Професор, д ю. н., член-кореспондент Академії правових наук України, президент Інституту прикладних гуманітарних досліджень м
| Вид материала | Документы |
- Компаративний дискурс соціально-гуманітарних наук Юридична компаративістика в пост-постмодерністській, 2088.13kb.
- Національна академія наук україни інститут прикладних проблем механіки І математики, 198.53kb.
- Андидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України,, 6423.4kb.
- В. Н. Денисов доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України,, 4168.77kb.
- У праві, 502.37kb.
- Інститут сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук Цикл, 180.26kb.
- Організащйний комітет голова оргкомітету, 57.27kb.
- Е. Л. Носенко експериментальна психологія, 184.92kb.
- Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 310.53kb.
- Реферат циклу робіт на здобуття Державної премії України в галузі науки І техніки, 169.38kb.
Стаття 7 Витрати
Всі транспортні витрати, пов'язані з реадмісією та транзитом через кордон запитуваної Сторони або до кордону країни призначення, а також повернення осіб відповідно до пунктів 2 статей 1 та 2 цієї Угоди, також здійснюються за рахунок запитуючої Сторони.
Стаття 8 Положення щодо імплементації
1. Заходи, необхідні для імплементації цієї Угоди, узгоджуються Міністерством внутрішніх справ України та Департаментом юстиції та поліції Швейцарської Конфедерації, зокрема:
a) Документи та інформація, необхідні для здійснення реадмісії;
b) Порядок оплати, передбачений у статті 7 цієї Угоди;
зазначені у Додатку до цієї Угоди, який є складовою частиною Угоди.
2. Зміни до цього Додатка можуть бути ініційовані Міністерством внутрішніх справ України та Департаментом юстиції та поліції Швейцарської Конфедерації, які набувають чинності у порядку, передбаченому пунктом 1 статті 13 цієї Угоди.
3. Через 30 днів після підписання Угоди Сторони обмінюються списком компетентних органів, які відповідають за імплементацію цієї Угоди, з їх адресами, а також списком пунктів перетину кордону, через які буде здійснюватися реадмісія та транзит.
Стаття 9 Інші зобов'язання
Ця Угода не впливає на інші зобов'язання Сторін, які виникають з:
a) міжнародних угод щодо захисту прав людини, зокрема Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року;
b) положень Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року та Протоколу, який стосується статусу біженців від 31 січня 1967 року;
c) міжнародних угод про екстрадицію.
Стаття 10 Принципи співробітництва
1. Обидві Сторони будуть надавати одна одній підтримку щодо застосування та тлумачення цієї Угоди. Вони повинні регулярно інформувати одна одну про вимоги щодо імміграції громадян третіх країн. У разі виникнення розбіжностей в процесі тлумачення, застосування або виконання цієї Угоди проводяться консультації та взаємний обмін думками в усній чи письмовій формі між компетентними органами держав Сторін.
2. Закордонне представництво Сторони, що отримує запити, у відповідності до статей 1 та 2 цієї Угоди, буде надавати допомогу іншій Стороні відповідно до цього запиту, щодо підтвердження належності до громадянства, зокрема шляхом співбесіди з особами, які збираються залишити певну країну. У разі необхідності можуть призначатися експерти для встановлення громадянства.
Стаття 11 Припинення дії
Кожна Сторона після проведення консультацій з іншою Стороною може повністю або частково призупинити виконання положень цієї Угоди з причин дотримання громадського порядку, охорони здоров'я та безпеки. Про це в письмовій формі невідкладно повідомляється інша Сторона.
Стаття 12 Застосування
Ця Угода також застосовується на території Князівства Ліхтенштейн та по відношенню до громадян Князівства Ліхтенштейн на підставі Угоди між Швейцарською Конфедерацією та Князівством Ліхтенштейн від 29.03.1923 року.
Стаття 13 Набуття чинності та закінчення терміну дії
1. Ця Угода набуває чинності у перший день другого місяця з дати отримання Сторонами останнього письмового повідомлення про виконання всіх внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття цією Угодою чинності.
2. Кожна Сторона може припинити дію цієї Угоди в будь-який час шляхом відповідного письмового повідомлення іншої Сторони. У такому випадку Угода втрачає чинність через 30 днів після дати отримання такого повідомлення.
Вчинено у м. Києві 11 липня 2003 р. в двох примірниках кожний українською, німецькою та англійською мовами, при цьому всі тексти є автентичними.
