Програма комплексного фахового екзамену з соціальної педагогіки для вступу на навчання для здобуття окр «Спеціаліст» Спеціальність «Соціальна педагогіка»
Вид материала | Документы |
- Програма комплексного фахового екзамену з інформатики для вступу на навчання для здобуття, 117.08kb.
- Програма комплексного фахового екзамену з психології для вступу на навчання для здобуття, 263.92kb.
- Програма комплексного фахового екзамену з хімії для вступу на навчання для здобуття, 189.84kb.
- Програма Співбесіди для вступу на Спеціальність 01010601 Соціальна педагогіка, 71.34kb.
- Програма вступного випробування з соціальної педагогіки, 109.69kb.
- Програма фахового вступного випробування для зарахування на навчання за окр «спеціаліст», 455.27kb.
- Програма фахового вступного випробування для зарахування на навчання за окр «спеціаліст», 225.92kb.
- Програма вступного фахового випробування з соціальної педагогіки, 197.29kb.
- Програма фахового вступного випробування для вступу на навчання за освітньо-кваліфікаційними, 104.96kb.
- Програма вступного фахового екзамену з педагогіки та методики початкової освіти, 269.29kb.
Теоретичні засади технології соціально-педагогічної роботи.
Сутність соціально-педагогічної діяльності. Об’єкти соціальної роботи. Мета, завдання, зміст і цілі соціально-педагогічної діяльності. Особливості в роботі соціального педагога: добровільність, своєчасність, персоналізація, поважання, активізація клієнта, комплексність. Функції діяльності соціального педагога. Якості соціального педагога. Професійна підготовка соціального педагога. Кодекс етики соціального педагога і соціального працівника. Критерії ефективності діяльності соціального педагога, особистісна готовність.
Поняття “технологія”. Характерні ознаки технології. Педагогічна технологія. Основні ознаки педагогічної технології. Соціальна технологія. Ознаки соціальної технології.. Класифікація соціальних технологій Типи соціальних технологій та їх особливості. Групи соціальних технологій. Технології власне соціальної роботи: соціальна діагностика, соціальна адаптація, соціальна профілактика, соціальний контроль, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, соціальне забезпечення, соціальна терапія, соціальне консультування. Етапи реалізації соціальних технологій. Особливості технологій соціальної роботи. Соціально-психологічні технології.
Структура і зміст соціально-педагогічної технології. Специфіка технологій в соціально-педагогічній діяльності. Основні завдання соціально-педагогічних технологій.
Технологія індивідуальної соціальної роботи.
Основні етапи технологічного процесу індивідуальної роботи. Оцінка реальної ситуації. Специфічні риси соціальної індивідуальної роботи. Загальна модель діяльності соціального педагога в індивідуальній роботі. Параметри ефективності соціальної допомоги. Основні підходи до індивідуальної „роботи з випадком”.
Фази і ступені індивідуальної роботи. Характеристика етапів першої фази індивідуальної роботи: вияснення ситуації, пошук і знаходження особистісних недоліків клієнтів, пошук способів досягнення цілей. Дії клієнта.
Характеристика етапів другої фази: розробка плану дій, розробка можливих варіантів дій, переведення можливостей в реальну мету, розробка програм конструктивних дій.
Третя фаза: визначення стратегій конкретних дій, приведення в дію стратегію, розробка програми конструктивних дій.
Метод групової роботи в діяльності соціального педагога.
Поняття соціальної роботи з групою. Історія застосування групових методів в соціальній роботі. Створення теоретичної бази соціальної роботи з групами на основі положень шкіл: теорія поля, теорія соціального обміну, психоаналіз і загальна теорія систем. Характеристика групи з точки зору теорії різних шкіл. Метод групової роботи як одна із можливостей перетворення внутрішнього світу та переосмислення життєвих цінностей її учасників.
