Психологія вибору професії основні концептуальні положення Деформація особистості професійна

Вид материала

Документы

Содержание Увага - це спрямованість нашої свідомості на певний об'єкт. Увага має ряд властивостей: стійкість, обсяг, переключення, розподіл Слухова пам'ять Зорова пам'ять Емоційна пам'ять Як тренувати пам'ять Цікавий світ професій Класифікація професій На основі відмінностей у предметах За метою праці У залежності від знарядь (засобів) праці За умовами праці Визначення професійного типу особистості Характеристика типів особистості Професійно важливі якості За умовами праці

Подобный материал:

• Орієнтовні питання до заліку (підсумкового самоконтролю) з курсу «Психологія», 38.88kb.
• План Професійна етика: поняття, види. Специфіка юридичної професії І значення юридичної, 164.89kb.
• Програма фахових вступних випробувань галузь знань 0301 "Психологія" спеціальність, 167.13kb.
• Місце профконсультації в системі професійної орієнтації старшокласників, 91.23kb.
• Використання нових технологій у будівництві при підготовці кваліфікованих робітників, 112.8kb.
• "Крок у професійне майбутнє" для випускників 9 класу Рогозівської загальноосвітньої, 13.62kb.
• Лекція: Психологія діяльності та особистості викладача вищої школи. План, 41.14kb.
• Наукові праці Вайновської, 34.83kb.
• Назва модуля: Соціальна психологія Код модуля, 55.6kb.
• Балл Г. До аналізу ціннісних складових професійної культури особи // Професійна освіта:, 309.47kb.

Увага. Пам’ять

Увага - це спрямованість нашої свідомості на певний об'єкт. Увага має ряд властивостей: стійкість, обсяг, переключення, розподіл, концентрація. Багато професій пред'являють особливі вимоги до уваги. Наприклад, водій повинен вміти розподіляти увагу, щоб помічати все: сигнали світлофора, ситуацію на дорозі, роботу самого автомобіля. Учитель повинен контролювати ситуацію у класі і стежити за логікою викладу навчального матеріалу. Бухгалтер чи вчений повинні концентруватися на своїй роботі так, щоб не помічати можливі перешкоди.

Увага дитини мимовільна, тобто вона не докладає ніяких зусиль, щоб зупинити свій погляд на яскравій іграшці, новій людині. Мимовільна увага включається, коли ми побачили щось цікаве, незвичайне, що приваблює нас всупереч нашій волі. Порушення довільної уваги у дитини може бути наслідком мозкових порушень, емоційних і психічних проблем, порочного стилю виховання. У дорослих людей недолік довільності може спостерігатися в стані сильного стресу (дистресу), при хронічній втомі, ряді захворювань і нерідко призводить до помилок в роботі. Тому льотчики, авіадиспетчери, водії, оператори виробництв, пов'язаних з підвищеною відповідальністю, перед виходом на робоче місце повинні проходити медичну експертизу.


Пам'ять - це здатність запам'ятовувати те, що ми бачимо, чуємо, говоримо і робимо, зберігати все це, і в потрібний момент відтворювати. Запам'ятовування, збереження, впізнавання, відтворення - основні функції пам'яті.

Продуктивність пам'яті характеризується обсягом і швидкістю запам'ятовування інформації, тривалістю її збереження і точністю відтворення. Відмінності в пам'яті людей виявляються не тільки в її продуктивності, тобто в кількісних характеристиках, але і в якісних.

За характером засвоюваної інформації розрізняють слухову, зорову, моторну, емоційну, логічну пам'ять.

Слухова пам'ять важлива для людей, що мають справу із звуковою інформацією - акустиків і операторів зв'язку, звукорежисерів і звукооператорів, музикантів і композиторів.

Зорова пам'ять повинна бути добре розвинена у співробітників правоохоронних органів та митників, художників і дизайнерів, вчителів та вихователів.

Спортсмени, каскадери, танцюристи повинні мати гарну моторну пам’ять, тобто пам'ять на рухи.

Емоційна пам'ять дозволяє акторові увійти в стан душі свого персонажа і передавати цей стан глядачам.

Вчених відрізняє розвинена логічна пам'ять, завдяки якій вони оперують поняттями, формулами, схемами, гіпотезами, ідеями і концепціями.

