боргової політики в Україні залишається відсутність цілісної системи
законодавчого забезпечення обслуговування і погашення державного боргу.
Існуюче законодавче регулювання відносин, що виникають в процесі
управління державним боргом та операцій з державною заборгованістю, не відповідає потребам поглиблення ринкового реформування основ
макроекономічної політики, функціонування фінансових ринків і їхнього інституційного забезпечення та має несистемний характер.
Законодавчого врегулювання потребують:
1) Система управління державним боргом;
2) Підвищення координованості дій центральних органів виконавчої і
законодавчої влади;
3) Визначення пріоритетів розвитку економіки та напрямів використання
коштів від додаткових запозичень.
Таким чином, удосконалення боргової політики в ракурсі
реформування правового регулювання державного боргу України
передбачає:
1)Розробку та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання
удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення
боргової політики;
2)Коротко - та середньострокові орієнтири управління державним боргом;
3)Інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної
складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації
боргової політики;
4)Зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, не позичкових
інструментів фінансування бюджетних видатків.
59. Звітність про виконання бюджету.
Бюджетна звітність відноситься до елементів методу бухгалтерського обліку, являє собою заключний етап бухгалтерського узагальнення інформації. Бюджетна звітність – це звітність головних розпорядників коштів, розпорядників 2 і 3 ступенів та відповідних фінансових органів за одержані і використані кошти із бюджету, а також кошти, які надійшли до бюджету.Бюджетна звітність буває:
А) за своїм призначенням – зовнішня і внутрішня;
Б) за обсягом показників – первинна і зведена;
В) за терміном складання і подання – періодична (місячна, квартальна) і річна. З моменту утворення органів Державного казначейства в Україні право розробки і затвердження нормативних і інструктивних документів з питання звітності про виконання бюджетів всіх рівнів закріплено за Державним казначейством України
Розпорядники коштів, які фінансуються із Державного чи місцевого бюджетів, готують і подають відповідним органам місячну, квартальну і річну звітність. Розпорядники коштів, які фінансуються із Державного бюджету, подають звітність розпоряднику коштів вищого ступеня і органам казначейства. Розпорядники коштів, які фінансуються із місцевого бюджету, подають звітність розпоряднику коштів вищого ступеня і фінансовому управлінню чи відділу.
Звітність про виконання Державного бюджету готують органи Державного казначейства. А) Місячна звітність. Місячний звіт складається з двох частин: 1. Доходи. 2. Видатки.
Квартальна звітність:Ф. № 1 “Баланс виконання Державного бюджету”; Ф. № 2 “Звіт про виконання Державного бюджету”; Ф. № 4 “Звіт про депозитні суми”; Ф. № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”.
Річна звітність органів казначейства про виконання Державного бюджету. До форм річної звітності розпорядників коштів відносять форми №№ 1, 2, і 7 квартальної звітності і до них додається ф. № 3 “Звіт про рух грошових коштів”.
Звітність фінансових органів про виконання місцевих бюджетів. Міністерство фінансів АРК., обласні і міські (міст Києва та Севастополя) фінансові управління подають “Місячні звіти про виконання місцевого бюджету” центральному апарату Державного казначейства до 12 числа місяця, наступного за звітним. У звіті міститься інформація про доходи, які надійшли з початку року, і видатки, які проведені з початку року. Інформація подається наростаючим підсумком в розрізі кодів бюджетної класифікації.
Річна звітність фінансових органів про виконання місцевих бюджетів. До форм річної звітності відносять форми №№ 1, 2, 3, 4, 7 квартальної звітності і до них додаються: Ф. № 6 – “Дані про наявність та рух основних засобів установ, що перебувають на місцевих бюджетах”; Ф. № 15 – “Звіт про нестачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей в бюджетних установах”.
60. Порядок планування й проведення ревізій та перевірок органами контрольно-ревізійної служби.
ЗУ “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