Переваги групової роботи перед індивідуальною, використання синергетичного ефекту. Основні цілі застосування та призначення групової роботи. Характеристика основних типів груп в груповій соціальній роботі: внутрішньо орієнтовані, групи соціалізації, групи ресоціалізації. Характеристика факторів, які сприяють і заважають груповій роботі.
Організація групової роботи, Етапи і стадії роботи з групою. Основні стилі роботи спеціалістів з групою. Норми поведінки учасників групи.
Технології соціальної експертизи.
Поняття соціальної експертизи. Соціальна експертиза як технологічна процедура соціальної роботи. Функції соціальної експертизи: діагностична, інформаційно-контрольна, прогностична та проективна. Мета і завдання соціальної експертизи. Її специфіка та визначення меж застосування.
Суб’єкти експертних оцінок: орган державної влади, недержавна структура, громадські об’єднання, виконавець замовлення. Поняття компетентності. Порядок замовлення соціальної експертизи. Вибір експертів спеціалістів. Об’єктивність та недостовірність оцінок експертів.
Види соціальних експертиз. Організаційні моделі соціальної експертизи. Характеристика моделей: “Рецензія”, “Моніторінг”, “Проект”. Психолого-педагогічний консиліум як вид експертного дослідження. Критерії соціальної експертизи, соціальні показники і норми. Формулювання експертної оцінки. Показники ефективності соціальної експертизи. Відмінність соціальної експертизи від інших видів експертиз.
Соціально – педагогічна діагностика в діяльності соціального педагога.
Поняття соціальної діагностики і соціального діагнозу. Класифікації психосоціальних проблем клієнтів. Характеристика педагогічної та соціально-педагогічної діагностики. Дитина, що розвивається у взаємодії з соціальним середовищем, як об’єкт діагностики соціального педагога. Соціально-педагогічна реальність як предмет діагностики.
Зміст соціально-педагогічної діагностики: соціально-психологічні характеристики виховного мікросоціума; теоретичне дослідження феномену, що вивчається; підбір методів соціально-педагогічного дослідження.
Характеристика принципів соціальної діагностики: принцип об’єктивності, принцип верифікації соціальної інформації, принцип системності, принцип клієнтоцентризму. Поділ соціальної діагностики на рівні у відповідності з завданнями, які на них вирішуються. Вивчення стану всього суспільства та його великих соціально-демографічних груп на загально соціальному рівні. Регіональний (територіальний) рівень організації соціальної діагностики. Локальний та індивідуальний рівень соціальної діагностики як найбільш тісна взаємодія з клієнтами.
Основна мета соціальної діагностики в роботі з клієнтом. Структура соціальної діагностики на локальному рівні. Застосування спеціалістом історико-генетичних, структурно-функціональних та інструментальних методів діагностики. Залучення до соціальної діагностики спеціалістів суміжних областей діяльності.
Комплексна психолого-педагогічна діагностика. Етапи комплексної діагностики соціально-педагогічної занедбаності дітей: первинна діагностика дитини, діагностика виховного мікросоціума діагностика виховного впливу, повторна діагностика дитини.
Соціально – педагогічна реабілітація в діяльності
соціального педагога.
Поняття реабілітації в медико-соціальному, психолого-педагогічному і соціально-педагогічному аспектах. Форми і методи психолого-педагогічної і соціально-педагогічної реабілітації. Характер і природа дитячо-підліткової дезадаптації. Характеристика патогенної дезадаптації, в основі якої лежать функціонально-органічні ураження нервової системи. Роль лікувальної педагогіки в реабілітації. Форми патогенної дезадаптації. Характеристика психосоціальної дезадаптації, яка викликана статево віковими і індивідуально-психологічними особливостями дитини. Характеристика соціальної дезадаптації, яка проявляється в порушенні норм моралі і права.