Як тренувати пам'ять

* Погана пам'ять нерідко є наслідком поганої уваги. Щоб сконцентруватися на завданні, недостатньо просто думати про нього. Необхідно візуально представити або програти ситуацію, виявити нові деталі, розглянути завдання з різних сторін, поставивши себе на місце інших людей.

* Тренуйте зорову пам'ять, намагаючись перед сном як можна яскравіше уявити денні події. Подумки вдивіться в обличчя і предмети, намагаючись побачити деталі.

* Тренуйте слухову пам'ять. Спробуйте повторити сказане диктором з інтервалом у кілька секунд, як це робить перекладач-синхроніст. Випишіть цікаві афоризми та цитати. Щодня запам'ятовуючи хоча б одну з них, ви не тільки поліпшите пам'ять, а й збагатите свою промову.


ЦІКАВИЙ СВІТ ПРОФЕСІЙ


Професія, спеціальність, посада

Класифікації професій

Ознаки професії

Формула професії

Типу майбутньої професії

Інтереси і схильності у виборі професії

Професійний тип особистості

Професійно важливі якості

Професія і здоров'я


Зорієнтуватись у великому та складному світі професій, у якому їх нараховується десятки тисяч, зробити правильний вибір Тобі допоможуть класифікації професій. Деякі з них ми розглянемо нижче. А для початку, необхідно навчитися розрізняти поняття “професія”, “спеціальність”, “посада”.

Не кожний вид трудової діяльності називається професією.

Професія - це:

* Діяльність, спрямована на користь суспільству,

* Діяльність, що вимагає професійного навчання,

* Діяльність, виконувана за певну винагороду (зарплату).

Отже, професія – це конкретна діяльність, ремесло, комплекс функцій, рід роботи, який виконується індивідом і є складовою частиною будь-якої трудової діяльності (токар, учитель, лікар тощо). Але не має просто токаря, є токар-розточувальник, токар-універсал; є вчитель початкових класів, вчитель трудового навчання, вчитель математики, а не просто вчитель тощо.

Отже, професія включає в себе ряд спеціальностей.

Спеціальність визначається як вид заняття, комплекс знань, вмінь і навичок, необхідних для визначеного роду діяльності в межах однієї професії. Наприклад, лікар – професія, а хірург – спеціальність; вчитель – професія, а вчитель-математик – спеціальність; слюсар – професія, а слюсар-складальник – спеціальність. Не всі відрізняють поняття “професія” та “посада”, хоча вони мають відмінності.

Посада - це службове місце (становище) в якомусь державному чи громадському закладі, на підприємстві, яке пов’язане з виконанням організаційно-розпорядницьких або адміністративно-господарських та фінансових обов’язків (наприклад: міністр, директор, ректор, декан, бригадир тощо).


Класифікація професій будується за своїми законами.

Цікаво, що ще в XVIII столітті відомий історик і державний діяч В.М. Татіщев запропонував свою класифікацію видів професійної діяльності:

* Потрібні науки (освіта, охорона здоров'я, економіка, право);

* Корисні науки (сільське господарство, фізика, біологія, математика);

* Франтівські або науки, що звеселяють (література і мистецтво);

* Марні науки (алхімія, астрологія);

* Шкідницькі науки (чаклунство).

У світі налічується близько сорока тисяч професій, причому щороку зникають десятки старих і виникають сотні нових. Деякі професії кокетливо змінюють назви, прикидаючись сучасними. Не відразу зрозумієш, що бармен - це буфетник, а менеджер - керуючий. Класифікація професій за алфавітом допоможе зорієнтуватися в них, якщо знати назви всіх сорока тисяч професій.

У різних країнах діють класифікації, які об'єднують професії за різними ознаками: місцем роботи, ступенем самостійності, швидкістю просування по службі і т. ін. Можна розподілити професії за галузями промисловості. Ось, наприклад, швейна промисловість. Яких тільки професій там немає - і модельєри, і наладчики устаткування, і слюсарі, і художники, і швачки-мотористки різних спеціальностей, і економісти, і бухгалтери. Але хіба можна приміряти до своїх інтересів і уподобань галузь промисловості? Приміряти можна тільки професію.

