурно-історичні традиції милосердя і благодійності. Соціально-правова охорона неповнолітніх на початку становлення радянської держави. Уніфікована система державної опіки дітей в 30-х роках 20 ст. Радянська система опіки дітей, що залишилися без піклування батьків. Розширення системи закладів опіки у 80-х роках 20 ст. Розповсюдження явищ соціального сирітства в другій половині 20 ст.

Конвенція ООН “Про права дитини”. Її основні положення і принципи. Правовий статус дитини, що залишилась без піклування батьків, в Українському законодавстві. Нормативні документи, які захищають права дитини в Українській державі.

Поняття “норми” і “відхилення від норми” у соціальній педагогіці.

Значення понять “норма” і “відхилення від норми” у соціальній педагогіці. Поняття “люди з проблемами”, “люди з обмеженими можливостями”. Типи відхилень від норми: фізичні, психічні, педагогічні, соціальні. Відхилення в здоров’ї викликані спадковими факторами і зовнішніми обставинами. Шкала обмежених можливостей: недуга (слабість), обмежена можливість, недієздатність. Види недоліків – фізичні, психічні, складні і важкі. Розумовий розвиток дитини. Затримка психічного розвитку (ЗПР), розумова відсталість дітей – олігофренія, дебільність, ідіотія. Порушення та розлади мови дітей, їх емоційно-вольової сфери, аутизм. Психічні відхилення від норми, соціалізація дитини. Особлива група відхилень – обдарованість дітей. Діагностика психічних та фізичних недоліків дітей. Педагогічні відхилення, їх причини. Професійна освіта дітей-інвалідів і дітей, які знаходяться в місцях позбавлення волі. Зв’язок поняття “соціальна норма” з “соціальним відхиленням”. Групи соціальних норм універсальні і часткові. Взаємозв’язок всіх типів відхилень від норми. Теорії відхилень від норми.

Девіації як соціально-педагогічна проблема.

Передумови девіацій дітей у підлітковому віці. Соціальні і психолгічні чинники, що сприяють формуванню девіантної поведінки: особливості психіки; кримінальні та аморальні сім’ї; педагогічна занедбаність дитини та ін. Прояви девіантної поведінки у дітей та підлітків: алкоголізація, пияцтво; адиктивна поведінка та підліткова наркоманія і токсикоманія; суїцидальна поведінка; психічні розлади; протиправна (делінквентна) поведінка. Причини соціальної деадаптації підлітків. Нормальна і відхильна поведінка підлітків. Важкі і важковиховувані підлітки. Категорії дезадаптованих дітей та підлітків. Типові прояви відхильної поведінки у підлітків. Девіантна, делінквентна та кримінальна поведінка у підлітків: загальні і відмітні ознаки. Фактори девіації підлітків. Біологічні фактори (генетичні, психофізіологічні, фізіологічні); психологічні фактори (психопатології, акцентуації, невротичні реакції); соціально-педагогічні фактори (дефекти шкільного, сімейного або суспільного виховання); соціально-економічні фактори (соціальна нерівність, розшарування суспільства, соціальна напруга); морально-етичні фактори (руйнування цінностей, нейтральне відношення суспільства до проявів девіантної поведінки). Основні ідеї теорії девіації.

Алкоголізм і наркоманія як форми прояву девіантної

поведінки дітей та молоді.

Дитячий алкоголізм як соціально-педагогічна проблема. Особливості дитячого алкоголізму. Причини і наслідки дитячого алкоголізму відповідно до віку дитини і підлітка: раннє дитинство (0-3 роки); дошкільний і молодший шкільний вік (3-9 років); підлітковий і юнацький вік (9-18 років). Дитячий алкоголізм: показник неблагополуччя родини, засіб проведення вільного часу, самоствердження дитини, компенсація його психічних відхилень від норми, ілюзорна реальність для дитини, реклама. Рівні розвитку алкогольної залежності у дітей. Проблема наркоманії як міжнародна проблема ХХ ст. Підліткова наркоманія як соціально-педагогічна проблема. Особливості підліткової наркоманії. Класифікація і типи наркотиків, уживаних підлітками. Токсикоманія як різновид наркоманії. Наслідки підліткової токсикоманії. Причини і наслідки підліткової наркоманії. Стадії розвитку підліткової наркоманії.

Проституція як форма прояву девіантної поведінки дітей та молоді.

Дитяча і підліткова проституція як соціально-педагогічна проблема. Проституція як один із механізмів переходу аморальної поведінки в злочинну. Особливості дитячої та підліткової проституції: причини та наслідки. Особливості поведінки дітей та підлітків, які займаються проституцією: неусвідомленість вчинків; отримання плати за свою роботу у різних формах; вживання алкоголю і наркотичних речовин; залякування, шантажування; правовий нігілізм підлітків. Основні причини дитячої проституції: генетичні (фізіологічні), соціальні і психологічні. Типологія проституції. Деморалізація в сфері статевої поведінки. Фактори, що стримують розвиток проституції в Росії: макрорівень, мезорівень, мікрорівень.