Стадії соціальної дезадаптації: педагогічно занедбані учні і соціально-занедбані підлітки. Розробка психолого-педагогічних діагностико-корекційних програм та соціально-педагогічних програм ре соціалізації дітей та підлітків. Особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми і підлітками із змішаними формами дезадаптації.
Характеристика соціально-реабілітаційних закладів. Основні етапи соціально-реабілітаційної роботи з дітьми і підлітками. Реабілітаційна служба системи освіти. Основні завдання реабілітаційної служби Основні принципи реабілітації. Об’єкти і суб’єкти реабілітації в системі освіти.
Технології консультативної соціально-педагогічної допомоги.
Методологічні основи соціально-педагогічного консультування. Консультування як метод соціальної допомоги. Методика посередницької діяльності соціального педагога. Особистість клієнта та її значення у процесі соціально-педагогічного консультування. Інтерв’ю як один з основних методів консультування.
Техніка соціально-педагогічного спілкування з клієнтами в процесі індивідуальної консультативної допомоги. Групове консультування. Методика соціально-педагогічного консультування по телефону.
Основні методи соціальної роботи. Психологічні методи консультативної допомоги. Загальна характеристика педагогічних методів. Основні соціально-педагогічні методи.
Принципи консультативної допомоги. Процес консультування. Принцип причинності. „Консультативний альянс”. „Проблемна діагностика”. Умови ефективності консультування. Посередництво. Неманіпулятивний підхід. Принцип безоціночного прийняття. Принцип професіоналізму. Орієнтація клієнта на самого себе.
Механізми корекційного впливу. Гармонізація травмуючих переживань. Полегшення тиску (гніту) проблем. Пошук нового бачення проблеми. Переоцінка цінностей. Підтримка позитивної Я-концепції. Здатність диференціювати свої та „чужі” проблеми. Пошук умов для досягнення внутрішнього спокою.
Методика соціально-педагогічного консультування по телефону.
Завдання та принципи роботи “Телефону довіри”. Напрями роботи “Телефону довіри”. Етичні основи роботи “Телефону довіри”.
Основні етапи організації центру консультативної телефонної допомоги.
Особливості підготовки консультантів служби “Телефону довіри”.
Загальні вимоги до здійснення мовленнєвого процесу засобами телефонного зв’язку. Етапи телефонного діалогу. Методика успішного ведення і завершення телефонної розмови. Прийоми відмови.
Помилки телефонної консультації („мінус-прийоми”) та методи їх попередження.
Механізми психологічного захисту в процесі телефонного консультування.
Технології соціально-педагогічної профілактики у професійній
діяльності соціального педагога.
Поняття соціально-педагогічної профілактики. Соціально-педагогічна профілактика як система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей та підлітків. Мета, завдання, зміст соціально-педагогічної профілактики. Первинна, вторинна, третинна профілактика. Сутність загальної і спеціальної профілактики. Рівні здійснення профілактично роботи: особистісний, сімейний, соціальний.
Профілактика девіантної поведінки як предмет і зміст соціально-педагогічної діяльності на рівні особистості. Необхідність ранньої профілактики відхилень у розвитку особистості дитини (педагогічна і соціальна занедбаність, шкільна дезадаптація, міжособистісні конфлікти тощо), девіантної поведінки у підлітковому віці. Профілактика соціальних патологій у дитячому та молодіжному середовищі (злочинність , проституція, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія). Основний зміст соціально-профілактичної роботи у молодіжному середовищі. Основні форми профілактичної роботи у молодіжному середовищі. Установи та заклади, які займаються соціально-педагогічною профілактикою негативних явищ у молодіжному середовищі. Комплексні програми центрів соціальних служб для молоді профілактичного спрямування.
Розділ ІІІ. Зміст та організація соціально – педагогічної діяльності з різними категоріями клієнтів
Соціально – педагогічна діяльність з сім’єю.