Отже, ознайомитись з усіма існуючими професіями у тебе немає можливості, тому найкраще ознайомитись з представниками певних груп професій, утворених на основі схожості між ними.

Обираючи професію людина спрямовує свої помисли перш за все на те, з чим вона буде працювати, тобто на предмет праці, потім на те, що вона буде робити з ним, тобто на мету праці. Важливо також знати, чим вона буде впливати на предмет, тобто знаряддя праці, і де вона буде працювати, тобто умови праці. Виходячи з цього вчені й запропонували відповідно класифікувати професії на підставі істотних ознак: предмету, мети, знаряддя та умови праці.

У нас в країні найчастіше використовується чотирирівнева класифікація професій Є.О. Клімова, за якою всі професії можна розподілити за п'ятьма предметами, трьома цілями, чотирьма засобами і чотирьма умовами праці.

На основі відмінностей у предметах праці всі професії запропоновано поділити на п’ять типів: “людина - природа”, “людина - техніка”, “людина – людина”, “людина - знакова система”, “людина - художній образ”.

• Людина – природа (П) – предметом праці є живі організми, рослинний і тваринний світ, біологічні процеси, земля, вода: біолог, ветеринар, зоотехнік, тваринник, агроном, овочівник, садівник, лісник, геолог, океанолог тощо.
  
• Людина - техніка (Т) – предметом праці є машини, апарати й установки, технічні системи, матеріали й енергія: інженер, машиніст, шофер, кранівник, слюсар, радіомеханік, токар, сталевар тощо.
  
• Людина - людина (Л) - предметом праці є самі люди, групи людей чи колективи: офіціант, продавець, лікар, вчитель, вихователь, юрист, екскурсовод тощо.
  
• Людина - знакова система (З) – предметом праці є схеми, цифри, умовні знаки, формули, слова, шифри, коди, таблиці: програміст, статист, економіст, коректор, друкарка, комірник, обліковець, кресляр, топограф.
  
• Людина – художній образ (Х) – предметом праці є художні образи, їх роль, елементи та особливості, засоби їх побудови: ювелір, фотограф, актор, письменник, музикант, художник.
  

  За метою праці виділяють три класи професій: гностичні (пізнавальні), перетворювальні, пошукові (винахідницькі).

• Гностичний клас (Г) професій: досліджувати, розпізнавати, відрізняти, визначати, перевіряти; розбиратись у складних явищах, оцінювати (робити висновки на основі різноманітних ознак об’єкта), перевіряти за наперед відомими ознаками, сортувати і т. ін.: контролер технічного контролю (техніка), коректор (знакова система), критик (художній образ), санітарний лікар (людина), лаборант хіміко-біологічного аналізу (природа).
  
• Перетворювальний клас (П) професій пов’язаний з активним перетворюванням предмету праці, його обробкою, переміщенням, упорядкуванням, обслуговуванням, здійсненням впливу на нього, організацією праці. Причому, в одних випадках може відбуватись перетворення безпосередньо в процесі дії на об’єкт праці, а в інших – перетворювальна діяльність спрямовується на види енергії, інформацію, різні процеси: столяр (техніка), учитель (людина), рільник (природа), кресляр (знакова система), реставратор (художній образ).
  
• Клас пошукових (В) характеризують професії практичної праці, близькі до класу перетворювальних – винайти, придумати, знайти новий варіант, сконструювати: вчений, конструктор-модельєр одягу, конструктор меблів, дизайнер, аранжувальник квітів тощо. Останній клас нечисленний за кількістю віднесених до нього професій.
  

Існують професії, які поєднують в собі ознаки двох і навіть трьох класів.

