1. Історичні аспекти виникнення науки про фінанси

Вид материала

Документы

Содержание 57. Методи та умови застосування реструктуризації зовнішнього державного боргу комерційним кредиторам.

Подобный материал:

• Програмні питання на вступні іспити за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», 173.98kb.
• Білоцерківець В. В., Завгородня О. О. Генерація нового як базова ланка інноваційної, 144.48kb.
• Тема 1, 261.84kb.
• Історія виникнення та віровчення зороастризму” зміст, 529.41kb.
• Тема місцеві фінанси в економічній системі держави, 1105.76kb.
• А Реферати, 413.54kb.
• 1. Предмет науки про фінанси. Суб"єкти І об"єкти фінансових відносин, 5097.14kb.
• Програма комплексного вступного іспиту на окр «Магістр» та окр «Спеціаліст», 170.12kb.
• Курс подається за модульною схемою, 1889.46kb.
• 1. Фінанси як галузь економічної науки, 549.47kb.

Інноваційна модель розвитку економіки - це теоретичне вираження інноваційних пріоритетів, напрямів, структур, мотивацій, стратегій, механізмів тощо, спрямованих на формування інноваційного типу розширеного відтворення виробництва та всіх форм власності. Інноваційна модель, що об'єднає економічні інтереси, дасть змогу оптимально використати власні економічні ресурси для забезпечення національних потреб, інтегрувати спільні зусилля держави і підприємців для розробки та реалізації виваженої державної інноваційної політики.

Iнноваційний тип розвитку економіки потребує цілеспрямованого фінансово-кредитного забезпечення, формування та налагодженого функціонування його фінансово-кредитного механізму. В процесі кругообігу коштів в економіці фінансові та кредитні ресурси тісно взаємопов'язані і практично нерозривні, тому доцільно розглядати єдиний фінансово-кредитний механізм, через який у практичній діяльності реалізується єдина фінансово-кредитна система. Отже, фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки розглядається як сукупність методів і форм, інструментів та важелів з відповідним регулюванням і забезпеченням їхнього впливу на інноваційний розвиток усіх сфер національної економіки.

Універсальними фінансово-кредитними важелями для інноваційного розвитку національної економіки є: поширення венчурних механізмів освоєння нововведень; створення сприятливих умов для приватних інвестицій у сферу науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) та освоєння нових технологій; вирівнювання і збільшення інноваційного потенціалу регіонів шляхом активізації використання наявних у них науково-технічних ресурсів; застосування зарубіжного досвіду розвитку і фінансування інноваційної сфери через стратегію нарощування, запозичення та перенесення, а також можливостей технологічного трансферу у національних і міжнародних масштабах.

Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку необхідний для стійкого економічного зростання і грунтується на таких чинниках, як: рівень знань, потрібних для вирішення суспільних проблем; сфера, суб'єкти та об'єкти інноваційної діяльності; фінансові ресурси, їхня наявність та доступність; інноваційний клімат; інноваційне підприємництво.

57. Методи та умови застосування реструктуризації зовнішнього державного боргу комерційним кредиторам.

Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем та аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що одним з найголовніших шляхів виходу із боргової кризи є укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації заборгованості на умовах зниження боргового навантаження та застосування інструментів активного управління державним боргом. Світовий досвід має різні варіанти реструктуризації заборгованості, яка утворюється залежно від договірних домовленостей між кредиторами і позичальниками капіталу. Серед них вирізняються: перенесення платежів (пролонгація), нові кредити з цільовим призначенням оплати минулих боргів, списання боргу, викуп боргу, сек’юритизація боргу (securities – цінні папери); різні свопи (swap –обмін, угода): борг/борг, борг/акції, борг/ресурси. Практика списання боргів застосовується переважно у випадках, коли позичальники мають “критичні” або близькі до них рівні кредитних ризиків. Списання боргу перед кредиторами – членами Лондонського клубу вперше було застосовано в 1990 р. щодо Мексики, Коста-Ріки та Венесуели. Можливість викупу боргів безпосередньо позичальником виникає у випадках, коли останній володіє достатніми золотовалютними резервами чи позитивним сальдо платіжного балансу зі стійким експортним трендом, а борги торгуються з дисконтом. Дисконтна знижка при викупі “здешевлених” боргів має спільні риси з тактикою їх часткового списання. Протее викуп як операція реструктуризації обмежується з огляду на існування морального ризику, коли найбільший виграш отримують “безнадійні” боржники (борги яких продаються зі значним дисконтом).