Geum.ru

Особливості загальномозкової симптоматики при черепно-мозковій травмі у дітей о. О. Потапов*, доц.; П. К. Кмита**, лікар

Вид материалаДокументы

Содержание


Мета дослідження
Матеріали і методи дослідження
Результати та їх обговорення
Список літератури
Подобный материал:

УДК 616.831-001


ОСОБЛИВОСТІ ЗАГАЛЬНОМОЗКОВОЇ СИМПТОМАТИКИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ У ДІТЕЙ


О.О. Потапов*, доц.; П.К. Кмита**, лікар

*Сумський державний університет

**Сумська обласна клінічна лікарня


ВСТУП

Черепно-мозкова травма належить до найбільш поширених видів ушкоджень організму. Питома вага нейротравми з кожним роком збільшується і складає 35–50% усіх травм організму, при цьому на частку легкої черепно-мозкової травми припадає до 70% випадків.

До легкої черепно-мозкової травми відносять струс та забиття головного мозку легкого ступеня [1,2].

Симптоматика черепно-мозкової травми в дитячому віці досить виражена і різноманітна, складається із поєднання загальномозкових, серед яких одним з найважливіших є головний біль, і вогнищевих симптомів.

Індивідуальні особливості клінічної картини визначаються також рядом обставин – характерологічними особливостями хворого, віковими властивостями організму і нервової системи, обєктивними і суб’єктивними симптомами [3].

Об’єктивна оцінка неврологічних порушень з урахуванням характеру травми, анамнезу і даних інструментального обстеження хворих дає можливість вчасного встановлення діагнозу і ухвалення правильного рішення щодо тактики лікування [4-6].

Із практичної точки зору можна називати головним болем будь-яке хворобливе відчуття у ділянці голови. Головний біль є єдиним або провідним симптомом при багатьох захворюваннях [7-9].

Враховуючи, що клінічні прояви черепно-мозкової травми визначаються поєднанням механічних, судинних, лікворо- і нейродинамічних, ендокринних й гуморальних факторів, які покладені в основу її патогенезу, тим же визначається й змішаний тип головного болю при ЧМТ. Патогенез самого головного болю при черепно-мозковій травмі зумовлений різними механізмами: порушенням вазомоторної регуляції з явищами церебральної ангіодистонії, напруженням м’язів м’яких покривів голови і ліквородинамічними порушеннями [10]. У частини хворих такі порушення відіграють вирішальну роль у генезі головного болю. У таких випадках вона корелює з коливаннями внутрішньочерепного тиску і проходить при його нормалізації.


МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Метою даної роботи було вивчення особливостей загальномозкової симптоматики, зокрема синдрому головного болю, у дітей з легкою черепно-мозковою травмою в гострому періоді.


МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Обстежено 998 хворих віком від 1 місяця до 15 років, яким надана допомога з приводу травми голови амбулаторно і стаціонарно в нейрохірургічному відділенні Сумської обласної клінічної лікарні протягом 2002 року.

Закрита черепно-мозкова травма мала місце у 130 хворих, забиття м’яких тканин голови – у 448, забиті рани голови – у 358 дітей, у решти 62 хворих виявлені інші патології – кефалогематоми, гідроцефалія, травми хребта, сторонні тіла тканин голови, судомний синдром тощо.

Нами використаний зручний у практичному відношенні поділ пацієнтів на такі вікові групи: новонароджені (до 1 місяця) – 4, грудного віку (від одного місяця до року) – 69 дітей, ясельного віку (від 1 до 3 років) – 126, дошкільного (від 3 до 7 років) – 458 та шкільного (від 7 до 15 років) – 331 дитина. Загалом хлопчиків було 660, дівчаток – 338.

Із 130 дітей з черепно-мозковою травмою легку травму мали у 112 хворих (струс головного мозку – 88 випадків, забиття головного мозку легкого ступеня – 24 хворих). Сто десять дітей було госпіталізовано до нейрохірургічного відділення СОКЛ, всім пацієнтам було проведено клінічне та загальнодіагностичне обстеження.

Диференціювали головний біль травматичного генезу та іншого походження.


РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

У групі обстежених хворих із легкою черепно-мозковою травмою в гострому періоді головний біль спостерігався в 95,5% (107 хворих) випадків і мав дифузний (у 41 дитини – 38,3%) або локальний (у 66 дітей – 61,7%) характер.

Виявлення наявності головного болю у новонароджених і дітей ясельного віку має свої труднощі. Однак про його виникнення в цих вікових групах свідчать такі ознаки, як скрикування і плач при зміні положення голови, її запрокидування за відсутності менінгеальних симптомів, напади гострого занепокоєння.