У залежності від знарядь (засобів) праці професії поділяють на чотири відділи. Це професії пов’язані з використанням:

• ручних (Р) знарядь праці - викрутка, гайковий ключ, молоток, долото, фарборозпилювач, пневматичний відбійний молоток і т. ін. – слюсар-складальник, монтажник радіоапаратури, столяр, тесля, ювелір, гравіювальник, хірург, стоматолог, музикант тощо;
  
• машин (М) з ручним керуванням, їх ще можна назвати професіями машинно-ручної праці – це токар, фрезерувальник, машиніст баштового крана, машиніст тепловоза, тракторист-машиніст та ін.;  
  
• автоматизованих і автоматичних (А) систем, машин, апаратів, роботів - оператор прокатного стану, диспетчер енергосистеми, апаратник хімічного виробництва, оператор автоматичних потокових ліній, сталевар, друкар, ткаля та ін.;  
  
• функціональних засобів (Ф), знарядь праці - роль знарядь праці тут відіграють функціональні засоби поведінки та мови людини, жести, вимова звуків, слів, виразів, змістові та емоційні інтонації, міміка обличчя або окремі властивості організму - вчитель, вихователь, диктор, актор, диригент хору чи оркестру. Функціональним засобом може бути і організм людини (артист балету, спортивний тренер, співак, акробат).
  

За умовами праці всі професії поділяються на чотири групи:

• побутові (П) – праця в умовах звичайного побутового мікроклімату - бухгалтер, економіст, бібліотекар, кресляр, вчитель, конструктор та ін.;
  
• праця на відкритому повітрі (В) – будівельник, пожежник, рільник, лісник, агроном та ін.;    
  
• праця в незвичайних (Н) умовах: на висоті, під землею, під водою, в повітрі, у космосі, в гарячих цехах тощо - шахтар, водолаз, монтажник сталевих конструкцій, космонавт, пілот тощо;
  
• праця з підвищеною моральною (М) відповідальністю за здоров’я і життя людей, матеріальні цінності - лікар, вчитель, інспектор міліції, інженер з техніки безпеки, суддя, продавець, інкасатор, касир, та ін.
  

Схематично цю класифікацію можна подати у вигляді піраміди із п’яти ярусів: типи, класи, відділи, групи професій з умовними позначеннями (див. мал.1.). На вершині цієї піраміди розташовується вільний ярус-прямокутник, який призначений для умовного позначення Твоєї майбутньої професії у вигляді відповідної формули професії. Цю схему можна розглядати і як „драбину”, сходження по якій допомагає Тобі обмірковувати вибір майбутньої професійної діяльності: від визначення типу професії до обговорення класу, підбору відділу та уточнення групи власної професії.


 

Мал.1. Яруси класифікації професій

Формулу потрібно будувати, наближаючи її до реальних умов сучасної економіки країни. При цьому свідомий вибір повинен ґрунтуватися на положеннях формули вибору професії: „хочу”, „можу”, „треба”. Компонент „треба” вказує на потреби суспільства в кадрах визначених професій. Якщо ти хочеш і можеш займатися якоюсь справою, але на неї немає запиту на ринку праці, тоді інтереси, нахили, здібності й зусилля твої втрачають свій сенс. Таким чином, складена формула професії надає можливість визначити конкретну професію, з якою Ти детально познайомишся і визначиш, чи подобається вона Тобі чи ні. Так, якщо Ти не знаєш, яку професію вибрати, але знаєш, з яким предметом праці хотів би працювати, знаєш, що з ним треба робити, якими знаряддями впливати на нього і в яких умовах виконувати цю роботу, то для цього Ти за даною класифікацією можеш скласти так звану формулу професії (див. мал.1.) і за нею підібрати вже конкретну професію чи групу споріднених професій. Допомагати тобі в цьому повинен психолог, профконсультант, вчитель. Наприклад, ти хотів би працювати з природними рослинними об’єктами, перетворюючи їх за допомогою ручних знарядь праці в побутових умовах. Тоді формула цієї професії буде мати вигляд: П/П/Р/П – під неї підходять професії працівників тепличного господарства, наприклад плодоовочівник. А якщо розширити предмет праці в даній формулі, доповнивши його художнім образом – ПХ – тоді це професія квітникар-декоратор. Але може трапитися, що отриманій формулі на даний момент нічого не відповідає, тобто у дійсності немає такої професії. Так, наприклад, формула професії вчителя трудового навчання має вигляд: Л,Т/П,Г/Ф,Р,М/М,П, професії вчителя початкових класів – Л/П,Г/Ф,Р/М,П, а професії психолога ― Л, З/Г, П/Ф, Р, А/М, П.