За Кабінет Міністрів України За Швейцарську Федеральну Раду
Додаток до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Швейцарською Федеральною Радою про реадмісію осіб, які перебувають на територіях їх держав нелегально
1. До Статті 1 Угоди:
1.1. Громадянство Швейцарії може бути підтверджене:
- дійсним посвідченням особи,
- дійсним паспортом або документом, який його замінює (сертифікат на випадок надзвичайних ситуацій, перепустка).
Якщо надаються такі документи, Швейцарія визнає громадянство без подальшого вивчення справи.
1.2. Громадянство Швейцарії може бути встановлене зокрема:
- усіма документами, про які йдеться у пункті 1.1 цього Додатка, якщо строк їх дії закінчився;
- посвідченням особи, яке вказує на службу у Швейцарських Збройних Силах;
- посвідченням водія;
- свідоцтвом про народження;
- показаннями свідків;
- інформацією, яку надає особа щодо свого громадянства;
- мовою цієї особи (наприклад лінгвістичний аналіз, здійснений за допомогою експертів);
- порівнянням дактилограм;
- довідкою місцевої поліції про втрату особою свого паспорта.
У таких випадках належність до громадянства Швейцарії буде встановлена, якщо особа не була його позбавлена Швейцарією.
1.3. Громадянство України може бути підтверджене:
- паспортом громадянина України;
- тимчасовим посвідченням громадянина України;
- свідоцтвом про належність до громадянства України;
- паспортом громадянина України для виїзду за кордон;
- дипломатичним паспортом;
- службовим паспортом України;
- проїзним документом дитини;
- посвідченням особи моряка;
- посвідченням члена екіпажу;
- посвідченням особи на повернення в Україну.
Якщо надаються такі документи, Україна визнає громадянство без подальшого вивчення справи.
1.4. Громадянство України може бути встановлене зокрема:
- усіма документами, про які йдеться у пункті 1.3 цього Додатка, якщо строк їх дії закінчився;
- посвідченням особи, яке вказує на службу у Збройних Силах України;
- посвідченням водія;
- свідоцтвом про народження;
- показанням свідків;
- інформацією, яку надає особа щодо його або її громадянства;
- мовою цієї особи (наприклад лінгвістичний аналіз, здійснений за допомогою експертів);
- порівнянням дактилограм;
- довідка місцевого органу міліції про втрату особою свого паспорта;
- ідентифікацією особи за місцем її або його постійного проживання за обов'язкової наявності фотокартки цієї особи;
- у деяких випадках письмовою заявою туристичної групи або її керівника, членом якої є ця особа.
У таких випадках належність до громадянства України може бути встановлена, якщо особа не була його позбавлена Україною.
2. До Статті 1 Угоди:
2.1. Якщо запитуюча Сторона вважає, що громадянство особи встановлене, відповідно пункту 1 статті 1 цієї Угоди, ця Сторона направляє письмово запитуваній Стороні наступну інформацію про таку особу:
a) ім'я та прізвище, включаючи дівоче (для жінок);
b) дата та місце народження;
c) останню відому адресу проживання в країні походження;
d) тип, серія та номер паспорта, строк його дії або іншого проїзного документа, а також дані про орган, який його видав, з фотокопією цього проїзного документа.
Письмова відповідь надається запитуючій Стороні невідкладно.
2.2. Якщо здійснюється реадмісія осіб, які потребують медичної допомоги, запитуюча Сторона додатково надає інформацію про стан здоров'я таких осіб, включаючи певні будь-які медичні документи та дані про потребу у спеціальному лікуванні особи, таких як медичне або інше лікування, нагляд або перевезення каретою швидкої допомоги.
3. До статей 2 та 3 Угоди:
3.1. Запит про реадмісію, відповідно статті 2 цієї Угоди, повинен містити наступну інформацію про особу:
a) ім'я та прізвище, включаючи дівоче (для жінок);
b) дата та місце народження;
c) громадянство;
d) останню відому адресу проживання в країні походження;
e) тип, серія та номер паспорта, строк його дії або іншого проїзного документа, а також дані про орган, який його видав, з фотокопією цього проїзного документа.