Визначення поняття сім’я. Характеристика різних типів сімей: сім’я яка складається з багатьох поколінь; нуклеарна сім’я; молода сім’я; неповна сім’я; позашлюбна сім’я; сім’я в повторному шлюбі; сім’я “маленька мама”; сім’ї біженців; сім’ї військових; сім’ї емігрантів; сім’ї віруючих; сім’я де хвора дитина або інвалід; сім’я студентів; сім’я, де батьки наркомани, п’яниці; сім’я, де хтось із батьків повернувся з місць позбавлення волі.
Типи сімей, які потребують від соціальних служб тих чи інших видів соціальної допомоги: соціально-демографічної, матеріально-житлової, медико-соціальної, психологічної та соціально-педагогічної, соціально-правової.
Особливості роботи соціального педагога з різними типами сімей. Види соціальної роботи: соціально-педагогічне обслуговування, соціально-педагогічна реабілітація, соціальний супровід, соціальне інспектування, соціально-педагогічна профілактика. Моделі кризового втручання. Робота з неповною сім’єю. Особливості роботи з багатодітними молодими сім’ями. Сім’ї, в яких діти страждають від різних видів насильств. Сім’ї, які мають дітей-інвалідів. Соціальна підтримка одиноких матерів. Конфліктні ситуації в сім’ях.
Соціально-педагогічна допомога потерпілим від жорстокості в сімейних відносинах. Форми жорсткого поводження та захист слабких членів сім’ї. Організація притулків для осіб потерпілих від жорстокості в сім’ї. Соціальна робота з конфліктною сім’єю.
Техніка сімейного консультування.
Основні напрямки та задачі сімейного консультування. Фази сімейного консультування. Сімейні корекційні групи. Моделі допомоги сучасній сім’ї. Гуманістичний клієнтоцентричний підхід у сімейному консультуванні. Батьківські корекційні групи.
Технології роботи соціального педагога по консультуванню сім’ї.
Методи і форми консультування сім’ї. Визначення тактики у процесі сімейного консультування. Врахування особливостей розвитку сім’ї у консультуванні..
Особливості консультативної допомоги сім’ям різного типу. Прийомні сім’ї, їх види. Особливості роботи консультанта в прийомній сім’ї. Батьківсько – дитячі стосунки і технології консультування. Консультативна допомога неповним сім’ям і сім’ям після розлучення.
Соціально-педагогічна діяльність з дітьми, що залишилися без піклування батьків.
Визначення поняття “сирітство”. Причини дитячого неблагополуччя і сирітства. Поняття “соціальне сирітство”. Нормативно-правові документи, які регулюють питання прав і інтересів дітей. Закон України “Про охорону
дитинства”.
Шляхи опіки дітей-сиріт – усиновлення і державна опіка. Соціально-педагогічна діяльність при усиновленні дитини. Система державного піклування дітей-сиріт: тимчасова прийомна сім’я, притулок, будинок дитини, дитячий будинок, школа-інтернат. Діяльність соціального педагога в цих установах.
Процедура усиновлення, регламентована “Кодексом про сім’ю і шлюб”. Перевага інтересів дорослих над інтересами дитини в юридичних нормах. Контроль за умовами проживання і виховання усиновлених дітей.
Програма соціальної підтримки дітей-сиріт та дітей, що залишись без батьківського піклування. Соціальний патронаж дітей-сиріт. Соціальна реабілітація дітей-сиріт і дітей які залишилися без батьківського піклування. Сутність поняття “прийомна сім’я”. Види прийомних сімей. Соціальна робота з прийомною сім’єю. Етапи соціально-педагогічної діяльності, функції соціального педагога, методи соціально-педагогічної діяльності. Створення в Україні інституту прийомної сім’ї.
Сімейний дитячий будинок як особлива і складна структура. Особливості виховання дітей в умовах дитячого будинку сімейного типу. Основні правила, які слід дотримуватись, виховуючи дітей в такому соціальному інституті. Склад контингенту дитячого типу. Результативність його діяльності.