Користуючись цією класифікацією будь-яку професію можна позначити формулою з чотирьох букв, що позначають відповідну ознаку. Майже кожна професія має кілька ознак. Тому головне - виділити основні ознаки і другорядні.

Визначити тип майбутньої професії можна за методиками Є.О. Клімова


Інтереси і схильності у виборі професії

Інтерес допомагає розкрити здібності, подолати перешкоди на шляху до мети.

Інтереси різняться за змістом (література, музика, техніка, тварини, квіти, комп'ютери, спорт і т. ін.), по глибині, за тривалістю. Здатність виявляти цікавість пов'язана з особливостями темпераменту людини: у меланхоліків і флегматиків інтереси більш стійкі і глибокі. Зате у холериків і сангвініків інтереси ширше.

Більшість великих людей - вчених, письменників, композиторів, художників - уже в дитячому віці проявляли інтереси і схильності до занять наукою, літературою, музикою, образотворчим мистецтвом. Але інтерес цей виникав не на порожньому місці. На формування інтересів впливає навколишнє середовище, виховання і освіта. У кожної людини є своя «програма», яку психологи називають життєвим сценарієм. Сценарій складається ще в ранньому дитинстві в основному під впливом батьків.

На основі орієнтаційно-діагностичної анкети інтересів можна виявити групи інтересів або сфери визначення переваг чи відмов від певних профілів і про­фесій. Методика дозволяє розглянути профіль інтересів, виявити їх широту, виділити певний перелік інтересів, а в ньому — провідні і супутні інтереси.


Визначення професійного типу особистості

Люди у більшості випадків прагнуть знайти середовище і професію, які дозволили б їм найкраще розкрити свої здібності, виразити свої інтереси, цінності, орієнтації. Виходячи з цього, Д. Голанд виділяє шість типів особи­стості: реалістичний, інтелектуальний, соціальний, конвенційний, підприє­мницький, артистичний. Відповідно до зазначених типів особистості виді­лено і шість типів професійного середовища з аналогічними назвами.

З точки зору вибору професії сутність методики Голанда полягає в тому, що успішність професійної діяльності, задоволеність нею і т. ін. залежить, насамперед, від відповідності типу особистості типові про­фесійного середовища. Представники тієї чи іншої професії за певними пси­хологічними характеристиками більш-менш однорідні. Кожна професія при­ваблює людей, яким притаманні спільні інтереси, погляди, нахили, певні пси­хофізіологічні властивості та ін. Оскільки представники кожної професій­ної групи характеризуються певною подібністю, то в багатьох ситуаціях вони реагують досить однаково, створюючи тим самим своє інтерперсональне се­редовище. Таким чином, правомірно можна стверджувати про наявність мо­делі професійного середовища, яке оточує людину.


Характеристика типів особистості

Не вдаючись до розгляду причин і спонукальних сил формування кожно­го окремого типу особистості, Голанд описує ці типи за такою схемою: освітні і професійні цілі, кращі професійні ролі, здібності, спеціальні обдарування, оригінальні досягнення, особистісний розвиток, життєвий шлях.

Реалістичний тип — емоційно стабільний, орієнтований на сьогодні, чоловічий, не соціальний. Його представники займаються конкретними об'єктами і їх практичним використанням: інструментами, різними реча­ми, тваринами, машинами. Віддають перевагу професіям, які вимагають моторних навичок, спритності, конкретності, тобто, таким професіям, як: механік, електрик, інженер, агроном, садівник, токар, водій, будівельник і т.п.

Для даного професійного типу характерними є переважно невербальні інтелектуальні здібності. Психомоторні навички переважають над матема­тичними здібностями і здібностями до мов.

Інтелектуальний тип — орієнтований на розумову працю. Він несоціальний, аналітичний, раціональний, незалежний, оригінальний, У нього пе­реважають теоретичні і, в деякій мірі, практичні цінності. Роздумам про проблему він надає більшу перевагу ніж реалізації зв'я­заних з нею рішень. Йому подобається розв'язувати завдання, які вимага­ють абстрактного мислення. Інтелектуал падає перевагу науковим професі­ям, таким як: ботанік, астроном, фізик, математик і т. ін. Володіє високорозвиненими як вербальними, так і невербальними здібностями.

