Професор, д ю. н., член-кореспондент Академії правових наук України, президент Інституту прикладних гуманітарних досліджень м

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 55 56 57 58 59 60 61 62 ... 91

Стаття 17. Відповідальність посадових і службових осіб за порушення законодавства про біженців

Посадові і службові особи, які порушують цей Закон, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законами України.

Розділ IV Права та обов'язки біженців

Стаття 18. Права та обов'язки особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця

Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, має право на:

тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу у порядку, встановленому законодавством України;

проживання у родичів, у готелі, піднайом житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців;

правову допомогу.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, зобов'язана:

подати до відповідного органу міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання щодо надання статусу біженця;

у разі одержання направлення органу міграційної служби відбути до визначеного місця тимчасового проживання і протягом трьох робочих днів зареєструватися у відповідному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб;

проходити медичне обстеження на вимогу органів міграційної служби;

з'являтися до відповідного органу міграційної служби у визначений ним строк;

повідомляти органу міграційної служби, до якого було подано заяву, про свої виїзди за межі території адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюються повноваження цього органу.

Стаття 19. Правовий статус осіб, яким надано статус біженця в Україні

Особи, яким надано статус біженця в Україні, є іноземцями чи особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Такі особи користуються тими ж правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 20. Права особи, якій надано статус біженця

Особа, якій надано статус біженця, має рівні з громадянами України права на:

пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

працю;

підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;

відпочинок;

освіту;

свободу світогляду і віросповідання;

направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

правову допомогу.

Особа, якій надано статус біженця в Україні, має рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах.

Особа, якій надано статус біженця в Україні, має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання.

Особа, якій надано статус біженця в Україні, користується іншими правами і свободами, які передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 21. Обов'язки особи, якій надано статус біженця в Україні

Особа, якій надано статус біженця в Україні, зобов'язана:

повідомляти протягом десяти робочих днів органу міграційної служби за місцем проживання про зміни прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;

у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється компетенція іншого органу міграційної служби, знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання. Взяття на облік у органі міграційної служби за новим місцем проживання є підставою для реєстрації у відповідному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб;

проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби за місцем проживання.

Стаття 22. Права та обов'язки особи, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, у наданні статусу біженця та яка втратила або позбавлена статусу біженця.

Особа, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця за відсутності умов, зазначених у абзаці другому статті 1 цього Закону, у разі виникнення зазначених умов може повторно звернутися із заявою про надання статусу біженця.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, про відмову у наданні, втрату або позбавлення статусу біженця і яка оскаржує відповідне рішення до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції або до суду, до прийняття рішення за скаргою має права та обов'язки, передбачені статтею 18 цього Закону.

Особа, яка отримала повідомлення суду про підтвердження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця чи у наданні статусу біженця, або втрату чи позбавлення статусу біженця, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні.

Розділ V Міжнародне співробітництво

Стаття 23. Міжнародне співробітництво з метою захисту прав біженців

Україна співпрацює з іншими державами, Управлінням Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, іншими міжнародними організаціями з метою усунення причин виникнення проблеми біженців, поліпшення їх матеріального становища і вдосконалення правового статусу, а також повернення біженців у країну їх громадянської належності (підданства) або попереднього постійного проживання.

Міжнародне співробітництво у розв'язанні проблем біженців здійснюється на основі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Розділ VI Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. З набранням чинності цим Законом визнати такими, що втратили чинність:

1) Закон України "Про біженців" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 16, ст. 90);

2) Постанову Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про біженців" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 16, ст. 91).

3. Особи, яким було надано статус біженця в Україні до набрання чинності цим Законом, вважаються такими, яким надано статус біженця на період дії обставин, зазначених у абзаці другому статті 1 цього Закону. Таким особам до закінчення тримісячного строку з моменту надання їм статусу біженця строк дії посвідчень біженця продовжується на один рік, якщо обставини, зазначені в абзаці другому статті 1 цього Закону, продовжують існувати. Зазначені особи користуються всіма правами і виконують всі обов'язки, які передбачені цим Законом, а також користуються іншими правами і свободами, які передбачені Конституцією та законами України.

4. Заяви про надання статусу біженця, що були подані до набрання чинності цим Законом, розглядаються у встановленому ним порядку.

5. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

6. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, які регулюють питання, пов'язані з біженцями, у відповідність з цим Законом.

Президент України від 21 червня 2001 року

Л. КУЧМА № 2557-III

Положення про Державний комітет України
у справах національностей та релігій

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 201

1. Державний комітет України у справах національностей та релігій (Держкомнацрелігій) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України.