Допомога дітям у притулках для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх. Національна програма “Діти України”.
Шляхи удосконалення змісту і виховання дітей в інтернатах. Особливості опіки та піклування про дітей-сиріт в закладах державного опікунства. Альтернативні шляхи вирішення проблем дітей, що залишилися без піклування батьків: створення фостерних сімей, поліпшення умов діяльності дитячих будинків сімейного типу тощо. Зарубіжний досвід соціальної допомоги дітям.
Соціальна робота з дітьми та молоддю з особливими потребами.
Сутність поняття інвалідності, її особливості. Класифікація відхилень у здоров’ї та розвитку: недуга, обмежена можливість, недієздатність. Види відхилень у здоров’ї: фізичні, психічні, складні, важкі. Моделі реабілітації людей з обмеженими можливостями. Типологія інвалідності за групами та класифікаційними ознаками: інваліди з дитинства, інваліди по захворюваності; інваліди праці; мобільні, мало мобільні, нерухомі. Екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні) фактори як причини інвалідності. Обмеження дитячої життєдіяльності: порушення слуху і мови, порушення зору; порушення опорно-рухового апарату; комплексні порушення психофізіологічного розвитку; хронічні соматичні захворювання; психоневрологічні захворювання. Характеристика дітей з обмеженнями.
Поняття соціальної реабілітації осіб з обмеженими можливостями. Права дітей з особливими потребами на повноцінне життя. Права розумового відсталих осіб. Проблеми осіб з особливими потребами. Життєвий цикл сім’ї дитини-інваліда: народження дитини, шкільний вік, період “випуску”, постбатьківський період. Соціально-екологічна модель аналізу проблем сім’ї інваліда: мікро-, мезо-, екзо- і макросистеми. Основна мета ранньої соціальної реабілітаційної роботи.
Поняття категорії “дитина-інвалід”. Кризова ситуація у виховання і навчанні дітей з обмеженими можливостями. Неможливість повноцінних контактів дитини-інваліда. Процеси деінституалізації в вихованні і навчанні дитини-інваліда. Реабілітація дітей з особливими потребами у сім’ї. Реабілітація інвалідів як цілісний, динамічний, безперервний процес розвитку особистості. Зміст роботи з дітьми-інвалідами в регіональних ССМ. Впровадження надання соціальних послуг інвалідам. Робота соціальних педагогів у амбулаторних закладах.
Характеристика дітей з інтелектуальними вадами. Соціальне забезпечення інвалідів інвалід з розумовою відсталістю та гарантії, що надає їм держава. Соціальна адаптація та вирішення проблем людей із зниженим інтелектом.
Соціальна робота з молодими інвалідами. Волонтерська допомога дітям і молоді з особливими потребами. Особливості навчання і виховання дітей- інвалідів. Психічна депривація дітей-інвалідів. Фактори реабілітації дітей-інвалідів. Профілактика дитячої та молодіжної інвалідності.
Технології соціально – педагогічної роботи з важковиховуваними
дітьми та підлітками.
Основні передумови появи важковиховуваних підлітків. Поняття “педагогічна занедбаність”, “важковиховуваність”, “соціальна занедбаність”. Істотні ознаки складових змісту поняття “важкі діти”. Терміни підліткового віку. Ознаки соціалізації молоді: трансформація основних інститутів соціалізації, деформація ціннісно – нормативного механізму соціальної регуляції, розпад системи соціального контролю, дисбаланс організованих і стихійних каналів соціалізації, зміна співвідношення громадських і особистих інтересів.
Основна характеристика розвитку підлітка. Чинники, що спонукають появу важковиховуваних підлітків: психо – біологічні, соціальні. Негативний вплив неблагополучної сім’ї на формування особистості. Класифікація неблагополучних сімей: аморальна сім’я, конфліктна сім’я, асоціальна сім’я, педагогічно неспроможна сім’я. Типові позиції важких підлітків у сім’ї. Помилки шкільного виховання. Негативні джерела інформації як одна із передумов важковиховуваності.