Злочинність як форма прояву делінквентної поведінки неповнолітніх.

Злочинність неповнолітніх як соціально-педагогічна проблема. Причини і наслідки злочинності неповнолітніх. Соціальні і психолого-педагогічні особливості неповнолітніх засуджених. Система спеціальних навчально-виховних установ для неповнолітніх правопорушників: спеціальні загальноосвітні школи; спеціальні (корекційні) загальноосвітні школи, спеціальні професійні училища, виховні колонії; цілі, завдання і особливості їх роботи. Вікові особливості неповнолітніх засуджених, які знаходяться у виховних колоніях. Особливості спілкування неповнолітніх засуджених. Основні характеристики особистості груп засуджених неповнолітніх.

Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості.

Відкрита соціально-педагогічна система як ефективна умова соціалізації особистості. Система соціального становлення особистості. Єдність усіх аспектів соціалізуючої системи. Основний принцип функціонування соціально-педагогічної системи. Основна особливість відкритої соціально-педагогічної системи – перенесення основної роботи щодо соціалізації особистості зі школи у різні інфраструктури. Державні, національні і галузеві програми, спрямовані на соціальну допомогу і підтримку дітей та молоді. Вплив активної діяльності самої особистості на її соціалізацію. Організація діяльності по соціалізації на принципах, зазначених у Законі України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” та Закону “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”. Створення цілісної системи взаємодіючих соціальних інфраструктур на рівнях співробітництва, партнерства, системи.

Виховання в позашкільних закладах і громадах як фактор соціалізації особистості.

Становлення системи позашкільного виховання. Комплексні позашкільні заклади. Спеціальні одно профільні позашкільні виховні заклади. Дитячі оздоровчі заклади. Діяльність позашкільних закладів різнопланового типу. Професійне забезпечення позашкільних закладів працівниками всіх рівнів.

Умови, які сприяють ефективній реорганізації виховної діяльності позашкільного закладу. Формування нормативно-правової бази функціонування позашкільних закладів. Сучасні загальні тенденції розвитку позашкільних виховних закладів.

Дитячі оздоровчі заклади з цілодобовим перебуванням дітей. Проблеми в діяльності і подальшому функціонуванні дитячих оздоровчих закладів. Типи дитячих закладів оздоровлення ті відпочинку.

Громада – один із чинників соціального впливу на особистість. Дефініції поняття “громада”. Типи громад і фактори їх формування. Досвід роботи громад у країнах Європи. Громада як основа різних форм соціального впливу: в індивідуальній роботі, в різних моделях роботи з товариствами, в колективних видах соціальної роботи, соціальна підтримка за місцем проживання. Основні напрямки соціальної роботи з громадами. Позитивні чинники і недоліки в діяльності громад.

Школа як відкрита соціальна система.

Поняття школи як відкритої системи. Взаємодія школи з іншими соціальними інститутами: сім’я, дошкільні заклади, заклади культури, правоохоронні органи, заклади додаткової освіти, трудовий колектив підприємства.

Моделі школи як відкритої соціальної системи. Перші проекти створення общинної школи. Общинна школа як навчальний, культурний і досуговий центр общини. Ознаки общинної школи: взаємна підтримка, розподілення засобів між школою і общиною, орієнтація навчальних планів та програм на інтереси общини, перманентна освіта, залучення общини в прийняття рішень і керівництво школою, розвиток общини.

Англійська общинна школа. Особливості общинних шкіл в США. Організації, які працюють на території общини в США. Досвід общинного виховання в Німеччині (Земля Північний Рейн-Вестфалія). Общинні школи як складова частина філософії общинного виховання.

Переваги общинної школи в порівнянні із звичайною.

Вальдорфська школа. Пошуки нових типів шкіл в період реформаторського соціально-педагогічного руху 20-х років. Загальні риси педагогічних пошуків цього періоду. Ідея антропософії Р.Штейнера. Управління вальдорфською школою. Педагогічні принципи вальдорфських шкіл. Ініціатива вальдорфського руху в Росії. Відкрита школа як форма соціалізації. Експеримент в Німеччині. Місто як школа – Берлін. Практичне навчання у соціумі. Характерні риси практичного навчання. Реалізація школи як відкритої соціальної системи – форма соціального захисту дітей, підлітків та молоді.

Розділ II. Технологізація практичної діяльності соціального педагога: проблема підходів та напрями впровадження.

Blog

Програма комплексного фахового екзамену з соціальної педагогіки для вступу на навчання для здобуття окр «Спеціаліст» Спеціальність «Соціальна педагогіка»

Содержание

Пояснювальна записка