3.2. Постійне місце проживання може бути доведене наступними документами:
a) на території Швейцарської Конфедерації:
- дійсний дозвіл "C" на постійне проживання, який видається іноземцям кантональними органами влади;
- дійсний паспорт біженця, передбачений Конвенцією про статус біженців від 28 липня 1951 року (проїзний
документ, про який йдеться у Конвенції);
- дійсний паспорт, який видається іноземцям.
b) на території України:
- паспортний документ іноземця, з відміткою "має дозвіл на постійне проживання в Україні";
- посвідка на постійне проживання в Україні для іноземців та осіб без громадянства;
- посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
- проїзний документ біженця для виїзду за кордон.
3.3. Підпункти 1.2 та 1.4 цього Додатка застосовуються для припущень щодо постійного місця проживання. У таких випадках реадмісія здійснюється тільки за умов чітко висловленої згоди запитуваної Сторони. Остання має дати відповідь на запит протягом 15 робочих днів.
4. До статті 4 цієї Угоди:
Обмеження строків, передбачених у статті 4 цієї Угоди, є максимально можливими. Обмеження строків починається з моменту передачі запиту про здійснення реадмісії запитуваній Стороні.
5. До статті 5 цієї Угоди:
5.1. Запит про здійснення транзиту повинен містити наступну інформацію про особу:
a) ім'я та прізвище, включаючи дівоче (для жінок);
b) дата та місце народження;
c) громадянство;
d) останню відому адресу проживання у країні проживання;
e) тип, серія та номер паспорта, строк його дії або іншого проїзного документа, а також дані про орган, який його видав, разом з фотокопією цього проїзного документа.
5.2. Запит про здійснення транзиту у разі потреби має містити інформацію про необхідність спеціальних заходів безпеки, медичну чи іншу допомогу.
5.3. Запит про здійснення транзиту має бути надісланий у письмовій формі. Запитувана Сторона має надати відповідь протягом 5 робочих днів після отримання такого запиту.
5.4. У разі згоди запитуваної Сторони транзит буде здійснюватися протягом 30 днів з моменту отримання такої відповіді.
5.5. Точний час та інша необхідна інформація про передачу та транзит (номер рейсу, час відльоту та прильоту, дані про осіб, які супроводжують) узгоджуються безпосередньо між компетентними органами держав Сторін. Якщо транзит здійснюється по території запитуваної Сторони, максимальна кількість осіб, які перевозяться одним транспортним засобом, може бути 30.
6. До статті 7 цієї Угоди:
У відповідності до положень статті 7 цієї Угоди, всі витрати бере на себе запитуюча Сторона і протягом 30 днів після отримання рахунку-фактури має перерахувати відповідні кошти на банківський рахунок органу іншої Сторони, зазначеному у пункті 1 статті 8 цієї Угоди.
7. До статті 10 цієї Угоди:
7.1. Якщо громадянство не може бути встановлене або обгрунтовано доведене за допомогою наявних документів, консульство запитуваної Сторони на запит запитуючої Сторони невідкладно проводить співбесіду з відповідною особою.
7.2. У разі встановлення громадянства під час такої співбесіди з відповідною особою, консульство запитуваної Сторони невідкладно видає відповідний сертифікат.
7.3. Якщо припускається те чи інше громадянство після такої співбесіди з відповідною особою, відповідний сертифікат видається після проведення консультацій з центральними компетентними органами влади.
7.4. Якщо центральні компетентні органи влади вважають це необхідним, вони можуть призначати експертів для проведення співбесіди з відповідною особою для встановлення її громадянства. Якщо громадянство вдається обгрунтовано довести, консульство запитуваної Сторони невідкладно видає відповідний сертифікат.
7.5. Якщо запитуюча Сторона має інші засоби встановити або обгрунтовано довести громадянство, вона невідкладно інформує про них запитувану Сторону. Якщо остання вважає, що надані засоби не є прийнятними, вона невідкладно інформує про це компетентні органи держави запитуючої Сторони.
Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки
про реадмісію осіб41
Кабінет Міністрів України та Уряд Турецької Республіки, далі- "Договірні Сторони",
відзначаючи із задоволенням існуючі взаємовідносини, взаємну довіру та повагу між Договірними Сторонами,
підтверджуючи необхідність запобігання нелегальній міграції, контрабанді мігрантів та торгівлі людьми, поважаючи невід'ємні права та свободи людини незалежно від етнічної належності, національності, віросповідання, кольору шкіри, статі, стану здоров'я,
беручи до уваги міжнародні договори, конвенції та угоди, за якими вони мають зобов'язання,
прагнучи регулювати, згідно з принципами гуманності та рівності й у товариському дусі, взаємну реадмісію громадян держав Договірних Сторін, а також полегшити транзитний проїзд іноземців та осіб без громадянства,
домовилися про таке:
Стаття 1 Визначення
Для цілей цієї Угоди:
"Іноземець" означає особу, яка не перебуває у громадянстві держав Договірних Сторін і є громадянином (підданим) третіх держав.