Основні напрямки педагогічної діяльності по профілактиці і попередженню соціально – негативних форм девіантної поведінки дітей і підлітків: підвищення ролі сім’ї; створення сприятливих моральних обставин в сім’ї; попередження помилок в сімейному вихованні; формування міцних моральних орієнтирів; виховання вольових якостей; недопустимість насилля над дитиною; недопущення залучення дітей і підлітків до спиртних напоїв і паління; спонукання дитини до самовиховання.
Виховна роль навчальних закладів, розвиток взаємодії сім’ї і школи, цілеспрямований вплив на спілкування, розвиток допомоги сім’ї, роль спеціалізованих закладів, розвиток центрів по подоланню соціально педагогічних проблем дітей. Діагностична робота, реабілітація, постреабілітаційний захист дітей в спеціалізованих закладах.
Організація соціальної роботи з групами девіантної поведінки.
Природа протиправної поведінки. Профілактика правопорушень. Соціальний контроль та реабілітація осіб, схильних до протиправної поведінки. Соціальна адаптація і реабілітація осіб, які повернулись з місць позбавлення волі.
Соціальні передумови та особистісні чинники, що сприяють наркотизації. Групи ризику наркотизації. Форми і методи профілактики наркотизації. Соціальна реабілітація осіб з наркотичною залежністю.
Характеристика ризикованої поведінки та груп ризику щодо зараження хворобами, що передаються статевим шляхом та ВІЛ/СНІД. Зміст, форми та методи профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом і ВІЛ. Особливості соціальної роботи з ВІЛ-інфікованими.
Психологічні передумови суїцидальної поведінки. Вербальні, поведінкові та ситуативні ознаки суїцидальної поведінки. Засоби психологічного впливу на людину, що знаходиться у кризовому стані. Реабілітація осіб, що зробили спробу самогубства та профілактика суїцидальної поведінки.
Технологія соціально-педагогічної діяльності,
що спрямована на творчий розвиток особистості.
Теоретичні передумови технологізації розвитку творчої особистості. Створення сприятливого соціального середовища для розвитку творчої особистості. Концепція національного виховання. Завдання щодо виховання людей з високим творчим потенціалом. Визначення понять “творчість”, “творча особистість”. Якості, що містить в собі поняття “творча особистість”. Формування творчої особистості. Забезпечення умов самореалізації кожного вихованця.
Технологія розвитку духовності особистості засобами мистецтва слова. Внесення коректив у виховання підростаючого покоління. Проблеми духовного виховання. Розвиток духовної культури. Форми роботи з дітьми, підлітками і молоддю, які сприяють навчанню мистецтва слова. Чинники виявлення творчих можливостей особистості. Літературно – художнє об’єднання як інтегрована форма організації діяльності дітей.
Театральне мистецтво як засіб пізнання світу і людини. Характеристика функцій театрально самодіяльного колективу: соціально – виховна функція і художньо – творча функція.
Гурткова діяльність. Основні функції гурткової роботи. Класифікація гуртків за змістом та результатами діяльності: суспільно – політичні; виробничо – технічні; природничо – наукові; колекційно – зборові; фізкультурно – оздоровчі; художньо – мистецтвознавчі. Структура заняття гуртка. Педагогічний процес діяльності гуртка як соціалізація особистості. Обов’язки педагога – керівника гуртка. Творча активність особистості. Особисті якості педагога – керівника гуртка. Залучення гуртківців до роботи за інтересами.
Поняття “обдарованості”. Багатогранність обдарованості. Види обдарованості. Здібності і особистість. Обдарована дитина в сім'ї. Проблеми виховання обдарованих дітей. Методика роботи соціального педагога з обдарованими дітьми в загальноосвітньому навчальному закладі.
