– вилучення коштів у відносно “багатих” у фінансовому розумінні територій (з відповідних бюджетів);
– різні форми взаємовідносин, що виникають у процесі виконання бюджетів (векселі, взаємозаліки, бюджетні позички тощо).
Під час вибору конкретної системи розподілу державних доходів між бюджетами різних рівнів може йтися або про розподіл податків і відповідних податкових компетенцій, або про фінансування видатків певних бюджетів шляхом перерахувань коштів.
71.Податкове навантаження у галузевому та регіональному вимірах.
Поняття “податкове навантаження” визначене як ефекти впливу податків на економіку в цілому та на окремих їх платників, пов’язані з економічними обмеженнями, що виникають у результаті сплати податків і відволікання коштів від інших можливих напрямів їх використання.
Податкове навантаження (тиск) реалізується на таких чотирьох рівнях: -перший – податковий тиск безпосередньо податкових важелів; -другий – податковий тиск всієї сукупності податків, зборів і платежів; -третій – використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий тиск переміщується з одних платників податків на інших. -четвертий – використання податкової техніки, при якій посилюється податковий тиск на платника податку.
Результати досліджень податкового навантаження в Україні та за кордоном показали, що хоча податковий коефіцієнт (відношення всіх сплачених податків і соціальних відрахувань до ВВП) на рівні 31,6% є невисоким та ставить Україну на один щабель з такими державами, як США (26,4%), Японія (25,8%), Португалія (33,9%), Ірландія (28,4%), Австралія (31,5%), Турція (31,1%), Росія (33,8%), проте це не свідчить про помірний рівень податкового навантаження, адже показник не враховує тінізацію економіки (а в Україні вона одна з найвищих в світі – близько 50%) та реальні вимоги до платників податків. Розроблена методологія Світового Банку спільно з PriceWaterhouseCoopers надала більш об’єктивні результати стосовно податкового навантаження в Україні: узагальнена податкова ставка 58,4%, кількість податкових платежів в рік – 99, час, що витрачається на розрахунок та сплату податку – 848 год/рік. Таким чином по податковому навантаженню Україна посідає 147 місце в світі, а в узагальнюючому рейтингу простоти оподаткування – 180 місце із 181, поступаючись лише Білорусії.
Україні досить високе податкове навантаження характерне для регіонів з низьким рівнем економічного розвитку та податкового потенціалу, і навпаки, регіони, які характеризуються високим рівнем регіонального розвитку, сплачують порівняно незначні обсяги податкових платежів, що суперечить принципам справедливості і нейтральності в оподаткуванні. Спостерігається невідповідність і в наданні фінансової допомоги регіонам у вигляді трансфертів. Такі суперечності викликані надмірною централізацією бюджетних рішень; недосконалістю методики розрахунку прогнозних показників податкових надходжень у місцеві бюджети, низьким рівнем забезпечення місцевих бюджетів власними доходами, неефективним перерозподільним механізмом ВВП, зокрема при наданні преференцій як галузям, так і регіонам; відсутністю об’єктивної оцінки податкоспроможності регіонів, що перешкоджає реалізації ефективної регіональної податкової політики.
Встановлено, що регіони мають різні стартові можливості щодо економічного зростання. Це, в свою чергу, зумовлює суттєві відмінності в масштабах їх податкоспроможності та вимагає застосування регіонально диференційованого підходу при задіянні фінансових механізмів державного регулювання. Держава, надаючи систематичну фінансову допомогу депресивним регіонам з метою забезпечення, перш за все, соціально-економічної стабільності, повинна дбати і про підтримку регіонів пріоритетного розвитку, що мають усі можливості для прискореного зростання, однак через відсутність належних фінансових ресурсів неспроможні їх реалізувати. Це потребує науково обґрунтованого підходу до визначення обсягів фінансової допомоги таким адміністративно-територіальним одиницям з боку держави з урахуванням їх галузево-конкретизованих потреб.
Високий рівень податкового навантаження в Україні не стимулює інвестиційні процеси, сприяє розвитку тіньового сектору та гальмує розвиток економіки загалом.
72.Тенденції та фактори зміни рівня державних видатків в Україні.
Видатки Зведеного бюджету України за I півріччя 2009 року виконані у сумі 143,4 млрд. грн., що становить
41,5 % річного планового показника, у тому числі загальний фонд - 113,2 млрд. грн., або 45,4 %, спеціальний фонд -30,2 млрд. грн., або 31,3 % .
Рівень виконання видатків зведеного бюджету у I півріччі 2009 року, порівняно з аналогічними періодами попередніх років демонструє відносно сталу тенденцію, однак видатки спеціального фонду впродовж I півріччя 2009 року виконані на рівні, меншому за показник попереднього року на 5,9 в. п.