"Особа без громадянства" означає особу, яка не визнається будь-якою державою відповідно до її законодавства як її громадянин.
"Віза" означає дійсний дозвіл, виданий компетентними органами держави будь-якої Договірної Сторони особі, на в'їзд, транзит або перебування на її території на визначений період.
"Дозвіл на проживання" означає посвідчення будь-якого типу, видане компетентними органами держави однієї з Договірних Сторін, яке надає особі право постійно проживати на її території. Тимчасовий дозвіл на проживання,що надається особі у зв'язку з розглядом заяви про надання притулку, статусу біженця чи про отримання дозволу на визначене місце проживання,не вважатиметься дозволом на проживання.
Стаття 2 Сфера застосування реадмісії
Ця Угода застосовується до реадмісії громадян держав Договірних Сторін, а також іноземців та осіб без громадянства, у тому числі до їхнього транзитного проїзду територією держав Договірних Сторін, відповідно до правил, умов та процедур, передбачених цією Угодою.
Стаття 3 Реадмісія громадян держав Договірних Сторін
1) Кожна Договірна Сторона на запит іншої Договірної Сторони без особливих формальностей здійснюватиме реадмісію осіб, які не виконують або припинили виконувати діючі умови для в'їзду або перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, якщо доведено або є дійсні підстави вважати, що ці особи мають громадянство держави запитуваної Договірної Сторони.
2) Те саме стосується осіб, які втратили громадянство держави запитуваної Договірної Сторони і не набули громадянства держави запитуючої Договірної Сторони, за умови, якщо вони на момент їхнього в'їзду на територію держави запитуючої Договірної Сторони постійно проживали на території держави запитуваної Договірної Сторони.
3) У разі необхідності запитувана Договірна Сторона невідкладно видаватиме своїм громадянам, щодо яких здійснюватиметься реадмісія, проїзні документи, необхідні для їх повернення.
4) Запитуюча Договірна Сторона приймає без зайвих формальностей назад будь-яку особу, повернуту відповідно до пункту 1, якщо в результаті проведеного після цього розслідування доведено, що ця особа, яка була піддана реадмісії, не була громадянином держави запитуваної Договірної Сторони. Це положення не застосовується у випадках, коли згадана особа може підпадати під дію часових обмежень, які були дотримані відповідно до положень статті 11 цієї Угоди.
Стаття 4 Підтвердження громадянства громадян держав Договірних Сторін
1) Громадянство Турецької Республіки підтверджується такими документами:
a) дійсний паспорт будь-якого типу (звичайний, дипломатичний, службовий, спеціальний);
b) документ з фотокарткою, виданий замість паспорта компетентними органами влади;
c) сертифікат, що посвідчує особу, виданий компетентними органами влади.
2) Громадянство України підтверджується такими документами:
a) паспорт громадянина України (звичайний );
b) свідоцтво про належність до громадянства України;
c) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
d) проїзний документ дитини;
e) дипломатичний паспорт;
f) службовий паспорт;
g) посвідчення особи моряка чи посвідчення особи члена екіпажу;
h) посвідчення особи на повернення в Україну.
3) Фактичне підтвердження громадянства у вищезазначених випадках є дійсним для Договірних Сторін і не потребує здійснення подальшого розслідування.
Стаття 5 Припущення щодо громадянства громадян держав Договірних Сторін
1) Припущення щодо громадянства осіб, які підлягають реадмісії, може бути зроблене зокрема на основі:
а) наявності одного з документів, про які йдеться в статті 4, строк дійсності якого вже закінчився, чи завірених фотокопій одного з вищезгаданих документів;
b) службових посвідчень особи та перепусток державних установ;
c) посвідчень водія,
d) виписок, наданих органом реєстрації народження;
e) письмових заяв відповідних осіб, офіційно прийнятих запитуючою Договірною Стороною,
f) заяв свідків, офіційно прийнятих запитуючою Договірною Стороною.
2) Договірні Сторони розглядають зазначені в пункті 1 цієї статті документи як підставу для започаткування розслідування з метою підтвердження громадянства таких осіб.