Соціальний тип — ставить перед собою такі цілі і завдання, які дозволя­ють йому встановити тісний контакт з навколишнім середовищем. Володіє соціальними вміннями і потребує соціальних контактів. Рисами його харак­теру є соціальність, бажання навчати і виховувати, гуманність, жіночність. Заняття, яким даний тип надає найбільшу перевагу — це навчання, лікуван­ня, обслуговування. В основному це лікар, вчитель, психолог. Представники цього типу намагаються триматися осторонь від інтелектуальних проблем. Вони активні, вміють пристосовуватися. Проблеми вони вирішують, опира­ючись переважно на емоції, почуття і вміння спілкуватися, їм притаманні хороші вербальні і відносно слабкі невербальні здібності.

Конвенційний тип - віддає перевагу чітко структурованій діяльності. З ото­чуючого середовища він вибирає цілі, задачі і цінності, які формуються із звичаїв і обумовлені станом суспільства. У відповідності з цим його підхід до проблем носить стереотипний практичний і конкретний характер. Спон­танність і оригінальність йому не характерні. В значній мірі для нього харак­терні ригідність, консерватизм, залежність. Надає перевагу професіям, по­в'язаним з розрахунками, канцелярією — бухгалтер, касир, економіст, стати­стик, комірник, працівник банку, ревізор і т. ін.

Він володіє хорошими навичками спілкування, а також моторними на­вичками. Математичні здібності розвинуті у нього краще, ніж вербальні. Він поганий керівник і організатор, його рішення переважно залежать від оточу­ючих його людей.

Підприємницький тип - обирає цілі, цінності і задачі, які дозволяють йому проявити енергію, ентузіазм, імпульсивність, домінантність, реалізу­вати любов до пригод. Віддає перевагу чисто «чоловічим», керівним ролям, в яких він може задовольнити свої потреби в домінантності і визнанні. Це такі професії, як: директор, телерепортер, завідувач, менеджер, журналіст, дипломат і т. ін. Для цього професійного типу характерна дуже широка сфера діяльності. Йому не подобаються заняття, пов'язані з ручною працею, а та­кож ті, що вимагають посидючості, великої концентрації уваги й інтелекту­альних зусиль. Віддає перевагу невизначеним вербальним задачам, які пов’язані з керівництвом, високим статусом і владою. Найбільших досягнень добивається в управлінні, бізнесі і спорті.

Артистичний тип - відхиляється від чітко структурованих проблем і видів діяльності, що передбачають велику фізичну силу. В спілкуванні з оточую­чими опирається на свої безпосередні почуття, емоції, інтуїцію і уяву. Йому властиві складні погляди на життя, гнучкість, незалежність рішень. Це не соціальний, оригінальний тип.

Важливо підкреслити, що кожна людина володіє особистісними власти­востями, характерними для всіх шести описаних типів. Саме тому модель особистості можна виразити у вигляді психологічного профілю з буквами - індексами (за назвою типів), поданих у порядку зменшення ступеня доміну­вання того чи іншого типу. Значення індексів: Р - реалістичний, І - інтелектуальний, С - соціальний, К - конвенційний, П - підприємницький і А - артистичний. Отримана таким чином модель дозволяє охарактеризувати людину з точки зору її більшої чи меншої схильності бути зарахованою до того чи іншо­го типу особистості.

Поведінка людини залежить від її особистісних властивостей, а також від оточення, осередку, в якому вона діє. Професійним типам особи­стості відповідають моделі професійного середовища. До останнього нале­жать і люди зі своїми домінуючими рисами. В загальних рисах моделі про­фесійного середовища, що відповідають певним типам особистості, вигля­дають таким чином:


Реалістичне професійне середовище характеризується тим, що предме­том праці тут є конкретні реальні речі. Це може бути сфера виробництва, використання різних матеріальних цінностей і засобів. Для виконання робіт необхідна вправність, рухливість, наполегливість, фізична сила. Соціальні павички потрібні в незначній мірі і пов'язані в основному з прийомом і пере­дачею мінімальної інформації.

Бесіди короткі і стереотипні. Характер завдань, що отримує працівник, конкретний і чіткий. Результат передбачуваний і матеріальний.