Соціальна підтримка жіночої молоді.
Становище жіночої молоді в Україні. Роль та місце жінки в суспільстві . Здоров'я жіночої молоді як запорука збереження генофонду нації України. Генденрний аспект соціальних проблем. Специфіка соціальних проблем жінок. Робочі місця для жінок. Проблеми з працевлаштуванням. Виїзд жінок України на роботу за кордон. Торгівля жінками. Організація соціальної допомоги жінкам, потерпілим від торгівлі людьми.
Подвійна завантаженість жінок. Соціальні вияви насильства стосовно жінок. Домашнє насильство над жінками: правовий аспект. Форми і методи роботи з жінками в залежності від специфіки проблем.
Технологія використання ігрових технік у соціальній вуличній
роботі.
Сутність соціальної роботи в умовах вуличного простору. Специфічна особливість діяльності вуличних соціальних працівників. Мета соціальної вуличної роботи як можливість покращення положення здоров’я дітей та молоді, спонукання їх до встановлення відношень з людиною чи групою, допомога „дітям вулиці” в реалізації їх прав та потенційних здібностей. Основні завдання вуличної соціальної роботи. Переваги вуличної соціальної роботи.
Характеристика основних форм вуличної соціальної роботи: ігротек, дискотек, вуличного театру, консультування, пункту соціальної підтримки, інформаційного центру. Етапи організації діяльності в умовах вулиці: вивчення соціальної ситуації в районі (мікрорайоні); вивчення специфіки і вибір технології організації та проведення соціально-педагогічної роботи на вулиці; вивчення специфіки спілкування з різними категоріями клієнтів на вулиці; дотримання правил безпеки життєдіяльності для роботи в умовах вулиці.
Організація вуличної соціальної роботи району, створення мобільної бригади вуличних соціальних працівників. Залучення волонтерів до роботи мобільних груп. Обов’язки інформаційних волонтері, волонтерів-ігротехніків. Вимоги до соціального працівника, що працює на вулиці. Критерії ефективності соціальної вуличної роботи.
Характеристика методики використання ігрових технік в соціальній вуличній роботі. Превентивна спрямованість гри як засобу організації змістовного дозвілля та запобігання асоціальній діяльності дітей і підлітків. Класифікація ігор. Впровадження проектів „Діти вулиці” в Україні.
Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах.
Концептуальні підходи до організації волонтерського руху в соціальній сфері. Люди та інформація – основні ресурси волонтерської діяльності. Технологія залучення людських ресурсів до волонтерського руху. Стратегія управління діяльністю волонтерських груп. Шляхи залучення волонтерів до соціально-педагогічної діяльності. Головні напрямки, за якими здійснюється навчання волонтерів. Методи і форми роботи з різними групами волонтерів.
Особливості діяльності волонтерів у соціальній вуличній роботі. Волонтерство в системі формування здорового способу життя молоді. Робота волонтерів з клієнтами з обмеженими можливостями. Досвід організації волонтерської роботи в центрах соціальних служб для молоді.
Соціально – педагогічна робота з клієнтам різного віку.
Сутність вікового підходу у соціально – педагогічній діяльності. Особливості соціальної роботи з людьми зрілого віку.
Організація соціальної допомоги безробітним. Безробіття як соціальна проблема. Безробіття як прояв соціально-психологічної дезадаптації особистості. Основні напрямки соціальної взаємодії з безробітними. Організація діяльності центрів зайнятості з безробітною категорією населення. Навчання самостійного пошуку роботи.
Організація соціальної роботи з мігрантами. Поняття мігранти, біженці, переміщені особи. Види міграції. Причини міграційних процесів. Сутність і структура сучасних міграційних процесів. Міжнародно-правові норми, які регулюють міграційні процеси. Завдання соціальної роботи з мігрантами і біженцями. Організаційні і технологічні підходи до соціальної роботи з мігрантами.