3) У разі виникнення сумніву щодо громадянства особи, яка підлягає реадмісії, запитуюча Договірна Сторона може звернутися до консульських установ запитуваної Договірної Сторони для проведення перевірки зазначеної особи. Така перевірка здійснюється в місці, запропонованому запитуючою Договірною Стороною за погодженням з консульськими установами. Договірні Сторони докладатимуть зусиль для організації такої перевірки зазначеної особи якомога швидше.
4) Якщо після здійснення перевірки або під час перевірки доказів, отриманих в процесі розслідування, доведено, що особи, які піддаються реадмісії, є громадянами держави запитуваної Договірної Сторони, консульські установи цієї Договірної Сторони невідкладно видають їм проїзні документи, необхідні для їхнього повернення.
Стаття 6 Реадмісія іноземців та осіб без громадянства
1) Кожна Договірна Сторона на запит іншої Договірної Сторони здійснює реадмісію іноземців та осіб без громадянства, які нелегально в'їхали на територію держави запитуючої Договірної Сторони безпосередньо з території держави запитуваної Договірної Сторони і які не виконують чинні правові умови в'їзду на територію держави запитуючої Договірної Сторони.
2) Запитуюча Договірна Сторона приймає таких іноземців та осіб без громадянства назад на тих самих умовах, якщо після перевірки буде встановлено, що вони не в'їхали на територію держави запитуючої Договірної Сторони безпосередньо з території держави запитуваної Договірної Сторони.
3) Підтвердження громадянства зазначених у пункті 1 цієї статті осіб, у разі відсутності їхніх документів, а також забезпечення їх національними документами держави їхнього походження або держави постійного проживання покладається на запитуючу Договірну Сторону.
4) Зобов'язання щодо реадмісії, осіб,зазначенних у пункті 1 цієї статті, не стосується іноземців та осіб без громадянства, які мали дійсну візу або дозвіл на проживання, видані компетентними органами запитуючої Договірної Сторони при в'їзді на територію або після в'їзду на територію цієї днржави.
5) Положення пункту 1 цієї Статті також не стосується іноземців, які є громадянами третіх держав та особами без громадянства, для яких запитуючою Договірною Стороною не передбачена візова вимога.
6) Положення пункту 1 цієї Статті також не стосується іноземців та осіб без громадянства, які прямували до держави запитуючої Договірної Сторони повітряним транзитом через територію держави запитуваної Договірної Сторони, не залишаючи міжнародної зони аеропортів держави запитуваної Договірної Сторони.
7) Договірні Сторони докладатимуть усіх зусиль для відправлення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно в'їхали на територію держав Договірних Сторін, до країн їх походження або країн їхнього постійного проживання.
Стаття 7 Підтвердження в'їзду іноземців та осіб без громадянства
1) В'їзд іноземців та осіб без громадянства на територію держав Договірних Сторін підтверджується на основі таких документів:
a) штамп про в'їзд до запитуваної Договірної Сторони в паспорті будь-якого типу або в будь-якому проїзному документі;
b) штамп про в'їзд до запитуваної Договірної Сторони у фальшивому чи підробленому паспорті або проїзному документі;
c) проїзні документи, які можуть формально свідчити про перетин кордонів держави запитуваної Договірної Сторони;
d) відбитки пальців, які були отримані компетентними органами під час перетину кордону держави запитуваної Договірної Сторони;
e) дозвіл на проживання, виданий запитуваною Договірною Стороною, строк дії якого вже закінчився;
f) дійсні або прострочені книжки/паспорти моряків, видані іноземцям Договірними Сторонами;
g) віза, видана запитуваною Договірною Стороною, термін дії якої закінчився;
h) офіційно прийняті заяви посібників, організаторів або перевізників, які будь-яким чином допомагали нелегальному проїзду іноземців та осіб без громадянства;
i) офіційно прийняті заяви іноземців або осіб без громадянства, які підлягають реадмісії.
2) Договірні Сторони визнають вищенаведені документи як підтвердження в'їзду іноземців та осіб без громадянства.
3) Якщо обидві Договірні Сторони видали комусь дозвіл на проживання, відповідно до підпункту (е), або візу, відповідно до підпункту (g), то пункт 1 цієї статті застосовується тоді, коли термін дії дозволу на проживання або візи, виданих запитуваною Договірною Стороною, спливає пізніше, ніж у тих які видані запитуючою Договірною Стороною.