Професії: механік, зоотехнік, водій, інженер, агроном, машиніст, елект­рик та ін.


Інтелектуальне професійне середовище характеризується вирішенням завдань, що першочергово передбачають наявність абстрактного мислення і творчих здібностей. Апаратура, що використовується, вимагає швидше інте­лектуальних, ніж фізичних навичок. Стосунки відіграють незнач­ну роль, хоча тут необхідно вміти передавати і приймати складні словесні кон­струкції. Результат праці може бути непередбаченим, часто не матеріальним. Характер завдань різноманітний, вимагає досить високого рівня інтелекту.

Професії: геолог, ботанік, хімік, вчений, редактор, фізик та ін.


Соціальне професійне середовище відповідає соціальному типу особис­тості. Це, в основному, робота з людьми, що передбачає наявність вмінь роз­биратися в поведінці людей і навчати інших. Робота вимагає постійного осо­бистого спілкування з людьми. Необхідні здібності переконувати, промо­вистість. Характер знань різноманітний. Результат праці не завжди можна передбачити.

Професії: соціолог, педагог, психолог, лікар, адвокат, соціальний праців­ник, профконсультант та ін.

Конвенційне професійне середовище характеризується вирішенням зав­дань, що вимагають здібностей до обробки конкретної рутинної інформації. Це в основному робота з документами, цифрами, фактами, банками даних та ін. Робота вимагає точності, ретельності.

Професії: бухгалтер, ревізор, податковий інспектор, фінансист, оператор ЕОМ тощо.


Підприємницьке професійне середовище характеризується виконанням завдань різного характеру, що вимагають особистої ініціативи, вміння керу­вати, соціальних навичок. Важливо вміти розбиратися в мотивах поведінки різних людей. При спілкуванні з представниками різних типів і в різних си­туаціях важлива комунікабельність. Результат роботи не зав­жди передбачений, але реалістичний.

Професії: бізнесмен, брокер, спеціаліст з реклами, організатор подорожей, постачальник, страховий агент і т. ін.

Артистичне професійне середовище характеризується розв'язанням проблем і завдань, що передбачають наявність художнього смаку, уяви. Більш складні задачі з розв'язанням за допомогою фантазії, інтуїції. Всі свої знання, емоційну сторону життя, свою суть представники нього се­редовища прагнуть присвятити досягненню конкретної мети — реалізу­вати себе.

Характер завдань різноманітний, результат непередбачений. Необхідна наявність спеціальних здібностей: до співів, малювання, хореографії тощо.

Професії: диригент, музикант, художник, актор, журналіст, скульптор, дизайнер і та ін.

У результаті досліджень Голанд встановив, що люди різних професій­них типів неоднаково адаптуються до умов різного професійного середови­ща. Слід зазначити, що відповідність типу особистості до типу професійно­го середовища є передумовою високих досягнень в діяльності і задоволеності людини своєю працею.

У чистому вигляді ці професійні типи зустрічаються рідко, звичайно можна говорити тільки про переважаючий тип особистості. Обираючи професію, необхідно враховувати свій професійний тип. Якщо професія не відповідає Твоєму типу особистості, робота буде даватися ціною значної нервово-психічної напруги.

Професійно важливі якості

Не тільки людина обирає професію. Будь-яка професійна діяльність відбирає людей, що володіють набором рис якостей, необхідних для успішності цієї діяльності. Ці якості називаються професійно важливими. Робота лікаря, вчителя, продавця вимагає від людини доброзичливості, чуйності, уміння контролювати свої емоції. Для диспетчера або оператора професійно важливими якостями є хороша увага, вміння працювати з різнорідною інформацією та оперативно приймати рішення. Оперативний працівник, співробітник МНС, пожежний повинні бути емоційно стійкими і холоднокровними, мати миттєву реакцію, силу і витривалість. Недолік цих якостей може коштувати їм здоров'я або життя.

Потреба в праці для нормальної людини так само природна, як потреба в харчуванні та відпочинку. Непосильна робота або неробство так само шкідливі для здоров'я, як надлишок або дефіцит сну та їжі. Хвороба може спровокувати і ненависна робота.

