Збір до Фонду страхування від нещасного випадку на виробництві.
Зростання надходжень відбувається за такими джерелами доходів:
прибутковий податок із громадян;
податок на прибуток підприємств;
податок на додану вартість;
Отже, юридичні особи, як платники податків, сплачують основні податки та збори згідно законодавства України. До них відносяться загальнодержавні та місцеві податки.
67.Складові бюджетної програми
Бюджетна програма — систематизований перелiк заходiв, спрямованих на досягнення єдиної мети i завдань, виконання яких пропонує та здiйснює розпорядник бюджетних коштiв вiдповiдно до покладених на нього функцiй.
Складовi елементи бюджетної програми
Складовими елементами бюджетної прогами є:
1) мета бюджетної програми — законодавчо визначенi основнi цiлi, яких необхiдно досягти у результатi виконання конкретної бюджетної програми;
2) завдання бюджетної програми — конкретнi цiлi, яких необхiдно досягти у результатi виконання бюджетної програми протягом вiдповiдного бюджетного перiоду i оцiнити якi можна за допомогою результативних показникiв;
3) напрями дiяльностi — конкретнi дiї, спрямованi на виконання завдань бюджетної програми, з визначенням напрямiв витрачання бюджетних коштiв. Напрями дiяльностi повиннi вiдповiдати завданням i функцiям головного розпорядника бюджетних коштiв. Визначення напрямiв дiяльностi забезпечує реалiзацiю бюджетної програми у межах коштiв, видiлених на цю мету;
4) результативнi показники — кiлькiснi та якiснi показники, якi характеризують результати виконання бюджетної програми i пiдтверджуються статистичною, бухгалтерською та iншою звiтнiстю i якi дають можливiсть здiйснити оцiнку використання коштiв на виконання бюджетної програми.
Застосування результативних показникiв дає змогу чiтко показати ефективнiсть використання бюджетних коштiв, спiввiдношення досягнутих результатiв та витрат, тривалiсть виконання бюджетної програми, її необхiднiсть i вiдповiднiсть визначенiй метi, а також порiвнювати результати виконання бюджетних програм у динамiцi за роками та мiж головними розпорядниками бюджетних коштiв, визначати найефективнiшi бюджетнi програми при розподiлi бюджетних коштiв.
Застосування результативних показникiв сприяє якiсному та кiлькiсному аналiзовi стану виконання бюджетної програми в частинi фiнансового забезпечення реалiзацiї її заходiв та ефективностi виконання.
68.Стратегія реформування міжбюджетних відносин в Україні в контексті адміністративно-територіальної реформи.
Реформування місцевих бюджетів, що передбачає передусім врегулювання міжбюджетних відносин, повинне відбуватися поетапно з урахуванням суспільно-політичних та економічних умов зі збереженням збалансованості бюджетної системи загалом й у взаємозв’язку із проведенням реформ у галузях бюджетної сфери та інших сферах діяльності.
Нагальна потреба у проведенні змін у сфері бюджетів місцевого значення зумовлена потребою збалансування бюджетної системи, забезпечення фінансової безпеки країни загалом.
Одним із завдань Концепції реформування місцевих бюджетів є вдосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин, яке планується здійснити шляхом:
– удосконалення методики обчислення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, у результаті перегляду наявних і введення нових коригувальних коефіцієнтів для врахування особливостей адміністративно-територіальних одиниць та методики обчислення обсягів субвенцій соціального характеру з державного бюджету місцевим бюджетам;
– передбачення у державному бюджеті коштів для місцевих бюджетів на зменшення диференціації у забезпеченні місцевих бюджетів коштами для виконання делегованих повноважень;
– запровадження нового механізму формування місцевих бюджетів через передачу на договірних засадах повноважень відповідних рад щодо складання та виконання бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст районного значення, у яких питома вага дотації вирівнювання на плановий бюджетний період становить понад 70 % обсягу загального фонду відповідного бюджету, відповідній райдержадміністрації (міському виконавчому комітету);
– посилення стимулювання органів місцевого самоврядування до нарощування дохідної бази, для чого необхідно: здійснити обчислення додаткового фінансового ресурсу, що залишається у розпорядженні місцевих бюджетів, з урахуванням стану виконання прогнозного обсягу доходів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, за три останніх звітних періоди; передбачити у державному бюджеті кошти для розподілу між місцевими бюджетами, які отримують дотацію вирівнювання та щороку нарощують свою дохідну базу; спрямувати частину коштів від збільшення надходжень до державного бюджету на соціально-економічний розвиток регіонів, що забезпечили таке збільшення.
69.Теоретичні основи державних фінансів.
Державні фінанси — це складова фінансової системи держави, її центральна сфера, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток.
За своєю економічною сутністю державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.
З допомогою державних фінансів держава розподіляє і перерозподіляє значну частину валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом фінансових відносин. Суб'єктами державних фінансів, з одного боку, є держава, з іншого - населення і підприємницькі структури. До складу державних фінансів включають: сукупність усіх бюджетів держави; централізовані й децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте і майнове страхування.