2. Держкомнацрелігій у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

3. Основними завданнями Держкомнацрелігій є:

участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин, міграції, забезпечення захисту прав національних меншин України, депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну (далі - особи, які повернулися), біженців та інших категорій мігрантів, а також у сфері релігії, відносин із церквою і релігійними організаціями;

управління у зазначеній сфері, міжгалузева координація та функціональне регулювання з питань, що належать до його компетенції;

координація роботи з підготовки і здійснення органами виконавчої влади заходів щодо забезпечення захисту прав національних меншин, осіб, які повернулися, біженців, а також у межах своїх повноважень - прав інших категорій мігрантів;

участь у забезпеченні розвитку зв'язків із закордонними українцями та їх громадськими організаціями, у тому числі національно-культурними автономіями, товариствами, земляцтвами, координація заходів, здійснюваних у цій сфері, що належать до його компетенції;

узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблення пропозицій щодо вдосконалення цього законодавства та їх внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;

забезпечення виконання законодавства з питань, що належать до його компетенції;

створення умов для вільного розвитку мов корінних народів і національних меншин України;

сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх потреб, розвитку етнічної самобутності корінних народів та національних меншин України;

організація прийому, облаштування та адаптації осіб, які повернулися;

сприяння зміцненню взаєморозуміння релігійних організацій різних віросповідань, вирішенню відповідно до законодавства спірних питань, що виникають у відносинах між такими організаціями;

сприяння у вирішенні питань, пов'язаних з поверненням релігійним організаціям культових будівель, споруд та іншого майна.

4. Держкомнацрелігій відповідно до покладених на нього завдань:

1) готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин, міграції, етномовної політики, забезпечення захисту прав національних меншин України, осіб, які повернулися, біженців та інших категорій мігрантів, а також у сфері релігії, відносин із церквою і релігійними організаціями;

2) бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, інших державних програм та забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень;

3) вивчає та аналізує міграційну ситуацію в Україні, проблеми біженців, осіб, які повернулися, інших категорій мігрантів, тенденції етнонаціонального та культурного розвитку національних меншин України, етномовних та релігійних процесів в державі, розробляє поточні та довгострокові прогнози із зазначених питань;

4) забезпечує взаємодію органів виконавчої влади під час здійснення ними заходів щодо забезпечення захисту прав національних меншин України, осіб, які повернулися, біженців та інших категорій мігрантів;

5) сприяє реалізації в установленому порядку прав осіб, що належать до національних меншин України, осіб, які повернулися, біженців, інших категорій мігрантів;

6) бере участь у межах своїх повноважень у здійсненні заходів, спрямованих на боротьбу з нелегальною міграцією;

7) вживає заходів з реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин в частині забезпечення задоволення етномовних потреб національних меншин України;

8) сприяє:

діяльності громадських організацій національних меншин в Україні;

проведенню благодійних акцій та заходів, спрямованих на розвиток етнічної самобутності національних меншин України, осіб, які повернулися;

9) залучає в установленому порядку кошти міжнародних та неурядових організацій, установ іноземних держав для проведення благодійних акцій та виконання програм, спрямованих на забезпечення захисту прав національних меншин України, осіб, які повернулися, біженців, інших категорій мігрантів;

10) надає організаційно-методичну та консультаційну допомогу органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у вирішенні питань, що належать до його компетенції;

11) вживає заходів щодо запобігання проявам розпалювання міжетнічної, расової та міжконфесійної ворожнечі;

12) подає в установленому порядку пропозиції щодо приведення законодавства України у відповідність із міжнародними нормами і стандартами з питань, що належать до його повноважень;

13) координує діяльність органів виконавчої влади з питань формування і регулювання відносин між державою, церквою та релігійними організаціями;

14) проводить відповідно до законодавства реєстрацію статутів (положень) релігійних центрів, управлінь, монастирів, релігійних братств, місіонерських товариств (місій) та духовних (релігійних) навчальних закладів;

15) забезпечує проведення релігієзнавчої експертизи статутів релігійних організацій за участю їх представників, представників наукових установ, учених-релігієзнавців та фахівців інших галузей;

16) веде облік (реєстр) релігійних організацій, що діють в Україні, та культових будівель, споруд та іншого майна, які належать релігійним організаціям та/або використовуються ними, а також колишніх культових будівель, споруд та іншого майна, які використовуються не за призначенням;

17) сприяє:

вирішенню питань, пов'язаних з передачею у користування та повернення у власність релігійних організацій культових будівель, споруд та іншого майна;

установленню релігійними організаціями України ділових контактів з міжнародними релігійними центрами та іноземними релігійними організаціями;

організації паломництва віруючих в Україну та за її межі;

досягненню на прохання релігійних організацій домовленостей між ними та органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування;

18) забезпечує роз'яснення, в тому числі за допомогою засобів масової інформації, змісту державної політики у сфері міграції, міжнаціональних відносин, етномовної політики, захисту прав національних меншин України, осіб, які повернулися, біженців, інших категорій мігрантів, а також у сфері релігії, церкви, релігійних організацій, застосування відповідного законодавства;

19) співпрацює в установленому порядку з державними установами, громадськими організаціями іноземних держав, а також міжнародними організаціями;

20) організовує проведення наукових досліджень з питань міжнаціональних відносин, забезпечення захисту прав національних меншин України, осіб, які повернулися, біженців, інших категорій мігрантів, реалізації права на свободу світогляду і віросповідання, діяльності церкви і релігійних організацій;

