Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України. Її можна представити за такою схемою:
- Державні фінанси (Державний бюджет, місцеві бюджети, фінанси підприємств державного сектору економіки, централізовані цільові фонди, Державний кредит (Державний борг));
- Фінансовий ринок (ринок грошей; ринок капіталів);
- Страхові та резервні фонди;
- Міжнародні фінанси (Міжнародний фінансовий ринок, фінанси міжнародних організацій, фінанси міжнародних фінансово-кредитних інститутів);
- Приватні фінанси (фінанси населення).
46.Бюджетна політика ЄС після розширення.
Бюджетна система ЄС є фундаментом розвитку цього полісистемного утворення. Від самого початку заснування ЄС, намітилася тенденція нерівномірного фінансового забезпечення Європейського Співтовариства державами-членами. Із розвитком унійних ідей та з посиленням ступеню європейської інтеграції, диференціація між країнами-донорами та країнами-реципієнтами істотно збільшилася.
Основним механізмом формування доходної частини бюджету ЄУ є відсоткові платежі кожної держави у залежності від розмірів власного валового внутрішнього продукту.
Перелік видів платежів, які складають доходну частину бюджету Європейської Унії, є поданим у ст. 269 Договору про створення Європейського Співтовариства. Окрім зазначеної частки від розміру ВВП кожної держави-члена європейський бюджет фінансується за рахунок платежів, що встановлює ЄУ при перетині сільськогосподарських імпортних продуктів на власну митну територію та відрахуваннями із отриманого податку на додану вартість.
Окрім цих обов’язкових внесків, доходна частина бюджету ЄУ складається із додаткових надходжень: дивідендів із цінних паперів, відсотків із позичок, різноманітних штрафів тощо. Їх розмір, однак, у політичному сенсі не є визначальним.
Бюджет Європейської Унії щороку розробляється Європейською Комісією, а згодом схвалюється Європейським Парламентом та Радою ЄС. Варто відзначити, що роль Європейського Парламенту в бюджетному процесі дедалі посилюється, однак з огляду на де-юре міжнародно-правовий характер Європейської Унії статус Європейського Парламенту не є і не може бути прирівняним до статусу національних парламентів.
Бюджет Європейського Союзу порівняно невеликий і досить твердий. Більшість його витрат визначені заздалегідь. Витрати, головних образом концентруються на двох напрямках: 1) підтримка фермерів у рамках Загальної с/г політики (ОСХПОсип,осип,осп) і 2) боротьба з бідністю. Бюджет ЄС часто викликається мішенню для критики, яка не порівнянна з його розміром.
По-друге, Комісія запропонувала нову статтю витрат "громадянство, воля, безпека й право".
Фінансування витрат ЄС. Союз одержує гроші із трьох джерел: мит на с/г продукти, мит на імпорт інших товарів, а також частина доходів держав, одержуваних від ПДВ. Перша два джерела відомі, як "традиційні власні ресурси". Вони становлять лише невелику частину бюджету ЄС (12,5% в 2003 р.). Доходи від ПДВ становлять близько 25% доходів бюджету ЄС. Інші 60% - це трансферти від національних урядів. ЄС розраховує обсяг трансфертів, як залишок між запланованими витратами й доходами з інших джерел. Скільки конкретно повинна заплатити кожна країна залежить від розміру економіки. У такому розкладі фінансування бюджетних витрат стає ще однієї гострою проблемою під час обговорення бюджету на 2007 - 2013 рр. Інститути ЄС прагнуть більшу частину грошей одержувати з "власних ресурсів", тобто податків, які призначені тільки для збору засобів для ЄС. Національні уряди пручаються, тому що прагнуть зберегти важелі тиску на Брюссель. Таким чином, бюджет ЄС являє собою своєрідне дзеркало інтересів країн ЄС. Після розширення ЄС цих ліній конфліктів помітно стало більше. Єврокомісія своєю новою пропозицією бюджетної політики на 2007 - 2013 рр. запропонувала старий варіант у нових одягах.
47. Бюджетне регулювання економічного зростання в Україні
У трансформаційних умовах розвитку державне регулювання економічного зростання в Україні здійснюється за допомогою інструментів фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та інших напрямів державної економічної політики. Інструментами фіскальної політики є державні закупівлі, що характеризують бюджетні видатки, і податки, які визначають бюджетні доходи. Державні закупівлі здійснюються через механізм державних замовлень, укладення контрактів, виробництво продукції (виконання робіт), надання послуг. Розрізняють стимулюючу фіскальну політику, спрямовану на стимулювання виробництва збільшенням обсягу державних закупівель, і стримуючу (рестриктивну), спрямовану на стримування виробництва зменшенням обсягу державних закупівель.
У межах бюджетної політики держава здійснює пряме фінансування установ сектору загального державного управління, фінансування інвестиційних програм, обслуговування державного боргу. Витрати державного бюджету здійснюються також у таких формах, як дотації, субсидії, субвенції. Бюджетна політика України постійно перебуває в центрі уваги науковців, економістів, політиків, інших фахівців, що зумовлено її вагомим місцем серед інструментів економічної політики. У бюджетній політиці найяскравіше виявляються інтереси різних верств суспільства.
Державні фінанси істотно впливають на реальну економіку та її зростання, тому динаміка основних макроекономічних показників може виступати одним із критеріїв успішності того або іншого варіанта бюджетної політики. Можна виокремити такі кількісно вимірювані критерії бюджетної політики щодо економічного зростання: рівень нагромадження бюджетних доходів загалом, зокрема податків; обсяг і напрями видатків бюджету; розмір бюджетного дефіциту та швидкість зростання державного боргу; обсяг фінансових ресурсів, що відволікаються на обслуговування державного боргу; рівень монетаризації бюджетного дефіциту; динаміка ВВП; рівень безробіття; ступінь виконання законодавчих актів і прирівняних до них нормативних документів щодо бюджету.