 Незважаючи на всі досягнення цивілізації, лікарі відзначають зростання числа психосоматичних захворювань: розлади серцево-судинної системи, ураження шлунково-кишкового тракту, неврози, психози і т. ін. Дуже часто ці захворювання професійно обумовлені. Підприємці, менеджери, адміністратори, керівники найбільш часто відчувають стресові ситуації, викликані необхідністю приймати рішення і брати відповідальність на себе, загостренням конкуренції та боязню втратити свій статус. В останні роки різко зросла кількість менеджерів, професія стала модною. І відразу з'явився новий діагноз - «синдром менеджера». Його симптоми - хронічна втома, зниження імунітету, поганий настрій, неуважність, забудькуватість - спостерігається у відповідальних людей, які займаються не своєю справою. Організм таким чином сигналізує, що треба знизити навантаження. Якщо людина не прислухається до цих сигналів, її чекають серйозні проблеми зі здоров'ям.

Особливу групу ризику становлять люди із завищеним рівнем домагань - ті, які прагнуть зайняти місце, що не відповідає їхнім можливостям.

Практично всі професії пред'являють свої вимоги до здоров'я людини. Умовно всі ці вимоги можна розділити на чотири групи:

* Рухові: координація рухів, сила і м'язова витривалість;

* Аналізаторні: зір, слух, нюх, дотик, смак;

* Нервово-психічні: сила, рухливість, врівноваженість нервової системи;

* Інтелектуальні: властивості мислення, уваги і пам'яті.

Одні професії пред'являють підвищені вимоги до здоров'я людини, тому що можуть бути пов'язані зі значним напруженням зору (оператор, годинникар, ювелір), тривалим стоянням на ногах (продавець, зубний лікар, перукар), високим нервово-психічним напруженням (вчитель, адміністратор). Інші професії вимагають спеціального відбору (профвідбору), який включає визначення придатності кандидата за станом здоров'я, на основі соціально-психологічного та психофізіологічного вивчення особистості кандидата. Профвідбір абітурієнтів проводять багато військових навчальних закладів, установи МНС, ФСБ і інших федеральних служб.

За умовами праці лікарі ділять професії на чотири групи:

* Побутові умови;

* Помірний чи непостійний несприятливий вплив;

* Одночасний вплив декількох несприятливих факторів;

* Важкі та шкідливі умови праці.

Обираючи професію, треба задуматися, як вона вплине на здоров'я: чи не викличе загострення наявних хронічних захворювань або виникнення нових?

Захворювання обмежують професійний вибір, висувають вимоги щодо умов праці.

Так, при хворобах органів дихання протипоказані: несприятливий мікроклімат, загазованість, запиленість, контакт з токсичними речовинами, значне фізичне напруження.

Серцево-судинної системи - значне фізичне напруження, несприятливий мікроклімат, контакт з токсичними речовинами, робота на висоті у рухомих механізмів.

Органів зору - робота з дрібними деталями, значне фізичне напруження, запиленість.

Нервової системи - нервово-емоційне напруження, шум і вібрація, несприятливий мікроклімат, контакт з токсичними речовинами.

Опорно-рухового апарату - статична робоча поза, значне фізичне напруження (підйом і перенесення важких речей), робота на висоті у рухомих механізмів.

Органів травлення - контакт з токсичними речовинами, значне фізичне і нервове напруження, робоча поза, пов'язана з напругою м'язів живота, з порушенням режиму харчування.

Нирок і сечових шляхів - несприятливий мікроклімат, контакт з токсичними речовинами, вимушена робоча поза, робота, пов'язана з порушенням режиму харчування.

Проблеми зі здоров'ям можуть ускладнити професійну діяльність, а ненависна робота може привести людину до нервового зриву, захворювань психосоматичного характеру, втрати інтересу до життя, якщо, звичайно, у людини немає інших цінностей, крім кар'єри і матеріального благополуччя. А ось улюблена робота під силу зберігає і зміцнює здоров'я.          

Справжній професіонал дбайливо ставиться до свого інструменту, будь то комп'ютер, скальпель, фотоапарат або верстат. Наш організм - більше, ніж інструмент. І найголовніше, він дається нам один раз на все життя. Твоє здоров'я - цей один з факторів успішної професійної кар'єри.