21) взаємодіє з вітчизняними та іноземними науково-дослідними установами і навчальними закладами з метою обміну досвідом роботи щодо проведення наукових досліджень з формування і реалізації державної політики з питань міграції, міжнаціональних відносин, етномовної політики, забезпечення захисту прав національних меншин України, осіб, які повернулися, біженців, інших категорій мігрантів, а також релігії, церкви і релігійних організацій;

22) бере участь у розробленні проектів міжнародних договорів України з питань, що належать до його компетенції, забезпечує виконання визначених міжнародними договорами зобов'язань України;

23) подає в установленому порядку пропозиції щодо зупинення дії або скасування актів центральних органів виконавчої влади, місцевих держадміністрацій, рішень, прийнятих органами місцевого самоврядування, посадовими особами підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що суперечать законодавству про міграцію, міжнаціональні відносини, забезпечення захисту прав національних меншин України, осіб, які повернулися, біженців, інших категорій мігрантів, свободу совісті та релігійні організації;

24) організовує і бере участь у проведенні конгресів, форумів, конференцій, семінарів, нарад, інших заходів, здійснює інформаційну та видавничу діяльність з питань, що належать до його компетенції;

25) розглядає в установленому порядку звернення фізичних і юридичних осіб з питань, що належать до його компетенції, зокрема скарги на рішення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі;

26) організовує в установленому порядку професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників свого центрального апарату, відповідних органів Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органів міграційної служби;

27) здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, та контроль за ефективністю використання таких об'єктів;

28) розподіляє відповідно до законодавства кошти і матеріальні ресурси та контролює їх використання; затверджує відповідно до законодавства кошториси витрат на проведення заходів, необхідних для реалізації своїх завдань, плани капітального будівництва об'єктів; виконує в установленому порядку функції замовника під час закупівлі товарів (робіт, послуг) для державних потреб;

29) реалізує у межах своїх повноважень державну політику у сфері охорони державної таємниці, конфіденційної інформації, що є власністю держави;

30) забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;

31) виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

5. Держкомнацрелігій має право:

представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України;

залучати в установленому порядку спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій для розгляду питань, що належать до його компетенції;

утворювати в разі потреби за погодженням з іншими заінтересованими органами виконавчої влади комісії, експертні та консультаційні ради, робочі групи;

отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

звертатися у випадках, передбачених законодавством, до суду із заявами про припинення діяльності релігійних організацій;

скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.

6. Держкомнацрелігій здійснює свої повноваження безпосередньо та через підпорядковані йому органи міграційної служби, а також відповідні органи Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комітет під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами іноземних держав.

7. Держкомнацрелігій у межах своїх повноважень, на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Комітету, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Комітет у разі потреби може видавати разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні нормативні акти.

Нормативно-правові акти Комітету підлягають реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

8. Держкомнацрелігій очолює Голова, якого призначає на посаду і звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Голова має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України.

Розподіл обов'язків між своїми заступниками здійснює Голова за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України.

9. Голова Держкомнацрелігій:

1) здійснює керівництво Комітетом, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Комітет завдань, визначає ступінь відповідальності своїх заступників, керівників структурних підрозділів;

2) подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Комітет;

3) погоджує проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції Комітету;

4) представляє Комітет у відносинах з іншими органами, установами, організаціями в Україні та за її межами;

5) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Комітет;

6) приймає рішення про утворення, реорганізацію і ліквідацію за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України територіальних органів Держкомнацрелігій, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Комітету;

7) призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Комітету, зокрема за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України керівників самостійних структурних підрозділів;

8) порушує в установленому порядку питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності своїх заступників;

9) розглядає в установленому порядку питання щодо присвоєння працівникам Комітету відповідних рангів державних службовців, їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;

10) веде особистий прийом громадян з питань, що належать до компетенції Комітету;

11) підписує накази Комітету;

12) здійснює відповідно до законодавства інші повноваження.

10. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держкомнацрелігій, обговорення найважливіших напрямів його діяльності може утворюватися колегія у складі Голови (голова колегії), заступників Голови, інших керівних працівників.

У разі потреби до складу колегії Держкомнацрелігій можуть входити в установленому порядку інші особи.

Персональний склад колегії затверджує Голова.

Організаційною формою роботи колегії є засідання.

Періодичність проведення засідань колегії визначається Головою.

Рішення колегії проводяться в життя наказами Держкомнацрелігій.

11. Для здійснення релігієзнавчої експертизи у Держкомнацрелігій утворюється експертна рада за участю представників наукових установ, учених-релігієзнавців та фахівців з інших галузей.

Склад експертної ради та положення про неї затверджує Голова.

У Держкомнацрелігій можуть утворюватися наукова (науково-консультаційна) рада, інші дорадчі та консультаційні органи. Склад таких органів і положення про них затверджує Голова.

12. Граничну чисельність працівників Держкомнацрелігій затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру центрального апарату Комітету затверджує Голова за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України.

Штатний розпис і кошторис Комітету затверджує Голова за погодженням з Мінфіном.

Положення про структурні підрозділи центрального апарату Комітету затверджує Голова.

13. Держкомнацрелігій є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Blog

Професор, д ю. н., член-кореспондент Академії правових наук України, президент Інституту прикладних гуманітарних досліджень м