У дітей старшого віку за умови збереженої свідомості головний біль різної інтенсивності спостерігався практично в усіх, при цьому особливе значення надавалося його локалізації та інтенсивності, що в деяких випадках дозволяло діагностувати субарахноїдальний крововилив або свідчило про формування внутрішньочерепної гематоми. Таких дітей з попереднім діагнозом легкої черепно-мозкової травми було шість, вони за вищезгаданих обставин перейшли до групи хворих із важкою черепно-мозковою травмою.

Головний біль гіпертензивного характеру, що було підтверджено змінами на очному дні та результатами люмбальної пункції, мав місце у 6 постраждалих (5,4%) і характеризувався вираженістю, інтенсивністю та довготривалістю.

Головний біль на тлі вегетосудинної дистонії виявлений у 30 хворих (23%).

У 4 хворих (4,6%) мала місце стійка і довготривала цефалгія. У таких хворих при застосуванні спеціальних інструментальних обстежень (ЕхоЕГ, УЗД, КТ, МРТ) було діагностовано вроджені аномалії головного мозку (гідроцефалія, арахноїдальна кіста).

Значне місце в структурі головного болю у дітей з легкою черепно-мозковою травмою займає так званий психогенний головний біль, що виникає як самостійна форма і супроводжує або змінюється на обєктивно існуючий – гіпертензивний. В основі його прояву лежить стресова реакція, що частіше виникає у дітей із сформованими психопатологічними рисами характеру. Психогенний характер болю спостерігали у 49 хворих (43,7%).

У досліджуваній групі дітей з легкою черепно-мозковою травмою з урахуванням цефалгії і причин її виникнення призначалося відповідне лікування знеболювальні та серцево-судинні препарати, ноотропи, дегідратанти, заспокійливі засоби. У 4 випадках було проведено хірургічне втручання.

В усіх хворих на час виписування із стаціонара головний біль регресував. Отримані дані свідчать про значний вплив преморбідного фону нервової системи дитини на проходження і ступінь вираженості синдрому головного болю.


ВИСНОВКИ

Виявлення причини стійкого головного болю (внутрішньочерепна гіпертензія, вроджені аномалії мозку, субарахноїдальний крововилив, формування внутрішньочерепної гематоми, вегетосудинна дистонія, психогенний біль), вибір правильної тактики ведення хворих із легкою черепно-мозковою травмою дозволяють досягнути сприятливих результатів лікування і повного одужання.

Враховуючи отримані у результаті дослідження дані, доведено, що головний біль являє собою важливу медико-соціальну проблему, яка заслуговує на дуже активну увагу практичних лікарів і подальших наукових розробок.


SUMMARY


Work is chosen the study of particularities an allbrain symptoms, in concrete, syndrome of headache, at children with light cranial trauma for marginal period. Studying 998 sick at age with 1 month before 15 years. The light trauma exists near by 112 sick ( the commotio of cerebrum - 88 events, contusio of cerebrum of light degrees - 24 sick). Showing reasons by rack in headache (intracranial hypertension, innate anomalies of brain, haemorrhage, forming hematomas, vegeto-vascular dystone, psychogenic pain), correct tactitians of behaviour of choice sick with cranial trauma of light to allow to reach the favourable results in processing and be packed in reconstructions.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


  1. Горбунов В.И., Стрельников Л.П. Клинико-иммунологические нарушения при лёгкой черепно-мозговой травме // Здравоохранение Казахстана. - 1989. - №.11. - С.32-34.
  2. Лихтерман Л.Б. К методологии диагноза черепно-мозговой травмы // Вопросы нейрохирургии.-1991. - № 1. - С.15.
  3. Педаченко Г.А. Черепно-мозговая травма и возраст пострадавших // Курс избранных лекций по нейрохирургии. - К., 1994. - С.3-16.
  4. Hamer J., Krastel A. Cerebral vasospasm after brain injury // Neurochirurgia, Stuttg.-1971. - Vol.19. - № 5. - P.185-189.
  5. Mocchetti I., Wrathall J.R. Neurotrophic factors in central nervous system trauma //J.Neurotrauma. - 1995. - №12. - Р.853-870.
  6. Pekar L., Pospisil M., Volf V. Problems in craniocerebral injuries // Sbornik Lekarsky.-1993. - №94(4). - Р.371-376.
  7. Мисюк Н.С., Пригун П.П. Головные боли. - Минск: Беларусь, 1984. - 144 с.
  8. Боконжич Р. Головная боль. - М.: Медицина, 1984. - 312 с.
  9. Zimmerman M. Physiological mechanisms of pain // Triangle.-1981.-Vol.20.-№1-2.-Р.7-18.
  10. Siesjo B.K. Basic mechanisms of traumatic brain damage // Ann Emerg.Med. - 1993. - №22. – Р.959-969.


Надійшла до редколегії 18 березня 2003р.



«Вісник СумДУ», №7 (53), 2003